Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.)

У статті розглядається маловідомий напад на господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого під час його службової подорожі з грошима від оренди волинських митних зборів для звіту перед великим князем до Вільна. До наукового обігу вводяться три документи з луцької ґродської книги за 1561 р.,...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Жеребцова, Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Series:	Український історичний збірник
Subjects:	До джерел
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101456
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.) / Л. Жеребцова // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 394-412. — Бібліогр.: 75 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-101456
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1014562016-06-04T03:02:24Z Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.) Жеребцова, Л. До джерел У статті розглядається маловідомий напад на господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого під час його службової подорожі з грошима від оренди волинських митних зборів для звіту перед великим князем до Вільна. До наукового обігу вводяться три документи з луцької ґродської книги за 1561 р., що висвітлюють обставини нападу. В статье рассматривается малоизвестное нападение на государственного таможенника Ивана Яцковича Борзобагатаго во время его служебной поездки с отчетами и деньгами с аренды волынских таможенных сборов для отчета перед великим князем в Вильно. В научный оборот вводятся три документа с луцкой гродской книги за 1561 г., фиксирующие обстоятельства нападения. The article deals with the unknown attack on the state customs official Ivan Borzobagatyj which occurred in time of his official trip with accounts and money from customs leasing. Customs official had to report in front of the grand duke in Wil’no. Three documents from the Lutsk’ castle book over 1561 are brought to the scientific turnover. 2013 Article Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.) / Л. Жеребцова // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 394-412. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101456 94(477)«15» uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До джерел До джерел
spellingShingle	До джерел До джерел Жеребцова, Л. Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.) Український історичний збірник
description	У статті розглядається маловідомий напад на господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого під час його службової подорожі з грошима від оренди волинських митних зборів для звіту перед великим князем до Вільна. До наукового обігу вводяться три документи з луцької ґродської книги за 1561 р., що висвітлюють обставини нападу.
format	Article
author	Жеребцова, Л.
author_facet	Жеребцова, Л.
author_sort	Жеребцова, Л.
title	Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.)
title_short	Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.)
title_full	Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.)
title_fullStr	Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.)
title_full_unstemmed	Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.)
title_sort	напад на господарського митника великого князівства литовського івана яцковича борзобагатого (на основі матеріалів луцької ґродської книги за 1561 р.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	До джерел
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101456
citation_txt	Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.) / Л. Жеребцова // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 394-412. — Бібліогр.: 75 назв. — укр.
series	Український історичний збірник
work_keys_str_mv	AT žerebcoval napadnagospodarsʹkogomitnikavelikogoknâzívstvalitovsʹkogoívanaâckovičaborzobagatogonaosnovímateríalívlucʹkoígrodsʹkoíknigiza1561r
first_indexed	2025-07-07T10:56:59Z
last_indexed	2025-07-07T10:56:59Z
_version_	1836985426562252800
fulltext	394 Український історичний збірник, вип. 16, 2013 УДК 94(477)«15» Лариса Жеребцова* НАПАД НА ГОСПОДАРСЬКОГО МИТНИКА ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ІВАНА ЯЦКОВИЧА БОРЗОБАГАТОГО (на основі матеріалів луцької ґродської книги за 1561 р.)1 У статті розглядається маловідомий напад на господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого під час його службової подорожі з грошима від оренди волинських митних зборів для звіту перед великим князем до Вільна. До наукового обігу вводяться три документи з луцької ґродської книги за 1561 р., що висвітлюють обставини нападу. Ключові слова: господарський митник, оренда митних зборів, напад, луцька ґродська книга за 1561 р., Волинь. Представники роду Борзобагатих — Іван Яцкович Борзобагатий разом із своїм бартом Олехном Яцковичем, а пізніше й племінником Іваном Олех- новичем протягом сімнадцяти років виступали справцями господарських мит на Волині, а їх родичі займали адміністративні посади в уряді Волинської землі. Борзобагаті-Красенські мали шляхетське походження та володіли гербом «Єліта» (Jelita)2. Іван Яцкович Борзобагатий — справця волинських мит (з 1544 р.)3, луцький війт (з 1548 р.)4, ключник, городничих і мостовничий (з 1558 р.). У кінці 1562 р. став помічником свого батька, владики володимир- ського Яцка Борзобагатого-Красенського, і був названим владикою володи- мирським і берестейським до 1563 р. В той же час дійшло до конфлікту з королем з приводу звільнення Івана Яцковича Борзобагатого від завідування волинськими митами і ключа луцького. Можливо, це зміщення з урядів ——————— * Жеребцова Лариса — кандидат історичних наук, доцент Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, zmeika@ua.fm. 1 За цінні поради та допомогу в публікації матеріалів висловлюю подяку Вла- диславу Безпалько — науковому співробітнику відділу історичних пам’яток Націо- нального науково-дослідного інституту українознавства МОН України. 2 Ворончук І. Родоводи Волинської шляхти XVI — першої половини XVII ст. — К.: «Вища школа», 2009. — С. 191–192. 3 Российский государственный архив древних актов (далее — РГАДА). — Ф. 389. Литовская метрика. — Оп. 1. — Ед. хр. 31. — Л. 136 об.–139; Торгівля на Україні XIV — середини XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина» / [упор. В.М. Кравченко, Н.М. Яко- венко]. — К., 1998. — № 55. — С. 73–75. 4 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 235. — Л. 55–57 об. 395 нагадувало конфіскацію, подібно до того, як це трапилось із Петром Бог- дановичем Загоровським у 1546 р. Дійшло і до розділення урядів, які до того часу обіймав Борзобагатий. Городництво і ключництво отримав зять Івана Борзобагатого — Олександр Жоравницький, мостовництво луцьке дісталось племіннику — Івану Олехновичу Борзобагатому. У 1566 р. Івана Яцковича Борзобагатого усунули від владицтва на користь королівської кандидатури Феодосія. Після 1566 р. виступає без урядів5. Митна й адміністративна діяльність родини Борзобагатих-Красенських та обставини конфлікту із королем, що призвели до їх відлучення від оренди майже не висвітлені в історіографії. М. Довнар-Запольський, аналізуючи поступовий зріст митних доходів Великого князівства Литовського (далі — ВКЛ) протягом XVI ст., розглянув орендні договори, укладені з Борзобагатими й зазначив, що через несвоєчасне внесення коштів від мит до скарбу вони були відлучені від оренди, а волинські мита орендували Михайлу Єловичу Малинському та Василю Загоровському6. Деякі відомості про родинні та шлюбні зв’язки Борзобагатих-Красенських, зокрема генеалогічна схема роду, містяться у дослідженнях І.О. Ворончук7. Окремі відомості про шлюбні зв’язки Борзобагатих відображені в генеалогічних таблицях української шляхти, складених Н.М. Яковенко8. У документі нової оренди Малинському та Загоровському вказано, що попередні митники Борзобагаті вчасно не вносили гроші до скарбу, проте не зазначено за який час відбулась затримка й чому. Знайдені нами три документи з Луцької ґродської книги за 1561 р. фіксують доволі нетиповий випадок — напад на господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого під час його подорожі з грошима від оренди волинських мит для звіту перед великим князем. У результаті нападу митник втратив усю суму. Введені до наукового обігу документи з ґродської книги частково пояснюють причини майбутнього звіль- нення Борзобагатих з посади у 1563 р. Мета даної статті полягає у тому, щоб окреслити митну діяльність Борзобагатих на Волині, висвітлити обставини та причини нападу на Івана Яцковича Борзобагатого під час його службової подорожі. Початок митної діяльності Олехна та Івана Яцковичів Борзобагатих при- падає на період господарювання королеви Бони на Волині та здійснення митної реформи на території ВКЛ у XVI ст. Митний аспект діяльності королеви Бони на Волині маловивчений. Деякі відомості про віддачу Боною мит на відкуп, у тому числі й євреям, містяться у статті А. Блануци, який детально розглянув ——————— 5 Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII wieku. Spisy / Opracował M. Wolski. — Biblioteka Kórnicka. Kórnik, 2007. — S. 77–78. 6 Довнар-Запольський М. Государственное хозяйство Великого княжества Литов- ского при Ягеллонах. — К., 1901. — Т. 1. — С. XXVII–ХХХ. 7 Ворончук І. Родоводи Волинської шляхти…; Вона ж. Населення Волині XVI — першій половині XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники. — К., 2012. — 711 с. 8 Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII ст. — К., 2008. — С. 156, 254, 351. 396 господарську діяльність королеви Бони на Волині9. Інший український дослід- ник В. Поліщук висловив міркування, що митна реформа королеви Бони спричинила ревізію українських замків у 1545 р. й подальшу перевірку прав на землю волинських землевласників, зокрема правомірність встановлення нових мит у приватних маєтках у 1547 р.10 За реформою 1536 р. королева Бона отримала в управління всі митні округи у ВКЛ, крім Волинського, що перейшов під її управління у 1538 р.11 «Водле воли и науки» королеви на центральні митні комори були призначені нові справці у складі трьох осіб — один, переважно, дворянин, два інших — бурмістри (які отримували за працю 20 грошів на тиждень), інколи — міщани, які здебільшого працювали у прикоморках (отримували 10 грошів на тиждень). На головні комори від імені великого князя були надіслані листи із вказівкою прізвищ нових адміністраторів. У результаті було створено 8 митних округів — вілен- ський, ковенський, городенський, берестейський, бельський, мінський, полоцький і новгородський12. В результаті митної реформи були визначені кордони вже усталених практикою митних округів, посадова та соціальна приналежність митних адмі- ністраторів і їх платня. Ідея централізації та уніфікації збору мит не була новою. До королеви Бони підвищити ефективність та прибутковість митних зборів спробував підскарбій земський пан Аврам Єзофович, який замінив систему відкупів системою завідування через довірених осіб13, а у 1520-х р. його брату — митнику Міхелю Єзофовичу разом із товаришами орендували митні збори у всіх ——————— 9 Блануца А. Господарська політика королеви Бони у Великому князівстві Литов- ському (за матеріалами книги записів № 32 Литовської Метрики). // Україна в Цент- рально-Східній Європі / НАН України. Інститут історії України. — Вип. 11. — К.: Інститут історії України, 2011. — С. 195. 10 Полищук В. Ревизия волынских мыт и особенности документального состава книги Литовской Метрики № 22 (1547 г.) // Istorijos šaltinių tyrimai. — 2 / Sudarė Artūras Dubonis. — Vilnius: LII leidykla, 2010. — Р. 129–160. 11 Lietuvos Metrika (далі — LM). Knyga Nr 15 (1528–1538) [Книга Записей 15] / A. Dubonis — Vilnius, 2002. — № 175. 12 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі — ЦДІАК України). — Ф. КМФ-36. — Оп. 1. — Од. зб. 21. — Арк. 45 зв.–47. Про особливості проведення митної реформи королевою Боною у 1536 р. на землях ВКЛ див.: Довнар- Запольский М. Государственное хозяйство… — Т. 1. — С. 542; Pociecha W. Królowa Bona (1494–1557). Czasy i ludzie odrodzenia. Tom III. — Poznań, 1958. — S. 141–143; Жеребцова Л. Митна реформа королеви Бони у Великому князівстві Литовському // Шоста міжн. наук. школа-семінар «Історія торгівлі, податків та мита», Дніпропетровськ, 11–12 жовтня 2012 р. — К., 2012. — С. 16–17; Вона ж. Деякі аспекти практичної роботи митної служби на землях Великого князівства Литовського // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського / НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України. — 2013. — Т. ІІ. — С. 209–227. 13 Бершадский С.А. Аврамъ Езофович Ребичковичъ, подскарбій земскій, Членъ Рады Великого княжества Литовскаго. Отрывокъ изъ исторій внутреннихъ отношеній Литвы въ начале XVI века. — К., 1888. — 157 с. 397 митних округах ВКЛ (крім Ковенського)14. Попередній досвід у справі управ- ління митними зборами «підказав» королеві напрям руху — створення ефек- тивної системи завідування митними зборами через довірених осіб у межах чітко усталених митних округів. При королеві Боні основні зміни торкнулись подрібнення великого Підляського округу на три райони (берестейський, бельський, городенський). Одним із основних завдань митної реформи королеви Бони було відлучення євреїв від оренд, яке тривало, з певними виключеннями, до кінця 1550-х рр. За часів господарювання королеви Бони на Волині головним справцею митних зборів був луцький біскуп Юрій Фальчевський15, який виконував свої обов’язки до 1543 р. А з 1544 р. в якості господарських митників на Волині починають фігурувати красноставські купці Олехно та Іван Борзобагаті. Надані братам Борзобагатим оренди підтверджують існування та життєвість узаконених королевою Боною митних округів. У період з 1544 до 1546 р. їм орендували луцьку та володимирську комори на три роки за 5 400 кіп грошів, з по- довженням терміну на наступні три роки (1548–1550 рр.) за ту ж суму. Митники мали встановити своїх слуг «для сторожи мыт» у приватних містах — Кремінці, Дубно, Ковелі, Горухові, Дубровиці, Корці, Заславлі, Браславлі, Він- ниці, Жабчомі та Перемилі та в інших містах, де раніше були митниці16. У 1547 р. Олехну та Івану Борзобогатим орендували підляські мита на три роки з 1548 до 1550 р. за 8 700 кіп грошів і 300 золотих угорських. Район підляських мит охоплював: воскові та соляні комори у Бересті, Дорогочині, Воїні, Бєльську, комори в Каменці та Лосічах, воскові та соляні комори в Гродно17. У 1553 р. Олехну та Івану Борзобагатим орендували мита волинського та підляського округів, а також мінське та новгородське мита на три роки з 1554 до 1557 рр. Документ є цікавим з точки зору географічного визначення чотирьох митних округів і сум, що мали з них надходити «готовыми грошами». А саме: 1) район волинських мит, до якого входили: комори у Луцьку і Володимирі; воскове, соляне та старе мито, які стягував на себе вже покійний князь Кос- тянтин Іванович Острозький. За три роки митники мали сплатити — 6 000 кіп грошів, з щорічними виплатами — 2 000 кіп грошів. ——————— 14 Міхель Єзофович багато зробив для практичної організації митної системи та контролю над митними зборами на землях ВКЛ. У 1523 р. Міхелю та його товаришам орендували збір мит у двох великих округах князівства — Підляському (з коморами у Бересті, Бельську, Гродно, Дорогичині, Каменці, Лосічах, Мельнику) та Волинському (з коморами у Луцьку та Володимирі), у 1525 — мито в Мінську. Див.: LM. Knyga Nr 224 (1522–1530) [Книга Судных дел 4] / S. Lazutka, I. Valikonyte etc. — Vilnius, 1997. — № 81, 223. Після смерті Міхеля Єзофовича у 1529 р. мита у Новгороді, Мінську, Полоцьку, Вітебську та Орші орендували групі євреїв на чолі з Агроном Нахімовичем. Див: РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 17. — Л. 214 об.–216, 223–225, 225–227. 15 Полищук В. Ревизия волынских мыт… — Р. 147. 16 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 31. — Л. 136 об.–139; Торгівля на Україні… — № 55. — С. 73–75. 17 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 31. — Л. 133 об.–136. 398 2) район підляських мит: воскові та соляні комори у Бересті, Бєльську, Гродно, Дорогочині, Воїні, Каменці, Лосічах. Всього за три роки — 9 000 кіп грошів і 900 золотих угорських, щорічно — 3 000 кіп грошів і 100 золотих угорських. 3) мито у Мінську за 4 500 кіп грошів, щорічно — 1500 кіп грошів. 4) мито у Новгороді за 1 200 кіп грошів, щорічно — 400 кіп грошів. Загальна сума оренди митних зборів становила — 20 700 кіп грошів і 900 золотих угорських з щорічними виплатами — 6 900 кіп грошів і 300 золотих угорських, піврічними — 3 450 кіп грошів і 150 золотих угорських відповідно18. У 1556 р. оренду Борзобагатим продовжили ще на трирічний термін — з 1557 до 1560 р. Річна сума оренди з волинських мит зменшилась на 200 кіп грошів до 1 800 кіп грошів, а загальна — до 5 400 кіп грошів. Зменшення орендної плати було зумовлено тим, що луцькі міщани мали митні пільги. При здійсненні лічби великий князь повертав митникам ту суму, на яку було перевезено товару луцькими міщанами. У середньому вона становила 200 кіп грошів. За новими умовами митникам не будуть повертати цю суму, її одразу вирахують із загальної суми оренди19. Річну суму збору з підляських мит збільшили на 100 кіп грошів, хоча в документі зазначено, що суму зборів залишили незмінною від часів попередньої оренди. Таким чином, щорічні виплати з підляських мит тепер становили 3 100 кіп грошів і 300 золотих угорських. Сума з мінського і новгородського мита змін не зазнала. Отже, щороку митники мали сплачувати — 6 800 кіп грошів і 300 золотих угорських, а загальна сума оренди склала — 20 400 кіп грошів і 900 золотих угорських20. У своїй діяльності митники Борзобагаті не завжди поводились у межах закону. Під час ревізії українських замків у 1545 р. з’ясувалось, що митники Борзобагаті незаконно стягнули з приїжджих степанських та рівненських міщан мито у Кремінці21, конфіскували товари у Володимирі з купців, що їхали з люблінського ярмарку22, стягували мита з купців, що оплатили їх на орендованій княгині Анастасії Гольшанській митниці у Заславлі23, вимагали повторної оплати мита з берестейських купців, що сплатили мито за волів також на заславській митниці24, затримали московського купця незважаючи на наявність у ——————— 18 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 35. — Л. 139 об.–144. Довнар-Запольський М. Государственное хозяйство… — С. XXVII–XXVIII. 19 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 35. — Л. 253. Довнар-Запольський М. Государственное хозяйство… — С. XXVIII. 20 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 35. — Л. 253–258. Довнар-Запольський М. Государственное хозяйство… — С. XXVIII. 21 Литовська Метрика. Книга 561. Ревізії українських замків 1545 року / Підготував В. Кравченко. — К., 2005. — С. 162. 22 Там же. — С. 207. 23 ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 168 зв.–169. Дві копії цього запису польською мовою зберігаються в: Archiwum Główne Akt Dawnych (далі — AGAD). — Zespol 635. Archiwum Sanguszczków. — ASang teka III/18, teka III/19. 24 Торгівля на Україні… — № 71. — С. 98. 399 нього безмитного листа25, а також інші скарги щодо незаконного стягнення мит, конфіскації товарів та затримки купців. Звинувачені у 1546 р. у незаконному стягненні мита в Острозі, брати Борзобагаті долучились до вирішення тривалого конфлікту між князем Іллею Острозьким і його дружиною Беатою Костелецькою проти Анастасії Заславської та її сина князя Кузьми Заславського з приводу спільного стягнення мита в Острозі26. У 1546 р. княгиня Беата Костелицька (вдова Іллі Костянтиновича Острозького), апелюючи до часів, коли піддані князя Костянтина Івановича Острозького були звільнені від оплати волинських мит і мали сплачувати лише скопне в Острозі, поскаржилась на митників Борзобагатих, які затримували її підданих. Великий князь прийняв рішення на користь княгині Беати27. А вже у червні того ж року великий князь скасував своє рішення, оскільки митники провели власне розслідування і на основі свідчень попереднього справці волинських мит — луцького біскупа Юрія Фальчевського довели, що князь Ілля Острозький та його дружина Беата взагалі не мали права стягати мито в Острозі28. Перше рішення князя, частково, можна пояснити неуважністю до представлених княгинею Беатою документів та особливостями користування (власне, некористування) книгами Литовської Метрики (далі — ЛМ) при вирішенні суперечливих ситуацій29. Ще в 1531 р. волинські мита «и с тымъ мытомъ нашимъ (господарським — Л. Ж.), которое небожъчыкъ князь Кос- тянътинъ его милость Ивановичъ Острозскии по именьямъ своимъ на себе бирал старое восъковое и соляное, и мыто старое» орендували євреям Радімолу Мошеєвичу й Хем’ї Міхелевичу30, у 1538 р. — королеві Боні на Волині31, а в 1547 р. — Борзобагатим32. У 1562 р. син князя Кузьми Заславського — Януш поскаржився на Івана Яцковича Борзобагатого з приводу того, що митник не дозволяє йому стягувати у Луцьку даниловщизну (митний збір, який здавна збирали Заславські на себе у Луцьку). Великий князь наказує митнику не чинити кривд князю Янушу33. Мова про половину острозького мита у документі взагалі ——————— 25 Торгівля на Україні… — № 64. — С. 91–92. 26 Про деталі конфлікту див.: Жеребцова Л.Ю. Суперечка між Острозькими та Заславськими з приводу острозького мита // Збірник наукових праць «Історія торгівлі, податків та мита». — Дніпропетровськ, 2010. — № 2(2). — С. 73–81. 27 Метрыка Вялікага Княства Літоўскага. Кніга запісаў 30 (1480–1546) / Падрыхт. В.С. Мянжынскі. — Мінск, 2008. — № 81. 28 Там же. — № 120. 29 Про культуру використання книг ЛМ на теренах ВКЛ див.: Груша А. «Просите и дано будет вам (Мф. 7:7)». Еще раз к вопросу о «заочных» листах канцелярии Великого княжества Литовского // Соціум: Альманах соціальної історії. — Вип. 8 / НАН України. Ін-т історії України; Голов. ред. В.А. Смолій. — К., 2008. — С. 258–270. 30 LM. Knyga Nr 15. — № 174. 31 LM. Knyga Nr 15. — № 175. 32 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 31. — Л. 136 об.–139. 33 AGAD. — Zespol 635. — ASang teka IX/59 (копія польською мовою), teka IX/61 (оригінал руською мовою). 400 не велась. Отже, давня суперечка з приводу острозького мита вичерпала себе — обидві князівські родини втратили право стягувати на себе мито в Острозі. Після закінчення оренди 1 січня 1560 р., Борзобагатим орендували лише волинські мита ще на трирічний термін до 1563 р. У книгах ЛМ нам не вдалося знайти документ оренди, який би це підтверджував. На відсутність такого документу вказав і М. Довнар-Запольський34. Проте інші документи свідчать, що до 1563 р. Іван Яцкович Борзобагатий та його племінник Іван Олехнович виступали справцями волинських мит. Так, у березні 1560 р. великий князь направив листа «ключнику городъничому и мостовничому замъку н(а)шого Луцкого и справцы мытъ н(а)шихъ коморы волынское Ивану Яцковичу и братаничу его Ивану Олехновичу Борздобогатымъ» з нагадуванням надіслати 200 волів до Києва, 100 волів — до Канева й 200 волів — до Вільна35 і найняти за гроші з волинських митних зборів 200 робітників із сокирами для Київського замку36; у квітні 1560 р. митникам Борзобагатим наказали виділити для по- сольства комісарів до волоського воєводи з волинських митних зборів 150 кіп грошів37; у серпні 1560 р. митники мали віддати з луцького мита 1 000 кіп грошей для київського воєводи на піврічний термін для купівлі 200 коней38; у серпні 1561 р. митники за митні гроші купили 198 волів і відправили їх до Вільна39. Наведені данні підтверджують подовження оренди волинських мит Борзобагатим ще на трирічний термін. У серпні 1563 р. Борзобагатих остаточно відлучили від оренди, оскільки вони «сумы пенезеи на роки у в оранде назначоные, до скарбу нашого (господарського — Л.Ж.) платити омешкивали». Волинські мита орендували дворянам Михайлу Єловичу Малинському та Василю Петровичу Загоровському на три роки з щорічною оплатою у 1 300 кіп грошів40, тобто на 500 кіп грошів менше у порівнянні з щорічними виплатами Борзобагатих. М. Довнар- Запольский, вочевидь, керуючись орендою волинських мит Малинському та Загоровському, вважав, що Борзобагаті мали сплачувати до скарбу не 1 800 кіп грошів, як і за попередньо орендою, а 1 300 кіп грошів. Навіть цю суму митнику не вносили своєчасно41. Правомірність чи хибність цього твердження доведемо подальшими розрахунками. Коментар до документів. Добірка документів з луцької ґродської книги за 1561 р. стосується нападу на господарського митника і луцького ключника Івана Яцковича Борзобогатого, який у вересні 1561 р. виїхав до Вільна зі звітами та грошима з оренди митних зборів і луцького ключа. Ці документи є унікальним ——————— 34 Довнар-Запольський М. Государственное хозяйство… — С. XХІХ. 35 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 45. — Л. 131–131 об. 36 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 45. — Л. 131 об.–132. 37 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 37. — Л. 431 об. 38 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 37. — Л. 479 об. 39 LM. Knyga Nr. 564 (1553–1567) [Книга Публичных дел 7] / A. Baliulis. — Vilnius, 1996. — № 6. 40 Метрыка Вялікага Княства Літоўскага. Кніга 44 (1559–1566). Кніга запісаў 44 / А.І. Груша. — Менск: Арты-Фэкс, 2001. — № 77. 41 Довнар-Запольський М. Государственное хозяйство… — С. XХІХ. 401 джерелом до історії практичної організації митної служби на землях ВКЛ, що детально описують обставини подорожі митника, його супроводжуючих, три- валість і запланований маршрут, умови перевезення грошей і документів, перелік вкрадених речей і грошей і завданих поранень. Цінність документів у тому, що в актових книгах ЛМ такі напади на митників майже не зафіксовані, що, воднораз, не свідчить про їх відсутність у митній практиці взагалі. Актові гродські книги відрізняються від книг ЛМ своїм призначенням та характером записів, що й пояснює детальність запису. На відміну від книг ЛМ, які велись у великокнязівській канцелярії, ґродські книги були продуктом канцелярського діловодства відповідних судово-адміністративних установ, що обслуговували публічно-правову сферу повсякденного життя. Складовим елементом актової книги був запис. Через запис усі різновиди документів і публічних заяв набирали своєї законної (правоздатної) сили при внесенні їх до актових книг. Запис оформлював заяву сторони, засвідчував юридичний акт, освідчував правопорушення, виконання вироку тощо. У джере- лознавчому відношенні запропоновані документи відносяться до групи досу- дових записів правопорушень та процедури судових позовів42 — 1) скарга від імені постраждалого господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого записана зі слів його племінника Івана Олехновича Борзобагатого; 2) скарга постраждалого Івана Яцковича Борзобагатого з детальним переліком вкрадених речей та оглядом заподіяних ушкоджень вижами; 3) свідоцтво Яна Лукашевича — шурина Івана Яцковича Борзобагатого про неспроможність здійснення ним професійних повноважень. Фіксація вижівства була не випадковим чи при- нагідним явищем у процесі складання протоколів. Запис вижівства до книг обов’язково ініціювався з боку зацікавленої сторони, відтак свідчення вижів перетворювались на судовий доказ правопорушення43. Для розуміння ситуації треба з’ясувати: 1) за який термін оренди звітував митник; 2) приналежність вкрадених грошей; 3) причину нападу. Перший документ — це скарга господарського митника і мостовничого Івана Олехновича Борзобагатого, записана до гродської книги від імені його дядька луцького ключника й господарського митника Івана Яцковича Борзо- багатого про скоєний на нього 2 вересня 1561 р. збройний напад. У цьому документі відображений основний хід подій. Митник виїхав із дружиною Настасією, сином Василем, онукою Федорою та трьома служебниками до Вільна зі звітами та грошима від оренди митних зборів. Оскільки вони виїхали під час проведення ярмарку в Луцьку, то вирішили переночувати у власному маєтку Заборолі. Зранку, син пана Івана Яцковича ——————— 42 Поліщук В. Замкові книги волинських урядників як джерело з історії руського регіоналізму у Великому князівстві Литовському другої третини ХVІ ст. // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — К., 2009. — Т. 19. Кн. 1. — С. 75–76. 43 Поліщук В. Офіційні свідки — вижі луцького замкового уряду в 1561–1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) // Соціум: Альманах соціальної історії. — Вип. 5 / НАН України. Ін-т історії України; Голов. ред. В.А. Смолій. — К., 2005. — Вип. 5. — С. 14. 402 Василь мав їхати до Києва з частиною грошей для київського воєводи та забезпечення 200 робітників, що працювали у Києві44. Ймовірно, пан Василь збирався відвезти до Києва 400 кіп грошів для утримання київського воєводи (200 — за 1560 р., 200 — за 1561 р.), а також деяку суму для оплати робітників. У грудні 1560 р. київський воєвода, князь Костянтин Костянтинович Острозький скаржився на справець волинських мит Івана Яцковича Борзобагатого та Івана Олехновича Борзобогатого за невиплату 200 кіп грошів з луцького мита, що мали щорічно надходити на користь київських воєвод45. Найбільший за обсягом другий документ складений зі слів господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого детально описує жахливі подробиці нападу, перелік вкрадених речей, а також прохання надіслати вижів для огляду завданих поранень. Загальні обставини справи такі: у вівторок 2 вересня 1561 р. пан Іван Яцкович Борзобагатий вирушив із родиною до Вільна на двох возах, запряжених четвіркою і двійкою коней. На одному возі на скринях, де знахо- дились «рейстры, квиты, з грошима, золотыми талерми и клейноты»46 їхав пан митник з дружиною. Недалеко від маєтку Забороль на них напали озброєні зем’яни белзького повіту Лащі. Через деякий час поранених дружину і онуку повезли у невідомому напрямі, а митника із сином до Іванчиць — маєтку князя Януша Порицького47. Поранений митник бачив нападників і самого князя Януша Порицького «у твар»48. Залишивши віз зі скринями на подвір’ї, князь Порицький наказав заложити інший віз Івана Яцковича двійкою коней і, посадивши на нього митника із сином, виїхав з ними з маєтку. Через деякий час, за припущенням митника за 7 миль від Луцька, його викинули з возу, а Василя забрали з собою. На наступний день, у середу, на прохання митника до його маєтку Забороля прибули вижі для огляду завданих родині та його служебникам численних поранень. У документах не вказана приналежність вкрадених грошей. Щоб це з’ясувати потрібно вирахувати загальну кількість грошей, яку віз у скринях митник, потім встановити їх приналежність, термін, за який збирався звітувати митник і щорічну суму оренди. У свою чергу, отримані данні дозволять підтвердити гіпотезу щодо звільнення митника від оренди волинських мит, у тому числі, й через неспроможність внесення грошів за оренду до скарбу по причині їх втрати у результаті нападу. З огляду на численні скарги на митника за несвоєчасні виплати з волинських мит, Іван Яцкович Борзобагатий, вочевидь, затримувався із обов’язковими щопіврічними звітами підскарбію земському, як того вимагали умови оренди та ——————— 44 ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 181. 45 Knyga Nr 37 (1552–1561) [Книга Записей 37] / D. Baronas — Vilnius, 2011. — № 498. 46 ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Cпр. 3. — Арк. 182 зв. 47 Януш Олександрович Порицький Збаразький (помер 1570 р.) — належав до гілки князів Гедиміновичей (Ольгердовичів). Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII ст. — С. 338. 48 ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Cпр. 3. — Арк. 182 зв. 403 обов’язок49. Припускаємо, що митник збирався звітувати за півтора року нової оренди, тобто за період з січня 1560 р. до червня 1561 р. Згідно складеного Іваном Яцковичем Борзобагатим реєстру вкраденого, в одній скрині містились документи — лічби, квитації, реєстри, в іншій — гроші (надходження з волинських мит та ключів) та особисті речі. У скрині з грошима було: 284 копи грошів, 2 600 золотих угорських і 1 060 талерів. Приблизний розрахунок і приведення грошів до однієї величини (якщо рахувати, що талер у 1561 р. становив — 33 польських грошів50, а золотий угорський — 51 польський гріш51) показали, що всього у пана митника було 2 518,4 кіп литовських грошів52. Вочевидь, ця сума мала складатись із: доходів з волинських мит і луцького ключа, грошей на користь київського воєводи та забезпечення робітників Київського замку. Можливо, частина цих грошей належала особисто митнику. За відсутності документу оренди за 1560–1563 рр. у книгах ЛМ ми не знаємо, яку суму щорічно мав сплачувати митник з волинських мит та луцького ключа: 1 800 кіп грошів (як було визначено у попередніх орендах) чи 1 300 кіп грошів (як було визначено в оренді Малинському та Загоровському за 1563– 1566 рр.). У разі звітування за півтора року оренди з щорічною виплатою у 1 800 кіп грошів, у червні 1561 р. митник мав віддати з волинських мит — 2 700 кіп грошів готівкою. Такої суми, згідно з попередніми розрахунками, в митника не було. Якщо річна сума оренди становила 1 300 кіп грошів, то за півтора року митник мав віддати — 1 950 кіп грошів. Враховуючи інші обов’язкові виплати — 400 кіп грошів київському воєводі та 100 кіп грошів (приблизно) для оплати робітників київського замку, разом виходить сума у 2 400 кіп литовських грошів. Майже стільки, скільки було у скрині. Решта коштів — 118 кіп грошів могли належати особисто митнику. Таким чином, ——————— 49 AGAD. — Zespol 1. Zbiór dokumentów pergaminowych z lat 1155–1939. — Sygn. 8647. 50 М. Котяр визначає курс талера у 1551 р. — 32 польських гроша, а в 1568 р. — 33. Щодо українських земель, то варто використовувати лише данні 60-х рр. XVI ст. і далі, тому що раніше талери ще не встигли поширитись у цьому регіоні: Котляр М.Ф. Нариси історії обігу та лічби монет на Україні XIV–XVIII ст. — К., 1981. — С. 80. Будемо вважати, що у 1561 р. талер також рахували у 33 польські гроші. 51 Szelągowski A. Pieniądz i przewrót cen w XVI i XVII wieku w Polsce. — Lwów, 1902. — S. 35. 52 Розрахунок вкрадених грошей вівся так: 1) переведемо золоті угорські та талери на польські гроші за приблизним курсом на 1561 р. і визначимо їх загальну суму: 2 600 золотих угорських х 51 польський гріш = 132 600 польських грошів; 1 060 талерів х 33 польських грошів = 34 980 польських грошів; 132 600 + 34 980 = 167 580 польських грошів; 2) переведемо польські гроші у литовські за курсом 1 литовський гріш = 1,25 польських грошів, отже: 167 580 : 1, 25 = 134 064 литовських грошів; 3) переведемо отриману суму в литовських грошах на копи, рахуючи, що 1 копа, як лічильна одиниця дорівнювала 60 грошам (Торгівля на Україні… С. 357): 134 064 : 60 = 2 234,4 копи литовських грошів; 4) враховуючи, що у митника ще було 284 копи грошей, то загальна сума склала: 284 + 2 234,4 = 2 518,4 кіп литовських грошів. 404 митник звітував за півтора року оренди, щорічна сума якої складала 1 300 кіп литовських грошів. Також митник склав реєстр вкрадених речей і коштовностей із вказівками їхньої вартості. Серед них були тканини різного ґатунку, золоті прикраси, срібні ложки, шапки та шуби з різного хутра. На те, що це особисті речі, а не часткова оплата митних зборів, вказує необхідність виплати оренди лише готівкою. Наявність серед вкрадених речей теплого одягу, коштовностей і тканин свідчить про наміри митника залишитись у Вільно на деякий час, можливо до зими. Третій документ складений від імені шурина Івана Яцковича — Яна Лукашовича, який пояснює, що через тяжкий фізичний стан і втрату всіх грошів митник не зможе з’явитися до Вільна. На початку документу писар припустився помилки, вказавши, що митник виїхав з Луцька «ϫ волторок прошлыи сентебра второгнадцат (виділено мною. — Л.Ж.) дня, поехал есми был сам зо всею справою до г(о)с(по)д(а)рѧ его м(и)л(ости)»53, оскільки мав звітувати перед господарем 14 вересня. Порядковий числівник «вторыйнадцат»54 — означає 12. Допущену у тексті документа неточність вважаємо технічною помилкою писаря, який заносив свідчення до книги, оскільки сам документ датований п’ятницею 5 вересня. До того ж, дістатись до Вільна за два дні було не можливо. У результаті нападу Іван Яцкович Борзобагатий втратив усі зібрані з волинських мит і луцького ключа гроші й не зміг повернути їх до скарбу. У тексті документів безпосередня причину нападу не вказана, проте тривала митна діяльність Борзобагатих на Волині дає можливість її припустити. Навряд чи метою нападу було тільки пограбування, здебільшого зведення особистих рахунків з метою дискредитації Борзобагатих як митників. У ґродських книгах та документах ЛМ не спостерігається безпосередніх контактів Івана Яцковича Борзобагатого та Януша Порицького, проте, ймовірно, що Борзобагаті вста- новлювали прикоморки державних митниць у маєтках князя Порицького чи затримували його слуг. До того ж, втрата усіх грошей відбулась у скрутний для держави час, коли тривала Лівонська війна й скарб постійно потребував коштів. Відлучення Борзобагатих від оренди було питанням часу. Через потребу коштів для ведення війни, мита після майже 25-річної перерви, знову почали віддавати на відкуп євреям. Отже, проаналізовані обставини митної діяльності Борзобагатих на Волині та документи ґродських книг свідчать, що напад на господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого був спричинений його професійною діяльністю. Документи підготовлені до друку відповідно до вимог дипломатично-кри- тичного методу, розробленого В. Німчуком, із деякими змінами55. ——————— 53 ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Cпр. 3. — Арк. 184. 54 Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. — К., 1978. — Т. 1. — С. 204. 55 Німчук В. Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковно- слов’янською української редакції. — Частина 1. Проект. — Київ, 1995. — С. 24–30. 405 Публікація документів 1. Оригінал: ЦДІАК України. — Ф. 25. Луцький ґродський суд. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 179 зв.–180. Мікрофільм: ЦДІАК України. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 3. — Частина 2. — Арк. 179 зв.–180. Попередні публікації: Луцька замкова книга за 1560–1561 рр. / Підготували до видання В.М. Мойсієнко, В.В. Поліщук. — Луцьк, 2013. — № 273. — С. 394– 395. 1561, вересня 2. Луцьк. Скарга луцького митника і мостовничого пана Івана Олехновича Борзобагатого про напад на його дядьку ключника, господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого-Красенського зем’ян Бельського повіту під час його подорожі до Вільна зі звітами, квитаціями та грошима від оренди митних зборів. [179 v] Лет бож нарож 1561 м(е)с(е)ца сентебр(а) 2 дня Казано записати. Пришодчи до мене писара Петра Богдановича Заго- ровског(о) \| маршалка г(о)сп(о)д(а)рского справцы староства луцкого а Бориса Ивановича Сову подстаростег(о) луцког(о) его м(и)л(ость) пан Иван Борзо- багато\|вич Красенский.\| Жаловал и ωповедал тым ωбычаем иж дей стрый его, пан Иван Борзобагато\|вич Красенский56 ключник луцкий, целникъ господарский, маючи росказанє господарскоє \| до Вилни з личбою из грошми єхати, будучи зо всим готов. яко с квитами, \| из грошми єго королевскоє м(и)л(о)сти мытными, выбравшися зо всим \| з места з дому своєго, а хотечи сына своєг(о) Василя зъ грошми єго \| кролевское м(и)л(о)сти до Киева до кн(я)зя воєводы и для ωтправы \| роботников при замку Киевском што робѧт, слати. Злецывшы статечне \| местце врадов своих, яко под час ярмарочный єхал на ноч \| до именя своего Заборовлѧ с приятелы своими паном Станиславом Залескимъ, с паномъ Ста\|ниславом Лазницким, слу\|жебниками его м(и)л(ости) пана воєводы троц- кого, а с паном Лоринцомъ Квриницким \|\| [180] служебником єго м(и)л(о)сти пана Радомского, з малжонкою своею, з сыном паном Василе\|мъ, из внукою своею, дочкою небожчика пана Януша Гулевича. И скоро дей гре\|блю Ѡмеленицкую переєхали, то пак земѧне корунныє повѣту Белзъского \| Лащове, пробачивши боязни Божеє, покою посполитог(о), срокгости права \| и при- стойности своее, выступивши з гаю Заборолского в колку десят ко\|пех збройно з ручницами и ωщепы самог(о) пана ключника, малжонку его, \| сына пана Василя ——————— Підготовані нами документи вже опубліковані у Луцькій гродській книзі, що вийшла у 2013 р. Вважаємо прийнятним зробити повторну публікацію документів, оскільки наша стаття була написана до видання книги і знаходилась у редколегії збірника. 56 Схема родинних зв’язків Борзобагатих наводиться у коментарях до документів. 406 и внуку его панну Федору Гулевичанну збили, змор\|довали, и, ганебне зранивши, з двема возы их з собою и то што при них \| было, листов, квитов въ справахъ его королевскоє м(и)л(о)сти и п(е)н(е)зей, талѧ\|рев, золотых чирвоных и клейнотов, и иных немало речей побрали. И по визии \| ϫєхавши пов мили, самую п(а)ни ключниковую зъ внукою побитых \| и помордованых з возу выкинули, которыи ωкрутне збиты змор\|дованы и не вѣдомо єстли будут живы. И просил абы то было \| записано. А так мы тую жалобу и ωповедане его м(и)л(ости) до книг замко\|выхъ записати казалъ. 2. Оригінал: ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 182–183 зв. Мікрофільм: ЦДІАК України. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 3. — Частина 2. — Арк. 182–183 зв. Попередні публікації: Луцька замкова книга за 1560–1561 рр. / Підготували до видання В.М. Мойсієнко, В.В. Поліщук. — Луцьк, 2013. — № 277. — С. 397– 399. 1561, вересня 5. Луцьк. Скарга луцького ключника, господарського митника Волинської землі Івана Борзобагатого-Красенського на земян Белзького повіту Лащів, які напали на нього та його родину під час подорожі до Вільна з переліком вкрадених речей та оглядом завданих поранень. [182] Того ж месеца сентебра 5 дня ϫ пѧтницу Казано записати. Пришодчи перед мене Петра Богдановича Загоровског(о), \| маршалка г(о)сп(о)д(а)рского, справцы староства Луцкого, а Бориса Ивано\|вича Сову, подстаростего луцкого єго м(и)л(о)ст(ь) пан Иван Борзобагатыи Красен\|скии ключникъ луцкий, целникъ г(о)с(по)д(а)рский земли Волынъскоє. Жаловалъ \| и ωповедал ωбтяжливе тымъ ωбычаємъ иж дей ϫ волторок прошълый \| м(е)с(е)ца сентебра второго дня, маючи ся росказанє г(о)с(по)д(а)рскоє нашог(о) \| м(и)л(о)стивого пана з личбами, и грошми єго кор\|олевскоє м(и)л(о)сти до скарбу єхати. И будучи дей зо всим, яко з рейстры, з личбою, с квиты, и с пенязми готов., злецывши статечне, яко под час ярмарку местца вра\|дов своих єхмомъ вжо ϫ дорогу зо всим до Вилни хотечи переночовати \|\| [182 v] ϫ дворцу своемъ Заборолском, и сына своєго Василя ωтправити з грошми до \| Києва, до князя его м(и)л(о)сти воєводы києвского и для ωтправы роботниковъ, \| которых дей з росказаня г(о)с(по)д(а)рского там ωтправил есми был двесте. То пак дей, \| переєхавши мне греблю Ѡмеленицкую, под гаемъ моимъ заборолскимъ, \| земяне Коруны Полскоє повѣту Белзъского Адамъ и братанич его Стани\|слав Стремелецкие, Амброжий и Бартошъ Видъковскиє, а Ян зо Гребеного \| Лащове, с помочниками своими, наполнившися мысли, а пре- помневши пристоиности \| своее, выпадши з гаю в колку десят конех зброино, з ощепы \| и ручницами мене самог(о), жону мою Настасю, сына моєго Василя и вну\|ку теж мою панну Федору, и служебников немало, ωкрутнє поранили, помордо\|вали, и з двема возы с конми, и зо всим, што при нас было, гроший, 407 золотых \| чирвоных талеров клеинотов, реистров, квитов и листов, яко єго королевскоє \| м(и)л(о)сти, так и иных, потребных немало, то все побрали и мене з жоною, з сы\|ном, з внукою были повєзли. И выєхавши дей за село Боголюбоє, жону мою \| з внукою помененою, съ шюбок, в которых были, злупивши з возов \| выкинули, а мене з сыном звезавши, до Иванчич именя князя Януша По\|рицког(о) повезли. Там мене и сына перед двором с почтом поставивши, \| сами Лащи с кн(я)земъ Порицким Янушом, которог(о) дей єсми ϫ твар видел, \| ϫ двор поєхали. И ωн деи воз мои покрытыи, на котором две скрынки были \| и сам есми з жоною тамъ на том возе седел, зъ рейстры, квиты, з грошми, \| золотыми, талерми и клейноты ϫ двор повезли, и там дей добрую пол \| годины бывши, и воз тот зо всимъ при князѣ зоставивши з двора \| выєхали. А выведши и заложивши два кони кн(я)зя Януша Пориц\|кого до воза моєго котчого, на которомъ мене из сыном моимъ \| з собою повезли, и ϫехавши ωт Луцка мил сем за село кн(я)з(я) старосты \| житомирского Ϫймицϫ, мене самого з возу выкинули погорломъ \| грозечи, абых ωт них проч пошол. А сына моего Василя з собою повезли \|\| [183]. И взяли дей на тот час з возомъ моимъ покрытымъ скринку ωдну зъ рейстры, \| листы короля его м(и)л(о)сти и квиты, личбъ моих короля єго мл литовских, \| волынских, киевских и ключовых и иных влостивых листов, мне и брата\|ничом моим належачих, которых реистръ меновите написан маю. \| К тому дей ϫ другои скрынце взяли: монеты двесте ωсмъдесятъ \| и чотыры копы грошей, золотых чирвоных, две тисечи и шестсотъ, \| таляров тисеча и шестдесят, ланцужков паненских два важили ωсмъ\|десят золотых ϫгорскихъ, ланцуг пана Александра Жоравницког(о) зятя \| моего, важил сто и ωсмъдесят золотых, панеи малжонки его сорокъ \| коп грошей, ложок два тузины сребреных, важили гривен дванадцат, \| адамашку брунятного, кармазину локот тридцат и семъ, адамашку \| шарого локот ωсмънадцат, шапку мою соболю купленую за двадцат \| чотыри копы грошей, шубку чорную жоны моее кунню з бобромъ \| фанимондышом крытую коштовала двадцат копъ грошей, шубку \| внуки моее чамлетовую попелицами подшитую с кнафлями\| позлотистыми сребреными, коштовала десет коп грошей, ша\|пки две аксамитных, коштовали пят коп грошей, шубку кунню з бо\|бром наголом новокупленую за ωсмънадцат копъ грошей, возкарету \| лунским сукном крытую, коштовала десят коп грошей, возники \| чотыры сивозелезых з шором, коштовали сорок и чотыри \| копы грошей, воз котчий з двема возники глинястыми из шором, кошто\|вали ωсмънадцат копъ грошей. То все з собою взяли лиж єще \| в середу. Скоро ся пан ключник в дом свои до Заборовля навернул, будучи \| сам зокрутного зраненя хор, не могучи до замку быти. За прозбою братанича \| его м(и)л(ости), пана Ивана, давали єсмо з ураду замку \| Луцкого вижами ωт мене Петра Загоровского Михаила Русалског(о) \|\| [183 v], а ωт мене, Бориса Ивановича Совы подстаростег(о) луцког(о), Ивана Лидухов\|ского на ωгледане ран и морду, которые ся пану ключнику, малжонце его, \| внучце и служебником его стал, были даваны. Просил пан ключник абы \| тыє вижи ставши што видели, перед нами, врадом его кролевскоє \| м(и)л(о)сти до книг замковых вызнали. Которыє ставши ωбадва \| ωднословне поведили, иж в тую середу прошлую, будучи в Заборовли \| 408 ωгледали ран и видели: ϫ самого пана ключника на плечи правом \| рану рубаную, а межи плеч колотых ран две, к тому синих \| битых на теле ест немало, в головѣ ран две пробитых крывавых, на \| руце правои в локти рана колотая, в левоє руки палец збит, самую \| теж п(а)ннюю ключниковую збито ϫ правом боку две ребре выбиты, \| на персехъ рана рубаная, на руце левои рана так же рубаная, \| на плечах ран синих збитых немало и ϫста теж до крыви збиты, \| ϫ панеи Александровоє дочки панны Хведоры на твари правоє \| стороны рана синяя битая. К тому служебников пана \| ключниковых ϫ Федора Андреєвича ран две рубаных, ϫ Мартина Ѡлитского ϫ голове на правои стороне рана рубаная, ϫ Григоря \| Загоръского рана на локтю правоє руки рубаная. И просил \| пан ключникъ абы то было записано. А так мы тую жалобу и ωповеданє єго м(и)л(о)сти и вижовъ сознанє до книг замковыхъ \| записати казали. 3. Оригінал: ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Cпр. 3. — Арк. 183 зв.–184. Мікрофільм: ЦДІАК України. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 3. — Частина 2. — Арк. 183 зв.–184. Попередні публікації: Луцька замкова книга за 1560–1561 рр. / Підготували до видання В.М. Мойсієнко, В.В. Поліщук. — Луцьк, 2013. — № 278. — С. 399– 400. 1561, вересня 5. Луцьк. Свідоцтво шурина луцького ключника, господарського митника Івана Яцковича Борзобагатого Яна Лукашевича про його фізичну неспроможність через хворобу їхати з лічбою до Вільна. [183 v] Тогож м(е)с(е)ца сентебра 5 дня Казано записати. Присылал до мене Петра Богдановича За\|горовского маршалка г(о)с(по)д(а)рского, аж до мене Бориса Ивановича Совы \|\| [184] подстаростего луцкого, ключник луцкии пан Иван Борзобагатый Красен\|ский шурина своего пана Яна Лукашевича. Ѡповедаючи иж дей за \| мандатом г(о)с(по)д(а)рскимъ мне и братаничу моему, пану Ивану перед г(о)с(по)д(а)ремъ ег(о) \| м(и)л(о)стю ω немалыє речи, личбъ мытных и п(е)нзей короля его милости рок \| припасти мает на ден Светог(о) Крыжа м(е)с(е)ца сентебра четвертого\|надцат дня. Ку которой дей справе ϫ волторок прошлыи сентебра второгнадцат дня, поехал есми был сам зо всею справою до г(о)с(по)д(а)рѧ его м(и)л(ости). \| То пак дей в тот час земяне Коруны Полскоє повету Белзъског(о) Адам, \| Амброжий, Бартош, Ян зъ Гребеного и Станислав Лащове, заехавши \| мне доброволную дорогу, мене розбили и ωкрутне зранили, а рейстра, \| и квиты, и листы на выдате п(е)н(е)зей короля его м(и)л(ости) и готовые гр(о)ши \| з двема скрынками забрали. А так дей, я теперешнег(о) часу на тот \| рок ку той справе не будучи ωт Лащов способного здоровя до г(о)с(по)д(а)ря \| короля его м(и)л(о)сти сам ехати не могу. 409 А братанича своего не ма\|ю с чимъ послати, кдыж там вся справа ест забрана. Для чо\|го ж на ωгледанє форобы своее просил нас ω вижов врадовых. \| Ино я Петръ Загоровский давалом вижом служебника моєго \| свиту, а я подстаростий давал есми вижом служебника \| моєго Васка Гришковича, которые на Красном ϫ дворе бывъ\|ши и ωттоля приехавъши, ставши перед нами обадъва \| ωднословъне сознали, иж видели ключника луцкого пана И\|вана Яцъковича Борзобагатого форобою трудно ωбтяжо\|ного. И просил пан Янъ абы то было записано. А такъ \| мы тую жалобу ωповеданє и тых вижовъ сознанє в книги \| замъковыє записати казали. Коментарі до документів 1. Схема родинних зв’язків Борзобагатих-Красенських герба «Єліта». Іван (Іона) Яцкович Борзобагатий (помер у 1585 р.) — господарський митник (1544–1563), ключник, городничий, мостовничий і луцький війт (1558– 1566), луцький єпископ (1565–1584) та жидичинський архімандрит57. Василь Іванович Борзобагатий — королівський секретар58. Іван Васильович Борзобагатий — луцький гродський писар59. ——————— 57 Ворончук І. Родоводи Волинської шляхти… — С. 191; Вона ж. Населення Волині XVI — першій половині XVII ст. — С. 496; Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII wieku. — S. 77–78, 81. 58 Ворончук І. Родоводи Волинської шляхти… — С. 191. 59 Там же. — С. 191. 410 Федора Гулевичівна — дочка Ганни Іванівни Борзобагатої від першого чоловіка Януша Гулевича60. Олександр Маркович Жоравницький — другий чоловік Ганни Іванівни Борзобагатої, городничий (1550), ключник (1561), староста луцький (1576)61. Ян Лукашевич — брат дружини Івана Яцковича Борзобагатого Настасьї Лукашевичівни62. Олехно Яцкович Борзобагатий (помер у 1562 р.) — господарський митник (1544–1557), луцький ключник, городничий і мостовничий63. Іван Олехнович Борзобагатий — луцький мостовничий, господарський мит- ник64 разом із дядьком Яваном Яцковичем Борзобагатим. 2. Визначення ліній спорідненості між родичами. Стрий — дядько по батькові. Але стриєм називався і двоюрідний брат батька. Тому досить часто цей термін уточнювався словами «рожоний», «прирожоний», «родний». Стрий відноситься до другої бічної лінії спорід- неності і має чотири відгалуження: два з боку батька і два з боку матері. З батьківського боку виступає чоловіча лінія, до якої належать брат батька та його потомки, і жіноча, до якої належать сестра батька і її нащадки65. Братанич — рідний син брата (племінник). Розділяють племінник по братові і племінник по сестрі (сестринець). Це перша бічна лінія спорідненості: по чоловічій лінії — брати та їх потомки, по жіночій — сестри та їх нащадки. Охоплює поняття: рідний брат, рідна сестра, рідний син брата (сестри), рідна дочка брата (сестри)66. Шурин — брат дружини. Значно частіше термін шурин заступає термін шваґер67. 3. Географічні назви, що зустрічаються у тексті документів Забороль — (зараз — село Волинської обл.) — маєток Борзобагатих. Знаходиться приблизно в 7,6 км від Луцька. Іванчиці — (зараз — село Волинської обл.) — маєток князя Януша Порицького. Знаходиться на відстані 27 км від Луцька. Між Заборовлем та Іванчицями приблизно 15 км68. 4. Деякі назви одиниць виміру, тканин, деталей одягу, кольорів. Адамашка — шовкова тканина з Дамаску69. ——————— 60 Там же. — С. 191; ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 180. 61 Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII wieku. — S. 78. 62 ЦДІАК. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 184. 63 Ворончук І. Родоводи Волинської шляхти… — С. 191; Вона ж. Населення Волині XVI — першій половині XVII ст. — С. 496; Urzędnicy wołyńscy XIV — XVIII wieku. — S. 70, 77, 81. 64 Ворончук І. Родоводи Волинської шляхти… — С. 191–192; Вона ж. Населення Волині XVI — першій половині XVII ст. — С. 496; Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII wieku. — S. 81. 65 Ворончук І. Родоводи Волинської шляхти… — С. 64–65. 66 Там же. — С. 60–61. 67 Там же. — С. 71. 68 Орієнтовна відстань між географічними об’єктами визначена за даними Google maps. http://maps.google.com.ua/ 411 Тузин — лічильна одиниця, дюжина70. Кармазін — тонка тканина яскраво-червоного кольору71. Чамлет, чамлят, чамлит — м’яке легке ворсисте сукно. Фалендиш, фалюндиш — ґатунок тонкого англійського або голландського сукна72. Попелиця — шкірка зимової північної білки73 Кнафель — різновид ґудзиків74. Брунатний — темно-коричневий, коричневий, бурий75. НАПАДЕНИЕ НА ГОСУДАРСТВЕННОГО ТАМОЖЕННИКА ВЕЛИКОГО КНЯЖЕСТВА ЛИТОВСКОГО ИВАНА ЯЦКОВИЧА БОРЗОБАГАТОГО (на основе материалов луцкой гродской книги за 1561 г.) Жеребцова Лариса (кандидат исторических наук, доцент Днепропетровского национального университета имени Олеся Гончара, zmeika@ua.fm) В статье рассматривается малоизвестное нападение на государственного таможенника Ивана Яцковича Борзобагатаго во время его служебной поездки с отчетами и деньгами с аренды волынских таможенных сборов для отчета перед великим князем в Вильно. В научный оборот вводятся три документа с луцкой гродской книги за 1561 г., фиксирующие обстоятельства нападения. Ключевые слова: государственный таможенник, аренда таможенных сборов, нападение, луцкая гродская книга за 1561 г., Волынь. ATTACK ON THE STATE CUSTOMS OFFICER OF THE GRAND DUCHY OF LITHUANIA IVAN YATSKOVICH BORZOBAGATYI (on the basis of materials of the Lutsk castle court book for 1561) Zherebtsova Larysa (Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of Dnipropetrovs’k National University named after Oles’ Honchar, zmeika@ua.fm) The article deals with the unknown attack on the state customs official Ivan Borzobagatyj which occurred in time of his official trip with accounts and money from ——————— 69 Гістарычны слоўнік беларускай мовы. — Мінск, 1982. — Выпуск 1. А — биенье. — С. 69–70. 70 Торгівля на Україні... — С. 367. 71 Гістарычны слоўнік беларускай мовы. — Мінск, 1996. — Выпуск 14. Игде — катуючий. — С. 287. 72 Торгівля на Україні… — С. 367. 73 Гістарычны слоўнік беларускай мовы. — Мінск, 2006. — Выпуск 26. Позней — поробтати. — С. 354. 74 Торгівля на Україні… — С. 361. 75 Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. — Т.1. — А–Н. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 125; Гістарычны слоўнік беларускай мовы. — Мінск, 1983. — Выпуск 2. Биець — варивный. — С. 224. 412 customs leasing. Customs official had to report in front of the grand duke in Wil’no. Three documents from the Lutsk’ castle book over 1561 are brought to the scientific turnover. Keywords: state customs official, customs leasing, attack, Lutsk’ castle book over 1561, Wolyn’.

Напад на господарського митника Великого Князівства Литовського Івана Яцковича Борзобагатого (на основі матеріалів Луцької ґродської книги за 1561 р.)

Institution

Similar Items