«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами»

На основі архівних документів аналізуються причини негативних явищ у національній кінематографії наприкінці 1930-х рр. Публікується лист українських письменників з означеного питання....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Росляк, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Український історичний збірник
Теми:	До джерел
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101026
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами» / Р. Росляк // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 339-349. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-101026
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1010262016-05-31T03:02:18Z «Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами» Росляк, Р. До джерел На основі архівних документів аналізуються причини негативних явищ у національній кінематографії наприкінці 1930-х рр. Публікується лист українських письменників з означеного питання. На основании архивных документов анализируются причины негативных явлений в национальной кинематографии в конце 1930-х гг. Публикуется письмо украинских писателей по означенному вопросу. On the basis of the archived documents in article are analized the reasons of the negative phenomens in national cinematography at the end of 1930 th. Also there is publishing of a letter from the Ukrainian writers on the noted question. 2012 Article «Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами» / Р. Росляк // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 339-349. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101026 005:791.44(477)«1920/1930» uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До джерел До джерел
spellingShingle	До джерел До джерел Росляк, Р. «Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами» Український історичний збірник
description	На основі архівних документів аналізуються причини негативних явищ у національній кінематографії наприкінці 1930-х рр. Публікується лист українських письменників з означеного питання.
format	Article
author	Росляк, Р.
author_facet	Росляк, Р.
author_sort	Росляк, Р.
title	«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами»
title_short	«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами»
title_full	«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами»
title_fullStr	«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами»
title_full_unstemmed	«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами»
title_sort	«вся господарча й художня система вуфку стоїть тепер догори ногами»
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	До джерел
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101026
citation_txt	«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами» / Р. Росляк // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 339-349. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Український історичний збірник
work_keys_str_mv	AT roslâkr vsâgospodarčajhudožnâsistemavufkustoítʹteperdogorinogami
first_indexed	2025-07-07T10:20:11Z
last_indexed	2025-07-07T10:20:11Z
_version_	1836983110310297600
fulltext	339 Український історичний збірник, Вип. 15, 2012 УДК 005:791.44(477)«1920/1930» Роман Росляк∗ (Київ) «ВСЯ ГОСПОДАРЧА Й ХУДОЖНЯ СИСТЕМА ВУФКУ СТОЇТЬ ТЕПЕР ДОГОРИ НОГАМИ» На основі архівних документів аналізуються причини негативних явищ у національній кінематографії наприкінці 1930-х рр. Публікується лист україн- ських письменників з означеного питання. Ключові слова: кінематограф, державна політика, централізація. На основании архивных документов анализируются причины негативных явлений в национальной кинематографии в конце 1930-х гг. Публикуется письмо украинских писателей по означенному вопросу. Ключевые слова: кинематограф, государственная политика, централи- зация. On the basis of the archived documents in article are analized the reasons of the negative phenomens in national cinematography at the end of 1930 th. Also there is publishing of a letter from the Ukrainian writers on the noted question. Keywords: cinema, public policy, centralization. Серед маловивчених сторінок історії українського кіно й надалі зали- шаються персоналії організаторів кіновиробництва (зокрема, керівників україн- ської кінематографії) та їхній внесок в розвиток кінопроцесу. Особливо ж відчутні значні «білі плями» відносно періоду до 1920–1930-х рр. Відзначимо дві головні, на наш погляд, причини такого стану речей. Перша: більшість з тогочасного українського кінокерівництва репресована. Друга: величезний ма- сив архівних документів з історії українського кінематографа (особливо 1930-х рр.) був знищений ще в 1941 р. Тож, доводиться буквально по крихтам збирати відомості про людей, які відігравали далеко не останню роль у націо- нальній кінематографії. Це неминуче позначилося й на історіографії проблеми. Загалом вона доволі незначна. Довідник про репресованих організаторів кіновиробництва готує російський кінознавець О. Дерябін. Значна увага у виданні буде відведена й українським персоналіям. Водночас, автору доводиться постійно зустрічатися з труднощами, про які згадувалося вище. Серед вітчизняних кінознавців означена проблематика ——————— ∗ Роман Росляк — кандидат мистецтвознавства, докторант Інституту мис- тецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. 340 перебуває в полі наукових інтересів О. Мусієнко, яка, зокрема, є автором наукової розвідки про П. Нечеса1. Окремі відомості про організатора кіно- виробництва С. Ореловича знаходимо в публікації В. Золотарьова2. Тож, акту- альність дослідження цієї проблематики не викликає заперечень. Пропонована публікація має на меті з’ясувати деякі аспекти, пов’язані з діяльністю на посаді голови Правління Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) О. Шуба. Власне документ, що публікується, це лист українських письменників з означеного питання на адресу Народного комісаріату освіти УСРР — відомства, в чиєму підпорядкуванні й перебував кінематограф. Та перш, ніж приступити безпосередньо до згаданого листа, необхідно з’ясувати причини його появи. Як відомо, початок 1930-х рр. для української кінематографії позначився втратою автономії. Таким поворотним моментом стала постанова союзного Раднаркому від 13 лютого 1930 р. «Про утворення загальносоюзного об’єднання кінофотопромисловості». ВУФКУ, що раніше перебувало в підпорядкуванні республіканського Наркомосу, переходило до новоутвореного Державного всесоюзного кінофотооб’єднання «Союзкіно» — разом з усіма своїми активами й пасивами. Створення союзного управлінського центру кінематографією стало наслід- ком процесів централізації, що відбувалися в багатьох галузях народного господарства. І навряд чи в СРСР, де з кожним роком тоталітарні тенденції набирали все більших обертів, існував інший, альтернативний, шлях розвитку кіно. Тож, об’єднання національних кінематографій було неминуче. Спроби створити єдиний загальносоюзний управлінський центр робилися й раніше. Але вони наштовхувалися на опір, з боку ВУФКУ зокрема. А значні здобутки української кінематографії були вагомими аргументами, що до певної міри стримували процеси централізації. Утім, з призначенням у 1927 р. головою Правління ВУФКУ Олександра Шуба ситуація в українському кінематографі зазнала чималих змін, причому не в кращий бік. Про це і йдеться в листі відомих українських письменників Дмитра Бузька, Ґео Шкурупія, Григорія Косинки, Василя Атаманюка та Миколи Ятка. Достовірність викладених фактів сумнівів не викликає: майже кожен з них доволі активно працював в українській кінематографії, то ж був добре ознайом- лений з реальним станом речей. Документ3 виявлено у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України у фонді 166 (Народний комісаріат освіти УСРР). Окрім Наркомосу, аналогічні листи було направлено до ЦК КП(б)У, Народного комісаріату Робітничо-селянської інспекції, газет «Комуніст» і «Пролетарська правда». Пошуки в згаданих газетах результатів не дали. Воно й не дивно — ——————— 1 Мусієнко О. «Майстер корабля» українського кіно / Оксана Мусієнко // Кіно- Театр. — 2010. — № 3. — С. 26–28. 2 Золотарьов В. Випробування совістю. Сторінки біографії комісара держбезпеки 3 рангу С. Мазо / В. Золотарьов // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. — 2000. — № 2/4. — С. 374–389. 3 Тогочасний правопис документа збережено максимально. 341 навряд чи такий критичний лист міг бути опублікований в одному з центральних видань: занадто багато гострих проблем порушували його автори. У процесі подальших досліджень з означеної проблематики, думається, не слід обмежуватися лише ЦДАВО України. Доцільно більш докладно опра- цювати фонди Центрального державного архіву громадських об’єднань України (колишнього партархіву), Галузевого державного архіву Служби безпеки Укра- їни, чимало з яких останніми роками стали доступними для науковців. Лист українських письменників Д.І. Бузька, Г.Д. Шкурупія, Г.М. Косинки, В.І. Атаманюка, М.М. Ятка до Народного комісаріату освіти УСРР про стан української кінематографії між 21 березня і 11 травня 1928 р.∗ ВИМАГАЄМО УВАГИ ДО НАШОГО КІНО Небезпека, що загрожує цілковитою руїною нашій кінематографії внаслідок невдалого господарювання попереднього Правління [ВУФКУ] на чолі з т. Шу- бом4, змушує нас, відповідальних робітників ВУФКУ і письменників, що тісно зв’язані з нашою радянською громадськістю, звернутися з цим листом до преси й до відповідних керівничих органів. Коли ВУФКУ на Всесоюзній кінопартнараді5 зуміло подолати радкіновську тенденцію до утворення всесоюзного кіносиндикату, цебто, фактично — до анулювання ВУФКУ та инших національних кіноорганізацій як чинників націо- нальної культури, звільнених Жовтнем народів, то цьому чимало сприяли безперечні досягнення ВУФКУ, так виробничо-художні, як і фінансово- господарчі. Ми, працюючи вже кілька років у ВУФКУ, знаємо досконало і цю давню боротьбу ВУФКУ за свою самостійність, і його власну історію, і стан ВУФКУ на сьогодні, знаємо, що Радкіно6 й надалі буде вперто домагатися не тільки гегемонії, а і знищення ВУФКУ як самостійної кіноорганізації, обґрунтовуючи свої безпідставні тенденції міркуваннями лише господарчого порядку. ——————— ∗ Датується за змістом і службовими помітками на документі. 4 Шуб Олександр Ісакович (1890–?) — 11 грудня 1926 р. призначений заступником голови ВУФКУ та членом Правління; з 28 травня 1927 р. — голова Правління ВУФКУ (замість З.С. Хелмно). Менше ніж через рік на цій посаді його змінив І.О. Воробйов. 5 Перша Всесоюзна кінонарада проходила в Москві 15–21 березня 1928 р. З колек- тивним листом про відсутність ідеологічного керівництва в кінематографії та необхід- ності створення керівного органу до партнаради звернулися кінорежисери С. Ейзенш- тейн, Г. Александров, Г. Козинцев, Л. Трауберг та ін. Тоді вдалося відстояти автономію українського кіно. 6 «Радкіно» — Всеросійське фотокінематографічне акц. т-во «Радянське кіно» («Радкіно») створено 12.11.1924. Покликане замінити Фотокінопромисловий трест «Держкіно» (АТ «Держкіно»). Після ліквідації «Держкіно» до «Радкіно» влилися всі підприємства «Держкіно». Фактично «Радкіно» функціонувало з 1.03.1926 до 5.06.1930; мало відділення в різних містах і володіло монополією прокату на території РСФРР. 13.02.1930 створено Всесоюзне кінофотооб’єднання «Союзкіно», до складу якого ввійшло і «Радкіно». 342 З другого боку, ми, як ніхто, бачимо всі ті величезні помилки, що їх зроблено в керівництві ВУФКУ за останній рік під час головування т. Шуба, помилки, що розхитали фінансово-господарчу базу ВУФКУ, занапастили його виробництво, призвели його до такого становища, що навряд чи зуміє воно на наступній кінопартнараді стояти за себе так твердо й непохитно, як це було на минулій. Ми повинні одверто признатися, що через невдале річне господарювання т. Шуба та його прокатні й комерційні експерименти ВУФКУ зазнало такої поразки, що тепер невпинно котиться вниз. Припинилося будування Київської кінофабрики, що почалося було таким жвавим, енергійним темпом. Фінанси ВУФКУ в такому стані, що тяжко знайти члена Правління на посаду комерційного директора: ніхто не хоче брати на себе тяжкої відпові- дальности. На виробництві невчасна виплата зарплатні кваліфікованому пер- соналові стала звичайним явищем. В центрі7 над бухгалтерією ввесь час висить загроза опротестування векселів. Виробництво скорочено. Через це на [Одеській] кінофабриці величезні накладні видатки. Режисери, оператори, художники, одержуючи високі ставки, внаслідок розхитаної системи по кілька місяців сидять без праці. Те, що виробила [Одеська] фабрика за останній час, уявляє собою малу прокатну вартість. Не рахуючи лише один високохудожній фільм «Звенигора», всі останні і комерційно збиткові, і малохудожні, або зовсім безпорадні потуги початкуючих, невдало добраних режисерів, що, звичайно, теж прибутків не дадуть і, крім того, являються безнадійними як з художнього, так і ідеологічного боку. Зовсім здезорганізовано самий прокат, що вже перестав бути тим золотим дном, звідки раніш ВУФКУ черпало свої фонди. Чому ж така сумна зміна? Коротка характеристика господарювання т. Шуба дає матеріял для відповіди на це запитання. До того, як т. Шуб став на чолі Правління, ВУФКУ мало міцну господарчу систему, що, під надзвичайно твердим керівництвом, декому здавалося — дес- потичним, — переводилася в життя і давала такі блискучі наслідки, що дозволила навіть розпочати будування нової кінофабрики. Колишній голова Правління т. Хелмно8 раз-по-раз виходив зі свого кабінету, як добрий хазяїн придивляючись до найменших дрібниць праці апарату й виробництва, добре розуміючись на кінематографії й вивчаючи її. Кожна пропозиція обмірковувалася і кожний був певний, що його думка зустріне найпильнішу увагу. ——————— 7 Вочевидь, ідеться про вищі державні органи. 8 Хелмно Захар Семенович (1891–1938) — очолював ВУФКУ в 1925–1927 рр. Одна з останніх посад — керуючий трестом «Сєвєролєс». Мешкав в Архангельску. Розстрі- ляний. Реабілітований 1959. 343 Зовсім иншим було поводження нового голови [Правління ВУФКУ] т. Шуба. Його кабінет став «святая святых», куди відповідальному робітникові потрапити можна було лише записавшися в довжелезну чергу. А коли він потрапляв, його зустрічало попередження: «Тільки якнайкоротше: немає часу…». Всі операції нового голови трималися в тайні, й лише тепер з дня на день викриваються дивовижні заходи та вчинки, що поплутали та зруйнували роботу ВУФКУ. Тов. Шуб, зовсім не зознайомлений з кіно, не потрібував ніяких порад. Він цілком покладався у всьому на власну думку, робив усе «самостійно», ні на кого й ні на що не зважаючи. Все його господарювання здебільшого полягало в роз’їздах і в перекручуванні того, що було досі. Наслідки такої «самостійности» були дуже сумні. Він скрізь, у всьому вбачав прихильників т. Хелмна й, вважаючи всю попередню систему лише хелмнівською, а не продиктованою реальними вимогами економіки та політики, безпідставно руйнував її. Дуже скоро він зробився жертвою безсоромних авантурників, що вміли підлабуз- нюватися, і, користуючись з відірваности нового голови [ВУФКУ] від свого власного апарату, добивалися своїх вигод. Через це кожне розумне, по суті, починання т. Шуба оберталося в пародію. Безперечно, треба було збільшити й омолодити режисерський персонал. І от на фабриці з’являються режисери й асистенти, молоді люди з величезними претензіями й з цілковитим необізнанням у кінематографії й у мистецтві взагалі. Справа, що до неї з величезною обережністю раніш підходило ВУФКУ, викли- каючи нарікання надто гарячих претендентів, розв’язувалася тепер «рішучо й радикально». Ставлючись дуже підозріло до культурних українських сил, т. Шуб їде до Москви й там набирає низку режисерів, що з них лише один Шпиковський9 мав сумнівний стаж із своєю «Чашкою чая», решта — нікому невідомі ймена. З них двоє — Дзиган10 і Бенуардов11 — починають спільно в Ялті ставить фільм. Витрачають на це 7262 крб, але, налякані землетрусом, тікають. Витра- чені гроші списують в пасив. Кравченко там же починає самостійно картину. Витрачає теж кілька тисяч карбованців, знімання припиняється. Не знаючи, що з ним робити, адміністрація Одеської кінофабрики сполучує його з молодим режисером т. Перегудою12 для нової картини13. ——————— 9 Шпиковський Микола Григорович (1897–1977) — сценарист, режисер. Зняв ф-ми: «Шахова гарячка» (1925), «Чашка чаю» (1927, авт. сцен.), «Три кімнати з кухнею (1928), «Шкурник» (1929, співавт. сцен.), «Хліб» (1930), «Гегемон» (1931, авт. сцен.) та ін. 10 Дзиган Юхим Львович (1898–1981) — кінорежисер, сценарист. В кіно з 1924 р. Зняв ф-ми: «Перший корнет Стрєшньов» (1928), «Ми з Кронштадту» (1936), «Якщо завтра війна...» (1938), «Перша кінна» (1941) та ін. 11 Бенуардов — режисер Ялтинської кінофабрики. 12 Перегуда Олександр Йосипович (1893–1969) — режисер, сценарист, редактор. В кіно з 1924 р. Працював на Одеській і Київській кінофабриках. Поставив ф-ми: «Червона 344 Шпиковський привозить з собою цілу групу, перероблює авторські сценарії, робить з нього нісенітницю, лише б змогли грати його актори. Адміністрація фабрики, її художній відділ категорично вимагають припинити знімання, розігнати групу, забракувати сценарій. Нічого не допомагає, в т. Шуба свої міркування. Початкуючий реж[исер] Ердман14 просто відкидає авторський сценарій, затверджений худвідділом ВУФКУ й ВКРК15, і робить свій власний. Худвідділ протестує, ВКРК протестує, тов. Шуб самочинно затверджує цей сценарій. Внаслідок цього ми маємо фільм «Безпритульні», який не має абсолютно ніякої цінности. Треба додати, що такі фільми ставляться по 8-9 місяців. Внаслідок такого підбору художніх сил тепер на 1-й Одеській кінофабриці є група режисерів, які абсолютно некваліфіковані. Ці реж[исерські] групи16 дають найхалтурнішу продукцію, що ведуть ВУФКУ до провалу. Ці групи забирають величезні кошти й посідають місце, що його могли б з більшим поспіхом17 посідати инші художні сили, вміло підібрані. Смаки цих режисерів остільки стали вередливі, що всі вони вимагають лише геніяльних сценаріїв. Ті 50 сценаріїв, що завжди фігурують у нашій пресі як факт поганого господарювання ВУФКУ, є наслідок лише такого вередування. Редакторат ВУФКУ, маючи на увазі, що Київську кінофабрику за планом буде закінчено 1928 р., у свій час творив певний сценарний фонд, який би дозволив фабриці працювати. Сценарії ухвалював редакторат, Правління ВУФКУ й ВКРК, який, як відомо, дуже суворо підходить до кожного сценарія, а з господарюванням т. Шуба всякий режисер, який ще не створив ні одного порядного фільма, вередує цими сценаріями. Внаслідок цього ці сценарії фігу- рують у пресі як ідеологічно невитримані і вони лежать в архіві фабрики як забраковані, але ж хто забракував їх? Невже ВКРК і редакторат не розуміються остільки на ідеології, що могли пропустити 50 ідеологічно невитриманих сценаріїв? ——————— Пресня» (1926, у співавт.), «Дівчина з палуби» (1928, у співавт.), «За стіною» (1928, співреж.) та ін., автор двох сценаріїв. 13 Ідеться про стрічку «Дівчина з палуби» (1928), режисерами якої були О. Перегуда й Г. Кравченко. 14 Ердман Дмитро Іванович (1894–1978) — актор, режисер. На Одеській кіно- фабриці з 1924 р., де знявся у ф-мах «Лісовий звір», «Остап Бандура» (1924), «Укразія» (1925), «Арсенал» (1929) та ін.; режисер ф-мів: «Безпритульні» (1928, у співавт.), «Болотяні вогні» (1930). В подальшому працював на студіях кінохроніки Харкова, Ростова-на-Дону, Алма-Ати, Фрунзе. 15 ВКРК — Вищий кінорепертуарний комітет. Орган Народного комісаріату освіти УСРР, що здійснював цензурний контроль у кіно. 16 Можливо, треба: «Ці режисери». 17 Напевно, успіхом. 345 Це все походить від тієї склочної атмосфери, що панує на фабриці, це походить од розбещених смаків невдах-режисерів, а все це разом є наслідок господарювання т. Шуба. Режисери Ердман, Шор18, Шпиковський, Капчинський19, Соловйов20, Смир- нов21, Кравченко, Дзиган, Бенуардов і ще — люди, що ставлять або ставили фільми під час господарювання т. Шуба, лишились в більшій частині на фабриці ще й досі й, звичайно, що виробничий план ВУФКУ на 1928 р. буде блискучо провалений. Тим часом, у Москві т. Шуб провадить далі сам, не повідомляючи нікого, ні Правління, ні художній відділ ВУФКУ, набір «культурних сил». Там з’являється якийсь «відповідальний редактор» Болтянський22, що під- писується «головний». Не задовольняючись зарплатнею, він вимагає ще кошти «на вивчення умов праці робітників мистецтва в Москві». На кінофабрику приїздить «Потьомкінський герой» Фельдман23 і пробує примусити укр[аїнських] режисерів говорити російською мовою, заводить шові- ністичну склоку24. Тов. ШУБ, приклинаючи25 «петлюрівство» своїх співробіт- ——————— 18 Шор Михайло Львович (1891–?) — в 1923–1937 рр. — актор, ассистент режисера, режисер-постановник на Одеській кінофабриці. З 1937 р. — на адміністративній роботі. Зняв ф-ми: «Гонорея» (1927), «Червінці» (1930, у співавт.). 19 Капчинський Михайло Якович (1889–1981) — кінорежисер, організатор кіно- виробництва. 1919 р. очолював кіновідділ в Одесі, 1921–1925 рр. — директор Об’єдна- них (Одеської та Ялтинської) кінофабрики ВУФКУ, в 1925–1926 рр. — директор 1-ї кінофабрики «Держкіно» в Москві. Зняв ф-ми: «Від темряви до світла» (1922), «Потоки» (1923, авт. сцен.), «Кафе Фанконі» (1927), «Греблю прорвало» (1928) та ін. Репре- сований. 20 Соловйов Олександр Леонідович (1898–1973) — режисер, сценарист. Працював на Ялтинській і Одеській кінофабриках, «Мосфільмі», викладав у ВДІКу. Зняв ф-ми: «Троє» (1927), «Закони шторму», «Бенефіс клоуна Жоржа» (1928), «П’ять наречених» (1929) та ін. 21 Смирнов Олексій Максимович (1890–1942) — режисер театру і кіно. На Одеській кінофабриці поставив ф-м «Октябрюхов і Декабрюхов» (1928, разом з О. Іскандер). 22 Можливо, йдеться про Болтянського Григорія Мойсеєвича (1885–1953) — радян- ського кінодіяча й історика кіно. 23 Фельдман Костянтин Ісидорович (1881–1967) — письменник, критик. З 1924 р. — співробітник «Пролеткіно», потім «Радкіно». На Одеській кінофабриці брав участь у створенні ф-мів «Лісова людина», «Звенигора» та ін. Іронія щодо «потьомкінського героя» — невипадкова: скоріш за все, інформація про участь Фельдмана в повстанні на панцернику «Потьомкін» виходила від нього самого. Принаймні, жодних докумен- тальних підтверджень не знайдено. 24 К.І. Фельдман взагалі відрізнявся ненавистю до всього українського. Ф. Лопа- тинський свідчив: «Коли я доповідав т. Фельдману про сценарій, він криком заборонив мені розмовляти з ним українською». А ось свідчення О. Калюжного: «Фельдман, коли приїхав до нас (на Одеську кінофабрику. — Р.Р.), почав вимагати від усіх розмовляти лише російською мовою. На нашу фабрику прийшла людина, котра не знає наших нахилів». Докл. про скандал на Одеській кінофабриці, одним з ініціаторів якого був Фельдман, див.: Росляк Р. Матеріали до історії Одеської кінофабрики ВУФКУ (друга 346 ників, примушений його звільнити, компенсує його умовою на сценарії, що за нею Фельдман ще й досі акуратно одержує щомісячно по 200 крб, хоч його писання бракується. Цією умовою з Фельдманом починається кампанія т. Шуба за «притягнення письменницьких сил» до сценарної праці. Він їде до Харкова й знову таки без Правління, без художнього відділу, де сидять українські письменники, що знають весь культурний ринок, складає низку угод такого характеру, що лише зобов’язують ВУФКУ ретельно випла- чувати щомісяця сотні карбованців, [але] ніякої сценарної продукції не гаран- тують. Та й не могло бути такої гарантії, бо угоди складалися не з пись- менниками, а з тими, хто мав терпіння і нахабство чекати по кілька годин коло дверей номера в готелі, де мешкав т. Шуб. Як факт можна навести угоду з якимись гром[адянами] Мухою і Луковим26, що одержують щомісяця 300 крб… Кампанія постійних умов безнадійно компрометується і ВУФКУ сценаріїв не має, хоч гроші й досі мусить платити напівграмотним людям. Справжніми ж художніми силами нехтується, всі вони починають уникати ВУФКУ, й воно залишається в оточенні кіноманів, рвачів та халтурників. Не лишає т. Шуб без своїх реформ і прокат, заводить режим ощадности, скорочуючи по великих театрах касирш, від чого за один вечір збитків більше за місячне утримання скорочених. Очевидно, розсердившись на публіку за те, що вона влітку не хоче йти до задушних кінотеатрів, він найкращі картини, що «вивозили» в зимовий сезон ВУФКУ, лишає для прокату на літо. Прокат, звичайно, плаче. Проте у нас тепер цілком оригінальна система прокату, зовсім не подібна до всесвітньої практики. Робити експерименти в мистецтві ще можна, а в комерції дуже небезпечна справа, вони дають, як ми бачимо, дуже сумні наслідки. Одночасно т. Шуб звільняє старих спеців прокату за те, що вони не згоджувалися з його рефор- мами. Взагалі, досить службовцю висловити усно чи в пресі свою незгоду з заходами т. Шуба, як у нього вже готово: «Треба звільнити». Проте ті, хто вміє підтакувати, роблять собі кар’єру. Нежданов27 — авантурник, надсилається «ідеологічним директором» на кінофабрику до Ялти, де є директор комуніст Орелович28. Там він робить низку ——————— половина 1920-х років) з фондів Державного архіву Одеської області // Пам’ять століть. — К., 2010. — № 4/5. — С. 133–158. 25 Так у тексті. Можливо, проклинаючи. 26 Ідеться про Дмитра Муху та Леоніда Лукова — авторів сценарію ф-му «Ванька і месник» (1928) — першої стрічки Київської кінофабрики. 27 У 1927 р. Нежданов заборгував ВУФКУ майже 450 крб. Однак місце його пере- бування, як зазначалося в архівних документах, невідоме (ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 801, арк.40 зв.–41). 28 Орелович Соломон Лазаревич (1902–1937) — організатор кіновиробництва, пра- цівник органів ДПУ–НКВС. Очолював Ялтинську, Одеську, Київську, Московську кіно- фабрики (1924–1937 рр. з перервами). 17.07.1937 заарештований. 7.09.1937 засуджений до ВМП, розстріляний. Реабілітований в 1956 р. 347 вчинків карного характеру. Справа про нього, замість прокуратури, глохне в архівах ВУФКУ, а його лише звільняють, давши йому місячну відпустку. Комерційний директор ВУФКУ т. Кертес, самовільно набравши авансів до 4 тисяч карбованців, раптом десь теж таємничо зникає29. Така само Гуревич30 — найяскравіший представник тих самих молодих сил, що мали «омолодити» режисуру, випхнутий з кінофабрики адміністрацією, підписує особисто з т. Шубом угоду, дістає гроші й плівку на якусь експери- ментальну постановку «Стрибок у невідоме»31 у Харкові. Гуревич, нічого не мавши спільного з кінорежисерською працею, відразу стає самостійним режи- сером та ще поза межами фабрики, без усякого контролю, бо він умів «убла- гати» голову Правління. Нарешті, зовсім недавно виявилося, що т. Шуб втягнув ВУФКУ, так би мовити, у міжнародню політику. Нам невідомо, де піймав його якийсь гр[ома- дянин] Замковий32. Він хотів бути тільки, здається, режисером. Проте він спізнився, вже знялися рішучі протести проти такого набору з боку фабрики й худвідділу. Тоді Шуб, нікого про те не повідомляючи, призначає Замкового не більше не менше, як представником ВУФКУ в Америці. Звичайно, Наркомторг33 цього представника позбавляє широких повнова- жень, що давали йому змогу продати все ВУФКУ, як то кажуть, з молотка. Але Замковий вже одержав 1000 карб. і тепер пред’являє ВУФКУ рахунок на 1700 карб. на підставі умови з т. Шубом. 11/Х-1927 року тов. Шуб склав договір з Теакінопечаттю34, явно невигідний і шкідливий для інтересів ВУФКУ, що ним передав Теакінопечаті монополію поширення літератури в кінотеатрах України. За цим договором ВУФКУ пере- дає Теакінопечаті не тільки монопольне право, а й право користування примі- щеннями кінотеатрів, і взаміну за це не одержує нічого. Договір цей дійсний і досі. ——————— 29 Як свідчать архівні документи, колишній комерційний директор ВУФКУ Кертес, принаймні в 1927 р., за різними статтями заборгував майже 2300 крб. Проти нього було порушено судовий позов, «але боржник зараз одержує 80 крб на місяць, а тому борг вважати за сумнівний» (ЦДАВО України, ф.166, оп.6, спр.801, арк.40 зв. –41). 30 Можливо, йдеться про російського режисера науково-популярних і навчальних ф-мів Левіта-Гуревича Соломона Марковича, котрий згодом працював на «Центрнаук- фільмі». 31 Розшукати дані про цей фільм не вдалося. 32 Замковий Лев Семенович (1887 — після липня 1961-го) — організатор кіновироб- ництва, кінорежисер. У 1919 р. був заступником голови Всеукраїнського кінокомітету. Записано з його слів: «Працював в Америці, відкрив ринок для наших фільмів (1925– 1927)» (Архів відділу кіномистецтва й телебачення Інституту мистецтвознавства, фольк- лористики та етнології ім. М.Т. Рильского НАНУ). Зняв ф-ми: «Той, що прозрів» (1919, роль комісара), «Розлом» (1929), «Багато шуму з нічого» <?> (1956). 33 Наркомторг — Народний комісаріат торгівлі. 34 Теакинопечать — російське видавництво, що спеціалізувалося на виданнях теат- рального та кінематографічного спрямування. 348 Одночасово з набором таких художніх, культурних і адміністративних сил, як т. Фельдман, т. Шуб звільняє з фабрики т. Яновського35, якого вважає за крамольника, й т. Семенка36 — фактично за те, що він почав у Харкові викри- вати безгосподарність і самодурство, що панують у ВУФКУ. На цьому ми припиняємо ілюстрацію своєрідного абсолютизму голови Правління ВУФКУ. Наші завдання — лише звернути увагу на цілу систему, що поставила тепер нас, відповідальних співробітників, у тяжке становище поправляти помилки, що їх зроблено проти нашої волі. Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами. Все поплутано, зруйновано, здекваліфіковано, й ґрунтується лише на експериментах або примхах, які нічого спільного ні з економікою, ні з художньою політикою не мають. Щодня ВУФКУ одержує нові дивовижні новини, що примушують лише розводити руками. Безгосподарчі вчинки, що їх т. Шуб тримав у секреті від художнього відділу, лише тепер поволі викриваються. Все нові й нові прикрі факти господарювання т. Шуба примусили нас нарешті звернутися з цим листом до нашої революційної громадськости. Ми вимагаємо ревізії діяльности т. Шуба. Вона вияснить становище ВУФКУ, вона покаже, якої лінії триматися надалі, яких заходів уживати, щоб уникнути кризи, що її переживає наша кінемато- графія. Ми вимагаємо уваги до нашого кіно. [Підписи]: Дмитро Бузько37, Ґео Шкурупій38, Григорій Косинка39, Василь Атаманюк40, Микола Ятко41. ——————— 35 Яновський Юрій Іванович (1902–1954) — український письменник, кінодраматург. Наказом голови Правління ВУФКУ О. Шуба від 20 серпня 1927 р. звільнений з посади редактора Одеської кінофабрики з доволі необґрунтованою мотивацією — «за абсо- лютне незнання кінематографії і за порчу картин своїм монтажем, а також складання юмористичних написів, чужих радянському духу» (ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 1494 ,арк. 115). 36 Семенко Михайль (Семенко Михайло Васильович) (1892–1937) — поет, теоретик мистецтва, літературний критик, редактор. Засновник і теоретик українського футу- ризму. В 1920-х рр. очолював сценарний відділ ВУФКУ. Розстріляний. 37 Бузько Дмитро Іванович (1890–1937) — український письменник, сценарист, кінокритик. Працював редактором ВУФКУ в Харкові і Києві. Був членом літературного об’єднання українських футуристів «Нова генерація». Автор сценаріїв ф-мів, знятих на Одеській кінофабриці: «Лісовий звір», «Макдональд», «Сон Товстопузенка» (1924), «Тарас Шевченко» (1926, у співавт.) та ін. 16 липня 1937 р. на загальних зборах Одеської організації Спілки письменників у своєму виступі про ідейну боротьбу заявив, що помилятися можуть усі, в т.ч. навіть сам «великий Сталін»; у той же день виключений зі Спілки письменників. Заарештований 20 жовтня; 1 листопада 1937 р. «трійкою» НКВС по Одеській області засуджений до ВМП; розстріляний 14 листопада 1937 р. Реабілі- тований 1957 р. 38 Шкурупій Ґео (Георгій (Юрій)) Данилович (1903–1937) — український пись- менник, сценарист. Належав до літорганізацій та угруповань «Комкосмос», «Асоціація панфутуристів», «Асоціація комуністичної культури», ВАПЛІТЕ, «Нова генерація». 349 ЦДАВО України, ф. 166, оп. 7, спр. 252, арк. 1–7. Машинопис. Оригінал На першій сторінці документа службові помітки: «Таємно. Тов. Приходькові на ознайомлення і прохаю повернути. 11/V». ——————— Працював редактором і сценаристом на кінофабриках Одеси й Києва. Автор сцен. ф-мів: «Синій пакет», «Спартак» (обидва 1926, у співавт.). Заарештований 1934 р. за звину- ваченням у приналежності до «київської терористичної організації ОУН». 1935 р. засуд- жений на 10 років виправно-трудових таборів. 1937 р. «особлива трійка» засудила його до смертної кари. Розстріляний. 39 Косинка (Стрілець) Григорій Михайлович (1899–1934) — український пись- менник. Належав до літературних об’єднань «Ланка», «МАРС». Працював редактором у різних журналах, відповідальним секретарем ВУФКУ, в сценарному відділі Київської кінофабрики. Заарештований 1934 р., звинувачений у приналежності до контреволю- ційної терористичної організації, розстріляний. Реабілітований 1957 р. 40 Атаманюк Василь Іванович (1897–1937) — український письменник, поет, пере- кладач. Входив до літорганізації «Західна Україна». Заарештований 1933 р. в Києві, засуджений на п’ять років ув’язнення. 1937 р. «особливою трійкою» засуджений до розстрілу. Реабілітований 1965 р. 41 Ятко (Ятченко) Микола Михайлович (1903–1968) — український письменник, сценарист. За його сценаріями поставлені ф-ми: «За монастирською стіною» (1928, у співавт.), «Вогняна помста» (1930), «Вовчий хутір» (1931), «Свято Унірі» (1932) та ін. Друкувався в кінематографічній періодиці.

«Вся господарча й художня система ВУФКУ стоїть тепер догори ногами»

Репозитарії

Схожі ресурси