Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)»)

Книга присвячена історії Українського наукового (науково-дослідного) інституту книгознавства, навколо якого свого часу згуртувався колектив кращих представників української наукової інтелігенції. Однак на початку 1930-х років розпочалася кампанія проти вчених Інституту, звинувачених у буржуазному...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2016
1. Verfasser: Дубровіна, Л.А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Schriftenreihe:Вісник НАН України
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104838
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)») / Л.А. Дубровіна // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 6. — С. 92-94. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-104838
record_format dspace
spelling irk-123456789-1048382016-07-22T03:02:13Z Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)») Дубровіна, Л.А. Рецензії Книга присвячена історії Українського наукового (науково-дослідного) інституту книгознавства, навколо якого свого часу згуртувався колектив кращих представників української наукової інтелігенції. Однак на початку 1930-х років розпочалася кампанія проти вчених Інституту, звинувачених у буржуазному націоналізмі, відбулося перепрофілювання діяльності «на практичні рейки» соціалістичного будівництва, а в 1936 р. установу було ліквідовано. І хоча Український науковий інститут книгознавства існував дуже короткий час, він залишив по собі значний доробок. 2016 Article Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)») / Л.А. Дубровіна // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 6. — С. 92-94. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104838 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Дубровіна, Л.А.
Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)»)
Вісник НАН України
description Книга присвячена історії Українського наукового (науково-дослідного) інституту книгознавства, навколо якого свого часу згуртувався колектив кращих представників української наукової інтелігенції. Однак на початку 1930-х років розпочалася кампанія проти вчених Інституту, звинувачених у буржуазному націоналізмі, відбулося перепрофілювання діяльності «на практичні рейки» соціалістичного будівництва, а в 1936 р. установу було ліквідовано. І хоча Український науковий інститут книгознавства існував дуже короткий час, він залишив по собі значний доробок.
format Article
author Дубровіна, Л.А.
author_facet Дубровіна, Л.А.
author_sort Дубровіна, Л.А.
title Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)»)
title_short Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)»)
title_full Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)»)
title_fullStr Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)»)
title_full_unstemmed Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)»)
title_sort українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію г.і. ковальчук «український науковий інститут книгознавства (1922—1936)»)
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate 2016
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104838
citation_txt Українське книгознавство: етапи розвитку (рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)») / Л.А. Дубровіна // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 6. — С. 92-94. — укр.
series Вісник НАН України
work_keys_str_mv AT dubrovínala ukraínsʹkeknigoznavstvoetapirozvitkurecenzíânamonografíûgíkovalʹčukukraínsʹkijnaukovijínstitutknigoznavstva19221936
first_indexed 2025-07-07T15:57:05Z
last_indexed 2025-07-07T15:57:05Z
_version_ 1837004306895601664
fulltext 92 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (6) УКРАЇНСЬКЕ КНИГОЗНАВСТВО: ЕТАПИ РОЗВИТКУ Рецензія на монографію Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)» Книга присвячена історії Українського наукового (науково-дослідного) ін- ституту книгознавства, навколо якого свого часу згуртувався колектив кращих представників української наукової інтелігенції. Однак на початку 1930-х років розпочалася кампанія проти вчених Інституту, звинувачених у буржуазному націоналізмі, відбулося перепрофілювання діяльності «на практичні рейки» соціалістичного будівництва, а в 1936 р. установу було ліквідовано. І хоча Український науковий інститут книгознавства існував дуже короткий час, він залишив по собі значний доробок. Монографія Г.І. Ковальчук «Український науковий інститут книгознавства (1922—1936)» (Київ: Академперіодика, 2015) — це фундаментальна праця з історії вітчизняного книгознавства, в якій на прикладі діяльності Українського наукового (науково- дослідного) інституту книгознавства (УНІК) розкривається один з найдраматичніших періодів в історії національної науки і культури, відомий під назвою «Розстріляне Відродження». Ця книга є результатом більш як двадцятирічних наукових розвідок автора в галузі наукової реконструкції історії укра- їнського книгознавства, яке до 90-х років ХХ ст., тобто до звільнення української історичної науки від радянської ідео- логічної стагнації, перебувало в забутті. Автор використовує ґрунтовну джерельну базу, насамперед комплекси документів із фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, де зберігається архів УНІК, фонди Все- української академії наук, Головної Книжної Палати в Києві, особові фонди вчених, які співробітничали з УНІК (зокрема, членів-кореспондентів АН УРСР С.І. Маслова, П.М. Попова та ін.), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву гро- мадських об’єднань України, Галузевого державного архіву Служби безпеки України тощо. Це дало змогу всебічно розгля- нути діяльність УНІК, дізнатися про долю його співробітників, РЕЦЕНЗІЇ РЕЦЕНЗІЇ ДУБРОВІНА Любов Андріївна — член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, директор Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 6 93 РЕЦЕНЗІЇ розкрити багатогранну діяльність Інституту та проаналізувати його наукові досягнення у бі- бліології — науці про книгу, як тоді називали книгознавство. Структура книги добре продумана і розкри- ває як передумови створення та історію УНІК, так і історію книгознавства, його стрімкий роз- квіт і подальшу трагічну долю у 1930-х роках. Автор детально показує історико-книго знав- чий контекст періоду 1917—1921 рр., який до- зволив створити УНІК у важких фінансових умовах 1922 р.: досвід галузевих журналів «Книгарь», «Голос друку»; напрацювання Біб- ліо теч но-архівного управління при Міністер- стві народної освіти Центральної ради УНР; створення Національної бібліотеки Україн- ської держави; роботу Головної Книжної Па- лати в Києві, правонаступником якої власне і став УНІК. Історію самого Інституту книго- знавства автор цілком логічно розділила на три етапи: поступальний розвиток книгознав- чих досліджень у 1920-х роках; розгром УНІК і книгознавства в цілому в 1931 р.; занепад книгознавчих досліджень у 1932—1936 рр. і ліквідація УНІК. Г.І. Ковальчук послідовно описує історію формування української бібліології як науки, що стала основним напрямом наукової діяль- ності УНІК, включала широкий спектр науко- вих дисциплін, який сьогодні охоплює наукова спеціальність «Книгознавство, бібліотекознав- ство, бібліографознавство», в тому числі — тео- рію та історію книги і книжкової справи з най- давніших часів, українського та європейського друку, видавничої діяльності, української пері- одики, мистецтва і технології книги, методоло- гічні засади соціології книги та читачезнавства, створення національної бібліографії та Україн- ського бібліографічного репертуару, музейну і бібліотечну діяльність тощо. Вчені УНІК плідно розвивали ідеї Міжна- родного бібліографічного інституту, провідних книгознавчих центрів. УНІК видавав журнал «Бібліологічні вісті», науковий збірник «Тру- ди УНІК», численні наукові праці та бібліогра- фічні покажчики, проводив широку популя- ризаційну діяльність у галузі книгознавства і, насамперед, української книги, розвивав тісні зв’язки із закордонними українськими науко- вими інституціями та вченими. Окреме зна- чення має діяльність УНІК з підготовки кни- гознавчих кадрів, зокрема через аспірантуру. У монографії розкривається і рушійна сила надзвичайно енергійної наукової діяльності УНІК, попри незначну кількість співробіт- ників — штат Інституту в різні роки налічу- вав від 8 до 12 осіб, зокрема, Ю.О. Меженко, Т.Г. Волобуєва, В.В. Шпілевич, В.М. Каліхе- вич, Н.Б. Заглада, В.А. Ігнатієнко, М.М. Іван- ченко, Д.А. Балика, Я.І. Стешенко, С.І. Маслов та ін. Однак до його діяльності на громадських засадах долучилися провідні вчені того часу, які у складі різних комісій брали участь в об- говореннях усіх наукових питань, написанні наукових праць, розвивали різні напрями кни- гознавства, виступали з доповідями на засідан- нях комісій УНІК. Завдяки невтомній праці директора УНІК, відомого літературознавця, книгознавця, бібліографа Ю.О. Меженка та вченого секретаря М.М. Іванченка, а також молодого енергійного співробітника Я.І. Сте- шенка навколо УНІК сформувався міцний ко- лектив науковців-сподвижників, у тому числі й за підтримки вчених Всенародної бібліотеки України та інших відомих наукових установ, які існували під егідою Всеукраїнської акаде- мії наук, а також вищих навчальних закладів, науково-просвітницьких установ та бібліотек України. Так, до складу бібліографічної комі- сії та комісій з історії книги, мистецтва книги було запрошено академіків С.О. Єфремова, П.А. Тутковського, М.В. Птуху, О.І. Левицько- го, директора Всенародної бібліотеки України С.П. Постернака, а також таких відомих уче- них, як С.І. Маслов, П.І. Рулін, А.І. Онищук, В.А. Ігнатієнко, М.І. Ясинський, О.Г. Кисіль, В.І. Барвінок, А.С. Криловський, Я.С. Розанов, Д.А. Вияснівський, Я.І. Стешенко, В.В. Шпі- левич, П.М. Попов, В.О. Романовський, П.В. Клименко, М.М. Ткаченко, В.Ф. Іваниць- кий, М.І. Сагарда, В.Ю. Данилевич, В.В. Мія- ковський, О.А. Назаревський, М.О. Макарен- ко, Ф.Л. Ернст, Д.М. Щербаківський, П.П. Ку- рінний, П.В. Клименко та багато інших, які 94 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (6) РЕЦЕНЗІЇ сьогодні становлять золотий фонд української біографіки. Як показала автор монографії, завдяки цій когорті вчених українське книгознавство в 1920-х роках набуло значного розвитку, ви- йшло на світовий рівень, започаткувавши ви- знану українську книгознавчу школу. У книзі наведено основний зміст журналу «Бібліологічні вісті» і «Трудів УНІК», серії брошур «Науково-популярна бібліотека кни- гознавства», інших праць, опублікованих під егідою УНІК. Монографія щедро ілюстрована титульними обкладинками видань УНІК, які й самі демонструють книжкову культуру того часу, документами, зразками книжкового мис- тецтва, виставкової діяльності, фотографіями діячів УНІК. Детально розглянуто основні напрями збе- реження та популяризації української книги: збирання архіву українського друку, бібліоте- ки книгознавчої літератури; проведення книж- кових виставок та виставок плакатів, екслібри- сів, художнього оформлення видань, у тому числі виставок робіт Г. Нарбута, ілюстрацій до творів М. Гоголя тощо. Значний інтерес становить розділ «Персо- налістика українського книгознавства», що містить біографічні нариси. Особливою емо- ційною силою сповнений виклад історії пере- слідувань українських бібліографів та книго- знавців і поступового знищення української школи книгознавства, що починається у 1931 р. і закінчується ліквідацією Інституту в 1936 р. Г.І. Ковальчук додає значний за обсягом і ґрун- товний за змістом мартиролог репресованих книгознавців, які працювали в УНІК або були його позаштатними співробітниками. Цей мартиролог — плід багаторічної праці з доку- ментами особових архівів, слідчими справами, дослідженнями інших учених, який яскраво свідчить про установку тоталітарного сталін- ського режиму на повне знищення національ- ної творчої сили української інтелігенції. Окремо слід зупинитися на представлених Г.І. Ковальчук цінних додатках: хронологіч- ному покажчику видань УНІК, алфавітному покажчику всіх публікацій журналу «Бібліо- логічні вісті», списках архівних джерел і літе- ратури про Інститут, іменному покажчику, що містить понад тисячу прізвищ. Похвальне слово було б неповним, якщо не відзначити, що ця книга, видана академіч- ним видавництвом «Академперіодика», сама є зразком сучасної книжкової культури і її зовнішній вигляд гармонійно перегукується з проблематикою монографії. Дизайн книги можна схарактеризувати як неординарний і вишуканий. Художник Видавничого дому «Академперіодика» Є.О. Ільницький вдало ви- користав графіку Г.І. Нарбута на оправі (відоме нарбутівське зображення козака з обкладинки журналу «Наше минуле» за 1918 рік наче про- стрелене трьома кулями), а також мотиви його орнаментів у шрифтах на титулі, шмуцтитулах і форзацах. У післямові до монографії період 1920-х років названо «проривом українського книго- знавства» на противагу повній відсутності його розвитку впродовж наступних десятиліть. Із сумом Г.І. Ковальчук пише: «за нинішніх умов книгознавство переживає певний занепад, від- стає від вимог часу», а також констатує «недо- статність розробки теорії та історії книгознав- ства в широкому його розумінні». На нашу думку, автор дещо песимістично ставиться до сучасного стану українського книгознавства, хоча слід визнати, що комплексної історії та те- орії вітчизняного книгознавства немає й досі. Однак умови для цього створено. За останні 20 років історія і теорія українського книгознав- ства широко розвиває різні напрями вивчен- ня української та зарубіжної книги: проведе- но значний комплекс досліджень, захищено близько 70 дисертацій, опубліковано десятки монографій, наукових довідників, енцикло- педичних статей та інших наукових праць, і лідерами в цьому процесі безперечно є Націо- нальна бібліотека України ім. В.І. Вернадсько- го та Львівська національна наукова бібліотека імені Василя Стефаника. І праці Г.І. Ковальчук є частиною цього великого наукового руху, а отже, створення комплексної історії та теорії вітчизняного книгознавства має цілком реаль- ні перспективи.