Краніологія населення Луцька XVII–XX ст.

У статті проаналізовано залишки людей, похованих у крипті Луцької Хрестовоздвиженської (братської) церкви в XVII–XIX ст., костелі Святого Хреста ХVІІ–ХVІІІ ст., а також під Кафедральним костелом Петра і Павла у Луцьку в XVII–XX ст. Проведено об’єднання названих серій з урахуванням попередніх дос...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Долженко, Ю., Мазурик, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Український історичний збірник
Теми:	Археологія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103299
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Краніологія населення Луцька XVII–XX ст. / Ю. Долженко, Ю. Мазурик // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 368-386. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-103299
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1032992016-06-16T03:02:19Z Краніологія населення Луцька XVII–XX ст. Долженко, Ю. Мазурик, Ю. Археологія У статті проаналізовано залишки людей, похованих у крипті Луцької Хрестовоздвиженської (братської) церкви в XVII–XIX ст., костелі Святого Хреста ХVІІ–ХVІІІ ст., а також під Кафедральним костелом Петра і Павла у Луцьку в XVII–XX ст. Проведено об’єднання названих серій з урахуванням попередніх досліджень, а також того, що всі поховані були мешканцями одного міста. In the article, the remains of people buried in the crypt of Lutsk Cross church in XVII–XIX c., Holly Christ church in ХVІІ–ХVІІІ c. and under St. Peter and Paul Cathedral in Lutsk in XVII–XX c. have been analysed. The combine of the noted series has been conducted with regard to previous researches and the point that all the buried people were the citizens of the same city. 2015 Article Краніологія населення Луцька XVII–XX ст. / Ю. Долженко, Ю. Мазурик // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 368-386. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2307-5848 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103299 572.71 (477.82) «16/19» uk Український історичний збірник Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археологія Археологія
spellingShingle	Археологія Археологія Долженко, Ю. Мазурик, Ю. Краніологія населення Луцька XVII–XX ст. Український історичний збірник
description	У статті проаналізовано залишки людей, похованих у крипті Луцької Хрестовоздвиженської (братської) церкви в XVII–XIX ст., костелі Святого Хреста ХVІІ–ХVІІІ ст., а також під Кафедральним костелом Петра і Павла у Луцьку в XVII–XX ст. Проведено об’єднання названих серій з урахуванням попередніх досліджень, а також того, що всі поховані були мешканцями одного міста.
format	Article
author	Долженко, Ю. Мазурик, Ю.
author_facet	Долженко, Ю. Мазурик, Ю.
author_sort	Долженко, Ю.
title	Краніологія населення Луцька XVII–XX ст.
title_short	Краніологія населення Луцька XVII–XX ст.
title_full	Краніологія населення Луцька XVII–XX ст.
title_fullStr	Краніологія населення Луцька XVII–XX ст.
title_full_unstemmed	Краніологія населення Луцька XVII–XX ст.
title_sort	краніологія населення луцька xvii–xx ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Археологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103299
citation_txt	Краніологія населення Луцька XVII–XX ст. / Ю. Долженко, Ю. Мазурик // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 368-386. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.
series	Український історичний збірник
work_keys_str_mv	AT dolženkoû kraníologíânaselennâlucʹkaxviixxst AT mazurikû kraníologíânaselennâlucʹkaxviixxst
first_indexed	2025-07-07T13:35:03Z
last_indexed	2025-07-07T13:35:03Z
_version_	1836995370653057024
fulltext	368 Український історичний збірник, Вип. 18, 2015 УДК 572.71 (477.82) «16/19» Юрій Долженко, Юрій Мазурик∗ КРАНІОЛОГІЯ НАСЕЛЕННЯ ЛУЦЬКА XVII–XX ст. У статті проаналізовано залишки людей, похованих у крипті Луцької Хрестовоздвиженської (братської) церкви в XVII–XIX ст., костелі Святого Хреста ХVІІ–ХVІІІ ст., а також під Кафедральним костелом Петра і Павла у Луцьку в XVII–XX ст. Проведено об’єднання названих серій з урахуванням попередніх досліджень, а також того, що всі поховані були мешканцями одного міста. Ключові слова: краніологія, антропологія, Луцьк, історія, кафедральний костел, братство, бернардинці. На весні 2008 р на території парку культури і відпочинку імені Лесі Українки по вул. Глушець в м. Луцьку на поверхні привозного ґрунту площею 30х45м було виявлено близько шість десятків людських кісток (рис. 1). Привізний ґрунт був призначений для підняття рівня та будівництва нового паркового дитячого атракціону. Не дивлячись на наполягання департаменту містобудування про негайне припинення земляних і будівельних робіт на ділянці де знаходився вищезгаданий привезений ґрунт, директор парку вимоги проігнорував. У результаті були збудовані два дитячих атракціони1. Ґрунт був розрівняний та утрамбований колесами грейдера. Виконком Луцької міської ради звернувся до комунального підприємства Львівської обласної ради «Доля» з проханням провести ексгумаційні дослід- ження людських останків невідомих поховань, виявлених в привозному ґрунті на території парку по вул. Глушець. Було з’ясовано, що людські кісткові залишки потрапили у парк разом із землею та будівельним сміттям з території луцького Свято-Троїцького собору по вул. Градний узвіз, 1, де у 2006 р було розпочато будівництво духовного навчального закладу2. За історичними джерелами ХVІІ–ХVІІІ ст. ця територія належала католицькому монастирю ордену бернардинців3. ———————— ∗ Юрій Долженко — аспірант відділу біоархеології Інституту археології НАН України, Юрій Мазурик — головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини в управлінні культури Луцької міської ради. 1 Куць В. «Каруселі на... кістках» // Експрес. Волинські новини. — 2008. — 15–22 травня. 2 Гуменюк Н. Що ж викопали біля собору? // Віче. — 2006. — 15–21 червня. 3 Троневич П.О., Хілько М.В., Сайчук Б.Т. Втрачені християнські храми Луцька. — Луцьк: Діксон, 2001. — С. 60–62; Терський С.В. Лучеськ Х–ХV ст. — Львів, 2006. — С. 77, 91, 94; Бірюліна О. Таємниці луцької топографії. Маловідомі документи з історії Василівської обителі: спроба реконструкції монастирських володінь. // Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник. Вип. VІ. — Луцьк, ВМА «Терен»: 2010. — С. 63. 369 Рис. 1. Підчас проведення комунальним підприємством «Доля» ексгумаційних дослідженнь людських останків невідомих поховань виявлених в привозному ґрунті на території парку по вул. Глушець, м. Луцьк, 2008 рік. Раннє освоєння території луцьких правобережних передмість знаходить підтвердження в поширеній традиції, за якою під час остаточної християнізації населення Лучеська дохристиянські святилища поступилися місцем Пречис- тенському монастирю на Святій горі та Василівському — на Градній. Щоправда, жителі околиць ще довший час продовжували поклонятися саме тим місцям, де стояли ідоли. З найбільшим курганом луцького передмістя, так званою Роман- сівкою, історична традиція, що веде свій початок з ХІХ ст., пов’язує літописне повідомлення про поховання коня князя Андрія Боголюбського під час облоги міста 1150 р.: «... князь Андрій, жалкуючи за бойовим конем, звелів погребти його над Стиром». Курган, який розкопувала у 1898 р. К. Мельник, зберігався ще у 1920–1930 рр. У 1940-х роках всю площу південніше собору, де був курган, вирівняли під зведення житлово-господарських будівель. На важливе значення правобережних посадів вказує існування на їх території, згідно з документами ХV–ХVІ ст., шести церков, двох монастирів та костелу св. Хреста, що був спа- лений у 1431 р. Сучасник подій ХV ст. польський хроніст Я. Длугош згадує, що като- лицький храм св. Хреста на передмісті знаходився на правому березі р. Стир (йдеться про глухий рукав р. Стиру — р. Глушець), «в долині напроти замку». Справді, «костел св. Крижа на Предместию», згаданий у документі 1634 р., стояв на пагорбі, де невдовзі було закладено Бернардинський монастир. У документі 1585 р. також згадується про костел Святого Хреста в Луцьку. Він 370 був розташований навпроти Нової міської брами (перехрестя сучасних вулиць Кривий вал та Лесі Українки), тобто в районі теперішньої вулиці Градний узвіз. У давнину ці землі разом з лісом на Градній горі, згідно з підтверджувальною грамотою великого князя Свидригайла, були власністю православного монас- тиря Святого Василя. Документальні згадки про храм у 1608, 1621 і 1634 роках, в зв’язку з різними подіями міського життя, не подають якоїсь докладної інформації про нього, окрім того, що в дні Святої Трійці від кафедри до костелу Хреста про- водились урочисті хресні ходи католицького духовенства і парафіян. У 40-х роках ХVІІ ст. під опіку бернардинців переходить і костел Святого Хреста. Збудований поряд бернардинський кляштор склав з ним єдиний монастирський комплекс. В другій половині ХVІІ ст. бернардинський монастир занепадає. У 1754–1792 рр. при підтримці князя Кароля Радзивіла був відбудований новий мурований Бернардинський монастирський комплекс, в стилі пізнього бароко, витвір архітектора-єзуїта Павла Гіжицького. У 1853 р. за розпорядженням царського уряду орден бернардинців на території Волині, яка після третього поділу Польщі (1795 р.) відійшла до Росії, ліквідували, але богослужіння у бернардинському костелі припинили лише в липні 1864 р., після придушення Польського повстання. Після припинення діяльності конвенту Святого Бернарда в Луцьку, монастирський костел одержує статус парафіяльного, яким залишається до 1867 р. А кляштор служив резиден- цією луцького римо-католицького біскупа. У 1876 р. було розпочато перебудову Бернардинського костелу в православний собор, у 1880 р. він був освячений і розпочав функціонування, як православний храм, який як собор св. Трійці УПЦ КП функціонує до наших днів4. Треба відмітити, що впродовж історії монастиря у приміщеннях келій роз- міщувались різні установи: спочатку в’язниця, а від 1895 р. — чоловіча гімназія. У 1939–1940 рр. знаходилася в’язниця НКВД, а в роки німецької окупації — штаб гестапо. У радянський час, від 1946 р., у лівому крилі монастирської будівлі розміщувалася Волинська обласна бібліотека, перепрофільована в 1977 р. в Обласну бібліотеку для юнацтва. Приміщення правого крила свого часу використовувалися Луцькою філією Львівського політехнічного інституту (загально технічний факультет)5. На кінець ХVІІІ ст. основне римо-католицьке кладовище у Луцьку функціо- нувало біля Бернардинського костелу (територія сучасного Свято-Троїцького собору). На той час воно опинилось в центрі міської забудови, тому виникла нагальна потреба у новій території. Нова територія для нього була виділена на північ від міста на правобічні р. Сапалаївки вздовж давньої Теремнівської дороги (тепер проспект Перемоги)6. ———————— 4 Колосок Б.В. Православні святині Луцька. — К.: Техніка, 2003. — С. 181. 5 Паспорт об’єкта культурної спадщини: «Келії монастиря бернардинців», м. Луцьк, просп. Волі, 2 // Архів відділу охорони культурної спадщини; Пясецький В., Мандзюк Ф. Вулиці і майдани Луцька. — Луцьк, 2005. — С. 70–71. 6 Мазурик Ю.М. Втрачений некрополь: римо-католицьке кладовище у м. Луцьку (початoк XIX — друга половина ХХ ст.) // Минуле і сучасне Волині та Полісся. З історії 371 7 липня 2006 р. краєзнавець Петро Троневич провів обстеження котловану на місці спорудження будинку семінарії на території луцького Свято-Троїцького собору. При обстежені виявлено масове захоронення священнослужителів, яке ідентифіковане дослідником, як поховання в крипті Римо-католицького костелу Святого Хреста ХVІ–ХVІІ ст. Крипта у вигляді мурованого з півциліндричним склепінням підвалу розміщалася по осі схід-захід у західній стіні котловану. Торцева східна стіна крипти була зруйнована в час копання котловану. Бокові стіни крипти добре збереглися, але верх склепіння провалений. Цегляна кладка з жолобчатої цегли за характерними ознаками датується ХVІІ ст., проте в ній трапляються окремі цеглини ХVІ ст., що мають сліди повторного використання. Підошва крипти знаходиться на глибині близько трьох метрів від сучасної поверхні, а ширина в цій частині сягає трьох з половиною метрів (точні обміри не проводилися). Все заповнення крипти виглядало метрової товщини спресо- ваним шаром деревини, кісток і тканини. Зверху через провалене склепіння заповнення крипти було присипане ґрунтом. На думку П. Троневича, муровану склепінчасту крипту дерев’яного костелу Святого Хреста спорудили у ХVІІ ст. При цьому для потреб нового будівництва використали частину цегли із розіб- раних старих гробівців7. У ході досліджень вищеописаного привозного ґрунту виявлено велику кількість залишків матеріальної культури ХІІ–ХVІІІ ст., в тому числі близько чотирьохсот цеглин різного формату, які датуються ХVІ–ХVІІІ ст., що свідчить про руйнування тут культурного шару. Цеглини могли походити від зруйно- ваних поховальних споруд (крипт, гробівців тощо). Також зібрано велику кількість розрізнених і сильно подрібнених людських кісткових залишків (було зібрано біля трьох десятків політеленових мішків. Таким чином, внаслідок копання котловану було знищено частину давнього некрополя, який сформу- вався біля культової споруди. Історія антропологічного вивчення населення Західних регіонів України козацького часу та сучасності була розпочата В.І. Бушковичем8 і продовжена В.П. Алексєєвим9. Дослідником було опрацьовано і об’єднано в одну групу XVIII–XIX ст. (17 чоловічих та 6 жіночих черепів) західних Українців. Деякі черепи з Волині досліджувались і за етнічною краніоскопією О.Г. Козінцевим. національних меншин на Волині. Науковий збірник. Випуск 49. Матеріали Міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції «Минуле і сучасне єврейської громади на Волині», 20–21 серпня 2013 року смт. Маневичі та Міжнародна наукова конференція «Польська культура в контексті волинського тексту» 3–4 квітня 2014 року у м. Луцьку. Упоряд. А. Силюк. — Луцьк, 2014. — С. 152–159. 7 Троневич П. Дослідження крипти костелу св. Хреста ХVІ–ХVІІІ ст. на території Свято-Троїцького собору в м. Луцьку //Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник. Вип. VІ. — Луцьк, ВМА «Терен»: 2010. — С. 233–234. 8 Bushkowitsch W.J. Crania ucrainika, r. 1 // Український Медичний архів. — Харків, 1927. — Ч. I. — № 2–3; Brothwell D.R. Digging up bones / D.R Brothwell. — London: 1972. — 194 p. 9 Алексеев В.П. Избранное / В.П. Алексеев. М.: Наука, 2008. — Т. 4. — С. 51; 331– 332. 372 Вони увійшли до збірної серії Українців10. Вивчаючи територіальні варіації антропологічних особливостей у Східнослов’янського населення XX ст. Т.І. Алексєєва відмітила, що на території Волині, правобережжі Дніпра і Волинського Полісся, Підляшшя виокремлюється більш широколиций варіант, ніж над Дніпром, Лівобережжі, Прикарпатті та Закарпатті11. Також результати соматологічних досліджень вказують на те, що на Волині та Правобережному Поліссі збереглися архаїчні протоєвропейські риси, які, за даними палеоант- ропології, були властиві дуже давній — мезолітичній та неолітичній — людності України12. Одним із перших на це звернув увагу Х.К. Вовк, зауваживши, що в північній смузі України «… заховалось старовинне населення країни»13. Антропологічний склад населення середнього Подніпров’я доби пізнього серед- ньовіччя вивчала Т.О. Рудич14. У монографії порівнюються матеріали з розкопок найближчого географічно до нашої вибірки пізньосередньовічного могильника у Меджибожі (Поділля)15. Про похованих у крипті Луцької братської церкви описано в історико-антропологічному нарисі16. Методика і матеріали. Всього з території міста досліджено 65 черепів та їх уламки придатних для краніометрії (42 чоловічих і 23 жіночих). Тридцать пять з крипти Хрестовоздвиженської церкви (Луцького братства), з яких 21 чоловічих і 14 жіночих черепів17. Тридцять поховань з печер під кафедральним костелом Петра і Павла (21 чоловічих і 9 жіночих черепів). Три чоловічих і одне жіноче ———————— 10 Козинцев А.Г. Этническая краниоскопия: Расовая изменчивость швов черепа современного человека / А.Г. Козинцев. — Л.: 1988. — С. 9. 11 Алексеева Т.И. Этногенез восточных славян / Т.И. Алексеева. — М.: Издательство МГУ, 1973. — С. 241. 12 Кондукторова Т.С. Антропология населения Украины мезолита, неолита и эпохи бронзы. — М.: 1973. — 127 с; Гохман И.И. Население Украины в эпоху мезолита и неолита. — М.: 1966 — 196 с. 13 Вовк Х.К. Студії з Української етнографії та антропології / Х.К. Вовк — К.: 1995. — С. 30; Сегеда С.П. Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект. — К.: 2001 — С. 105. 14 Паспорт об’єкта культурної спадщини: «Келії монастиря бернардинців», м. Луцьк, просп. Волі, 2 // Архів відділу охорони культурної спадщини; Пясецький В., Мандзюк Ф. Вулиці і майдани Луцька. — Луцьк, 2005. — С. 166–218. 15 Паспорт об’єкта культурної спадщини: «Келії монастиря бернардинців», м. Луцьк, просп. Волі, 2 // Архів відділу охорони культурної спадщини; Пясецький В., Мандзюк Ф. Вулиці і майдани Луцька. — Луцьк, 2005. — С. 214. 16 Бірюліна О., Долженко Ю. Історико-антропологічний нарис про похованих у крипті луцької Хрестовоздвиженської (Братської) церкви. Долженко Ю., Бірюліна О. Краніологія населення XVII–XIX ст. Луцька // Старий Луцьк. Матеріали X ювілейної наукової конференції «Любартівські читання» присвяченої 585-й річниці З’їзду євро- пейських монархів у Луцьку. — Луцьк, 2014 — С. 111–123. 17 Бірюліна О., Долженко Ю. Історико-антропологічний нарис про похованих у крипті луцької Хрестовоздвиженської (Братської) церкви. Долженко Ю., Бірюліна О. Краніологія населення XVII–XIX ст. Луцька // Старий Луцьк. Матеріали X ювілейної наукової конференції «Любартівські читання» присвяченої 585-й річниці З’їзду євро- пейських монархів у Луцьку. — Луцьк, 2014 — С. 111–123. 373 поховання з комплексу монастиря та костелу бернардинів (на сьогодні Свято- Троїцький кафедральний собор). Кісткові залишки в загальному підрахунку могли належати більш ніж, як 20 особам дорослих людей та кільком дітям віком до 10 років18. Статевовікові визначення та виміри антропологічного матеріалу прово- дилися безпосередньо у Луцькому обласному краєзнавчому музеї та печерах під кафедральним костелом Петра і Павла. Виміри черепів здійснювалися за стан- дартною краніологічною методикою, де за Мартіном вказувалася нумерація ознак, а назо-малярний та зиго-максилярні кути горизонтального профілювання обличчя вираховувалися за допомогою номограми19. Визначення краніомет- ричної точки лямбда провадилось за методом L.H.D Buxton та G.D. Morant20. У таблицях лінійні розміри вказані в мм, кути — в градусах. Параметри позначені наступним чином: n — число випадків, M — середня арифметична величина, m (M) — помилка середньої арифметичної, σ — середні квадратичні відхилення, ms — помилка середнього квадратичного відхилення. Для оцінки вимірювальних ознак використовувались таблиці з межами середніх величин ознак, складені Г.Ф. Дебецем21. Стать похованих визначалась виключно за особливостями будови черепа, позаяк кістяк департизований. Комплексно за ознаками на черепі, черепних швах, зубах встановлювався вік22. Також для характеристики краніологічної серії XVII–XX ст. із Луцька, була використана методика, яка відноситься до однієї із галузей расознавства — етнічної краніоскопії, запропонована д.і.н. О.Г Козінцевим23. При інтерпретації даних використані комп’ютерні програми, розроблені Б.А. та А.Г. Козінцевими в 1993 р., а також к.і.н. А.В. Громовою (1996 р.). В основу краніологічної характеристики добірки покладені середні ариф- метичні розмірів та індексів черепів, представлені в табл. 1 і 2. Збірна ———————— 18 Онищук Я.І. Інформаційний звіт про результати пошукових досліджень (розвідок) на території Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки у м. Луцьку Волинської області. — Львів, 2008. — 17с.,іл. // Архів відділу охорони культурної спадщини. 19 Martin R. Lehrbuch der Anthropologie. In systematishker dastellung. Mit besonderer beruckesichtigung der anthropologischen methoden fur studierende, arzte und forschungsreisende. Zweite, vermenrte auflage — Jena, Gustaf Fisher. Bd. II. — 1928. 1062 S; Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследований / В.П. Алексеев, Г.Ф. Дебец. — М.: Наука, 1964. — С. 55. 20 Buxton L.H.D., Morant G.D. Essential craniological technique / L.H.D. Buxton, G.D. Morant. — J. Roy. Anthrop. Inst.: 1933. — v. 63. — P. 19–47. 21 Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследований / В.П. Алексеев, Г.Ф. Дебец. — М.: Наука, 1964. — 127 с. 22 Vallois H.V. La duree de la vie chez l`homme fossile / H.V. Vallois // L`Ànthropologie. — 1937. — 47. — P. 499–532; Brothwell D.R. Digging up bones / D.R Brothwell. — London: 1972. — 194 p. 23 Козинцев А.Г. Краниоскопия и расовая классификация // СЭ. –1987. — Вып. 2. — С. 12–31; Козинцев А.Г. Этническая краниоскопия: Расовая изменчивость швов черепа современного человека / А.Г. Козинцев. — Л.: 1988. –165 с. 374 краніологічна серія Луцька, як зазначено вище, складається з 42 чоловічих і 23 жіночих черепів різного ступеня збереженості. Табл. 1. Середні розміри та індекси чоловічих черепів з Луцька (Збірна серія) XVII–XX ст. ♂ № за М ар ті но м Ознаки M n σ m(M) ms min max 1 Повздовжній діаметр 180,7 39 5,6** 0,89 0,63 161,0 190,0 8 Поперечний діаметр 148,1 38 5,2 0,84 0,59 134,0 156,0 17 Висотний діаметр 135,1 29 7,0* 1,30 0,92 120,0 149,0 5 Довжина основи черепу 102,5 30 3,5** 0,64 0,45 95,0 110,0 9 Найменша ширина лоба 99,8 42 4,6 0,72 0,51 92,0 112,0 10 Найбільша ширина лоба 126,0 33 5,8* 1,01 0,72 108,5 137,2 11 Ширина основи черепа 130,5 25 5,2* 1,03 0,73 121,0 139,0 12 Ширина потилиці 113,1 27 5,2* 1,0 0,70 103,0 125,0 45 Виличний діаметр 138,3 27 4,4** 0,84 0,60 130,0 146,0 40 Довжина основи обличчя 97,8 23 5,3* 1,11 0,78 87,0 108,0 48 Верхня висота обличчя 67,5 28 3,9 0,74 0,52 60,1 79,0 43 Верхня ширина обличчя 108,4 21 4,6* 1,01 0,71 101,5 118,0 46 Середня ширина обличчя 96,6 22 4,5 0,95 0,67 88,7 104,0 55 Висота носа 51,5 29 2,2** 0,41 0,29 46,6 56,0 54 Ширина носа 25,1 28 2,0* 0,39 0,27 20,9 28,9 51 Ширина орбіти 42,3 32 1,3** 0,24 0,17 40,5 44,9 52 Висота орбіти 33,1 32 2,2* 0,38 0,27 27,0 37,5 20 Вушна висота 116,5 24 5,0* 1,02 0,72 107,4 124,1 SC (57) Симотична ширина 10,1 33 2,1* 0,37 0,26 6,5 14,0 SS Симотична висота 4,6 33 1,4* 0,24 0,17 1,7 8,2 MC (50) Максилофронтальна ширина 21,2 31 2,7 0,48 0,34 17,0 29,0 MS Максилофронтальна висота 81,1 31 1,6 0,30 0,21 5,6 13,7 DC (49a) Дакріальна ширина 25,2 31 2,5* 0,45 0,32 21,0 28,5 DS Дакріальна висота 12,3 31 1,9* 0,34 0,24 9,0 15,6 FC Глибина іклової ямки 6,0 26 1,7* 0,33 0,23 3,5 8,0 75(1). ∠ Кут виступання носа 31,5° 27 6,2* 1,20 0,85 16,0° 43,0° 77. ∠ Назо-малярний кут 137,5° 30 5,2* 0,95 0,67 125,6° 149,0° ∠ Zm. Зигомаксилярний кут 128,9° 24 5,2 1,06 0,75 118,0° 142,0° Чоловіча серія у середньому має такі характеристики: черепи масивні, з добре розвиненим надпереніссям (2,1 бали), середнім розвитком надбрівних дуг (1,9 балів), незначним розвитком зовнішнього потиличного горба та помірними соскоподібними відростками (2,5 бали). Потилиця виступає добре, вона округла. 375 Розвиток потиличного рельєфу середній.помірний поздовжній та висотний діа- метри черепа, поперечний великий. За черепним покажчиком серія брахікранна (82,1), складається з 11 мезокранних (29,7%) і 26 брахікранних (70,2%) кра- ніологічних варіантів. Доліхокранні краніологічні типи відсутні. Висотно- поздовжній покажчик помірний — 74,6, що свідчить про ортокранність групи у цілому; висотно-поперечний — великий (91,5), що вказує на відносно низькі черепи — тайпенокранія. Вушна висота виміряна на двадцяти чотирьох чоло- вічих черепах і визначена як помірна (на межі з великими категоріями розмірів). Лобна кістка має велику ширину у фронтальному (99,8 мм) і дуже велику у дорсальному відділах. Відносна ширина лоба, виражена лобно-поперечним по- кажчиком, який помірний. Ширина потилиці значна. Верхня ширина обличчя підпадає під категорію великих величин цієї ознаки. Виличний діаметр, виміряний на двадцяти семи черепах, великий (138,3 мм). Верхня висота обличчя мала, верхньолицьовий індекс (49,7) свідчить про широке обличчя в групі (еуріен), хоча і знаходиться на межі з помірними категоріями. Повна висота обличчя помірних абсолютних розмірів (116,8), але слід зауважити, що саме ця ознака виміряна тільки на п’ятьох черепах. Орбіти середньо-широкі, на межі з широкими формами, невисокі, за мак- сило-фронтальним індексом помірні (мезоконхія). Кути горизонтального про- філювання обличчя малі і на верхньому (137,5°), і на середньому рівні (128,9°), що характеризує обличчя як добре профільоване. Ніс помірної висоти і ширини, за індексом мезорінний (48,9), тобто середньо широкий. Помірний симотичний індекс і великий дакріальний визначають добірку так: перший вказує на помірно високе, другий — на високе перенісся. За європейським масштабом чоловіча серія Луцька характеризується великим виступанням носових кісток відносно лінії вертикального профілю обличчя. Передньоносова ость розвинута добре. Глибина іклової ямки помірна. Порівняння квадратичних відхилень 58 основних ознак (без Максило- фронтальних вимірів і покажчика) та індексів черепів із Луцька зі стандартними виявило, що чоловічі черепи відрізняються підвищенням мінливості по 28 оз- наках (48,2%) і пониженням по 17 ознаках (29,3%). Стандартні становлять тільки 12 ознак (20,6%) від досліджених п’ятдесяти дев’яти (табл. 1), що свідчить про певну неоднорідність серії. Характер цієї неоднорідності допоможе визначити внутрішній груповий аналіз методом головних компонент24. Певний інтерес представляють антропологічні особливості жіночої групи (табл. 2). Серія із 23 черепів та їх уламків характеризується помірною ма- сивністю, рельєф в області перенісся, потилиці, виразність соскоподібних ви- ростків та надбрівних дуг незначні. Зовнішній потиличний горб відсутній або розвинутий дуже слабо (середній бал 0,4). Поздовжній і поперечний діаметр черепної коробки помірні. За індексом вибірка нараховує один доліхокранних череп (№ 7 з Луцького Братства), десять мезокранних та дев’ять брахікранних, у цілому помірно брахікранна (80,7). Довжина основи черепа середня. Висотно- ———————— 24 Дерябин В.Е. Курс лекций по многомерной биометрии для антропологов / В.Е. Дерябин. — М.: МГУ, биологический факультет, 2008. — С. 76–117. 376 поздовжній покажчик гіпсікранний (високі черепи), висотно-поперечний помір- ний (метріокранія). Горизонтальна окружність через краніометричну точку офріон у межах середніх величин за світовими категоріями25. Табл. 2. Середні розміри та індекси жіночих черепів Луцька XVII–XX ст. (Збірна серія) ♀ № за М ар ті но м Ознаки M n σ m(M) ms min max 1 Повздовжній діаметр 172,4 21 4,6** 0,99 0,70 160,4 180,0 8 Поперечний діаметр 139,0 22 5,2* 1,11 0,78 132,0 152,0 17 Висотний діаметр 130,5 18 3,6 0,85 0,60 124,0 136,0 5 Довжина основи черепу 96,2 18 3,4 0,81 0,57 89,0 101,5 9 Найменша ширина лоба 94,0 23 3,2** 0,67 0,48 89,0 102,5 10 Найбільша ширина лоба 119,1 20 4,7 1,05 0,74 107,0 125,0 11 Ширина основи черепа 120,4 17 6,0* 1,45 1,03 110,0 130,0 12 Ширина потилиці 108,6 18 3,7** 0,87 0,62 103,5 114,5 45 Виличний діаметр 125,9 19 5,3* 1,21 0,86 118,0 134,0 40 Довжина основи обличчя 89,7 17 7,4* 1,80 1,27 68,1 100,0 48 Верхня висота обличчя 59,2 18 4,3* 1,01 0,72 53,0 66,0 43 Верхня ширина обличчя 101,2 15 3,5 0,90 0,63 94,0 107,0 46 Середня ширина обличчя 90,6 14 3,8** 1,02 0,72 85,2 97,0 55 Висота носа 47,0 18 3,1* 0,73 0,52 42,0 51,4 54 Ширина носа 24,0 18 2,1* 0,50 0,36 20,0 28,0 51 Ширина орбіти 40,3 19 1,6 0,38 0,27 37,7 43,5 52 Висота орбіти 32,0 19 2,6* 0,60 0,43 25,9 38,5 20 Вушна висота 112,6 15 6,2* 1,59 1,12 101,8 126,5 SC (57) Симотична ширина 9,5 16 1,8 0,45 0,31 7,0 11,0 SS Симотична висота 4,0 16 0,8 0,21 0,15 2,3 5,3 MC (50) Максилофронтальна ширина 18,8 19 1,8 0,42 0,30 15,9 23,6 MS Максилофронтальна висота 7,0 19 0,8 0,19 0,13 5,3 8,0 DC (49a) Дакріальна ширина 22,2 19 1,9** 0,43 0,31 19,0 26,5 DS Дакріальна висота 10,3 19 1,4 0,31 0,22 7,0 19,0 FC Глибина іклової ямки 5,4 18 1,6* 0,37 0,26 3,0 7,0 75(1). ∠ Кут виступання носа 26,9° 18 6,3* 1,48 1,04 16,0° 40,0° 77. ∠ Назо-малярний кут 140,1° 19 4,9* 1,13 0,80 132,0° 150,2° ∠ Zm. Зигомаксилярний кут 131,2° 15 5,4 1,39 0,98 123,5° 138,0° ———————— 25 Алексеев В.П., Дебец Г.Ф. Краниометрия. Методика антропологических исследо- ваний… — С. 121. 377 Лоб середньо-широкий, висота його вигину помірна. Потилиця широка, висота її вигину добра (27,2). Обличчя помірної ширини (125,9 мм) і дуже малої висоти (59,2 мм), помірно профільоване на рівні орбіт і передньоносової ості. Верхній лицевий індекс еуріен (47,1), вказує на широке обличчя в групі. Відносна висота орбіт помірна (мезоконхія). Носовий отвір характери- зується середньою шириною та малою висотою, за індексом (50,9) середньо широкий (мезорінний), на межі з широкими формами. Перенісся низьке за симотичним, і помірно високе за дакріальним індексом. На черепах нижній край грушоподібного отвору визначено 94,4 % з антропінною формою і тільки один (пох. 6) має передньо-носову ямку. Кут виступання носа, виміряний на 18 чере- пах, — великий (26,9°). Це повністю корелює із загальним європеоїдним характером жіночої серії з Луцька. Порівняння квадратичних відхилень 56 основних ознак та індексів черепів із Луцька зі стандартними виявило, що жіночі черепи відрізняються підвищенням мінливості по 22 ознаках (39,2%) і пониженням по 18 (32,1%). Стандартні становлять 16 ознак (28,5%) від досліджених п’ятдесяти шести (табл. 2). Внутрішньо-груповий аналіз. До внутрішньо-групового аналізі залучено 21 чоловічих черепів, використано 14 краніологічних ознак які мають найбільшу таксономічну цінність: три основні діаметри черепної коробки, найменша ши- рина лоба, вилична ширина, верхня висота обличчя, висота і ширина носа, висота і ширина орбіти, кути горизонтального профілювання, симотичний ін- декс та кут випинання носа. З метою аналізу серії на однорідність були розраховані 91 коефіцієнтів кореляції для 14 ознак 21 чоловічих черепів (табл. 3). Вивчення отриманих коефіцієнтів показало, що не велика кількість ознак характеризуються слабкою ступеню сопряженності. У досліджуваної чоловічої групи тільки 29,6% випадків мають від’ємні коефіцієнти кореляції. Низькі коефіцієнти кореляції, величина котрих менша за 0,300 виявлено в 61,5% випадках. В однорідних групах поздовжній і поперечний діаметри мають додатну кореляцію приблизно 0,2–0,4, що ми і спостерігаємо в чоловічій луцькій серії (0,492) між цими ознаками. Коефіцієнт кореляції між поздовжнім діаметром черепа і верхньою висотою обличчя зазвичай лишається в межах 0,300–0,40026. Отже і тут (табл. 3) для чоловічих черепів із Луцька спостерігається норма (0,373). Відомо, що в одно- рідних групах переважна більшість ознак як правило взаємозв’язані додатною залежністю. В нашому випадку їх 70,3%, що вказує на певну однорідність групи, що є дуже рідкісним випадком для міських мешканців. Для певної наочності ми продемонструємо розташування 21 чоловічих черепів із Луцька у тривимірному просторі за 14-ма краніологічними ознаками. На рис. 2 помітно, що утворилось одне велике скупчення черепів у центральній частині куба, але не всі черепи ———————— 26 Рогинский Я.Я. Величина изменчивости измерительных признаков черепа и некоторые закономерности их корреляции у человека // Ученые записки Московского университета. — М., 1954. — С. 57–92; Заллер К. Коррелятивная изменчивость раз- мерных признаков черепа, ее значение для истории расовых «типов» и для расогенеза // Современная антропология. — М., 1964. — С. 225. 378 подібні між собою, отже остаточно стверджувати про однорідність групи ми не можемо. Рис. 2. Розташування 21 чоловічих черепів із Луцька у тривимірному просторі за 14-ма краніологічними ознаками. ● — з печер під кафедральним костелом Петра і Павла; ■ — череп з комплексу монастиря та костелу бернардинів (на сьогодні Свято-Троїцький кафедральний собор; ◊ — з крипти Хрестовоздвиженської церкви (Луцького братства). Жінки. До внутрішньо-групового аналізі залучено 14 жіночих черепів, використано 13 краніологічних ознак як і при аналізі чоловічих черепів (вилучена найменша ширина лоба). У досліджуваної жіночої групи 37,2% випадків мають від’ємні коефіцієнти кореляції. Ознак що взаємозв’язані додат- ною залежністю нараховано 62,8%. Низькі коефіцієнти кореляції, величина котрих менша за 0,300 виявлено в 69,2% випадках (табл. 3). Поздовжній і поперечний діаметри мають від’ємні низькі значення (–0,019). Коефіцієнт коре- ляції між поздовжнім діаметром черепа і верхньою висотою обличчя також дуже низький (0,004), що свідчить про певну неоднорідність серії. Розташування 14 жіночих черепів із Луцька у тривимірному просторі за 13-ма краніологічними ознаками показано на рис. 3. 379 Та бл . 3 . К ое ф іц іє нт и ко ре ля ці ї м іж о зн ак ам и в чо ло ві чі й се рі ї і з Л уц ьк а (н ад д іа го на лл ю ж ін оч і ч ер еп и) О зн ак и 1 8 17 9 45 48 55 54 51 52 SS :S C 77 ∠ Zm ´ 75 .1 . 1. П оз до вж ні й ді ам ет р 8. П оп ер еч ни й ді ам ет р 17 . В ис от ни й ді ам ет р (b -b r) 9. Н ай ме нш а ш ир ин а ло ба 45 . В ил ич ни й ді ам ет р 48 . В ер хн я ви со та о бл ич чя 55 . В ис от а но са 54 . Ш ир ин а но са 51 . Ш ир ин а ор бі ти 52 . В ис от а ор бі ти SS :S C 77 . Н аз ом ал яр ни й ку т ∠ Z m ´. Зи го ма кс ил яр ни й ку т 75 .1 .К ут в ип ин ан ня н ос а — 0. 49 2 0. 22 0 0. 16 0 0. 29 7 0. 37 3 0. 05 4 0. 02 9 0. 06 8 0. 37 2 0. 18 6 -0 .3 44 -0 .4 58 0. 23 3 -0 .0 19 — 0. 18 3 0. 54 6 0. 59 9 0. 33 0 0. 18 5 0. 38 6 0. 38 2 0. 26 6 0. 21 6 -0 .1 83 -0 .1 84 0. 39 1 -0 .0 11 -0 .2 47 — 0. 19 7 0. 26 8 0. 57 6 0. 17 0 0. 21 5 0. 13 4 0. 36 7 0. 32 7 -0 .1 15 -0 .2 50 0. 42 9 — — — — 0. 53 3 0. 00 9 0. 08 3 0. 39 4 0. 37 1 0. 14 4 -0 .0 09 -0 .2 74 0. 04 3 -0 .0 33 -0 .2 42 0. 65 7 0. 08 7 — — 0. 14 0 0. 06 9 0. 25 6 0. 46 1 0. 42 9 -0 .0 26 0. 18 1 0. 18 2 0. 00 6 0. 00 4 0. 08 7 -0 .0 31 — 0. 06 0 — 0. 71 2 -0 .1 63 0. 33 3 0. 55 2 0. 29 3 -0 .3 08 -0 .4 56 0. 42 1 -0 .1 44 0. 10 2 -0 .1 19 — 0. 32 2 0. 84 4 — 0. 03 8 0. 47 9 0. 30 1 - 0 .1 14 -0 .3 70 -0 .3 31 0. 05 2 0. 41 1 0. 13 8 0. 06 5 — 0. 14 3 -0 .0 92 0. 18 4 — 0. 04 6 -0 .1 70 -0 .4 26 0. 15 8 -0 .0 45 -0 .1 38 0. 13 3 0. 00 8 0. 02 0 — 0. 04 7 0. 38 1 0. 55 6 0. 47 3 — 0. 65 4 0. 12 4 -0 .2 03 -0 .0 01 0. 08 7 -0 .0 34 0. 01 1 -0 .2 83 — 0. 05 4 0. 61 8 0. 66 3 -0 .1 87 0. 60 6 — 0. 23 4 0. 01 7 -0 .1 14 0. 21 8 -0 .4 66 -0 .1 36 -0 .0 32 — 0. 12 6 0. 42 4 0. 41 0 -0 .1 52 -0 .1 03 -0 .0 94 — -0 .4 23 -0 .1 45 0. 42 3 0. 13 9 0. 19 3 -0 .7 43 — 0. 39 0 0. 08 1 0. 20 7 -0 .1 72 -0 .1 49 0. 37 8 -0 .0 70 — 0. 50 4 -0 .2 17 -0 .0 76 0. 07 9 -0 .0 57 — 0. 51 2 -0 .0 74 0. 30 2 0. 33 3 0. 29 3 0. 13 8 0. 08 6 0. 38 4 — -0 .1 64 -0 .1 08 0. 58 3 -0 .3 40 — 0. 48 5 -0 .1 27 0. 05 9 0. 23 8 -0 .0 81 -0 .1 16 0. 21 5 0. 34 7 0. 25 6 — * P< 0, 05 380 Рис. 3. Розташування 14 жіночих черепів із Луцька у тривимірному просторі за 13-ма краніометричними ознаками. — з печер під кафедральним костелом Петра і Павла; — з крипти Хрестовоздвиженської церкви (Луцького братства). Міжгруповий багатовимірний аналіз. Для виявлення аналогів серед близьких до сучасності груп, було виконано співставлення вивченої серії з широким колом порівняльних матеріалів XVI–XVIII cт., з території Східної Європи. Як до канонічного аналізу27, так і до кластерного28, залучались: Козіно XVIII ст.29; Чигирин XVI–XVII ст.30., Київський Михайлівський монастир XV– ———————— 27 Дерябин В.Е. Курс лекций по многомерной биометрии для антропологов / В.Е. Дерябин. — М.: МГУ, биологический факультет, 2008. — С. 212–230. 28 Дерябин В.Е. Курс лекций по многомерной биометрии для антропологов. — С. 230–276. 29 Евтеев А.А. Краниологическая серия XVIII века из некрополя села Козино (Московская обл.): внутригрупповая изменчивость и предварительные результаты меж- группового анализа // Археология Подмосковья. Материалы научного семинара. — М. — Вып. 7. — С. 433–440. 30 Рудич Т.О. Антропологічний склад населення м. Чигирина XVI–XVII ст. (за мате- ріалами козацького цвинтаря) // Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Секція I, II. — Запоріжжя: 1997. — С. 55–61. 381 XVIII ст.31, Вишгород XVII ст.32, Меджибож XIV–XVI ст.33; Лютенька34, Суми XVII–XVIII ст., Київський Поділ (збірна серія) XVI–XVIII ст.35; Білоруси, Росіяни, Себеж, Стара Ладога, Українці (східні, південні, центральні та західні) XVIII–XIX ст.36; Білоруси Полісся XVIII–XIX ст.37; Латиші представлені двома серіями XVII–XVIII ст., дослідженими Р.Я. Денисовою, — Леймані, Пургайлі38, та трьома групами XVIII–XIX ст. опрацьованими В.П. Алексєєвим: Латиші-1, Латиші-2 та Латиші-339; молдавани представлені однією вибіркою XVII–XIX ст. — Варатік40; Білгород XVII–XVIII ст.41; Ярославль XVII ст.42; Литовці43. Використано 14 краніологічних ознак описаних вище при внутрішньому груповому аналізі. За I канонічним вектором (42,5% загальної дисперсії) можна відмітити статистичну подібність чоловічої досліджуваної вибірки, що отримала від’ємні значення вектора (–0,656), до черепів із Білгорода (–0,803), Батурина (–0,488) та певною мірою Східних українців (–0,495). На розподіл чоловічих серій за даним канонічним вектором (КВ) найбільш вплинули такі краніометричні ознаки: ———————— 31 Рудич Т.О. Антропологічні матеріали з розкопок цвинтаря на території Михай- лівського Золотоверхого монастиря / Т.О. Рудич. — К.: 2008. — Вип. 4. — С. 49–54. 32 Рудич Т.О. Антропологические материалы из раскопок 1991–1996 годов в Выш- городе // Старожитності Вишгородщини. // Збірка тез доповідей і повідомлень 13-ої нау- ково-практичної конференції присвяченої «Дню пам’яті Ярослава Мудрого» 24–25 травня 2007 року в м. Вишгород. — Вишг.: 2009. — С. 75–77. 33 Рудич Т.О. Населення середнього Подніпров’я I-II тисячоліття: за матеріалами антропології 2014. — К.: 2014 — С. 168–189. 34 Долженко Ю.В. Антропологічні матеріали могильника козацького часу Лютенька // Проблеми дослідження пам’яток археології східної України (пам’яті С.Н. Братченка), 2012 — С. 487–507. 35 Білинська Л.І., Долженко Ю.В. Населення Сум другої половини XVII–XVIII ст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Київ-Нікополь. — 2013. — Вип. 22. — С. 208–214. 36 Алексеев В.П. Избранное / В.П. Алексеев. М.: Наука, 2008. — Т. 4. — С. 311–336. 37 Тегако Л.И., Микулич А.И., Саливон И.И. Антропология Белорусского Полесья / Л.И Тегако, А.И. Микулич, И.И. Саливон. — Минск: Наука и техника, 1978. — С. 27–28. 38 Денисова P.Я. Этногенез латышей (по данным краниологии) / P.Я. Денисова. — Рига: 1977. — С. 241–243; С. 36; С. 249–255; С. 223–228. 39 Алексеев В.П. Избранное… — С. 226–231. 40 Великанова М.С. Палеоантропология Прутско-Днестровского междуречья / М.С. Великанова. — М.: Наука, 1975. — С. 141–142. 41 Безбородых В.И., Долженко Ю.В. Палеоантропология городских жителей Белго- рода XVII–XIX вв. [Электронный ресурс] / В.И. Безбородых, Ю.В. Долженко. Антропо- логический форум — Online. Режим доступа: http://anthropologie.kunstkamera.ru/07/ Физическая антропология: методики, базы данных, научные результаты. — Санкт- Петербург: 2014. — С. 104–120. 42 Гончарова Н.Н. Формирование антропологического разнообразия средневековых городов: Ярославль, Дмитров, Коломна // Вестник антропологии. Научный альманах. — М.: 2011 — Вып. 19. — С. 206. 43 Алексеев В.П. Избранное… — С. 234–235. 382 поздовжній діаметр черепної коробки, верхня висота обличчя, висота і ширина орбіти та меншою мірою, ширина носа (табл. 4). За II канонічним вектором (34,8% загальної дисперсії) відчувається зв'язок луцької серії що отримала додатні значення КВ (1,135) до черепів з Батурина (0,959). Найбільш значимі ознаки у другому КВ, які вплинули на розташування серій: виличний діаметр, найменша ширина лоба, симотичний індекс, кут випинання носових кісток до лінії профілю обличчя, висота носа. Для повної об’єктивності слід простежити розташування груп у триви- мірному просторі без можливих викривлень (рис. 4). За III канонічним вектором (22,6% загальної дисперсії), досліджувана група з від’ємними значеннями (–0,087) проявляє свою подібність зі збірною вибіркою Київського Подолу (–0,050). Найбільш значимі ознаки у третьому КВ: поперечний і висотний діаметри черепної коробки, назо-малярный і зиго-максилярні кути обличчя. Табл. 4. Значення I–III Канонічних векторів серед 31 чоловічих груп XIV–XX ст. з території Східної Європи Ознака КВ 1 КВ 2 КВ 3 1. Поздовжній діаметр 0.666 0.399 -0.341 8. Поперечний діаметр -0.125 0.318 0.394 17. Висотний діаметр (b-br) 0.037 0.282 0.776 9. Найменша ширина лоба 0.084 0.428 -0.072 45. Виличний діаметр 0.052 0.398 0.253 48. Верхня висота обличчя 0.559 -0.426 -0.033 55. Висота носа 0.014 0.282 -0.220 54. Ширина носа 0.331 -0.109 -0.254 51. Ширина орбіти 0.893 0.217 0.138 52. Висота орбіти 0.505 0.500 -0.169 77. Назо-малярний кут 0.165 -0.298 0.516 ∠Zm´. Зигомаксилярний кут -0.138 0.028 0.205 SS:SC. Симотичний індекс -0.013 -0.650 -0.225 75(1). ∠ Кут випинання носових кісток -0.078 0.459 -0.044 Внесок в загальну дисперсію (%) 42.527 34.850 22.623 За даними кластерного багатовимірного аналізу44, можна відмітити подіб- ність досліджуваної чоловічої групи тільки на шістнадцятому кроці класте- ризації (відстань 0,241) до брахікранних козацьких серій з Батурина і Білгорода. ———————— 44 Дерябин В.Е. Курс лекций по многомерной биометрии для антропологов / В.Е. Дерябин. — М.: МГУ, биологический факультет, 2008. — С. 230–273. 383 Рис. 4. Результати канонічного аналізу. Співставлення 31 чоловічих груп у тривимірному просторі. (Латиші-1 — Дурбе; Латиші-2 — Західні; Латиші-3 — Східні Латиші із Лудзи). Росіяни-1 (Курська губернія); Росіяни-2 (Південні колонії); Росіяни-3 (Одеса), Росіяни-4 (Орловська губернія). На розташування жіночих серій за першим канонічним вектором (КВ) приходиться 47,4% загальної мінливості (табл. 5). Жіноча збірна серія з Луцька з великим від’ємними значеннями I КВ (–1,679) не проявляє подібність з жодною групою (рис. 5) але можна відмітити слабке її тяжіння до черепів з Меджибожа (–1,148) й Батурина (–1,182). На розподіл жіночих серій за даним канонічним вектором (КВ) найбільш вплинули такі краніометричні ознаки: верхня висота, зигомаксилярний кут обличчя, висотний діаметр черепної коробки та висота орбіт. За другим КВ (30,2% загальної мінливості) можна знайти аналогії до- сліджуваної серії, що отримала додатні значення канонічного вектора (0,697) з групою із Меджибожа (0,787) та Білгорода (0,477). Найбільш значимі ознаки у другому КВ, які вплинули на розташування серій: виличний діаметр, ширина носа, орбіт, лоба та кут випинання носових кісток. За III КВ (22,3% загальної дисперсії) луцька жіноча група (рис. 6) отримала великі від’ємні значення вектора (–1,184). Слід відмітити її слабке тяжіння за КВ III до латиських черепів з м. Дурбе (–0,991). Найбільш значимі ознаки у тре- тьому КВ: поздовжній і поперечний діаметр черепної коробки, назомалярний кут обличчя, симотичний індекс та висота носа (табл. 5). Про значний притік у Середнє Подніпров’я після монгольську добу вихідців з території побутування масивних типів східних слов’ян — з колишніх древ- 384 лянських, волинських, галицьких, тиверських земель (особливо це стосується чоловічих груп) вказувала Т.О. Рудич45. Після опрацювання нового матеріалу з Лівобережжя Дніпра (Батурин, Білгород) можна припустити і про значний при- тік масивних типів східних слов’ян і до названих міст. Табл. 5. Значення I–III Канонічних векторів серед 27 жіночих груп XIV–XX ст. з території Східної Європи Ознака КВ 1 КВ 2 КВ 3 1. Поздовжній діаметр 0.453 0.145 -0.612 8. Поперечний діаметр -0.286 -0.154 0.381 17. Висотний діаметр (b-br) -0.564 0.272 0.196 9. Найменша ширина лоба 0.304 0.333 0.126 45. Виличний діаметр -0.245 -0.342 0.077 48. Верхня висота обличчя 0.707 -0.338 0.369 55. Висота носа 0.073 -0.023 0.249 54. Ширина носа 0.318 0.473 0.062 51. Ширина орбіти 0.404 -0.495 -0.168 52. Висота орбіти 0.410 0.115 -0.070 77. Назо-малярний кут -0.275 -0.231 0.287 ∠Zm´. Зигомаксилярний кут -0.674 -0.443 -0.317 SS:SC. Симотичний індекс 0.467 0.134 -0.226 75(1). ∠ Кут випинання носових кісток -0.068 0.420 -0.057 Внесок в загальну дисперсію (%) 47.437 30.219 22.344 Прикметним є те, що і жіноча група за багатовимірним кластерним аналізом не потрапляє до жодного кластеру у зв’язку з низьким обличчям та порівняно слабким його профілем на середньому рівні. І таким чином, знаходиться від- окремлено від решта серій. 1. Чоловіча збірна вибірка XVII–XX ст. із Луцька помірно брахікранна. Черепи помірно високі. У середньому, серія широколиця з низьким, добре профільованим на рівні орбіт і альвеолярного виростку обличчям. Орбіти — помірної висоти. Ніс — середній, кут його випинання — високий. 2. Жіноча серія характеризуються помірною брахікранією, середньою ши- риною та дуже низьким обличчям, у цілому широколиця. Відмічається слабке профілювання обличчя на середньому рівні. Відносна висота орбіт помірна. Ніс середньо широкий, на межі з широкими формами, кут його випинання до рівня профілю обличчя — великий. Особливою ознакою в досліджуваній жіночій серії є дуже низьке обличчя. Визначено, що ця особливість притаманна місту Луцьк у цілому. ———————— 45 Рудич Т.О. Населення середнього Подніпров’я I-II тисячоліття: за матеріалами антропології 2014. — К., 2014 — С. 193. 385 3. Визначено, що за даними краніометрії простежується зв’язок чоловічої досліджуваної серії Луцька до брахікранних козацьких груп з Батурина і Біл- города, а також зі збірною вибіркою Київського Подолу. Своєю чергою жіноча збірна група за даними краніометрії, статистично подібна до широколицьої серії XIV–XVI ст., із Меджибожа, Батурина і Білгорода XVII–XVIII ст. Рис. 5. Результати канонічного аналізу. Співставлення 27 жіночих груп у просторі I–II КВ. Рис. 6. Результати канонічного аналізу. Співставлення 27 жіночих груп у тривимірному просторі. 1 — Українки Східних регіонів; 2 — Стара Ладога. 386 CRANIOLOGY OF LUTSK’ POPULATION OF XVII–XX CENТURIES Dolzhenko Yuri (Kyiv), Mazuryk Yuri (Lutsk) In the article, the remains of people buried in the crypt of Lutsk Cross church in XVII–XIX c., Holly Christ church in ХVІІ–ХVІІІ c. and under St. Peter and Paul Cathedral in Lutsk in XVII–XX c. have been analysed. The combine of the noted series has been conducted with regard to previous researches and the point that all the buried people were the citizens of the same city. Keywords: craniology, anthropology, Lutsk, cathedral, history, cathedral, fellow- ship, Bernadine.

Краніологія населення Луцька XVII–XX ст.

Репозитарії

Схожі ресурси