До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст.

У даній статті розглянуто історіографію історії монетного карбування на території Подніпров’я у XIV–XV ст. Тема має достатньо давню історію, однак досі актуальна та багата неоднозначними інтерпретаціями джерельного матеріалу. Проаналізовано дослідження періоду з 30-х рр. ХІХ до 80-х рр. ХХ ст....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Хромова, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2016
Schriftenreihe:	Історіографічні дослідження в Україні
Schlagworte:	Проблемна історіографія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104860
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст. / І. Хромова // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 262-281. — Бібліогр.: 72 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-104860
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1048602019-09-22T11:15:03Z До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст. Хромова, І. Проблемна історіографія У даній статті розглянуто історіографію історії монетного карбування на території Подніпров’я у XIV–XV ст. Тема має достатньо давню історію, однак досі актуальна та багата неоднозначними інтерпретаціями джерельного матеріалу. Проаналізовано дослідження періоду з 30-х рр. ХІХ до 80-х рр. ХХ ст. The article deals with historiography of the history of coinage at the territory of Dnipro region in XIV–XV c. The theme has a long history, but still is relevant and rich for controversial interpretations of source materials. In article analyses studios from 30th XIX to 80th XX c. 2016 Article До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст. / І. Хромова // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 262-281. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 2415-8003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104860 930.1[737(477)] uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемна історіографія Проблемна історіографія
spellingShingle	Проблемна історіографія Проблемна історіографія Хромова, І. До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст. Історіографічні дослідження в Україні
description	У даній статті розглянуто історіографію історії монетного карбування на території Подніпров’я у XIV–XV ст. Тема має достатньо давню історію, однак досі актуальна та багата неоднозначними інтерпретаціями джерельного матеріалу. Проаналізовано дослідження періоду з 30-х рр. ХІХ до 80-х рр. ХХ ст.
format	Article
author	Хромова, І.
author_facet	Хромова, І.
author_sort	Хромова, І.
title	До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст.
title_short	До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст.
title_full	До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст.
title_fullStr	До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст.
title_full_unstemmed	До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст.
title_sort	до історіографії історії монетного карбування у подніпров’ї у xiv–xv ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Проблемна історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104860
citation_txt	До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст. / І. Хромова // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 262-281. — Бібліогр.: 72 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT hromovaí doístoríografííístoríímonetnogokarbuvannâupodníprovíuxivxvst
first_indexed	2025-07-07T15:58:51Z
last_indexed	2025-07-07T15:58:51Z
_version_	1837004417175388160
fulltext	262 УДК 930.1[737(477)] Ірина Хромова* ДО ІСТОРІОГРАФІЇ ІСТОРІЇ МОНЕТНОГО КАРБУВАННЯ У ПОДНІПРОВ’Ї у XIV–XV ст. У даній статті розглянуто історіографію історії монет- ного карбування на території Подніпров’я у XIV–XV ст. Тема має достатньо давню історію, однак досі актуальна та багата неоднозначними інтерпретаціями джерельного матеріалу. Про- аналізовано дослідження періоду з 30-х рр. ХІХ до 80-х рр. ХХ ст. Ключові слова: історіографія, нумізматика, монета, карбу- вання, Подніпров’я. Систематизація наукових здобутків нумізматики є природнім супутником будь-якого напряму дослідницьких пошуків у цій галузі історичних дисциплін. Серед досвіду іноземних дослід- ників для прикладу можна привести історіографічний нарис у бібліографічному виданні з литовської нумізматики, укладеному Е. Ремецасом1. Така проблематика знаходить своїх дослідників і в Україні. Перше ґрунтовне дослідження з історіографії вітчиз- няної медієвістичної нумізматики здійснила Н. Турмис2. Крім опису процесів становлення нумізматичної науки в Україні протягом ХІХ–ХХ ст. та формування вітчизняних нумізматич- них колекцій, дослідження містить висвітлення особливостей атрибуції та класифікації середньовічних монет, емісії яких територіально стосуються сучасних географічних меж України. ———————— * Хромова Ірина Костянтинівна – кандидат історичних наук, нау- ковий співробітник Сектору генеалогічних та геральдичних дослід- жень Відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів Інституту історії України НАНУ. 263 Більш узагальнено підійшов до теми Г. Голиш, порушивши питання здобутків новітньої історіографії, однак тематичні межі він розширив вже до української нумізматики в цілому3. Історіографія історії монетного карбування на території Подніпров’я у XIV–XV ст. представлена студіями переважно другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Однак, перші кроки у вигляді заміток, статей та каталогів, з цієї проблематики від- носяться ще до ХІХ ст. У даній публікації ми обмежуємося дослідженнями до 90-х рр. ХХ ст. Відтоді розпочався якісно новий етап в історіографії даної тематики, який на нашу думку, заслуговує особливої уваги і буде висвітлений в огляді новітньої історіографії означеної проблеми. З 30-х рр. ХІХ ст. відоме в історіографії нумізматики явище наслідування джучидським монетам – досить поширена прак- тика для майже всіх руських удільних князівств. Так, звер- таючись до цього питання у праці «Монеты ханов Улуса Джучиева или Золотой Орды с монетами разных иных муха- меданских династий в прибавлении», Х. Френ зазначав, що «монети, які руські князі почали карбувати під пануванням монголів у ХІV ст. мають або самі арабські написи, або поряд арабські і руські. З цих іноземних написів лише незначна кількість є досить визначними, або обраними і поміщеними з певною метою руськими монетарями, якими в процесі вико- нання керували ймовірно власне татари»4. Наводячи для при- кладу монетні випуски руського удільного карбування з «дво- мовними» легендами, дослідник приходить до висновку про те, що це був один із способів відображення підпорядкування князівської влади ханській адміністрації5. Таким монетам Х. Френ протиставляє іншу групу монет з відтворенням араб- ських написів, які за його твердженням «не мають взагалі жодного значення і являють собою продукт очевидного «про- извола», хоча і для їх виготовлення була своя певна мета»6. Першочерговою називається розвиток торгівлі у підпорядко- ваних джучидській адміністрації землях та вільне проходження туди руської монети. Для цього вона потребувала візуальної схожості з татарською7. Механізм оформлення монет місцевими майстрами уявлявся Х. Френу досить довільним – вирішальна 264 роль належала фантазії самого виробника. За зразок могла братися будь-яка татарська монета, незалежно від хронології її випуску «особливо, якщо вона у своїх арабських написах представляла щось помітне і разюче». Зображення з таких монет знімалися будь-якими доступними для сучасників способами і наносилися на місцеві монети, які «отримували зовнішній вигляд татарських монет»8. Основними характерними рисами в легендах джучидських монет, які отримали розповсюдження серед наслідувань, Х. Френ називає Символ Віри та означення куфічними літерами міста Гюлістану9. Загалом же дослідник наголошував на винятковому значенні дослідження джучид- ських монет не тільки для висвітлення загальної історії кар- бування у період середньовіччя, а і для вивчення особливостей руського удільного карбування10. Це положення залишається актуальним у сучасних дослідженнях при визначенні ролі схід- ної монетної традиції у формуванні місцевої монетної справи на досліджуваній території у XIV–XV ст. З останньої третини ХІХ ст. у джерелознавчих студіях і каталогах приватних зібрань, пов’язаних в своїй основі з архео- логічними дослідженнями або з приватним колекціонуванням, порушувались окремі питання удільного монетного вироб- ництва, в тому числі і стосовно нашої тематики. Так, у каталозі монет власного зібрання «Удельные, великокняжеские и цар- ские деньги Древней Руси»11 граф Е. Гуттен-Чапський подав опис одного екземпляру наявної у нього в зібранні монети Володимира Ольгердовича. Дана праця є досить оригінальною не тільки за змістом висновків, а і за своєю архітектонікою. Загалом, каталог складається з детального опису монет, з їх метричними характеристиками та визначення їх відносної цін- ності на час виходу праці. Містить вона і короткий нарис політичної історії, вводячи читачів у світ емітентів та історич- них обставин місцевого карбування. Автором запропонована градація монет за достовірністю. Е. Гуттен-Чапський також по- значив місця та обставин знахідки опублікованих ним монет. Цінність видань такого роду полягає в тому, що матеріал, поданий в каталогах приватних зібрань ставав підґрунтям для подальших досліджень, а на сьогодні це чи не єдина можливість 265 ознайомитися з деякими екземплярами монет, що за певних обставин втрачені для сучасних дослідників. Даний каталог містить також важливу інформацію для складання топогра- фічного опису. Інтерес для нас становить поданий дослідником докладний опис монети Володимира Ольгердовича. Особливу термінологічну специфіку містить проведений автором каталогу іконографічний аналіз, за яким на аверсі міститься кирилична легенда і знак «К», на реверсі – «церковна хорогва»12 з двома хрестами. При цьому в описі наведено не просто визначення фігури – «хрест», а її детальна прорисовка, що вказує на прагнення автора звернути увагу нумізматів на спосіб передачі даної фігури – хреста (з раменами, потовщеними на кінцях)13. Автор також подає опис супутніх символів на монетному полі, називаючи їх «буси» та «*» – для визначення викарбуваних там шестикутних зірок. Одним з перших дослідників монет Володимира Ольгердо- вича був В. Антонович. Йому належить реферат «О новонай- денных серебряных монетах с именем Владимира»14. У цій праці вчений першим вірно визначив емітента, час і місце карбування цих монет. Мова йшла про дві монети зі складу Гвоздівського скарбу 1873 р. – знахідки з кириличним написом «ВОЛОДИМИРЬ». Часом карбування був названий період 1364–1392 рр. Емітента визначено за легендою на монетах і, спираючись на літописні згадки. Ним був названий Володимир Ольгердович з встановленими роками правління у Києві – 1362– 1392 рр. Окремої уваги заслуговує іконографічний аналіз, за- пропонований і проведений В. Антоновичем. Вчений виходив з порівняння відомих йому двох екземплярів монет з литовською монетною традицією. А саме: порівнював знак на реверсі (аверсі за його визначенням – І.Х.) київських монет з литовським гербом «колюмнами». Зображення в картуші з крапок він визначав як татарську тамгу. Дане дослідження мало велике значення для вітчизняної нумізматичної науки. В. Антонович вважається першим, хто ввів до наукового обігу київські монети Володимира Ольгердовича. Проведена ним атрибуція цих мо- нет, хоч і викликала неоднозначну реакцію, однак поклала початок активному дослідженню питання карбування київських монет кінця ХІV ст. серед сучасників вченого. 266 І. Толстой у невеликому параграфі «Монеты, приписываемыя кіевскому князю Владимиру Ольгердовичу» своєї фундамен- тальної праці «Древнейшие русские монеты Великаго княжества Киевского»15 опублікував описи та навів прорисовки 8 екзем- плярів монет Володимира Ольгердовича, що перебували у складі колекцій університета Св. Володимира, Київської Духов- ної Академії та приватних зібраннях – самого автора, а також графа Е. Гуттен-Чапського. Він подав характеристику наявних монет і першим, за його ж словами, зробив спробу піддати критиці концепцію походження даного виду монет, запропоновану В. Антоновичем. Реферат останнього наводиться у праці в повному обсязі з супровідними коментарями. Критика торкається суто іконографічного аналізу – І. Толстой не поділяв думки В. Антоновича щодо ототожнення знаку на реверсі київських монет з литовським гербом «ко- люмни», а вважав його запозиченим від попередників Володи- мира Ольгердовича на київському престолі16. Щодо основних характеристик монет, поданих В. Антоно- вичем, І. Толстой з ним погодився і враховував під час аналізу представлених екземплярів монет. Особливістю праці є наведені визначення аверсу/реверсу монет: І. Толстой аверсом вважає бік монети з легендою, що цілком вірно, проте відрізняється від визначень його попередників, у тому числі і самого В. Анто- новича. Термінологічна специфіка роботи зводиться до визна- чення фігур на сторонах монет. Знак на аверсі у дослідника не має певної назви і позначений як «знак чи літера В або К, що має вигляд ІS»17, зображення на реверсі трактується як «фігура, схожа на зображення хорогви, навершя якої має форму хреста, на полотнищі між відкосами хрест»18. Супровідні зображення визначені І. Толстим як «бусини» та «зірки»19. Слід підкреслити, що автор звертає увагу на приклади перекарбування монет і різні стилі виконання, що, на його думку, могло необґрунтовано розцінюватися його сучасниками як факт пізнішого фальшу- вання20. Отже, у наступних дослідженнях розширювалася не тільки джерельна база, а і змінювалися підходи в іконогра- фічному аналізі монет. Дана праця також містить цінні про- рисовки, а також короткий історичний нарис, де увагу приділено особистостям емітентів. 267 Монети Володимира Ольгердовича згадуються в гераль- дичній розвідці К. Болсуновського «Родовой знак Рюриковичей великих князей киевских»21. Зображення на реверсі монет у цьому випадку визначене автором як умовно геральдичне, що є кінцевим результатом еволюції монограми від слова «васи- левс»22, як титулатури правлячої верхівки, характерної для країн Сходу і запозиченої київськими князями з візантійської тра- диції23. Таке припущення стало частиною запропонованої К. Болсуновським теорії тлумачення знаків на ранніх київських монетах та фрагментах кераміки Давньої Русі, зокрема теорії про геральдичну спадщину Рюриковичів. Окремому дослідженню київських монет Володимира Оль- гердовича присвячені розвідки М. Петрова «О новооткрытой Киевской монете ХIV века»24 та ще одна праця К. Болсу- новського25. Обидва розглядають так званий Трипільський скарб з київськими денаріями. Однак, увага дослідників сконцент- рована головним чином на спробах виокремити з загальної маси київських монет монети іншого типу. Однією з особливостей праці М. Петрова є те, що він висунув свою версію прочитання легенди, пов’язавши її з ім’ям мо- нетного майстра, а емітентом визначив Скиргайла-Іоанна Оль- гердовича. При чому, іменем князя вважає присутні на монеті ініціали SI та СІ. Цікавими є висновки дослідника про те, що загальне значення київських литовсько-руських монет склада- ється в тому, що вони є відображенням останніх слабких спроб відстояти незалежність київського князівства від невілеюючої дії на нього з боку ВКЛ і Корони Польської. Але такі спроби своїм висхідним пунктом мали династичні розрахунки і свари між Гедиміновичами і зокрема Ольгердовичами, а тому зна- ходили слабку підтримку серед народу і виявилися безуспіш- ними. Коли у 1377 р. великий князь Литовський Ольгерд, вми- раючи, зробив наступником своїм одного з молодших синів – Ягайла, то старші за зрозумілих причин, не захотіли визнавати над собою великокняжої влади свого молодшого брата по батькові. У їх числі був і київський князь Володимир Оль- гердович, який не визнаючи над собою влади Ягайла, починає карбувати свою автономну київську монету, або ж визнає владу 268 деяких намісників великого князя Литовського, але тільки не Ягайла. Його наступник по Київському княжінню, брат – Свидригайло-Іоанн, хоч і продовжував за традицією карбувати особливу київську монету, але вже з ініціалами свого імені, а не з повним ім’ям, а після нього особлива київська монета вже ніколи не карбувалась26. Не зважаючи на численні недоліки, ми вважаємо за необхідне наводити такі праці, адже вони від- дзеркалюють стан тогочасної розробки даної проблематики. К. Болсуновський у праці «Монеты киевских князей ХIV ст.» також розглядає Трипільський скарб з монетами Володимира Ольгердовича, князювання якого визначає – 1362–1395 рр. Він уточнює інформацію попередньої публікації М. Петрова27. Цікавим є припущення автора щодо передумов поновлення місцевого карбування на Київській землі, які вплинули на зовнішній вигляд монет. Так, за словами К. Болсуновського, необхідність отримувати данину не тільки з багатих жителів (гривнями і рублями), а і внутрішнє оподаткування підказало татарам вимагати від удільних князів карбування дрібної срібної монети, як більш зручної для внутрішнього обігу і для по- легшення сплати данини, а особливо для сплати мита, яке, поступаючи до князівського скарбу, давало можливість аку- ратної сплати самої данини. При карбуванні самої монети хани постійно і наполегливо вимагали від князів ставити на ній їхню «тамгу», як наочний знак татарської влади, як доказ суве- ренітету над країною, що карбувала монету; вимогу цю вони розповсюджували не тільки на дійсно підвладні їм уділи, але й на литовських князів, що ніколи не були під їх владою28. Говорячи про топографію знахідок київських денаріїв, К. Болсу- новський відзначає, що більшість їх походять з Лівобережної України. Дослідник також наводить інформацію про три основні скарби монет Володимира Ольгердовича, відомі на той час – Гвоздівський, Кисилівський та Канівський. В описі міститься інформація про кількісний вміст та подальшу долю скарбового матеріалу, який майже наполовину був втрачений для дослід- ників вже на етапі знаходження29. Загалом К. Болсуновському було відомо про 125 екземплярів київських денаріїв. Автор навів метрологічну характеристику, зазначивши при цьому, що всі 269 відомі йому екземпляри були приблизно однієї проби, однаково поганого карбування (ймовірно погана якість збереження – І.Х.), вагою 0,495–0,625 мг, або середньою вагою – 0,560 мг. Важли- вим для нашого дослідження є поданий дослідником іконогра- фічний аналіз з детальною характеристикою зображень на відомих йому монетах київських випусків Володимира Оль- гердовича30. Особливістю авторського дослідження стало те, що іконографічний опис монет К. Болсуновський робив за екзем- пляром кращої збереженості, зазначаючи при цьому, що «від- творюється лише вірний малюнок невідомого нам штемпеля, яким монети карбовані»31. Можна сказати, що таким чином використовувався метод історичної реконструкції. Однак, для такого джерела як монета, він є занадто обмеженим, схема- тичним, дослідження втрачало нюанси, важливі для встанов- лення штемпельних зв’язків і типологічних ознак. Саме через це, на нашу думку, і почали з’являтися «новотипи», які ви- явилися зрештою лише варіантами вже відомих типів цих монет. Зауважимо, що у працях К. Болсуновського міститься і критика попередніх досліджень. Так, він пише, що його попе- редників вводило в оману саме нечітке карбування, яке штов- хало їх на висновки про зображення на київських денаріях ініціалів латинськими літерами Кейстута, Іоанна-Скиргайла тощо32. Не допускаючи присутності латинських літер на київ- ських монетах ХІV ст., К. Болсуновський категорично відкидає думку М. Петрова про можливість карбування монет Скир- гайлом33. Те, що деякі дослідники сприймали за літери, К. Бол- суновський визначав як частини однієї татарської тамги (пле- тінки), а помилка відбувалася через нечітке карбування34. Окрему увагу К. Болсуновський приділяє визначенню так зва- ного князівського знаку. Звертаємо увагу на те, що в описі монет, наведеному автором, також поданий екземпляр монети Дмирта-Корибута Ольгердовича – з мечем, що визначений К. Болсуновським, як патріарший хрест35. Аналізуючи екземпляри монет Володимира Ольгердовича, К. Болсуновський намагався вивести з легенд інші написи – РОМАНОВО та ОЛЕЛЬКА36. Випадок з атрибуцією новознай- деної монети з іменем Романа підштовхнув К. Болсуновського 270 до перегляду політичної історії Київської землі. Ґрунтуючись на нововідкритій монеті та хроніці М. Стрийковського, дослідник висунув версію, що до Володимира Ольгердовича на київському престолі був Роман Михайлович Брянський (1356–1364). На так званих монетах Романа в результаті аналізу, проведеного до- слідником, виявився той же герб, що і на монетах Володимира Ольгердовича. К. Болсуновський вказував на те, що після Володимира Ольгердовича таке гербове зображення використо- вували його сини – князі брянські – Андрій Володимирович, та Олександр (Олелько) Володимирович. Їхні герби, хоч і вже значно видозмінені, проте зберегли характер прототипу. Зважа- ючи на те, що на монетах Романа було зображено татарську тамгу, К. Болсуновський вважає їх хронологічно першими за київські денарії Володимира Ольгердовича37. Як вже було зазначено вище, твердження про монети з іменем Романа виявилося помилковим, через суб’єктивістський підхід до іконографічного аналізу монет. Однак загальні ви- сновки К. Болсуновського щодо ролі київських монет Воло- димира Ольгердовича в історичному минулому Київської землі є досить цікавими. Дослідник пише, що перші монети були карбовані на Русі через необхідність забезпечити скарбницю князя засобами для сплати данини татарам, на що вказують їх спосіб карбування і особливість написів; вони, відповідаючи умовам торгівлі того часу, відповідають і вагою монетам ХІV ст. і особливо нагадують кримські аспри, що теж карбувались для умов торгівлі півдня Русі; карбування цих монет тривало між 1356 і 1392 роками у проміжках часу, коли Київський уділ займали тимчасово різні князі: до зміцнення першого Оль- гердовича – Володимира, а потім і він38. Дві попередніх праці наведені нами не лише через ори- гінальність висновків та способів проведення іконографічного аналізу, а і вирізняються серед інших через схильність їхніх авторів до виокремлення нових типів монет. Таке прагнення знаходить своїх послідовників і на сучасному етапі розвитку нумізматичної науки, до чого ми повернемося згодом. Тут залишається тільки зауважити, що на початковому етапі до- слідження даної проблематики воно залежало від обмеженості 271 як джерельної бази так і технічних засобів дослідження, а головне – від стану наукової розробки теми. Не оминалася увагою і тема сіверського карбування. У статті «Неизданная русская монета ХІV века»39 М. Догель розглядає екземпляр монети Дмитра Корибута Ольгердовича зі своєї колекції. У праці міститься також посилання та прорисовки попередніх дослідників цього виду монет – Кьоне та Стро- чинського. З ними автор вступає в полеміку з приводу зробленої ними атрибуції. М. Догель першим відніс монету зі свого зібрання до карбування молодшого Дмитра Ольгердовича, хоча і помилився з часом емісії та локалізацією місця випуску, плу- таючи старшого і молодшого Ольгердовичів40. У ході атрибуції значну увагу він приділяв не тільки аналізу кириличної легенди, а і наявності наслідування джучидським монетам. Саме це, на думку М. Догеля, було ключовим фактом на користь не-ли- товського походження монети, як вважали його попередники. Крім атрибуції, автор провів іконографічний аналіз, вперше провів аналогію між зображенням на аверсі монети та сфра- гістичною спадщиною Корибутовичів. Звертає на себе увагу оригінальність висновку М. Догеля про те, що знак є родовим гербом даної гілки Ольгердовичів і запозичений з родової ге- ральдики великих князів рязанських41. При цьому вказувалося на родинні зв’язки Дмира Корибута та Олега Рязанського. Таким чином, цінність даної праці полягає в першу чергу в першій правильній атрибуції монети Дмитра Корибута Ольгер- довича, а також в оригінальності висновків іконографічного аналізу. У своїй праці «Топография кладов древних русских монет Х– ХI веков и монет удельного периода»42 О. Ільїн торкається теми карбування наслідувань джучидським монетам в монетній справі руських удільних князівств. Характерними особливос- тями наслідувань автор вважає зображення східного напису на реверсі монети. З огляду на це, він поділяє думку Х. Френа щодо пояснення цього явища: сплата татарам данини монетою, наближеною за символікою до татарської; посилення зносин зі Сходом; вияв покори татарському володарю при розміщенні його імені на монетах43. У праці міститься загальна характе- 272 ристика монетної справи удільних князівств, однак, окрім південно-руських, проте серед топографічного опису є згадка про знахідку одного екземпляра монети Володимира Ольгер- довича на Кубанщині (станиця Петрівська, 1902 р.) серед скарбу монет обсягом у більш, ніж 23 тис. екз., де чисельно переважали монети східного карбування44. Згадки про зображення на київських та сіверських монетах містяться і в сфрагістичних екскурсах. У публікації, що містить огляд печаток великих князів литовських «Pieczęcie książąt litewskich»45, М. Гумовський згадує про зображення на монетах Володимира Ольгердовича, описуючи герби та печатки його синів – Олександра та Андрія, і вказує при цьому на їх по- дібність, що є цінним аргументом на користь спадкового (родового) характеру цього знаку. Термінологічна специфіка – «каплиця» чи «хорогва костельна (церковна – І.Х.) з двома хрестами»46. У цій же праці вміщено розгляд сфрагістики Кори- бутовичів, зокрема знаку, поміщеного на печатці Федора Кори- бута47, який переважна більшість дослідників попередніх часів і сучасності використовують для атрибуції та підтвердження характерного знаку на монетах, віднесених до карбування Дмитра Корибута Ольгердовича. Також варто зауважити, що 1911 року було знайдено най- більший скарб з київськими денаріями – Сосницький. Першим його досліджував В. Шугаєвський і досі музейні інвентарні картки до монет подекуди містять його особисті замітки. В його матеріалах міститься інформація не тільки про київські, а і фрагментарно – про джучидські монети, знайдені на території сучасної Чернігівської області48. Характеризуючи значення перших досліджень даної пробле- матики, варто зазначити, що характерними особливостями наве- дених праць стали оригінальні висновки щодо іконографічної характеристики монет, певна тенденція до виявлення нових типів монет і спроби на основі цього, переглянути політичну історію Київського князівства. Початково студії представлені невеликими розвідками, рефератами, окремими замітками в працях більш загального характеру, каталогами з супровідними описами монетного матеріалу. Однак, незважаючи на свій 273 подекуди суперечливий характер, вони поклали початок для поглибленого дослідження, що було зроблено в подальшому. Наступний історіографічний масив – праці 60-х – 80-х рр. ХХ ст. представлений більш ґрунтовними працями, на яких позначи- лося розширення джерельної бази, поява нових методів дослід- ження, загалом – якісно новий етап у розвитку нумізматичної науки. Проте, у більшості праць, обрана нами тема не роз- глядається як самостійна проблематика. Найбільше значення для досліджень джучидського монет- ного виробництва на території сучасної України становлять дослідження Г. Федорова-Давидова. Зокрема, у статтях вченого міститься інформація щодо поширення джучидських монет на території Подніпров’я, детальний розгляд вмісту скарбового матеріалу. Він подає опис східної частини Сосницького скарбу – 584 визначені екземпляри – по датах карбування, монетних дворах та емітентах, а також решти скарбів знайдених на досліджуваній нами території49. Початок розгляду питання джучидського карбування та особливостей східної монетної системи і особливо її ролі у розвитку та організації місцевого руського карбування поклав І. Спаський у своїй фундаментальній праці «Русская монетная система. Историко-нумизматический очерк»50. Розглядаючи мо- нетну систему Русі, він зупинився на питанні щодо джучид- ських монет. Їх появу на руських землях вчений відносив до середини ХІV ст. За номіналами розрізняв лише срібні дирхеми і мідні монети. У його праці, є вказівка на ареали поширення татарських монет. Так, найбільш західними областями розпов- сюдження джучидських срібних монет кінця ХІV і ХV ст. вказані «Курщина і північ України, де вони відмічені у Поде- сенні і Подніпров’ї»51. У праці поданий короткий іконогра- фічний опис джучидських монет: «невеликі срібні монети ханів Золотої Орди покриті арабськими написами, але на них зуст- річаються і певні прикраси – орнаментальні рамки, плетінки і тощо52. Також зазначені характерні особливості східної монет- ної традиції щодо відсутності зображень людей, тварин і пред- метів53. Інформація щодо джучидської монетної системи, подана у даній праці, носить загально-довідковий характер. 274 Одним з найбільш відомих вітчизняних дослідників історії грошового обігу на території України є М. Котляр. Відмітимо ряд публікацій і дві монографії, які стосуються обраної нами проблематики. У його праці «Грошовий обіг на території України доби феодалізму»54 міститься інформація про монетні номінали, що перебували в обігу, подана на основі опрацьо- ваного автором значного масиву нумізматичних джерел (пере- важно скарбового матеріалу). У пізнішій праці «Нариси історії обігу і лічби монет на Україні ХІV–ХVІІІ ст.»55 вчений, ґрун- туючись на аналізі актових джерел, головну увагу приділив дослідженню грошового обігу та лічби, визначенню офіційних і фактичних грошових курсів і динамічних явищ грошового обігу. Ці монографії носять систематизуючий та узагальнюючий ха- рактер, водночас автор вводить до наукового обігу нові джерела та розвиває методику їх дослідження. Найбільш цінними для нас стали висновки вченого щодо особливостей київського та сіверського князівського карбу- вання, які досліджувались ним в комплексі вивчення історії грошового обігу на території України середньовічної доби. Йому належить найбільш повне та ґрунтовне дослідження питання київського карбування за часів Володимира Ольгер- довича. Саме М. Котляр ввід до наукового обігу найбільший скарбовий масив – матеріали Сосницького скарбу 1911 р., що містить більше 900 екз. київських денаріїв. Цінним доробком для вивчення київського князівського карбування є розроблена ним типологічна класифікація монет Володимира Ольгердо- вича56. Розподіл на п’ять типів монет є загальноприйнятим в нумізматичній науці й досі, незважаючи на окремі спроби його доповнення. У своїх дослідженнях М. Котляр дає всебічну характеристику монет Володимира Ольгердовича, аналізує передумови та ос- новні етапи київського карбування, встановлює хронологічні межі та послідовність випусків основних типів. Приділяється увага також іконографічному аналізу монет, топографії їх зна- хідок. Поряд з цим, в працях подається огляд джучидських монет – їх знахідок на території України, ролі у місцевому грошовому обігу ХІV–ХV ст., не виокремлюючи монети, кар- 275 бовані на українських територіях, або наслідування джучид- ським монетам57. Загалом, автор зазначає про скороминущість явища карбування київських монет, які не затрималися довго в обігу58. Висновком щодо ролі джучидських монет стало тверд- ження про перебування їх у місцевому обігу з початку ХІV і подекуди до кінця ХV ст. і помітно менше значення у порів- нянні з празькими грошами і такими «мало ходовими» міс- цевими монетами як галицькі і київські59. У той же час, М. Котляр відзначає досить широкий ареал розповсюдження цих монет, хоча переважну більшість їх знахідок пов’язує з територіями, де кочували та постійно жили татари, а укра- їнського осілого населення ще не було60. Поданий дослідником детальний топографічний опис зна- хідок джучидських монет має допоміжне значення для аналізу та виявлення впливу джучидської монетної традиції на місцеве монетне виробництво. Варто також згадати і про дисертаційне дослідження61, і особливо зазначити, що всі роботи М. Котляра є комплексними з огляду на використану джерельну базу і вони досі залишаються орієнтиром для дослідників історії грошового обігу на території України. У статті Н. Соболєвої «К вопросу о монетах Владимира Ольгердовича»62 поданий огляд київських випусків монет Воло- димира Ольгердовича на основі матеріалів з колекції Дер- жавного історичного музею в Москві. В статті міститься де- тальний опис та фотознімки екземплярів, що представляють основні типи монет, подано їхню класифікацію. За обсягом опрацьованої використаної джерельної бази і високим професійним рівнем серед інших авторів можна виді- лити роботи білоруського дослідника В. Рябцевича63, який по- ряд з нарисом грошового обігу білоруських земель на основі аналізу нумізматичних та писемних джерел, розглянув грошо- вий обіг сусідніх з ними українських земель, що увійшли до складу Великого князівства Литовського. Ще одним цікавим моментом в історіографії можна вважати спроби локалізації дослідниками джучидського центру на По- дніпров’ї – Шехр ал-Джедід, у якому велося карбування міс- цевої джучидської монети. Існує припущення, що Мамаєв 276 Сарай, Курцемал, Самис та Шехр ал-Джедід – це все назви одного центру, що розташовувався на території сучасного м. Великі Кучугури (Запорізька обл.)64. Початок цій полеміці поклали дослідження С. Яніної65 та В. Єгорова66. Відомо, що на монетному дворі Шехр ал-Джедід карбувалися монети від імені хана Абдуллаха протягом 60-х рр. ХІV ст.67. Не зважаючи на те, що більшість знахідок монет карбування Шехр ал-Джедід походять з території Молдови, а детальне вивчення комплексу нумізматичних джерел ще не здійснено до кінця68, деякі дослідники досі схильні ототожнювати Шехр ал-Джедід та Кучугурське городище (Великі Кучугури, сучасна територія Запорізької обл., Україна)69. На користь твердження щодо лока- лізації міста Шехр ал-Джедід з городищем Старий Орхей у Пруто-Дністровському межиріччі (територія сучасної Молдови), запропонованої С. Яніною та Л. Польовим70, дослідники наво- дять численні знахідки срібних монет карбування Шехр ал- Джедід або Янгі Шехр та їхніх наслідувань останнього року карбування (770 р.х), що невідомі в інших місцях знахідок. Головним контраргументом для цих висновків В. Єгоров подає дані з археологічних досліджень городища, що свідчать про його існування до першої половини 60-х рр., і утворення та зміцнення з середини ХІV ст. на цій території Молдавського князівства, а тому, на його думку, Абдуллах не міг перебувати у цьому місті і карбувати тут свою монету до кінця століття, оскільки це не можливо за хронологією подій. Численні зна- хідки монет з його ім’ям дослідник пов’язує з розвитком активних торгівельних зв’язків71. Центр карбування монет хана Абдуллаха з позначенням монетного двору Шехр ал-Джедід В. Єгоров ототожнює з Кучугурським городищем. Цей же дослідник зазначає, що додаткові відомості могли б надати знайдені на Кучугурському городищі монети, однак вони на момент написання його праці були на стадії вивчення72. Ця дискусія отримала своє активне продовження у сучасній істо- ріографії. Її аналізу буде присвячена окрема стаття. Таким чином, розглянутий нами другий період історіо- графічних досліджень з означеної тематики характеризується якісно новим рівнем розробки проблем карбування монет на 277 території руських земель та Улусу Джучи. Працям цього часу притаманна систематизація попередніх здобутків, ґрунтовне опрацювання джерельної бази та впровадження нової методики роботи з нею, розробка класифікаційних схем, узагальнення топографічних даних тощо. Роблячи підсумок, варто зазначити, що усі найбільш знакові ґрунтовні праці з історії грошового обігу на території України вийшли саме у 70-ті – 80-ті ХХ ст. Однак це лише поклало початок для нового етапу розробки теми, який розпочався у 90-х роках ХХ ст. і активно триває сьогодні. ———————— 1 Remecas Eduardas. Lietuvos numizmatikos bibliografija, 1815–1999 = Bibliography of Lithuanian numismatics = Bibliographe zur Litauischen Numismatik = Библиография Литовской нумизматики: bonistika, fale- ristika, medalininkyste, numizmatika. – Vilnius: LNM, 2001. – 359 [1] p.: iliustr. 2 Див.: Турмис Н.В. Становлення наукової нумізматики на Україні у XIX ст.: етапи та організаційні форми // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Фран- ка. Вип. 5-6. – Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2003. – С. 86–94; Ее же. Нумизматические исследования на Украине в XIX в. // Одиннадцатая Всероссийская Нумизматическая конференция. Санкт- Петербург (14-18 апреля 2003 г.). Тезисы докладов и сообщений. – Санкт-Петербург: Изд-во Гос. Эрмитажа, 2003. – С. 232–233; Кметь В.Ф., Турмис Н.В., Шуст Р.М. Стан і перспективи розвитку спеціальних історичних дисциплін // Українська історіографія на зламі XX–XXI ст.: здобутки і проблеми / За ред. Л.О. Зашкільняка. – Львів: ПАІС, 2004. – С. 229–259; Турмис Н. Питання теорії та практики української нумізматики: генеза та ретроспективи // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. VIII. – Дрогобич: Коло, 2004. – С. 94–118; Її ж. Історіографія нумізматики України періоду середньовіччя – Автореф. дис. к.і.н. 07.00.06. Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2005. – 18 с. 3 Голиш Григорій. Нумізматичні дослідження в сучасній україн- ській історіографії: здобутки, проблеми, перспективи // Наукові за- писки з української історії. Зб. наук. статей / гол. ред. Коцур В.П. – Вип. 33. – Переяслав-Хмельницький, 2013. – С. 207–214. 278 4 Френ Х.М. Монеты хановъ Улуса Джучіева или Золотой Орды с монетами разных иных мухамеданских династий в прибавлении. – СПб., 1832. – С. 5. 5 Там же. 6 Френ Х.М. Указ. соч. – С. 6. 7 Френ Х.М. Указ. соч. – С. 5. 8 Френ Х.М. Указ. соч. – С. 6. 9 Там же. 10 Френ Х.М. Указ. соч. – С. 5. 11 Гуттен-Чапский Е. Удельныя, великокняжескія и царскія деньги Древней Руси. Собраніе Графа Э. К. Гуттенъ-Чапскаго. – Санкт- перебургъ: «Типогафия императорской академии наук», 1875. – 185 с. 12 Гуттен-Чапский Е. Указ. соч. – С. 4. 13 Там же. 14 Антонович В. О новонайденных серебряных монетах с именем Владимира. // Труды ІІІ Археологического съезда. – 1878. – Т. ІІ. – С. 151–157. 15 Толстой И. Древнейшія русскія монеты Великаго княжества Кіевскаго. Нумизматическій опытъ Графа Ив. Ив. Толстаго. – Санкт- перебургъ: Типографія Императорской Академіи наук, 1882 – 269 с., табл. 16 Толстой И. Указ. соч. – С. 221. 17 Толстой И. Указ. соч. – С. 217. 18 Там же. 19 Там же. 20 Толстой И. Указ. соч. – С. 218. 21 Болсуновскій К. Родовой знак Рюриковичей Великих князей кіевских. Геральдическое изследованіе, предназначенное к чтенію на ХІV Археологическом съезде в г. Чернигове. – К.: Тип. С.В. Куль- женко, 1908 – 8 с., табл. 22 Болсуновскій К. Указ. соч. – С. 8. 23 Болсуновскій К. Указ. соч. – С. 4–5. 24 Петров Н. О новооткрытой Киевской монете ХIV века. – Х.: «Печатное дело», 1908. – С. 1. 25 Болсуновский К. Монеты киевских князей ХIV ст. – К.: Типо- литогр. «Прогресс», 1909. – 17 с. : ил. 26 Петров Н. Указ.соч. – С. 7–8. 279 27 Болсуновский К. Монеты киевских князей… – С. 3. 28 Там же. – С. 5. 29 Там же. – С. 6–7. 30 Там же. – С. 5. 31 Там же. – С. 7. 32 Там же. 33 Там же. – С. 8. 34 Там же. 35 Там же. – С. 9. 36 Там же. 37 Там же. – С. 11. 38 Там же. – С. 16. 39 Догель М. Неизданная русская монета ХІV века // Записки ну- мизматическаго отделенія Императорскаго Русскаго Археологическаго общества / под. Ред. М.Г. Деммени. – Т. ІІ. Вып. ІІІ–ІV. – С.-Петер- бург: Тип. В.М. Вольфа, 1913. – С. 85–89. 40 На цей факт вказують і сучасні дослідники. Див.: Зайцев В.В. Монеты Дмитрия Ольгердовича Брянского (1372–1379 рр.) // Нумиз- матика. № 1(24). 2010, февраль. – С. 11. 41 Догель М. Указ. соч. – С. 88–89. 42 Ильин А. Топография кладов древних русских монет Х–ХI веков и монет удельного периода. – Ленинград, 1924. 43 Там же. – С. 21. 44 Там же. – С. 35. 45 Gumowski M. Pieczęcie książąt litewskich // Ateneum wileńskie, rocz. 7, 1930, zesz. 3–4. – S. 684–725. 46 Ibid. – S. 691. 47 Ibid.– S. 695. 48 Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вер- надського. Ф. VIII. Київський університет Св. Володимира, Шугаєв- ський В.А., №№ 2895, 2896, 2899, 2900, 2901, 2929, 2935–2937. 49 Федоров-Давыдов Г.А. Клады джучидских монет // Нумизматика и Эпиграфика. 1960. – Т. І. – С. 96–181; Его же. Находки джучидских монет // Нумизматика и Эпиграфика 1963. – Т. ІV. – С. 215–218. 50 Спасский И. Русская монетная система. Историко-нумизмати- ческий очерк. Изд. 4-е доп. – Л.: «Аврора», 1970. – 256 с., илл. 51 Там же. – С. 72. 280 52 Спасский И. Указ.соч. – С. 72. 53 Там же. – С. 73. 54 Котляр М. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. – К.: Наук. думка, 1971. – 174 с. 55 Котляр М. Нариси історії обігу і лічби монет на Україні ХІV– ХVІІІ ст. – К.: Наук. думка, 1981. – 240 с. 56 Котляр Н. Клад монет Владимира Ольгердовича // Нумизматика и эпиграфика. – М.: Наука, 1970. – Т. VIII. – С. 88–101; Его же. Монеты Владимира Ольгердовича // Нумизматика и сфрагистика. – К.: Наукова думка, 1971. – Т. IV. – С. 42–68 57 Котляр М. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. – С. 74–76. 58 Там cамо. – С. 74. 59 Там само. – С. 75. 60 Там само. – С. 76. 61 Котляр Н. Денежное хозяйство и монетное дело Червоной Руси 40-х гг. XIV в. – первой четверти XV в.: Автореф. дис. … канд. ист. наук. – Львов,1965. – 16 с.; Его же. Монетное обращение и денежный счёт на территории Украины эпохи феодализма (VIII–XVIII вв.): Автореф. дис. … д-ра. ист. наук. – К., 1972. – 59 с. 62 Соболева Н.А. К вопросу о монетах Владимира Ольгердовича // Нумизматика и эпиграфика. 1970. – Т. VII. – С. 81–88. 63 Див.: Рябцевич В. О чем рассказывают монеты. Под ред. доктора исторических наук А.П. Игнатенко. – 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Нар. Аскета, 1978. – 399 с., илл.; Рябцевич В.Н. Денежное обращение и клады на территории Чернигово-Северской земли и восточной Бело- руссии в XVI в. // Нумизматика и сфрагистика. – К., 1968. – Т. 3. – С. 168–187 (с. 185 – карта-топография находок). 64 Ельников М. Памятники периода Золотой Орды Нижнего Подне- провья: история, итоги и перспективы // Татар археологиясе. № 1–2 (8– 9). – Казан, 2001. – С. 135. 65 Янина С.А. «Новый город» (Янги-Шехр – Шехр ал-Джедид) – монетный двор Золотой Орды и его местоположение. – Труды ГИМ, 1977, – Вып. 49. Нумизматический сборник. – Часть 5, Вып. 1. – С. 193–217. 66 Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды в ХIII– XIV вв. – М., 1985. 67 Там же. – С. 85. 281 68 Егоров В.Л. Указ. соч. – С. 85. 69 Там же. 70 Янина С.А. Указ. соч.; Полевой Л.Л. Очерки исторической гео- графии Молдавии XIII–XIV вв. – Кишинев, 1979. – С. 69. 71 Егоров В.Л. Указ. соч. – С. 81. 72 Там же. – С. 85. The article deals with historiography of the history of coinage at the territory of Dnipro region in XIV–XV c. The theme has a long history, but still is relevant and rich for controversial interpretations of source materials. In article analyses studios from 30th XIX to 80th XX c. Keywords: historiography, numismatics, coin, coinage, Dnipro region.

До історіографії історії монетного карбування у Подніпров’ї у XIV–XV ст.

Institution

Ähnliche Einträge