Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи

Стаття присвячена аналізу наукової спадщини представників дореволюційної економічної науки щодо проблеми внутрішніх військових позик у роки Першої світової війни. Автором доведено, що імперські науковці авторитетно, з наведенням фактів і необхідних статистичних даних, виправдовували доцільність уж...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Орлик, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2016
Schriftenreihe:	Історіографічні дослідження в Україні
Schlagworte:	Проблемна історіографія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104866
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи / С. Орлик // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 366-380. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-104866
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1048662019-09-22T11:18:45Z Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи Орлик, С. Проблемна історіографія Стаття присвячена аналізу наукової спадщини представників дореволюційної економічної науки щодо проблеми внутрішніх військових позик у роки Першої світової війни. Автором доведено, що імперські науковці авторитетно, з наведенням фактів і необхідних статистичних даних, виправдовували доцільність уже випущених імперським урядом внутрішніх військових позик та обґрунтували необхідність та нагальність у випуску нових військових позик. При цьому в працях тогочасних науковців не приховувалася основна мета військових позик – отримання урядом Російської імперії коштів для фінансування війни, ціною життя та зубожіння власного народу. The article analyzes the scientific heritage of the pre-revolutionary economists about the problems of the internal military loans during the First World War. The author has proved that imperial scientists authoritatively and with the facts and the necessary statistics were justifying the feasibility of the issued by the imperial government military loans and substantiated the necessity and urgency in the issue of new military loans. At the same time in the writings of the scientists of that time was not concealed the main purpose of the military loans of the Russian Empire government – to achieve the funding for the war, the cost of which were the living and poverty of it’s own citizens. 2016 Article Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи / С. Орлик // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 366-380. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2415-8003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104866 94 (477) «1914-1918»: 378 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемна історіографія Проблемна історіографія
spellingShingle	Проблемна історіографія Проблемна історіографія Орлик, С. Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи Історіографічні дослідження в Україні
description	Стаття присвячена аналізу наукової спадщини представників дореволюційної економічної науки щодо проблеми внутрішніх військових позик у роки Першої світової війни. Автором доведено, що імперські науковці авторитетно, з наведенням фактів і необхідних статистичних даних, виправдовували доцільність уже випущених імперським урядом внутрішніх військових позик та обґрунтували необхідність та нагальність у випуску нових військових позик. При цьому в працях тогочасних науковців не приховувалася основна мета військових позик – отримання урядом Російської імперії коштів для фінансування війни, ціною життя та зубожіння власного народу.
format	Article
author	Орлик, С.
author_facet	Орлик, С.
author_sort	Орлик, С.
title	Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи
title_short	Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи
title_full	Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи
title_fullStr	Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи
title_full_unstemmed	Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи
title_sort	проблеми внутрішніх військових позик у російській імперії в період першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Проблемна історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104866
citation_txt	Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи / С. Орлик // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 366-380. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT orliks problemivnutríšníhvíjsʹkovihpozikurosíjsʹkíjímperíívperíodperšoísvítovoívíjniunaukovíjspadŝinísučasnikívtíêíepohi
first_indexed	2025-07-07T15:59:18Z
last_indexed	2025-07-07T15:59:18Z
_version_	1837004446774591488
fulltext	366 УДК 94 (477) «1914-1918»: 378 Світлана Орлик* ПРОБЛЕМИ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬКОВИХ ПОЗИК У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ У НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ СУЧАСНИКІВ ТІЄЇ ЕПОХИ Стаття присвячена аналізу наукової спадщини представ- ників дореволюційної економічної науки щодо проблеми внут- рішніх військових позик у роки Першої світової війни. Автором доведено, що імперські науковці авторитетно, з наведенням фактів і необхідних статистичних даних, виправдовували до- цільність уже випущених імперським урядом внутрішніх вій- ськових позик та обґрунтували необхідність та нагальність у випуску нових військових позик. При цьому в працях тогочасних науковців не приховувалася основна мета військових позик – отримання урядом Російської імперії коштів для фінансування війни, ціною життя та зубожіння власного народу. Ключові слова: Перша світова війна, Російська імперія, дер- жавний бюджет, військові позики, облігації, паперові гроші, грошова система, фінансова політика. Війна завжди потребує значних фінансових ресурсів. Одним із ефективних джерел для фінансування непомірних витрат на війну часто були випуски облігацій внутрішніх позик. Така практика застосовувалася всіма будь-коли воюючими країнами не тільки з фіскальною метою, а й для стабілізації грошової системи країни. Скрутне фінансове становище Російської імпе- ———————— * Орлик Cвітлана Владиславівна – кандидат економічних наук, доцент кафедри суспільних наук та документознавства Кіровоград- ського національного технічного університету. 367 рії у період Першої світової війни змусило випустити шість внутрішніх позик на загальну суму 8 млрд. руб. Але важливо не скільки позичено коштів, а на скільки організовано залучення громадськості та ділових кіл до цього процесу, важливо на які цілі спрямовувалися отримані кошти. Важливий економічний ефект! Над цими та іншими питаннями працювали імперські нау- ковці – економісти та фінансисти. Вони досліджували практику випуску облігацій внутрішніх позик у Російській імперії та вивчали досвід інших країн. У своїх наукових статтях вони критикували, вказували на недоліки, надавали конкретні пропо- зиції імперському уряду та міністерству фінансів щодо удос- коналення існуючої організації системи внутрішніх позик і навіть пропагували необхідність проведення наступних позик. Позитивним було те, що науковці в імперську добу відгук- нулися на вимоги часу і своїми працями прагнули виправити недосконалу ситуацію, яка склалася в системі організації внут- рішніх позик. Праці науковців, сучасників Великої війни, також є важливим джерелом дослідження проблем історії Першої світової війни. Особливої уваги потребує аналіз публікацій часів Першої світової війни відомих учених М.І. Боголепова1, П.П. Мігуліна2, Ф.А. Менькова3, В.А. Мукосєєва4, М.І. Туган-Барановського5, М.І. Фрідмана6, Л.Н. Яснопольського7 та ін. У своїх працях, опублікованих переважно в окремих брошурах, тематичному збірнику «Военные займы» та на шпальтах тогочасних газет і журналів вони розглядали питання військових позик з точки зору очевидців цих процесів і прагнули провести своєчасний економічний аналіз ефективності випуску військових позик та надати пропозиції щодо використання цього інструменту як способу мобілізації додаткових ресурсів для фінансування війни. Так, у статті «Военные займы в теоретическом осве- щении»8 відомий український економіст Михайло Іванович Туган-Барановський назвав три основні джерела, які можуть використовуватися державою для забезпечення військових ви- трат у період війни – податки, позики і випуск нових грошей. Детально обґрунтувавши кожен з цих напрямків, автор стверд- 368 жує, що «существенным преимуществом займов перед другими способами финансирования войны является то, что в случае займов отсутствует элемент принуждения. Население добро- вольно участвует в тягостях войны…»9, адже збільшення по- датків у будь-якому випадку викликало б незадоволення народу, а емісія паперових грошей неминуче призводить до інфляції та знецінення грошей. На думку дослідника резервами для на- ступних внутрішніх позик був вільний капітал у вигляді заощаджень населення – «в руках у населения скопились ог- ромные сбережения, которые легко могут найти себе прило- жение в подписке на займ»10. Обґрунтувавши свою позицію цифрами, автор зазначив, що станом на 1 жовтня 1916 р. загальна сума вкладів перевищила 11 млрд. руб, що було удвічі більше суми вкладів на початку війни. При цьому учений не конкретизував причини такого збільшення, які були далеко не пов’язаними з покращенням життя населення та вивільненням у них готівкових коштів, а наслідком інфляційних процесів та шаленого знецінювання грошей, тотальним дефіцитом товарів першої необхідності та неможливістю конвертації паперових грошей у золоті монети (до яких звикло населення до війни). Більш розширено цю думку продовжив професор М.І. Бого- лєпов у статті «Военные займы и народные сбережения»11, та підтвердив тенденцію «черезвычайного роста сберегательных вкладов» населення під час перших двох років війни. Автор стверджував, що під час війни відбувся значний приплив гро- шей як у село, так і в робітниче середовище, а заборона продажу алкогольних напоїв та дефіцит на цукор, керосин та інші товари сприяли накопиченню значних вільних коштів, що, у свою чергу, створювало сприятливі умови для залучення їх у дер- жавні військові позики. Учений констатував, що до війни «на- родные слои были чужды ценной бумаге… У нас, … огромная часть населения живёт в таких условиях, которые совершенно исключают возможность близкого для них знакомства с цен- ными бумагами»12. Крім того, на думку вченого, населення «косной и тёмной деревни» як правило з підозрами ставилося до всього нового і незрозумілого, тому необхідно було проводити роз’яснювальну роботу серед простого люду та привчати їх до 369 нових форм цінних паперів. Він пропонував розпочати знайом- ство селян і робітників з цінними паперами з поширення у їхньому середовищі білетів державного казначейства, які часто використовувалися як платіжні засоби на рівні паперових гро- шей, а потім поступово запропонувати їм облігації військової позики. Професор М.І. Боголєпов визнавав, що збільшення де- позитних вкладів само по собі укріплювало позиції державного кредиту, адже «взносы в государственные сберегательные кассы являются косвенным участием в финансировании войны, так как кассы помещают собранные вклады, главным образом, в воен- ные займы»13. Дійсно, пряма участь населення у військових позиках шляхом придбання облігацій є легалізованою формою використання народних коштів для військових потреб. Дискусію, щодо вибору джерел фінансування війни поміж податками, позиками та випуском паперових грошей було під- тримано імперським чиновником В.А. Мукосєєвим у статті «Военные займы Росии»14. Обґрунтовуючи статистичними дани- ми невпинний ріст військових витрат, він стверджував, що «нормальным, т.е. экономически безвредным, способом полу- чения средств следует признать займы»15, при цьому закли- каючи народні маси брати активну участь у придбанні облігацій наступного випуску внутрішньої позики. Пропагуючи вигідність придбання облігацій військових позик, автор підтверджував розрахунками розміри нарахування процентів на суми позики, наголошував на тому, що вони звільнені від оподаткування, а також роз’яснював механізм оформлення банківських кредитів в установах Державного банку та ощадних кас під заставу облі- гацій військових позик. Особливо цінною праця В.А. Мукосєєва була у тому, що він, як фінансист-практик свого часу, провів необхідний порівняльний аналіз попередніх шести військових державних позик 1914–1916 р. за ключовими показниками (від- сотковими ставками, емісійним курсом, строками підписки та строками погашення позик, органами та посередниками під- писки позик, номіналами облігацій, порядком нарахування та виплатою відсотків за облігаціями військових позик), які були важливі для організації адміністрування військових позик, вка- зував на помилки, з якими стикався уряд, реалізуючи їх на 370 практиці, та звернув увагу на окремі сторони організації май- бутніх військових позик. В. Мукосєєв підкреслював, що май- бутні позики необхідно орієнтувати на широкі маси населення, при цьому рекомендував більш ширше залучати до розміщення облігацій військових позик установи і організації громадського кредитування (товариства малого кредиту, міські громадські банки, дворянський і селянський банки, міські та земські управи та ін.), а також уповноважених посередників (нотаріусів, фаб- ричних інспекторів, торгівельні фірми, промислові підприєм- ства, біржові комітети, споживчі товариства та ін.), які були ближче до народу і могли поширювати облігації більш ефек- тивно. Професор М.В. Бернацький до питання необхідності випуску внутрішніх позик під час війни, підійшов через призму аналізу стану грошового обігу в Російській імперії у статті «Денежное обращение и займы»16. Окресливши катастрофічний стан імпер- ської грошової системи, учений зазначав, що «война повлекла за собой приостановку размена бумажных денежных знаков на золото… и черезвычайные выпуски их для нужд казначейства»17 і якщо не контролювати цей процес, то «лишние бумажки создают усиленный спрос на товары, запас которых при хо- зяйственной разрухе сокращается; на этой почве возникает до- роговизна и понижение стоимости денег»18. Автор констатував той факт, що кількість паперових грошей досягла граничної маси. До кінця 1916 р. (станом на 1 листопада) у Російській імперії в обігу знаходилося 8083,3 млн. руб. паперових грошей (при золотому запасі 1560,4 млн. руб., без урахування золотого фонду за кордоном), що майже вп’ятеро більше, ніж на початок війни. Крім того, стан знецінення грошей автор називає «неурав- нительным» податком – це коли уряд, який не здатен уре- гулювати ситуацію, опосередковано фактично забирає частину доходів у людей без їхнього відома. У таких випадках проф. М.В. Бернацький пропонував: «нужно прилагать старания к тому, чтобы путём займов извлекать из обращения крупные суммы и передавать их правительству для затрат; когда послед- ние будут совершены и денежный аппарат вновь наполнится излишними бумажками, следует совершить новый заём»19. 371 Тобто уряду не доводилося б випускати нові гроші в обіг для фінансування військових витрат, що мало б позитивний вплив на економіку країни та стримувало б інфляційні процеси у цілому, при цьому збільшувався лише внутрішній борг держави на суму відсотків. Більш того, автор статті рекомендував час- тину коштів, отриманих від внутрішніх позик, вилучати з обігу взагалі для блага стабілізації грошової системи держави. Ф. Меньков у статті «Военные займы и частные эмиссии»20, констатуючи цікаву, як для воєнного періоду, тенденцію по- жвавлення підприємницької активності у вигляді створення нових приватних компаній, або поповнення статутних капіталів діючих підприємств, у т.ч. акціонерних товариств, та зазначав, що цей процес пов’язаний здебільшого з розбалансованістю грошової системи, а не зі сприятливим інвестиційним кліматом. Автор пояснював, що через неконтрольовану емісію паперових грошей «когда на рынок выброшено около 7 миллиардов бу- мажных денег, на малую ёмкость денежного рынка», та ріст запозичень, коли «сумма наших военных кредитов близится к 20 миллиардам»21, в руках окремих підприємців сконцентрува- лися значні непродуктивні грошові ресурси, які фактично ні- куди їм було дівати, адже війна – це не найкращий час для розвитку підприємництва: недостатність сировини, палива, ро- бочих місць та ін. Автор піддав критиці фінансову політику імперського уряду в частині млявості просування військових позик та наголошував, що єдиним способом вилучення з обігу зайвої грошової маси був механізм внутрішніх державних позик – «до cих пор наши военные займы не снимали с рынка ни одного рубля. Наоборот, сами займы требовали усиленных выпусков, и только потом займы сказывались на уменьшении темпа выпус- ков кредитных билетов»22. Більш розширено питання довгост- рокових військових позик в Російській імперії цим же автором було розглянуто у статті «Наши военные займы»23. Основним висновком автора було те, що «русские военные займы должны преследовать не одну только цель предоставить в руки каз- начейства новые ресурсы для покрытия военных расходов, но, в то же время, снимать хотя бы только временно с рынка часть выпущенных в обращение бумажных денег. Второе также необ- 372 ходимо, ибо в противном случае нам не избежать деваль- вации»24. Саме на значення та необхідність вилучення певної грошової маси засобами військових позик для стабілізації ім- перської грошової одиниці була звернута увага автора статті. Наводивши приклади позитивного впливу цих заходів в Німеч- чині та Франції, автор зазначав що в Російській імперії це навіть неможливо, бо приватні банки застосовували відповідні схеми махінацій. Суть цих оборудок полягала у тому, що приватні банки, на які було покладено обов’язок викупу облігацій вій- ськових позик, «бравшие 3/5 суммы займа твёрдо, избегают производить уплаты по займу из своих средств. Они на спе- циально льготных условиях закладывают свидетельства нового займа в государственном банке и полученными от последнего средствами главным образом производят уплаты по займам»25. Тоді як інші воюючі країни, що здійснювали внутрішні позики, банкам відводили лише «комиссионную» посередницьку роль, а розміщення внутрішніх позик було зорієнтовано на підприєм- ницьке середовище та населення. Така ситуація нівелювала можливість вилучення з обігу хоч якихось грошей, а «с точки зрения охранения ценности нашего рубля подобную политику нельзя не признать вредною»26. У цілому, ситуацію навколо останній внутрішніх державних позик автор охарактеризував доволі песимістично – «К сожелению, приходится констати- ровать, что в значительной части частый капитал уклоняется от военных займов, идет на биржевую игру, предпочитает иногда прямо авантюристические предприятия военным займам. Денежный рынок прямо развращён царящей учредительной гарячкой и проявившимся открыто грюндерством»27. Ф. Мень- ков, закликав міністерство фінансів змінити ситуацію, врахувати помилки попередніх позик та навести порядок у цьому процесі, задля підвищення фінансової ефективності наступних військо- вих позик. Дієвість і результативність внутрішніх позик для вирішення фінансових проблем під час Першої світової війни обґрунтував професор М.І. Фрідман у статті «Роль займов в финансировании войны»28, використовуючи при цьому наукову дискусію, яка склалися у тогочасному науковому фінансовому середовищі. 373 Аналізуючи наукові доробки теоретика і практика-банкіра, німецького проф. Ріссера, вчений звертав увагу на те, що по- датки є важливим джерелом у фінансуванні військових потреб, але збільшувати податки під час війни доцільно лише у країнах з розвиненою податковою системою, яка базується на прибут- ковому принципі (такою як Англія), де податковий тягар біль- шою мірою покладався на заможне населення. Автор погоджу- вався з німецьким проф. Ріссером у тому, що збільшення податків не єдине джерело залучення грошових коштів для військових витрат, та констатував його думку про те, що витрати на фінансування війни оптимально мали поділятися за джерелами фінансування у пропорції: одна третина за рахунок податків, а дві третини за рахунок позик. Аналізуючи наукову дискусію, професор М.І. Фрідман у своїй статті навів і про- тилежну позицію іншого німецького проф. Генріха Дітцеля, який вважав, що військові витрати більшою мірою мають по- криватися за рахунок військових позик, «прибегая к налогам только в случае крайности, в качестве вспомогательного ре- сурса»29. Автор визнавав, що імперський уряд «фактически нынешнюю войну ведут почти целиком на деньги, добытые кредитными операциями»30, тому що позики є фінансово ви- правданими, зручними у способах отримання (оперативно знач- ними сумами) та більш справедливими з точки зору розподілу податкового навантаження (в майбутньому, хоч і доведеться виплачувати позику і проценти за рахунок тих же самих платників податків, але це витрати майбутніх періодів мирного часу). Проф. М.І. Фрідман, по суті, підтримував наукову думку проф. Г.Дітцеля та наводив приклади інших країн, які в перші роки війни взагалі не підвищували податки, а покривали дефі- цит військових витрат за рахунок позик та незначної емісії паперових грошей і лише через затяжний характер війни, в останню чергу, вимушено застосовували податковий механізм. Так, наприклад, Франція за перші два роки війни 1914–1915 рр. взагалі не вводила нових і не збільшувала старих податків (навіть відстрочили введення закону про прибутковий податок до 1916 р.), активно використовуючи механізм зовнішніх і внут- рішніх позик. У Франції за цей період, окрім фактичних 374 планових бюджетних податкових надходжень «около 80% рас- ходов было покрыто разными видами займов и около 20% получено от выпуска бумажных денег»31. Аналогічне стри- мання, щодо росту податків спостерігалося і у Німеччині до 1916 р. – «военные расходы покрываются в Германии почти исключительно займами, и лишь 10%, быть может, выпуском бумажных денег. Про збільшення податків у Російській імперії, автор скупо зазначив, що «у нас оно, как известно имело место»32. Тоді як реалії вказували на інше. У Російській імперії майже з перших місяців війни значно підвищено старі податки (акцизи, державний податок на нерухоме майно, місцеві збори, гербові збори, мита та інші) та введено нові податки (особливий військовий податок з перевезення вантажів, військовий податок, телефонний податок та ін.), а у вересні 1914 р. оголосили першу внутрішню 5% позику на 500,0 млн. руб. Зрозуміло, що ці податки лише латали бюджетну діру від відміни винної моно- полії в 1 млрд. руб., навіть про сплату відсотків за позиками мова не доходила, а це означало, що всі військові витрати по- криватимуться за рахунок кредитних операцій. Враховуючи, що прогнозована сума військових витрат 1916 р. досягала 23 млрд. руб. (військові витрати 1914–1915 рр. склали 17,7 млрд. руб.), дієвим способом поповнення фінансових ресурсів, на думку проф. М. Фрідмана, залишалося – брати нові позики і бажано внутрішні – «займы являются не только главнейшим, но и почти единственным источником средств воюющего государства… Неуспех займов означает, в сущности, невозможность воевать… Вне займов государству во время войны грозят или ужасы банк- ротства на валютной почве, или же поражение, невозможность бороться за свою независимость…»33. Як бачимо зі статті проф. М.І. Фрідмана, імперські науковці- фінансисти, розглядаючи питання організації військових позик в Російській імперії, звертали увагу на досвід аналогічних вій- ськових позик, які проводилися розвиненими капіталістичними країнами-союзниками Британією, Францією та особливу увагу приділяли аналізу та критиці фінансовим заходам країни про- тивника – Німеччині. З особливою цікавістю та прискіпливістю імперські вченні аналізували німецьку наукову фінансово- 375 економічну літературу. Зокрема, проф. І.М. Кулішер у статті «Военные займы в Германии»34 провів дослідження ряду бро- шур, книг і статей німецьких учених (Дідцеля, Брімера, Ней- бюргера, Пленге, Ріссера, Генке, Клейндінера), 1912–1913 років публікування. Проф. І.М. Кулішер у всіх працях вищеназваних німецьких науковців вбачав підготовку до війни ще задовго до її початку, оскільки «немцы в своих исследованиях исходят из двух различных, одинаково возможных предпосылок: из мир- ного времени, с одной стороны, и из состояния войны, будущей войны, которую они считают весьма близкой, с другой сто- роны»35, а тому, використовуючи теоретичні наукові дослід- ження (в т.ч. історичний досвід організації позик під час франко-пруської війни 1870 р.), Німецька імперія, на переко- нання І.М. Кулішера, була «тщательно подготовлена и в финан- совом отношении». Крім того, автор, аналізуючи фінансове становище Німеччини перед та на початку Великої війни за- значав, що «германское правительство в дальнейшем приняло сторону того направления, которое признавало необходимым пользоваться не военными налогами, а займами»36, лише в кінці 1915 р. було прийнято податкові закони, які стосувалися опо- даткування військових прибутків, підвищено акцизи на тютюн та тютюнові вироби. Детально аналізуючи п’ять позик ворожої країни (основними критеріями оцінки були два показники: кількість учасників позики та суми, отримані від позик у розрізі номіналу облігацій), автор оцінив їх успішними. Позитивним моментом відзначено те, що у Німеччині з кожною позикою зростала кількість учасників, але народними їх не вважав, оскільки, за підрахунками професора, «народ дал государству всего 2/5 собранной суммы» (по суті для цінних паперів такого типу – не поганий показник), а «главную роль играли капи- талисты, средние и крупные, которые успели нажить большие суммы при военных поставках, как и на вздорожании товаров и ускорении оборотов во время войны»37, які й були основними передплатниками німецьких внутрішніх позик. Дещо інша практика фінансової поведінки під час війни була у Великобританії, яку досліджував В.Р. Ідельсон у статті «Рост государственного долга Великобритании»38. Автором було 376 доведено, що саме ця країна дотримувалася податкового прі- оритету у визначенні джерел фінансування війни, керуючись принципом, що «за войну нужно платить налогами, не сбра- сывая на грядущие поколения путём займов те расходы, за которые должно отвечать нынешнее поколение»39. Але при цьому, британський уряд повністю не відкидав позиковий механізм. Активно використовувалися короткотермінові вій- ськові позики різних типів, особлива увага приділялась корот- котерміновим казначейським зобов’язанням. На думку автора, британському уряду також не вдалося поширити військові позики серед широких мас населення. Це пояснювалося тим, що оскільки інфляційні процеси підвищували витрати робітників й вони менше заощаджували, а якщо такі кошти були, то вони традиційно розміщувалися в ощадних касах і зазіхати на них уряд не наважувався. Аналогічно вищеназваним авторам, Ф. Меньков у статті «Военные займы»40 детально розглядав військові позики у Німеччині, Англії та Франції. Автор з певним сарказмом описав «великое мастерство» Германії у проведенні своїх військових позик, яке полягало у пропагандистському тиску на населення – «вся германская пресса, весь педагогический персонал и духо- венство мобилизируются в дни подписки в целях широкой пропаганды военных займов» і «даже военные операции будут координироваться в целях содействия успеху этого займа»41. Інша справа, в Англії – країні союзниці, військові займи про- водилися виключно на добровільних засадах все «чинно і бл- агородно» – «здесь совершенно отсутствует принудительный принцип. Призывая своих граждан к исполению патриотичес- кого долга, Англия назначает по своим займам тот процент, который обуславливается состоянием денежного рынка»42. Автор зазначав, що англійський уряд надавав перевагу не дов- гостроковим військовим позикам, а випуску короткострокових казначейських бон, які більшою мірою реалізовувалися у під- приємницькому середовищі, а не серед населення країни, що дозволяло оперативно мобілізувати значні фінансові ресурси. Слід звернути увагу на те, що деякі вищеназвані статті були опубліковані у тематичному випуску збірника під однойменною 377 назвою «Военные займы», який підготовлено до друку в грудні 1916 р., а видано на початку 1917 р., напередодні чергової позики під офіційною назвою «Позика волі, 1917 року» («Заём свободы»). Випуск збірника наукових статей було здійснено після проведення шести виснажливих військових позик 1914– 1916 рр., на загальну суму 8 млрд. рублів. Використавши майже всі фінансові ресурси передплатників перших шести військових позик, ставилося завдання залучити до наступної позики широкі маси населення, які мали певні кошти та представників серед- нього капіталу, які збагатилися на військових поставках та використовували кошти у господарчому обороті або зберігали їх на депозитах. Характерною особливістю наукових статей, які входили до тематичного збірника «Військові позики», було те, що вони обов’язково містили абзаци з пропагандистськими закликами до населення, на кшталт «нужно понимать, что каждая сотня рублей, полученная путём займа, избавляет Рос- сию от такой же лишней сотни бумажных денег… Успех воен- ных займов должен показать степень политической зрелости России»43 або «займы – народное дело, как народной стала нынешняя война. Успех займов, это – спасение от разора, вы- зываемое наводнением бумажных денег, это – спасение от иноземного ига. Содействовать распространению займов – пер- вейший долг каждого сознательного гражданина44, «популяри- зация государственных займов в народной среде ценна не только в интересах текущего дня, она ценна с точки зрения последующего размещения государственного долга, что займет долгие годы»45 та інше. Імперські науковці авторитетно, з на- веденням фактів і необхідних статистичних даних, виправдову- вали доцільність уже випущених імперським урядом внутрішніх військових позик та обґрунтували необхідність та нагальність у випуску нових військових позик. Але при цьому основна мета позик залишалась не прихованою – отримання урядом Росій- ської імперії коштів для фінансування війни, ціною життя та зубожіння свого власного народу – у цьому сутність політики самодержавної Росії. 378 1 Боголепов М.И. Война и деньги // Вопросы мировой войны: статьи / Боголепов М.И. – Пг.: изд-во юрид. книжного склада «Право», 1915. – С. 398–442; Боголепов М.И. Военные займы и народные сбе- режения // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 103–115. 2 Мигулин П.П. Двухмиллиардный заём // Новый экономист. – 1916. – № 11. – С. 2–5. 3 Меньков Ф.А. Военные займы и частные эмиссии // Новый эко- номист. – 1916. – № 34. – С. 6–9; Меньков Ф. Военные займы // Новый экономист. – 1916. – № 35. – С. 6–8; Меньков Ф. Наши военные займы // Новый экономист. – 1916. – № 36. – С. 5. 4 Мукосеев В.А. Военные займы России // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 142–2194. 5 Туган-Барановский М.И. Военные займы в теоретическом освеще- нии // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 5–25; Туган-Барановский М.И. Русская коопе- рация и заём Свободы // Петроград, 1917; Туган-Барановский М.И. Откуда беруться деньги для войны // Петроград, 1917. 6 Фридман М.И. Роль займов в финансировании войны // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 116–141. 7 Яснопольский Л. Внутренние и внешние займы // Русские ведо- мости. – 1916. – 8 апреля; Яснопольский Л. Военные выпуски кре- дитных билетов // Русские ведомости. – 1916. – 9 марта. 8 Туган-Барановский М.И. Военные займы в теоретическом освеще- нии // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 5–25. 9 Туган-Барановский М.И. Военные займы в теоретическом освеще- нии // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 8. 10 Там само. – С. 23. 11 Боголепов М.И. Военные займы и народные сбережения // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 103–115. 12 Там само – С. 106–107. 13 Там само. – С. 113. 14 Мукосеев В.А. Военные займы России // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 142–194. 379 15 Там само. – С. 150. 16 Бернацкий М.В. Денежное обращение и займы // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 81–102. 17 Там само. – С. 81. 18 Там само. – С. 91. 19 Там само. – С. 97. 20 Меньков Ф.А. Военные займы и частные эмиссии // Новый эко- номист. – 1916. – № 34. – С. 6–9. 21 Там само. – С. 8. 22 Там само. – С. 7. 23 Меньков Ф. Наши военные займы // Новый экономист. – 1916. – № 36. – С. 5–8. 24 Там само. – С. 6. 25 Там само. – С. 7. 26 Там само. 27 Там само. 28 Фридман М.И. Роль займов в финансировании войны // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 116–141. 29 Там само. – С. 117. 30 Там само. – С. 117–118. 31 Там само. – С. 131. 32 Там само. – С. 138. 33 Там само. – С. 141. 34 Кулишер И.М. Военные займы в Германии // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 26–62. 35 Там само. – С. 26. 36 Там само. – С. 36. 37 Там само. – С. 60 38 Идельсон В.Р. Рост государственного долга Великобритании // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 63–80. 39 Там само. – С. 69. 40 Меньков Ф. Военные займы // Новый экономист. – 1916. – № 35. – С. 6–8. 41 Там само. – С. 7. 380 42 Меньков Ф. Военные займы // Новый экономист. – 1916. – № 35. – С. 6–7. 43 Туган-Барановский М.И. Военные займы в теоретическом осве- щении // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 23. 44 Фридман М.И. Роль займов в финансировании войны // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 141. 45 Боголепов М.И. Военные займы и народные сбережения // Военные займы: сборник статей – Петроград: Типография «Правда», 1917. – С. 115. The article analyzes the scientific heritage of the pre-revolutionary economists about the problems of the internal military loans during the First World War. The author has proved that imperial scientists autho- ritatively and with the facts and the necessary statistics were justifying the feasibility of the issued by the imperial government military loans and substantiated the necessity and urgency in the issue of new military loans. At the same time in the writings of the scientists of that time was not concealed the main purpose of the military loans of the Russian Empire government – to achieve the funding for the war, the cost of which were the living and poverty of it’s own citizens. Keywords: World War I, Ukraine, Russian Empire, state (national) budget. soldiery loans, bonds, paper monies, money system, financial policy.

Проблеми внутрішніх військових позик у Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи

Institution

Ähnliche Einträge