Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні
У статті розкрито особливості процесу, що відображають питання створення і діяльності сільськогосподарських товариств в Україні у кінці ХІХ — на початку ХХ ст. та спектра послуг, які вони надавали протягом порівняно нетривалого терміну існування своїм членам — сільськогосподарським виробникам, та...
Збережено в:
Дата: | 2014 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
Назва видання: | Український історичний збірник |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101973 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні / С. Білан // Український історичний збірник — 2014. — Вип. 17. — С. 176-184. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-101973 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1019732016-06-10T03:03:24Z Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні Білан, С. Проблеми історії XIX–XXI ст. У статті розкрито особливості процесу, що відображають питання створення і діяльності сільськогосподарських товариств в Україні у кінці ХІХ — на початку ХХ ст. та спектра послуг, які вони надавали протягом порівняно нетривалого терміну існування своїм членам — сільськогосподарським виробникам, та зайняли важливу нішу серед суб’єктів аграрного господарювання. Розглянуто просвітницьку діяльність сільськогосподарських товариств (на прикладі Всеукраїнського агрономічного товариства), що сприяло поширенню передових агрономічних знань та розвитку дорадництва в Україні. В статье раскрыты особенности процесса, отражающие вопросы создания и деятельности сельскохозяйственных обществ в Украине в конце ХIХ — начале ХХ в. и спектра услуг, которые они предоставляли в течение сравнительно непродолжительного срока существования своим членам — сельскохозяйственным производителям, и заняли важную нишу среди субъектов аграрного хозяйствования. Рассмотрено просветительскую деятельность сельскохозяйственных обществ (на примере Всеукраинского агрономического общества), что способствовало распространению передовых агрономических знаний и развития дорадництва в Украине. The article reveals the features of the process, reflecting the creation and activity of agricultural companies in Ukraine in the late XIX — early XX century. and the range of services that they provide for a relatively short period of existence of its members — agricultural producers, and occupied an important place among the subjects of agricultural management. Considered educational activities agricultural societies (for example, the All-Ukrainian Society of Agronomy), which contributed to the spread of advanced agricultural knowledge and development doradnitstvo in Ukraine. 2014 Article Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні / С. Білан // Український історичний збірник — 2014. — Вип. 17. — С. 176-184. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101973 659.235:631.11:93(477) uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Проблеми історії XIX–XXI ст. Проблеми історії XIX–XXI ст. |
spellingShingle |
Проблеми історії XIX–XXI ст. Проблеми історії XIX–XXI ст. Білан, С. Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні Український історичний збірник |
description |
У статті розкрито особливості процесу, що відображають питання
створення і діяльності сільськогосподарських товариств в Україні у кінці ХІХ —
на початку ХХ ст. та спектра послуг, які вони надавали протягом порівняно нетривалого терміну існування своїм членам — сільськогосподарським виробникам, та зайняли важливу нішу серед суб’єктів аграрного господарювання.
Розглянуто просвітницьку діяльність сільськогосподарських товариств (на прикладі Всеукраїнського агрономічного товариства), що сприяло поширенню передових агрономічних знань та розвитку дорадництва в Україні. |
format |
Article |
author |
Білан, С. |
author_facet |
Білан, С. |
author_sort |
Білан, С. |
title |
Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні |
title_short |
Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні |
title_full |
Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні |
title_fullStr |
Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні |
title_full_unstemmed |
Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні |
title_sort |
діяльність всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в україні |
publisher |
Інститут історії України НАН України |
publishDate |
2014 |
topic_facet |
Проблеми історії XIX–XXI ст. |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101973 |
citation_txt |
Діяльність Всеукраїнського агрономічного товариства та його роль у розвитку дорадництва в Україні / С. Білан // Український історичний збірник — 2014. — Вип. 17. — С. 176-184. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
series |
Український історичний збірник |
work_keys_str_mv |
AT bílans díâlʹnístʹvseukraínsʹkogoagronomíčnogotovaristvatajogorolʹurozvitkudoradnictvavukraíní |
first_indexed |
2025-07-07T11:39:43Z |
last_indexed |
2025-07-07T11:39:43Z |
_version_ |
1836988115208634368 |
fulltext |
176
Український історичний збірник, Вип. 17, 2014
УДК 659.235:631.11:93(477)
Сергій Білан∗
ДІЯЛЬНІСТЬ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО АГРОНОМІЧНОГО
ТОВАРИСТВА ТА ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ ДОРАДНИЦТВА
В УКРАЇНІ
У статті розкрито особливості процесу, що відображають питання
створення і діяльності сільськогосподарських товариств в Україні у кінці ХІХ —
на початку ХХ ст. та спектра послуг, які вони надавали протягом порівняно не-
тривалого терміну існування своїм членам — сільськогосподарським виробни-
кам, та зайняли важливу нішу серед суб’єктів аграрного господарювання.
Розглянуто просвітницьку діяльність сільськогосподарських товариств (на
прикладі Всеукраїнського агрономічного товариства), що сприяло поширенню
передових агрономічних знань та розвитку дорадництва в Україні.
Ключові слова: сільськогосподарські товариства, дослідна справа, аграр-
ний сектор, наукова діяльність, сільськогосподарські навчальні заклади.
В сучасних умовах розвитку аграрної галузі України з боку селян, які
переважно є власниками особистих селянських господарств, дрібних та середніх
підприємств, фермерів, динамічно зростає попит на нові знання. На жаль,
існуючий попит у більшості випадків не є платоспроможним, тому одним із
основних завдань української держави як аграрної є створення умов для фор-
мування нового сільськогосподарського товаровиробника, озброєного сучас-
ними знаннями, технікою, технологіями, підвищення конкурентоспроможності
та прибутковості сільськогосподарського виробництва, а також підвищення
рівня життя сільського населення загалом.
Прийняття Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»
та дієва підтримка державою сільськогосподарських дорадчих служб —
реальний крок на шляху досягнення цієї мети, оскільки високий рівень со-
ціально-економічного розвитку села є головною умовою продовольчого та
сировинного забезпечення країни, її економічної незалежності.
Сільськогосподарська дорадча діяльність в Україні вже стала явищем
економічним і політичним. Сільськогосподарські дорадчі служби створено у
більшості регіонів України, дані організації різних регіонів об’єднуються з
метою улагодження та координації роботи. Створено Навчально-координа-
ційний центр сільськогосподарських дорадчих служб та Національну асоціацію
сільськогосподарських дорадчих служб України. Проте, сільськогосподарське
дорадництво для України не є новим явищем, його основи в нашій державі були
закладені ще наприкінці XIX ст. у процесі розвитку галузевої дослідної справи в
————————
∗ Білан Сергій — кандидат історичних наук, доцент Національного університету
біоресурсів і природокористування України, bilanso@bigmir.net.
177
Україні, а витоки беруть початок із створення і діяльності сільськогоспо-
дарських товариств, що займалися науковою діяльністю з аграрних проблем та
поширенням сільськогосподарських знань серед сільського населення україн-
ських земель.
Увага громадськості до необхідності активного інтелектуального освоєння
позитивного досвіду діяльності сільськогосподарських товариств спонукала
істориків різних історичних епох до вивчення цієї проблеми. Перші узагаль-
нюючі огляди діяльності вітчизняних сільськогосподарських дослідних установ
належать фахівцям дореволюційної доби Б. Єнкену, А. Зайкевичу, Б. Кречуну,
В. Морачевському, В. Ротмистрову, В. Фурдуєву, Ф. Яновчику та ін. У роботах
учених радянського періоду В. Вінера, О. Дояренка, Н. Недокучаєва, Н. Пше-
ничного відзначено, що зародження сільськогосподарської дослідної справи
пов’язано з діяльністю сільськогосподарських товариств. Досить повно розгля-
нуто діяльність сільськогосподарських товариств та організацій в дисерта-
ційному дослідженні А. Пантелеймоненко. Іншим напрямам діяльності сільсько-
господарських товариств присвячені публікації таких сучасних дослідників як
В. Вергунов, О. Глоба, І. Демуз, О. Завальнюк, Н. Коваленко, В. Марочко,
О. Сайко, Н. Чайка. Проте, історіографічний аналіз літератури за темою до-
слідження показав, що опубліковані праці фрагментарно й недостатньо комп-
лексно розкривають основні напрями діяльності сільськогосподарських това-
риств, та доводить, що поза увагою дослідників залишились такі питання, як
становлення й розвиток аграрної науки завдяки діяльності сільськогосподар-
ських товариств, їх вплив на піднесення вітчизняної фахової освіти та ви-
давничої справи, а також не достатньо розкрито значимість науково-освітнього
напряму роботи цих об’єднань.
Метою запропонованої статті є узагальнення організаційно-наукової і про-
світницької діяльності сільськогосподарських товариств України (на прикладі
Всеукраїнського агрономічного товариства) у розвитку галузевої дослідної
справи та дорадництва.
У процесі становлення системи сільськогосподарського дорадництва в
Україні можна виділити декілька етапів, обумовлених існуючим соціально-
політичним устроєм держави: дорадчі служби в дореволюційну епоху; після-
революційний період розвитку дорадництва; сучасний період становлення та
розвитку дорадчих служб1.
Історичною передумовою розвитку сільськогосподарського дорадництва
можна вважати реформу 1861 р., яка відмінила кріпосне право та стала початком
запровадження нового типу землекористування, а розвиток внутрішнього та
відкриття зовнішнього ринків сільськогосподарської продукції привели до ви-
никнення торгового землеробства.
Проте, вже на початку XVIII ст. почали з’являтись перші видання на сіль-
ськогосподарську тематику. Важливий внесок у становлення освітньо-інфор-
маційної сільськогосподарської діяльності був зроблений Вільним економічним
————————
1 Галич О., Сосновська О. Сільськогосподарське дорадництво: Навчальний посіб-
ник. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — С. 22.
178
товариством, заснованим у 1705 р. Протягом 1765–1919 рр. члени товариства
видали понад 280 наукових праць, в яких на основі статистично-економічних
досліджень було розроблено заходи ефективного ведення сільського госпо-
дарства. За ініціативою Вільного економічного товариства на території Хар-
ківщини, Чернігівщини та Херсонщини було відкрито кілька сільськогоспо-
дарських навчальних закладів та бібліотек2.
У 1913 р. на території Східної України існувало 46 сільськогосподарських
дослідних станцій та полів, на яких працювало близько 150 науковців, які
сприяли поширенню результатів наукових досліджень. Варто зазначити, що на
території дореволюційної Росії на початку XX ст. вже існувала сільськогос-
подарська дорадча служба, яка нараховувала близько 9000 працівників. У
1917 р. був опублікований підручник О. Чаянова про організацію роботи сіль-
ськогосподарської дорадчої служби. Його ідеї актуальні і в нинішній час,
оскільки він вважав, що головна роль служби — підвищення спроможності
сільськогосподарських виробників приймати власні управлінські рішення3.
У 1919 р. в складі Народного комісаріату землеробства УРСР було створено
Сільськогосподарський науковий комітет, на який було покладено завдання
координації науково-дослідної діяльності в галузі сільського господарства і
суміжних з ним галузях. Майже у кожному обласному центрі були створені його
філії, безпосередньо пов’язані із сільськогосподарськими товариствами, які у
1920-х рр. відіграли велику роль у пропаганді та поширенні сільськогоспо-
дарських знань.
Сільськогосподарські товариства — одні з найцікавіших і водночас най-
менш досліджених громадських об’єднань. За своєю суттю вони стали однією із
форм галузевих асоціацій, що виникали з ініціативи приватних осіб (вчених та
землевласників) і діяли за принципом саморегулювання. Ініціаторами засну-
вання сільськогосподарських товариств були й представники української сіль-
ської інтелігенції (священики, вчителі, ветеринарні лікарі, агрономи, юристи і,
навіть, письменники та композитори). Основними напрями їх діяльності стали:
розвиток і удосконалення сільського господарства, організація науково-до-
слідної роботи в аграрній галузі, видання фахових праць й журналів, поширення
сільськогосподарських знань та розвиток аграрної освіти, піднесення культури
виробництва та підвищення доходів сільських господарств, допомога сільсько-
господарським працівникам у раціоналізації господарства. Сільськогосподарські
товариства відкривали агрономічні станції, організовували сільськогосподарські
виставки, започатковували сільськогосподарські періодичні видання та поши-
рювали відповідну пресу, стали посередниками у купівлі сільськогосподарських
машин, постачанні насіння та збуту сільськогосподарської продукції. Відпо-
відно, уряд вживав відповідних заходів для регламентації товариств, щоб уста-
новити контроль за їх діяльністю.
————————
2 Галич О., Сосновська О. Сільськогосподарське дорадництво… — С. 23.
3 Становлення і розвиток аграрної освіти і науки в Україні (з найдавніших часів і до
сьогодення). — К.: НАУ, 2004. — С. 43.
179
Аналіз історичних документів свідчить, що кількість добровільних сільсько-
господарських громадських об’єднань в Україні з часом збільшувалася, поки,
нарешті, не утворилася розгалужена система галузевих, а згодом фахових уг-
рупувань. Природно-кліматичні особливості українських територій, умови їх
розвитку, сільськогосподарська спеціалізація, співвідношення земельної влас-
ності, центральне економічне розташування та значення регіону привертали
увагу сільськогосподарських товариств та мали безпосередній вплив на процес і
етапність створення їх мережі та і науково-просвітницьку діяльність.
Об’єднані територіально, діючі в умовах різних ґрунтово-кліматичних зон
економічно розвинутого сільськогосподарського регіону, ці товариства можна
розглядати як приклад галузевих об’єднань, у структуру яких входили науково-
дослідні заклади, для визначення найбільш характерних рис та особливостей
розвитку аграрної науки в Україні взагалі й дослідної справи зокрема. Наукові
сільськогосподарські дослідні установи могли належати тільки великим і фінан-
сово забезпеченим товариствам. Переважно їх мали центральні товариства, що
розташовувалися у столичних містах імперії.
Одним із них стало Всеукраїнське агрономічне товариство (ВАТ), яке
виникло 23 листопада 1921 р. під час роботи Першого всеукраїнського з’їзду
агрономів4 в м. Харків. Основною метою його діяльності стало об’єднання
агрономів республіки для відбудови сільського господарства і розвитку його
продуктивних сил та захист інтересів вчених у державних установах. ВАТ
існувало протягом 4 років. ВАТ підтримував Наркомзем України, кооперативні
та громадські організації, а в 1923 р. на Всесоюзній виставці у Москві за плідну
організаційно-господарську і науково-просвітницьку роботу товариство одер-
жало золоту медаль ВДНГ СРСР5.
Статут ВАТ, який закріплював право на просвітницьку діяльність, був за-
тверджений НКВС. Освітянська ініціатива, яка забезпечувала проведення сіль-
ськогосподарських виставок і з’їздів, організацію курсів для фахівців та сіль-
ського населення; створення галузевих музеїв і бібліотек, була характерною
особливістю ВАТ.
Винятковою була інформаційно-видавнича справа, започаткована сільсько-
господарськими товариствами. З березня 1922 р. ВАТ мало власний періодичний
орган — «Українська сільськогосподарська газета», якому був властивий ви-
сокий науковий рівень. У комплексі це було явищем становлення видавничої
справи. Отримали розвиток всі види галузевої літератури: довідкова (як приклад
«Ілюстрований словник» С. Богданова), навчальна (для власних закладів това-
риства друкували навчальні посібники, програми), наукова (висновки та резуль-
тати наукової діяльності дослідних установ), науково-популярної (брошури для
селянства) та ін. Завдяки видавничій діяльності ВАТ у регіоні з’явилася система
галузевих періодичних видань, що стало показником його просвітницької
діяльності.
————————
4 Хроніка // Українська сільськогосподарська газета. — 1922. — Ч. 1. — С. 21.
5 Резніков М.З. ВАО и Всероботземлес // Українська сільськогосподарська газета. —
1923. — № 19/20. — С. 4.
180
При правлінні ВАТ постійно діяли групи вчених, агрономів, селекціонерів
та ветеринарів, які вели активну роботу з підвищення ефективності сільсько-
господарського виробництва та пошуку нових економічних моделей госпо-
дарювання, а також проводили консультації та лекції на сільськогосподарську
тематику. З лекціями про організацію селянських господарств та практичну
агрономію виступали були такі провідні фахівці у галузі сільського господарства
як В. Батиренко (завідувач Укрсортмережі Насіннєсоюзу при Наркомземі
УСРР), М. Вольф (член колегії Наркомзему УСРР), А. Воронін (старший інс-
пектор агрогрупи Наркомзему УСРР), А. Дедусенко (керівник кабінету фінан-
сування Інституту сільськогосподарської економіки), Г. Дибольд, І. Доленко,
О. Іоффе (спеціаліст з тваринництва Наркомзему УСРР), К. Кононенко (член
правління Укрсільгоспбанку), К. Маньковський (професор Геодезичного інс-
титуту), Г. Обдула-Абдулевский, Б. Овсянников, М. Резніков, Ю. Уман (інс-
пектор Наркомзему УСРР) та ін., одні з яких займали керівні посади в Нар-
комземі УСРР, а інші працювали в Переяславі, Дніпропетровську, Житомирі
і т.д.6.
На відміну від Всеросійського товариства агрономів, яке об’єднувало лише
агрономів-професіоналів, ВАТ залучало до своєї роботи вчених, рядових агро-
номів, кооператорів та селян. Всі члени товариства добре знали праці відомого
економіста тих років О. Чаянова, часто полемізували з ним на сторінках спе-
ціальних часописів. О. Чаянов вважав за важливе і доцільне розвивати такі
форми кооперації, як закупівельну, кредитну, збутову та по переробці молока,
овочів, фруктів тощо. Водночас, він застерігав від захоплення дуже великими
господарствами і розробив та обґрунтував теорію «оптимальних розмірів сіль-
ськогосподарських підприємств», згідно з якою укрупнення виробництва, вра-
ховуючи проблему рентабельності, не може бути безмежним, оскільки при
перевищенні певного розміру земельної площі різко зростають витрати на
внутрішньогосподарський транспорт, а також послаблюється господарське
спостереження за польовими роботами, через що погіршується їх якість.
Розроблена О. Чаяновим методика дозволяла визначити господарче доцільні
розміри будь-якого типу господарства. За підрахунками вченого, оптимальний
розмір зернорадгоспу знаходився в межах 2–2,2 тис. га.7.
Члени ВАТ працювали у складі Комітету сприяння сільському господарству
при ВУЦВК, обіймали керівні посади в Держплані, Наркомземі, Укрсільбанкові,
очолювали науково-дослідні селекційні станції. В 1923 р. товариство налічувало
понад тисячу осіб, мало 18 відділень у різних містах України8. Воно мало шість
секцій: сільськогосподарської політики і економіки, рослинництва, тварин-
ництва, кооперативної, сільськогосподарської освіти та бурякознавства, робота
————————
6 Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920–30-х років: соціальний портрет та
історична доля. — К.: Глобус, Вік; Едмонтон: Канад. ін-т укр. студій Альберт. ун-ту,
1992. — С. 114.
7 Волошко О.О. Зернові радгоспи України в 1928–1939 рр.: дис. … канд. іст. наук:
07.00.02 / Запорізький ун-т. — Запоріжжя, 1993. — Арк. 51.
8 Работа отделений ВАО // Українська сільськогосподарська газета. — 1923. —
№ 14. — С. 17–18.
181
яких була спрямована на вивчення поточних питань організації сільськогоспо-
дарського виробництва. Члени ВАТ вивчали питання еквівалентного обміну між
містом і селом, досліджували особливості податкової політики, з’ясовували
перспективи та умови кредитування селянських господарств, можливості їх-
нього агрономічного обслуговування і кооперування окремих галузей.
На засіданнях ВАТ висловлювалися досить цікаві і слушні думки. Зокрема,
професор В. Соловейчик вважав, що об’єктом оподаткування мав бути лише
прибуток господарства в цілому, а не його окрема галузь. Сума податку, на його
думку, повинна була зростати відповідно до збільшення прибутку і зменшу-
ватись на випадок збільшення членів селянської родини9. Вчені, які входили до
складу ВАТ, наполегливо вивчали еволюцію селянського господарства, його
соціально-економічну природу. Селяни, на думку професора І. Короткова, були
основними платниками податку. Водночас він був глибоко переконаний, що без
піднесення рівня продуктивних сил у сільському господарстві, без зростання
добробуту селянської родини неможливий поступальний розвиток економіки
країни взагалі10.
Науковці ВАТ вимагали залучення селянських господарств до системи
ринкових відносин, надаючи великого значення кредитуванню. Найефектив-
нішою формою сільськогосподарського кредиту «ватівці» вважали акціонерний
банк. Кредити, на їх думку, можна видавати грошима, а також шляхом мате-
ріально-технічного постачання селянських господарств. Вони допускали мож-
ливість створення спеціального сільськогосподарського банку для залучення і
використання іноземного капіталу. Найбільш кредитоспроможними на селі, на
думку членів ВАТ, лишалися середняцькі господарства, які й повинні були стати
основним об’єктом кредитування11.
Вчені-аграрники, які входили до складу ВАТ, не виступали проти колгоспів,
хоч і не були їх палкими прихильниками. Зростання кількості колективних
господарств, яке стало помітним на початку 1920-х рр., вони пояснювали не їх
перевагами, а відсутністю реманенту, коштів, загальною злиденністю та на-
слідками голоду12. Комуни та артілі, на думку багатьох «ватівців», були най-
кращою формою господарювання для бідняків, а решта господарств, в тому
числі і так звані куркульські, повинні об’єднуватись у кооперативи виробничо-
збутового напрямку або ж розвиватись по шляху фермерських об’єднань. Вчені
сприяли розвитку оренди, контрактації, доводили їх перевагу, виявляли недоліки
та шляхи їх подолання. Професори М. Резніков, К. Кононенко брали участь в
————————
9 Соловейчик В. К построению школы сельскохозяйственного налога // Украинский
экономист. — 1926. — 16 марта.
10 Коротков И.П. Нова література з сільськогосподарської економії та організації
господарства з погляду інтересів громадської агрономії // Український агроном. —
1926. — № 1. — С. 68–71.
11 Марочко В. Справа «Контрреволюційної шкідницької організації в сільському
господарстві УСРР»: механізм і наслідки терору // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. —
1998. — № 1/2 (6/7). — С. 98.
12 От коллективистического романтизма к реализму // Українська сільськогосподар-
ська газета. — 1922. — № 18. — С. 3.
182
роботі урядової комісії, пов’язаної з весняною посухою 1929 р. Зокрема,
М. Резніков, який обіймав посаду заступника наркома Наркомземсправ України,
виступив на засіданні РНК УСРР з доповіддю «Конспект плану заходів по
сільському господарству України на 1928–1929 рік»13, в якому накреслив ос-
новні напрямки виходу з кризи та подолання наслідків посухи.
У діяльності ВАТ поряд з науковими питаннями провідне місце посідали
дослідження з вивчення місцевих кліматичних умов, ґрунтів, економіко-адмі-
ністративних заходів інтенсифікації господарств, випробувань сільськогоспо-
дарських машин та знарядь тощо. Позитивною рисою була діяльність товариства
у розвитку аграрної науки, формуванні нових науково-дослідницьких напрямів,
необхідних для подальшого розвитку тих галузей сільського господарства, що
відповідали природно-кліматичним умовам краю. Так, одним з основних завдань
дослідницької діяльності ВАТ був посів високорентабельних технічних культур
та інтенсифікація виробництва культури цукрового буряку. Аналіз програм
дослідних полів регіону показав, що за метою постановки польові досліди мали
багато направлень, однак найбільша увага приділялася застосуванню мінераль-
них добрив.
Одним із кроків організаційної агрономічної діяльності ВАТ було створення
мережі дослідних полів, які фактично мали ознаки наукових установ. Досліди
ставились у різних маєтках членів товариства і носили характер тривалих
колективних дослідів на змінних ділянках. Дослідження здійснювались за спла-
нованою фахівцями програмою, їх наукова значимість була визнана Народним
комісаріатом землеробства УРСР, про що свідчить надання фінансових асиг-
нувань. Крім того, фахівцями ВАТ, що очолювали роботу, складалися та пуб-
лікувалися щорічні звіти, тобто підводилися висновки роботи. В свою чергу
постановка польових дослідів привела до необхідності проведення лабораторних
досліджень. Відтак, широка мережа сільськогосподарських дослідних установ,
створених ВАТ, становила цілий комплекс дослідних установ різного рівня та
регіону й одночасно були складовими республіканської та всесоюзної мереж
дослідних організацій, що означає, що ВАТ було центром формування й роз-
витку наукової думки, навколо яких концентрувались і поєднувалися різні
напрями науково-дослідної та просвітницької діяльності в аграрній галузі.
Отже, завдяки проведеному дослідженню нами з’ясовано, що досвід діяль-
ності Всеукраїнського агрономічного товариства є повчальним і корисним у
сучасних умовах реформування АПК. Відтворення вітчизняної історії сільсько-
господарської дослідної справи, процесу започаткування науково-дослідних і
фахових навчальних закладів потребує об’єктивного висвітлення наукової та
просвітницької діяльності сільськогосподарських товариств на сторінках сучас-
них фундаментальних історичних та аграрних видань, зокрема у довідковій
літературі. З огляду на нинішній недостатній рівень забезпечення сільськогос-
подарських товаровиробників новітньою технікою та високоякісним насіннєвим
матеріалом актуальним є досвід створення сільськогосподарськими товарист-
вами спеціальних навчальних складів і станцій, який необхідно ретельно
————————
13 ЦДАВО України. — Ф. 290. — Оп. 7. — Спр. 2. — Арк. 220.
183
проаналізувати для розгортання діяльності аналогічних установ та організацій
на селі. Для надання науково-методичних рекомендацій щодо організації само-
стійних приватних господарств у відповідних природно-кліматичних умовах
буде корисним відродження показових господарств із характерним для певної
місцевості циклом виробництва, прикладом яких можуть слугувати зразкові
господарства минулого, створені товариствами.
Зокрема, в результаті аналізу діяльності Всеукраїнського агрономічного
товариства визначено, що його взаємини з органами самоврядування, державне
фінансування більшості науково-дослідних і освітніх закладів, створених при
ньому, свідчать про значний внесок у вирішення найактуальніших аграрних
регіональних проблем та оптимальну форму впровадження кращих наукових
розробок у виробництво. Аналітичний огляд наукових здобутків і доробку
окремих учених, що працювали у дослідних закладах ВАТ привів до висновку,
що завдяки діяльності таких відомих свого часу вчених як В. Батиренко,
М. Вольф, А. Воронін, А. Дедусенко, Г. Дибольд, І. Доленко, О. Іоффе, К. Ко-
ноненко, К. Маньковський, Г. Обдула-Абдулевский, Б. Овсянников, М. Резніков,
Ю. Уман та ін., його дослідні установи небезпідставно набували загально-
державного значення і світового визнання. Завдяки поглибленим дослідженням
учених ВАТ з окремих напрямів сільськогосподарської науки здійснювався
процес формування вузькогалузевих дисциплін, становлення й розвиток нових
наукових центрів і шкіл, що сприяло розвитку дорадництва в Україні.
ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ВСЕУКРАИНСКОГО АГРОНОМИЧЕСКОГО
ОБЩЕСТВА И ЕГО РОЛЬ В РАЗВИТИИ ДОРАДНИЦТВА В УКРАИНЕ
Билан Сергей (кандидат исторических наук, доцент Национального
университета биоресурсов и природопользования Украины, bilanso@bigmir.net)
В статье раскрыты особенности процесса, отражающие вопросы созда-
ния и деятельности сельскохозяйственных обществ в Украине в конце ХIХ —
начале ХХ в. и спектра услуг, которые они предоставляли в течение срав-
нительно непродолжительного срока существования своим членам —
сельскохозяйственным производителям, и заняли важную нишу среди субъектов
аграрного хозяйствования. Рассмотрено просветительскую деятельность сель-
скохозяйственных обществ (на примере Всеукраинского агрономического об-
щества), что способствовало распространению передовых агрономических
знаний и развития дорадництва в Украине.
Ключевые слова: сельскохозяйственные общества, исследовательское дело,
аграрный сектор, научная деятельность, сельскохозяйственные учебные заве-
дения.
184
THE ACTIVITY OF ALL-UKRAINIAN SOCIETY OF AGRONOMY
IN UKRAINE
Bilan Sergey (candidate of historical sciences, associate professor of the National
University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, bilanso@bigmir.net)
The article reveals the features of the process, reflecting the creation and activity
of agricultural companies in Ukraine in the late XIX — early XX century. and the
range of services that they provide for a relatively short period of existence of its
members — agricultural producers, and occupied an important place among the
subjects of agricultural management. Considered educational activities agricultural
societies (for example, the All-Ukrainian Society of Agronomy), which contributed to
the spread of advanced agricultural knowledge and development doradnitstvo in
Ukraine.
Keywords: agricultural society, the research business, agriculture, scientific
activity, agricultural education.
|