Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.)
Стаття простежує проблему протиставлення історіографічних образів українського гетьмана І. Мазепи та російського царя Петра І, а також з’ясовували проблему відмови гетьманського уряду від зверхності Московського царства і його переходу на бік Шведського королівства. Відзначається, що конкретна пол...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Український історичний збірник |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101460 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) / Н. Сухоліт // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 325-338. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-101460 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1014602016-06-04T03:02:26Z Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) Сухоліт, Н. Джерелознавство та історіографія Стаття простежує проблему протиставлення історіографічних образів українського гетьмана І. Мазепи та російського царя Петра І, а також з’ясовували проблему відмови гетьманського уряду від зверхності Московського царства і його переходу на бік Шведського королівства. Відзначається, що конкретна політична ситуація та офіційна ідеологія Петра І значно вплинули на характеристику даної події в пізнішій історіографії. Статья исследует, то как историки СССР и Российской Федерации в основном противопоставляли историографические образы украинского гетмана Ивана Мазепы и русского царя Петра I, а также выясняли проблему отказа гетманского правительства от превосходства Московского царства и его перехода на сторону Шведского королевства. Отмечается, что конкретная политическая ситуация и специальные мероприятия в сфере официальной идеологии Петра І оказали значительное влияние на характеристику данного события в более поздней историографии. Historians of the Soviet Union and the Russian Federation largely opposed historiographical images Ukrainian Hetman Ivan Mazepa and the Russian Tsar Peter І, and find out the problem by refusing’s government domination of Muscovy and his decision to side with the Swedish kingdom. It is noted that the particular political situation and special events in the area of official ideology Peter І influenced the characteristics of the event in later historiography. 2013 Article Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) / Н. Сухоліт // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 325-338. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101460 94(477)«Мазепа» uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Джерелознавство та історіографія Джерелознавство та історіографія |
| spellingShingle |
Джерелознавство та історіографія Джерелознавство та історіографія Сухоліт, Н. Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) Український історичний збірник |
| description |
Стаття простежує проблему протиставлення історіографічних образів
українського гетьмана І. Мазепи та російського царя Петра І, а також з’ясовували проблему відмови гетьманського уряду від зверхності Московського
царства і його переходу на бік Шведського королівства. Відзначається, що конкретна політична ситуація та офіційна ідеологія Петра І значно вплинули на характеристику даної події в пізнішій історіографії. |
| format |
Article |
| author |
Сухоліт, Н. |
| author_facet |
Сухоліт, Н. |
| author_sort |
Сухоліт, Н. |
| title |
Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) |
| title_short |
Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) |
| title_full |
Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) |
| title_fullStr |
Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) |
| title_sort |
протиставлення образів царя петра і і гетьмана і. мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Джерелознавство та історіографія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101460 |
| citation_txt |
Протиставлення образів царя Петра І і гетьмана І. Мазепи в радянській та російській історіографії (1941–2009 рр.) / Н. Сухоліт // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 325-338. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
| series |
Український історичний збірник |
| work_keys_str_mv |
AT suholítn protistavlennâobrazívcarâpetraíígetʹmanaímazepivradânsʹkíjtarosíjsʹkíjístoríografíí19412009rr |
| first_indexed |
2025-07-07T10:57:20Z |
| last_indexed |
2025-07-07T10:57:20Z |
| _version_ |
1836985447276871680 |
| fulltext |
325
Український історичний збірник, вип. 16, 2013
УДК 94(477)«Мазепа»
Наталія Сухоліт*
ПРОТИСТАВЛЕННЯ ОБРАЗІВ ЦАРЯ ПЕТРА І ТА ГЕТЬМАНА
І. МАЗЕПИ В РАДЯНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
(1941–2009 рр.)
Стаття простежує проблему протиставлення історіографічних образів
українського гетьмана І. Мазепи та російського царя Петра І, а також з’ясо-
вували проблему відмови гетьманського уряду від зверхності Московського
царства і його переходу на бік Шведського королівства. Відзначається, що
конкретна політична ситуація та офіційна ідеологія Петра І значно вплинули
на характеристику даної події в пізнішій історіографії.
Ключові слова: українсько-російські відносини, Північна війна 1700–
1721 рр., російська історіографія, гетьман І. Мазепа, цар Петро І.
В історіографії українсько-російських політичних відносин другої половини
ХVІІ–ХVІІІ ст. й до сьогодні залишається чимало дискусійних проблем. Та чи не
найбільшою з них, а відтак, найбільш спірною на сучасному етапі історіо-
графічного процесу, залишається питання про зміну зовнішньополітичного кур-
су українського гетьмана Івана Мазепи у 1708 р. Адже це, як відомо, перед-
бачало відмову від політичної зверхності російського царя Петра І під час
Північної війни 1700–1721 рр. (далі — Північна війна), що, на думку провідної
сучасної російської вченої Тетяни Таірової-Яковлєвої, стало «хрестоматійною
легендою, а для певної літератури — зразком «зради»»1.
У 1941 р. побачила світ перша узагальнююча праця з російської історіо-
графії М. Рубінштейна2, в якій було відзначено що на початку XVIII ст.
———————
* Наталія Сухоліт — співшукач Інституту історії України НАН України,
abolo1@rambler.ru.
1 Таирова-Яковлєва Т. Мазепа. — М., 2007. — С. 6. Див. також: Таирова-Яковлева Т.
Иван Мазепа и Российская империя. История «предательства». — М., 2011 (укр. Ви-
дання: К., 2012) та дискусію щодо цієї праці: Чухліб Т. [Рецензія] Таирова-Яковлева Т.Г.
Иван Мазепа и Российская империя. История «предательства». — Москва, Центр-
полиграф, 2011. — 525 с. // Український історичний журнал. — № 5. — 2011. — С. 190–
204; Обсуждение монографии Т.Г. Таировой-Яковлевой: «Иван Мазепа и Российская
империя. История «предательства». — Москва: Центрполиграф, 2011. — 525 с. // Studia
Slavica et Balcanica Petropolitana. — № 2. — Санкт-Петербург, 2011; Чухліб Т. Нова книга
російського історика про гетьмана Мазепу // Проблеми історії країн Центральної та
Східної Європи. Зб. наук. праць. — Вип. 2. — Кам’янець-Подільський, 2011. — С. 224–
249.
2 Рубинштейн Н. Русская историография. — М., 1941.
326
закладалися основи творення історичних праць в Росії, а також було розглянуте
питання про залежність відношення до перетворень царя Петра І від ступені
«прогресивності» політичних поглядів того чи іншого автора. Цікавий історіо-
графічний огляд здійснив в 1943 р. Б. Сиромятников3, який проаналізував
погляди авторів XVIII ст. та показав основні тенденція в оцінці Петра І
російськими авторами-сучасниками.
Відомий історик петровської доби М. Кафенгауз у 1944 р. в «Историческом
журнале» проаналізував історичні твори, які стосувалися правління Петра І4, яка
була частиною монографії, де розкривалися міжнародні відносини періоду
Північної війни5. Наступного року В. Мавродін опублікував книгу про Петра І,
яка неодноразово видавалася протягом наступних років. Він порівнював росій-
ського царя з шведським королем Карлом ХІІ, який «по сравнению с Петром,
заурядным полководцем, хоть и не лишенным достоинств. Петр был выда-
ющимся тактиком и стратегом. Карл был военачальником, Петр — государ-
ственным деятелем. Карл выигрывал сражения, Петр — войны. Петр не сразу
завоевывал успех, но завоевывал его прочно»6. Одночасно український гетьман
І. Мазепа оцінювався в цій книзі ще гірше супротивника Росії, в чому
В. Мавродін повторював характеристику, що дав гетьману Ф. Прокопович ще на
початку ХVIII ст. У 1947 р. вийшов збірник статей, де розглядалася різнобічна
діяльність Петра І7, наступного року побачило світ Н. Мурзанової про ймовірних
авторів та історію публікації «Марсової книги» на початку8.
Найбільш плідним періодом у вивченні російською історіографією XVIII ст.
проблем Північної війни, зокрема проблеми т. зв. Мазепинської зради, став
післявоєнний час в історії Радянського Союзу. Очевидно, що цьому сприяло
загальне патріотичне піднесення після перемоги над Гітлером та особисте захоп-
лення періодом правління Петра І комуністичного керівника Йосифа Сталіна.
Вже у дисертаційному дослідженні О. Хромової, яке побачило світ у 1951 р.
йшлося про відображення в історичних працях та публіцистиці першої чверті
XVIII ст. різних проблем історії Північної війни9. П. Берков розглянув пуб-
ліцистичні твори про Північну війну як такі що складали базу для творення
російської журналістики10. Ґрунтовний бібліографічний опис книг «граждан-
ського» друку, які видавалися з 1708 до 1725 рр. здійснили в 1955 р. Т. Бикова та
———————
3 Сыромятникова Б. «Регулярное» государство Петра Великого и его идеология. —
М.–Л., 1943.
4 Кафенгауз Б. Вопросы историографии эпохи Петра Великого // Исторический
журнал. — 1944. — № 9. — С. 32–49.
5 Кафенгауз Б. Северная война и Ништадтский мир (1700–1721 гг.) — М.–Л., 1944.
6 Мавродин В. Петр І. — М., 1948.
7 Петр Великий: Сборник статей / Под. ред. А.И. Андреева. — М.–Л., 1947.
8 Мурзанова М. «Книга Марсова» — первая книга гражданской печати, изданная в
Петербурге // Труды Библиотеки АН СССР. — Т. 1. — М.–Л., 1948. — С. 156–168.
9 Хромова Е. Северная война и ее отражение в исторических работах и публи-
цистике первой четверти XVIII в.: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. — Л., 1951.
10 Берков П. История русской журналистики ХVШ в. — М.–Л., 1952.
327
М. Гуревич, а вступну статтю до цього унікального видання зробив П. Берков11.
Л. Бескровний висвітлив історичні пам’ятки, що стосуються періоду Північної
війни в межах джерелознавства воєнної історії Росії12, а Я. Бетяєв прослідкував
розвиток суспільно-політичної та філософської думки в першій половині
XVIII ст.13
Історичні праці про Петра І в своєму курсі лекцій проаналізував відомий
історик Л. Черепнін14. Він також здійснив характеристику доробку багатьох
істориків другої половини XVIII ст., зокрема, М. Щербатова та І. Голікова15.
Саме в 1950-х рр. на теренах Радянського Союзу розпочинається дослідження
ролі окремих авторів XVIII ст. у творенні образу Петра І та дослідженні історії
Північної війни. Так В. Грабарь у контексті вивчення історії міжнародного права
розкрив значення для російської історіографії праці П. Шафірова16, Л. Петров
дослідив «соціологічні» та суспільно-політичні погляди Ф. Прокоповича та
В. Татіщева17, В. Билов розкрив значення праць І. Голікова для вивчення росій-
ського фольклору18, а М. Смірнов-Сокольський звернувся до проблеми автор-
ства «Книги Марсової»19.
На початку 1960-х рр. побачив світ збірник наукових статей, що був при-
свячений «віку просвітництва» в російській літературі20. Це десятиліття стало
визначальним для теми дослідження давньої російської історіографії з огляду на
вихід книги С. Пештича «Русская историография ХVШ века» в якій автор
ґрунтовно дослідив питання творення історіописання за доби Петра І21. Вико-
ристовуючи величезний архівний матеріал та опубліковані джерела автор вив-
чив початковий період розвитку російської історичної науки. С. Пештич також
розглянув твори про цього російського царя більш та менш відомих авторів.
———————
11 Описание изданий гражданской печати. 1708 — январь 1725 г. / Сост. Т. Быкова и
М. Гуревич; ред. и вступ. ст. П. Беркова. — М.–Л., 1955.
12 Бескровный Л. Очерки по источниковедению военной истории России. — М.,
1957.
13 Бетяев Я. Общественно-политическая и философская мысль в России в первой
половине ХVШ века / Под ред. Г. Васецкого. — Саранск, 1959.
14 Черепнин Л. Русская историография до XIX века: Курс лекций. — М., 1957.
15 Черепнин Л. Отечественные историки XVIII–XX вв. — М., 1984.
16 Грабарь В. Первая русская книга по международному праву («Рассуждение»
П.П. Шафирова) // Вестник Московского государственного университета (серия общест-
венных наук). — 1950. — № 7. — С. 101–110.
17 Петров Л. Социологические взгляды Прокоповича, Татищева и Кантемира. —
Иркутск, 1958; Петров Л. Общественно-политические взгляды Проколовича, Татищева
и Кантемира. — Иркутск, 1959.
18 Былов В. «Деяния Петра Великого» И.И. Голикова как материал для изучения
фольклора ХVШ века // Русский фольклор. — М.–Л., 1959. — Т. 4. — С. 120–133.
19 Смирнов-Сокольский Н. «Книга Марсова» (Из истории издания сборника военных
документов Петра I 1713 г.) // Огонек. — 1959. — № 50.
20 Проблемы русского просвещения в литературе ХVIII века: Материалы конфе-
ренции 20–21 окт. 1959 г. / Отв. ред. П. Берков. — М.–Л., 1961.
21 Пештич С. Русская историография ХVШ века. — Л., 1961, 1965, 1971. — Ч. 1–3.
328
В окремій статті дослідник звернув увагу на аналіз «Гистории Свейской войны»
та пошуку її творців22.
У 1958 р. побачила світ книга Є. Тарле (у 1966 р. перевидана французькою
мовою) «Северная война и шведское нашествие на Россию», де автор давав
оцінку Петру І як великому полководцю та всіляко принижував Карла ХІІ, який,
на його думку, був надзвичайно самолюбивим23. Разом з тим, Є. Тарле одним з
перших в радянській історіографії намагався пояснити політичні та військові
причини відходу І. Мазепи від зверхності царя. На початку 1960-х рр. була
опублікована книга про життя та творчість М. Ломоносова, який також давав
оцінку діям українського гетьмана24. У той же час А. Дуденкова здійснила
дослідження історизму поеми Ломоносова про «Петра Великого»25. П. Єпіфанов
опрацював відому історичну працю П. Шафірова26, а Е. Вінтер, О. Кузьмін,
О. Просіна дослідили різні аспекти творчої діяльності Ф. Прокоповича27,
О. Ніколаєва вивчила питання джерельної бази творів І. Голікова28, а Л. Голь-
денберг видав монографію, що присвячувалася біографії одного з визначних
діячів XVIII ст., який написав працю про Петра І — Ф. Соймонова29.
Потрібно звернути увагу й на видання І. Бадалич та В. Кузьміна, де роз-
глядаються пам’ятки російської шкільної драми XVIII ст.30 Ці драми, в пере-
важній більшості, писалися церковними діячами — вихідцями з України. У їхніх
текстах згадувалося й про політичну діяльність під час Північної війни гетьмана
І. Мазепу.
———————
22 Пештич С. Ценный источник по истории России времен Северной воины //
Феодальная Россия во всемирно-историческом процессе. — М., 1972.
23 Тарле Е. Северная война и шведское нашествие на Россию. — М., 1958.
24 Летопись жизни и творчества М.В. Ломоносова / Под ред. А.В. Топичева. М.–Л.,
1961.
25 Дуденкова А. Об историзме поэмы Ломоносова «Петр Великий» // Доклады и
сообщения Ужгородского университета (серия филологическая). — № 8. — 1962. —
С. 37–39.
26 Епифанов П. «Рассуждение» П.П. Шафирова о войне со Швецией // Проблемы
общественно-политической истории России и славянских стран: Сб. статей к 70-летию
акад. М.Н. Тихомирова. — М., 1963. — С. 296–303.
27 Винтер Э. Феофан Прокопович и начало русского Просвещения // Роль и зна-
чение литературы XVIII века в истории русской культуры. К 70-летию со дня рождения
чл.-корр. АН СССР П.Н. Беркова. XVIII век. — Сб. 7. — М.–Л., 1966. — С. 43–46;
Кузьмин А. Северная война в проповедях Феофана Прокоповича // От «Слова о полку
Игореве до Тихого Дона». Сб. статей к 90-летию Н.К. Пиксанова. — Л., 1969. — С. 274–
281; Просина А. Теоретическое обоснование Ф. Прокоповичем реформ Петра I // Вест-
ник Московского Государственного университета (Право). — 1969. — № 6. — С. 63–71.
28 Николаева А. Вопросы источниковедния в трудах И.И. Голикова, посвященных
Петру I // Труды Московского Государственного историко-архивного института. —
1966. — Т. 24. — Вып. 2. — С. 86–113.
29 Гольденберг Л. Федор Иванович Соймонов (1692–1780). — М., 1966.
30 Бадалич И., Кузьмина В. Памятники русской школьной драмы XVIII века. — М.,
1968.
329
Т. Майкова розпочала опрацьовувати військові «журнали» початку XVIII ст.
та досліджувати історію складання «Гистории Свейской войны» у зв’язку з
політикою Петра І31. О. Морозов дослідив метафоричність та алегоричність
церковних творів Стефана Яворського у контексті російської літератури32,
І. Мартинов здійснив порівняльний аналіз трьох редакцій «Службы благодар-
ственной о великой победе под Полтавой»33. До питань розвитку російської
літератури протягом XVIII ст. звертаються І. Серман, А. Дьомін та О. Морозов34.
Як памятку літератури дослідила «Историю Росии» Федора Полікарпова
Г. Моісєєва35, вона ж прослідкувала вплив давньоруської літератури на фор-
мування історичної думки в авторів XVIII ст.36 Відображення суспільно-полі-
тичної проблематики та вітчизняної історії в російських журналах першої тре-
тини XVIII ст. було розглянуто в кандидатській дисертації В. Свещенко37.
В. Нічик опублікувала ґрунтовну біографію Феофана Прокоповича38. У 1970-х рр.
побачили наукові збірки, присвячені панегіричні літературі досліджуваного
часу, «новим рисам» в російській літературі та загалом добі Петра І39.
Початок 1980-х рр. відзначився виходом курсу лекцій з російської історіо-
графії від давніх часів до кінця XVIII ст. А. Шапіро, яка витримала кілька
———————
31 Майкова Т. Военные «юрналы» петровського времени // Вопросы военной исто-
рии России XVIII и первой половины XIX веков. Сборник. — М., 1969. — С. 368–390;
Она же. Петр I и «Гистория Свейской войны» // Россия в период реформ Петра I. — М.,
1973.
32 Морозов А. Метафора и аллегория у Стефана Яворского // Поэтика и стилистика
русской литературы. Памяти акад. В.В. Виноградова. — Ленинград, 1971.
33 Мартынов И. Три редакции «Службы благодарственной о великой победе под
Полтавой» // XVIII век. Проблемы литературного развития в России первой четверти
XVIII века. — Л., 1974. — С. 139–148.
34 Серман И. Литературно-эстетические интересы и литературная политика Петра I //
XVIII век. Проблемы литературного развития России первой четверти XVIII века. —
Сб. 9. — Л., 1974. — C. 19; Демин А. Русская литература второй половины XVII —
начала XVIII века: Новые художественные представления о мире, природе, человеке /
А.С. Демин. — М., 1977; Морозов А. Эмблематика барокко в литературе и искусстве
петровского времени. XVIII век. Проблемы литературного развития России первой
четверти XVIII века. — Сб. 9. — Л., 1974. — С. 186.
35 Моисеева Г. «История России» Федора Поликарпова как памятник литературы //
XVIII век. Проблемы литературного развития в России первой четверти XVIII века. —
Вып. 9. — Л., 1974. — С. 81–92.
36 Она же. Древнерусская литература в художественном сознании и исторической
мысли России ХVШ века. — Л., 1980.
37 Свещенко B. Общественно-политическая проблематика и вопросы отечественной
истории в русских журналах третьей четверти ХVШ века. Дис. ... канд.ист.наук. —
Саратов, 1975.
38 Ничик В. Феофан Прокопович. — М., 1977.
39 Россия в период реформ Петра I: Сб. статей / Ред. коллегия: Н.И. Павленко и др. —
М., 1973; Новые черты в русской литературе и искусстве (ХVІІ — начало ХVІІІ вв.): Сб.
статей. — М., 1976; Панегирическая литература петровского времени. — М., 1979.
330
видань40. Провідний радянський історіограф в своїх лекціях виділив окремий
період «Петровские реформы и русская историография», де писав: «В первой
четверти XVIII в. в России предпринимались шаги к расширению источнико-
ведческой базы исторических работ. Помимо включения в «Гисторию Свейской
войны», в книгу Шафирова и в записки Куракина копий и подлинных доку-
ментов заслуживают внимания и специальные указы Петра Великого об отыс-
кании, копировании и сохранении исторических источников. В 1720 г. он
предписал губернаторам и вице-губернаторам «во всех монастырях и епархиях и
соборах прежде жалованные грамоты и другие куриозные письма оригинальные,
такожде и исторические рукописные и печатные книги пересмотреть и пере-
писать» для присылки в Сенат. А через два года велено было прислать в Синод
для снятия копий «древних лет рукописные на хартиях и на бумаге церковные и
гражданские летописцы, степенные, и хронографы и прочие» источники, хра-
нившиеся в епархиях и монастырях»41.
Відомий радянський дослідник Л. Пушкарьов розглянув «ідеологічну під-
готовку» реформ Петра І42. Т. Семенова звернулася до висвітлення культурного
життя та побуту в Росії у першій половині XVIII ст.43 У кандидатській
дисертації, присвяченій розгляду образу Петра І в російській літературі та
суспільній думці С. Мезін зробив висновок, що «уже современники сделали
первые попытки запечатлеть и оценить события петровского времени. К концу
столетия значительно возрастает количество мнений и отзывов, обогащается,
становится разнообразным их идейное содержание. Сосредоточив своё внима-
ние на личности реформатора, авторы ХVШ века были, как правило, далеки от
научно-исторического анализа, находились в прямой зависимости от тех или
иных политических идей»44. Цей історик також проаналізував тему висвітлення
Полтавської битви в творах Феофана Прокоповича та відзначив, що той, окрім
іншого, мав особистий інтерес зображати у негативному світлі українського
гетьмана І. Мазепу45. Окрім того, саратовський історик С. Мезін підготував
дослідження про історика XVIII ст. І. Голікова46. У той же час І. Лосієвський
вивчив питання про збереження рукописних творів І. Голікова47, а В. Гребенюк
———————
40 Шапиро А. Историография с древнейших времен по XVIII век: Курс лекций. —
Л., 1982; Он же. Русская историография с древнейших времен до 1917 г.: Учеб. пособие. —
М., 1993.
41 Он же. Историогафия. — М., 1982.
42 Пушкарев Л. Общественно-политическая мысль России, вторая половина ХVІІ в.:
Очерки истории. — М., 1982.
43 Семенова T. Очерки истории быта и культурной жизни России: Первая половина
ХVШ в. / Под ред. Н.А. Казаковой. — Л., 1982.
44 Мезин С. Петр I в русской литературе и общественной мысли XVIII века. Авто-
рефат. канд. ист. Наук. — Саратов, 1984.
45 Мезин С. Полтавская баталия в сочинениях Феофана Прокоповича // Историогра-
фический сборник. Вып. 14. — Саратов, 1989. — С. 153–161.
46 Мезин С. Русский историк Голиков. — Саратов, 1991.
47 Лосиевский И. Судьба голиковского собрания // В мире книг. — 1982. — № 4. —
С. 75–76.
331
вивчив питання характеристики Петра І попередниками, сучасниками та послі-
довниками Михайла Ломоносова48.
У 1990-х рр. М. Самарін проаналізував проблеми розвитку російської
історичної науки у XVIII ст., відзначаючи великий внесок в її становлення Петра
І та його сподвижників, в т. ч. українців Ф. Прокоповича та С. Яворського49. Це
підтвердив і О. Буранок в статті про взаємодію української та російської куль-
тури за доби Петра І,50 а М. Федотова в розвідці про українські проповіді Дмитра
Ростовського51. Огляд збірника наукових праць «Царь и царство в русском
общественном сознании»52 зробив сучасний український історик Д. Рибаков, де
охарактеризував статті Я. Щапова, А. Горського, А. Мельник, І. Тарнопольської,
Л. Пушкарьова, О. Усенка, О. Агєєвої, Е. Марасінової у контексті подачі ре-
цепції образу російського самодержця в суспільній свідомості різних верств
російського населення, в т. ч. й тих, хто творив історичні праці протягом
XVIII ст.53
Л. Сазонова в розвідці «Панегиристы о гетмане Иване Мазепе» зазначала,
що «После того, как в октябре того же 1708 г. он перешел на сторону шведского
короля Карла XII, началось сокрушение кумира, зачастую теми же авторами,
которые курили ему фимиам. Стефан Яворский, Феофан Прокопович, Иоанн
Максимович, бывшие прославители Мазепы, выступили теперь в роли его хули-
телей. Измена государю и переход Мазепы на сторону Карла воспринимались
как вероотступничество… Панегирический дискурс сменился дискурсом анафе-
матствования, использующим по существу тот же риторический потенциал,
однако с противоположным знаком. Имена-концепты, содержащие положитель-
ную оценку Мазепы (Соломон, Гедеон, Иисус Навин, Алкид, Марс, Ганнибал,
Юпитер и т.д.), уступили место именам-концептам отрицательным и прозви-
щам…»54. Окрім цього, Л. Сазонова стверджувала, що на оцінку участі України
у Північній війні та характеристику І. Мазепи істориків та літераторів XVIII ст.
вплинуло проголошення церковної анафеми гетьману. Вчена відзначила, що
панегіристи у своїх творах широко використовується засіб контрасту, а саме
протиставлення добродійств Росії злочинствам Мазепи та зображення горя Росії
———————
48 Гребенюк В. Петр I в творчестве М.В. Ломоносова, его современников, пред-
шественников и последователей // Ломоносов и русская литература. — М., 1987.
49 Самарин Н. Условия развития русской исторической науки в XVIII — начале
XX вв. — М., 1994.
50 Буранок О. Петр I и Феофан Прокопович: диалог двух культур (К постановке
проблемы) // Монархия и народовластие в культуре Просвещения. — М., 1995. — С. 17–24.
51 Федотова М. Украинские проповеди Димитрия Ростовского (1670–1700 гг.) и их
рукописная традиция // Труды отдела древних рукописей в Ленинграде (ТОДРЛ). —
Т. 51. — СПб., 1999. — С. 253–288.
52 Царь и царство в русском общественном сознании. Мировосприятие и самосоз-
нание русского общества / Отв. ред. А. Горский. — Вып. 2. — М., 1999.
53 Рибаков Д. Цар і царство в російській імагології // Київська старовина. — № 3. —
2001. — С. 179–189.
54 Сазонова Л. Панегиристы о гетмане Иване Мазепе // Литературная культура
России: раннее Новое время. — М., 2006. — С. 483–518.
332
з цього приводу, або протиставлення Мазепи до «зради» і після неї. При цьому
звинувачення Мазепи завжди здійснювалося на тлі прославлення Петра. А вико-
ристання біблійних образів (винограду, Датана, Корея, Авірона, Юди, Каїна,
Ірода) вказує на те, що в основу образної системи поезій були покладені про-
мови С. Яворського, Ф. Прокоповича та інших церковних діячів періоду ана-
фемування, які намагалися довести необхідність церковного прокляття і шукали
йому аналогів у Біблії.
На початку 2000-х рр. російські історики почали звертати прискіпливу увагу
на питання міфологізації російської історії за часів Петра І55. Про ідеалізацію
Петра І «анафемування» І. Мазепи в історичних та літературних творах почала
писати канадський історик російського походження О. Погосян56. Зокрема, у
дослідженні професора Альбертського університету «Иван Мазепа в русской
официальной культуре 1708–1725 гг.» відзначалося, що «оценки Мазепы в офи-
циальных источниках петровской эпохи неизменно отрицательные. Но даже
оценки, заключенные в манифестах и универсалах самого Петра, оставаясь
отрицательными, заметно меняются со временем»57.
Сучасний російський історик П. Кротов вивчив джерела міфотворчості
творів таких відомих петрознавців XVIII ст. як П. Крекшин та А. Нартов58.
П. Кротов розкрив роль П. Крекшина у міфологізації Петра І та його ролі в
Північній війні 1700–1721 рр.59 А ось як вчений оцінював проблему міфоло-
гізації Полтавської битви: «процесс освобождения от некоторых историогра-
фических мифов, рожденных в Век Просвещения, как видно, продолжается и
ныне. Как это ни удивительно, до настоящего времени одна из самых зна-
менитых в мировой истории битв, Полтавская 1709 г., остается в немалой
степени мифологизированной. Со времени генеральной баталии под Полтавой
прошло почти три столетия, но литературная природа происхождения ряда
мифов, выдающихся в современных трудах за реальность, до настоящего
времени не раскрыта»60.
———————
55 Елисеева О. Мифологизация исторических деятелей эпохи империи // Империя.
Сделай сам. М., 2001; Проскурина В. Мифы империи: Литература и власть в эпоху
Екатерины II. — М., 2006.
56 Погосян Е. Завоевание Балтийских земель в официальной идеологии Петра І
(1703–1705 гг.):http://www.ualberta.ca/~pogosjan/public/public2004_zemli.html.
57 Погосян Е. Петр I — архитектор российской истории. — СПб., 2001. — С. 237.
58 Кротов П. «Рассказы Нартова о Петре Великом»: исторический источник или
памятник литературы? // Меншиковские чтения–2003. — СПб., 2003. — С. 109–123;
Кротов П. Авторство и достоверность «Рассказов Нартова о Петре Великом» // Нартов А.А.
Рассказы о Петре Великом: (По авторской рукописи) / Подготовка текста рукописи и
приложений, вступительная статья П.А. Кротова. — СПб., 2001. — С. 7–39; Кротов П.
Полтавский миф: как один новгородец на века прославил своих земляков // Новая
новгородская газета. — 2009. — 1 июля. — С. 1, 20; Кротов П. Вольтер и П.Н. Крёкшин:
два подхода к воссозданию событий Полтавской битвы 1709 г. // Вольтеровские чтения:
Материалы международных конференций. — СПб., 2009. — Вып. 1. — С. 58–66.
59 Кротов П.П. Н. Крекшин и сотворение мифов // Меншиковские чтения — 2006. —
Вып. 4. — СПб., 2006. — С. 56–64.
60 Кротов П. Сотворение легенды // Родина. — № 7. — 2009. — C. 64.
333
При цьому у російській історіографії, починаючи з XVIII ст., міфологізували
не лише образ Петра І, але і його ситуативного супротивника І. Мазепи. З цього
приводу у своїй кандидатській дисертації Н. Бугаєва зазначала, що «прижиз-
ненная история Петра создавалась при его непосредственном контроле и пред-
ставляла собой повествовательное изложение, носящее ярко выраженный пане-
гирический характер. …Среди апологетов петровского царствования второй
четверти — середины XVIII века, чьи труды способствовали распространению
«петровского мифа» — В.Н. Татищев и М.В. Ломоносов»61.
Прижиттєва історія діяльності Петра І, в т. ч. і під час Північної війни,
створювалася в першій чверті ХVIII ст. безпосередньо при участі і контролі
самого царя і таким чином мала яскравий патріотичний характер. Поза тим саме
установки офіційної історіографії того часу сприяли формуванню в суспільній
свідомості ідеалізованого образу першого імператора та своєрідного культурно-
історичного міфу про Петра І як «преобразователя», «творца», «реформатора»,
що привів Росію «из небытия к бытию». Л. Чорна проаналізувала глорифі-
кований образ Петра І в панегіриках українця Йосифа Туробойського62. Про ідеї
«нової» та «старої» Росії в доробку авторів XVIII ст. писав у своїй праці
Ю. Стенник63.
У 2003 р. у Санкт-Петербурзі вийшов унікальний збірник наукових праць,
де було розміщено праці істориків XVIII ст., републікований доробок істориків
XIX — початку XX ст., а також статті сучасних російських вчених64. При цьому
організатори видання намагалися подати різні точки зору на Петра І як рефор-
матора російського суспільства. У рубриці «Рефлексия» було подано твори:
Феофана Прокоповича «Слово на погребение всепресветлейшего державней-
шего Петра Великого»; Михайла Ломоносова «Слово похвальное блаженныя
памяти государю императору Петру Великому»; М. Щербатова «Рассмотрение о
пороках и самовластии Петра Великого» та І. Голікова «Статьи, заключающие в
себе характеристику Петра Великого и суждения о его деятельности». У рубриці
«Рефлексия рефлексии» були розміщені статті К. Бестужева-Рюміна,
Ор. Ф. Міллера, С. Платонова, А Кізиветтера, Є. Шмурла та Д. Ліхачова, а в
розділі «Контекст» — О. Кара-Мурзи та Л. Полякова. У додатку до збірника
розміщено «Материалы к библиографии о Петре Великом, его деяниях и его
времени». Ще один збірник, присвячений життю та діяльності Петра І було
видано в 2007 р., де було надруковано статтю В. Живова про С. Яворського65.
———————
61 Бугаева Н. Петр I в русском общественном сознании конца XVII — первой
четверти XVIII века: формирование нового образа государя в России. Автореферат …
канд. ист. наук — Омск, 2008.
62 Черная Л. Образ Петра І в панегириках Иосифа Туробойского // Полтавская битва
и ее международное значение. Тезисы докладов юбилейной международной научной
конференции. — М., 2009.
63 Стенник Ю. Идея «древней» и «новой» России в литературе и общественно
политической мысли XVIII — начала ХIХ века / Ю.В. Стенник. — СПб., 2004. — 277 с.
64 Петр Великий: pro et contra. — СПб., 2003.
65 Живов В. Неизвестное сочинение митрополита Стефана Яворского с протестом
против учреждения Синода // Петр Великий: Сб. ст. — М., 2007. — С. 241–294.
334
Наступного, 2004 р., була нарешті видана «Гистория Свейской войны» з
вступними статтями О. Преображенського та Т. Майкової66. При цьому остання
розглянула історію створення цієї праці та вказала на «український слід»
(Ф. Прокоповича) в її написанні. Відомий український історик О.Толочко видав
книгу в якій проаналізував джерела творення праці сучасника Петра І Василя
Татіщева67. У тому ж році у Владивостоці вийшов підручник О. Сидоренко з
російської історіографії давньої та нової доби68. У розділі «Становление и
развитие профессиональной исторической науки в России (XVIII в.) автором
було розглянуто такі важливі для вивчення нашої теми підрозділи «Петровские
реформы, их влияние на формирование исторической науки», «Первые истори-
ческие работы начала XVIII в.», «Исторические труды В.Н. Татищева», «Исто-
риография второй четверти и середины XVIII в. (немецкие ученые, историки на
русской службе). М.В. Ломоносов» та «Просветительская историография во
второй половине XVIII века». У посібнику викладачів Казанського університету
вивчаються такі теми як «Российская историография первой четверти ХVIII в.»,
«Преобразования Петра I и их роль в развитии исторических знаний. Прави-
тельственные мероприятия по собиранию исторических источников, органи-
зации архивного дела», «Исторические труды Ф. Прокоповича, П. Шафирова,
А. Манкиева, В. Татищева»69.
У 2006 р. Ю. Стенник у вступній статті до збірника «Петр I в русской
литературе XVIII века» зазначав: «Сам процесс осмысления фигуры Петра I в
литературе представляет собой любопытный феномен мифологизации истори-
ческой личности, начавшейся уже при жизни великого монарха и продол-
жающейся до сих пор. Литература XVIII в. представляет собой самый ранний
этап названного процесса, когда еще были живы современники дел Петра I,
очевидцы событий. Писатели последующих поколений, жившие уже в новых
изменившихся условиях, могли воочию оценить плоды реформ Петра I. Те
свидетельства о Петре, которые несла литература XVIII в., составили по
существу основную «базу данных», формировавшую представления о Петре I у
людей позднейших епох»70. У зв’язку з таким висновком вченого можна
зазначити, що на основі оцінок сучасників Північної війни формувалися й
пізніші оцінки місця та ролі України у тих подіях.
———————
66 Преображенский А. Выдающийся исторический памятник эпохи Петра Великого /
(Поденная записка Петра Великого) / Под. ред. Т.С. Майковой. — Вып. 1. — М. 2004. —
С. 10; Майкова Т. История создания «Гистории Свейской войны» // Гистория Свейской
войны. — T. I. — М., 2004.
67 Толочко А. «История Российская» Василия Татищева: источники и известия. —
М., 2005.
68 Сидоренко О. Историография IX — нач. XX вв. отечественной истории. —
Владивосток, 2004.
69 История исторической науки. Историография / Под. ред. А.Л. Литвина. — Казань,
2009.
70 Петр I в русской литературе XVIII века. Тексты и комментарии / Отв. ред.
С.И. Николаев. — СПб., 2006. — С. 123.
335
У доповіді директора Російського державного архіва давніх актів М. Ри-
женкова на засідання Наукової ради РДАДА з нагоди 300-річчя Полтавської
битви 1 жовтня 2009 р. було проголошено таке: «Обращаясь к ситуации с
публикацией в России источников о Полтавской битве, мы видим, что она имеет
едва ли не более давнюю историю, чем труды историков об этом событии.
Начало было положено самим царем-реформатором, который рассматривал это
дело как политическое. …Петр придавал большое значение идейному обосно-
ванию проводимой им внутренней и внешней политики, видя в исторических
знаниях одно из могущественных средств формирования общественного созна-
ния в стране. …Трудно сказать, какое направление приняла бы историческая
мысль в России, если бы не разразилась Северная война. Однако ясно одно:
война хотя и отвлекала от мирных дел (в том числе ученых), но не явилась
непреодолимым препятствием в создании исторических трудов. Более того,
можно утверждать обратное: война во многом подтолкнула Петра I к занятиям
историей России, прежде всего, современной ему историей»71.
Специфіка творення історіографії Північної війни, як стверджував М. Ри-
женков, полягали в тому, що твори XVIII — першої половини XIX ст.,
починаючи зі «Слова похвального о баталии Полтавской» Феофана Прокопо-
вича, вирізняв панегіричний характер. Адже автори намагалися більше про-
славити геній царя-реформатора, ніж описати реальні історичні події. Саме
тому, на думку російського вченого, «происходило порой произвольное отно-
шение к источникам, что особенно ярко проявилось в трудах собирателя
старинных рукописей П.Н. Крёкшина. Крёкшинские домыслы широко исполь-
зовал в своих Дополнениях к «Деяниям Петра Великого» историк И.И. Голиков,
от которого «сказочные образы распространились по множеству исторических
сочинений в качестве якобы реальных фактов»72. Власне, такі «сказочные
образы» стосовно оцінки українсько-російських відносин початку XVIII ст.
тиражуються у багатьох науково-популярних виданнях Російської Федерації й
до цього часу.
Нещодавно над темою російсько-українських відносин кінця XVII —
початку XVIII ст. почала працювати професор Санкт-Петербурзького держав-
ного університету Т. Таірова-Яковлєва. У своїй книзі «Иван Мазепа и Рос-
сийская империя вона також використала праці російських авторів XVIII ст. та
відзначила, що «Иван Мазепа — одна из самых политизированных личностей в
истории Украины. Сиюминутные политические выгоды и гений Петра I поро-
дили устойчивый миф о гетмане-злодее, этот миф поддерживался царской
цензурой, а затем самым невероянтым образом перекочевал в советскую исто-
риографию. Истеричные вопли кликуш «Изменник!» долго не позволяли
серьезно изучать правление Мазепы (самое продолжительное в истории Укра-
инского гетьманства). Советские историки были лишены возможности писать о
Мазепинской эпохе (если не хотели довольствоваться политизированными
———————
71 Доклад директора Российского государственного архива древних актов, к.и.н.
М. Рыженкова: http://www.rusarchives.ru/federal/rgada/rijenkov11009.shtml.
72 Там же.
336
лозунгами)…»73. І сьогодні, зауважувала автор книги, на сторінках російської
політизованої літератури Іван Мазепа постає зрадником «від народження», який
протягом усього часу свого правління тільки й думав як би це краще «зрадити»
Росію та царя Петра. Така позиція російських ревнителів міфологізованої
старовини опиралися на ідеологеми, які творилися вже сучасниками Петра І,
який творив власну історію з точки зору переможця, а переможеному Мазепі на
довгі часи дісталося непривабливе політичне тавро.
Потрібно зазначити, що сьогодні, окрім Т. Таірової-Яковлєвої, багато росій-
ських дослідників працюють над різними проблемами історіографії Північної
війни74. Так С. Павлова зазначала, що «вершиной изданий XVIII века о Петре І,
бесспорно, является труд И.И. Голикова “Деяния Петра Великого…”»75. О. Гра-
чова писала, що першими історико-публіцистичними працями надрукованими
«гражданським» шрифтом стали книги, які присвячувалися Північній війні
1700–1721 рр.: «Гистория Свейськой войны», праці П. Шафірова, Ф. Проко-
повича, М. Щербатова та І. Голікова76. Є. Соловйов розкрив історіографічний
образ Петра І в працях істориків кінця XVIII ст.77 Н. Старікова в своїй дисертації
про формування історичних знань в Росії підсумувала: «Историческая наука
стала играть в XVIII в. значительную роль в жизни российского общества. Она
становится одним из «механизмов» государственной идеологии, влияет и во
многом определяет развитие общественного сознания, ей придается важное
значение в воспитательных целях»78. Дослідник В. Кулікова у своїй канди-
датській дисертації зробила важливий висновок про те, що «историки —
государственники рассматривали Украину (Малороссию) как неотъемлемую
часть Российской империи. Попытки казацкой старшины противостоять дейст-
виям российской администрации, направленным на ограничение автономии
Украинского гетманства, воспринимались ими как сепаратистские, угрожавшие
целостности государства. Эта позиция получила развитие в XVIII в. и оставалась
ведущей в XIX–XX в., присутствует она и в современной историографии. Среди
основополагающих работ этого направления историографии труды П.П. Шафи-
———————
73 Таирова-Яковлева Т. Иван Мазепа и Российская империя. История «предатель-
ства». — М., 2011. — С. 3.
74 Останнім часом російських істориків зацікавив не лише образ І. Мазепи, але і
його попередника — гетьмана І. Самойловича: Алмазов А.С. Политический портрет
украинского гетмана Ивана Самойловича в контексте русско-украинских отношений
(1672–1687 гг.). — М., 2012; Кочегаров К.А. Русское правительство и семья украинского
гетмана Ивана Самойловича в 1681–1687 гг. — М., 2012.
75 Павлова С. Книги XVIII века о жизни и деяниях Петра I // Проблемы изучения
русской литературы ХVIII века. — Вып. 13. — СПб., Самара, 2007. — С. 463–472.
76 Грачева О. Ретроспектива историографических исследований в области отечест-
венной культуры. — № 4. — 2009.
77 Соловьев Е. Петр I в отечественной историографии конца XVIII — начала XX вв.:
Дис. ... д-ра ист. наук. — М., 2006.
78 Старикова Н. Формирование исторических знаний и их распространение в
российском обществе в XVIII веке: Дис. ... канд. ист. наук. — Новгород, 2006. — С. 4.
337
рова, Феофана Прокоповича, И.И. Голикова, построенные на отечественном
материале…»79.
Таким чином, відносини між Україною і Росією доби Північної війни є дуже
важливою темою, яку досить часто висвітлювали у своїх працях російські
історики XVIII — початку XXI ст. При цьому, головним чином, більшість
дослідників з’ясовували питання, які стосувалися проблеми відмови гетьмана
Війська Запорозького І. Мазепи від зверхності Московського царства та його
переходу на бік Шведського королівства. Такий розгляд був спричинений
конкретною політичною ситуацією та спеціальними заходами російського царя
Петра І у сфері історіописання, що значно вплинула на характеристику даної
події. У багатьох працях російських істориків, які присвячуються вивченню
української проблеми початку XVIII ст., зустрічається лише ідеологічна оцінка
т. зв. Мазепинської зради, що стало складовою частиною формування росій-
ського національного міфу. Односторонній погляд в оцінці російської історіо-
графії ґрунтувався, переважно, на офіційних царських документах, упереджених
спогадах, замовних тогочасною історичних дослідженнях та панегіричних
творах.
Стан сучасної розробки питання вимагає створення спеціального історіо-
графічного дослідження, в якому здійснювався б аналіз наявних публікацій про
події Північної війни в Україні та означена проблематика розглядалася з суто
наукових позицій. Важливим мотивом звернення до цих аспектів є необхідність
вивчення того, наскільки конкретні уявлення російських історіографів про
зовнішньополітичний вибір Івана Мазепи співвідносилися із прийнятою на рівні
аксіоми думкою про суцільно вороже ставлення російського та українського
суспільств до відмови українського правителя від сюзеренітету російського царя
Петра І й набуття ним протекторату шведського короля Карла ХІІ.
Сьогодні російськими істориками до наукового обігу залучаються доку-
менти, які раніше в дослідженнях не використовувалися. Водночас на змісті
цілого ряду робіт давалися взнаки ідеологічні штампи історії імперського та
радянського минулого. Історична правда в багатьох працях виявилася дозо-
ваною, а деякі в цілому об’єктивні висновки і оцінки обмежувалися рамками
застарілих схем, що заважало подальшій розробці конкретних історичних
проблем. Разом із зростаючим інтересом наукової громадськості Росії до історії
України значно активізувалася українознавчі дослідження в сусідній країні та
починають з’являтися наукові та науково-популярні праці, в яких більш
об’єктивно починає відображатися українська історія періоду Північної війни.
———————
79 Куликова В. Политическая ситуация на Украине в начале ХVIII века. Украинский
поход Карла ХII (1708–1709 гг. Дис. … канд. истор. наук. — СПб., 2009. — С. 9.
338
ПРОТИВОПОСТАВЛЕНИЕ ОБРАЗОВ ЦАРЯ ПЕТРА І И ГЕТМАНА
И. МАЗЕПЫ В СОВЕТСКОЙ И РОССИЙСКОЙ ИСТОРИОГРАФИИ
(1941–2001 гг.)
Статья исследует, то как историки СССР и Российской Федерации в
основном противопоставляли историографические образы украинского гет-
мана Ивана Мазепы и русского царя Петра I, а также выясняли проблему
отказа гетманского правительства от превосходства Московского царства и
его перехода на сторону Шведского королевства. Отмечается, что конкретная
политическая ситуация и специальные мероприятия в сфере официальной
идеологии Петра І оказали значительное влияние на характеристику данного
события в более поздней историографии.
Ключевые слова: украинско-российские отношения, Северная война 1700–
1721 гг, российская историография, Иван Мазепа, Петр I.
HISTORIOGRAPHICAL IMAGES UKRAINIAN HETMAN IVAN MAZEPA
AND THE RUSSIAN TSAR PETER I IN THE SOVIET AND RUSSIAN
HISTORIOGRAPHY (1941–2001)
Historians of the Soviet Union and the Russian Federation largely opposed
historiographical images Ukrainian Hetman Ivan Mazepa and the Russian Tsar Peter
І, and find out the problem by refusing’s government domination of Muscovy and his
decision to side with the Swedish kingdom. It is noted that the particular political
situation and special events in the area of official ideology Peter І influenced the
characteristics of the event in later historiography.
Keywords: Ukrainian-Russian relations, Northern War 1700–1721’s, Russian
historiography, Ivan Mazepa, Peter І.
|