Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми
Розкрито ключові тенденції розвитку світової економіки; показано роль інтелектуальних ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності національних економік; розкрито основні напрями підвищення національної конкурентоспроможності; сформульовано головну стратегічну мету; визначено основні завдання і кл...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10126 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми / О.В. Кендюхов // Економіка пром-сті. — 2009. — № 4. — С. 3-6. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-10126 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-101262010-07-27T12:01:53Z Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми Кендюхов, О.В. Проблеми сучасної економіки Розкрито ключові тенденції розвитку світової економіки; показано роль інтелектуальних ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності національних економік; розкрито основні напрями підвищення національної конкурентоспроможності; сформульовано головну стратегічну мету; визначено основні завдання і ключові складові стратегії соціально-економічного розвитку України. Ключові слова: світова економіка, конкурентоспроможність, основні завдання, стратегія. Раскрыты основные тенденции развития мировой экономики; показана роль интеллектуальных ресурсов в обеспечении конкурентоспособности национальных экономик; представлены основные направления повышения национальной конкурентоспособности; сформулирована главная стратегическая цель; определены основные задачи социально-экономического развития Украины. Ключевые слова: мировая экономика, конкурентоспособность, основные задачи, стратегия. The paper describes main trends in the world economy development, the role of intellectual resources in providing the competitiveness of the national economies is shown. The author reveals the main ways of raising the national competitiveness and formulates the main strategic aim. The main tasks and key components of the socio-economic development strategy of Ukraine have been defined. Keywords: world economy, competitiveness, main tasks, strategy. 2009 Article Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми / О.В. Кендюхов // Економіка пром-сті. — 2009. — № 4. — С. 3-6. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10126 uk Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми сучасної економіки Проблеми сучасної економіки |
| spellingShingle |
Проблеми сучасної економіки Проблеми сучасної економіки Кендюхов, О.В. Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми |
| description |
Розкрито ключові тенденції розвитку світової економіки; показано роль інтелектуальних ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності національних економік; розкрито основні напрями підвищення національної конкурентоспроможності; сформульовано головну стратегічну мету; визначено основні завдання і ключові складові стратегії соціально-економічного розвитку України.
Ключові слова: світова економіка, конкурентоспроможність, основні завдання, стратегія. |
| format |
Article |
| author |
Кендюхов, О.В. |
| author_facet |
Кендюхов, О.В. |
| author_sort |
Кендюхов, О.В. |
| title |
Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми |
| title_short |
Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми |
| title_full |
Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми |
| title_fullStr |
Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми |
| title_full_unstemmed |
Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми |
| title_sort |
стратегія соціально-економічного розвитку україни: мета, завдання і ключові проблеми |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Проблеми сучасної економіки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10126 |
| citation_txt |
Стратегія соціально-економічного розвитку України: мета, завдання і ключові проблеми / О.В. Кендюхов // Економіка пром-сті. — 2009. — № 4. — С. 3-6. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kendûhovov strategíâsocíalʹnoekonomíčnogorozvitkuukraínimetazavdannâíklûčovíproblemi |
| first_indexed |
2025-07-02T12:00:29Z |
| last_indexed |
2025-07-02T12:00:29Z |
| _version_ |
1836536435213074432 |
| fulltext |
О.В. Кендюхов
СТРАТЕГІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ:
МЕТА, ЗАВДАННЯ І КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ
Держава – інститут, покликаний
забезпечити довгострокове благополуччя
суспільства. Відповідно забезпечення цього
благополуччя і має бути сенсом існування
держави, визначати його головну мету.
В останній чверті минулого століття від-
булося найважливіше цивілізаційне зрушен-
ня. У ряді країн, таких як США, Японія,
Південна Корея, інтелектуальний капітал та
інтелектуальна творча праця стали
основними факторами виробництва,
витиснувши на другий план матеріально-
речовинний капітал, алгоритмічний і
репродуктивний типи праці.
У макроекономічному аспекті
інтелектуальний капітал у процесі
економічної глобалізації став головним
фактором, що визначає місце країни в новій
економіці. Стрімке посилення впливу
інтелектуального капіталу на економічний
розвиток обумовило появу концепцій
«інтелектуальної економіки» і «суспільства
знань». Інтелектуальний капітал багато в
чому визначає можливості й напрями
застосування фінансового і матеріально-ре-
човинного капіталу. Можна з упевненістю
стверджувати, що інтелектуальний капітал
стає першоосновою та рушійною силою
становлення нової економіки. Зростання
інтелектуального капіталу відіграє в
постіндустріальній економіці ту ж роль, що і
зростання матеріально-речовинного капіталу
в індустріальній. Отже, зростання
інтелектуального капіталу й ефективність
його використання обумовлюють
перспективи розвитку економіки тієї чи
іншої країни.
На зміну індустріальній економіці
приходить економіка знань. Курс на
завершення постіндустріалізації сьогодні
тримає Європейський Союз, стрімкий прорив
у даному напрямі здійснює і Китай. Світова
економічна криза, що почалася в середині
2008 р. у країнах постіндустріального світу
як криза фінансового дисбалансу, мала
катастрофічні наслідки насамперед для країн
індустріальних, тому що останні здійснюють
обслуговуючу функцію для
постіндустріальних економік. Якщо
постіндустріальна економіка скорочує
споживання, то в індустріальних країнах
автоматично зупиняється виробництво.
Внутрішні причини економічної кризи
в Україні потрібно шукати у тому курсі, яким
рухалась економіка України з перших років
незалежності. І вчора, і сьогодні в держави як
єдиної системи інститутів влади немає чіткої,
кількісно вираженої та конкретно визначеної
в часі довгострокової мети соціально-еконо-
мічного розвитку країни. З моменту набуття
Україною незалежності ми можемо
спостерігати тільки тактичні цілі інститутів
Президента, Кабінету Міністрів, Верховної
Ради, що носять багато в чому особистісний
характер і в симбіозі виявляють себе як
лебідь, рак і щука у відомій байці Крилова.
Держава на сьогоднішній день не може
дати суспільству відповідь на питання, якою
буде економіка України через 25-30 років,
якою буде якість життя українців? Очевидно,
що інститут держави ні вчора, ні сьогодні, ні
завтра не в змозі реалізовувати функцію
цілепокладання в системі забезпечення
довгострокового благополуччя українського
суспільства.
Із перших років української
незалежності держава була вражена двома
хронічними хворобами – інтелектуальною
слабкістю і злодійською жадібністю. Ніхто з
політичної еліти навіть не замислювався,
якою має стати економіка України через
десятки років. Перше, що мала б зробити
держава з моменту здобуття Україною
незалежності – оголосити суспільству, яким
чином вона збирається піклуватися про його
довгострокове благополуччя, поставити
перед країною чіткі стратегічні цілі.
Забезпечення довгострокового
благополуччя українського суспільства
можливе тільки в одному випадку – якщо
українська економіка досягне високої стійкої
конкурентоспроможності в умовах
___________________________
© Кендюхов Олександр Володимирович – доктор економічних наук, завідувач кафедри.
Донецький національний технічний університет.
ISSN 1562-109X
глобальної конкуренції між країнами. Усі
наукові центри світу погоджуються з тим, що
найближчі 100 років тільки ті економіки
будуть найбільш конкурентоспроможні, в
основі яких лежить не грошовий і
матеріально-речовинний капітал, а
інтелектуальні ресурси. У доступний для
огляду період найвищі кількісні та якісні
(рівень життя населення, екологічна безпека)
показники зростання будуть забезпечувати
такі галузі, як біотехнології, інформаційно-
комунікаційні технології, нанотехнології,
створення нових матеріалів, несировинні
джерела енергії, транспорт, технології, пов’я-
зані із захистом довкілля. У результаті буде
відбуватися стрімке посилення міжнародної
конкуренції за інтелектуальні ресурси, що
диктує необхідність уживання всебічних
заходів із формування і розвитку
інтелектуального капіталу й економічних
заходів із запобігання його вимиванню.
Із перших років української
незалежності політична еліта повинна була
піклуватися про зміну структури економіки,
направляти державні інвестиції в нові
високотехнологічні виробництва, в
інтелектуальний капітал, націлюватися на
постіндустріальний прорив. Замість цього
вона підтримувала всіма силами
індустріальний бізнес, із маніакальною
жадібністю розкрадала державні гроші.
Якщо постіндустріальна
інтелектуальна економіка в Україні не буде
створена протягом найближчих 20-25 років,
то єдине реальне майбутнє України –
територія для розміщення шкідливих
виробництв із дешевою робочою силою.
Індустріально-аграрна економіка завжди
буде знаходитися в рабській залежності від
постіндустріальних країн і не зможе існувати
без періодичних кредитних уливань із-за
кордону. Україна як незалежна країна
залишиться лише ілюзією.
Єдиний вихід – форсоване формування
в Україні постіндустріальної інтелектуальної
економіки, для чого необхідно забезпечити
стрімке зростання інтелектуального капіталу
й розвиток інтелектуальної праці як
основних факторів виробництва. І цей процес
зобов’язана ініціювати й активно
реалізовувати держава.
Отже, необхідна розробка відповідної
стратегії соціально-економічного розвитку
України, що має чіткі тимчасові межі й
кількісні орієнтири.
Лідируючі позиції на ринку високих
технологій та інновацій у доступній для
огляду перспективі будуть займати розвинуті
постіндустріальні країни – США, держави
Євросоюзу, Японія. Разом із тим сфера
високих технологій та інновацій
характеризується наростаючою
інтернаціоналізацією та виробничою
кооперацією. У коротко- і середньостроковій
перспективі кооперація у сфері високих
технологій має бути для України одним із
ключових завдань, сприяючи одержанню нею
найсучасніших технологій. Незважаючи на
переважно традиційну промислову
спеціалізацію, необхідно на рівні держави
створити умови для перенесення в Україну
частини високотехнологічного виробництва.
Велике значення для можливої участі
України у виробничих ланцюжках у сфері
передових технологій матиме її здатність
гнучко й оперативно реагувати на тенденції
глобального попиту, надавати необхідну для
виробничо-коопераційного процесу
соціально-економічну, транспортну,
логістичну, наукову, інституціональну,
правову й іншу інфраструктури, а також
якісний персоніфікований інтелектуальний
капітал. При цьому однією з головних
передумов установлення коопераційних
відносин є високий ступінь довіри між
партнерами. Останнє, у свою чергу, можливе
лише в умовах конструктивної
внутрішньополітичної взаємодії між
інститутами державної влади для вироблення
і
реалізації єдиної позиції стосовно
зарубіжних партнерів. У ситуації
нестабільних внутрішньо- і
зовнішньополітичних відносин, пов’язаної з
ними підозрілості, що виявляється до
суб’єктів, які представляють Україну, і
політизації торговельо-економічних зв’язків
імовірність розвитку успішної коопераційної
взаємодії незначна.
Тим часом конкурентоспроможність
України у світовій економіці буде
визначатися не стільки коопераційними
технологічними запозиченнями, скільки
наявністю в неї можливостей вибудувати
виробничі системи повного циклу, активно
вкладати фінансові ресурси у
фундаментальні та прикладні дослідження,
створювати міцну інфраструктуру наукових
досліджень та освоювати все більш складні
види продукції. Якщо Україна буде
покладатися лише на участь у коопераційних
ланцюжках, не ставлячи перед собою зав-
дання реалізовувати самостійні проекти, то
вона ніколи не зможе претендувати на
лідерство у сфері високих технологій та
інновацій. Лідерство в даній сфері буде
належати тільки тим державам, що здатні
обслуговувати весь виробничий ланцюжок –
від фундаментальних досліджень до
післяпродажного обслуговування – і тим
самим виступати інтегратором інноваційних
проектів і центральною ланкою виробничих
ланцюжків.
У цілому найбільш перспективним із
точки зору якнайшвидшого виходу України
на випереджальний тип розвитку й
модернізації її економіки є одночасне
здійснення таких стратегічних напрямів:
1) інтенсивне створення великих
державних, чи з великою часткою державної
участі, високотехнологічних корпорацій;
2) створення максимально сприятливих
умов для інвестування провідними в
технологічному відношенні зарубіжними
корпораціями у відкриття своїх підрозділів в
Україні і підписання коопераційних угод з
українськими підприємствами;
3) стимулювання вітчизняного
великого бізнесу до інвестування у
високотехнологічні виробництва;
4) інтенсивний розвиток малого,
насамперед сімейного, бізнесу покликаний
пом’якшити перерозподіл і вивільнення
трудових ресурсів у процесі структурної
перебудови економіки;
5) розвиток середнього бізнесу для
реалізації інтрепренерських функцій у
реалізації інноваційних проектів із великими
корпораціями і задоволення потреб
внутрішнього ринку.
При цьому великі корпорації мають
бути в першу чергу орієнтовані на експорт, у
той час як малий і середній бізнес –
переважно на потреби внутрішнього ринку.
Найважливішим стратегічним
напрямом є створення великих державних
високотехнологічних корпорацій як
інноваційного ядра національної економіки.
Збереження їх у державній власності буде
гарантією забезпечення національної
економічної безпеки.
Зважаючи на те, що трохи більше 15
років знадобилося зруйнованій післявоєнній
Японії, щоб з економічно відсталої країни з
морально застарілою виробничою базою
стати країною № 2 після США з
економічного розвитку і країною № 1 із
технологічної бази, період реалізації
стратегії в Україні, можна також позначити в
15 років.
Розробка стратегії має базуватися на
таких наукових принципах:
принцип системності взаємозв’язків
напрямів розвитку, що дозволить розглянути
системний вплив окремих складових
стратегії на досягнення кінцевих цілей;
принцип сходження від абстрактного
до конкретного, що сприяє визначенню
тактики досягнення стратегічної мети;
принцип аксіологічності та
функціональності, за допомогою якого буде
визначена значущість окремих тактичних
напрямів у реалізації загальної стратегії.
При формуванні стратегії мають бути
використані:
системний підхід – для дослідження
економічних та соціальних явищ і процесів у
взаємозв’язку, взаємозалежності й розвитку,
для розробки основи стратегії, формування
системи взаємодії її основних напрямів і
елементів, обґрунтування системи
показників оцінки ефективності реалізації
стратегії;
ситуаційний підхід – для аналізу
зовнішніх і внутрішніх факторів, що
впливають на формування стратегії та
механізм її реалізації;
методи системно-структурного і
порівняльного аналізів – для аналізу і
класифікації інструментів реалізації
стратегії, визначення організаційно-
структурних аспектів механізму управління
її реалізацією, розробки методів оцінки
ефективності даної стратегії;
методи функціонального аналізу – для
дослідження функціональної ролі окремих
стратегічних напрямів і тактичних планів у
досягненні головної стратегічної мети,
розробки рекомендацій щодо організації
управління реалізацією стратегії;
економічні та статистичні методи – для
обґрунтування й оцінки ефективності
процесу реалізації стратегії.
Головна стратегічна мета може бути
визначена в такий спосіб: формування в Ук-
раїні протягом 15 років (2015-2030 рр.) однієї
з передових у світі постіндустріальних
економік із рівнем життя населення, вищим
за середній по десятьох провідних країнах
світу.
Для досягнення головної стратегічної
мети сформульовано основні завдання, які
необхідно вирішити:
1. Розробити програму форсованого
формування в Україні постіндустріальної
економіки з виробничою базою 5, 6
технологічних укладів. Україна має перейти
від суспільства низькооплачуваної
індустріальної робочої сили – до суспільства
високооплачуваного інтелекту. Для
форсованого становлення інтелектуальної
економіки необхідно забезпечити стрімке
зростання інтелектуального капіталу й
розвиток інтелектуальної праці як основних
факторів виробництва.
2. Розробити план державного
інвестування у створення нових
високотехнологічних підприємств, наукових
центрів із розробки передових технологій за
трьома напрямами: інформаційні технології,
біотехнології та створення нових матеріалів.
3. Розробити пропозиції щодо ради-
кальної якісної зміни системи освіти.
Стратегічне завдання за даним напрямом –
підготовка кращих у світі фахівців із
найбільш перспективних інтелектуальних
професій.
4. Розробити механізм масового
створення точок зростання
високотехнологічних наукомістких
виробництв, створюваних зарубіжними
інвесторами, за рахунок формування
максимально сприятливих умов для їх
розміщення в Україні. Наприклад, повне
скасування ввізних зборів на
високотехнологічне устаткування для
виробництва відповідної продукції в таких
напрямах: біотехнологія, створення нових
матеріалів, космічні технології, створення
нових джерел енергії, інформаційно-
комунікаційні технології тощо, скасування
ввізних зборів на сировину, призначену для
виробництва продукції на експорт на лініях 5
і 6 технологічних укладів.
5. Розробити механізм справедливого
розподілу національного доходу між
суспільством і державою.
6. Запропонувати механізм
викорінювання корупції в органах державної
влади.
7. Розробити механізм ліквідації
тіньового сектору економіки.
8. Запропонувати механізм
фінансового забезпечення державних
інвестицій у високотехнологічні виробництва
і систему освіти.
9. Запропонувати механізм наукового
обґрунтування доцільності, корисності та
дієвості законів Верховної Ради України і
постанов уряду, що впливають на економічне
життя країни.
Ключові складові стратегії:
1. Нова інноваційна науково-техноло-
гічна політика.
2. Нова політика у сфері освіти.
3. Нова політика щодо малого бізнесу.
4. Нова монетарна політика.
5. Сільськогосподарська інноваційна
політика.
6. Реформа державного управління і
законотворчості.
7. Судова реформа.
8. Реформа виборчої системи.
9. Нова зовнішньоекономічна політика.
10. Реформа системи охорони здоров’я.
11. Забезпечення справедливого
розподілу національного доходу між
суспільством і державою.
12. Викорінювання корупції та
ліквідація тіньового сектору економіки.
Висновки. Таким чином, формування і
реалізація даної стратегії дозволить Україні в
умовах глобалізації кризових явищ
забезпечити конкурентоспроможність
національної економіки і високий рівень
життя українців на довгі роки.
Перспективами подальших досліджень
у даному напрямі є розробка програм і
механізмів відповідно до завдань і складових
стратегії.
|