Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Вісник НАН України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104806 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії / І.М. Мриглод // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 5. — C. 47-49. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-104806 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1048062016-07-20T03:02:07Z Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії Мриглод, І.М. Загальні збори НАН України 2016 Article Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії / І.М. Мриглод // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 5. — C. 47-49. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104806 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Загальні збори НАН України Загальні збори НАН України |
| spellingShingle |
Загальні збори НАН України Загальні збори НАН України Мриглод, І.М. Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Мриглод, І.М. |
| author_facet |
Мриглод, І.М. |
| author_sort |
Мриглод, І.М. |
| title |
Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії |
| title_short |
Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії |
| title_full |
Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії |
| title_fullStr |
Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії |
| title_full_unstemmed |
Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії |
| title_sort |
посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань академії |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Загальні збори НАН України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104806 |
| citation_txt |
Посилення внутрішньої і зовнішньої комунікації – одне з першорядних завдань Академії / І.М. Мриглод // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 5. — C. 47-49. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT mriglodím posilennâvnutríšnʹoíízovníšnʹoíkomuníkacííodnezperšorâdnihzavdanʹakademíí |
| first_indexed |
2025-07-07T15:54:30Z |
| last_indexed |
2025-07-07T15:54:30Z |
| _version_ |
1837004144714448896 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 5 47
ПОСИЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОЇ
І ЗОВНІШНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ —
ОДНЕ З ПЕРШОРЯДНИХ
ЗАВДАНЬ АКАДЕМІЇ
Вельмишановна президіє! Високодостойна академічна громадо!
Незабаром українській Академії виповниться 100 років. Ство-
рена його ясновельможністю Гетьманом Скоропадським на по-
чатку ХХ ст. Академія пережила кілька змін державних устроїв
і суспільних формацій і вже майже чверть століття є головною
науковою інституцією незалежної України. Як зустріне і чи зу-
стріне Академія свій ювілей? Відповідь на це запитання бага-
то в чому залежить від нас. Оскільки найвищим органом НАН
України є Загальні збори, то й відповідальність за це цілком
і повністю лягає на майже 200 академіків і понад 350 членів-
кореспондентів, а тепер ще й на представників наукових ко-
лективів, які вперше делеговані і вповноважені приймати до-
леносні рішення, адже сьогодні йдеться про майбутнє близько
17 тис. дослідників (ще донедавна їх було більш як 20 тис.). Ми
відповідальні за те, якою буде наука в Україні як у найближчій,
так і у віддаленій перспективі.
Спробуємо проаналізувати, на чому ми стоїмо. Розпочну з
питання: що стало найбільшим здобутком Академії за роки не-
залежності. Звичайно, ми можемо пригадати чимало прикладів
наукових досягнень світового рівня, про деякі з них говорили
попередні доповідачі, але я переконаний, що повний (чи майже
повний) консенсус у цій залі знайде така відповідь: нам вдалося
зберегти Академію. У цьому чи не найбільша заслуга Бориса
Євгеновича. І недарма нашу Академію часто неформально, аби
вирізнити з-поміж інших, називають Академією Патона.
Отже, Академія наук існує. Проте чи не відчувається в са-
мій цій відповіді певна безвихідь — ми існуємо… Чи не час нам
задуматися над сенсом цього існування і подальшими пер-
спективами? Усі ми, і насамперед молоді вчені, хочемо мати
впевненість у своїй затребуваності, у своїй суспільній значу-
щості. Нам хочеться говорити не про існування, а про амбітні
наукові проекти. Тому ми просто зобов’язані вийти за рамки
МРИГЛОД
Ігор Миронович —
академік НАН України,
директор Інституту фізики
конденсованих систем
НАН України
48 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (5)
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
парадигми «існування», яка основана на пошу-
ку «спільної мови» з черговою владою. Чи пра-
вильна така лінія поведінки? Особливо тепер,
коли змінилася система цінностей, коли міцніє
громадянське суспільство, яке вже не раз дово-
дило свою спроможність протистояти планам
можновладців. Змінився також технологічний
уклад і структура власності. У державному сек-
торі економіки нині залишилися лише окремі
ділянки виробництва, а механізми стимулю-
вання науки комерційними структурами так і
не запрацювали, бо є набагато рентабельніші
напрями вкладання коштів. І на вершині цієї
піраміди стоять, на жаль, політика і політики з
їхніми можливостями заробляти великі гроші
на бюджеті. Зрештою, змінилося століття. І що
ж за таких умов робити Академії?
Я щиро переконаний, що ми мусимо, як
би важко нам це не давалося, перейти від па-
радигми «існування Академії» до парадигми
«Академії наук України». Іншого шляху немає.
Це повинно стати лейтмотивом розбудови на-
шої Академії. Нам слід піднести на новий рі-
вень такі важливі в процесі державотворення
функції науки, як експертна та освітня, актив-
но популяризувати знання, посилити діалог із
суспільством. Академія наук має ставити собі
за мету досягти рівня суспільної довіри при-
наймні не нижчого, ніж у церкви, а ми нині
інформаційно програємо навіть астрологам,
цілителям і віщунам. Ми мусимо спілкувати-
ся з суспільством, піднімати гострі проблеми
сьогодення — економічні, екологічні, соціаль-
ні. Робити це слід фахово, без популізму і за-
гравань, бо лише так можна завоювати автори-
тет і довіру платників податків. У цьому сенсі
Академія мала б бути більш гуманітарною,
аніж технократичною. Важливо не лише мати
вагомі наукові здобутки, а й навчитися пропа-
гувати ці досягнення. Слід задіяти всі спосо-
би комунікації з громадянським суспільством,
залучаючи до цієї справи тих людей, кому це
вдається якнайкраще, потрібно створювати
науково-популярні канали, використовувати
соціальні мережі та новітні інформаційні тех-
нології. І цей напрям роботи має стати одним
із найпріоритетніших.
За таких умов зростає роль Президії НАН
України, яка в період між Загальними зборами
несе на собі весь тягар управлінської відпові-
дальності. Президія мала б працювати як своє-
рідний штаб науки, переосмислювати виклики
часу, виробляти нові стратегії. Її завданням має
бути насамперед аналітична робота, координа-
ція і комунікація, а вже потім адміністрування.
Слід доконечно посилити функцію комунікації
на рівнях «Президія—інститут—дослідник».
Інакше надто пасивна реакція на важливі по-
дії та зростаюче відчуття віддаленості керів-
ництва від запитів «знизу» на демократиза-
цію процесів внутрішньоакадемічного життя
сприятимуть утворенню опозиції до Академії
всередині самої ж Академії. До внутрішньої
опозиції переходять і активно працюючі на-
уковці, бо їм не зрозуміло, як визначаються
пріоритети при започаткуванні конкурсних
програм і які критерії використовуються при
відборі проектів. Про деякі конкурси взагалі
важко знайти інформацію навіть на сайті НАН
України, і так створюється враження, що кон-
курсні програми іноді для того лише й існують,
аби провести перерозподіл і без того обмеже-
них коштів. Складова базового фінансування
також визначається переважно адміністратив-
но, не відіграючи при цьому будь-якої стиму-
люючої ролі. Якщо ці аспекти не будуть вра-
ховані, то Академія, як самоврядна за статутом
і духом організація, продовжить руйнуватися
зсередини.
Тепер кілька загальних аксіом. Очевидно,
що держава, яка претендує на місце в колі
розвинених і високотехнологічних країн, має
орієнтуватися на розвиток ефективної націо-
нальної наукової інфраструктури. І питання
до наших можновладців: «Яку державу буду-
ємо?» — суто риторичне, оскільки відповідь
суспільства цілком артикульована: «Ми йдемо
в Європу і хочемо жити в країні розвиненій, а
не третьосортній». З досвіду інших країн ві-
домо, що є певні граничні параметри, за яких
наука ефективно виконує ту чи іншу свою
функцію. Пізнавально-освітня функція науки
починає працювати в разі її фінансування на
рівні, вищому за 0,4 % ВВП, про ефективні роз-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 5 49
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
робки можна говорити за сумарного фінансу-
вання понад 1 % ВВП, а за фінансування менш
як 0,25 % ВВП — і це вже наш гіркий досвід —
основним завданням науки стає виживання.
Звідси випливає висновок: якщо метою дер-
жави є розбудова високотехнологічної економі-
ки, то як би важко не було, категорично недо-
пустимо зменшувати частку бюджетного фінан-
сування науки нижче 0,4 % ВВП. Недотримання
цієї вимоги неминуче призведе до величезних
економічних втрат у майбутньому, бо створю-
вати науку з нуля дуже і дуже дороге задово-
лення. Тому норма витрат на науку з бюджету
має бути стратегічно визначена і зафіксована у
вигляді перспективного плану асигнувань з ви-
ходом на параметри, визначені Законом «Про
наукову і науково-технічну діяльність». Це пи-
тання не може бути предметом щорічних торгів
чи фактором політичного тиску на науковців,
а має стати непорушним елементом свого роду
суспільного договору між науковцями і громадою
в особі влади. Іншою стороною такого суспіль-
ного договору — стороною, яка гарантує високу
якість науки, мала б однозначно виступити На-
ціональна академія наук України як найвища
наукова інституція в державі.
Чого ж суспільству очікувати від нас? Оче-
видно, що Академія мала б запропонувати
свою програму дій, свою дорожню карту змін
зі своїми маркерами подальшого розвитку і
конкретним планом на найближчі роки. І най-
головніше — ми повинні на практиці проде-
монструвати нашу готовність до дій і спро-
можність реалізувати свої наміри. Нарешті,
ми зобов’язані відновити високий суспільний
авторитет науковця.
Не можу не привернути вашу увагу до акції
«Науці — зелене світло». Вранці на шляху до
цієї зали нас зустрічали і молоді, і вже досвід-
чені науковці з різних академічних інститутів,
які вимагали від нас змін. З багатьма ініціато-
рами цієї акції я знайомий особисто. Це дій-
сно висококваліфіковані фахівці, які активно
працюють у науці. Серед них чимало докторів
і кандидатів наук, зокрема з Інституту теоре-
тичної фізики, Інституту фізики, Інституту
математики і багатьох інших. У їхньому акти-
ві — вагомий внесок у те, що новий Закон «Про
наукову і науково-технічну діяльність» було
ухвалено саме в нинішній редакції, істотно по-
кращеній порівняно з первинним законопро-
ектом, внесеним до Верховної Ради. Завдяки
їх зусиллям зроблено чимало для поліпшення
іміджу української науки в цілому та Академії
зокрема. Вони змогли натхненно і розумно, на
волонтерських засадах, по-сучасному постави-
ти цю справу, використавши можливості соці-
альних мереж, блогосфери і телеканалів. І саме
вони вимагають змін.
Чи готові ми до змін? Для мене відповідь
очевидна: змінилося суспільство, в якому ми
живемо, змінилося століття, змінився техно-
логічний уклад, а Академія залишається у сво-
їй основі найконсервативнішою структурою.
Так, безумовно, цей консерватизм дозволив
зберегти Академію в перші роки незалежності,
але тепер може спричинити її подальшу руйна-
цію. Тому питання про нашу готовність до змін
є сьогодні першорядним.
Однією з ключових вимог учасників акції
«Науці — зелене світло» є створення при Пре-
зидії НАН України громадської ради реформ.
Як на мене, для цього є розумна мотивація.
Така рада може стати майданчиком для об-
говорення ідей і шляхів модернізації Акаде-
мії, найважливіші рекомендації можуть бути
представлені на засіданні Президії і найкраще
з пропонованого отримає шанс втілитися в
життя. Для нас важливо синергетично поєд-
нати енергію молодих з мудрістю й досвідом
старших. Ми всі маємо одну мету, то чого ж ми
боїмося? На мою думку, така рада реформ до-
зволить активніше рухатися на шляху змін.
Отже, пропоную підтримати ініціативу
щодо створення громадської ради реформ. А
щодо оцінки діяльності Національної академії
наук України у 2015 р., то в нинішніх умовах за
окремими позиціями її можна визнати навіть
героїчною. Звіт пропоную схвалити.
Дякую за увагу.
|