Доба Мазепи й Палія в документах

У статті публікуються унікальні документи видатних вождів козацтва – І. Мазепи, С. Палія, Самуся. Вони були вперше виявлені і уводяться до наукового обігу. Крім того, публікуються регести польських рукописних газет кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст., котрі проливають світло на добу Івана Мазепи, на а...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Мицик, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2016
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	Мовою документів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100129
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Доба Мазепи й Палія в документах / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 1. — С. 72-92. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-100129
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1001292016-05-17T03:02:27Z Доба Мазепи й Палія в документах Мицик, Ю. Мовою документів У статті публікуються унікальні документи видатних вождів козацтва – І. Мазепи, С. Палія, Самуся. Вони були вперше виявлені і уводяться до наукового обігу. Крім того, публікуються регести польських рукописних газет кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст., котрі проливають світло на добу Івана Мазепи, на антипольське повстання 1702-1704 рр. і на початковий період Північної війни. Вони були виявлені в архівосховищах Польщі. Публікації документів передує вступна стаття, в котрій ідеться про значення згаданих джерел, їхню достовірність, інформаційні можливості. В статье публикуются уникальные документы выдающихся вождей казачества – И. Мазепы, С. Палия, Самуся, которые были впервые выявлены и вводятся в научный оборот. Кроме того публикуются регести польских рукописных газет кoнцa ХVІІ – начала ХVІІІ ст., которые проливают свет на эпоху Ивана Мазепы, на антипольское восстание 1702–1704 гг. и на начальный период Северной войны, которые были выявлены в архивохранилищах Польши. Публикации документов предшествует вступительная статья, в которой речь идет о значении указанных источников, их достоверность, информационные возможости. The unique documents of prominent leaders of the cossacks of –І. Мазепи are published in the article, С. of Incendiary, Самуся. They were first educed and entered to scientific turnover. Регести of the Polish handwritten newspapers of end of ХVІІ is in addition, published – to beginning of ХVІІІ of century that throw light on time of Івана Мазепи, on the AntiPolish revolt 1702–1704 and on the initial period of North war., what were educed in архівосховищах Poland. A prolusion, speech йдеться in that values of the mentioned sources, their authenticity, informative possibilities, is preceded the publication of documents. 2016 Article Доба Мазепи й Палія в документах / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 1. — С. 72-92. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100129 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Мовою документів Мовою документів
spellingShingle	Мовою документів Мовою документів Мицик, Ю. Доба Мазепи й Палія в документах Сiверянський лiтопис
description	У статті публікуються унікальні документи видатних вождів козацтва – І. Мазепи, С. Палія, Самуся. Вони були вперше виявлені і уводяться до наукового обігу. Крім того, публікуються регести польських рукописних газет кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст., котрі проливають світло на добу Івана Мазепи, на антипольське повстання 1702-1704 рр. і на початковий період Північної війни. Вони були виявлені в архівосховищах Польщі. Публікації документів передує вступна стаття, в котрій ідеться про значення згаданих джерел, їхню достовірність, інформаційні можливості.
format	Article
author	Мицик, Ю.
author_facet	Мицик, Ю.
author_sort	Мицик, Ю.
title	Доба Мазепи й Палія в документах
title_short	Доба Мазепи й Палія в документах
title_full	Доба Мазепи й Палія в документах
title_fullStr	Доба Мазепи й Палія в документах
title_full_unstemmed	Доба Мазепи й Палія в документах
title_sort	доба мазепи й палія в документах
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Мовою документів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100129
citation_txt	Доба Мазепи й Палія в документах / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 1. — С. 72-92. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT micikû dobamazepijpalíâvdokumentah
first_indexed	2025-07-07T08:22:05Z
last_indexed	2025-07-07T08:22:05Z
_version_	1836975679965495296
fulltext	72 Сіверянський літопис © о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор (м.Київ). МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ УДК 94 (477) о. Юрій Мицик. ДОБА МАЗЕПИ Й ПАЛІЯ В ДОКУМЕНТАХ У статті публікуються унікальні документи видатних вождів козацтва – І. Мазепи, С. Палія, Самуся. Вони були вперше виявлені і уводяться до наукового обігу. Крім того, публікуються регести польських рукописних газет кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст., котрі проливають світло на добу Івана Мазепи, на антипольське повстання 1702-1704 рр. і на початковий період Північної війни. Вони були виявлені в архівосхо- вищах Польщі. Публікації документів передує вступна стаття, в котрій ідеться про значення згаданих джерел, їхню достовірність, інформаційні можливості. Ключові слова: історичні джерела, рукописні газети, універсали, козацтво, Геть- манщина, Північна війна, повстання Про значення польських рукописних газет ХVІ–ХVІІІ ст. як історичного дже- рела з історії України ми коротко говорили в своїй недавній статті, опублікованій в «Сіверянському літописі» (1) і там же навели регести тих газет, які стосувалися Сіверщини. Тут же ми подаємо рукописні газети кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст., тобто ті, що стосувалися доби гетьмана Івана Мазепи. Спочатку ми хотіли увести до наукового обігу ті з них, що стосувалися антипольського повстання 1702–1704 рр.. на Правобережній Україні під приводом Семена Палія та Самійла Самуся («друга Хмельниччина»). Там також повідомлялося про деякі події на Сіверщині. Не слід забувати, що Палій, як і його батько й дід, походив з Борзни, про це свідчив у одному зі своїх листів сам Мазепа (2). Однак після виявлення трьох незнаних документів Мазепи, ми вирішили доповнити статтю цими матеріалами, і вона складається з двох частин: документації цих трьох лідерів козацтва, а також випису з батуринських міських книг і рукописних газет (усього понад 80). Тому й публікацію джерел ми розділимо на дві ці групи. Щодо першої групи, то документів, створених Палієм та Самусем, можна по- рахувати по пальцях, а їхня публікація на сторінках «Архива Юго-Западной Руси» (3) відноситься ще дореволюційних часів. Чимало важливих фактів міститься в недрукованому досі журналі видатків великого коронного гетьмана Олександра Ян Яблоновського за 1693–1695 рр., де міститься ряд фактів про Палія, Самуся, Абазина, Мазепу, Іскру та інших тогочасних керівників козацтва (4). Цей журнал заплановано до видання у найближчі роки. В універсалі Палія (наводимо лише регест цього документа) йдеться про брання мита від купців, що приїжджали до Білої Церкви, козаками, спеціально посланими Палієм. Цей документ свідчить зокрема про формування одного з елементів укра- їнської державності на території, підконтрольній повстанцями. Саме це входило до державотворчої програми Богдана Хмельницького. Є його лист до Яна Собеського, котрий як і лист Самуся до невідомого, подаємо, на жаль, тільки у вигляді регеста. Значно важливішим є лист – універсал Самуся, адресований білоцерківській громаді, який прояснює деякі причини повстання. Отже, Самусь перехопив листи корсун- ського і білоцерківського старост Речі Посполитої, в котрих містився план посилен- Сіверянський літопис 73 ня економічного гніту українців. У відповідь на це Самусь розпочинає повстання і звертається до білоцерківців, щоб вони його підтримали, говорить про відновлення козацтва аж по Слуцьк (як в часи Богдана Хмельницького та Івана Виговського). При цьому він посилався на підтримку з боку Петра І (що дуже сумнівно і, очевидно, ці слова були викликані бажанням схилити якнайшвидше білоцерківців на свій бік). Говориться і про підтримку повстання з боку Мазепи, Самусь згадує про його приватний універсал і про якусь присягу повстанців Мазепі. Що стосується документів самого Мазепи, то вони були знайдені у фонді ХІV Інституту рукопису (далі – ІР) Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі – НБУ). Перший з них зберігся, на жаль, у дефектному вигляді – бракує правої половини документа, який розірвався по лінії згину. Але все ж можна зрозуміти його зміст. Це універсал-привілей, яким наказному козелецькому сотнику і київському полковому хорунжому Сергію Васильовичу Солонині (1660–до 1737) надаються три (?) села на Остерщині (може, цим і пояснюється той факт, що у 1709 р. Солонина став саме остерським сотником. У другому документі – лист Мазепи до Струтинського, котрий стосується захисту лісів поблизу Глухова і сіл Глухівщини (Гута, Гирине) від самовільної вирубки, в третьому – листі до київського митрополита Варлаама Ясинського (від 3.06. (24. 05). 1707) Мазепа просить за о. Андрія, який хотів збудувати каплицю св. Іоанна Предтечі в маєтності гетьмана – с. Марчихина Буда (на північ від Глухова), а гетьман обіцяв збувати там церкву після свого повернення з військового походу. Судячи з усього, це клопотання було задоволено. В усякому разі митрополит звернувся з відповідним листом до глухівського ігумена (цей лист виявлено нами у тому ж фонді). Четвертий документ – універсал від 21 (10) квітня був адресований у першу чергу білоцерківському полковнику з тим, щоб він не перешкоджав передачі частини млина на р. Стугні с. Мала Солтанівка (біля Мотовилівки на північний схід від Фастова). Активна підтримка Мазепою Православної церкви була характерною для Мазепи, і цей універсал – зайве тому свідчення. Випис з міських книг Батурина вже сам по собі є надзвичайно рідкісним джерелом (досі нами було опубліковано три виписи, які дійшли до нашого часу з величезного колись батуринського міського архіву ХVІІ – початку ХVІІІ ст.). Тут ідеться про продаж двору жителем Батурина Калеником Тертичником військовому генеральному судді Саві Прокоповичу. Він проливає трохи світла на топоніміку Батурина, тут згадується Митченківська вежа «на Пробытой улиці» (в раніше опублікованих виписах згадувалася Митченківська брама, яка вела до с. Митченки, що на південь від Батурина), йдеться й про сусідні з двором Тертичника двори, зокрема Сави Прокоповича. Останній обіймав посаду генерального судді у 1687–1700 рр. До речі, згадуваний там же Дмитро Нестеренко був батуринським сотником у 1689–1708 рр. Що стосується рукописних газет (ми про них писали в одній зі своїх робіт) (5), то важко охопити всі сюжети, які в них висвітлюються. Зупинимося лише на найважли- віших. Насамперед, йдеться про боротьбу козаків на чолі з Палієм проти ординців у Подністров’ї, про хід Північної війни і участь у ній козацтва. Час від часу згадується і про Мазепу, хоча авторів опублікованих польських «новин» цікавили в першу чергу події на Правобережній Україні. Говориться і про страту учасника повстання – шлях- тича Братковського (чи не останнього із уже нечисленної православної української шляхти, яка брала участь у повстанні 1702–1704 рр.). Наводяться унікальні дані про смерть гетьмана Правобережної України Гришка, «котрого якийсь полковник на ймення Барабаш, заморив насильним питтям», про повстання Кіндрата Булавіна 1708 р. Зазначимо, що майже всі рукописні газети наводяться нами у вигляді регестів. Ми подаємо в скороченні назви Бібліотеки Чарторрийських у Кракові (Ч.) та відділ рукописів (ВР). 1) Мицик Ю. З польських рукописних збірників про Сіверщину останньої третини ХVІІ ст. // Сіверянський літопис.–2015.– № 4.–С. 120–123. 74 Сіверянський літопис 2)Мицик Ю. Листи Івана Мазепи та Пилипа Орлика // Бористен.–1993.– № 4.–С. 5.Стислі генеалогічні дані про Палія та Самуся наводять В. та І. Кривошеї. Див.: Кривошея В., Кривошея І. Палії, Самусі, комонники /// Сіверянський літо- пис.–1998.–№ 4.–С. 11–13. 3) АЮЗР.–Ч.ІІІ.–Т. 2.–К., 1868.– № СL.–С.449–450. Це лист Самуся до ротмістра Палладія від 18 (7). 09. 1702 р. У рукописі № 1676 (с. 119-120) ВР БПАН у Кракові знаходиться новий список цього листа. Там само на с.121 міститься й незнаний досі список листа Палія до цього ж ротмістра від 7.09.1702 р. (АЮЗР.–Ч. Ш.–Т. 2.– № СLІ.–С. 450-451). 4) Ч.–ВР.–1949. Уривки з цього журналу були надруковані в збірнику: Історія державної служби в Україні. Документи і матеріали.–К., 2010.–Т.3.–С. 441-442. 5) Нові дані до історії повстання С. Палія//Семен Палій та Фастівщина в історії України.–К.–Фастів, 1997.–С.9–13. *** № 1 1688 або –1689, березня 25 (15). – Батурин. – Універсал гетьмана Івана Мазепи. «Пресвітлійших и державніших великих [гсдрей …] Петра Алексіевича и великой гсдрині [Софиї] Алексіевны, всея Великия и Малыя […] прсвтлого влчства Войска Запорозкого [гетман Иоанн] Стефанович Мазепа. Их црского прстлого влчства ре[…] скому обозному, асаулы полков[ому…] сулским, так теж войтом б[…] належало, сим ншим ознайом[уем…] услуги пна Сергия Василие- вича Со[лонини..] Войску Запорозком ронячиеся, нада[ем…] тры в ключу Острицком знайдую[чиеся…] абы (?) Теды (?) оному в том его владі[ниї…] яко и старшина не важилися ж[адной…] варуем того сим ншим унів[ерсалом..] тих селцях знайдуючи- еся абы […] особливе приказуем. Коза[ки…] абы при своїх козацких волност[ях…]. В Батурині марта 15 року 1[…]. Звыш[менований гетман, рука власна]». (НБУ.–ІР.–Ф.ХІV.– № 5107.–Оригінал, завірений підписом, але збереглася лише половина документа). № 1-а 1694, березня 24(14).– Батурин. – Лист гетьмана Івана Мазепи до Струтин- ського. «В уряду виписано. В книзі міской глуховской на листі 73-м 1694-ом году: Лист присланий от самого ясневелможного его млсти добродія пна Иоана Мазепи, гетмана Войск їх царского пресвітлого величества Запорозских для пущи ограниче- нию дерева рубат, де надлежит, так пишет Пне Струтинский! Приказуем вам, абисте ціле от тих пущ глуховских, иванютинских уступили и своих дворцов конечне в них не держали. Жеби от того часу близ в пущи оних везд тако людям глуховским, яко и козакам того ж уезду для приспособления дерева на будовлі и для вивезеня дров, которих пущ сами они, глуховці, мают доглядати по указу нашому, а ви абисте пилновали тих пущ, которие суть на нас, гетмана, берегу Ивота от Гуты, взявши Ивана Перехристинового Закремнего по дорогу, которая идет з Гути аж до утилка речки, которая идет з Гути, аж до утилка речки, которая впала в Ивот, а по сему боці от три на Гирина, взявши ото колодезцов по дорозі Гиринской уверх уверх зябного болот[а] аж до Ивота. Ему же засилаем ласку нашу. З Батурина марта 14 року 1694. В подлинном подпис таков: Ваш ласкавий Иван Мазепа, гетман, руко[ю власною]». (НБУ.-ІР.–Ф. ХІV.–№ 5754.–Копія. – Тексту передує запис:«С копии копия»). Сіверянський літопис 75 № 2 1707, червня 3 (травня 24).– Батурин.– Лист гетьмана Івана Мазепи до київ- ського митрополита Варлаама Ясинського. «Ясне в Богу преосвященный мці велебный отче митрополите, мой велце мци пане пастиру в Духу Святом отче и добродіе! Отец Андрей, священник маетности моей, Марчишина Буда именованой, за инстанциею моею по супліці его в Киеві мні простоячом до лица монаршего […] донесенной, будучи вашой пастирской милости благословением рукоположен на священство, а не маючи еще где священнодействовати, просил мене о повторную ин- станцию до вашей пастирской милости, жеб на первый час можно было ему построиты в помянутом селі каплицу во имя святого Иоанна Предтечи німо (!) по обіщанию моем, за поворотом, даст Гдь Бг, з нинешнего походу военного, цілую сооружу церков. Пишу прето до вашой пастирской милости, ужадаючися и просячи вашой пастирской милости за ним, рукоположенным вновь священником, жеб мал. он там построити каплицу, а когда тое богоугодное состоится діло, абись ваша пастырская милость рачил допомагати пастирским своим листом превелебному в Богу отцу игуменови глуховскому зъехати и властию вашой пастирской милости освятити престол тое каплиці и антиминс до ей выдати позволити и, которий мает перенесен быти и до церкви святого Иоанна Предтечи, маючойся сооружити. Чого я надежен будучи, отдаюся вашой пастирской милости ласце и архиерейскому его ж благословенню. З Батурина мая 24 д. року 1707». (НБУ.–ІР.–№ 5473. –Арк.1-1 зв. – Копія ХІХ ст. з копії. Внизу документа написано: «Подписано подлинное тако: Вашой пастирской милости зичливый в Духу Святом и слуга покорный Иоан Мазепа, гетман и кавалер его царского пресвітлого величества Войска Запорозкого» і намальоване коло, в середині якого написано: «місто печати гетманской»). № 3 1708, квітня 21 (10).– Універсал гетьмана Івана Мазепи. «Пресвітлійшого и державнішого великого гсдря его царского влчства Войск За- порозких гетман славного чина стого аптола Андрея и Білого орла кавалер Иоанн Мазепа. Пану полковникові білоцерковскому, старшині полковой и всему старшому и меншому товариству, всім посполитым того полку обывателем и кожному кому кол- век о том відати будет належати, сым писанием нашим ознаймуем, иж з особливого респекту нашого к мнстру стого архистратига Михайла Золотоверхого киевского надаем до оного часть войсковую розміров з млына Михайла и Павла, жителей Малой Солтановки, на реці Стугні на греблі солтановской же стоячого, о двох колах мучных, а третем ступным. Которой части отбирати велебным отцем братиї помененного мнстра, абы як сам пан полковник білоцерковский, старшина полковая, так и кождый з иншой старшини и черні того полку не сміли и не важилися найменшой кривды и перешкоды чинити, пилно варуем и грозно приказуем. Дан в Білой Церквы априля 10 року 1708. Звышменований гетман, рука власна». (НБУ.–ІР.–Ф.ХІV.– № 5401.–Оригінал, завірений підписом і печаткою. На зв.: «Універсал на част войсковую розміров з млина Малой Солтановки 1708 априля 10»+ «Не владіет за ляхами гетмана Мазепи») № 4 1697, лютого 8 (січня 28).– Батурин. – Випис з батуринських міських книг. «Випис з книг міских батуринских. Року Божого тисяча шестсот девятдесят семого місяця януария двадцест осмого дня. Пред нами, Димитрием Нестеренком, сотником батуринским, Гордіем Хрисано- вичем, отаманом городовим, Лукяном Филоновичем, войтом, Самойлом Григориеви- 76 Сіверянський літопис чем, бурмистром, и при многих зацних и віри годних людех ставши очевисто Каленик Тертичник, жител наш батуринский, явне, ясне, доброволне и непримушене сознал, иж продал двор свой власный з пляцом, з будинком и огородцем, никому ні в чом не заведеный и не пенный, зараз за баштою Митченскою на Пробытой улиці от межу двора з едной стороны Петра Безуглого, а з другой сторони Ивана Игнатенка, а в тилу пана Михайловского его милости пну Саві Прокоповичу, судиї Войска его царского пресвітлого пресвітлого (написано двічі – Ю.М.) влчства Запорозкого енералному, за певную суму золотих сто и двадцет монети доброй личбы литовской. Которую суму руками своїми одлічивши, отобралем сполна от его милости пна судиї енералного и у вічную посесію подалем тот двор; волно его милости будет дать, дароват, и як хотіти на свой пожиток обернути. А я сам, и жона моя и кревние, близкие и далекие, в потомние часи интересоватися не повины до преречоного двора, варую в кожного суду и права под виною золотих ста до шкатули войсковой на кожного турбатора. Теды мы, уряд вишменованый, чуючи доброволное сознане Каленика, велілисмо писареві міскому батуринскому до книг міских батуринских записати и випис з книг міских потребуючой стороні з притисненем печати ратуша міского батуринского и с подписом руки писарское видати. Діялося року и дня вишменованого. Григорий Александрович, писар міский батуринский». (НБУ.–ІР.– Ф. ХІV.–№ 4473.–Оригінал завірений печаткою. На зв. запис пізніший: «Выпись з книг міских батуринских о продажі двора з пляцем, будин- ком и огородом от Каленика Тертичника, жителя батуринского, за Мітченскою брамою недалеко от замку»). № 5 1685, серпня 25(15). – Універсал Семена Палія, полковника Війська й. к. м. Запорозького (регест). Всім з Білоцерківського полку, особливо купцям, що приїздять «тие шляхи по- ліские з розними товарами», що я, маючи милість короля і Речі Посполитої, посилаю моїх козаків «для отбираня мита, абы ся жаден не важил спpечним быти, яко с панов посполитыx, так и од проиждаючих гостей». (Держархів у Кракові. – Ф. «Архів Волянських з Рудки». –№ 28.–С. 87.– Оригінал). № 5-а 1693, липня 13. – З-під Іллінець. – Лист С. Палія до короля Яна ІІІ Собеського (регест). Я був у Немирові через відступ запорожців до Сороки. Загинуло двоє отаманів. (БН.–ВР.–№ 4828.–С. 111.–Копія ХVІІІ ст.). № 5-б 1700, листопада 20 (9), 1709, жовтня 25 (14) та 1709, січня 11 (грудня 31).– Описи універсалів полковника Семена Палія. «[…] 51.Универсал полковника Семена Палія 1700 года ноября 9-го дня на владе- ние селами (?) Крюковецкими в польском селе Княжичи мельницами на 2-х листах, из коих 3 страницы белых, при печати.[…] 56.Универсал полковника Семена Палія 1709 года октября 14-го дня на владение состоящими в польском селе Солтановке на реке Стугне мельницами на 1-м листу и 1-й странице при печати. 57. Универсал полковника Семена Палія 1709 года декабря 31-го дня на владение состоящим в Польше местечком Княжич, принадлежащом к приписному сему (?) монастирю Онуфриевскому скиту, на 2-х листах, из коих 3 страницы белыя, при обыкновенной печати.[…] (НБУ.– ІР.–Ф. 2194.–№ 104.–Арк. 17-17 зв.– Копія другої половини ХVІІІ ст.). Сіверянський літопис 77 № 6 1697 (?). – Вінниця.–Лист С. Самуся до невідомого (регест). Мова йде про смерть короля Яна ІІІ Собеського, про заселення Правобережної України, відступ ординців, про жолд, про Бар, Немирів і Лисянку. (БН.–ВР.–№ 4828.–С. 113-114.–Копія ХVІІІ ст.). № 7 1703, серпня 20.–Лист полковника Самуся до білоцерківської громади. „Panowie gromado białocerkiewska! Czynie wiadomo tym listem moim, komu to będzie potrzeba wiedzić, tak z pospolitego narodu, jako i z duchownego stanu, o to, abyśćie w tym dobrze wiedzieli, com to zaczynające dzieło zaczął, tego nie można przestać dla samego siebie, że tak musiałem z wielkim moim żałem postąpić z lachami. Ale to abyśćie wiedzieli, że to za wszystek narod chrześćiański w naszej Ukrainie całej mieszczanie nie mieszczanowi wzgłędem do pańszczyn wielkich miłośći nie było, już i kozak, chociażby najzasłąużeńszy był, to w u lachów za nic ważony i poczytany bywa, bo już wszystkim zarówno jarzma na szyjach miały tej jesieni koniecznie być, dla czego mamy pismo w rękach swoich tak białocerkiewskiego pana głównego starszego hetmanowicza korsuńskiego srzadeniego (?) i mniejszego bohusławicza starosty na kilka punktów wypisanych i do nas przysłanych w tej to mierze, że koniecznie podatki miały nastąpić takie, iż mieli brać od każdego wołu po dwa talarzy bite, z pasiek zaś podwyższyć mieli piąte pszczoły, a żeby tego nikt z pospolitego narodu nie wiedział, do czasu tego w jaki czas mieli od wołów, okrom to samego Samusia, by o tym wiedział. Ja zatym wiedząc w tej mierze niemiłosierdzie panów krakowskich, musiałem wszystkiemu narodowi to obiawić, a skorom obiawił, zaraz wszyscy jednostajnie głosy zawoławszy, musieli schylickie (?) pod wojsko władnące jego monarsze i pod regiment wielmożnego j. pana Mazepy, na to i przysiągli wierność i szczyrze służyć, żeby na wolnośćich kozackich jako zdawna bywało, mieszkać. J. m. pan hetman Mazepa pisze do nas uniwersałem przywatnym, wszyscy nasi są bardzo temu radzi i kontente całe zgromadzenie dla tego, że panowie lachowie do tego zuchwalstwa i śmiałоśći przychodzą, iż już króla za króla mieć nie chcą i jego z tronu żłożyć koniecznie chcą, wyłamując się z posłuszeństwa, podjawszy szweda nie tylko na króla, ale to i na Zadnieprze ordinuje, was zaś iłe może stanąc będziemy się mogli z lachami, uciężycielami naszemi, bić dla ochotnokonnego wojska i piechotnego nie tylko z tego boku z Zadniepru, ale i z Zadnieprzu () wszystko się na nich dzwignęło i przy sobie wołoskiego wojska z potrzebę mamy, sami wy obaczycie, potym szczęśćie swoje i poznać będziecie mogli dostateczniej to, dla czego wam oświadczam i pismem was, gromady przezacne białocerkiewskie uprzedzam. Panowie gromady, życze ja tego, aby wasze tak pasieki, chłeby i dobytki w całośći zastawały, iżby z nich nie korzystał złośliwie ten, co na to nie prawował, a wy abyśćie krwawo nie płakali na upadek i nieszczęśćie swoje, jeśli chcecie, aby na ostatek sami przy zdrowiu w całośći mieszkali, upewniam was, że i jeden z głowy włos wam napotym nie zginie, jeśli teraz rady mojej posłuchać zechcecie, jeżeli zaś nas nie słuchać będziecie, nie żałujćież potym na nas, nie dla tego samego co i my z lachami zaczęli, ale to z monarszej miłośći i po samy Słuck, aby koniecznie kozaczyzna była, o to was napominam i pilno was żądam, abyśćie sami o wasze dobro staranie mieli. Kogokołwiek, poradziwszy się z miedzy siebie, wysyłajćie do mnie zawczasu, niżeli się wojska wszystkie zbiją do kupy, bo teraz i najłepszy jest czas dla was, a nie będziecie u nas w krótkim czasie, to pewnie choć tym jak wojsku prosił, to dałej wstrzymam. Coż napotym będzie, o tym wam przełożywszy, życze od Pana Boga dobrego zdrowia. Wam wszystkim życzliwy przyjaciel, jego cesarskiego prześwietlego wieliczestwa Wojska Zaporoskiego Samuś Iwanowicz, pułkownik ochoczy ukraiński». Podpis taki:»Moim wielce łaskawym i życzliwym Iwanowicz, pułkownik ochoczy ukraiński, przyjaciełom, wszystkiej gromadzie białocerkiewskiej». (Ч.–ІР.–№ 197.–С. 379–382.–Копія кінця ХVІІІ ст. Тексту листа пере- дує запис, зроблений копіїстом: „A[nn]o 1703, d. 20 aug[usta]. Ex archiv[um] Visniov[eckich]. Kopia listu Samusiowego do gromady białocerkiewskiej dnia 20 sierpnia 1703 hisanego, z ruskiego na polski przepisanego de verbo ad verbum», тобто «Року 1703 дня 20 серпня. З архіву Вишневецьких. Копія листу Самуся 78 Сіверянський літопис до білоцерківської громади, писаного 20 дня серпня 1703, з руського на польську переписаного слово в слово»). переклад: «Панове білоцерківська громадо! Чиню відомо цим моїм листом, кoму це буде потрібно знати як з посполитого народу, так і з духовного стану, щоб ви про це добре знали. Я почав цю справу і її не можна припинити для мене самого, що так мусив вчинити з ляхами з великим моїм жалем. Aлe це щоб ви знали, що це за весь християнський народ у всій нашій Україні, міщанам чи не міщанам не було великих милостей щодо панщини; вже й козак, хоча б він був найзаслуженіший, це у ляхів вважається за ніщо, бo вже усім без винятку ярма на шиях неодмінно будуть цієї осені. Про що маємо в своїх руках лист як головного пана білоцерківського старшого гетьманича корсунського старости (?), так i меншого, богуславського старости, написаних на кілька статей i присланих до нас про те, що неодмінно мали запровадити такі податки: мали брати від кожного вола пo два битих таляри, з пaсік мали підвищити [податки до] п’ятої бджоли, a щоб цього ніхто з посполитого народу не знав, дo часу це мали відкласти (?), крім сaмого Сaмуся, щоб про це знав. Я ж, знаючи про немилосердя краківських панів, мусив це оголосити всьому народу, a як тільки оголосив, зразу всі одностайно закричали i мусили схилитися (?) під владне військо його монарше i під команду вельможного й. [м.] пана Maзeпи, нa це й присягли вірно й щиро служити, щоб жити на козаць- ких вольностях як здавна було. Й. м. пан гетьман Maзeпa пише до нас приватним універсалом, всі наші цьому дуже раді i вся громада тому повстає (?), що панове ляхи доходять дo такого зухвальства й сміливості, що вже короля королем не хочуть визнавати i хочуть неодмінно його скинути з трону, порушуючи послушенство, не тільки подавши шведа на короля, алe це i нa Зaдніпря поширюють. Вас, скільки вас може стати, можете битися з ляхами, гнобителями нашими, заради добровільного кінного і піхотного війська, яке не тільки з цього боку, aлe i з Задніпря все на них рушило i маємо при собі скільки треба молдавського війська, ви самі побачите, потім своє щастя зможете краще пізнати, для чого й повідомляю вам листом і попереджую зацну білоцерківську громаду. Панове громадо, я зичу вам того, щоб ваші як пасіки, хліби i добро залишалися цілими, щоб з них злісно не користався той, котрий не має на це права, a ви щоб криваво не плакали зі свого занепаду i нещастя. Якщо хочете врешті самі цілком здоровими жити, запевняю вас, що й жоден волос з вашої голо- ви потім не впаде, якщо тепер моєї ради схочете послухати, якщо ж нас не будете слухати, не нарікайте потім на нас, не для того ми почали [битися] з ляхами, aлe це з монаршої милості i пo сам Слуцьк, щоб неодмінно була козаччина. Про це вас по- відомляю і пильно від вас жадаю, щоб ви самі про ваше дoбро мали старання. Koго хочете, порадившись між собою, присилайте до мене завчасно, поки всі війська нe зберуться до купи, бo тепер є найкращий час для вас, a не будете у нас за короткий час, тo певно хоч [вас] просив до війська, тo далі утримаюсь. Прo це вас повідомивши, зичу доброго здоров’я від Господа Бога. Вaм всім зичливий приятель, його царської пресвітлої величності Війська Запо- розького Самусь Iванович, полковник український добровільний. Підпис такий: «Moїм вельми ласкавим i зичливим [Самусь] Iванович, полковник український добровільний, приятелям, всій білоцерківській громаді». ІІ № 8 1681, березня 24, – Краків.–Новина. З Кракова 24 березня 1681 р. Мова йде про московських послів. Ці дані доповнюються відомостями з Варшави від 24.09. 1687 р., де йдеться московських послів, які прямували через Польщу до Франції. (БН.–ВР.–№ 6900.–С. 12.–Копія ХVІІІ ст.) Сіверянський літопис 79 № 8-а 1687 рік.–Уривок з німецькомовної гданської газети «Particular-Zeitung», № 33. „[…]Ingleichen hat der kozakische Obrister Palej, die Tartarn, so nach Einfuhrung des Proviants in Canieniec, in Wolhynien streifen wollen, geschlagen, 50 davon, nebst altesten Batyr Aga, gefungen bekommen und 500 Bachmaten erbautet.Die ubrigen haben sich mit der Flucht salvieren wollen, aber ein Theil davon, ist von dreien polnischen Compagnien angegriffen und geschlagen worden, wovon 15 gefangene nach Lemberg geschiert worden[…]». Переклад «[…]Козацький полковник Палій розбив татар, котрі після привезення провіанту в Кам’янець хотіли нишпорити Волинню. 50 взяли в полон, в тому числі й старшого – Батир Агу і захопили 500 коней. Решта хотіла врятуватися втечею, але на частину з них напав третій загін польського війська і розбив їх, а 15-х з них відправили до Львова[…]» («Pressefortschung» (Бремен) № 9 1690, вересня 30 .– Краків. – «Авізи львівські з Кракова». «Відомості з Варшави 14 числа цього місяця такі: Сарана там же всі трави повиїдала, так що й коло Снятина ледве чим можна було прогодувати коней, велика перешкода… З Немирова від козацького гетьмана Гришка пішов посол до короля й. мості, котрий сказав, що Палій із понад десятьма тисяч задніпрських козаків, котрі з ним з’єдналися, пустошив аж коло Очакова, захопив частину Буджаку, козаки вчинили (там) велику шкоду і звідти ведуть дуже велику кількість бидла…. З Яворова з двору короля й. мості 27 вересня 1690». …«Тут козаки кілька днів приводили кілька татар, котрі пустилися від Кам’янця на Буджак. Ці сказали, що коло певних міст, де впала велика сарана, наказали козаки згромадити великі стоги і запалити і знищили цим способом сарану, але тут же за- повітрилося три міста». З табору з Буковини 23 вересня 1690. «…Про хана твердять, що помер. Велика орда вже повертається з Угорщини на Буджак… Задніпрські козаки, котрі ходили з Палієм здобувати казикерменських замків у турків і татарську резиденцію, втратили шістсот душ, не добилися ніякого успіху, втратили вози з горілкою, провіантом і коней, так що їх більшість повернулася піхотою. А це тому, що сарана повиїдала траву і голі поля залишила. З Києва із Задніпря на цей бік через наші кордони перейшло дві тисячі козаків з п’ятьма гарматками. У селах, що належать до Речі Посполитої, силою беруть десятину пасічну, що є великим задатком до ворожнечі». (Держархів у Кракові.–Ф. «Архів седлішовський Залуських». –№ 39.–Копія початку ХVІІІ ст.) № 10 1692, березня 10 .– Краків. – Новини з Молдавії та України. Мова йде про молдавського господаря, про Сороку й Тягиню, про похід військ Речі Посполитої на Молдавію. Коронний кухмістр (Франтішек Галецький) з 5 000 кінноти й 5 000 козаків перейшов Дністер у великі п’ятницю й суботу. У Великдень він вирушив від Сороки і у вівторок війська палили села аж до Тягині. «З тою тільки здобиччю і полоненими цілком з Божої милості щасливо повернувся з походу до Сороки. Там, ще не розпускаючи військо, наблизився до Брацлава для наведення порядку і поставлення на час наказного гетьмана на місці колишнього, померлого Гришка, котрого якийсь полковник на ймення Барабаш, заморив насильним питтям». Потім ходили від Ясс в ліси аж до Дунаю. Відомість, що султан йде до Білгорода, що татарський хан ухилився від цієї дороги, побоюючись вторгнення у свою державу. (Держархів у Кракові.–Ф. «Архів седлішовський Залуських».–№ 39.–Копія початку ХVІІІ ст.). 80 Сіверянський літопис № 11 1692, липня 30.– Яворів.–Новина. Мова йде про нурадин-солтана. Про те, що він має бути під Кам’янцем, не знаємо. «З кількох листів випливає, що якийсь Петрик, підписок гетьмана Мазепи, втік на Запорожжя і мав побунтувати козаків і з’єднатися з галгою-солтаном, що зрушило московські війська з ставищ і вони йдуть до Самари під приводом здобування ту- рецьких городків над Дніпром. З цим відзивається і московський резидент, а царські війська не байдикують. Дай Боже, щоб тут було добре (?), але то певно, що рушили швидше для утримання козаків. Був лист від самого гетьмана Мазепи до й. м. п. краківського, в якому про те ж повідомляє, що йдуть на турецькі городи». (БН.–ВР.–№ 6900.–С. 13.–Копія ХVІІІ ст.). № 12 1696, листопада 10.–Львів.–Уривок з листа великого гетьмана коронного Ста- ніслава Яблоновського до короля Яна ІІ Собеського. «[…]Незмірно більші шкоди (ординцям.–Ю.М.) вчинив Самусь, бо немало сіл попалив, збіжжя не тільки в гумнах, але і в полях попалив і взяв велику здобич: самих овець-бирок 7000 пригнав до Сороки. А з собою мав тільки 1090 військових людей[…]». (Бібліотека Чарторийських у Кракові.–ВР.–№ 2715.–С. 131.–Тогочасна копія). № 13-14 1697, березня 28. –Львів. – Новини. «Про кримські й ногайські орди чутка, що за Дніпро мали піти», думають, що ми боїмося нападу на Кам’янець, а з минулого тижня липки нападали під Васильків і вхопили трохи людей. Свіжі новини, що на Дунаї будують з того берега великі мости для турецького війська, а в Кілії палаци й склади для султана, де він має стати. До Угорщини султан направить Сера Слаем (Sera Slaem). (Ч.–ВР.–№ 188.–C. 317.–Копія кінця ХVІІІ ст.). № 15 1700, січня 29. –Львів. – Новина. Стверджую, що Обертин – «цілком єврейське містечко, маємо тільки чотири християнських будинки; є гайок за містечком, при котрому стоїть маленька капличка на кшталт Бекішовської під Вільном». Мова йде про містечко біля Прута, в котре впадає Черемош. За Снятином починається молдавська земля… Серет, Сучава. (Ч.–ВР.–№ 194.–C. 399.–Копія кінця ХVІІІ ст.). № 16 1696, січня 4.– Львів.–Новина. Оголошено про сина Кантемира на господарстві, котрий перед Дукою помер. Новий господар прислав наказ. (БН.–ВР.–№ 6900.–С. 19.–Копія ХVІІІ ст.) № 17 1696, січня 25.– Львів.–Новина. Ті, які пильнували шляху, вчора прислали трьох потурнаків з Буджаку, які тікали наші землі. Вони сказали, що Кази-Гірей – солтан за три дні перед їхньою втечею рушив з татарами до Дніпра. Взяв у військо по татарину з кожної третьої халупи. Думаємо, що вся орда готується йти до нас.. (БН.–ВР.–№ 6900.–С. 23.–Копія ХVІІІ ст.). № 18 1696, лютого 1.– Львів.–Новина. Детальна і достовірна реляція про неприятеля. Кази-Гірей – солтан в кілька- Сіверянський літопис 81 надцять тисяч попрямував до Дніпра і прийшовши до Бугу сам з військом, 6000 ординців скерував до Дніпра для зміцнення переправи. «Оголосивши прихід, він з усіма татарами повернувся до Буджаку». Відомість, що аж під Васильків, що в двох милях від Києва, збиралися (?) татари. (БН.–ВР.–№ 6900.–С. 24.–Копія ХVІІІ ст.). № 19 1696, лютого 8.– Львів.–Новина. 1000 татар таємно прийшли з Буджаку до Кам’янця, з’єдналися з кам’янецькими липками, пішли на Волинь до Ляхівців, але повернулися з малою користю. (БН.–ВР.–№ 6900.–С. 25.–Копія ХVІІІ ст.). № 20 1696, лютого 14.– Варшава.–Новина. Мова йде про Азов і про чотири турецьких міста на Дніпрі (Казикермен, Аслам- кермен та ін.). (БН.–ВР.–№ 6900.–Арк. 26-26 зв.– Копія ХVІІІ ст.). № 21 1696, лютого 15.– Львів.–Новина. Відомості з Молдавії та України, особливо з Сорок від Самуся, запорозького на- казного гетьмана, що нурадин-солтан пішов з Буджаку до Казикермену, де хоче пере- правитися через Дніпро і там же його має чекати галга-солтан з кримськими ордами. (БН.–ВР.–№ 6900.–С. 28.–Копія ХVІІІ ст.). № 22 1696, лютого 16.– Лист молдавського ротмістра Синиці до гарнізону Корсуня. Син хана стоїть на Берестові з 17000 і 700 яничар. Звідти пустив багатьох за Дніпро, до Полтави. Маючи Миргород, він пішов до Зольника (Zolniku) i Горошеву (Horoszowu), простуючи до Лубен. Петрик же, маючи при собі 50000 орди, як і солтан, під Опочно. Всього орди на Задніпрю 100000. За свідченнями двох «язиків» ординці мають зимувати на Задніпрю. Той товариш, котрий взяв татарина, каже, що татари взяли штурмом кілька міст і спалили. Мазепа пішов проти неприятеля і зараз в Ляховичах, а потім виступлять городові полки і компанії. Пішов і Палій на допомогу. (БН.–ВР.–№ 6900.–Арк. 34зв.– Копія ХVІІІ ст.). № 23 1696, лютого 23.– Львів.–Новина. Непевні чутки з Снятина, що татар нібито бачили коло Перепети (Perepety). Через це плебс тікає наголову. За чуткам татари були коло Білої Церкви, вчинили шкоду. Їх бачили і коло Полтави. Полковник Раппен пише з Сорок 2 лютого, що буджацька орда і хан з іншими ордами з Криму іншою стороною готується йти за Дніпро, щоб випустити загони і казикерменські городки, понівечені московітами, знову заселити. Тільки великі води і багно стримали його. (БН.–ВР.–№ 6900.–Арк. 33.– Копія ХVІІІ ст.). № 24 1696, лютого 28.– Львів.–Новина. Мова йде про взяття «язика». Девлет-мурза з 1000 ординців хоче вдарити на при- кордоння. Про татар, які за Дніпро пішли, знаємо тільки те, що багато їх потопилося. (БН.–ВР.–№ 6900.–Арк. 34.– Копія ХVІІІ ст.). № 25 1696, березня 4.–Львів.–Новина. З Молдавії пишуть про буджацьку орду, що вона з’єднається з кримською і тоді вони підуть за Дніпро. Напали на козаків, які підготувалися до бою, котрих не могли 82 Сіверянський літопис подолати, відступили до Дніпра. Під великою масою людей крига на Дніпрі стала ламатися, передні ж не могли повернутися і маса їх втопилася, а ті, хто переправив- ся, пішли до Криму. Відомості від двох татар, котрі врятувалися від цього потопу і примчали до Буджаку, з свідчень яких складена ця реляція. (БН.–ВР.–№ 6900.–Арк. 36.– Копія ХVІІІ ст.). № 26 1696, березня 15.–Львів.–Новина. Кримський хан з понад 70000 орди йде за Дніпро. їм протидіяли 5000 козаків і 5000 піхотинців. Битва. Козаки відступили до міст, але їх міщани не впустили, боячись татар. (БН.–ВР.–№ 6900.–Арк. 37.– Копія ХVІІІ ст.). № 27 1696, березня 21.–Львів.–Новина. Відомості з Задніпря, що Мазепа пішов під Прилуки для боротьби з татарами. «Козацтво збунтувалося і так наступали на його особу, що він мусив відступати аж до Гадяча, де стоїть московська залога». Там Шеремет, підступивши з частиною війська, провів його оборонною рукою до Батурина. (БН.–ВР.–№ 6900.–Арк. 40.– Копія ХVІІІ ст.). № 28 1696, березня 22.–Львів.–Новина. На Задніпрю тихо, тільки Мазепу з Лизогубом, підозрюючи у зв’язках з татарами, мали взяти в столицю. (БН.–ВР.–№ 6900.–Арк. 41.– Копія ХVІІІ ст.). № 29 1702, січня 26, лютого 16.– Варшава.–Новина. «З Варшави 26 січня 1702 р. Мова йде про Сапігу і шведах. З Кролевця (Кенігсберга) пишуть, що шведський король не тільки був поранений в конфлікті з й. м. паном Огінським, але й від по- стрілу мав ослабілий втекти. З Варшави 16 лютого 1702 р. Шведи йдуть великими силами з трьома гарматами. (АГАД.–Ф.АР.– Відділ 34.–№ 194.–С. 1, 3.–Копія ХVІІІ ст.) № 30 1702, серпня 25. – Лист литовського стражника до невідомого. 100000 москалів, не рахуючи козаків, йде на Ригу. Козаки йдуть своєю партією з Мазепою, їх 90000. (Ч.–ВР.–№ 1676.–С.43.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 31 1702, жовтня 13.– Львів.–Новина. «З Поділля є відомість, що козаки задумали від Меджибожа йти до Бару. З Білої Церкви приходить відомість, що тамтешній комендант через капітуляцію піддав ту фортецю козакам і прийняв руську віру, відступив до Львова. Католикам дали на вибір (?): залишитися або покинути місто. Русин з русином погодився. Євреїв ви- рубано дощенту. (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 153–155.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 32 1702, жовтня 25.–Львів.–Початок новини. «1702 25 жовтня. З рукопису архіву короля Станіслава-Августа. Сіверянський літопис 83 Донесення зі Львова. Про ці українські події щоразу приходять суперечливі відомості і не знати кому вірити, щоб [ми] мали добре діяти; повстання, про котре перед цим згадувалось, поширюється. Пасинок Палія учинився за Дністром паном, у двадцяти містах, крім сіл, селяни з його натяку повбивали підстарост і євреїв, а він забрав полишене майно. Недавно писали з Меджибожа, що задніпрський гетьман Мазепа на обох берегах Дніпра при поромах поставив варту, щоб його козаки не йшли до бунтівни- ків [Палія]. Тепер пишуть, що один полк переправився, ще два мали наступити, щоб здобувати Білу Церкву. Наші ж impanes ще нічого не вчинили, тільки й. мость пан Рущиць став недалеко Лещини, а й. м. пан хмільницький староста був під Хміль- ником, котрий мав з’єднатися з паном Рущицем, але йому досі неспоро. Волинське воєводство (як писано з Дубна 20 жовтня) пішло до Заслава до Полонного, якогось пана Братковського ув’язнили і вже його мали розстріляти, котрий з цими бунтами був тісно пов’язаний і бував у Палія; при ньому знайдено різні листи, котрі ще зна- ходяться (?) в канцелярії (?). Р. S. При від’їзді пошти, дають знати з Меджибожа 21 жовтня, що козаки вже опанували Немировим, взявши безборонне місто, силою захопили замок, губернатора і двох ксьондзів тиранські забили, хоругви гарнізону, дуже багато людей і всіх євреїв порубано. Козаки вже у Вінниці, котрі збунтували місцевих підданих, невдовзі мають підступити під Летичів. З Лещини 18 жовтня й. мость пан хмільницький староста пише, що Самусь знову почав добувати Білу Церкву і що вже місто спалене, а замок ще борониться […]». (Ч.–ВР.–№ 196.–С. 707.–Копія кінця ХVІІІ ст.). № 33 1702, листопада 1.– Львів.–Новина. «Зі Львова дня 1 листопада 1702 року. Пишуть ці новини з України, що Самусь з козаками штурмуючи, здобув Неми- рів, який боронився протягом трьох дні, вирубав цілий полк його м. пана київського воєводи і забравши звідти 12 гармат поспіє під Хмільник і етилів, а куди прийде, скрізь селянство до нього пристає. Що діється з білоцерківським замком (новини)не згадують. Пан хмільницький староста з паном Рущицем стали в Лещині і Київського воєводства 300 кіннотників з ними з’єднались з ними; тут під Львовом стоїть вже багато днів артилерія і 800 душ чекає наказу його мості пана краківського каштеляна: чи тут мають залишатися як залога чи кудись йти». (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 19.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біблі- отеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 34 1702, листопада 4.–Варшава.–Уривок з новини. «[….]Руська пошта приносить, що Волинське воєводство з-під Заслава рушило до Полонного, схопили пана Братковського, шляхтича цього ж воєводства, котрий їздив до Палія та Самуся від імені свого та межиріцького війта і мав бунтувати се- лянство Межиріцької волості і 10000 людей виставити проти воєводства, засуджений на смерть за доведені злочини і вже є розстріляний; домагались (?) в Межирічі від тамтешнього губернатора, щоб видав війта, але він відмовив, кажучи, що без волі його мості пана коронного підкоморія не може його видати. Самусь спалив саме місто Білу Церкву, замок борониться, Немирів козаки взяли хитрощами (?), а губернатора і коменданта, також двох ксьондзів тиранські забили, людей також як християн, так і євреїв, тиранські порубали і пограбували, підступили вже під Вінницю і побунтували тамтешніх підданих»[…]. (Ч. – ВР.–№ 1676.–Арк. 144. – Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). 84 Сіверянський літопис № 35 1702, грудня 3.–Варшава. –Новина. З Русі відомість, що великий коронний гетьман видав універсал проти козацької сваволі. Козаки розділилися на дві частини. Одна частина пішла до Меджибожа, два дні потужно штурмувала фортецю, але їм дали належну відсіч, кількасот трупом лягло. З меджибізької залоги поранений тільки один товариш, але його життю нічого не загрожує. «Гультяйство стало по волості, чинять великі шкоди». Проти них ви- рушив руський воєвода. Друга частина козаків пішла під Білу Церкву. Їм там чинять опір, але слід чекати підтвердження; щоразу більше прибуває цього гультяйства. (Ч.– ВР.–№ 1676.–С. 169.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біблі- отеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 36 1702, грудня 12.– Торунь. – Уривок з новини. «[…] Фортеця Бихів не могла витримати тривалої облоги, частково внаслідок не- стачі провіанту, частково через брак води, бо козаки річку, яка текла під місто, відвели в інший бік, піддалася їх мостям панам республіканцям Великого князівства Литовсько- го через капітуляцію. Отже, московіти й козаки взяли тамтешню фортецю, в котрій знаходилося понад сто гармат, п’ять тисяч рушниць з жовнірами Великого князівства Литовського», Полки його королівської мості призначені до царя його мості вже (?) (…)* мають стати 19 цього місяця в Лешні і Сходові». (Ч.– ВР.–№ 1676.–С. 11-12.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бі- бліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 37 1702, грудня 13.–Львів. –Новина. З Поділля відомість, що козаки пішли від Меджибожа до Бару. Відомість із Білої Церкви, що тамтешній комендант піддав козакам фортецю через капітуляцію. Він «прийняв руську віру і відступив до Львова. Католикам дали можливість залишитися або вийти з міста. Русин з русином погодився, євреїв же дощенту порубано». (Ч.– ВР.–№ 1676.–С. 153-155.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 38 1703, грудня 13.–Торунь.–Грамота Петра І. «Пущено чутку, що запорозькі козаки нібито з держави його царської величності мали вмішатися до бунтів Самуся й інших повстанців проти Речі Посполитої (під- бурити) і це нібито мало бути з відома й дозволу його царської величності». Це ми відкидаємо як неправдиве. (Ч. – ВР.–№ 1687.–С. 87.–Копія ХVІІІ ст.). № 39 1702, грудня 24. –Новина. З Варшави пишуть, що козаки взяли Білу Церкву на ім’я москаля і польського короля і наступають далі. 20 000 московітів прийшло на цей бік Дніпра і йдуть на Польщу. (Ч.– ВР.–№ 1676.–С. 156.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біблі- отеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 40 1702, грудня 27.–Львів. –Новина. З Кам’янця пишуть, що козаки мали зібратись під Сатановим, щоб усією потугою могли чинити опір нашим військам. (Ч.– ВР.–№ 1676.–С. 166.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біблі- отеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). Сіверянський літопис 85 № 41 1703, січня 1.– Варшава.–Уривок з новини. «З Варшави дня 1 січня 1703 року. Швед має бути на свято Трьох Королів у Варшаві, козаки масо гуртуються і ма- ють з’єднуватись з москалем, а потім до Польщі хочуть по-неприятельскі вдертися. Їх мость панове Потоцькі збирають хоругви і хочуть закритим шлях козакам[….]». (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 17.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біблі- отеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 42 1703, лютого 1.– Варшава.–Новина. Пішла чутка, що московіти пройшли Вільно з 40000, «козаки вже трохи при- боркані, котрих жовніри й. м. пана нинішнього київського воєводи Потоцького розгромили сімсот». (Ч.–ВР.–№ 1676.–Арк. 201.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біб- ліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 43 1703, лютого 3.– Варшава.–Уривок з новини. «[….]Козацтво поширюється і виявляє силу, москаль потужно йде вглиб Лит- ви»[…]. (Ч.– ВР.–№ 1676.–Арк. 201 зв. – Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 44 1703, лютого 6.– Варшава. – Новина. 700 козаків розгромили і мали піти далі за ними. «Палій помер, ще немає відо- мості хто є на його місці» . (Ч.– ВР.–№ 1676.–Арк. 202-203. – Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 45 1703, лютого 15.–Уривок з новини. Руська пошта принесла, що польське військо розгромило 1500 козаків, «вогнем і мечам нищать козацькі містечка й села». Київський воєвода з паном Янушем напав за Летичевом на козаків. У бойовому порядку напав на козаків і була битва протягом чотирьох годин з перемінним успіхом, але підійшли рейтари і неприятель мусив від- ступити, за котрим пішло військо і услало трупом півтори милі, без великих власних втрат. Війська мали піти під Немирів, а його частина – під Білу Церкву, щоб якнай- швидше приборкати сваволю. (Ч.– ВР.–№ 1676.–Арк. 211-212. – Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 46 1703, лютого 21.– Львів, Кам’янець, Старокостянтинів. – Новина. Реляція про те, що київський воєвода розгромив козаків під Костянтиновом, вбили самої піхоти 1500. Гультяйство втекло до Брацлава, решта – в інші сторони, розпорошилося. Різні відомості про Палія, однак достовірних реляцій нема. «Про козацького полковника Палія кажуть, що він віддає Білу Церкву і Фастів, котрі він взяв». (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 223-224.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 47 1703, лютого 24.– Львів. – Новина. Мова йде про придушення козацького повстання. Частина козаків піддалася, присягла на вірність Речі Посполитій, віддаючись під владу коронного гетьмана. (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 226-227.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). 86 Сіверянський літопис № 48 1703, березня 10.–Новина. Руська пошта від 28 лютого принесла, що київський воєвода напав під Ладижином на козацький табір «дуже сильний, яким командував полковник Абазин, і чинив дуже потужний опір його мості пану воєводі. Вбили 30 з війська пана київського воєводи, багато поранили. Але наші взяли живцем самого Абазина й вбили 600, взяли у них гарматки, котрі вони вивезли з Немирова. Потім воєвода взяв Брацлав, набрав прові- анту, тепер з паном белзьким воєводою йде до Білої Церкви і Фастова, що «повністю докінчити цю козацьку сваволю і заспокоїти Україну». Полковник Абазин сказав на допиті, що Палій і Самусь з одної тільки сваволі підняли бунт. В тій сутичці під Вінницею загинуло 8 товаришів віленського каштеляна, немало поранили. Пан За- бон (Zabon), військова людина, який знає тамтешні краї. У сутичці загинули з обох боків. Мазепа писав лист великому коронному гетьману, виправдовуючися, що не був на придушенні козацьких бунтів. Він дав наказ, щоб «жоден з того боку Дніпра на переходив (на цей бік) і приєднувався до повстанців». (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 293-294.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 49 1703, березня 20.– Львів.–Новина. Коронний підкоморій (Єжі Домінік Любомирський) вийшов роз’їздом з Брацлава, добре погостював над Дністром, взяв кілька козацьких таборів. У Рашкові козаць- кий полковник Дубина стояв з 2000 вояків і хотів чинити спротив. Наші дали залп з гармат, кіннота пішла в атаку. Повстанці втекли. Наші взяли у таборі значну здобич, вбили (?) найголовнішого бунтівника після Самуся. У Молдавії, до котрої козаки тікають, молдавський гетьман за наказом молдавського господаря хапає повстанців, схопив сотника Григораша і Окесентія (Axentego), має відіслати їх до пана гетьмана. З Кам’янця пишуть, що кількасот козаків Палія почали грабувати коло Вінниці. В Біжанкові (Biżankowie) залишалася гвардія пана гетьмана, вони мали порубати кам’янецький роз’їзд посланий над Дністер. Добре там гостювали, великий острів на Дністрі у милі від Могилева взяли. «Там було біля 300 козаків і селян-бунтівників. Одні з них потопилися, інші втекли в Молдавію, де їх хапають. Решту наші порубали і взяли значну здобич». (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 297-298.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 50 1703, квітня 4.– Львів.–Уривок з новини. «[…] Коли штурмували бунтівників, то більша частина їх була знищена, тільки Самуся не змогли взяти. Кажуть, що він мав втекти за Дністер, а Палій залишається в Білій Церкві». (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 357.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біблі- отеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656) № 51 1703, січень-липень. – «Прогноз всій Європі на рік Божий 1703». Січень. «На Україні натовпи гордих селян… На їхню гординю веде (?) понурий Самусь». Квітень. «На Україні свавільні козаки… Великий пан, напавши на них з військом, Понищив їх як вовки бидло». Травень. «У травні поляки гіршають (для повстанців) Великим селянським трупом вимощують велику площу…» Сіверянський літопис 87 Знову битви на Україні, селянські трупи. «Одного з вождів бунтівників кривава хвиля затопить, В інший (Палій -?) з соромом втече до москаля, Оглядаючись на свій зад, Шукаючи у Москви протекції». Липень. На Україні селянська гординя приборкана шаблею. (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 457–468.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 52 1703, серпня 31.–З-під Ягорлика. – Новина. Пан каштелян сказав, що за ним спішно йде Ібрагім-паша з Туреччини для розгра- ничення і ми чекаємо його під містом, бо у місті зараз виявилася пошесть. «Козаки, коли ми їх (…)* переходили, скрізь зустрічали (нас) на шляху, вітаючи з хлібом і сіллю, понижено засвідчували покірність (?), однак своє бидло перегнали за Дністер, (ми) бачили у них різні цінності, взяті в Немирові, і єврейських дітей, котрих євреї дуже швидко викуповують»[…]. (Ч. – ВР.–№ 1676.–Арк. 523–525. – Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 53 1703, вересня 20.– Новина. «Про Палія знову чути, що рушив до Дністра забирати пасіки, а немирівські люди мали з його людьми потужно битися». До нього їздила людина княгині маршалкової (дружини Казимира Людвика Бєлінського) з листом від неї. Він добре прийняв гінця, але сказав, що без дозволу царя або гетьмана (Мазепи) нічого не може вчинити». (Ч. – ВР.–№ 1676.–Арк. 577 зв. – Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 54 1703, вересня 19, 29.– Львів, Любовль. –Новина. «Зі Львова 19 вересня. З України не має жодної новини. Й. м. пан краківський воєвода мав стати у Кам’янці 13 вересня. Депутатський сеймик Руського воєводства через багато причин не дійшов (до кінця). Relationis magno motu тривав три дні, проте почалися стації поти деяких (заперечили на підставі) конституції. Однак було обрано поборців для збирання податків і опубліковано (про це) тут, у Львові, податок від млинових каме- нів. Й. м. пан руський воєвода з різними їх мостями з сеймику відвідав королевича й. мость і Костянтина у Жовкві. Тепер він стоїть у Мостиськах. Королевич з й. мостю йде до Олави. З Любовлі 29 вересня 1703 р. Вже у нас куруци грасують по селах і містечках, найбільше забираючи силою коні і риштунки, біля Спіжа їх зібралося 4 тисячі кінноти, взяли 1000 коней. Все, що живо, тягнеться до них. Тренчинський повіт і кілька інших з’єднавшися з Ракоці,(вже) сідають на коней. Частина війська Ракоці стоїть під Токаєм, до котрих сам Ракоці з 30 тисячами від Самрару (Samraru) йде, прагнучи здобути фортецю Сентуренем (Sętureniem). Кажуть, що Варадин (Waradyn) спалений угорцями». (АГАД.–Ф.АР.– Відділ 34.–№ 195.–С. 1, 3.–Копія ХVІІІ ст.) № 55 1703, жовтня 10.– Кам’янець-Подільський. – Новина. Чути, що до Білої Церкви та до Фастова мали увійти московські гарнізони. Дуже боїмось, щоб вони не вдерлись до нас. (Ч. – ВР.–№ 1676.–Арк. 607. – Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). 88 Сіверянський літопис № 56 1703, жовтня 17.– Львів. – Новина. «На Покутті не перестають грасувати опришки, шляхта й люди з сіл і не забез- печених обороною містечок мусять тікати». (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 607-608.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 57 1703, жовтня 19.– Лист від панів комісарів. Брацлавський воєвода втік, бо козаки з Запорожжя хотіли нас перехопити та пограбувати, а потім привести до Запорожжя. (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 613-614.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Бібліотеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 58 1703, жовтня 19.– Меджибіж, Чуднів. – Новина. «З Чуднова у нас відомості, що Палій мав від’їхати за Дніпро до гетьмана Мазепи. Його козаки почавши від Полісся аж по Случ до Звягеля, відібрали у шляхти уряди та інтрати». Запорозькі козаки погордили посланою від царя (…)* і мали вчинити за Дніпром якусь шкоду. «В Україні купи свавільного гультяйства з’являються і грабують що можна». (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 614.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біблі- отеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 59 1703, жовтня 23.– Кам’янець-Подільський. – Новина. Тут немає пошесті. Полк пана Гернонга виходить звідси до Польщі. З Молдавії пишуть, що поставили господарем Раковицю, молдаванина з походження. (Ч. – ВР.–№ 1676.–С. 614.–Копія ХVІІІ ст. Фотокопія знаходиться в Біблі- отеці Народовій у Варшаві.–Відділ мікрофільмів.–№ 21656). № 60 1703, жовтня 30.–Варшава.–Новина. У Москві відбуваються заворушення проти царя. (Ч.–ВР.–№ 2740.–С.27.–Копія ХVІІІ ст.). № 61 1704, січня 1.– Лист невідомого до невідомого. Виїзд к. й. м. до Сакасонії лихий. Всі дуже бояться козаків, німців та інших. (Ч.–ВР.–№ 2740.–С.7-8.–Копія ХVІІІ ст.) № 62 1704, лютого 6.–Львів.–Новина (регест) З Задніпря повернувся один чоловік, котрий сказав, що гетьман Мазепа повер- нувся із столиці (Москви. – Ю.М.) перед самими руськими святками. (Ч.–ВР.–№ 2740.–С.11.–Копія ХVІІІ ст.). № 63 1704, березня 19.–Львів.–Новина (регест). З нурадин-солтаном великі орди, Поділлю загрожувала небезпека, яка має стих- нути, «бо купці, котрі прийшли з Задніпря, дали інформацію, що вся ця потуга до Дніпра, в московські краї обернулася, і що цар, який резидує в Ніжині, і на орду мав око, дав наказ Палію, щоб із 40 000 козаків перекрив шлях (орді)» (Ч.–ВР.–№ 198.–С. 237.–Копія ХVІІІ ст.). Сіверянський літопис 89 № 64 1704, березня 26.–Львів.–Новина (регест). «Палій писав до немирівського коменданта, що хоче залишатися вірним його кор. мості і Речі Посполитій, але якщо польські хоругви підуть на Кам’янець або Фастів, то мусив би думати про себе». (Ч.–ВР.–№ 198.–С. 264.–Копія ХVІІІ ст.). № 65 1704, квітня 23.–Львів.–Уривок з новини. «Повідомляю, що була відомість, Палій і Шпак збирають людей, а як підніметься перша трава, мають стати під Кам’янцем. Вже на тому боці Дніпра привезено 150 бочок пороху і різну амуніцію». (Ч.–ВР.–№ 198.–С. 317.–Копія ХVІІІ ст.). № 66 1704, травня 24.–Львів.–Уривок з новини. «Пишуть під датою від 14 травня.., що козаки тікають від Палія до пана коронного підкоморія, дивізія котрого стягається під Драганівку, неподалік Бучньової». (Ч.–ВР.–№ 198.–С. 399.–Копія ХVІІІ ст.). № 67 1704, травня 27.–Львів.–Уривок з новини. «З Кам’янця serture, що артилерію й. м. пан підкоморій наказав провести, на яку напавши, козаки хотіли її відбити, але люди при артилерії, остереглися, підсунулися під ліс і маючи заряджені гармати, дали козакам добру відсіч і добре їх побили, котрі мусили відступати. Всю ж артилерію попровадили до дивізії й. м. пана коронного підкоморія». (Ч.–ВР.–№ 198.–С. 399.–Копія ХVІІІ ст.). № 68 1704, червня 5.–Львів.–Новина. З Кам’янця під 28 травня пишуть, що «від козаків там все більші тривоги. Євреї з України всі втікають і кажуть, що нібито Палій йде з 10 тисячами, а гетьман Мазепа із 40 тисячами, а крім того й інші на допомогу. Задніпровські полки мають переправ- лятися [через Дніпро]». (Ч.–ВР.–№ 198.–С. 525.–Копія ХVІІІ ст.). № 69 1704, червня 10.–Табір польських військ під Сандомиром. – Новина (регест). Козаки силою в 40 тисяч йдуть на Львів. Думаємо Палія привернути на бік й. к. м. (Ч.–ВР.–№ 198.–С.527.–Копія ХVІІІ ст.). № 70 1704, червня 11.–Львів.–Новина. З Кам’янця від 4-о числа пишуть, «що там тривога в цілому Поділлі виникає через козаків, котрих значна кількість i дивізія московітів мали вже переправитися через Дніпро і стати під Криловим». (Ч.–ВР.–№ 198.–С. 658.–Копія ХVІІІ ст.). № 71 1704, середина червня.–Новина. Йдеться про те, що білоцерківська фортеця й досі залишається в козацьких руках, так само як і Фастів та інші міста. (Ч.–ВР.–№ 198.–С.457.–Копія ХVІІІ ст.). 90 Сіверянський літопис № 72 1704, червня 18.–Львів.–Новина. З Кам’янця пишуть, «що на Україні козаки зробили своєю власністю Немирів, волості й. м. пана київського воєводи і проводять туди Палія. 30 тисяч московітів мало стати на цьому боці Дніпра, між котрими немало самих офіцерів, щоденно військо муштрують. Задніпровських козаків має бути 70 тисяч». (Ч.–ВР.–№ 198.–С.546.–Копія ХVІІІ ст.). № 73 1704, липня 17.–Львів.–Новина (регест). «На Україні полковники Шпак і Часник з дивізії Палія створили собі укріплений центр у Хмільнику, звідки нападають на містечка, села, катують шляхту, губернаторів з дружинами жорстоко вбивають і все забирають, не маєш того, хто б цю сваволю приборкав». Мазепа має зблизитися з Голіциним з великою кількістю задніпровських козаків, від якого (Мазепи) приїхав ніжинський полковник Максимович, тоді до короля й. мості під Сандомир». (Ч.-ВР.–№ 198.–С. 658.–Копія ХVІІІ ст.). № 74 1704, серпня 13.–Львів.–Новина. З Кам’янця пишуть 6 серпня, що там козак Сорока збирає гультяїв і пустошить. (Ч.–ВР.–№ 198.–С. 817.–Копія ХVІІІ ст.). № 75 1706, лютий.–Новина. З Варшави пишуть 5 лютого, що король Август став у Варшаві, з ним же й козаки. (Ч.–ВР.–№ 199.–С.215.–Копія ХVІІІ ст.). № 76 1706, лютого 25.–Львів.–Новина. Козаки взяли з Бродів 180 гармат і вивезли в Україну. Пан Мазепа рушив з Дубна до Пруська (Pruska), беручи шлях на Олику. (Ч.–ВР.–№ 199.–С.222-223.–Копія ХVІІІ ст.). № 77 1706, травня 19.– Львів.–Новина. «З Волині доносять, що московіти повертаються з Гродна… Йшли трьома шляхами беручись на Острог, Корець, Ляховичі, не пропускаючи шляхетських дворів аж до Києва». Ті, котрі вийшли із Замостя 16 травня, досить докучали бідним жителям. (Ч.–ВР.–№199.–С. 491.–Копія ХVІІІ ст.). № 78 1706, травня 22.– Львів.–Новина. «З Молдавії пишуть, що цар мав прибути до Києва». На Дніпрі побудували 8 мостів. (Ч.–ВР.–№199.–С. 245.–Копія ХVІІІ ст.). № 79 1706, липня 1.–Новина. З Задніпря і з Києва доносять, що задніпровські козаки переходять Дніпро. (Ч.–ВР.–№199.–С. 267.–Копія ХVІІІ ст.). № 80 1706, вересня 8.– Кам’янець-Подільський.–Новина. Пишуть, що Мазепа в Києві. (Ч.–ВР.–№199.–С. 245.–Копія ХVІІІ ст.). Сіверянський літопис 91 № 81 1706, вересня 22.– Львів.–Новина. Зі Львова пишуть, що Мазепа залишається в Києві, котрий зміцнюють новими укріпленнями. (Ч.–ВР.–№199.–С. 323.–Копія ХVІІІ ст.). № 82 1706, вересня 29.– Львів.–Новина. Одні кажуть, що неприятель має йти в Польщу, інші – що вже взяв Старокостян- тинів, де й став з дивізією козаків Войнаровський. (Ч.–ВР.–№199–С. 329.–Копія ХVІІІ ст.). № 83 1708, травня 14-15.– Вільно, Могилев. – Новина. З Вільна 14 травня 1708 р. Мова йде про польські справи. Поляки відступили до Бихова, котрого штурмують московіти, які сподіваються на підкріплення з Мінська й Полоцька. Литовський гетьман послав стражника пана Заранка до Мінська до генерала Банка. З Могилева 15 травня 1708 р. Прийшла пошта про дії московітів, котрі йдуть до Могилева. Роз’їзд пана Хмари мусив відступити до Бихова. Посли з Оршанського повіту повернулися від москов- ського царя. (АГАД.–Ф.АР.– Відділ 34.–№ 244.–С. 1, 3.–Копія ХVІІІ ст.). № 84 1708, липня 15.– Шведський табір під Головчиним. – Новина. «З шведського табору під Головчиним над річкою Вонбиш 15 липня в милі від Могилева. Вчора пополудні відправив шведський король й. м. 20 гармат з артилерією про- ти московського табору у чверть милі, де стояла піхота під командуванням князів Голіцина і Репніна. Рано о 4-й годині рушив і перейшовши вбрід певну річку, також болота й багниська (зійшлися) з князем Віттенбергом, недавно пораненим, двома генерал – ад’ютантами, певним полковником, з частиною своєї гвардії[…] 500 війська, підступив під неприятельський лівий фланг, де наказав так часто стріляти, що московіти, які були в кількості 30000, одразу стривожилися і почали відступати до лісу, потім натовпом в конфузії відступили до Дніпра. Два московські полки від страху (…)* піддавалися, але роз’юшені шведи не так швидко отямилися, і незмірна кількість їх (московітів) лягла трупом. Генерал Реншільд побоюючись, щоб московські драгуни і козаки з калмиками не вдарили в тил шведській піхоті, спішно переправився через цю річку і болота тільки з двома хоругвами свого драгунського полку і драбантами, і став переслідувати московітів на дистанцію півтора миль і дуже багато їх пошкодив шпагами і побив, бо була королівська заборона, щоб не стріляли (…)* і відкликав горця Гольця від піхоти, всю артилерію і боєприпаси передав як здобич шведському королеві й. м. З шведського боку загинув генерал Врангель, з московського загинули князі Голіцин і Репнін, генерал Хенеке, а генерала Чамбер- са взяли в полон. Сьогодні шведський король став з військом на тому місці, де був московський табір. Завтра вирушаємо на Могилев, де московіти задумали зробити резиденцію, але з реляцій наших молдавських роз’їздів виявилось, що всі московіти тікають за Дніпро і хочуть зупинити переправу шведському королеві й. м. Що буде завтра, час покаже». (АГАД.–Ф.АР.– Відділ 34.–№ 235.–Копія ХVІІІ ст.). 92 Сіверянський літопис № 85 1708, липня 24, серпня 5.– – Польський табір під Маковнею під Могилевом, козацький табір у Пикові. – Новина. «Царя й. мость сподіваються тут кожної миті, вже йому призначена квартира. В Шклові всі склади провіанту зревізовані і цілком (…)* опечатано. З табору під Маковнею, що у трьох милях від Могилева 24 липня 1708. Через й. м. пана жмудського старосту, що (проїздив (?)) повз Головчин, я ска- зав, де цар й. м., котрий тут увечері став, задумує дати баталію шведам, тобто під Горками, звідси у 9 милях, тільки щоб шведи не пішли іншим шляхом на Київ, бо вони зазнали великої поразки від головчинської сутички, де їх загинуло близько 3000. Було забито одного генерала, багато офіцерів з полку Урбановича. Й. м. пан полковник Бокум перед трьома місяцями знаходився (?), котрому дає добре слово на дивізію й. м. пана Огінського, обіцяно дати більше грошей. Генерал-фельдмаршал лейтенант Гольц (Golc) і князь Дармштадський під Головчином стояли шляхетно. Перший був покинутий своїми людьми, волів загинути, ніж відступити і стояв доти, доки полки, які відступили, повернулися назад до нього. Другий пробився через шведський ескадрон обидва без шкоди. Полковник Кулон замішався між шведів і був взятий ними в полон, розмовляв з Карлом. На питання: якої він нації відповів, що француз. Йому сказали: «Не маєш сорому, бо служиш цим грубіянам». Тут сталося замішання у шведів, а він по-німецьки сказав до одного шведського офіцера: «Ей, брате, коня піді мною забито (…)*, дай мені іншого коня». Швед, не знаючи хто він, дав французу свого другого коня, на котрому він пробився через шведське військо і приїхав до московітів. З козацького табору від Пикова 5 серпня. Про Булавіна чиню таку правдиву реляцію, що у нього розбито кілька частин війська. Через це війська під його командуванням збунтувалися (?), що він їх губить, вони не мають щастя на війні, на котру він їх підняв. Почалися бунти, щоб забити його, а коли його хотіли схопити у певному містечку, він сам з розпачу вбив себе з свого пістолету і так цей бунт був заспокоєний». (АГАД.–Ф.АР.– Відділ 34.–№ 74.–Копія ХVІІІ ст.). В статье публикуются уникальные документы выдающихся вождей казаче- ства –И. Мазепы, С. Палия, Самуся, которые были впервые выявлены и вводятся в научный оборот. Кроме того публикуются регести польских рукописных газет кoнцa ХVІІ – начала ХVІІІ ст., которые проливают свет на эпоху Ивана Мазепы, на анти- польское восстание 1702–1704 гг. и на начальный период Северной войны, которые были выявлены в архивохранилищах Польши. Публикации документов предшествует вступительная статья, в которой речь идет о значении указанных источников, их достоверность, информационные возможости. исторические источники, рукописные газеты, универсалы, казачество, Гетман- щина, Северная война, восстание. The unique documents of prominent leaders of the cossacks of –І. Мазепи are published in the article, С. of Incendiary, Самуся. They were first educed and entered to scientific turnover. Регести of the Polish handwritten newspapers of end of ХVІІ is in addition, published – to beginning of ХVІІІ of century that throw light on time of Івана Мазепи, on the AntiPolish revolt 1702–1704 and on the initial period of North war., what were educed in архівосхо- вищах Poland. A prolusion, speech йдеться in that values of the mentioned sources, their authenticity, informative possibilities, is preceded the publication of documents. Key of word : Historical sources, handwritten newspapers, універсали, the cossacks, North of war, revolt.

Доба Мазепи й Палія в документах

Репозитарії

Схожі ресурси