Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.)

Статтю присвячено становленню пенітенціарної системи Польщі в 1918– 1922 рр. Констатовано, що її формування пов'язане із завершальним періодом Першої світової війни, коли на територіях польських земель які входили до складу імперій-загарбниць розпочалося формування, власне польської кримінал...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Разиграєв, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Український історичний збірник
Теми:	Проблеми історії XIX–XXI ст.
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103296
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.) / О. Разиграєв // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 164-173. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-103296
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1032962016-06-16T03:02:06Z Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.) Разиграєв, О. Проблеми історії XIX–XXI ст. Статтю присвячено становленню пенітенціарної системи Польщі в 1918– 1922 рр. Констатовано, що її формування пов'язане із завершальним періодом Першої світової війни, коли на територіях польських земель які входили до складу імперій-загарбниць розпочалося формування, власне польської кримінально-виконавчої служби. Цей процес тривав до першої половини 1922 р. і був зумовлений непростим складанням території Польської держави. Серед основних проблем генезису пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої варто відмітити нестачу належного кадрового потенціалу, труднощі матеріального характеру, зокрема відсутність відповідних приміщень для утримання в’язнів, незадовільні умови їх харчування та медичного забезпечення тощо. Гостро поcтало питання уніфікації відповідного законодавства. The article is devoted to the formation of the penitentiary system of Poland in 1918–1922. Stated that its formation is related to the final period of World War I, when the territory of the Polish lands that were part of the empires-invaders, began forming actually penitentiary system. This process continued until the first half of 1922 and was caused by complicated assembly of the territory of the Polish state. Among the main problems of becoming the penitentiary system of the Second Polish Republic were lack of adequate human resources, difficulties of a material nature, including lack of appropriate housing for prisoners, poor conditions of their food and medical care and so on. Acutely was the question of unification of legislation. 2015 Article Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.) / О. Разиграєв // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 164-173. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103296 94(477+483)«1918/1922» uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми історії XIX–XXI ст. Проблеми історії XIX–XXI ст.
spellingShingle	Проблеми історії XIX–XXI ст. Проблеми історії XIX–XXI ст. Разиграєв, О. Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.) Український історичний збірник
description	Статтю присвячено становленню пенітенціарної системи Польщі в 1918– 1922 рр. Констатовано, що її формування пов'язане із завершальним періодом Першої світової війни, коли на територіях польських земель які входили до складу імперій-загарбниць розпочалося формування, власне польської кримінально-виконавчої служби. Цей процес тривав до першої половини 1922 р. і був зумовлений непростим складанням території Польської держави. Серед основних проблем генезису пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої варто відмітити нестачу належного кадрового потенціалу, труднощі матеріального характеру, зокрема відсутність відповідних приміщень для утримання в’язнів, незадовільні умови їх харчування та медичного забезпечення тощо. Гостро поcтало питання уніфікації відповідного законодавства.
format	Article
author	Разиграєв, О.
author_facet	Разиграєв, О.
author_sort	Разиграєв, О.
title	Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.)
title_short	Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.)
title_full	Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.)
title_fullStr	Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.)
title_full_unstemmed	Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.)
title_sort	генезис пенітенціарної системи міжвоєнної польщі (1918–1922 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Проблеми історії XIX–XXI ст.
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103296
citation_txt	Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.) / О. Разиграєв // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 164-173. — Бібліогр.: 64 назв. — укр.
series	Український історичний збірник
work_keys_str_mv	AT razigraêvo genezispenítencíarnoísistemimížvoênnoípolʹŝí19181922rr
first_indexed	2025-07-07T13:34:48Z
last_indexed	2025-07-07T13:34:48Z
_version_	1836995355265204224
fulltext	164 Український історичний збірник, Вип. 18, 2015 УДК 94(477+483)«1918/1922» Олег Разиграєв* ГЕНЕЗИС ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ МІЖВОЄННОЇ ПОЛЬЩІ (1918–1922 рр.) Статтю присвячено становленню пенітенціарної системи Польщі в 1918– 1922 рр. Констатовано, що її формування пов'язане із завершальним періодом Першої світової війни, коли на територіях польських земель які входили до складу імперій-загарбниць розпочалося формування, власне польської кримі- нально-виконавчої служби. Цей процес тривав до першої половини 1922 р. і був зумовлений непростим складанням території Польської держави. Серед ос- новних проблем генезису пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої варто відмітити нестачу належного кадрового потенціалу, труднощі матеріального характеру, зокрема відсутність відповідних приміщень для утримання в’язнів, незадовільні умови їх харчування та медичного забезпечення тощо. Гостро поcтало питання уніфікації відповідного законодавства. Ключові слова: генезис, в’язниця, пенітенціарна система, охоронець, Польща. Відроджена 11 листопада 1918 р. з понад столітньої неволі міжвоєнна польська держава — Друга Річ Посполита з перших днів незалежного існування розпочала діяльність, спрямовану на формування кордонів, органів влади та управління, військових та правоохоронних структур, в тому числі й пені- тенціарної системи — державного інституту, який забезпечував виконання кримінальних покарань, накладених на осіб згідно закону. Формування кри- мінально-виконавчої служби Польщі між двома світовими війнами не знайшло достатнього висвітлення у вітчизняній історичній науці, відтак метою запро- понованої розвідки є дослідження генезису пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої у 1918–1922 рр. Становлення пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі нерозривно пов’я- зане із заключним етапом Великої війни, коли на територіях польських земель, які входили до складу трьох імперій — Російської, Австро-Угорської та Німецької, розпочалося формування власне польської кримінально-виконавчої служби. Так, у вересні 1917 р. на теренах, підконтрольного Австро-Угорській та Німецькій адміністрації, Королівства польського було проголошено декрети двох імператорів щодо формування державної адміністрації майбутнього коро- лівства, яку тимчасово очолила Регентська рада. Окрім того, представницькими ———————— * Олег Разиграєв — кандидат історичних наук, доктор гуманістичних наук в галузі новітньої історії (PhD in the Humanities), доцент кафедри всесвітньої історії Східно- європейського національного університету ім. Лесі Українки (м. Луцьк). 165 повноваженнями наділялася Державна рада, натомість виконавча влада пере- давалася уряду1. В цей же час, з дозволу окупаційних властей, починається творення польської судової системи. Разом з тим, формування незалежної від німецької сторони пенітенціарної системи гальмувалося, що пояснювалося «неготовністю» поляків належно забезпечити діяльність цієї структури. Реагуючи на таку позицію загарбників, польське Міністерство юстиції та його очільник С. Буко- вецький, до компетенції окремих підрозділів якого належали також питання кримінально-виконавчої служби, розпочало роботу над практичною та теоре- тичною підготовкою власного кадрового потенціалу майбутньої в’язничної адміністрації й навіть одержало згоду німецької влади на проходження практики у тюрмах для 151 особи2. З них 34 були кандидатами на посади начальників та інспекторів в’язниць, а також 117 на посади старших охоронців та охоронців3. Координаційним центром такої роботи виступив Відділ в’язниць Мініс- терства юстиції, який у липні 1918 р. було перейменовано на Секцію в’язниць. Зазначену структуру 1 травня того ж року очолив майбутній організатор в’язничної адміністрації міжвоєнної Польщі, юрист з Великопольщі, президент Познанського апеляційного суду — Я. Закшевський.4 Йому допомагали поміч- ники — Я. Тхужевський, М. Мосціцький, А. Таллен-Вільчевський, А. Хшанов- ський, А. Рудницький, С. Сітковський, Ю. Молденхавер та Л. Яха-Малешев- ський5. Я. Закшевський також проводив теоретичні курси для практикантів з Варшави. Однак, вирішення питання передачі керівництва пенітенціарною сис- темою полякам постійно відтерміновувалося й було погоджено лише у листо- паді 1918 р., коли усі в’язниці, що перебували під контролем німців перейшли до польської адміністрації6. Проголошення незалежності Польщі в 1918 р. прискорило усі державотворчі процеси, у тому числі й генезис кримінально-виконавчої системи. Разом з тим, її становлення тривало до 1922 р., що було пов’язано з тривалими та непростими етапами формуванням території Другої Речі Посполитої. Хронологічно першими польською владою було опановано в’язниці, які розмішувалися на території колишнього Конгресового Королівства (Польського Королівства) — частини польських земель, які, згідно рішення Віденського ———————— 1 Зашкільняк Л.О. Історія Польщі / Л. Зашкільняк, М. Крикун. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. — С. 439. 2 Zakrzewski J. Jak powstało polskie więziennictwo // Księga jubileuszowa więziennictwa polskiego 1918–1928 / Pod. red. Ż. Bugajskiego. — Warszawa: Nakładem Związku Pra- cowników Więziennych Rzeczypospolitej Polskiej, 1929. — S. 45; Czerwiec M. Więzienio- znawstwo. — Warszawa : Centralny Zarząd Więziennictwa Ministerstwa Sprawiedliwości, 1958. — S. 208. 3 Zakrzewski J. Pierwsze pięciolecie więziennictwa polskiego // Księga jubileuszowa więziennictwa polskiego 1918–1928. — S. 47. 4 Bugajski Ż., Neymark E. Aktualne zagadnienia i projekty reformy więziennictwa. — T. I. — Warszawa: s.n., 1925. — S. 226–227; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 209. 5 Zakrzewski J. Pierwsze pięciolecie więziennictwa polskiego... — S. 47. 6 Zakrzewski J. Jak powstało polskie więziennictwo... — S. 45. 166 конгресу (1814–1815 рр.), відійшли до складу Російської імперії, й були окуповані Німеччиною та Австро-Угорщиною влітку 1915 р. Так, 4 листопада 1918 р. польські власті зайняли в’язниці на землях, окупованих австрійцями. Зокрема, в цей час до Любліна з метою налагодження функціонування польської пенітенціарної системи виїхав керівник Секції в’язниць Я. Закшевський, якого супроводжували референти С. Соколовський та В. Соботковський, а також 30 кандидатів на відповідні посади в межах люблінської апеляції. Вже 11–12 листопада того ж року карні заклади на теренах підконтрольних німцям теж опинилися у віданні поляків (тюрми Плоцька, Влоцлавка, Сєрадзя, Каліша, Лодзі). Так, 11 листопада поляки опанували усі варшавські в’язниці (Мокотув, Павіак, Арсенал, Центральний арешт тощо)7. Перехід в’язниць, які перебували у віданні Німеччини пройшов спокійно, натомість в тюрмі м. Любліна, яка перебувала в межах повноважень австрій- ських властей, в’язні організували бунт, розібрали дах та здійснили втечу8. Як згадував вищевказаний організатор польської в’язничної адміністрації Я. Зак- шевський: «Окупанти не залишили ні фахового персоналу, ні запасів продуктів та одягу, лише фатальні санітарні умови. Особливо у в’язницях… Любліна, Кельця, Єнджеюва панував тиф, в’язні були голодними…, брудними, примі- щення в жалюгідному стані…»9. За таких обставин, у складі Другої Речі Посполитої опинилося 68 в’язниць колишнього Конгресового Королівства, в тому числі один карний заклад для неповнолітніх, які, відповідно до чисельності ув’язнених, були поділені на три класи: перший охоплював 20 тюрем, другий — 31 та, останній, третій — 1710. У вищезазначених пенітенціарних установах у той час перебувало 6529 осіб11. Разом з тим в циркулярі № 1 Я. Закшевський зобов’язав тимчасових керівників карних закладів подати до Секції в’язниць Міністерства юстиції звіт, в якому мали б міститися відомості про стан при- міщення тюрми, кількість в’язнів та персоналу, господарську та фінансову ситуацію, проект бюджету тощо12. 23 грудня 1918 р. начальник держави Ю. Пілсудський підписав декрет щодо пом’якшення деяких вироків, винесених окупаційними німецькими судами. Так, у документі зазначалося, що німецька влада за незначні злочини карала досить ———————— 7 Zakrzewski J. Pierwsze pięciolecie więziennictwa polskiego... — S. 48; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 208. 8 Zakrzewski J. Jak powstało polskie więziennictwo ... — S. 45–46. 9 Zakrzewski J. Pierwsze pięciolecie więziennictwa polskiego... — S. 48. 10 Pawlak K. Więziennictwo polskie w latach 1918–1939. — Kalisz : Centralny Ośrodek Szkolenia Służby Więziennej, 1995. — S. 7; Pawlak K. Za kratami więzień i drutami obozów (Zarys dziejów więziennictwa w Polsce). — Kalisz: Centralny Ośrodek Szkolenia Służby Więziennej, 1999. — S. 55. В праці польського дослідника М. Червєца знаходимо дещо інший поділ цих в’язниць, зокрема перший клас охоплював 21 тюрму, другий — 30 та, останній, третій — 17, див.: Czerwiec M. Вказана праця. — S. 209. 11 Czerwiec M. Вказана праця. — S. 209. 12 Archiwum Państwowe w Kielcach (dalej: APK). — Zesp. 21/186. Więzienie w Kiel- cach. — Sygn. 1. — K. 7; Государственный архив Брестской области (далее ГАБО). — Ф. 99. Брестская следственная тюрьма. — Оп. 1. — Д. 1 — Л. 1. 167 суворими присудами, які не відповідали усталеному в польському суспільстві розумінні співвідношення злочину та покарання. Водночас лібералізація вироків не торкалася осіб, засуджених за вбивство, розбій, бандитизм, спекуляцію про- дуктами харчування, а також чоловіків, які отримували прибуток від організації проституції13. Першими кроками до правового урегулювання пенітенціарної системи на теренах ліквідованого Конгресового Королівства стали декрети від 7 лютого «Про організацію окружних тюремних дирекцій»14 та від 8 лютого 1919 р. «Щодо тимчасових в’язничних приписів»15 за підписами начальника держави Ю. Пілсудського, голови уряду І. Падеревського та заступника міністра юстиції Шмяровського. Відповідно до першого нормативно-правового документу, на новостворені окружні дирекції тюрем покладався контроль за адміністративною, господар- ською та фінансовою діяльністю в’язниць та навчально-виховних пенітенціар- них закладів. Загалом було створено 5 тюремних дирекцій, а саме: Варшавську (охоплювала в’язниці у Варшавському (за винятком Варшави та Варшавського повіту), Плоцькому, Млавському, Влоцлавському, Ловічському судових окру- гах); Мокотовську (включала в’язниці у м. Варшава та Варшавському повіті, тюрми в Ломжинському та Седлецькому судових округах, а також навчально- виховні пенітенціарні заклади в Студзеньці, Пущі та Спалі); Лодзьку (конт- ролювала в’язниці в Лодзькому, Калішському та Піотрковсьому (за винятком тюрми в Донброві) судових округах); Люблінську (охоплювала в’язниці в Люблінському, Замойському та Більському судових округах); Келєцьку (вклю- чала в’язниці в Келєцькому, Ченстоховському та Сосновецькому судових окру- гах, а також тюрми в Донброві та Радомі)16. На практиці функціонування окремих тюремних дирекцій розпочалося на кілька місяців пізніше від офіційної дати створення. Так, наприклад, Келєцька дирекція була відкрита лише 9 травня 1919 р. й розташувалася у приміщенні однойменної в’язниці17. Станом на 1920– 1921 рр. її очолював Шледзєвський18. Особовий штат окружної тюремної дирекції складали: окружний директор, його помічник — окружний інспектор, секретар, два канцеляристи, візний та ———————— 13 Dekret z dnia 23 grudnia 1918 r. w przedmiocie złagodzenia niektórych kar, wymierzonych przez byłe sądy okupacyjne niemieckie // Dziennik Praw Państwa Polskiego (dalej: Dz PPP). — 1918. — № 21. — Poz. 73. — S. 169–170. 14 Dekret z dnia 7 lutego 1919 r. w przedmiocie organizacji okręgowych dyrekcji więziennych // Dz PPP. — 1919. — № 14. — Poz. 173. — S. 251–252; APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn.1. — K. 48. 15 Dekret z dnia 8 lutego 1919 r. w sprawie tymczasowych przepisów więziennych // Dz PPP. — 1919. — № 15. — Poz. 202. — S. 316–318; APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 54–56; ГАБО. — Ф. 99. Брестская следственная тюрьма. — Оп. 1. — Д. 1 — Л. 61–63. 16 Dekret z dnia 7 lutego 1919 r. w przedmiocie organizacji okręgowych dyrekcji więzien- nych... — S. 251–252; APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn.1. — K. 48. 17 APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 115. 18 APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn. 3. — K. 128, 334. 168 кур’єр. Директора та його помічника призначав міністр юстиції, натомість інших працівників — керівник Секції в’язниць Міністерства юстиції за подан- ням директора тюремного округу. Начальники в’язниць були зобов’язані вико- нувати відповідні розпорядження директора округу, а також складати йому рапорти та звіти19. Вищезазначені окружні тюремні дирекції, у зв’язку із реор- ганізаційними процесами, припинили свою діяльність в 1921 р.20 Натомість, декрет від 8 лютого 1919 р. «Щодо тимчасових в’язничних при- писів» юридично закріпив підпорядкування пенітенціарних закладів міжвоєнної Польщі Міністерству юстиції, функції тюрем, а також їх внутрішню органі- зацію21. Польська пенітенціарна система на піднімецькій території Великопольщі, Помор’я та Сілезії формувалася по мірі охоплення цих земель державною адміністрацією Другої Речі Посполитої. Зокрема, Великопольське повстання проти німецької адміністрації, що почалося в Познані наприкінці 1918 р. й тривало до середини січня 1919 р. зумовило перехід регіону під керівництво польської Головної народної ради (ГНР), яку очолив В. Корфанти22. Таким чином, в означений період в’язниці Великопольщі опиняються в підпорядкуванні ГНР, а з початку серпня 1919 р., внаслідок адміністративно-реорганізаційних процесів, пов’язаних з умовами Версальського договору від 28 червня 1919 р., відходять до новоствореної тимчасової польської адміністрації в регіоні — Міністерства колишньої Прусь- кої дільниці, саме його Департаменту юстиції23. 27 грудня 1919 р. адмініст- рацією Другої Речі Посполитої було охоплено, зокрема такі Великопольські в’язниці як Фордон, Ґрудзьондз, Короново та Равіч24. На теренах Помор’я польська влада повставала по мірі виведення німецьких збройних сил. Символічною подією в цьому контексті стала церемонія «заручення Польщі з Балтикою», яка мала місце 10 лютого 1920 р. коли генерал Ю. Галлер кинув у море перстень з польським орлом25. Разом із організацією державної адміністрації відбулося підпорядкування пенітенціарних закладів ре- гіону вищезгадуваному Департаменту юстиції Міністерства колишньої Пруської ———————— 19 Dekret z dnia 7 lutego 1919 r. w przedmiocie organizacji okręgowych dyrekcji więzien- nych... — S. 251–252; APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 48. 20 APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn. 3. — K. 189; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 209. 21 Dekret z dnia 8 lutego 1919 r. w sprawie tymczasowych przepisów więziennych... — S. 316–318; APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn.1. — K. 54–56; ГАБО. — Ф. 99. — Оп. 1. — Д. 1 — Л. 61–63. 22 Зашкільняк Л.О. Вказана праця. — С. 450–451. 23 Czerwiec M. Вказана праця. — S. 210; Ustawa z dnia 1 sierpnia 1919 r. o tymczasowej organizacji zarządu b. dzielnicy pruskiej // Dz PPP. — 1919. — № 64. — Poz. 385. — S. 675–677. 24 Urbański K. System penitencjarny II Rzeczypospolitej a więźniowie polityczni (na przykładzie województwa kieleckiego). — Kielce : Kieleckie Towarzystwo Naukowe, 1997. — S. 44. 25 Зашкільняк Л.О. Вказана праця. — С. 452. 169 дільниці26. Натомість, вже восени 1921 р. після ліквідації Міністерства колиш- ньої Пруської дільниці її органи юстиції увійшли до підпорядкування Мініс- терства юстиції Другої Речі Посполитої27. Таким чином пенітенціарну систему Польщі поповнили 82 карні заклади, в тому числі центральна тюрма у Вронках, 5 «будинків кари», 9 в’язниць при окружних судах, 67 ізоляторів («арештів») при повітових судах28. Врегулювання територіальних суперечок з Німеччиною щодо поділу та управління Верхньою Сілезією 15 червня 1922 р. сприяло поступовому запро- вадженню там польської адміністрації29. А вже у листопаді того ж року до пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої увійшло ще 12 карних закладів (5 в’язниць при окружних судах та 7 ізоляторів («арештів») при повітових судах)30. 1 січня 1919 р. державна влада Другої Речі Посполитої офіційно поши- рилась на пенітенціарні заклади, що розміщувалися на землях, що, внаслідок поділів Польщі з кінця XVIII ст., належали до Австро-Угорщини31. Однак, де- факто, в цей час повноваження адміністрації Другої Речі Посполитої торкалися лише західної частини Галичини, позаяк в її східній частині тривала польсько- українська війна32. Разом з тим, польський дослідник К. Урбанський зазначає, що окремі в’язниці на теренах Галичини були охоплені польською адмініст- рацією ще 6 листопада 1918 р., зокрема тюрми в Кракові, Тарнові, Вадовіцах, Жешові, Мисловіцах, Вішнічу та Сяноку33. Натомість, після завершення зброй- ного протистояння, кримінально-виконавча служба відродженої держави попов- нилася 217-ми закладами, зокрема: 4-а карними установами, 18-ми в’язницями при окружних судах та 195-а ізоляторами («арештами») при повітових судах34. В січні 1921 р. на вказаних теренах було утворено дві нові окружні тюремні дирекції з центрами у Кракові та Львові35. Становлення карних закладів на майбутніх східних та північно-східних теренах Другої Речі Посполитої було пов’язане з вищезгадуваною польсько- українською та польсько-більшовицькою війною, а також іншими збройними ———————— 26 Pawlak K. Więziennictwo polskie w latach 1918–1939... — S. 8. 27 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 25 października 1921 r. w przedmiocie przekazania Ministrowi Sprawiedliwości zarządu wymiaru sprawiedliwości na obszarze b. dzielnicy pruskiej // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (dalej: DzU RP). — 1921. — № 88. — Poz. 651. — S. 1611–1612. 28 Czerwiec M. Вказана праця. — S. 210; Pawlak K. Za kratami więzień i drutami obozów… — S. 56. 29 Зашкільняк Л. О. Вказана праця. — С. 457. 30 Bugajski Ż., Neymark E. Вказана праця. — S. 229; Pawlak K. Za kratami więzień i drutami obozów... — S. 56. 31 Dekret z dnia 31 grudnia 1918 r. w przedmiocie objęcia zarządu wymiaru spra- wiedliwości w b. zaborze austrjackim // Dz PPP. — 1918. — № 23. — Poz. 76. 32 Pawlak K. Więziennictwo polskie w latach 1918–1939... — S. 8. 33 Urbański K. Вказана праця. — S. 43. 34 Bugajski Ż., Neymark E. Вказана праця. — S. 227–228; Pawlak K. Za kratami więzień i drutami obozów… — S. 56. 35 Urbański K. Вказана праця. — S. 44. 170 конфліктами в регіоні. Упродовж лютого 1919 — вересня 1920 рр. в’язнична система функціонувала тут в межах тимчасових польських адміністративних утворень — Цивільного управління східних земель та Цивільного управління Волинської землі та Подільського фронту, а з вересня по листопад 1920 р. під контролем подібної структури — Тимчасового управління етапних та при- фронтових територій36. Завершення протистояння з більшовиками та підписання в Ризі попереднього перемир’я 12 жовтня 1920 р.37 зумовило ліквідацію вище- вказаного перехідного адміністративного утворення 27 листопада того ж року та входження його Відділу в’язниць до складу Міністерства юстиції Другої Речі Посполитої38. 1 квітня 1921 р., після підписання Ризького миру 18 березня того ж року39, центральна влада поповнила пенітенціарну систему 18-а тюрмами40. Приєднання до міжвоєнної Польщі Серединної Литви на підставі ухвали Віленського сейму та закону парламенту Другої Речі Посполитої від 6 квітня 1922 р., попри невизнання такого рішення офіційним Каунасом, зумовило утвердження тут польської адміністрації41. Вже 1 липня того ж року до за- гальнодержавної кримінально-виконавчої служби увійшло 3 в’язниці та 1 пені- тенціарний заклад для неповнолітніх Віленщини42. Таким чином, станом на 1922 р. під контролем Міністерства юстиції Другої Речі Посполитої перебувало 400 пенітенціарних установ різних типів43. Цент- ральним державним відомством, яке здійснювало керівництво пенітенціарними закладами, була вищезгадувана Секція в’язниць Міністерства юстиції, що постала у 1918 р. В 1920 р. ця структура складалася з наступних відділів: особового, адміністративного, тюремного господарства, пенітенціарного, рахун- кового бюро, центральної каси, праці та канцелярії. Вже у 1921 р. Секція в’язниць Міністерства юстиції була реорганізована у Департамент в’язниць, що зумовило суттєве зменшення чисельності її персоналу (з 62 до 24 осіб)44. ———————— 36 ГАБО. — Ф. 99. — Оп. 1. — Д. 3 — Л. 2; Ф. 2043. Пинская уголовно-следственная тюрьма 2-го класса. — Оп. 1. — Д. 3 — Л. 2. 37 Ustawa z dnia 22 października 1920 r. o ratyfikacji umowy o preliminaryjnym pokoju i rozejmie między Rzeczpospolitą Polską a Rosyjską Federacyjną Socjalistyczną Republiką Rad i Ukraińską Socjalistyczną Republiką Rad, podpisanej w Rydze dnia 12 października 1920 r. // DzU RP. — 1920. — № 101. — Poz. 667. — S. 1805–1806. 38 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 27 listopada 1920 r. w przedmiocie zniesienia i likwidacji Tymczasowego Zarządu Terenów Przyfrontowych i Etapowych // DzU RP. — 1920. — № 115. — Poz. 762. — S. 2028–2030. 39 Traktat pokoju między Polską a Rosją i Ukrainą podpisany w Rydze dnia 18 marca 1921 roku // DzU RP. — 1921. — № 49. — Рoz. 300. — S. 814–867. 40 Bugajski Ż., Neymark E. Вказана праця. — S. 228. Фактично ці в’язниці перебували під контролем польської в’язничної адміністрації з грудня 1920 р., див.: Czerwiec M. Вказана праця. — S. 210. 41 Ustawa z dnia 6 kwietnia 1922 r. o objęciu władzy państwowej nad Ziemią Wileńską // DzU RP. — 1922. — № 26. — Рoz. 213. 42 Bugajski Ż., Neymark E. Вказана праця. — S. 228. 43 Pawlak K. Więziennictwo polskie w latach 1918–1939... — S. 9. 44 Zakrzewski J. Pierwsze pięciolecie więziennictwa polskiego… — S. 49; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 211. 171 З-поміж основних проблем становлення пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої варто відмітити нестачу належного кадрового потенціалу, труднощі матеріального характеру (як для в’язнів, так і для працівників тюрем), зокрема відсутність відповідних приміщень для утримання в’язнів, незадовільні умови їх харчування та медичного забезпечення45. Давалася в знаки й різнорідність юридичних засад функціонування карних закладів в окремих регіонах Польщі, які належали до «держав-загарбниць». Як зазначає М. Червєц: «Стан перейнятих в’язниць, особливо в к[олишній] Конгресувці (Конгресовому Королівстві — О.Р.) був катастрофічним у зв’язку із навмисним спустошенням їх окупантами, які вивезли більшість господарських засобів та майстерень. Серед в’язнів панував тиф спричинений голодом, а також туберкульоз. Забезпечення було недостатнім, а кошти мізерними, що поясню- валося загальним післявоєнним знищенням країни та важкою економічною ситуацією»46. Натомість, на думку сучасного польського дослідника Є. Мігдала, добрий стан в’язниць спостерігався в центральній частині Конгресового Королівства, на піднімецьких теренах, а також у Вільно, Гродно та Луцьку47. Про незадовільні умови в тюрмах на етапі становлення пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої свідчить висновок спеціальної комісії сейму, яка була створена наприкінці 1919 р. й працювала чотири місяці під керів- ництвом посла Т. Табачинського з метою вивчення ситуації у «звичайних» та військових в’язницях, а також у таборах для полонених та інтернованих48. Як зазначає К. Урбанський, відвідавши кілька десятків в’язнів, члени сеймової комісії прийшли до висновку, що ізолятори («арешти») і в’язниці, внаслідок недотримання санітарних умов, норм харчування і спорядження, «стали роз- садником інфекційних хвороб та постійно зростаючої смертності…»49. У перші роки існування відродженої польської держави не було побудовано жодного нового приміщення для в’язниці50. Спостерігалися також кадрові проблеми, як у кількісному, так і якісному плані51. Так, наприклад, якщо станом на 1 січня 1919 р. у пенітенціарних закладах міжвоєнної Польщі працювало 405 службовців, то вже у 1923 р. понад 387652. Як зазначав керівник Секції (Департаменту) в’язниць Міністерства юстиції Я. Закшевський, на початках формування пенітенціарної системи, її ———————— 45 Державний архів Волинської області (далі: ДАВО). — Ф. 47. Луцька тюрма Волинського воєводства. — Оп. 4. — Спр. 4 — Арк. 20–22 зв.; ГАБО. — Ф. 2043. — Оп. 1. — Д. 1 — Л. 1, 5. 46 Czerwiec M. Вказана праця. — S. 210. 47 Migdał J. Polski system penitencjarny w latach 1918–1928 / J. Migdał. — Gdańsk: Arche, 2011. — S. 27. 48 APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 180; Sygn. 2. — K. 67, 69. 49 Urbański K. Вказана праця — S. 45. 50 Migdał J. Вказана праця. — S. 26. 51 APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 200. 52 Zakrzewski J. Pierwsze pięciolecie więziennictwa polskiego… — S. 49; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 211. 172 кадровий склад становили вищезгадувані практиканти, а також нечисельні особи польської національності, які працювали у карних закладах ще до проголошення незалежності Другої Речі Посполитої. В середньому, на 10 в’язнів припадав 1 охоронець53. Серед попередніх професій (занять) цих осіб виключно переважала військова справа54. У питанні прийняття на роботу перевага надавалася представникам польської національності. Однак, архівні матеріали свідчать, що на теренах із домінацією непольського населення (наприклад, на Волині — О.Р.), до лав пенітенціарної системи частково приймалися також представники інших національностей55. Більше того, в червні 1919 р. записи у реєстраційних книгах в’язнів Луцької в’язниці здійснювалися російською мовою, попри те, що польська адміністрація працювала тут ще з другої половини травня того ж року56. Проблема нестачі кваліфікованих кадрів57 вирішувалася шляхом скерування персоналу на щонайменше 6-місячну практику. За її результатами розглядалося питання щодо прийняття працівника до штату. Окрім того, охоронці в’язниці могли підвищувати освітній рівень шляхом участі в спеціальних підготовчих курсах, організованих безпосередньо в місцях служби58. В період становлення пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі гостро стояло питання дисципліни її службовців59. Варто зауважити й те, що правові засади функціонування в’язниць на колишніх підросійських теренах суттєво різнилися від тих карних закладів, які діяли на землях, що до листопада 1918 р. належали Німеччині та Австро- Угорщині. Зокрема, на піднімецьких теренах в’язниці підпорядковувалися орга- нам прокуратури60. Так, наприклад, центральна в’язниця, а також більші карні установи підпорядковувалися прокурорам апеляційних судів, відповідно в’яз- ниці при судах — прокурорам окружних судів, натомість найменшими пені- тенціарними закладами — ізоляторами («арештами») відали керівники повіто- вих судів61. Пенітенціарні установи на підавстрійських землях контролювалися судовими органами62. Натомість, організація карних закладів на теренах колиш- нього Конгресового Королівства суттєво відрізнялася від інших частин між- воєнної Польщі й виключала існування судових в’язниць та ізоляторів («арештів»), що зумовлювалося тісним зв’язком пенітенціарної системи з ———————— 53 Zakrzewski J. Pierwsze pięciolecie więziennictwa polskiego… — S. 49. 54 Там само. 55 ДАВО. — Ф. 47. Луцька тюрма Волинського воєводства. — Оп. 4. — Спр. 10. — Арк. 2; Спр. 12 — Арк. 3, 5. 56 ДАВО. — Ф. 47. — Оп. 4. — Спр. 2. — Арк. 1–59. 57 Urbański K. Вказана праця. — S. 45. 58 APK. — Zesp. 21/186. Więzienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 200. 59 ГАБО. — Ф. 99. — Оп. 1. — Д. 4 — Л. 42 об.; ДАВО. — Ф. 47. — Оп. 4а. — Спр. 4 — Арк. 20–22 зв. 60 Urbański K. Вказана праця. — S. 44. 61 Czerwiec M. Вказана праця. — S. 209–210. 62 Urbański K. Вказана праця. — S. 44. 173 державною адміністрацією63. Крім того, тут простежувався поділ в’язниць на класи в залежності від розміру окремого об’єкту64. Отже, формування пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі пов’язане із заключним етапом Першої світової війни, коли на землях розділеної Речі Посполитої, які входили до складу трьох імперій — Російської, Австро-Угор- ської та Німецької, почалося творення, власне, польської, кримінально-вико- навчої служби, яке тривало до першої половини 1922 р. й було зумовлене непростим формуванням території Польської держави. Razyhrayev Oleh GENESIS OF PENITENTIARY SYSTEM OF INTERWAR POLAND (1918–1922) The article is devoted to the formation of the penitentiary system of Poland in 1918–1922. Stated that its formation is related to the final period of World War I, when the territory of the Polish lands that were part of the empires-invaders, began forming actually penitentiary system. This process continued until the first half of 1922 and was caused by complicated assembly of the territory of the Polish state. Among the main problems of becoming the penitentiary system of the Second Polish Republic were lack of adequate human resources, difficulties of a material nature, including lack of appropriate housing for prisoners, poor conditions of their food and medical care and so on. Acutely was the question of unification of legislation. Keywords: formation, prison, penitentiary system, security guard, Poland. ———————— 63 Pawlak K. Więziennictwo polskie w latach 1918–1939... — S. 9. 64 Urbański K. Вказана праця. — S. 44.

Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918–1922 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси