Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ)
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Український історичний збірник |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100729 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) / Д. Ващук // Український історичний збірник — 2011. — Вип. 14. — С. 272-277. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-100729 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1007292016-05-27T03:03:11Z Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) Ващук, Д. До джерел 2011 Article Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) / Д. Ващук // Український історичний збірник — 2011. — Вип. 14. — С. 272-277. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100729 (477)«Ф.Пронський» uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До джерел До джерел |
| spellingShingle |
До джерел До джерел Ващук, Д. Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) Український історичний збірник |
| format |
Article |
| author |
Ващук, Д. |
| author_facet |
Ващук, Д. |
| author_sort |
Ващук, Д. |
| title |
Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) |
| title_short |
Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) |
| title_full |
Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) |
| title_fullStr |
Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) |
| title_full_unstemmed |
Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) |
| title_sort |
київський воєвода фридрих пронський (за матеріалами 235-ї книги судових справ) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
До джерел |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100729 |
| citation_txt |
Київський воєвода Фридрих Пронський (за матеріалами 235-ї Книги судових справ) / Д. Ващук // Український історичний збірник — 2011. — Вип. 14. — С. 272-277. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Український історичний збірник |
| work_keys_str_mv |
AT vaŝukd kiívsʹkijvoêvodafridrihpronsʹkijzamateríalami235íknigisudovihsprav |
| first_indexed |
2025-07-07T09:13:39Z |
| last_indexed |
2025-07-07T09:13:39Z |
| _version_ |
1836978924621398016 |
| fulltext |
V. ДО ДЖЕРЕЛ
272
Український історичний збірник, Вип. 14, 2011
УДК (477)«Ф.Пронський»
Дмитро Ващук
∗∗∗∗
КИЇВСЬКИЙ ВОЄВОДА ФРИДРИХ ПРОНСЬКИЙ
(за матеріалами 235-ї Книги судових справ)
З останньої третини XV ст., після смерті у 1471 р. київського князя Се-
мена Олельковича, вищим урядовцем Київської землі став воєвода. Будучи
намісником великого князя литовського в регіоні, у його руках сконцентро-
вувалась вся повнота влади. До часткового висвітлення діяльності воєводи
звертались М.Любавський1, П.Клепатський2, О.Русина3, Н.Білоус4 та ін.
дослідники. Проте спеціальні праці, присвячені виключно уряду «київського
воєводи» історіографії відсутні. У цьому контексті, на наш погляд, важливим
є звернення безпосередньо до джерел, а саме архіву канцелярії Великого
князівства Литовського – Литовської Метрики, у якому зосереджена чи не
найбільша кількість документів з історії України XV – першої половини
XVI ст. У цій публікації будуть представлені три документи із 235-ї Книги
судових справ5, які стосуються київського воєводи, князя Фридриха Глібовича
Пронського, котрий перебував на цій посаді з 1544 по 1555 рр.6
Перший документ (25 жовтня 1547 р.) – це вирок великого князя
литовського Сигізмунда II Августа та Панів-Ради у справі Ф.Пронського з
господдарським дяком Левом Патієвичем Тишковичем стосовно палацу на
Чорній, людей, земель, бидла та інших речей. Під час судового засідання дяк
перед господарем та Панами-Радою розповів про те, що домовився з воєводою
про купівлю його палацу на Чорній, заплатив більшу частину грошей, а
залишок заставив, однак той «водле обетъницы и змовы, и запису своего ко
∗ Ващук Дмитро – к. і. н., старший науковий співробітник відділу історії України
середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАН України.
1 Любавский М. Областное деление и местное управление Литовско-русского госу-
дарства ко времени издания Первого Литовского Статута. – М., 1892. – 884 с.
2 Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. – Т. I: Литовский период. –
Одесса, 1912. – 599 с.
3 Русина О. Україна під татарами і Литвою. – К., 1998. – 320 с.; Її ж. Студії з історії
Києва та Київської землі. – К., 2005. – 347 с.
4 Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII століття. Міська влада і
самоврядування. – К., 2008. – 306 с.
5 Російський державний архів давніх актів. –. Ф. 389. – Оп. 1. – Од. зб. 235.
6 Urzędnicy województw Kijowskiego i Czernihiwskiego XV–XVII wieky. Spisy. /
Opracowali E. Janas i W. Kłaczewski. – Kórnik, 2002. – S. 66–67.
273
мне ся не заховал». Крім цього, згідно домовленостей, воєвода мав віддати
маєток з усіма речами. Водночас його урядник Шимочко, який перебував під
час укладання угоди, всі статки з палацу вивіз і «тотъ дворецъ сказилъ и
спустошилъ». Тому Л.Тишкович просив повернути всі забрані з маєтку речі. У
відповідь воєвода повідомив, що не розуміє сутності скарги, оскільки вже
давно віддав йому маєток.
Відстоюючи свою правоту позивач конкретизував: 1) мова йде про три
служби людей з трьома сохами та силачами, яких наразі немає жодної, про
бидло та інші речі; 2) також воєвода «листов тежъ на тотъ дворец прислу-
хаючих мне непоотдавалъ». Ф. Пронський заперечив: «Я, дей, тотъ дворецъ
водъле запису моего и з людьми ему поступилъ, нижли того невемъ где бы се
тые люди мели подети… и листы есми ему твердости, которые на тот дво-
рецъ служат, отдавалъ и теперъ ихъ перед Вашою м(и)л(о)стю г(о)с(по)-
д(а)ремъ готовъ есми отдати и отъдаю».
Господар і Пани Рада, вислухавши обидві сторони, зобов’язали князя
Ф.Пронського повністю вчинити відповідно до зазначеної угоди з дяком Л.Тиш-
ковичем. На виконання вироку відводився термін: «волторокъ прийдучий
м(е)с(я)ца ноябра первого дня, то есть на день всех св(я)тых прийдучого свята».
Крім цього, був призначений судовий виконавець – виж, державця стоклиш-
ський, пан Яцько, за присутності якого воєвода мав діяти згідно вироку. В разі
невиконання вироку князем, король дав особисті гарантії дяку.
Другий документ (5 листопада 1547 р.) стосується судової справи між
Ф.Пронським та плебаном мідницьким, князем Мартином. Останній повідом-
ляв, що викликав до суду «на рок земский» воєводу щодо вирішення супе-
речки про перевіз на р. Вел’ ї, землі, сіножаті, ліси, бори та людей маєтку його
костельного Мідницького. Свого часу ці території приєднав до своїх володінь
(Михалишський маєток) небіжчик пан віленський, пан Юрій Миколайович
Радзивіл, а тепер все це належить князю Ф.Пронському. Тому плебан
«водлъле обычаю права … , комисарей яко на речъ земленую тамъ выводил».
У визначений термін воєвода із своїми суддями з’явився на суд. Під час
вирішення справи судді з обох сторін вислухали 18 свідків винесли вирок:
«тотъ перевозъ плебану и зъ землею, и зъ лесомъ, и с тыми людьми его, што
было за держанья пана виленъского от костела Медницкого отнято, плебану
медницъкому къ костелу Медницъкому присудили и оный весь кгрунтъ
присужоный ему ограничили».
Третій документ (19 березня 1548 р.) є виписом з господарських книг
стосовно вищерозглянутої справи.
За основу публікації документів взято науково-критичний метод
стосовно писемних пам’яток XIV–XVIII ст., розроблений В.Німчуком7.
Вертикальною рискою | позначається кінець стрічки, а кінець аркуша двома –
||. Позначення паєрика уніфіковане через літеру й. Заголовки до документів
7 Німчук В. Правила видання пам’яток писаних українською мовою та церковно-
слов’янською української редакції. – К., 1995. – С. 23–24 (проект).
274
передаються українською мовою. Легенда надає інформацію про місце розта-
шування оригіналу та наявність мікрофільмованої копії.
***
ПУБЛІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ
№ 1. 1547, жовтня 25. [Вільно?]. Вирок Сигізмунда II Августа і
Панів Ради у справі київського воєводи, князя Фридриха Глібовича
Пронського з господарським дяком Левом Патієвичем Тишковичем щодо
палацу на Чорній, людей, земель, бидла та інших речей.
[21 зв.] Справа дьяку г(о)с(по)д(а)ръскому Лву Патею Тишкевичу | з
воеводою киевскимъ, кн(я)земъ Фредрихом Глебовичом Прон|ским о
том, иж он вчинивъши з ним змову дворец свой | на Чорной ему продал, а
потом ему людей и земль незавел, | и речи, такъ же быдло з дворца над
записъ свой | выпровадит велелъ. |
Лет(а) Бож(ьего) нарож(енья) 1547, м(е)с(я)ца окт(тября) 25 день,
инъдиктъ 6. |
Г(о)с(по)д(а)рь король его милость казал записати.
Што жаловалъ | его милости г(о)с(по)д(а)рю дъякъ его милости Левъ
Патей Ти|шкевича водле позвовъ своихъ и преложенья року и выписов | с
книгъ г(о)с(по)д(а)рскихъ на воеводу киевъского, князя Фредрриха |
Глебовича Проньского о томъ, што жъ, дей, онъ вчинилъ з оною | змову о
дворецъ свой на Чорной, который онъ мелъ от тещи | свое, пани Богушовое.
На которую, дей, змову его я, верачи | ему, обецалъ немалую суму пенязей,
какъ жо, дей, есми | большую часть тыхъ пенезей ему далъ, а в остатъку |
заставу в него положилъ, нижли, дей, онъ водле обетъницы | и змовы, и запису
своего ко мне ся не заховал.
На первей | в томъ, ижъ, дей, онъ многие статъки домовые в томъ || [22]
дворцы меновалъ быти и ничого з него невывозити, и зуполне | все в целости
мне отдати. Ино, дей, надъ тую вмову и записъ его | з росказанья его
врадникъ его, который при той змове при нем былъ | на ймя Шимочко, вси
статъки домовые з оного дворца вывозилъ | и тотъ дворецъ сказилъ и
спустошилъ. И к тому, дей, описалъ се | онъ мне люди и вси земли, и
сеножати, гаи казати завести | и листы-данину, и потверъженье нашо
г(о)с(по)д(а)ръское и инъшые | вси листы на тотъ дворецъ прислухаючии
вернути. И того, | дей, всего ему незъдеръжалъ недъбаючи ничого о тые
заруки | в томъ листе его описанные.
Якожъ ширей того жалоба его | на позве г(о)с(по)д(а)ръскомъ стоить
описана, нижли воевода киев|ский будучи самъ и с кнегинею своею от него
позванъ, не хотел | на тотъ часъ кнегини свое поставити, а Патей тежъ без |
жоны его, яко безъ отчички, въ право о томъ вступовати | не хотелъ, а потомъ
275
князь воевода заступуючи въ томъ | жону свою обезалъ се за нее отказывати,
беручи тую страту | оного права на свое властное именье, естли бы жона его |
на томъ перестати не хотела. И Патей просил короля его м(и)л(о)сти, | абы тое
обезанье его было в книги записано. Его м(и)л(о)ст | король казал то записати
и князю воеводе велелъ на тую жа|лобу его отказывати.
И онъ хотечи и видети и слышети, || [22 зв.] записъ свой допиралъ се,
абы его Патей положил. И кгды | Левъ Патей оный записъ его положилъ и
вычтенъ бы, княз || воевода к тому запису своему призналъ се и хотечи при
нем | стояти и во въсемъ его полъи ити, нижли мовил: «Я, дей, о том | не могу
ведати, чого бых ему водле того запису своего непо|полнил, бо, дей, есми ему
того дворца со въсимъ давно поступил». | Левъ Патей поведилъ, ижъ которые
три службы людей | с трема сохами и силачами онъ на записе меновал, тых,
дей, | трохъ служобъ ни одное тамъ нетъ, бо, дей, и онъ два паробки | свои с
комай приведъши в тотъ дворецъ въпустил и тых | паробъковъ службами
описалъ, которие, дей, ни воловъ, | ани клячъ, ани земли немают. А которую
тежъ тре|тюю службу зъ жоною и с троима детьми, з волы, | и с клячою
отчичомъ того дворца меновал, тот, дей, небу|дучи отчичомъ и немаючи
тежъ ничого пошолъ прочъ. | И ещо, дей онъ быдло все великое и малое
казалъ до | себе на ваку выгнати и статки домовые побрати, | чого се в записе
своемъ описалъ ничого нерушати. И листов | тежъ на тотъ дворец
прислухаючих мне непоотдавалъ | и того дворца, и земль, и лесовъ, и гаевъ, и
сеножатей, | яко се тежъ на записе обезалъ и на рейстре даст, не казал || [23]
завести, в чомъ, дей, я немало от него шкодую и застава моя: ланъ|цухъ и
сребро теперъ в него гинет.
Князь воевода противъ того | отпор чинилъ. Што се, дей, дотычеть тых
трехъ служобъ людей: | «Я, дей, тотъ дворецъ водъле запису моего и з людьми
ему по|ступилъ, нижли того невемъ где бы се тые люди мели по|дети, и земли,
и лесы, и гаи, и сеножати ему завести казал | былъ, и листы есми ему
твердости, которые на тот | дворецъ служат, отдавалъ и теперъ ихъ перед
Вашою м(и)л(о)стю, | г(о)с(по)д(а)ремъ, готовъ есми отдати и отъдаю, нижли
о выгнане | быдла и вывоженье врадника моего онъ мне о томъ не | жаловалъ.
Я, дей, вывозити того ему не казалъ».
И ко|роль его м(и)л(о)ст тыхъ речей ихъ выслухавъши и с Паны Ра|дами
ихъ м(и)л(о)стю объмовивъшы рачилъ на томъ тую речъ зо|ставити. Кгдыжъ
воевода киевъский к тому запису | своему ничого немовилъ и добровольне к
нему се знал, рачилъ | его милость з выроку своего ему росказати: абы князь, |
воевода киевъский, водъле обезанья своего и подлугъ листу | записного
досыть тому вчинилъ, а тамъ до того дворца | ехалъ и оного врадника своего
поставилъ и тые тры | службы людей наполънилъ; и вси земли, лесы, гаи и
сено|жати оказалъ и по межамъ завелъ, и в моцъ Льву Патею || [23 зв.] подалъ;
и быдло оное побранное, и статъки домовые, | черезъ того врадника его
вывезенные, казал поотдавати | и то ему нагородити так, яко ся на записе
своемъ о|писалъ и самъ тежъ перед г(о)с(по)д(а)ремъ его м(и)л(о)стью
276
обезалъ. Ко|торому жъ досыть вчиненью князя воеводы киевъского | рокъ его
милость рачилъ зложити волторокъ прийдучий м(е)с(я)ца но|ябра первого дня,
то есть на день всех св(я)тых прийдучого | свята. На што жъ и вижа своего
рачил казати Патею | придати, пана Яцка, деръжавцу стоклишъского, | передъ
которимъ маеть князь воевода киевъский | тому всему, яко вышей меновано,
досыть вчинити. А е|стли бы князь воевода подълугъ запису и обезанья |
своего досыть вчиненья тому вделати не хотел, | его милость король маеть Лва
Потея подълугъ | запису князя воеводина в томъ заховати. |
Оригінал: РДАДА. – Ф. 389 (Литовська Метрика). – Оп. 1.
– Од. зб. 235 – Арк. 21 зв. – 23 зв.
Мікрофільм: РДАДА. – Ф. 389 (Литовська Метрика). –
Оп. 1. – Од. зб. 235. – Частина 1. – Арк. 21 зв. – 23 зв.
№ 2. 1547, листопада 5. [Вільно?]. Розповідь та пильність у справі
між мідницьким плебаном, князем Мартином та київським воєводою,
князем Фрідріхом Глібовичем Пронським про перевіз на р. Вел’ ї, землі,
сіножаті, ліси, бори та людей костельного маєтку Мідницького, які були
забрані до маєтку Михалишського небіжчиком, паном віленським, паном
Юрієм Миколайовичем Радзівілом.
[44] Оповедане и пилност на року за позвом плебана | медницкого,
кн(я)зя Мартина в справе з воеводою | киевским, кн(я)земъ Фридрихом,
о перевоз на | на реце Вели и о многие земли и сеножати, лесы, бори, | и
люди именя костелно[го] Медницкого, забранные | ку именю
Михалишъскому. |
Лет(а) Бож(ьего) нарож(енья) 1547, м(е)с(я)ца ноябр(я) 5 ден, индикт 6. |
Оповедалъ се королю его милости плебанъ медницкий, | князь Мартинъ
о томъ, ижъ онъ позывал перед ко|роля его милости листы его м(и)л(о)сти
г(о)с(по)д(а)ръскими по|зовъними воеводу киевъского, кн(я)зя Фредриха
Глебо|вича Пронского о перевозъ на реце Вельи и о многие | земли, сеножати,
лесы, боры, и о люди именья его | костельного Медницъкого, што небощыкъ
панъ виленский, | панъ Юрей Миколаевичъ Радивилъ к именью Миха || [44 зв.]
лишскому, которое онъ тепер деръжит, былъ | забрал и о осаженье людей на
властъномъ кгрунте | его костельномъ и о инъшые речи на рокъ земский, |
водлъле обычаю права, о што жъ онъ и первей сего | кн(я)зя воеводу передъ
короля его м(и)л(о)ст(и) позывалъ, и з о|чевистого мовенья на рокъ от его
кролевскей милости | зложоный, комисарей яко на речъ земленую тамъ
вы|водил, а князь воевода тежъ зъ судьями своими тамъ выежъдчалъ.
Кгды плебанъ медницкий | за слушными знаки граничными от
комисарей своих | ку доводу былъ припущонъ, онъ с тое копы зъ судь|ями
277
своими зъехалъ. А судьи плебанъские, вы|слухавъши листовъ и присеги
плебанъское и | осмънадцати светъковъ его, тотъ перевозъ пле|бану и зъ
землею, и зъ лесомъ, и с тыми людьми | его, што было за держанья пана
виленъского от | костела Медницкого отнято, плебану медницъкому | къ
костелу Медницъкому присудили и оный весь | кгрунтъ присужоный ему
ограничили. А князь во|евода черезъ оный судъ пред се в то вступуеть, яко то
| позовъ его ширей в собе объмовяеть, который || [45] рокъ, яко сего дня
ноябра пятого дня тому позваню | его припал на которий жо онъ перед
королемъ его м(и)л(о)стью се | становил и пильность чинил, будучи готовъ
водле поз|ванья своего росправу з нимъ приняти.
А такъ король | его милость станье и пильност его казал записати. |
Оригінал: РДАДА. – Ф. 389 (Литовська Метрика). – Оп. 1.
– Од. зб. 235 – Арк. 44 – 45.
Мікрофільм: РДАДА. – Ф. 389 (Литовська Метрика). –
Оп. 1. – Од. зб. 235. – Частина 2. – Арк. 44 – 45.
№ 3. 1548, березня 19. Випис мідницькому плебану, князю Мартину
у справі з київським воєводою, князем Фрідріхом Глібовичем Пронським
стосовно перевозу на р. Вел’ ї та земель маєтку костельного Мідницького.
[65 зв.] Плебану медницкому з воеводою киевским | кн(я)зем Фредрихом
Пронскимъ о перевоз на реце | Вельи и о кгрунты именя костелного
Медницкого. |
Лет(а) Бож(ьего) нарож(енья) 1548, м(е)с(я)ца март(а) 19 ден, индикт 6. |
Г(о)с(по)д(а)ръ король его милость казалъ записати.
Што позвалъ перед | его кролевскую м(и)л(о)сть плебанъ медницкий,
кн(я)зь Мартинъ | воеводу киевского, кн(я)зя Фредриха Глебовича Проньского
|| [66] о перевозъ на реце Вельи и о многие земли, сеножати, лесы, боры | и о
люди именья его костелного Медницъкого, и о инъшые речы, | яко шырей на
позвехъ его и на выписе с книгъ его м(и)л(о)сти г(о)с(по)д(а)ръских | естъ
описано. |
Оригінал: РДАДА. – Ф. 389 (Литовська Метрика). – Оп. 1.
– Од. зб. 235 – Арк. 65 зв. – 66.
Мікрофільм: РДАДА. – Ф. 389 (Литовська Метрика). –
Оп. 1. – Од. зб. 235. – Частина 2. – Арк. 65 зв. – 66.
|