Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.)
У статті розглядаються зовнішньополітичні орієнтири у східноєвропейській політиці Федеративної Республіки після приходу в 1998 р. до влади «червоно-зеленої» коаліції (СДПН, Союз 90/»Зелені») на чолі з канцлером Герхардом Шредером. Визначено та охарактеризовано причини, основні прояви і наслідки зм...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Назва видання: | Український історичний збірник |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101985 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) / Г. Харлан // Український історичний збірник — 2014. — Вип. 17. — С. 235-243. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-101985 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1019852016-06-10T03:02:45Z Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) Харлан, Г. Проблеми історії XIX–XXI ст. У статті розглядаються зовнішньополітичні орієнтири у східноєвропейській політиці Федеративної Республіки після приходу в 1998 р. до влади «червоно-зеленої» коаліції (СДПН, Союз 90/»Зелені») на чолі з канцлером Герхардом Шредером. Визначено та охарактеризовано причини, основні прояви і наслідки зміни зовнішньополітичних орієнтирів у східноєвропейській політиці Німеччини упродовж 1998–2005 рр. В статье рассматриваются внешнеполитические ориентиры в восточноевропейской политике Федеративной Республики Германии после прихода в 1998 г. к власти «красно-зеленой» коалиции (СДПГ, Союз 90/«Зеленые») во главе с канцлером Герхардом Шредером. Определены и охарактеризированы причины, основные проявления и последствия изменения внешнеполитических ориентиров в восточноевропейской политике Германии в 1998–2005 гг. The paper delas of East-European Policythe «red-green» coalitionof Germany. This Process analyzes in the causes, manifestations and aftermath context of this historical period. 2014 Article Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) / Г. Харлан // Український історичний збірник — 2014. — Вип. 17. — С. 235-243. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101985 94(439)(1998–2005) uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми історії XIX–XXI ст. Проблеми історії XIX–XXI ст. |
| spellingShingle |
Проблеми історії XIX–XXI ст. Проблеми історії XIX–XXI ст. Харлан, Г. Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) Український історичний збірник |
| description |
У статті розглядаються зовнішньополітичні орієнтири у східноєвропейській політиці Федеративної Республіки після приходу в 1998 р. до влади «червоно-зеленої» коаліції (СДПН, Союз 90/»Зелені») на чолі з канцлером
Герхардом Шредером. Визначено та охарактеризовано причини, основні прояви
і наслідки зміни зовнішньополітичних орієнтирів у східноєвропейській політиці Німеччини упродовж 1998–2005 рр. |
| format |
Article |
| author |
Харлан, Г. |
| author_facet |
Харлан, Г. |
| author_sort |
Харлан, Г. |
| title |
Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) |
| title_short |
Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) |
| title_full |
Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) |
| title_fullStr |
Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) |
| title_sort |
зовнішньополітичні орієнтири фрн у східноєвропейській політиці г. шредера (1998–2005 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Проблеми історії XIX–XXI ст. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/101985 |
| citation_txt |
Зовнішньополітичні орієнтири ФРН у східноєвропейській політиці Г. Шредера (1998–2005 рр.) / Г. Харлан // Український історичний збірник — 2014. — Вип. 17. — С. 235-243. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Український історичний збірник |
| work_keys_str_mv |
AT harlang zovníšnʹopolítičníoríêntirifrnushídnoêvropejsʹkíjpolíticígšredera19982005rr |
| first_indexed |
2025-07-07T11:40:40Z |
| last_indexed |
2025-07-07T11:40:40Z |
| _version_ |
1836988173895335936 |
| fulltext |
235
Український історичний збірник, Вип. 17, 2014
УДК 94(439)(1998–2005)
Ганна Харлан∗
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ОРІЄНТИРИ ФРН У
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ Г. ШРЕДЕРА (1998–2005 рр.)
У статті розглядаються зовнішньополітичні орієнтири у східноєвро-
пейській політиці Федеративної Республіки після приходу в 1998 р. до влади
«червоно-зеленої» коаліції (СДПН, Союз 90/»Зелені») на чолі з канцлером
Герхардом Шредером. Визначено та охарактеризовано причини, основні прояви
і наслідки зміни зовнішньополітичних орієнтирів у східноєвропейській політиці
Німеччини упродовж 1998–2005 рр.
Ключові слова: ФРН, зовнішня політика, Східна Європа, Герхард Шредер,
«червоно-зелена» коаліція.
Актуальність теми зумовлена сучасним значенням Федеративної Республіки
Німеччина для розбудови та поглиблення європейської інтеграції, її визна-
чальною роллю в подальшому майбутньому Європейського Союзу. Радикальні
геополітичні зрушення в Європі на початку 1990-х рр. ознаменували собою
розпад СРСР, об’єднання Німеччини та утворення на схід від її території нових
незалежних держав, перед якими постала нагальна потреба демократизації та
повернення до європейської цивілізації. У цих умовах для молодих демократій
Центрально-Східної Європи Німеччина являла собою взірець успішної пост-
комуністичної трансформації.
Поряд із вирішенням проблем, пов’язаних з об’єднанням двох німецьких
держав, для тодішнього канцлера ФРН Гельмута Коля незмінною залишалася
спрямованість на європеїзацію Німеччини та недопущення кризових варіантів
розвитку подій у країнах Центрально-Східної Європи, оскільки це могло нега-
тивно позначитися на становище в самій Німеччині. Саме томувідразу після
об’єднання ФРН з НДР Гельмут Коль взяв курс на активну розбудову між-
державних політичних, торговельно-економічних та культурних відносин із
країнами Центрально-Східної Європи, їхнє залучення до європейських інте-
граційних процесів.
Зміна урядової коаліції в Німеччині 1998 року, в результаті якої до влади
прийшли представники СДПН та Союзу 90/«Зелені», зумовила не лише перехід
влади до післявоєнного покоління, але і певні зміни в німецькій зовнішньо-
політичній стратегії в східноєвропейському напрямку.
Крім того, період1998–2005 рр. становить собою окремий етап не лише в
політичній історії Федеративної Республіки Німеччина, а і всього Європей-
ського Союзу, оскільки, з одного боку, саме тоді переговори про приєднання до
————————
∗ Ганна Харлан — аспірантка відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої
політики України Інституту історії України НАН України, annaharlan@ukr.net
236
Євросоюзу десяти нових членів, у тому числі восьми держав Центрально-
Східної Європи вступили у вирішальну фазу, а, з іншого, Євросоюз вдався до
пошуку нових інструментів взаємодії зі своїми східними сусідами, які опи-
нилися поза межами розширення.
Різноманітні питання зовнішньої політики федерального канцлера Г. Шре-
дера висвітлені в низці монографій німецьких дослідників. Так, Едгар Вольфрум
охарактеризував основні напрямки зовнішньополітичної діяльності «червоно-
зеленого» уряду в 1998–2005 рр.1. Себастіан Седлмайр вивчав участь коалі-
ційного уряду Г. Шредера у розв’язанні міжнародних конфліктів у Косово,
Афганістані та Іраку2. Вінфред Вайт дослідив балансування зовнішньої політики
червоно-зеленої коаліції в Німеччині між реальною політикою та історичною
відповідальністю3. Новим шляхом4 та поверненням Німеччини на світову сцену5
називає Грегор Шьольген зовнішньополітичний курс ФРН у 1999–2004 рр.
Більше того, одночасно з Іракською кризою Шьольген проголошує «завершення
трансатлантичної епохи» і стверджує, що зовнішня політика ФРН, ґрунтуючись
на новій державній самосвідомості, повинна спрямовуватися переважно на
європейську сферу діяльності і партнерство з Францією як рушійною силою
європейських інтеграційних процесів6. Самостійність німецького шляху як гасло
зовнішньої політики уряду Шредера-Фішера проголосила Хельга Хафтендорн7.
Значний інтерес серед німецьких дослідників викликають питання ролі
Німеччини в східному розширенні Європейського Союзу та впровадженні
Європейської політики сусідства (ЄПС). Зокрема, Мартін Єрабек проаналізував
вплив зміни уряду ФРН 1998 року на здійснення німецької політики щодо
східного розширення Європейського Союзу8. Роль Німеччини у формуванні
ЄПС дослідила Іріс Кемпе9. Наслідки східного розширення Євросоюзу для
————————
1 Wolfrum E. Rot-Grün an der Macht. Deutschland 1998–2005. — München: C.H. Beck
Verlag, 2013. — 848 s.
2 Sedlmayr S. Die aкtive Außen und Sicherheitspolitik der rot-grünen Bundesregierung
1998–2005 / VS Verlag für Sozialwissenschaften. — Wiesbaden: GWV Fachverlage GmbH,
2008. — 239 s.
3 Veit W. Zwischen Realpolitik und historischer Verantwortung. Zur Außenpolitik der rot-
grünen Koalition in Deutschland // IPG. — 2006, № 1. — S. 46–64.
4 Schöllgen G. Die Aussenpolitik der Bundesrepublik Deutschland von den Anfangen bis
zur Gegenwart. — München: Verlag C.H. Beck, 2004. — S. 219–246.
5 Schöllgen G. Der Auftritt. Deutschlands Rückkehr auf die Weltbühne. — München:
Propyläen Verlag, 2003. — 176 s.
6 Schöllgen G. Die Zukunft der deutschen Außenpolitik liegt in Europa // Aus Politik und
Zeitgeschichte. — 2004. — № 11. — S. 9–16.
7 Haftendorn H. Maximen deutscher Außenpolitik — Von den Regierungen Kohl über
Schröder zu Merkel // R. Meier-Walser, A. Wolf. Die Auβenpolitik der Bundesrepublik Deut-
schland. Anspruch, Realität, Perspektiven. — München: Hanns Seidel Stiftung. — S. 15–25.
8 Jerábek M. Deutschland und die Osterweiterung der Europäischen Union. — München:
Verlag C. H. Beck. –2011. — S. 121–134.
9 Kempe I. Die Europäische Nachbarschaftpolitik und Rolle Deurschlands / Jäger T.,
Höse A., Oppermann K. Deutsche Außenpolitik. Sicherheit, Wohlfahrt, Institutionen und
237
України охарактеризував Хрістос Скевас10. Оксана Царні окреслила сучасний
стан та перспективи двосторонніх відносин між Україною та ЄС11. Райнер
Лінднер вивчав значення співробітництва з Німеччиною для євроінтеграційного
курсу України12.
Російські науковці при вивченні східноєвропейської політики «червоно-
зеленої» коаліції на чолі з Г. Шредером основну увагу зосередили на дослід-
женні російсько-німецьких відносин як таких, що, з одного боку, визнавалися
Герхардом Шредером пріоритетними, а, з іншого, забезпечували ефективність
східноєвропейської політики ФРН у цілому. Зокрема, така позиція стверджу-
ється у працях провідного російського германіста Н.В. Павлова13. У фундамен-
тальній колективній монографії «Германия. Вызовы ХХI века», виданій Інс-
титутом Європи РАН, детально простежуються роль ФРН в європейському
інтеграційному процесі та російсько-німецькі політичні відносини14. Дисер-
таційне дослідження А.С. Сербіної15 характеризує політику Німеччини щодо
країн Центрально-Східної Європи в 1990–2007 рр. у зв’язку з розширенням ЄС.
В українській історіографії певну увагу зазначеній проблемі приділив
С.В. Кондратюк у праці «Європейська політика об’єднаної Німеччини»16.
Детальну інформацію щодо німецької східноєвропейської політикимістить
монографія А.Ю. Мартинова «Об’єднана Німеччина: від «Боннської» до «Бер-
лінської» республіки (1990–2005)»17. О.І. Брусиловська дослідила проблему
виявлення особливостей східноєвропейської політики ФРН у зв’язку з
Normen / VS Verlag für Sozialwissenschaften. — Wiesbaden: GWV Fachverlage GmbH,
2007. — S. 241–262.
10 Skevas S. Die Osterweiterung der Europäischen Union. Der Fall Ukraine. — Marburg:
Tectum Verlag, 2006. — 315 s.
11 Czarny O. Die Ukraine und die Europäische Union. Stand und Perspektiven bilatereler
Beziehungen. — Hamburg: Diplomica Verlag GmbH, 2009. — 120 s.
12 Lindner R. Die Ukraine und Deutschland im neuen Europa // Die neue Ukraine:
Gesselschaft — Wirtschaft — Politik (1991–2001). Hrsg. Von Simon G. Köln; Weimar; Wien:
Böhlau, 2002. — S. 297–319.
13 Павлов Н.В. Внешняя политика ФРГ в постбиполярном мире / Н.В. Павлов; Ин-т
мировой экономики и международных отношений. — М.: Наука, 2005. — 410 с.;
Павлов Н.В. Внешняя политика Берлинской республики: новый «германский» путь? //
Мировая экономика и международные отношения. — 2005. — № 2. — С. 63–75;
Павлов Н.В. Германия: QUO VADIS? // Мировая экономика и международные отно-
шения. — 2006. — № 3. — С. 31–40.
14 Германия. Вызовы XXI века / Под ред. В.Б. Белова. — М.: Издательство «Весь
мир», 2009. — 792 с.
15 Сербина А.С. Политика Германии в отношении стран Центральной и Восточной
Европы в связи с расширением ЕС (1990–2007гг.) // Автореф. дис. канд. ист. наук.:
07.00.03. — Томск, 2011. — 29 с.
16 Кондратюк С.В. Європейська політика об’єднаної Німеччини. Монографія. — К.,
2008. — С. 93–142.
17 Мартинов А.Ю. Об’єднана Німеччина: від «Боннської» до «Берлінської» рес-
публіки (1990–2005). Монографія. Серія «Відкрита дослідницька концепція». Вип. 5 —
К.: Інститут історії України, 2006. — С. 355–382.
238
«нормалізацією» зовнішньої політики в період переходу від Бонна до Берліна18.
Крім того, окремі аспекти зміни зовнішньополітичних орієнтирів ФРН роз-
глянуті в кандидатській дисертації Ю.С. Горбач19, присвяченій розвитку полі-
тичних, торговельно-економічних та культурних взаємовідносин Німеччини з
країнами Вишеградської групи впродовж 1991–2004 рр. У дослідженнях
В.В. Химинця20 та С.М. Сокола21 частково характеризуються українсько-
німецькі відносини під час перебування при владі «червоно-зеленої» коаліції на
чолі з федеральним канцлером Г. Шредером, у тому числі в контексті реалізації
східноєвропейської політики ФРН та євроінтеграційного курсунашої держави.
Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що на сьогодні взарубіжній та
вітчизняній історичній науці поки що відсутні праці, в яких би детально
вивчалися зовнішньополітичніорієнтири Федеративної Республіки Німеччина в
східноєвропейській політиці федерального уряду канцлера Г. Шредера.
Метою статті є висвітлення причин, основних проявів та наслідків зміни
зовнішньополітичних орієнтирів у німецькій східноєвропейській політиці упро-
довж перебування при владі «червоно-зеленої» коаліції на чолі з федеральним
канцлером Г.Шредером у 1998–2005 рр.
Хронологічні межі статті охоплюють завершений історичний період. Нижня
хронологічна межа зумовлена приходом до влади 1998 р. «червоно-зеленої»
коаліції (СДПН, Союз 90/«Зелені») на чолі з Герхардом Шредером. Верхня
хронологічна межа пов’язана із завершенням канцлерства Г. Шредера, достро-
ковими виборами та формуванням у ФРН 2005 р. другої «великої» коаліції
(ХДС/ХСС, СДПН) на чолі з Ангелою Меркель, що, відповідно, означало
ствердження нових зовнішньополітичних пріоритетів ФРН у східноєвропей-
ському напрямку.
Гельмуту Колю в здійсненні східноєвропейської політики, незважаючи на
перевагу російського вектору, вдавалося ефективно поєднувати різноманітні
стратегічні інтереси ФРН. Німецька східноєвропейська політика в 1990–1998
роках була спрямована на недопущення кризових варіантів розвитку подій у
країнах Центрально-Східної Європи, оскільки це могло негативно позначитися
на внутрішньополітичній та економічній ситуації в самій Німеччині. Наприкінці
«ери Коля» Німеччина мала добросусідські відносини зі своїми східними
сусідами, які немалою мірою завдяки старанням Німеччини отримали шанс
взяти участь у розбудові «великої Європи».Таким чином, було закладено основу
для подальшої успішної розбудови двосторонніх відносин і посилення німець-
————————
18 Брусиловська О.І. Посткомуністична Східна Європа: зовнішні впливи, внутрішні
зміни / О.І. Брусиловська; Одеський національний ун-т ім. І.І. Мечникова. Кафедра
міжнародних відносин. — О.: Астропринт, 2007. — С. 76–87.
19 Горбач Ю.С. Взаємовідносини Німеччини і країн Вишеградської групи (1991–
2004 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.02. — К., 2005. — 22 с.
20 Химинець В.В. Українсько-німецькі відносини: політична, економічна та куль-
турна співпраця (1998–2005 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.02. — К., 2007. —
21 с.
21 Сокол С.М. Українсько-німецькі відносини (2000–2009): Автореф. дис. канд. іст.
наук: 07.00.02. — К., 2010. — 20 с.
239
кого торговельно-економічного та політичного впливу на країни Центрально-
Східної Європи.
У 1998 р. після 16-річного перебування на посаді «канцлера німецької
єдності» у результаті дострокових виборів до влади в Німеччині прийшла
коаліція СДПН та Союз90/«Зелені». Посаду федерального канцлера зайняв
Герхард Шредер. Від самого початку в здійсненні східноєвропейської політики
новий канцлер мав можливість спиратися на традиції, адже саме німецькі
соціал-демократи стали ініціаторами та провідниками «нової східної політики».
Зокрема, візит В.Брандта до Польщі в 1970 р., коли він під час відвідування
Варшавського гетто опустився на коліна перед пам’ятником жертвам Голокосту,
став знаковим явищем, актом, що символізував покаяння німців за злочини
нацистського режиму. У тому ж напрямі діяв наступник В.Брандта на посту
канцлера, соціал-демократ Г. Шмідт22.
Уже в передвиборчій програмі СДПН, яка була прийнята ще 20 грудня
1989 р. в Берліні, а потім доповнена на партійному з’їзді в Лейпцигу 17 квітня
1998 р., зазначалося, що Європейський Союз повинен прийняти всі європейські
демократії. Крім того, ЄС має запропонувати державам Східної Європи різ-
номанітні форми співпраці з метою подолання розколу Європи. Також державам
Центральної, Східної та Південно-Східної Європи обіцялася допомога в демо-
кратизації та розбудові більш гуманного суспільства23.
Варто зазначити, що питання східноєвропейської політики знайшли своє
відображення і в коаліційному договорі «Прорив і відновлення — шлях
Німеччини у ХХІ столітті», підписаному між СДПН та Союзом 90/«Зелені»
20 жовтня 1998 року. Окремо підкреслювалася необхідність використання
історичного шансу розширення ЄС на країни Центрально-Східної Європи.
Новий федеральний уряд активно підтримуватиме в цьому ЄС, здійснюючи свій
внесок завдяки ефективній стратегії підготовки до вступу та солідарній допомозі
для економічної та демократичної стабілізації Центрально-Східної Європи.
Однак ЄС повинен провести внутрішні реформи, щоб уможливити розширення.
Зокрема, це включає в себе завершення інституційних реформ напередодні
розширення. З метою уникнення соціальних та економічних переломів, пов’я-
заних зі вступом, «червоно-зелена» коаліція запропонувала ввести перехідні
періоди, наприклад обмеження вільного переміщення робочої сили24.
Крім того, в коаліційному договорі зазначалося, що новий федеральний уряд
удосконалюватиме хороші відносини з Росією та Україною. Метою є забез-
————————
22 Орлов Б.С. Политический портрет Герхарда Шрёдера / РАН ИНИОН. Центр
научно-информационных исследований глобальных и региональных проблем. Отдел
Западной Европы и Америки; Отв. ред. Т.Н. Мацонашвили. — М., 1999. — С. 28.
23 Grundsatzprogramm der Sozialdemokratischen Partei Deutschlands.Beschlossen vom
Programm-Parteitag der SPD am 20.12.1989 in Berlin, geändert auf dem Parteitag in Leipzig
am 17.04.1998. — Bonn, 1998. — S. 16–17.
24 Aufbruch und Erneuerung — Deutschlands Weg ins 21. Jahrhundert. Koalition-
vereinbarung zwischen der Sozialdemokratischen Partei Deutschlands und Bündnis 90/Die
Grünen, unterzeichnet am 20 Oktober 1998 in Bonn. — Bonn, 1998. — S. 36.
240
печення стабільності в цьому регіоні завдяки підтримці демократичних, дер-
жавно-правових, соціальних та економічних реформ25.
Зважаючи на тодішню економічну ситуацію в Німеччині, новий канцлер
пообіцяв покласти край німецькій дипломатії «чекової книжки», оскільки в кінці
епохи Гельмута Коля федеральний уряд переслідував нереалістичне поєднання
цілей. З одного боку, він боровся за розширення ЄС на схід, а, з іншого,
відмовився від Міністерства сільського господарства для підтримки аграрної
реформи. Крім того, Федеральне міністерство фінансів домагалося скорочення
німецьких внесків. Тому одним із викликів, які постали перед новим «червоно-
зеленим» урядом, була необхідність вибратися з цього неприглядного ста-
новища26.
Хоча, варто зазначити, що вже через декілька років сам Г. Шредер досить
скептично оцінював власні наміри: «Ще на початку свого канцлерства, висту-
паючи з промовою в Саарбрюккені, я дозволив собі заявити, що Брюссель
більше не буде «тринькати наші гроші», натякаючи, що Німеччина — головний
європейський платник й існує реальна диспропорція між фінансовим внеском
Німеччини в Євросоюз і зворотнім грошовим потоком, безпосередньою й
очевидною віддачею. Але, добре поміркувавши над усіма економічними пере-
вагами, які отримує наша країна, починаєш розуміти, що загальний баланс — на
нашу користь. Майже у всіх державах-членах ЄС, і особливо в державах Східної
Європи, Німеччина тримає першість за товарообігом. Мільйони робочих місць у
нашій країни опинилися б під загрозою, якби не розширення Європейського
Союзу. І сьогодні я жалкую про те висловлювання: це був старий непотріб, що
зберігся з часів антиєвропейської полеміки, і його місце — на звалищі історії»27.
Зазначені вище тези передвиборчої програми СДПН і коаліційного договору
були підтверджені в урядовій заяві Г. Шредера, виголошеній перед Бундестагом
у Бонні, від 10 листопада 1998 року. Зокрема, новий канцлер заявив, що шанс
східного розширення Європейського Союзу необхідно рішуче використати.
Європа не повинна і не буде закінчуватися колишньою залізною завісою або
східним німецьким кордоном28.
З цієї точки зору цікавим є сприйняття формування східноєвропейського
зовнішньополітичного курсу «червоно-зеленої» коаліції на чолі з Г. Шредером у
самій Східній Європі. Зокрема, польський журналіст, головний редактор поль-
ської газети «Політика» Адам Кржемінські опублікував статтю у відомому
німецькому виданні «Die Zeit» із символічною назвою «Ще багато чого потрібно
————————
25 Aufbruch und Erneuerung — Deutschlands Weg ins 21. Jahrhundert. Koalition-
vereinbarung zwischen der Sozialdemokratischen Partei Deutschlands und Bündnis 90/Die
Grünen, unterzeichnet am 20 Oktober 1998 in Bonn. — Bonn, 1998. — S. 40.
26 Jerábek M. Deutschland und die Osterweiterung der Europäischen Union. — München:
Verlag C.H. Beck. — 2011. — S. 136.
27 Шредер Г. Решения. Моя жизнь в политике. Пер с нем. Г. Леоновой. — М.:
Европа, 2007. — С. 322–323.
28 Schröder G. «Weil wir Deutschlands Kraft vertrauen…». Regierungserklärung des
Bundeskanzlers am 10. November 1998 vor dem Deutschen Bundestag in Bonn. — Bonn,
1998. — S. 39.
241
зробити. Завдання для червоно-зелених: четверта східна політика». За його
переконанням, хоча новий канцлер не надто відомий у Східній Європі, проте він
має хороші можливості після Віллі Брандта, Гельмута Шмідта і Гельмута Коля
відносно швидко розпочати втілювати так би мовити»четверту східну полі-
тику»29.
Ця «четверта східна політика» повинна виходити з усвідомлення того факту,
що Польща, Чехія та Угорщина, а дещо пізніше ймовірно також і Словаччина,
Румунія, Болгарія і Балтійські республіки стануть внутрішніми сусідами Німеч-
чини в межах Європейського Союзу. Тим самим буде здійснено поворот від
двохсотлітньої старої політичної традиції, відповідно до якої Росія була
головним партнером Німеччини на Сході, а інша «проміжна Європа» вико-
нувала функцію гегемоніальних претензій Німеччини і Росії. «Внутрішнє су-
сідство» із східними європейцями в майбутньому розширеному ЄС вимагає
особливої уваги і співпраці, які також можуть позитивно вплинути на дружні
відносини з Росією та Україною. І насправді це означає зміну традиційної
ієрархії цілей східної політики Німеччини30.
Поряд із підготовкою до східного розширення Європейського Союзу
Німеччина стала одним із ініціаторів впровадження Європейської політики
сусідства (ЄПС), являла собою «змішаний» інструмент політики ЄС, який
спирався на повноваження Співтовариства та на можливості і ресурси його
держав-членів. ЄПС і яку було розроблено для країн, що в найближчому май-
бутньому не збираються або не зможуть стати членами Європейського Союзу.
У зв’язку з цим необхідно згадати вихід 2000 року книги представника
СДПН Гельмута Шмідта під назвою «Самоствердження Європи. Перспективи
для 21 століття».Колишній канцлер ФРН, який виступав послідовним продов-
жувачем нової «східної політики» Віллі Брандта,рішуче заперечує проти роз-
ширення Європейського Союзу на країни «нової Східної Європи» — Росію,
Україну та Білорусію. На його думку, три народи російського культурного кола
повинні самостійно дбати про своє майбутнє. Зі свого боку, очільники ЄС мають
остерігатися необдуманих розмов, наприклад на адресу України, щодо мож-
ливості впливати на це майбутнє. Крім того, не можна забувати двох фактів:
геополітично Росія є і залишається світовою державою. Як Росія, так і Україна з
Білорусією належать до спільної, історично зрослої, окремої культурної суб-
станції, яка суттєво відрізняється від спільної субстанції п’ятнадцяти держав-
членів Європейського Союзу31.
Основні положення східноєвропейського зовнішньополітичного курсу феде-
рального канцлера Г. Шредера загалом були підтверджувались і в другому
коаліційному договорі «Оновлення — Справедливість — Стійкість. За еконо-
мічно сильну, соціальну та екологічну Німеччину. За життєздатну демократію»,
————————
29 Krzeminski A. Noch viel zu tun. Eine Aufgabe für Rot-Grün. Die vierte Ostpolitik
[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.zeit.de/1998/41/Noch_viel_zu_tun
30 Krzeminski A. Noch viel zu tun. Eine Aufgabe für Rot-Grün. Die vierte Ostpolitik
[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.zeit.de/1998/41/Noch_viel_zu_tun
31 Schmidt H. Die Selbstbehauptung Europas: Perspektiven für das 21 Jahrhundert. —
Stutgart; München: Deutsche Verlags-Anstalt, 2000. — S. 219.
242
підписаному між СДПН та Союзом 90/«Зелені» 16 жовтня 2002 р. Зокрема, було
підкреслено намір федерального урядувикористати розширення ЄС і НАТО з
метою інтенсифікації співпраці із східними сусідами. У межах цих структур
Німеччина прагне до розвитку міцного і довгострокового партнерства з Росією у
сфері безпеки, а також підтримки співпраці з цією державою в політичній,
економічній та громадській сферах з метою сприяння здійсненню демокра-
тичних, правових і соціальних реформ. На основі спільних цінностей декла-
рувався розвиток відносин із незалежною Україною і підтримка її політики
реформ, формування громадянського суспільства та зміцнення демократії32.
Окремо необхідно відзначити заходи Г. Шредера з подолання політичної
кризи в Україні періоду «помаранчевої революції». За переконанням відомої
німецької дослідниці ЄПС Іріс Кемпе, роль Г. Шредера в цьому питанні зраз-
ково пояснює амбівалентну позицію Німеччини між збереженням особливих
німецько-російських відносин та прагненням посилення демократичного руху в
державах Східної Європи. Натомість Кремль спробував домінувати на постра-
дянському просторі за допомогою особистих залежностей і пільгових умов
поставок російських енергоносіїв. Хоча ця політика суперечить російським
інтересам, проте Росія залишається незамінною складовою збереження ста-
більності в цьому регіоні. Г. Шредер підкреслив цю роль Росії, але при цьому
звернув увагу на можливий дефіцит демократії33.
Взаємодію Німеччини з країнами Центрально-Східної Європи дещо усклад-
нили їхні відмінні позиції щодо бомбардування Косово в березні–червні 1999
року та американсько-британської операції в Іраку 2003 року. Це засвідчило не
лише посилення прагнень країн Центрально-Східної Європи творити самостійну
зовнішню політику і відстоювати власні інтереси, а й певною мірою поставило
під сумнів традиційну здатність ФРН безумовно впливати на формування їх
зовнішньополітичного курсу.
Таким чином, після приходу до влади федерального уряду канцлера Гер-
харда Шредера 1998 р. східноєвропейська політика ФРН не могла зводитися до
традиційної за часів Г. Коля дипломатії «чекової книжки» та примирення із
жертвами нацистського режиму. Майбутнє розширення Європейського Союзу
вимагало розробки принципово нових форм взаємодії із країнами Східної
Європи. Найважливішим пріоритетом, як і за часів канцлера Г. Коля, залишалась
підготовка вступу до Європейського Союзу країн Центрально-Східної Європи.
Г. Шредер прагнув знайти спосіб, який би, з одного боку, дозволив країнам
Центрально-Східної Європи якнайшвидше інтегруватися до Євросоюзу, а, з
іншого, зменшити негативні впливи від такого масштабного розширення на
Німеччину та інших «старих» членів ЄС. Водночас Німеччина виступила одним
————————
32 Koalitionsvertrag 2002–2006: Erneuerung — Gerechtigkeit — Nachhaltigkeit. Für ein
wirtschaftlich starkes, soziales und ökologisches Deutschland. Für eine lebendige Demokratie.
Berlin, den 16.Oktober 2002. — Berlin, 2002. — S. 73–74.
33 Kempe I. Die Europäische Nachbarschaftpolitik und Rolle Deutschlands / Jäger T.,
Höse A., Oppermann K. Deutsche Außenpolitik. Sicherheit, Wohlfahrt, Institutionen und
Normen / VS Verlag für Sozialwissenschaften. — Wiesbaden: GWV Fachverlage GmbH,
2007. — S. 245.
243
із ініціаторів впровадження Європейської політики сусідства, що мала стати
гарантом стабільності на кордонах розширеного Європейського Союзу. Однак,
порівняно з попереднім канцлером Г. Колем, Г. Шредер у своїй східноєвро-
пейській політиці ще більше уваги приділяв співпраці з Російською Федерацією,
яка остаточно закріпила за собою позиції ключового німецького партнера на
пострадянському просторі. Тісні дружні особисті відносини Г. Шредера та
В. Путіна досі залишаються предметом критики з боку опонентів німецьких
соціал-демократів. Особливо, зважаючи на той факт, що після відставки в
листопаді 2005 р. з посади канцлера Г. Шредер очолив правління компанії, яка
будувала, а зараз керує Балтійським газопроводом Північний потік). Тож Гер-
харда Шредера донині вважають ледь не головним агентом впливу Путіна в
Німеччині.
ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКИЕ ОРИЕНТИРЫ ФРГ
В ВОСТОЧНОЕВРОПЕЙСКОЙ ПОЛИТИКЕ Г.ШРЕДЕРА (1998–2005)
Анна Харлан (аспирантка отдела истории международных отношений и внешней
политики Украины Института истории Украины НАН Украины,
annaharlan@ukr.net)
В статье рассматриваются внешнеполитические ориентиры в восточно-
европейскойполитикаФедеративнойРеспубликиГерманияпослеприходав 1998 г. к
власти «красно-зеленой» коалиции (СДПГ, Союз 90/«Зеленые») во главе с
канцлером Герхардом Шредером. Определены и охарактеризированы причины,
основные проявления и последствия изменения внешнеполитических ориентиров
в восточноевропейской политике Германиив 1998–2005 гг.
Ключевые слова: ФРГ, внешняя политика, Восточная Европа, Герхард
Шредер, «красно-зеленая» коалиция.
FOREIGN POLICY LANDMARKS IN THE EAST-EUROPEAN POLICY
OF CHANCELLOR G. SCHROEDER (1998–2005)
Anna Kharlan (post graduate student of the history department of international
relations end foreign policy of Ukraine, Institute of History of the NAS of Ukraine,
annaharlan@ukr.net)
The paper delas of East-European Policythe «red-green» coalitionof Germany.
This Process analyzes in the causes, manifestations and aftermath context of this
historical period.
Keywords: Germany, Foreign policy, East-Europe, chancellor Schroeder, «red-
green» coalition.
|