Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності

У статті на основі проаналізованих документів розглядається діяльність К.Г.Гуслистого як одного з небагатьох вчених, котрі в період жорсткого ідеологічного тиску досліджували питання етнічного розвитку українського народу. Основна увага акцентується на аналізі вченим історичних умов формування ук...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Гончар, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:	Український історичний збірник
Теми:	Джерелознавство та історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100724
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності / Г. Гончар // Український історичний збірник — 2011. — Вип. 14. — С. 230-237. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-100724
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1007242016-05-27T03:02:28Z Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності Гончар, Г. Джерелознавство та історіографія У статті на основі проаналізованих документів розглядається діяльність К.Г.Гуслистого як одного з небагатьох вчених, котрі в період жорсткого ідеологічного тиску досліджували питання етнічного розвитку українського народу. Основна увага акцентується на аналізі вченим історичних умов формування української народності. В статье на основе проанализированных документов рассматривается деятельность К.Г.Гуслистого как одного из немногих ученых, которые в период жесткого идеологического давления изучали вопросы этнического развития украинского народа. Основное внимание акцентируется на анализе ученым исторических условий формирования украинской народности. The article based on documents reviewed examined the activities of K.H.Huslystiy as one of the few scientists who during the hard ideological pressure investigated the issue of ethnic Ukrainian people. The main attention focuses on the analysis of academic historical conditions of Ukrainian nationality. 2011 Article Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності / Г. Гончар // Український історичний збірник — 2011. — Вип. 14. — С. 230-237. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100724 (477)«К.Г.Гуслистий» uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерелознавство та історіографія Джерелознавство та історіографія
spellingShingle	Джерелознавство та історіографія Джерелознавство та історіографія Гончар, Г. Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності Український історичний збірник
description	У статті на основі проаналізованих документів розглядається діяльність К.Г.Гуслистого як одного з небагатьох вчених, котрі в період жорсткого ідеологічного тиску досліджували питання етнічного розвитку українського народу. Основна увага акцентується на аналізі вченим історичних умов формування української народності.
format	Article
author	Гончар, Г.
author_facet	Гончар, Г.
author_sort	Гончар, Г.
title	Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності
title_short	Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності
title_full	Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності
title_fullStr	Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності
title_full_unstemmed	Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності
title_sort	погляди к.г. гуслистого на утворення української народності
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Джерелознавство та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100724
citation_txt	Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності / Г. Гончар // Український історичний збірник — 2011. — Вип. 14. — С. 230-237. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
series	Український історичний збірник
work_keys_str_mv	AT gončarg poglâdikgguslistogonautvorennâukraínsʹkoínarodností
first_indexed	2025-07-07T09:13:15Z
last_indexed	2025-07-07T09:13:15Z
_version_	1836978899857178624
fulltext	230 Український історичний збірник, Вип. 14, 2011 УДК (477)«К.Г.Гуслистий» Галина Гончар∗ ПОГЛЯДИ К.Г.ГУСЛИСТОГО НА УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОСТІ В статті на основі проаналізованих документів розглядається діяльність К.Г.Гуслистого як одного з небагатьох вчених, котрі в період жорсткого ідеологічного тиску досліджували питання етнічного розвитку українського народу. Основна увага акцентується на аналізі вченим історичних умов формування української народності. Ключові слова: К.Г.Гуслистий, українська народність, давньоруська народність, Україна. В статье на основе проанализированных документов рассматривается деятель- ность К.Г.Гуслистого как одного из немногих ученых, которые в период жесткого идеологического давления изучали вопросы этнического развития украинского народа. Основное внимание акцентируется на анализе ученым исторических условий форми- рования украинской народности. Ключевые слова: К.Г.Гуслистый, украинская народность, древнерусская народность, Украина. The article based on documents reviewed examined the activities of K.H.Huslystiy as one of the few scientists who during the hard ideological pressure investigated the issue of ethnic Ukrainian people. The main attention focuses on the analysis of academic historical conditions of Ukrainian nationality. Key words: K.H.Huslystіy, Ukrainian nation, old russian nationality, Ukraine. Сучасні суспільно-політичні, інформаційні та духовно-культурні зру- шення в усіх сферах життя актуалізують вивчення проблеми походження українського етносу. Але такі дослідження мали місце і в радянську епоху, щоправда умови, в яких працювали вчені-етнологи, були значно жорсткішими в ідеологічному сенсі. Одним з найвизначніших дослідників походження української народ- ності став К.Г.Гуслистий (1902–1973), радянський історик та етнолог, який в умовах тоталітарного контролю за науковою продукцією зумів досягти значних зрушень у студіюванні окресленої проблеми. Маючи принциповий ∗ Гончар Галина – студентка 2 курсу магістратури історичного факультету Київського національного університету імені Т.Шевченка. Науковий керівник – д. і. н., завідувач кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Т.Шевченка Капелюшний В.П. 231 характер, К.Г.Густистий не раз наражався на критику, але не зраджував своїм науковим інтересам. За принциповість він постраждав в Інституті історії АН УРСР, коли рецензував доробок директора О.К.Касименка і виявив ознаки плагіату та наукової недобросовісності. Після переходу на роботу до Інституту мистецтвознавства, фольклори- стики та етнографії АН УРСР (далі ІМФЕ АН УРСР – Г.Г.), К.Г.Гуслистий не покидає досліджувати питання етнічного розвитку українського народу, однак розширює коло своїх студій – долучається до питань формування української народності та нації. На той час ці питання, за оцінкою самого Костя Гуслистого, були дослід- жені недостатньо1, на противагу питанням формування давньоруської народності та російської народності, які досліджувалися науковцями досить детально (В.В.Мавродин2, А.Н.Насонов3, Б.А.Рибаков4, А.І.Козаченко5, М.М.Тихомиров6, Л.В.Черепнин7, П.М.Третьяков8). Першу спробу узагальнити все це зробили В.І.Довженок9, автори «Очерков истории СССР (период феодализма ІХ– ХV вв.)»10 і сам К.Гуслистий у ІІ і ІІІ розділах «Истории Украинской ССР»11 та розділі ІІІ історико-етнографічної монографії «Українці»12. Вчений стверджував, що всебічне дослідження цієї теми неможливе без вивчення питань формування російської та білоруської народностей, а також 1 Інститут архівознавства Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського (далі – ІА НБУВ). – Ф.32. К.Г.Гуслистий – Оп.1. – Спр.73. Вопросы истории Украины и этнического развития украинского народа (периода феодализма). Доклад о содержании основних опубликованных работ, представленных по совокупности на соискание ученой степени доктора исторических наук – Арк. 131. 2 Мавродин В.В. Основные этапы развития руського народа // Вопросы истории. – 1950. – №4. – С. 55–70. 3 Насонов А.Н. «Русская земля» и образование территории Древнерусского государства. – М., 1951. – 282 с. 4 Рыбаков Б.А. Древние русы (К вопросу об образовании ядра древнерусской народности в свете трудов И.В.Сталина) // Советская археология. – 1953. – Вып. 17. – С. 23–104. 5 Козаченко А.И. Древнерусская народность – общая этническая база русского, украинского и белорусского народов // Советская этнография. – 1954. – № 2. – С. 3–20. 6 Тихомиров М.Н. Значение древней Руси в развитии русского, украинского и белорусского народов // Вопросы истории. – № 6. – С. 19–23. 7 Черепнин Л.В. Исторические условия формирования русской народности до конца ХV в. // Вопросы истории формирования русской народности и нации. – М. – Л., 1958. – C. 7–105. 8 Третьяков П.Н. Восточно-славянские племена. – М, 1948. – 184 с. 9 Довженок В.И. К вопросу о сложении древнерусской народности // Доклады научной конференции Института археологи АН УССР. – К., 1953. – С. 251–258. 10 Греков Б.Д., Черепнин Л.В., Пашуто В.Т. и др. Очерки истории СССР. Период феодализма. IX–XV вв. – Москва: Изд-во АН СССР, 1953. – С. 251–258. 11 Гуслитый К.Г. // История Украинской ССР. – Т. 1. – К., 1953. – С. 42–165, 181–188. 12 Гуслитий К.Г. Історико-етнографічний розвиток українського народу в періоди феодалізму та капіталізму. Утворення української народності та нації // Українці: історико-етнографічна монографія. – Т. 1. – Ч.1. – С. 240–354. 232 комплексного підходу істориків, етнографів, мовознавців, мистецтвознавців, літературознавців, економістів, археологів, філософів, істориків права та антропологів13. Великі завдання щодо цього стоять, зокрема, перед етно- графами, які повинні показати процес формування українського народу на різноманітних матеріалах багатогранної матеріальної та духовної культури (житло, одяг, сімейний та громадянський побут тощо)14. Саме багато- аспектний та комплексний підхід він використовував у своїх дослідженнях з цього питання. У зв’язку з вищезазначеним К.Г.Гуслистий був одним з авторів проекту по створенню при Бюро відділу суспільних наук АН УРСР комісії, яка організувала б, очолила й координувала роботу вчених різних галузей, - на зразок Комісії з питань утворення російської народності і нації, яку створили Бюро відділу літератури і мови і Бюро відділу історичних наук АН СРСР. Причому Комісія повинна була займатися ще й питаннями координування досліджень про формування російської та білоруської народностей. В най- ближчі роки він пропонував написати наступні колективні монографії: «Утворення української народності» (з залученням фахівців з ІМФЕ АН УРСР, Інституту історії АН УРСР, Інституту археології АН УРСР, Інституту мовознавства АН УРСР та ін.); «Формування української буржуазної нації» (ІМФЕ АН УРСР, Інституту історії АН УРСР, Інституту мовознавства АН УРСР, Інституту економіки АН УРСР, Інституту літератури АН УРСР та інші наукові установи Відділу суспільних наук АН УРСР); «Виникнення та розвиток української соціалістичної нації» (ІМФЕ АН УРСР, Інституту історії АН УРСР, Інституту мовознавства АН УРСР, Інституту економіки АН УРСР, Інституту літератури АН УРСР та інші наукові установи Відділу суспільних наук АН УРСР); «Антропологічна характеристика українського народу» (ІМФЕ АН УРСР за участю Інституту етнографії АН СРСР)15. За К.Г.Гуслистим, народність є етнічною спільністю рабовласницької та феодальної формацій з притаманними їй нерозвинутими ознаками нації – відносною спільністю мови, території, культури і економічного життя16. З плином часу народність перетворюється на націю. Буржуазна нація відрізняється від народності тим, що має стійку економічну спільність окремої спільної території, одну мову, яка закріплена в літературі, загальну культуру, яка відображає її класовість, свої особливості побуту і національного 13 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 96. Історичний розвиток української нації. Неопублікована монографія. – Арк. 5. 14 Основні проблеми розвитку фольклористики та етнографії в Українській РСР (проект для обговорення). – К.: Вид-во АН УРСР, 1958. – С. 37–41. 15 Там само. – С. 40-41. 16 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. Вопросы истории Украины и этнического развития украинского народа (периода феодализма). Доклад о содержании основних опубликованных работ, представленных по совокупности на соискание ученой степени доктора исторических наук – Арк. 127. 233 характеру17. К.Г.Гуслистий критикує т.зв. «російських великодержавних істориків» (П.Мілюкова18, В.Ключевського19), які говорили, що українці і білоруси – це групи російського народу, а також українських буржуазних істориків, серед яких найчастіше М.Грушевського20, який говорив, що між східносло’янськими народностями більше відмінностей, ніж схожості21. К.Г.Гуслистий досліджуючи питання формування української народ- ності, стверджував, що вона сформувалась на основі давньоруської22. Процесу відокремлення частин давньоруської народності сприяли соціально-еконо- мічні умови (роздробленість Київської Русі призвела до зростання феодальної земельної власності) та культурний розвиток, а також нові політичні зміни у ХІІ–ХІІІ ст. К.Г.Гуслистий, як і Б.Д.Греков, вважали, що це був період формування трьох братніх східно-слов’янських народностей з своїми особли- востями мови, культури, побуту23. Татаро-монгольське нашестя було значним фактором, який вплинув на відрив Південно-Західної і Західної Русі від Північно-Східної Русі і сприяв пришвидшенню цих процесів24. К.Г.Гуслистий стверджував, що не можна обмежуватися у поясненні утворення трьох народ- ностей лише зовнішніми факторами, як це роблять деякі історики і археологи. Необхідно також враховувати процес переходу до етапу феодальної роздроб- леності і зміцнення ряду великих князівств, серед яких найважливішими були Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Галицьке, Володимиро-Волин- 17 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 128. 18 Милюков П.Н. Очерки по истории русской культуры. – Ч. 1. – СПб, 1918. - С. 45, 66. 19 Ключевский В.Й. Сочинения: в 9-ти тт. – Т. 1. Курс русской истории. – Ч. 1.– М., 1904. – С. 28. 20 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 34. Заметки к вопросу о переодизации истории Украины. – Арк.1.; Там само. – Спр. 35. «Украинцы», раздел опубликованный в монографии «Народы мира» – Арк. 13; Там само. – Спр. 41. «Зародження і розвиток феодальних відносин. Київська Русь». Глава, опубликованная в монографии «Історія Української РСР» – Арк. 50; ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 58. О формировании украинской буржуазной нации. – Арк. 4. 21 Грушевський М. Очерки истории украинского народа. Изд. 3. – К., 1911. – С. 13. 22 Гуслистий К.Г. Етапи формування української нації // Наукові записки ІМФЕ АН УРСР. – Т. IV (Українська етнографія). – К., 1958. – С. 7–15; Його ж. Утворення української народності // Народна творчість та етнографія (далі НТЕ). – 1960. – № 1. – С. 39–49; Його ж. Про початок перетворення української народності в націю // Там само. – 1959. – № 1. – С. 47–53; Його ж. Історико-етнографічний розвиток українського народу в др. полов. XVІІ – перш. полов. ХІХ ст. // Там само. – 1961. – № 3. – С. 50–61. 23 Гуслистий К.Г. Утворення української народності // Народна творчість та етнографія (далі НТЕ). – 1960. – № 1. – С. 39–43; Греков Б.Д. Киевская Русь. – М.-Л., 1944. – С. 8; ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. Вопросы истории Украины и этнического развития украинского народа (периода феодализма). Доклад о содержании основних опубликованных работ, представленных по совокупности на соискание ученой степени доктора исторических наук – Арк. 136. 24 Там само. – Арк. 137; Шахматов А.А. К вопросу об образовании руссских наречий // Журнал Министерства народного просвещения. – 1899. – С. 384. 234 ське25. Це також сприяло подальшому поглибленню відмінностей та розвитку місцевих культурно-побутових особливостей, діалектних відмінностей. Серед нових діалектних рис, які проявилися у ХІ–ХІІІ ст., помітними були риси майбутньої української мови26. Важливою передумовою формування народностей стало зростання економічних зв’язків між окремими землями. Це питання детально дослідив Б.А.Рибаков, виділивши чотири групи земель: 1. Новгород, Смоленськ, Псков, Полоцьк, Вітебськ; 2. Володимир, Рязань, Ростов, Муром; 3. Київ, Чернігів, Новгород-Сіверський; 4. Галич, Володимир-Волинський, Луцьк. К.Г.Гусли- стий, характеризуючи цей поділ, підтримує думку Б.А.Рибакова, який вважає, що у групуванні намічається територія російської, української та білоруської народностей27. К.Г.Гуслистий також вважає, що на утворення окремої української народності значно вплинув бурхливий розвиток Галицько-Волинського князівства після його об’єднання князем Романом у 1199 р. Це князівство стало найбільшим економічним і політичним центром Південно-Західної Русі в той час, коли колишній центр – Київ – знаходився під подвійним тиском двох князів – галицько-волинського Романа Мстиславовича і володимиро-суздаль- ського Всеволода Юрійовича. Сину Романа Данилу навіть вдалося посадити в Києві свого воєводу Дмитра, який відзначився мужністю під час облоги Києва монголо-татарами. Але Кость Григорович категорично не погоджується з думкою, як він називає, деяких «буржуазних істориків» (а саме, О.Є.Пресня- кова28), які стверджують, що саме це князівство стало центром формування української народності. Науковець стверджує, що цей процес завершився значно пізніше і центром було Подніпров’я29. Далі він продовжує свої дослідження, поглиблено вивчаючи зовнішньополітичні умови, в яких тривав процес утворення української народності. Кость Григорович констатує ослабленість українських земель після татаро-монгольської навали, що стало причиною їхнього захоплення литовцями, поляками та іншими феодалами. Литва захопила Волинь та «Подолию» територію, яка під назвою Пониззя до 25 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк 138; Черепнин Л.В. Указ. соч. – С. 55, 79. 26 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 138; Курс історії української літературної мови / За ред. акад. І.К.Білодіда. – Т.II (дожовтневий період). – К., 1958. – С. 40–42. 27 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73 – Арк. 139; Там само. – Спр. 96. – Арк. 33; Гуслистий К.Г. До питання про утворення української нації. – К.: Знання, 1967. – С. 11; Его же. Украинцы. Очерки этнической истории украинцев // Народы Европейской части СССР. / Под ред. В.А.Александрова, К.Г. Гуслистого и др. – Т. 1.– М.: Наука, 1964. – С. 572; Рыбаков Б.А. Торговля и торговые пути // История культуры древней Руси. – Т. 1. – М.-Л., 1948. – С. 363, 72. 28 Пресняков А.Е. Украина // Вестники политики. – 1918. – № 9. – С. 6. 29 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. Вопросы истории Украины и этнического развития украинского народа (периода феодализма). Доклад о содержании основных опубликованных работ, представленных по совокупности на соискание ученой степени доктора исторических наук – Арк. 140. 235 ХІV ст. входила в склад Галицько-Волинського князівства; Київщину та Чернігово-Сіверщину, а Польща – Галичину, Західну Волинь, а з 1431 р. ще й Західне Поділля. Закарпаття ще у ХІ–ХІІ ст. було захоплине угорцями, а Буковина ввійшла в склад Молдавського князівства, яке утворилося у ХІV ст. «Українській народності прийшлось витримати тривалу боротьбу за те, щоб відстояти етнічну, культурно-історичну самобутність»30. Кость Григорович Гуслистий поділяє думку В.І.Пічети та В.В.Мавро- діна про те, що відірваність українських і білоруських земель від Північно- Східної Русі сприяли розвитку етнічної відокремленості України та Білорусії31. У цей же період в Україні з’являється нова небезпека у вигляді Туреччини і Кримського ханства. З кінця ХV ст. починаються турецькі та татарські напади на Поділля та Галичину. 1482 р. хан Менглі-Гірей напав на Київ. Після чого Кримське ханство часто нападало на українські землі – татари палили, розоряли, грабували, спустошували міста і села, брали в полон тисячі людей, продавали їх в рабство на невільницьких ринках, або вико- ристовували як робочу силу у своїх господарствах. Велика частина території України вздовж Південного Бугу, нижньої та середньої течії Дніпра, а також річок Ворскла, Сула, Псел сильно постраждали від нападів і намагалися селитися подалі від цих територій. Такі важкі умови, за думкою К.Г.Гусли- стого, стали причиною консолідації населення України, яка найактивніше проходила в ХІV–ХV ст. З цього часу українська народність, поряд з білоруською, уже виступала окремою етнічною спільністю32, яка утворилась шляхом злиття і змішування в основному слов’янського населення відокрем- лених південно-західних земель. В угоду ідеології, яка тоді існувала в історичній науці, К.Г.Гуслистий не міг не згадати про роль виробничих сил у цьому процесі, але в порівняні з іншими істориками, він це робить коротко й побіжно. Натомість детальніше зупиняється на процесі формування україн- ської мови. З особистого архіву видно, що К.Г.Гуслистий у дослідженні цього питання використовував праці російських та українських мовознавців (Л.А.Булаховського, В.О.Виноградова, П.С.Кузнєцова33). За ними, ці східно- слов’янські мови, як мови окремих народностей, сформувались приблизно у ХІV–ХV ст. Невдовзі після цього формується нова літературна мова на основі церковно-слов’янської. Кость Григорович робить висновок, що виникнення тенденції закріпляти народну мову в літературі свідчить про те, що в цей період завершилось формування української народності, що вона все 30 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 141; Гуслистий К.Г. До питання про утворення української нації. – К.: Знання, 1967. – С. 11; Його ж. Украинцы. Очерки этнической истории украинцев // Народы Европейской части СССР. / Под ред. В.А.Александрова, К.Г.Гуслистого и др. – Т. 1. – М.: Наука, 1964. – С. 573. 31 Гуслистий К.Г. До питання про утворення української нації. – К.: Знання, 1967. – С. 12. 32 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 142–143; К.Г.Гуслистый. Украинцы. Очерки этнической истории украинцев… – С. 573. 33 Там же. – С. 575. 236 більше консолідувалася34. Cпільна мова і територія, зростання економічних та культурних зв’язків між окремими землями сприяли створенню самобутньої культурної спільності українського народу, зокрема, в області мистецтва – живописі і архітектурі. К.Г.Гуслистий доводив думку про те, що базуючись на давньоруських традиціях і зберігаючи в значній мірі свій церковний характер, живопис України в цей період зазнає впливів місцевих світських елементів, набуває нових національних рис, які розвивались далі у зображеннях побуту, пейзажах і портретах. За науковцем, ці самі тенденції проявлялись і в пам’ятниках кам’яного будівництва, зокрема в будинках феодалів, ратушах, оборонних і культурних спорудах, які тоді зводилися. Однією з типових споруд того часу є Луцький замок (ХІV–ХVІ ст.), декоративні деталі якого нагадують давньо- руське зодчество, однак відрізняються своєю самобутньою трактовкою35. Таким чином, за К.Г.Гуслистим, протягом ХІV–ХVІ ст. сформувалась оригінальна культура української народності, найбільш тісно пов’язана з спорідненими культурами російського і білоруського народів36. Гуслистий вважає, що саме утворення трьох народностей мало своїм наслідком закріплення за територією кожної з них і за самими народностями самостійних назв. Назва «Україна» (в розумінні окраїни, яка межує з степом) вперше зустрічається в Київському літописі під 1187 р. у зв’язку з подіями в Переяславській землі, коли померає Володимир Глібович. У цьому ж літописі під 1189 р. Україною називається Пониззя Галицької землі по р. Дніпро. В ХІІІ ст. Галицько-Волинський літопис називає цим ім’ям прикордонну з Польщею територію Галицько-Волинського князівства по р. Західний Буг. В.В.Мавродін вважає, що в той час і пізніше «Україна» означала країну, рідну землю, а також окраїну, пограниччя. З ХІV ст. з’являється поняття «Мала Русь» (в грамоті галицько-волинського князя Юрія ІІ у 1335 р.), яке спочатку стосувалось лише Галицько-Волинської землі, а пізніше і Придніпров’я37. Ця назва використовувалась головним чином в офіційних документах і літературі. Назва ж «Україна» ставало все популярнішим в народі, особливо з ХVІ–ХVІІ ст.38, про що свідчить український фольклор (думи та історичні пісні), зокрема, в історична пісня про Байду39. 34 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 145–147. 35 Там само. – Арк. 147–148; Архитектура Украинской ССР. / Под ред. Заболотного В.И. – Т. 1. – М., 1954. – C. 8; Украинцы. Очерки этнической истории украинцев… – С. 575. 36 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 149; Там само. – Спр. 74. – Арк. 5. 37 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 96. Історичний розвиток української нації. Неопублікована монографія. – Арк. 41–42; Гуслистий К.Г. До питання про утворення української нації. – К.: Знання, 1967. – С. 17; ІА НБУВ – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 35. – Арк. 19–20. 38 Украинцы. Очерки этнической истории украинцев… – С. 574; ІА НБУВ – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 58. О формировании украинской буржуазной нации. Неопубликованная статья. – Арк. 16. 39 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 152. 237 Досліджуючи саме ці факти, науковець прийшов до висновку, що назва «Україна», яка з’являється в літописах для позначення частини південно- західних руських земель в подальшому набуває нового значення і стає самоназвою новосформованої української народності, яка територіально обмежувалась Київщиною, Переяславщиною, Чернігово-Сіверщиною, Волин- ню, Поділлям, Галицькою землею, Закарпаттям та Буковиною, тобто терито- рією, на якій сформувався український народ40. Цетром формування народ- ності стало Середнє Подніпров’я (Київщина, Переяславщина, Чернігово- Сіверщина). У К.Гуслистого ця територія називається «ядром», до якого тяжіло населення інших українських земель41. Висновки Костя Григоровича щодо формування української народності співзвучні з твердженнями інших науковців, таких як О.О.Шахматов, Ю.Ф.Кар- ський, О.М.Пипін, які у своїх працях вказували ті ж століття щодо кінце- вого етапу формування східнослов’янських народностей42. Такий погляд був в основному прийнятий і радянськими науковцями, хоча й існують деякі розбіжності. Зокрема К.Г.Гуслистий говорить, що українська народність сфор- мувалась вже до кінця ХІV–ХV ст.; С.В.Юшков вважав, що три східно- слов’янських народності сформувались в ХІV ст., а В.І.Пічета– приблизно у ХVІ ст.43. Не можна оминути і той факт, що майже всі вони писали, що серед трьох слов’янських народностей найінтенсивніше і найшвидше формувалась російська, яка утворила Російську державу, в куди входила частина україн- ських земель (Слобожанщина, а з ХVІ ст. ще Чернігово-Сіверщина)44. 40 Украинцы. Очерки этнической истории украинцев… – С. 574; Гуслистий К.Г. До питання про утворення української нації. – К.: Знання, 1967. – С. 17. 41 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 151–152. 42 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 144.; Шахматов А.А. К вопросу об образовании руських наречий русских народностей // Журнал Министерства народного просвещения. – СПб, 1899. – 63 с.; Пыпин А.Н. История русской этнографии. – СПб., 1891. – Т. 3.: Этнография малорусская. – 428 с.; Карский Е.Ф. Русская диалектология. – Л.: Сеятель, 1924. – 172 с. 43 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 144; Гуслистий К.Г. До питання про утворення української нації. – К.: Знання, 1967. – С. 13; Украинцы. Очерки этнической истории украинцев… – С. 574. 44 ІА НБУВ. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 73. – Арк. 153–154; Там само. – Спр. 96. – Арк. 43; Гуслистий К.Г. До питання про утворення української нації. – К.: Знання, 1967. – С. 19; Украинцы. Очерки этнической истории... – С. 576.

Погляди К.Г. Гуслистого на утворення української народності

Репозитарії

Схожі ресурси