Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації

У статті розглянуто основні напрями політики курфюрста Моріца Саксонського. Схарактеризовано підходи Моріца до вирішення конфесійно-політичних проблем, його відносини з імператорською владою, зовнішньополітичні контакти. Визначено причини участі Моріца Саксонського у виступі князів проти імператор...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Каріков, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Український історичний збірник
Теми:	Історія середньовіччя і Нового часу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103284
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації / С. Каріков // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 52-61. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-103284
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1032842016-06-16T03:02:30Z Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації Каріков, С. Історія середньовіччя і Нового часу У статті розглянуто основні напрями політики курфюрста Моріца Саксонського. Схарактеризовано підходи Моріца до вирішення конфесійно-політичних проблем, його відносини з імператорською владою, зовнішньополітичні контакти. Визначено причини участі Моріца Саксонського у виступі князів проти імператора Карла V. Зроблено висновок щодо зростання політичної значущості курфюршества Саксонського у процесі лютеранської конфесіоналізації. The article deals with main lines of the political activity of Maurice, Elector of Saxony. Maurice’s approaches to the solution of confessional and political problems, relations with the imperial power, foreign contacts are characterized. Causes of participation of Maurice of Saxony in a conspiracy of princes against Charles V are determined. The conclusion about increase of political importance of the Electorate of Saxony in the Lutheran confessionalization is made. 2015 Article Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації / С. Каріков // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 52-61. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103284 94(430) “1547–1553” uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія середньовіччя і Нового часу Історія середньовіччя і Нового часу
spellingShingle	Історія середньовіччя і Нового часу Історія середньовіччя і Нового часу Каріков, С. Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації Український історичний збірник
description	У статті розглянуто основні напрями політики курфюрста Моріца Саксонського. Схарактеризовано підходи Моріца до вирішення конфесійно-політичних проблем, його відносини з імператорською владою, зовнішньополітичні контакти. Визначено причини участі Моріца Саксонського у виступі князів проти імператора Карла V. Зроблено висновок щодо зростання політичної значущості курфюршества Саксонського у процесі лютеранської конфесіоналізації.
format	Article
author	Каріков, С.
author_facet	Каріков, С.
author_sort	Каріков, С.
title	Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації
title_short	Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації
title_full	Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації
title_fullStr	Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації
title_full_unstemmed	Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації
title_sort	політична діяльність курфюрста моріца саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Історія середньовіччя і Нового часу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103284
citation_txt	Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації / С. Каріков // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 52-61. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Український історичний збірник
work_keys_str_mv	AT karíkovs polítičnadíâlʹnístʹkurfûrstamorícasaksonsʹkogov15471553rrukontekstílûteransʹkoíkonfesíonalízacíí
first_indexed	2025-07-07T13:33:49Z
last_indexed	2025-07-07T13:33:49Z
_version_	1836995293099327488
fulltext	52 Український історичний збірник, Вип. 18, 2015 УДК 94(430) “1547–1553” Сергій Каріков∗ ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КУРФЮРСТА МОРІЦА САКСОНСЬКОГО В 1547–1553 рр. У КОНТЕКСТІ ЛЮТЕРАНСЬКОЇ КОНФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ У статті розглянуто основні напрями політики курфюрста Моріца Сак- сонського. Схарактеризовано підходи Моріца до вирішення конфесійно-політич- них проблем, його відносини з імператорською владою, зовнішньополітичні контакти. Визначено причини участі Моріца Саксонського у виступі князів проти імператора Карла V. Зроблено висновок щодо зростання політичної значущості курфюршества Саксонського у процесі лютеранської конфесіо- налізації. Ключові слова: курфюрст Моріц Саксонський, імператор Карл V, конфе- сіоналізація, Реформація, курфюршество Саксонське, Священна Римська імпе- рія, інтерим. Події лютеранської конфесіоналізації в німецьких територіях XVI ст. нероз- ривно пов’язані з політичними процесами раннього Нового часу. Боротьба між імперською та князівською владою, конфлікти між євангелічними, католиць- кими й реформатськими правителями, зростання суспільно-політичної актив- ності міського населення безпосередньо впливали на конфесійне будівництво в німецькому суспільстві, великою мірою визначаючи його результати. Досліджуючи зазначені процеси, варто, зокрема, приділити увагу діяльності тих осіб, які відігравали провідну роль у суспільно-політичному житті Німеччини раннього Нового часу. До таких діячів належить курфюрст Моріц Саксонський. Постать Моріца Саксонського традиційно викликає значний інтерес у дослідників Реформації. У бурхливих подіях 40–50-х рр. XVI ст. — Шмаль- кальденській війні 1546–1547 рр., дипломатичних переговорах, «князівській війні» 1552 р. — роль цього політичного діяча виявилася однією з ключових. Водночас зазначимо, що в історіографії склалися різні підходи до оцінки політичної діяльності Моріца. Сучасні дослідники характеризують її, зокрема, як балансування, орієнтоване на досягнення власної політичної вигоди1, як мож- ливий, але нереалізований варіант створення регіональної абсолютистської ———————— ∗ Сергій Каріков — кандидат історичних наук, доцент, Національний університет цивільного захисту України, karsan2002@mail.ru 1 Klueting H. Die Konfessionelle Zeitalter. 1525–1648 / H. Klueting. — Stuttgart: Ulmer, 1989. — S. 139. 53 держави в межах Саксонії2, як надання нового виміру політичним та конфе- сійним основам державного ладу курфюршества Саксонського3. Остання харак- теристика набуває розвитку в узагальнюючому визначенні дій Моріца у сфері політики і церкви як таких, що увічнили Саксонію в історії майбутніх століть4. Таке розмаїття суперечливих оцінок — від критичних до компліментарних — засвідчує актуальність подальшого вивчення різних аспектів багатогранної діяльності Моріца. Не маючи на меті в межах однієї розвідки охарактеризувати всю політичну біографію Моріца Саксонського, ми зосереджуємо увагу на її заключному етапі — 1547–1553 р. Саме в цей час, після завершення Шмалькальденської війни, енергійний Моріц став курфюрстом Саксонії, зосередивши в своїх руках владу над переважною більшістю володінь регіону. За часів правління Моріца кур- фюршество Саксонське відіграло важливу роль у подіях Реформації, що визна- чалося як його місцем у політичних відносинах у межах Священної Римської імперії, так і активною участю в зовнішньополітичній діяльності. Загальна оцінка політичної діяльності Моріца Саксонського у зазначений період, на нашу думку, має бути надана з урахуванням відповіді на питання, наскільки ця діяльність продовжувала попередній курс саксонських правителів і наскільки вона відхилялася від цього курсу. Прихід Моріца до влади в курфюршестві Саксонському став закономірним наслідком завершення Шмалькальденської війни. Після того, як курфюрста Йоганна Фрідріха Саксонського було взято в полон імператорськими військами, його регалії, разом з правами на Саксонію-Віттенберг — тобто на власне курфюршеські землі — перейшли до герцога Моріца. 4 червня 1547 р. Моріц посів місце саксонського курфюрста, а 24 лютого 1548 р. на Аугсбурзькому рейхстазі імператор Карл V здійснив урочисту офіційну церемонію жалування Моріцу курфюршеського володіння5. Переможені родичі Моріца були вимушені відступити до тюрінзьких володінь. З цього часу береги Ельби з Дрезденом, Mейссеном, Віттенбергом, Рудні гори, що простяглися вздовж богемських володінь Габсбургів, були закріплені за Моріцем та його спадкоємцями. Близькість до імперських доменів стала константою місцевої історії Саксонії6. Таким чином, курфюршество Саксонське було переведене з-під влади ернес- ———————— 2 Ивонин Ю.Е. Загадки политики Морица Саксонского / Ю.Е. Ивонин // Иво- нин Ю.Е. Императоры, короли, министры. Политические портреты XVI века: Исто- рические очерки. — Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1994. — С. 128. 3 Rudersdorf M. Moritz (1541/47–1553) / M. Rudersdorf // Die Herrscher Sachsens. Markgrafen, Kurfürsten, Könige. 1089–1918. — München: Beck, 2007. — S. 91. 4 Herrmann J. Moritz von Sachsen (1521–1553): Landes-, Reichs- und Friedensfürst / J. Herrmann. — Beucha-Markkleeberg: Sax-Verlag, 2013. — S. 7. 5 Smolinsky H. Albertinisches Sachsen / H. Smolinsky // Die Territorien des Reichs im Zeitalter der Reformation und Konfessionalisierung. Land und Konfession 1500–1600. — Münster: Aschendorff, 1990. — Bd. 2. — S. 20. 6 Прокопьев А.Ю. Как сохранить единство? О возможностях интеграции в век религиозного раскола / А.Ю. Прокопьев // Проблемы социальной истории и культуры Средних веков и раннего Нового времени. — Вып. 11. — СПб., 2014. — С. 9. 54 тинської лінії правлячої династії Веттінів під контроль представників альбер- тинської лінії. Однак, на думку Ю. Івоніна, хоча територіальні володіння Моріца Саксон- ського після Шмалькальденської війни зросли, а він здобув титул курфюрста, його роль у німецьких справах стала менш значною, ніж у колишніх курфюрстів Саксонії7. Виникнення такого двозначного становища може бути пояснене насамперед діями імператора Карла V, не зацікавленого у надмірному посиленні політичного впливу територіальних правителів. Дослідники пов’язують початок відчуження між курфюрстом та імператором з негативною реакцією Карла V на прохання Моріца пом’якшити долю його тестя — ландграфа Філіпа Гессен- ського, який після поразки євангелічного угруповання у Шмалькальденській війні був заарештований8. На думку Ф. Бецольда, дії імператора були зумовлені правилом «Divide et impera»: щоб тримати Моріца в постійній невпевненості і залежності, най- кращим засобом для Карла V була підтримка суперництва між обома сак- сонськими династичними лініями. Відповідно новоспечений саксонський кур- фюрст мусив гарантувати молодшим представникам ернестинської династичної лінії щорічний прибуток у 50 тис. гульденів, передати їм частину земель у Тюрінгії, а королю Фердінанду — лени ернестинського дому Веттінів у Чехії. Крім того, він не здобув очікуваного права контролю над Магдебургом і Гальберштадтом — центрами духовних володінь. Така ситуація перешкоджала Моріцу досягнути реального незалежного становища територіального пра- вителя9. Гострою суспільно-політичною проблемою, яку мав вирішувати Моріц, стало й релігійне питання. Конфесійно-політична ситуація в курфюршестві Саксонському після завершення Шмалькальденської війни визначалася як чин- никами внутрішнього порядку (створення протягом попередніх двох десятиліть основ євангелічної церковної організації), так і зовнішніми впливами. Ключову роль серед останніх відіграло ухвалення Аугсбурзького інтериму на засіданні рейхстагу; цей документ було надруковано 15 травня 1548 р.10. Х. Шиллінг визначає Аугсбурзький інтерим або «імператорську мішану релігію» як спробу попереднього вирішення релігійної проблеми до остаточного її врегулювання, яке мало відбутися на основі постанов Тридентського церков- ного собору, що розпочав дію у 1545 р.11. Інтерим відкидав ключові положення ———————— 7 Ивонин Ю.Е. Загадки политики Морица Саксонского / Ю.Е. Ивонин // Иво- нин Ю.Е. Императоры, короли, министры. Политические портреты XVI века: Истори- ческие очерки. — Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1994. — С. 126. 8 Junghans H. Martin Luther und Wittenberg / H. Junghans. — München; Berlin: Koehler und Amelang, 1996. — S. 123. 9 Бецольд Ф. История реформации в Германии / Ф. Бецольд; пер. с нем. — СПб.: Изд. Л.Ф. Пантелеева, 1900. — Т. 2. — С. 298. 10 Zur Mühlen K.-H. Reformation und Gegenreformation / K.-H. zur Mühlen. — Göttingen: Vandenhoeck und Ruprecht, 1999. — T. 2. — S. 50. 11 Schilling H. Aufbruch und Krise. Deutschland 1517–1648 / H. Schilling. — Berlin: Siedler, 1994. — S. 233. 55 догматики лютеранства, а також більшість елементів євангелічного культу. У цьому документі було недвозначно проголошено: усі католицькі церемонії, зокрема — чин хрещення, мали зберігатися. Так само мали залишатися в церквах предмети католицького культу (ікони, статуї та ін.)12. До поступок на користь протестантів, визнаних Аугсбурзьким інтеримом, належали дозвіл ми- рянам причащатися під двома видами (як хлібом, так і вином), а також скасування целібату. Однак навіть їх запровадження обмежувалося територіями, де раніше вже відбулося створення євангелічної церковної організації. У като- лицьких володіннях існуюча церковна організація та порядок богослужіння зберігалися без змін13. Фактично інтерим позначив неприховане прагнення імпе- ратора і католицького духовенства усунути всі можливості для подальшого здійснення лютеранської конфесіоналізації, звівши її до окремих обрядів, які не мали зачіпати фундаментальних догматів віровчення католицизму. Саксонський курфюрст скаржився імператору, що Аугсбурзький інтерим є занадто важким для нього. Імовірно, він усвідомлював, що покора його нових підданих не буде забезпечена в умовах дії інтериму, а, швидше, ухвалення цього документа додасть нових труднощів. Тому Моріц не міг і не бажав приймати Аугсбурзький інтерим без обговорення з представниками земельних станів та теологами14. Небайдужість курфюрста до цієї проблеми засвідчує листування з групою віттенберзьких теологів, які в листопаді 1548 р. підготували перелік суперечливих пунктів (дотримання посту, відправа приватних мес) і виклали пропозиції щодо питань догматики і культу15. У підсумку обговорення 22 грудня 1548 р. на сеймі було ухвалено Лейпцизький інтерим, що, поширюючись на територію курфюршества Саксонського, мав певні особливості порівняно з загальноімперським Аугсбурзьким інтеримом16. Ухвалений у Лейпцизі документ, в укладанні якого взяв активну участь Філіп Меланхтон, був своєрідним компромісом з католицизмом, що знайшло вияв у відновленні низки зовнішніх обрядів католицького богослужіння. Ідейним обґрунтуванням такого підходу став принцип адіафори як морально- ———————— 12 Folgen der Niederlage: das Augsburger Interim / R.A. Müller (Hg.) // Deutsche Geschichte in Quellen und Darstellung. — Stuttgart: Reclam, 2001. — Bd. 3. — S. 455–456. 13 Klueting H. Die Konfessionelle Zeitalter… — S. 132. 14 Wartenberg G. Die Entstehung der sächsischen Landeskirche von 1539 bis 1559 / G. Wartenberg // Das Jahrhundert der Reformation in Sachsen. — Berlin: Evangelische Verlagsanstalt, 1989. — S. 84. 15 Erste Schrift der Räte an die Theologen // Politische Korrespondenz des Herzogs und Kurfürsten Moritz von Sachsen. — Berlin: Akad.-Verl., 1992. — Bd. 4. — S. 220–221; Erste Bedenken der Theologen und Georgs von Anhalt über die Agende an die Räte // Politische Korrespondenz des Herzogs und Kurfürsten Moritz von Sachsen. — Berlin: Akad.-Verl., 1992. — Bd. 4. — S. 221–222 $ Andere Schrift der Theologen // Politische Korrespondenz des Herzogs und Kurfürsten Moritz von Sachsen. — Berlin: Akad.-Verl., 1992. — Bd. 4. — S. 222–223. 16 Steinmetz M. Deutschland von 1476 bis 1648 (Von der frühbürgerlichen Revolution bis zum Westfälischen Frieden) / M. Steinmetz. — Berlin: VEB Deutscher Verlag der Wissen- schaften, 1965. — 428 S. 56 етичної нейтральності зовнішніх обрядів і відповідно — їх неістотності для сповідування євангелічного віровчення. Ортодоксальні лютерани (зокрема, Ма- тіус Флакк) рішуче засудили ці поступки17. Однак у підсумку компромісний Лейпцизький інтерим стримав подальшу рекатолизацію Саксонії, на певний час забезпечивши стабільність у суспільстві і зберігши можливість у майбутньому активізувати лютеранську конфесіоналізацію в регіоні. Одночасно при дворі Моріца було розроблено програму реформування сфери державного управління, фінансів, судової системи, освіти на території курфюршества Саксонського18. Зокрема, в регіоні продовжували функціонувати створені ще в 1543 р. т.зв. «князівські» школи у Гріммі, Мейссені і Пфорті, програма яких забезпечувала виховання молоді в дусі євангелізму19. Відповідно до загальної тенденції осілості територіальних государів, притаманній у XVI ст. різним німецьким князівствам, у регіоні оформилася резиденція як постійне місце перебування територіального государя і його двору, що сприяло удоско- наленню організації системи державного управління. Таким політичним цент- ром курфюршества Саксонського став Дрезден20. Зазначені заходи сприяли поступовому подоланню негативного ставлення до нового правителя з боку євангелічних кіл саксонського суспільства. Відносна стабілізація внутрішнього суспільно-політичного становища допомогла Моріцу перейти до подальших дій, які за своїм значенням вийшли за межі території, підконтрольної курфюрсту. Тому подальші політичні процеси в курфюршестві Саксонському за часів правління Моріца, на наш погляд, доцільно розглядати в широкому контексті суспільно-політичної ситуації у Священній Римській імпе- рії на межі 40–50-х рр. XVI ст. Відповідно активізація дій саксонського кур- фюрста може бути визначена як конкретний вияв загальної реакції низки територіальних правителів на посилення тиску імператорської влади, втіленням якого постало ухвалення Аугсбурзького інтериму. З 1550 р. в альбертинській політиці почала виявляти себе нова орієнтація, пов’язана із загальноімперськими процесами. Відмова імператора звільнити ландграфа Філіпа Гессенського спричинила жорстку позицію імперських чинів на Аугсбурзському рейхстазі 1550/1551 рр. Промовистою була та обставина, що голоси протесту лунали з боку не тільки протестантських, а й католицьких князів, що засвідчило інтегральну єдність територіальних правителів у структурі ———————— 17 Бецольд Ф. История реформации в Германии… — С. 319. 18 Winter C. Sachsen als europäische Großmacht? Moritz von Sachsen als Führer der Opposition gegen Kaiser Karl V / C. Winter // Denkströme. Journal der Sächsischen Akademie der Wissenschaften. — 2010. — H. 4. — S. 112. 19 Thomas R. Die Neuordnung der Schulen und der Universität Leipzig / R. Thomas // Das Jahrhundert der Reformation in Sachsen. — Berlin: Evangelische Verlagsanstalt, 1989. — S. 126. 20 Таценко Т.Н. Центральные органы управления в немецких территориальных госу- дарствах XVI в. / Т.Н. Таценко // Властные институты и должности в Европе в Средние века и раннее Новое время. — М.: КДУ, 2011. — С. 189. 57 імперії: різниця у вірі не передбачала автоматично статусного антагонізму21. Загострення політичної ситуації також визначалося антиклерикальним рухом у Північній Німеччині, загострення якого було пов’язане з обороною Магдебурга. На думку Г. Вартенберга, ці події підштовхнули Моріца до подальшого пошуку союзників22. Провідну роль у підготовці виступу проти імператора відіграли терито- ріальні правителі північних і східних територій Німеччини, де лютеранська конфесіоналізація розгорнулася вже у 20-х рр. XVI ст. Зокрема, для захисту євангелізму об’єдналися князі Ганс Бранденбург-Кюстрінський, Альбрехт Прус- ський, Йоганн Альбрехт Бранденбурзький. Захист Аугсбурзького віросповідання і звільнення Філіпа Гессенського були визначені як головні цілі змовників23. Але фактичним організатором опору Ю. Івонін визначає саме Моріца Саксонського, який протягом певного часу перебував у затінку24. Ф. Бланкмайстер пояснює дії Моріца неприйнятністю для саксонського курфюрста зведення нанівець здобутків попередньої діяльності реформаторів внаслідок реалізації положень Аугсбурзького та Лейпцизького інтеримів25. Однак, на нашу думку, таке тлумачення виглядає непереконливим. Варто взяти до уваги, зокрема, ту обставину, що Лейпцизький інтерим був прийнятий за безпосереднього сприяння Моріца — отже, принаймні на певному етапі, цей документ відповідав інтересам правителя Саксонії. Висновок Ф. Бланкмайстера: «Усі очі були спрямовані на нього [Моріца — С.К.] як на рятівника Євангелія»26 більшою мірою виглядає даниною пошани політичному діячеві з боку пред- ставника протестантської історіографії ХІХ ст., ніж реальною оцінкою з боку лютеранської громадськості XVI ст. В очах останньої новоспечений курфюрст, холоднокровно залишив своїх соратників за Шмалькальденським союзом і пере- йшов до лав імператорського табору, лише за два роки до того постав «Іудою з Мейссена»27. Навряд чи покращення ставлення до курфюрста з боку саксон- ського суспільства могло протягом короткого проміжку часу досягти рівня всезагальної беззастережної віри «рятівникові» — і навряд чи подібна віра ———————— 21 Прокопьев А.Ю. Династия и репутация: имперские князья в кризисах раннего Нового времени / А.Ю. Прокопьев // К 400-летию Дома Романовых. Монархии и динас- тии в истории Европы и России: Сборник материалов международной научной кон- ференции: в 2 ч. — Ч. 1. — СПб.: Скифия-Принт, 2013. — С. 123–124. 22 Wartenberg G. Die Entstehung der sächsischen Landeskirche von 1539 bis 1559… — S. 86. 23 Jung M.H. Reformation und Konfessionelles Zeitalter (1525–1648) / M.H. Jung. — Göttingen: Vandenhoeck und Ruprecht, 2012. — S. 174. 24 Ивонин Ю.Е. Саксония, Англия и Франция во второй половине XVI — начале XVII века… — С. 125. 25 Blanckmeister F. Sächsische Kirchengeschichte / F. Blanckmeister. — Dresden: Sturm und Co, 1868. — S. 115. 26 Ibid. 27 Die Reaktion der Öffentlichkeit auf das Vorgehen von Moritz / R.A. Müller (Hg.) // Deutsche Geschichte in Quellen und Darstellung. — Stuttgart: Reclam, 2001. — Bd. 3. — S. 454. 58 відіграла б для Моріца вирішальну роль поза урахуванням реальної політичної кон’юнктури в державі та за її межами. На нашу думку, поступова активізація союзної політики, здійснювана Морі- цем за підтримки придворних радників, насамперед стала відповіддю саксон- ського курфюрста на обмеження з боку імператорської влади. За наявної суспільно-політичної ситуації у Священній Римській імперії нейтралітет навряд чи був можливим для Моріца: він повинен був вирішити, чи можливо роз- раховувати, по-перше, на перемогу князівської опозиції, а по-друге — на звільнення в такому випадку ув’язненого курфюрста Йоганна Фрідріха, який прагнув повернути собі колишні володіння в Саксонії. Зрозуміле небажання реалізації останнього варіанта подій і прагнення Моріца перехопити ініціативу, на нашу думку, могли сприяти його приєднанню до змовників. Перехід правителя Саксонії на бік опозиційного князівського угруповання, на думку Х. Смолінскі, позначив початок заключної фази політики Моріца, що слугувала захисту його попередніх здобутків28. Однак варто вказати, що цілі саксонського курфюрста виглядали більш далекосяжними, ніж просте бажання зберегти завойовані позиції. Х. Рудольф зазначає, що характерною рисою діяль- ності Моріца Саксонського періоду 1547–1553 рр. було посилення зовнішньо- політичної активності курфюрста29. Спочатку зовнішньополітичний курс Моріца тяжів до чеського й австрійського короля Фердінанда, який конфліктував з імператором Карлом V. Влітку 1549 р. Моріц і Фердінанд здійснили взаємні відвідини, що сприяло зростанню довіри між правителями, зміцнивши тради- ційно добросусідські стосунки між Саксонією й Чехією. Важливу роль у по- дальшій зовнішній політиці Моріца Саксонського також відіграло його перебу- вання в Італії, де курфюрст зустрівся з феррарським герцогом Ерколе ІІ д’Есте — союзником Французького королівства. Можливо, ця зустріч вплинула на рі- шення Моріца використати конфлікт між Карлом V та французьким королем Генріхом ІІ для досягнення власних цілей30. На наш погляд, з 1550 р. зовнішньополітична активність курфюрста Моріца виразно набуває форм участі в підготовці виступу проти імператорської влади. Підтримка, надана цьому виступу з боку Генріха ІІ, була зумовлена реальною загрозою, яку становило підпорядкування німецьких територіальних князів Карлу V для Франції: внаслідок цього баланс сил міг порушитися на користь імператора. Тому Генріх II, який переслідував протестантів у себе в країні, став висловлювати невдоволення політикою Карла V в Німеччині. Зміцнення кня- ———————— 28 Smolinsky H. Albertinisches Sachsen / H. Smolinsky // Die Territorien des Reichs im Zeitalter der Reformation und Konfessionalisierung. Land und Konfession 1500–1600. — Münster: Aschendorff, 1990. — Bd. 2. — S. 20. 29 Rudolph H. Moritz von Sachsen — Formen und Funktionen der Herrschaftsrep- räsentation eines Fürsten an der Zeitenwende / H. Rudolph // Fürsten an der Zeitenwende zwischen Gruppenbild und Individualität. Formen fürstlicher Selbstdarstellung und ihre Rezeption (1450–1550). — Ostfildern: Thorbecke, 2009. — S. 371. 30 Winter C. Sachsen als europäische Großmacht? Moritz von Sachsen als Führer der Opposition gegen Kaiser Karl V / C. Winter // Denkströme. Journal der Sächsischen Akademie der Wissenschaften. — 2010. — H. 4. — S. 113. 59 жого територіалізму у Священній Римській імперії, по суті, було гарантією безпеки французьких кордонів на сході і відволікало імперську владу від більш активної політики в Італії, що давало французької монархії більшу свободу рук як на кордоні з Нідерландами, так і в італійських землях31. Рішення Моріца щодо укладання коаліції з Францією зіткнулося з певним ризиком, оскільки попередні переговори не залишилися непоміченими при дворі імператора, проте, імовірно, не були оцінені ним належним чином32. Незважаючи на загрозу розкриття змови і втрату здобутого раніше статусу, Моріц продовжує зближення з Францією, що засвідчує його прагнення до виходу на рівень повноправного політичного суб’єкта. У травні 1551 р. до Франції були відправлені посли Моріца Саксонського. Оскільки Генріх ІІ прагнув створення антигабсбургського союзу, суперечності між Францією та Саксонією були владнані. Моріц підтримав повсталих князів і 15 жовтня 1551 р. приєднався до змови в Лохау, яка мала на меті розпочати війну проти імператора в союзі з французьким королем. Остаточну угоду було укладено в Шамборі 15 січня 1552 р.33. Під час зустрічі Моріца Саксонського з Генріхом ІІ було досягнуто згоди щодо військової підтримки князівської коаліції з боку французьких військ. В обмін за цю підтримку до Франції переходили військові фортеці Мец, Туль, Верден та Камбре, що забезпечувало взяття під контроль територій Лотарингії. Перебіг подій «князівської війни» 1552 р. та її наслідки, що вплинули на подальший процес лютеранської конфесіоналізації, великою мірою були визна- чені активністю Моріца Саксонського. Його війська захопили декілька важливих населених пунктів на півдні Німеччини і просунулись до австрійських провін- цій, що сприяло переходу стратегічної ініціативи на бік князівського угрупо- вання. Під тиском саксонських військ імператор вимушений був відступити до Тіролю, щоб не потрапити до полону, а звідти, коли війська Моріца 23 травня 1552 р. увійшли до Інсбрука, виїхав у Віллах. Ці дії зумовили завершення конфлікту на користь князівського угруповання. У червні 1552 р. Моріц Саксонський брав участь у мирних переговорах, які відбувалися в Пассау, прагнучи гарантувати реалізацію політичних інтересів територіальних правителів. Пассауський договір, підписаний у серпні 1552 р., скасовував Аугсбурзький інтерим і визнавав лютеранство34. Водночас цей доку- мент заклав основи для подальшого врегулювання конфесійно-політичної ситу- ———————— 31 Ивонин Ю.Е. Карл V Габсбург / Ю.Е. Ивонин // Вопросы истории. — 2007. — № 10. — С. 61. 32 Herrmann J. Einführung. Die Ereignisse vom 26. Mai 1548 bis zum 8. Januar 1551 / J. Herrmann, G. Wartenberg // Politische Korrespondenz des Herzogs und Kurfürsten Moritz von Sachsen. — Berlin: Akad.-Verl., 1992. — Bd. 4. — S. 35. 33 Ивонин Ю.Е. О месте протестантских княжеств Германии в системе европейской политики первой половины XVI в. (Саксония и Франция) / Ю.Е. Ивонин // Вопросы германской истории. Политическое развитие — неизученные проблемы: Межвуз. сб. науч. тр. — Днепропетровск: ДГУ, 1990. — С. 11. 34 История Германии : учеб. пособие для студентов вузов / под общ. ред. Б. Бонвеча, Ю.В. Галактионова. — Кемерово: Кузбассвузиздат, 2005. — Т. 1. — С. 234. 60 ації в масштабах імперії, зокрема, обмеживши секуляризацію церковного майна і зафіксувавши новий устрій імперського камерального суду35. Тому угода в Пассау може бути названа своєрідною передмовою до майбутнього Аугсбурзь- кого миру. Обставини склалися таким чином, що після перемоги у «князівській війні» Моріц перебував у статусі лідера серед німецьких територіальних правителів протягом нетривалого часу. У битві під Зіверсгаузеном 9 липня 1553 р., під час територіального конфлікту з бранденбурзько-кульмбаським маркграфом Аль- брехтом Алківіадом у нижньосаксонському регіоні, саксонський курфюрст отри- мав смертельне поранення і за два дні пішов з життя. Однак, незважаючи на загибель правителя, Саксонія не втратила значення політичного центру Священ- ної Римської імперії, відновленого нею на початку 50-х рр. XVI ст. Брат Моріца Август, який успадкував титул саксонського курфюрста, протягом свого три- валого правління (1553–1586 рр.) проводив політику в напрямках, які були в загальних рисах визначені за часів володарювання його попередника. Таким чином, політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського у 1547–1553 рр. була насичена важливими подіями: підготовка й ухвала Лейп- цизького інтериму, реформи системи державного управління, переговори з пред- ставниками сусідніх держав, ведення бойових дій. Спрямованість його політики може бути визначена як курс на зростання політичної значущості курфюршества Саксонського — від однієї з провідних територій Священної Римської імперії, якою Саксонія була за часів правління попередників Моріца, до держави, що відігравала б активну роль у міжнародних відносинах. Діяльність Моріца без- посередньо вплинула на подальший розвиток Саксонії, виявивши необхідність укладання політичних союзів як на імперському, так і на загальноєвропейському рівні. Короткий, але бурхливий період перебування Моріца на курфюршеському престолі помітно змінив конфесійно-політичну ситуацію. Збереження єванге- лічного віросповідання на території курфюршества Саксонського стало важ- ливим досягненням лютеранської конфесіоналізації, забезпечивши майбутній розвиток цього регіону як важливого центру євангелізму. Перспективою по- дальшого дослідження є визначення впливу лютеранської конфесіоналізації на суспільно-політичне життя Саксонії після укладання Аугсбурзького релігійного миру. POLITICAL ACTIVITY OF MAURICE, ELECTOR OF SAXONY IN 1547–1553 IN THE CONTEXT OF THE LUTHERAN CONFESSIONALIZATION Sergiy Karikov (Candidate of Historical Sciences, Аssociate Professor, National University of Civil Defence of Ukraine, karsan2002@mail.ru) The article deals with main lines of the political activity of Maurice, Elector of Saxony. Maurice’s approaches to the solution of confessional and political problems, ———————— 35 Hauschild W.-D. Lehrbuch der Kirchen- und Dogmengeschichte / W.-D. Hauschild. — Gütersloh: Chr. Kaiser, 2005. — Bd. 2. — S. 155. 61 relations with the imperial power, foreign contacts are characterized. Causes of participation of Maurice of Saxony in a conspiracy of princes against Charles V are determined. The conclusion about increase of political importance of the Electorate of Saxony in the Lutheran confessionalization is made. Keywords: Maurice, Elector of Saxony, Emperor Charles V, confessionalization, Reformation, Electorate of Saxony, Holy Roman Empire, interim.

Політична діяльність курфюрста Моріца Саксонського в 1547–1553 рр. у контексті лютеранської конфесіоналізації

Репозитарії

Схожі ресурси