Актуальні проблеми вивчення генології
Рецензія на монографію: Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: монографія. — Львів: ПЛІС, 2005. — 368 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10176 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Актуальні проблеми вивчення генології / І. Денисюк // Слово і Час. — 2006. — № 7. — С. 68-71. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-10176 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-101762013-02-13T02:22:07Z Актуальні проблеми вивчення генології Денисюк, І. Рецензії Рецензія на монографію: Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: монографія. — Львів: ПЛІС, 2005. — 368 с. 2006 Article Актуальні проблеми вивчення генології / І. Денисюк // Слово і Час. — 2006. — № 7. — С. 68-71. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10176 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Денисюк, І. Актуальні проблеми вивчення генології |
| description |
Рецензія на монографію: Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: монографія. — Львів: ПЛІС, 2005. — 368 с. |
| format |
Article |
| author |
Денисюк, І. |
| author_facet |
Денисюк, І. |
| author_sort |
Денисюк, І. |
| title |
Актуальні проблеми вивчення генології |
| title_short |
Актуальні проблеми вивчення генології |
| title_full |
Актуальні проблеми вивчення генології |
| title_fullStr |
Актуальні проблеми вивчення генології |
| title_full_unstemmed |
Актуальні проблеми вивчення генології |
| title_sort |
актуальні проблеми вивчення генології |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10176 |
| citation_txt |
Актуальні проблеми вивчення генології / І. Денисюк // Слово і Час. — 2006. — № 7. — С. 68-71. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT denisûkí aktualʹníproblemivivčennâgenologíí |
| first_indexed |
2025-07-02T12:07:10Z |
| last_indexed |
2025-07-02T12:07:10Z |
| _version_ |
1836536856245698560 |
| fulltext |
68 Слово і Час. 2006 • №7
Рід, напрям, жанр — способи існування твору
художньої літератури. Звідси важливість і
постійна актуальність вивчення цих основопо0
ложних, кардинальних категорій літературоз0
навства, чим і займається окрема галузь науки
про літературу — генологія. Термін “геноло0
гія” (жанрознавство) у нас увійшов у науковий
обіг порівняно недавно, бо ті вчені, які в СРСР
почали цікавитись теорією жанру, довго були
заблоковані залізною завісою від “гнилого”
Заходу. Та й зараз, коли імена класиків марк0
сизму замінені модними прізвищами західно0
європейців, таких фанатиків чистої науки ,
теорії літератури, зокрема генології, як Нон0
на Хомівна Копистянська, вельми обмаль.
Поява її фундаментальної монографії — яви0
ще унікальне, і я дозволю собі сказати дещо
про особистість ученого, його ауру й резонанс,
а також про витоки даної небуденної праці.
Нонна Хомівна Копистянська — професор
кафедри світової літератури Львівського
національного університету імені Івана Фран0
ка, заслужений професор цього найстарішого
в Україні університету, у якому вона плідно пра0
цює вже півстоліття. Досить повну інформацію
про неї як про людину, педагога й ученого дає
старанно виготовлена її учнями книжка: “Нон0
на Копистянська: бібліографічний покажчик”
(Уклад. М. Кривенко. — Львів: Видавничий
центр ЛНУ ім. І.Франка, 2004. — 234 c.). По0
кажчик зразковий, новаторський. Тут і сповідь
героїні книжки “Моє життя у спогадах і розду0
мах” — цікавий образ часу, а на тлі його ево0
люція вченого й педагога. Тут і щирі образки0
“медальйони” — есе колег та учнів про Нонну
Хомівну, бібліографічний реєстр її праць і чис0
ленних виступів на міжнародних конференціях
та різножанрові форми захоплених відгуків на
ці праці на європейському просторі. І фото0
графії, де Нонна Хомівна, сказати б, у колі ве0
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ГЕНОЛОГІЇ
Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторіКопистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторіКопистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторіКопистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторіКопистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі
літературознавства: монографія. — Львів: ПЛІС, 2005. — 368 с.літературознавства: монографія. — Львів: ПЛІС, 2005. — 368 с.літературознавства: монографія. — Львів: ПЛІС, 2005. — 368 с.літературознавства: монографія. — Львів: ПЛІС, 2005. — 368 с.літературознавства: монографія. — Львів: ПЛІС, 2005. — 368 с.
ликих, у гроні “львівських характерників” — її
вчителів. Серед них — професори Іларіон
Свєнціцький та Олексій Чичерін, доцент Сте0
пан Масляк, натхненні лекції яких і мені пощас0
тило слухати.
Серед форм творчих контактів Леся Українка
називає “вплив через дух часу”. Щодо часів
радянського режиму — то цей дух здебільшо0
го був зловорожим, але дух кафедри
слов’янської філології, у кліматі якої росла
Нонна Хомівна, студіюючи богемістику, своєю
нонкон’юнктурністю перебував у опозиції до
офіціозу. Боляче, що талановитий, але по0
молодечому зарозумілий Юрій Шевельов,
тікаючи на Захід, під час зупинки у Львові по0
бачивши львівських учених і не читаючи їхніх
праць, грубо висміяв їх аж до форм носа і
статури.
Зокрема, І.Свєнціцькому інкримінує він
брак будь0якого наукового методу. Якби
юний харківський ментор читав глибокона0
укову монографію І.Свєнціцького “Різдво
Христове в поході віків” (Львів, 1933), то
побачив би, що її автор чітко визначив “по0
рівняльно0історичну методу” та історичну
поетику досліджуваного там жанру коляд0
ки, присвячуючи книжку “дорогій пам’яті
вчителів і провідників на шляху своєї дослі0
дницької праці” — О.Потебні й О.Веселовсь0
кому. Адже закінчивши у Львові математич0
ний відділ, І.Свєнціцький завершив свою
вищу освіту ще одним факультетом — істо0
рико0філософським — y дореволюційному
Петербурзі; як учений широкого профілю він
формувався під впливом наукових світил.
І.Свєнціцького Нонна Копистянська серед
своїх учителів ставить на перше місце. Ра0
зом із вихованцем Празького університету
С.Масляком (поетом, композитором, пере0
кладачем) він був керівником її кандидатсь0
Слово і Час. 2006 • №7 69
кої дисертації про закарпатську тему у твор0
чості І. Ольбрахта. Учителем через вплив духу
кафедри світової літератури, де працювала
Нонна Хомівна, був завідувач цієї кафедри
проф. О. Чичерін, монографії якого про ро0
ман і стиль високо були оцінені в наукових
сферах.
Однак ці професори, вчені “старої дати”,
давали повну творчу свободу своїм вихован0
цям, які повинні були самостійно знайти “свій
шлях широкий” у науці, власний індивідуаль0
ний стиль дослідження. Вони раділи, коли їхні
учні висували обґрунтовані нові концепції з
перспективою на створення своєї наукової
школи.
Першою ластівкою літературознавчого
європеїзму була поява у Львові y 500ті роки
XX ст. тритомної монографії Стефанії Сквар0
чинської “Wstęр do nauki о literaturze”. Як
учений ця авторка стартувала в науку у до0
воєнному Львові. Третій том цієї фундамен0
тальної праці спеціально присвячений про0
блемам генології. Традиційно, ще від Геге0
ля, теорія жанрів на високому рівні перебу0
ває в Німеччині. Однак у післявоєнні роки
одне з чільних місць у цій ділянці в Європі
посіла польська генологічна школа С.Сквар0
чинської, вченого світового формату. Її три0
томник — екстракт праць і синтез вчень літе0
ратурознавців усієї Європи. “Для мене, без0
перечно, Стефанія Скварчинська, — конста0
тує Нонна Хомівна в інтерв’ю зі мною, —
величина у світовій теорії літератури номер
один... Однак я вводжу в науковий обіг і ба0
гатьох інших учених: польських (Я.Тшинд0
льовський, Ч. Зґожельський, І. Опацький,
А. Стофф), чеських (Зд. Матгаузер,
І. Поспішіл, Ф. Вшетічка), словацьких
(Д. Дюширин, С. Ракус, Й. Гвіщ) та ін. А на0
дихнули мене на розробку проблем генології
передусім думки російських учених —
Ю. Тинянова, Д. Ліхачова — про необхідність
розглядати жанри в певній їх системі”.
Ім’я Копистянської стає відомим за кордо0
ном, її запрошують до участі в міжнародних
конгресах, пропонують для публікацій свої
сторінки поважні наукові зарубіжні журнали.
Однак вихід ученого за залізну заслону трива0
лий час розглядався як дисиденство й перега0
чувався неймовірними формалістичними тор0
турами. Лише крізь проталини у кризі під час
“відлиг” вдавалося згодом Н.Копистянській
виходити в широкий науковий світ, друкува0
тися за кордоном і там на міжнародних кон0
гресах знайомитися зі світилами славістики.
Докторську дисертацію про жанрові мо0
дифікації в чеській літературі вона захищає
1984 року в Ленінграді.
Крім генології, у коло її інтересів потрапляє
наукова проблема часопростору. Хронотоп є
важливим структурантом жанру. З 1997 р.
професор Копистянська стає керівником
постійно діючого семінару “Проблеми худож0
нього простору, часу, ритму”, який здобув ста0
тус міжнародного.
У структурі монографії “Жанр, жанрова си0
стема у просторі літературознавства” – синте0
зу довголітніх студій авторки над цією пробле0
мою, доповнених сучасними її роздумами –
органічно поєдналися два аспекти такого
складного поняття, як жанр: 1) суто теоретич0
ний, категоріальний і 2) аналітично0приклад0
ний (системне життя жанру у творах різних
напрямів).
Ідучи за С. Скварчинською, авторка рецен0
зованої монографії виокремлює 1) генологічні
предмети, тобто реально існуючі художні тво0
ри; 2) генологічні поняття як відображення й
цілісне сприймання суттєвих жанрових рис,
особливостей предмета; 3) генологічні назви.
Між отими категоріями тріади існує складний
діалектичний зв’язок, що викликає контро0
версійні судження при його осмисленні. Із при0
таманним дослідниці системним типом мис0
лення й нахилом до типологічного порядку
вона пропонує поліаспектний розгляд жанру,
а відтак і системи жанрів, у чотирьох вимірах
— “сферах”. Оскільки ці сфери становлять
атомне ядро в оригінальній генологічній кон0
цепції професора Копистянської, я дозволяю
собі повністю навести їх формулювання, щоб
уникнути будь0якого перекручення цих важли0
вих тез.
“Сфера 1. Жанр як поняття найбільш абст0
рактне, загальнотеоретичне, що означає су0
купність і взаємозв’язок основних, визначених
і стійких жанрових ознак, які складаються у
групах творів протягом тривалого часу і дають
підставу об’єднувати витвори різних епох,
різних народів під загальним поняттям і назвою
(роман, балада, поема і т.п.).
Сфера 2. Жанр як історичне поняття, обме0
жене в часі і “літературному просторі”. Не но0
вела загалом, а новела відродження, не бала0
да загалом, а романтична балада, не роман
загалом, а шахрайський роман XVII ст. і т.д.
Жанр тут розглядається у динаміці, у комплексі
ідейно0естетичних причин його виникнення,
розвитку, видозміни, занепаду, відродження,
у зв’язку з історико0суспільною ситуацією епо0
70 Слово і Час. 2006 • №7
хи, у двосторонньому зв’язку з розвитком літе0
ратурного напряму, течій, із внутрішньоліте0
ратурним процесом послідовності і заперечен0
ня раніше досягнутого, з розвитком критики і
теорії.
Сфера 3. Жанр0поняття, що враховує спе0
цифіку конкретної національної літератури
(чеська романтична балада, російський ре0
алістичний роман...). У кожній літературі жанр
формується і розвивається залежно від
соціально0політичних умов і культурних тра0
дицій у країні, від сформованого в ній літера0
турного досвіду і колективної свідомості жан0
ру. Він збагачується оригінальними національ0
ними рисами й одночасно привносить їх у за0
гальний розвиток жанру.
Сфера 4. Подальша конкретизація поняття
жанру щодо індивідуальної творчості (чеховсь0
ке оповідання, нерудівський фейлетон, фло0
берівський роман...). Це діалектична єдність,
тому що творіння визначних письменників, —
а лише вони впливають на поняття “жанр”, —
явище неповторне, особливе й одночасно ха0
рактерне для сфери другої і третьої, значною
мірою зумовлене ними, як і загальними “нор0
мами” сфери 1. У творі великого художника
завжди присутнє наслідування традицій, уста0
лених норм та правил, жанрових уявлень, і
одночасно полеміка з ними, порушення і навіть
іноді їхнє висміювання” (с. 32033).
Аналогічна типологія сфер конструктивна
в застосуванні її до системи жанрів. У тако0
му аспекті написаний розділ “Жанрові сис0
теми напрямів”, присвячений генологічним
утворенням романтизму й реалізму. Цей
розділ не лише теоретичний, а й, можна ска0
зати, філософічний, бо поглиблений філо0
софією часу і простору. Переміщення уваги
із зовнішнього простору людини на
внутрішній, на її внутрішній світ, визнання
поряд із біографічним автором інтенціональ0
ного автора, тобто носія внутрішнього ав0
торського хронотопу, надання письменни0
кові прав деміурга, котрий вільно маніпулює
часопросторовими відношеннями, відходя0
чи від їх фізичних властивостей, визнання
значення чуттєвого, підсвідомого начала,
використання часопросторової специфіки
різних родів і, поряд із літературними, фоль0
клорних жанрів, — усе це зумовлене транс0
формацією та інтеграцією жанрів у роман0
тизмі. Епічне начало у творах зазнає ліри0
зації та драматизації. Колорит місця і часу в
романтизмі набуває ознак колориту націо0
нального.
Реалізм. У сучасних постмодерністів це сло0
во викликає алергію. Однак у світовій літера0
турі реалізм має величезні здобутки, і цей на0
прям усе ще потребує тлумачення й нового
погляду. Французький дослідник реалізму й
натуралізму Соважо у своїй монографії про
них писав, що до кінця XIX ст. все ще не було
чіткого уявлення про реалізм, а поляки й нині
признаються: “Jakoś nie bardzo wіemy, со to
jest realizm”. Простеживши реалізм на етапі
його становлення (30040 роки XIX ст.) та ос0
мислення, дослідниця створює свою кон0
цепцію цього складного, як усі художні напря0
ми, явища шляхом порівняння його з роман0
тизмом і з позицій нового погляду на
функціональність у реалізмі часу і простору.
Вона не цурається терміну “критичний ре0
алізм” у застосуванні його до зарубіжних літе0
ратур, вкладаючи у нього своє розуміння по0
няття; їй імпонує погляд Е.Золя на “відчуття
дійсності” в реалізмі О.Бальзака на особли0
вості предметності зображення в ньому, яке
“повинно мати потрійну форму: чоловіки,
жінки і речі”, а також чіткість визначення ре0
алістичного детермінізму героя в І.Франка.
Соціально0історичний час і суспільний простір
у реалізмі, на думку Нонни Копистянської, не
тло, а, сказати б, головний герой твору. Ре0
алізм врівноважує часопросторові відношен0
ня, уникає, як це буває в романтиків, екстре0
мального, сакрального часу, даючи перевагу
буденному. Звертається й до урбаністичного
простору, винаходить новий тип психологізму
— психологізму дослідницького. У його жан0
ровій системі превалює епізація жанрів, набу0
вають нечуваного розвитку всеохоплююча
романна циклізація й модифікації роману.
Особливо був поширений у французькій та
російській літературі фізіологічний нарис, у
першій із них — інформативний, у другій —
морально0етичний.
Як етапний роман у жанровій системі кри0
тичного реалізму розглянуто “Мадам Боварі”
Г.Флобера. Це “особливе чудо мистецтва”, а
цілісність поетики роману — музична. Дос0
лідниця з особливою витонченістю мікроа0
налізує цей шедевр, визначаючи його жанро0
во0стильову домінанту — авторську іронію,
яка “виступає як категорія естетична, філо0
софська, моральна, виховна” (с. 330). Іронія
проникає у глибини флоберівського психо0
логізму і створює полісимволічний надтекст
твору, забарвлюючи всі елементи його струк0
тури, особливо відшліфовані до блиску де0
талі. По0новелістичному сконцентрований
Слово і Час. 2006 • №7 71
стиль письменника. Деякі автори метафорич0
но порівнювали розволіклий романтичний
стиль з уповільненим ходом каравану верб0
людів по пустелі. Флобер — майстер зовсім
іншого стильового темпу й ритму. “Неестетич0
ний” матеріал письменник перетворює на по0
етичний, і “це використання неестетичного для
створення артефакту є, мабуть, найбільше і
найважче здобуте новаторство Флобера”
(с. 345).
“Книги — морська глибина”, але пірнути
“аж до дна” за здобуттям дивних перлів мож0
на тільки у відповідному скафандрі.
Цей скафандр для літературознавця —
його теоретичне озброєння. Досягнути висо0
кого рівня пізнання літературного твору й дало
Нонні Хомівні її теоретичне знання, причому
це озброєння нове, сучасне. Як мало ми знаємо
хоч би про оту художню іронію! Чи не пер0
шою в Україні професор Копистянська заго0
ворила про баладну прозу, якій присвятила
окремий розділ у цій книзі. А хто писав у нас
про відмінність у хронотопі фольклорної і літе0
ратурної казки чи про гумор як жанротворчий
фактор, чи про жанротворчу ретроспекцію у
романі XX ст.? Якби тільки було поставлено ці
нові проблеми в науці про літературу, а не
тільки продемонстровано зразки їх розкрит0
тя, то й тоді б вони мали значення не лише
теоретичне, а й методологічне. І в цьому ва0
гомість книжки Нонни Копистянської. Я не маю
змоги на обмеженому просторі свого відгуку,
який має передусім інформаційний, а не
аналітичний характер, показати всю “гущави0
ну питань”, цікаво поставлених і висвітлених у
всіх п’ятьох розділах цієї унікальної моно0
графії.
У “Вступному слові” авторка пише: “Моя
книга — це запрошення до роздумів, до по0
леміки, а не претензія на якусь нову норма0
тивність” (с. 6). Основні положення моно0
графії, раніше висловлені в окремих статтях,
уже давно наукова громадскість апробувала й
визнала їх конструктивними. Але коли Нонна
Хомівна так гарно запрошує до дискусії, то я
зупинюсь лише на двох часткових деталях.
1. “У характеристиці жанрової “Сфери 4”,
мабуть, надто категорично сказано, що “лише
вони [визначні письменники — І.Д.] вплива0
ють на поняття “жанр” (с. 33). А не визначні
письменники? Жанр — синтез особливостей
творів певного типологічного ряду. А цей ряд
творять як малі, так і великі письменники.
Перші можуть брати участь у творенні підго0
товчої стадії жанру і в ряді творів, що закріплю0
ють поняття жанру.
2. Термін “баладна проза”, що його вживає
дослідниця, стосується групи жанрів, як і
термін Поспєлова “етологічний жанр”, і в та0
кому розумінні він виправданий. Але чи мож0
на його застосувати, скажімо, до “Марусі Чу0
рай” Ліни Костенко за таким же принципом:
“баладна поезія”? Це роман у віршах зі струк0
турними ознаками балади, отже, роман0бала0
да як метафоричний термін. Має рацію автор0
ка книги, що роман0балада не перестає бути
прозою. Але ж існують і метафоричні назви,
наприклад, “акварель” стосовно новели чи
етюду, образка, які не перестають бути про0
зою. Про такі умовні метафоричні назви пише,
до речі, С. Скварчинська. Але письменники, і
то великі, їх уживають, а, за попереднім тверд0
женням дослідниці, тільки вони “впливають
на творення поняття жанру”. Звичайно,
гібридність жанру науковіше передати описо0
во, і добрий приклад такої дефініції дає сама
Нонна Хомівна, наприклад, називаючи “При0
годи бравого вояка Швейка” “бурлескним ро0
маном0епопеєю” чи “Промислове вироб0
ництво чесноти” Ї.Гаусманна кваліфікуючи як
“роман0памфлет, інтелектуальний сатиричний
роман філософсько0суспільного плану”
(с. 134). Усе0таки не “памфлетна проза”, а “ро0
ман0памфлет”...
Що ж до жанру самої монографії професо0
ра Копистянської, то він якоюсь мірою дидак0
тичний, тобто повчальний. Не хочу завужува0
ти її, монографії, дефініцією підручника, бо
на шкільні й вузівські посібники ми дивимось
як на витвори нижчого нормативного ґатунку
з вузьким призначенням для “зеленої” молоді.
Краще б сказати — це настільна книжка для
всіх генерацій літературознавців. Звичайно, її
можна і, мабуть, треба видати ще і як підруч0
ник, відповідно скоротивши. При читанні спец0
курсів чи при веденні спецсемінарів про фено0
мен жанру такий посібник конче потрібний.
А загалом новаторська і глибоко наукова
монографія Нонни Хомівни Копистянської —
це вагомий внесок у літературознавство, і не
лише українське.
м.Львів Іван Денисюк
|