Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського

Статтю присвячено культурно-освітній діяльності о. мітрата Євгена Тита Войнаровського-Столобута. Особливу увагу звернуто на активну працю священика над розв 'язанням проблем національної школи. Також проаналізовано його заходи, спрямовані на розширення світогляду українського народу, зокрема йд...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Шевченко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2012
Schriftenreihe:	Український історичний збірник
Schlagworte:	Джерелознавство та історіографія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101034
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського / О. Шевченко // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 247-257. — Бібліогр.: 65 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-101034
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1010342016-05-31T03:02:06Z Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського Шевченко, О. Джерелознавство та історіографія Статтю присвячено культурно-освітній діяльності о. мітрата Євгена Тита Войнаровського-Столобута. Особливу увагу звернуто на активну працю священика над розв 'язанням проблем національної школи. Також проаналізовано його заходи, спрямовані на розширення світогляду українського народу, зокрема йдеться про видання Т.Войнаровським газети «Нове слово». Статья посвящена культурно-просветительской деятельности о. митрата Евгения Тита Войнаровского-Столобута. Особое внимание уделено активным усилиям священника по решению проблем национальной школы. Также проанализированы его действия, направленные на расширение мировоззрения украинского народа, в частности идет речь об издании Т. Войнаровским газеты «Нове слово». The article is dedicated to the cultural-educational activity of the Mitred Father Tyt Yevhen Voynarovsky-Stolobut. Special attention is paid to his active work on the solving of problems of national schools. His actions directed to enlargement of outlook of Ukrainian people are analyzed. 2012 Article Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського / О. Шевченко // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 247-257. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101034 929: 2 Войнаровський (477) «19» uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерелознавство та історіографія Джерелознавство та історіографія
spellingShingle	Джерелознавство та історіографія Джерелознавство та історіографія Шевченко, О. Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського Український історичний збірник
description	Статтю присвячено культурно-освітній діяльності о. мітрата Євгена Тита Войнаровського-Столобута. Особливу увагу звернуто на активну працю священика над розв 'язанням проблем національної школи. Також проаналізовано його заходи, спрямовані на розширення світогляду українського народу, зокрема йдеться про видання Т.Войнаровським газети «Нове слово».
format	Article
author	Шевченко, О.
author_facet	Шевченко, О.
author_sort	Шевченко, О.
title	Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського
title_short	Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського
title_full	Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського
title_fullStr	Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського
title_full_unstemmed	Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського
title_sort	культурно-освітня діяльність митрополита о. тита войнаровського
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Джерелознавство та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101034
citation_txt	Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського / О. Шевченко // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 247-257. — Бібліогр.: 65 назв. — укр.
series	Український історичний збірник
work_keys_str_mv	AT ševčenkoo kulʹturnoosvítnâdíâlʹnístʹmitropolitaotitavojnarovsʹkogo
first_indexed	2025-07-07T10:20:51Z
last_indexed	2025-07-07T10:20:51Z
_version_	1836983152190423040
fulltext	Український історичний збірник, Вип. 15, 2012 УДК 929: 2 Войнаровський (477) «19» Ореста Шевченко (Львів) КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ о. МІТРАТА ТИТА ВОЙНАРОВСЬКОГО Статтю присвячено культурно-освітній діяльності о. мітрата Євгена Тита Войнаровського-Столобута. Особливу увагу звернуто на активну працю священика над розв 'язанням проблем національної школи. Також проаналізовано його заходи, спрямовані на розширення світогляду українського народу, зокрема йдеться про видання Т.Войнаровським газети «Нове слово». Ключові слова: о. Тит Войнаровський, греко-католицьке духовенство, Галичина, культурно-освітня діяльність, громадсько-політичне життя. Статья посвящена культурно-просветительской деятельности о. мит- рата Евгения Тита Войнаровского-Столобута. Особое внимание уделено активным усилиям священника по решению проблем национальной школы. Также проанализированы его действия, направленные на расширение миро- воззрения украинского народа, в частности идет речь об издании Т. Война- ровским газеты «Нове слово». Ключевые слова: о. Тит Войнаровский, греко-католицкое духовенство, Галичина, культурно-просветительская деятельность, общественно-полити- ческая жизнь. The article is dedicated to the cultural-educational activity of the Mitred Father Tyt Yevhen Voynarovsky-Stolobut. Special attention is paid to his active work on the solving of problems of national schools. His actions directed to enlargement of outlook of Ukrainian people are analyzed. Keywords: Tyt Voynarovsky, Byzantine-rite Catholic priests, Halychyna, cultural- educational activity, social and political life. Відомо, що наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. греко-католицьке духо- венство відігравало значну роль у поширенні освіти і розвитку культури на Галичині. Серед його представників, які працювали над підвищенням інтелек- туального рівня українського народу, досить помітною є постать о. Тита Євгена Войнаровського-Столобута (1856-1938 рр.). Ще на початку свого священиць- кого служіння, будучи сільським парохом, він не лише дбав про духовність вірних, а й намагався вести серед них просвітницьку роботу. Всі села, в яких Ореста Шевченко — аспірантка кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка. 247 служив о. Т. Войнаровський, відрізнялися найкращими читальнями та іншими національними освітньо-культурними закладами1. Особливу увагу священик приділяв вихованню молодого покоління. Всупереч труднощам, котрі йому створювала влада, Т. Войнаровський засновував україномовні школи й дбав, щоб у них працювали висококваліфіковані, національно свідомі вчителі2. Будучи парохом у с. Балинці, священик сприяв викоріненню в ньому неграмотності3. Ставши крилошанином митрополичої капітули, Т. Войнаровський і далі продовжував підтримувати розвиток освіти в краї та всіма можливими засобами допомагав учителям. Так, у листі до професора Таємного українського університету, д-ра В. Щурата, священик запропонував йому перед початком навчального року відпочити хоч кілька днів у митрополичому маєтку в с. Підлютім (Карпати)4. Він також допомагав сестрам-василіанкам керувати дівочою гімназією у Львові. Зокрема, Т. Войнаровський порадив їм призначити директором цього закладу о. Теодозія Лежогубського, роботою якого були задоволені митрополит та монахині5. Часто Т. Войнаровський позичав або дарував свої власні кошти для культурних цілей. Зокрема священик позичив селянам гроші для будівництва школи в Балинцях6. Крім того, багатьох хлопців із цього села він посилав для продовження навчання до Коломиї, де утримував для них своїм коштом бурсу7. За його прикладом деякі з учнів, чиє навчання оплачував Т. Войнаровський, також вирішили вести просвітницьку роботу у краї, ставши священиками8 чи вчителями9. В 1908 р. філія Руського педагогічного товариства заснувала у с. Гвіздці10 біля Коломиї приватну народну школу. Спочатку вона була однокласною, а потім — трикласною. Відвідували школу приблизно сімдесят-вісімдесят дітей. На утримання даного навчального закладу о. Тит передав головній управі товариства одноразову пожертву на суму 1500 корон і пообіцяв, що й надалі буде виділяти для цієї мети власні кошти. Таким чином, Руське педагогічне 1 О. мітрат Євген Тит Столобут Войнаровський // Діло. — 1938. — Ч. 39. — С. 1. 2 Львівська наукова бібліотека ім. Василя Стефаника Національної академії наук України (далі — ЛНБ НАН України). — Відділ рукописів. — Ф. 11 (Барвінського). — Арк. 1-2. 3 Шевченко О. Громадська діяльність Тита Войнаровського // Український історичний журнал. — 2008. — № 2. — С. 86-91. 4 ЛНБ НАН України. — Відділ рукописів. — Ф. Щурата. — Спр. 441. 5 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІАУЛ). — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 144. — Арк. 1-1 зв. 6 Національний музей ім. А. Шептицького у Львові. — Рк. 3542. — Арк. 1. 7 Шевченко О. Тит Войнаровський: церковна діяльність // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. — 2011. — Вип. 12. — С. 155. 8 ЦДІАУЛ. — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 191. — Арк. 4-5. 9 Там само — Спр. 117. — Арк. 2. 10 Село Гвіздець розташоване за 3 кілометри від с. Балинці. Див.: Войнаровський Т. Низка споминів з мого життя // Історичні постаті Галичини XIX-XX ст. — Нью-Йорк; Париж; Торонто, 1961. — С. 27. 248 товариство щомісяця виплачувало на потреби школи за його рахунок 110 корон. Для порівняння варто зауважити, що сума, необхідна для її утримання протягом року, становила 1400 корон. Проіснував цей навчальний заклад до приходу російських військ під час Першої світової війни11. Для потреб школи Т. Война- ровський протягом навчального року наймав у Гвіздцях дві кімнати та підсобні приміщення в будинку місцевого жителя12. Переїхавши на постійне місце проживання до Львова, священик і надалі оплачував навчання своїм колишнім парафіянам. Наприклад, на 1911/1912 навчальний рік він уклав письмову угоду, згідно з якою зобов'язувався платити за навчання в бурсі 13 хлопцям. Двоє з них не належали до парафії Балинців, однак їх було прийнято на фонд о. Т.Войнаровського як сиріт. Троє учнів не платили бурсі нічого, інші доплачували по 5 корон та привозили до неї продукти харчування. Решту 500 корон мав за них заплатити священик13. 1920 р. о. Тит подарував громаді с. Балинці хату з городом. При цьому селяни мали вирішити, чи вони бажають отримати останню, чи кошти з її продажу. Громада вирішила, що доцільно обрати хату й зробити там притулок для сиріт14. У листі від 29 січня 1935 р. загальні збори членів просвіти ім. М. Шаш- кевича в Осмолоді висловили Т. Войнаровському подяку за «щедрий дар» для її читальні та просили його стати її першим почесним членом15. Щоправда, з цього листа незрозуміло, чи йшлося про особисту пожертву священика, чи про допомогу від Адміністрації митрополичих столових дібр, яку на той час він очолював. Це саме можна сказати також про матеріальну допомогу Товариству охорони воєнних могил. Головна рада цієї організації висловила о. Титу подяку за надану можливість користуватися електричним світлом для відправи урочистої панахиди за душі померлих членів УГА, але у документі не вказано, чи він це робив за власний кошт, чи як керівник адміністрації16. У 1932 р. священик повідомив головну управу «Рідної школи», що оплачуватиме обіди «голодуючим» школярам. Керівництво товариства вирішило, що впродовж 3 наступних місяців за його кошти буде харчуватися дочка робітниці Т. Василевич17. В 1933 р. Т.Войнаровський подарував Марійській дружині студенток у Львові 10 злотих на допомогу найбіднішим дівчатам18. Наступного і 19 року священик знову пожертвував цьому товариству 2 злотих . Допомагав Т. Войнаровський також окремим особам. Так, у 1904 р. він передав 20 корон для О. Шлюсарчук, котра перебувала в скрутному матеріальному становищі, бо їй з якихось причин відмовили у виплаті пенсії за 11 Ясінчук Л. Памяти мітрата Тита Войнаровського // Діло. — 1938. — Ч. 41. — С. 8. 12 ЦДІАУЛ. — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 19. — Арк. 70. 13 Там само. — Спр. 99. — Арк. 13. 14 Там само. — Спр. 214. — Арк. 4. 15 Там само. — Спр. 30. — Арк. 73. 16 Там само. — Арк. 21. 17 Там само. — Арк. 50. 18 Там само. — Арк. 66. 19 Там само. — Арк. 69. 249 батька-священика20. У 1915 р. о. Тит надав допомогу на суму 50 корон С. Біляку21. 1932 р. він передав через А. Мельника 50 злотих для М. Лучекової22. Часто люди самі зверталися до цього священика за допомогою. Це можна проілюструвати великою кількістю прикладів. Зокрема в 1931 р. він позичив Г. Гульовській із с. Ланівець на її прохання 400 злотих на навчання старшої дочки23. Погодившись допомогти, о. Тит поцікавився, в якому віці дитина, в котрій якій школі та на яких умовах навчається? Це свідчить про те, що кожне звернення він розглядав індивідуально24. В архіві Т. Войнаровського знаходиться багато листів від різних осіб із проханням про допомогу, на полях яких його почерком зазначено суму пожертви. Наведемо декілька прикладів. Ю. Дзвінчук у листі без дати згадує, що «вчора» був в о. Тита й просив влаштувати йому аудієнцію у митрополита, що священик і зробив. Хлопець хотів отримати дозвіл на стипендію у владики на 1 рік, щоб закінчити школу, але митрополит відповів, що всі стипендії вже розподілено25. Автор писав, що, будучи сиротою з 10 років, він бачив занепад Гуцульщини, тому мав намір поступити в торговельну школу, щоб допомогти своєю працею українському народові. На той момент хлопець, не маючи змоги вчитися, був змушений шукати роботу. Тому Ю. Дзвінчук звернувся до Т. Войнаровського з проханням знайти для нього якусь вакансію26. На першій сторінці цього листа почерком священика написано олівцем «20 корон»27. У листі від 25 липня 1912 р. студентка Є. Деделюк, колишня жителька с. Балинці, котра назвала себе ученицею Т. Войнаровського, попросила допомогти їй матеріально. На першій сторінці листа він написав «5 корон»28. 3 вересня 1913 р. ця ж дівчина подякувала о. Титу за фінансову допомогу на навчання на суму 10 корон29, із чого можна зробити висновок, що за рік він допоміг їй двічі. Священик турбувався також про потреби власної родини. В 1904 р. за повітовий суд у Коломиї призначив о. Тита співопікуном трьох неповнолітніх дітей його померлого брата, о. Івана Войнаровського30. За словами чоловіка племінниці, священик став для них другим батьком31. Знаходили пристановище в його будинку й чужі люди. Проживаючи у Львові, він надавав притулок у своєму помешканні студентам, які не мали, де жити32. В 1933 р. Т. Войнаровський (йому було 77 років) запросив до себе жити 20 Там само. — Спр. 113. — Арк. 1. 21 Там само. — Спр. 86. — Арк. 15. 22 Там само. — Спр. 148. — Арк. 4. 23 Там само. — Спр. 108. — Арк. 13. 24 Там само. — Арк. 13 зв. 25 Там само. — Спр. 111. — Арк. 4-4 зв. 26 Там само. — Арк. 5-5 зв. 27 Там само. — Арк. 4. 28 Національний музей ім. А. Шептицького у Львові 29 Там само. — Арк. 3. 30 ЦДІАУЛ. — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 4 31 Там само. — Спр. 150. — Арк. 9. 32 Національний музей ім. А. Шептицького у Львові . — Рк. 3583. — Арк. 1. . — Рк. 3308. — Арк. 1-2. 250 вдову покійного о. В. Залуцького, котрий свого часу був його співслужителем у Балинцях. До цього спонукала та обставина, що плебанія, в якій мешкала родина померлого священика, була власністю парафії, тому після смерті чоловіка вдові останнього довелося уступити своє помешкання новому пароху. Але вона відповіла, що не хоче зловживати добротою о. Тита, за яку не може віддячити; вистачить і того, що він майже повністю утримує її дітей33. Допомагав священик й українській діаспорі. Так, він пожертвував 20 доларів, щоб відправити юнаків із Відня до пластового табору. Парох цього міста о. Горникевич обрав двох хлопців — Романа та Льва, синів тамтешнього політичного емігранта, колишнього урядовця українського уряду, щоб з їх допомогою заснувати у Відні український пластовий курінь34. Навіть на підставі цих кількох фактів, а такий перелік можна було б значно продовжити, видно, що Т. Войнаровський по можливості допомагав грішми окремим особам, особливо студентам, як майбутньому нації. Священик добре розумів, що за умов польської окупації самих лише фінансових пожертв недостатньо для того, щоб зробити україномовне навчання доступним для широкого загалу молоді. Тому він активно брав участь у діяльності організацій, які ставили собі за мету підвищення освітнього й культурного рівня українського населення. Зокрема Т. Войнаровський став членом Руського педагогічного товариства. Цю організацію засновано в 1881 р. у Львові. ЇЇ завданням було створення нових українських навчальних закладів і вирішення різноманітних проблем уже існуючих, сприяння тому, щоб діти в школі й удома розмовляли рідною мовою, а також надання потребуючим членам товариства матеріальної та моральної допомоги35. Коли о. Тит після закінчення терміну своїх посольських повноважень в австрійському парламенті переїхав до Львова, на загальних зборах Руського педагогічного товариства 1 квітня 1911 р. його обрали головою. Цю посаду священик займав до 1 листопада 1913 р. Під час головування Т. Войнаровського в товаристві було проведено реформу. В лютому 1912 р. старий статут, згідно з яким майже всі обов' язки у ньому мала виконувати головна управа (виділ), було змінено. На підставі нового статуту організацію перейменували на Українське педагогічне товариство (УПТ)36. Його філії названо гуртками, що об' єднувалися на певній території у відповідні союзи. Таким чином, товариство стало автономно-федеральною організацією37. В час головування Т. Войнаровського УПТ зокрема дбало, щоб діти мали доступ до україномовної літератури. З цією метою його управа запропонувала духовенству і вчителям надсилати на адресу товариства замовлення на купівлю книжок, призначених для пам'яток із нагоди закінчення навчального року або нагороди кращим учням за старанність. Вибір літератури був широкий — понад 100 різних видань. Серед них — ілюстровані книжечки з художніми опові- 33 ЦДІАУЛ. — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 123. — Арк. 33. 34 Там само. — Спр. 105. — Арк. 3. 35 Рідна школа // Енциклопедія українознавства. — Т. 7. — Львів, 1998. — С. 2518. 36 Ясінчук Л. Вказ. праця. — С. 8. 37 Рідна школа... — С. 2518. 251 даннями, казками, історична література, а також молитовники. Всі ці видання мали гарну оправу із золоченим тисненням та коштували недорого (ціна — від сорока сотиків до двох корон). Крім того, для виховання молоді в релігійному дусі пропонувалися різноманітні образки, хрестики, медальйончики й т.д.38. Дбаючи про освіту і виховання підростаючого покоління, Т. Войнаровський добре розумів, що не менш важливим є стан здоров'я українських дітей. Для сприяння його покращенню о. Тит узяв участь у діяльності товариства «Вака- ційних осель». Воно було засноване в квітні 1905 р. за сприяння митрополита, щоб опікуватися дітьми бідних українських робітників, котрі жили у містах. Помешкання їх були, як правило, в підвалі, повітря там було вологим та шкідливим для здоров'я. Найчастіше обоє батьків працювали, а діти до обіду перебували у школі, а потім залишалися без нагляду на вулиці. За таких обставин вони не могли добре розвиватися, а про вигоди навіть не мали поняття. Тому засновники товариства вирішили дати дітям можливість хоча б літні канікули проводити в селі. Існували два способи, якими можна було досягти цієї мети: створити для них табір, або знайти сільських мешканців, охочих прийняти одну чи дві дитини у своїй хаті. Члени товариства вирішили застосувати обидва методи: вони заохотили заможних людей запросити декількох дітей до своїх будинків, а для інших організували табір, який назвали оселею. Для цього в перший же рік існування організації митрополит віддав в її розпорядження свій двір у с. Милованє. Користь була очевидною: перед від'їздом діти, за словами очевидців, виглядали дуже нужденно, а поверталися веселі й здорові. А оскільки приймали учнів із польських шкіл, де не розмовляли українською, то майже всі вони в оселі вивчали свою рідну мову і народні пісні39. Ще будучи послом австрійського парламенту, приїжджаючи на канікули, Т. Войнаровський разом із парохом Милованя, о. М. Бачинським, опікувався цим табором40. Потім, після переїзду до Львова, священик продовжував допомагати товариству. Влітку 1931 р. вдячні діти навіть організували на його честь святковий вечір41. Співробітничав священик також з товариством «Пласт». Перебуваючи на посаді генерального адміністратора митрополичих дібр, о. Тит сприяв заснуванню пластового табору біля с. Підлютого. З цією метою у 1924 р. адміністрація митрополичих дібр надала молодіжній організації занедбане приміщення поблизу р. Кам'янки. Пластуни поставили там щоглу з 27-метрової смереки, щоб повісити на ній національний прапор, вивезли 200 возів сміття, зрубали ялиці, з яких виготовляли лежанки, спорудили дорогу з кругляків, меблі, кухню тощо. Побачивши результат праці молоді, священик пообіцяв: «Заки я вмру, «Пласт» буде мати свій власний табір». Він переконав митрополита надати товариству дозвіл на найом площі на горі Сокіл. Завдяки заходам Т. Войнаровського «Пласт» отримав матеріали для спорудження табору та частину необхідних 38 Оголошенє // Нове слово. — 1912. — Ч. 119. — С. 7. 39 Ґерусінський С. Основанє і розвій рускої оселї вакаційної // Нива. — 1910. — Ч. 12. — С. 368-369. 40 Хвальна редакціє! // Там само. — 1908. — Ч. 24. — С. 773-774. 41 ЦДІАУЛ. — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 29-30. 252 коштів. Весною 1926 р. почалося його будівництво. В липні вже було споруджено перший курінь42. У тому ж році священик отримав титул «добродія «Пласту»» з правом носити відзнаку вдячності Українського пластового уладу «за визначну поміч і працю» на користь товариства43. Крім того, о. Тит співробітничав із «Товариством прихильників освіти»44 та «Просвітою»45. Він також належав до тих громадських діячів, що проводили з представниками польської влади переговори щодо заснування українського університету у Львові. Зокрема, Т. Войнаровський обговорював це питання з графом Станіславом Лосем. Священик висловив погляд, що поляки повинні, виходячи з власних інтересів, заснувати український університет. Він мотивував це так: відомо, що молодь з Наддніпрянщини ставиться до Польщі прихильно, тому в разі відкриття на Галичині українського вишу вона масово у нього вступатиме та, безперечно, матиме вплив на місцеве юнацтво. Внаслідок цього покращаться також стосунки останнього з поляками, і таким чином буде створено основу для мирного співіснування обох націй. За словами о. Тита, цей аргумент виявився переконливим для графа46. З метою вирішити дане питання священик розпочав із ним листування. Однак, як він згодом розповів у своїх спогадах, представники українського політикуму (Т. Войнаровський вирішив не конкретизувати, хто саме) заявили священику, щоб він припинив займатися цим, бо «наша нація не прийме університету з рук поляків». З контексту спогадів випливає, що згадані переговори відбувалися після закінчення війни 1918-1919 рр., коли міжнародно- правовий статус українських земель у складі Польщі ще не було чітко визначено, й українці сподівалися на офіційне визнання західними державами незалежної Західноукраїнської Народної Республіки47. У листопаді 1923 р. о. Тит все ж таки вручив Міністерству закордонних справ Польщі меморіал, у якому вказав на необхідність справедливого розв'язання української проблеми. Але цей захід не приніс успіху через негативне ставлення влади до цього питання48. Згодом, у 1924 р., Т. Войнаровський, листуючись із графом С. Лосем, констатував той факт, що галицькі поляки — проти відкриття українського університету у Львові, але погоджуються на заснування відповідного вишу філософського та правничого профілю в Кракові. Священик був переконаний, що вони мають рацію, коли розглядати цю пропозицію з точки зору їхніх інтересів. По-перше, у такому разі почнеться відплив української молоді з регіону й попадання її під контроль поляків. Найважливішою для них о. Тит вважав перспективу вивезення студентами коштів із Галичини до Кракова. Проте навіть такі жертви, за словами Т. Войнаровського, не принесли б укра 42 Окаринський В. Пласт в українському національно-визвольному русі (19111939 рр.). — Тернопіль, 2006. — С. 103. 43 ЦДІАУЛ. — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 26. 44 Там само. — Спр. 30. — Арк. 33. 45 Там само. — Арк. 23. 46 Войнаровський Т. Вказ. праця. — С. 70. 47 Там само. 48 Там само. — С. 72-73. 253 їнцям відчутної користі, бо не було великої потреби в фахівцях двох вищеназваних спеціальностей. До того ж українців у Польській державі неохоче брали на роботу. Тому він висловив здогад, що лише близько 5% випускників цього закладу отримали б посади. Це були б люди, які відзначатимуться особливою лояльністю до польської влади. Заснування ж українського університету у Львові на той час о. Тит вважав уже нереальним, бо був упевнений, що навіть якби уряд прийняв відповідне рішення, то громадяни польської національності вдалися б до публічних акцій протесту, щоб не допустити цього49. Намагаючись усіма можливими засобами допомогти якомога більшій чисельності молодих українців здобути освіту, священик звертав увагу також на інші соціальні проблеми, зокрема на поширення алкоголізму. Це свідчить про його широкий кругозір. Т. Войнаровський активно боровся з пияцтвом, ще перебуваючи на службі в Балинцях. Спочатку священик зумів переконати кинути пити своїх парафіян. Однак в інших селах алкоголізм і надалі був поширений. З метою його ліквідації він скликав у Балинцях повітове віче й підготував зрозумілий для сприйняття селянами реферат. Т. Войнаровський зібрав точні дані, скільки у повіті збирають податків за роздрібний продаж горілки у корчмах та шинках. Священик підрахував, що їх загальна сума становила 1 600 000 корон, тоді як ґрунтовий податок — 410 000 корон. Наводячи учасникам віча ці цифри, він нагадав їм, як часто в селах проводилися екзекуції для стягнення ґрунтового податку, а горілчаний вони сплачували добровільно. Знаючи, що селяни дозволяють собі ковбасу лише на Великдень, Т. Войнаровський підрахував, що за 1 600 000 корон можна придбати таку кількість цього продукту, що його довжина дорівнювала б відстані з Балинців до Відня й назад до Кракова. Цей реферат справив на слухачів таке враження, що вони зобов'язалися проводити у своїх селах антиалкогольну агітацію. Результат віча перевершив всі сподівання — проблему зловживання спиртними напоями в цьому повіті було практично вирішено50. Перебуваючи у Львові, о. Тит і надалі продовжував боротися з пияцтвом, про що свідчить його вступ у члени-прихильники про- тиалкогольного товариства «Відродження»51. Для цього потрібно було зробити на користь цієї організації одноразову пожертву: не менше, ніж 10 американських доларів. Т. Войнаровський подарував 100 злотих52. Для порівняння зазначимо, що митрополит А. Шептицький, вступаючи в члени-прихильники цього товариства, пожертвував 88 злотих та 50 грошів53. Ця допомога о. Тита «Відродженню» не була одноразовою: через 4 роки він знову передав кошти у фонд54. 49 Національний музей ім. А. Шептицького у Львові. — Рк. 3710. — Арк. 1 зв. 50 Войнаровський Т. Вказ. праця. — С. 36-37. 51 ЦДІАУЛ. — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 30. — Арк. 35. 52 В члени-прихильники товариства «Відродження» вступили вплачуючи // Відродження. — 1930. — Ч. 4-6. — С. 85. 53 Там само. — Ч. 7-9. — С. 120. 54 На пресовий фонд «Відродження» зложили в золотих // Там само. — 1934. — Ч. 4. — С. 36. 254 Зваживши на потребу корінного населення Галичини й Буковини в щоденній україномовній періодиці, він за свій власний рахунок почав видавати «Нове слово» — популярну ілюстровану газету національно-демократичного напрямку. Виходила вона у Львові щоденно, крім неділь і українських свят. Цей часопис побачив світ у 1912 р. та мав 12-тисячний тираж55. Ідея видання «Нового слова» з'явилася внаслідок зростання зацікавлення широких кіл українців громадськими й політичними проблемами. Ними цікавилися як селяни, так і міські робітники та ремісники. Газета наводила у доступній формі відомості про важливі події в Австрії й за кордоном56, зокрема про справи, які вирі- шувалися в сеймі57, діяльність духовенства греко-католицької церкви58, а також інформацію про розвиток науки. В кожному номері містився уривок із художньої повісті чи оповідання, присвячені передусім українській історії, яка, на думку редакції «Нового слова», на той час серед населення не була широко відомою. Таким чином, часопис сприяв зростанню інтелекту і розширенню світогляду малоосвічених людей. Ще одним завданням газети було витіснення із середовища українців польських періодичних видань, котрі поширювали антиукраїнську агітацію та сприяли вихованню байдужості до національних ідеалів. Всупереч їм «Нове слово» намагалося поборювати польську й москвофільську пропаганду. Водночас газета намагалася виховувати в народі прагнення до боротьби з ворогами українського народу, а також до тривалої праці на ниві культурного і господарського розвитку59. Щоб бути конкурентоздатним, «Нове слово» коштувало дуже дешево: 4 сотики за 1 примірник у Львові та 6 сотиків в усіх інших населених пунктах (враховувалася вартість його транспортування)60. Як людина добре обізнана з історією, Т. Войнаровський усвідомлював, що однією з причин утрати незалежності українського народу були внутрішні міжусобиці, а отже, успіх боротьби за власну державу залежав від об'єднання всіх патріотичних організацій. Тому, хоча сам священик належав до національно-демократичної партії й навіть був обраний від неї послом до австрійського парламенту, він розумів, що захист загальнонаціональних інтересів повинен стати першорядним завданням. Всі інші, для яких засновуються будь- які українські політичні організації, мусять відступити на другий план. Виходячи з цього, редакція «Нового слова», як самостійного, матеріально незалежного від будь-якої політичної сили часопису, прагнула, по можливості, уникати критики інших партій, окрім тих випадків, коли вони діятимуть всупереч прагненню українського народу до незалежності. Така позиція давала можливість сконцентрувати сили на боротьбі з політичними супротивниками. 55 Нове слово // Енциклопедія українознавства. — Т. 5. — Львів, 1996. — С. 1782. Пор.: Національний музей ім. А. Шептицького у Львові. — Рк. 3527. — Арк. 1. 56 Від редакції // Нове слово. — 1912. — Ч. 1. — С. 2. 57 Обструкція в Соймі // Там само. — 1912. — Ч. 4. — С. 1-3. 58 Нарада духовенства в Перемиській дієцезії в справах православної агітації // Там само. — Ч. 15. — С. 2. 59 Від редакції // Там само. — Ч. 1. — С. 2. 60 Без заголовку // Там само. — С. 1. 255 Редакція переконувала читачів, що метою останньої є здобуття автономії Східної Галичини (про повну незалежність у той час не можна було згадувати, щоб не втратити прихильності австрійців)61. Для заохочення якомога більшої чисельності людей до читання «Нового слова», Т. Войнаровський у травні 1912 р. розпорядився безкоштовно вислати передплатникам часопису написану ним книжку «Вплив Польщі на економічний розвиток Руси-України». Для того щоб міські жителі, які купували газету у роздрібній торгівлі, також могли отримати її в подарунок, у 5 окремих номерах було надруковано по одному купону. Кожному, хто принесе, або вишле в редакцію купони, було обіцяно ту ж саму книгу. При цьому робилося застереження, згідно з яким їх могли використовувати лише ті, хто купував часопис у роздрібній торгівлі, бо інакше передплатники отримали б подвійний подарунок62. Це свідчить про те, що видавці газети розраховували на порядність читачів. У 1912 р. побачили світ 130 номерів часопису. Проте у червні того року власник будівлі, в якій було розташовано друкарню «Нового слова», незважаючи на підписаний контракт, передав приміщення під кінотеатр. Відповідно друкарню і розміщені у ній діловодство та обладнання було ліквідовано. Видавництво зазнало значних збитків63. Унаслідок цього протягом наступних восьми місяців газета не виходила. Під час вимушеної перерви до редакції надійшли декілька тисяч листів-прохань видавати часопис знову. Номер 132-й було надруковано аж 7 лютого 1913 р. Коли вийшов номер 131-й невідомо, бо в Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника, де знаходиться решта номерів «Нового слова», він відсутній. Можливо, його було знищено під час ліквідації друкарні64. З початком Першої світової війни видавництво «Нового слова» знову припинилося — на цей раз остаточно. Одночасно суміщаючи декілька посад, Т. Войнаровський намагався максимально ефективно використовувати час. Навіть тяжко захворівши під час перебування у Відні у вересні 1926 р., він попросив вислати йому туди деякі папери, щоб мати можливість переглянути їх у лікарні65. Підсумовуючи, слід зазначити, що, незважаючи на важкі часи української бездержавності, Т. Войнаровський активно працював на культурно-освітній ниві, докладав зусиль для розвитку україномовного шкільництва, дбав про поширення в галицьких селах читалень й інших національних освітньо-культурних закладів. З цією метою він співробітничав з «Просвітою», Товариством прихильників освіти, був членом Українського педагогічного товариства. Нерідко о. Тит жертвував свої власні кошти на навчання дітей. Щоб дати можливість молодим українцям здобути вищу освіту, він провадив переговори з представниками польської влади щодо заснування у Львові українського 61 Від редакції // Там само. — С. 2-3. 62 Премія Нового слова // Там само. — Ч. 119. — С. 5. 63 Здемольований локаль нашої друкарні // Там само. — Ч. 130. — С. 3. 64 Загальне домаганє // Там само. — 1913. — Ч. 132. — С. 2. 65 ЦДІАУЛ. — Ф. 682. — Оп. 1. — Спр. 181. — Арк. 12 зв. 256 університету. Щоправда, ці заходи не увінчалися успіхом. Сприяючи вихованню здорового, національно свідомого підростаючого покоління, священик співробітничав з «Пластом» та товариством «Вакаційних осель». Для всебічного інтелектуального розвитку українських селян і міських робітників він за власні кошти видавав газету «Нове слово». Внесок Т. Войнаровського в підвищення культурно-освітнього рівня українського народу є ще недостатньо вивченим. Поглиблене дослідження цієї проблеми важливе не тільки для відтворення біографії самого священика, а й з' ясування ролі греко-католицького духовенства у суспільно-політичному житті Східної Галичини, а також для вивчення історії українських культурно-освітніх товариств та громадських організацій в Австро- Угорській імперії й міжвоєнній Польщі. 257 КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬо. МІТРАТА ТИТА ВОЙНАРОВСЬКОГО

Культурно-освітня діяльність митрополита о. Тита Войнаровського

Institution

Ähnliche Einträge