Щорічник з минулого та традицій старообрядців
Огляд шорічника: «Липоване: история и культура русских-старообрядцев». – Вып. I – IV. – Одесса, 2004–2007.
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10540 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Щорічник з минулого та традицій старообрядців / О. Прігарін, А. Федорова // Український історичний збірник — 2008. — Вип. 11. — С. 497-500. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-10540 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-105402010-08-04T12:06:36Z Щорічник з минулого та традицій старообрядців Прігарін, О. Федорова, А. Рецензії та огляди Огляд шорічника: «Липоване: история и культура русских-старообрядцев». – Вып. I – IV. – Одесса, 2004–2007. 2008 Article Щорічник з минулого та традицій старообрядців / О. Прігарін, А. Федорова // Український історичний збірник — 2008. — Вип. 11. — С. 497-500. — укр. XXXX-0008 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10540 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Прігарін, О. Федорова, А. Щорічник з минулого та традицій старообрядців |
| description |
Огляд шорічника: «Липоване: история и культура русских-старообрядцев».
– Вып. I – IV. – Одесса, 2004–2007. |
| format |
Article |
| author |
Прігарін, О. Федорова, А. |
| author_facet |
Прігарін, О. Федорова, А. |
| author_sort |
Прігарін, О. |
| title |
Щорічник з минулого та традицій старообрядців |
| title_short |
Щорічник з минулого та традицій старообрядців |
| title_full |
Щорічник з минулого та традицій старообрядців |
| title_fullStr |
Щорічник з минулого та традицій старообрядців |
| title_full_unstemmed |
Щорічник з минулого та традицій старообрядців |
| title_sort |
щорічник з минулого та традицій старообрядців |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10540 |
| citation_txt |
Щорічник з минулого та традицій старообрядців / О. Прігарін, А. Федорова // Український історичний збірник — 2008. — Вип. 11. — С. 497-500. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT prígaríno ŝoríčnikzminulogotatradicíjstaroobrâdcív AT fedorovaa ŝoríčnikzminulogotatradicíjstaroobrâdcív |
| first_indexed |
2025-07-02T12:26:43Z |
| last_indexed |
2025-07-02T12:26:43Z |
| _version_ |
1836538085773410304 |
| fulltext |
497
православної церкви була козацька старшина. Вони замовляли ікони іконописцям
і, згідно з пануючим звичаєм, хотіли бути зображеними на них. Однією з найбільш
важливих рис ранньомодерної іконографії є її відображення, як релігійних вірувань,
так і політичних та соціальних поглядів серед населення. Ікони були також важливими
шляхами комунікації, що рано подолали бар’єри між різними соціальними верствами,
поширюючи ідеї та смаки інтелектуальної еліти серед широких кіл населення.”7
У четвертій частині книги досліджується образ гетьмана у козацькому суспільстві8.
Подібно до піднесення та завмирання автономістських ідей Плохій констатує різне
бачення культу Б. Хмельницького у політичній свідомості козацької еліти Гетьманщини.
Так, образ Хмельницького змінювався протягом всього XVIII ст. Наприклад, П. Орлик
використовував Хмельницького для того, щоб показати, що договір гетьмана зі Швецією
став прецедентом для виступу Мазепи, а автори праць 1720-х використовували культ
Хмельницького для захисту прав Гетьманщини як інституції.9
П’ятий розділ описує відносини царів з козацькими полковниками та царський
вплив на Гетьманщину через останніх10. Заключна частина книги присвячена
взаємовідносинам між козацтвом, єпископами та монархами. Автор вважає, що
розуміння козацької старшини може бути істотно доповненим шляхом порівняння
ікон з Гетьманщини та тих українських земель, що знаходились за межами Російської
імперії11.
Отже, студія С. Плохія ставить нетрадиційні питання історичним свідченням
ранньомодерної української історії та вміщує історію XVIII ст. у контекст всесвітньої
історіографії раннього нового часу.
1 Plokhy S. Tsars and Cossacks: A study of Iconography. – Cambrige, 2002. – Р. 5–18.
2 Ibid. – Р. 12.
3 Ibid.
4 Ibid. – Р. 13
5 Ibid. – Р. 14.
6 Ibid. – Р. 19–44.
7 Ibid. – Р.19.
8 Ibid. – Р. 45–54.
9 Ibid. – Р. 16.
10 Ibid. – Р. 55–62.
11 Ibid. – Р. 63–72.
Прігарін Олександр, Федорова Алла
(Одеса)
[ОГЛЯД] ЩОРІЧНИК З МИНУЛОГО
ТА ТРАДИЦІЙ СТАРООБРЯДЦІВ
«Липоване: история и культура русских-старообрядцев».
– Вып. I – IV. – Одесса, 2004–2007.
Від 2004 р. в Одесі видається науковий щорічник, який присвячено історії та
культурі росіян старообрядців України. На сьогодні це унікальний періодичний часопис
такої тематики. Крім того сама медитативна природа його заслуговує на визнання
одного з феноменальних явищ сучасної практики. На його сторінках «зустрічаються»
результати дослідницької діяльності із «предметом» своєї уваги. Журнал є своєрідним
«перехрестям» – створений за ініціативою представників виразної та самобутньої
498
групи прихильників «давнього благочестя», саме заради носіїв цієї оригінальної
традиції, видання виступає трибуною для дослідників різних дисциплін, які вивчають
різноманітні аспекти життєдіяльності старообрядців. Публікації виявляються
водночас корисними серед представників інтелектуального поля, а також – власно для
старообрядців. Поєднання соціального попиту із рівнем академічної науки, незважаючи
на більш ніж 300-річню історію старовірів на теренах України, стало можливим лише
у наш час.
Передумови такої збірки народилися задовго до цього. Ще з 1995 р. кафедра
археології та етнології України Одеського національного університету ім. І.
І. Мечникова проводить комплексні експедиції (керівник – О.А. Прігарін) у місця
компактного проживання «липован» (місцева назва старообрядців) на Дунаї. За ці роки
був накопичений чималий корпус джерел, який почав вводитися до наукового обігу
шляхом низки академічних жанрів (статті, доповіді та ін.). Але зібрані матеріали та
публікації на основі них, на жаль, залишалися не відомими самим старообрядцям,
тим хто не бажав, щоб традиції їх дідів та прадідів не пішли у забуття, щоб їх діти та
онуки дотримувалися своїх звичаїв, які хотіли дізнатися побільше як про минуле свого
регіону, так і старообрядництва взагалі. Виникла ситуація, коли дослідники стали
обізнані більш ніж носії культури, яку вони вивчали.
Зрозумів цей парадокс, виходячи з усвідомлення важливості просвітницької роботи,
о. Никола Бобков (ієрей церкви Св. Апостола Іоанна Богослова с. Стара Некрасівка
Ізмаїльського району Одеської області) висловив ідею зустрічі-конференції заради
знайомства липован з їх минулим. В результаті союзу науковців та священиків стало
можливим більш плідне вивчення традицій липован, їх збереження та відродження. Адже
відомо, що липовани були замкненою етноконфесійною групою, вони не допускали
іновірців в свою культуру, побут. Багато людей похилого віку на початковому етапі
роботи «не відгукувалися» на опитування, а коли до справи підключилися священики,
які підтримали вчених, то і миряни стали більш «відкритими». До справи залучилося
священство інших приходів (зокрема: о. Никола Муравйов, о. Сергій Столярчук та
інші) на чолі із Архієпископом Київським та Всея України Саватієм. Приємною стала
також увага до подібних форумів та їх підтримка з боку місцевих влад та Управлінь
охорони об’єктів культурної спадщини та зі справ національностей та релігій Одеської
обласної державної адміністрації, Генерального консульства Російської Федерації в
Одесі.
На сьогоднішній день проведення таких конференцій стало систематичним: 1-а
пройшла у с. Стара Некрасівка 8–10 жовтня 2004 р. (приурочена до храмового свята
Св. Апостола Іоанна Богослова); 2-а конференція – у м. Кілія 7–9 листопада 2005 р.
(Св. Димитрія у с. Василівка Кілійського р-ну Одеської області); 3-я – у м. Ізмаїл 8-11
жовтня 2006 р.; 4-а – у м. Вилкове 20–23 вересня 2007 р. (до храмового свята Різдва
Пресвятої Богородиці). 5-а планується на 13–16 жовтня 2008 року у с. Муравльовка
Ізмаїльського району. Доповіді та повідомлення на цих форумах склали основу для
наукового щорічника «Липоване: история и культура русских-старообрядцев».
Редакційні колегія та рада, до яких увійшли провідні фахівці України та Росії у
галузі старообрядницького минулого та традицій, визначає, що збірка спрямована на
висвітлення, перш за все, історії та культури «липован», що мешкають на території
Бессарабії, Буковини, Молдови та Добруджі. Але свідоме залучаються результати
досліджень з інших історико-конфесійних груп України та Росії. Саме такий контекст
надає змогу порівняти життя, погляди та побут, положення старообрядців різних
регіонів. Така редакційна позиція дозволяє часопису виходити на загальний рівень.
Сталими рубриками цього видання стали: «Історія», «Сучасність», «Етнографія/
Культура», «Мистецтвознавство», «Мова та література», «Огляди та рецензії».
На сторінках видання продовжується історіографічна дискусія та обмін думками
щодо козацький фактор у формуванні старообрядницької групи на османсько-
російському прикордонні – з’ясування проблем щодо шляхів переселення, часу появи
499
та функціонування «некрасівців» у регіоні (Феоген С.І. (Сарикьой, Румунія,11), Сень Д.
В. (Краснодар, 2), Мільчев В.І. (Запоріжжя, 2), Прігарін О.А. (1,3), Чебан І.Н.(Стара
Некрасівка, 3), Кучерявенко І.Ф. (Ізмаїл, 1), П. Радіон (Сучава, Румунія, 3). Історичним
сюжетам діяльності релігійних громад у Бессарабії ХІХ століття присвітили свої
публікації Бездогов А.О. (Москва,1), Федорова А.І.(Одеса, 1,3), Кучерявенко Н.
Ф. (Ізмаїл, 2,3), Галкіна А.В., Дьомін О.Б. (Ізмаїл–Одеса, 3). Окрему групу склали
матеріали, які розкривали перебування бессарабських липован у складі Румунського
королівства – 1918–1940 рр. та під час ІІ Світової війни (Бороуш Л.Г. (Ізмаїл, 3),
Федорова А.І. (Одеса, 2), Михайлуца М.І. (Одеса, 1)). Джерелознавчі розробки
представили Галкіна А.В., Дьомін О.Б. (Ізмаїл–Одеса, 2), І.М. Пушков (Болград, 3).
Зв’язок між прихильниками давнього благочестя Нижньої Новгородчини та Подунав’я
прослідкував С.В. Рудаков (Нижній Новгород, 3).
Вивченню обставинам появи та розвитку старовірів на Буковини присвятили свої
статті чернівецькі колеги (Мисько Ю.В. (1), Гостюк А.М., Чучко М.К., Бондарюк Б.
М. (2,3), Звоздецький Д.І. (2)). Реконструкціям із галузі історичної антропології
старообрядців XVIII ст. Чернігівщини поділився полтавській колега – Ю.В. Волошин
(1–3). Ще одної регіональною групою стала слобідське старовірство, яке студіювалося
у працях О.Л. Черкашіна (2,3) та П.В. Єремєєва (3, обидва з Харкова). Не обійшли
увагою автори і епізоди із минулого подільського старообрядництво А.О. Безгодов (2)
та С.В. Таранець (3).
Витокам старообрядництва та його початковому розвитку присвятили свої
розвідки о. Леонтій Варварич, Боднарюк Б.М., Сандуляк И.Г. (3, всі з Чернівців).
Релігійний фактор у становленні своєрідної етики модерного часу серед старообрядців
проаналізував В.В. Керов (Москва, 2). Характер та вплив «Окружного послання»
висвітив С.В. Таранець (Київ, 2). «Дорожній побут старовіра-странника у Сибірі
ХІХ ст.» розкрито у матеріалі О.Є. Дутчак (Томськ, Росія).
Цікаві студії сучасності репрезентують як стан старообрядництва України
(Петров С.П. (Київ, 2), Кожолянко Г.К. (Чернівці, 3), так і Росії (Осіпов В.І., Боровськ,
Росія, 1–3), Румунії, Болгарії (Анастасова Є.Є., Софія, Болгарія, 1).
Особливостям липованських ікон та їх місцю в історії мистецтва присвячені
доповіді Ю.Є. Горбунова (Одеса, 1,2), Н.В. Гріднєвої (Одеса, 1,2). Практичні поради та
спостереження щодо реставрації пам’ятків сформулював О.В. Білий (Ізмаїл, 1).
Культурно-побутова специфіка старообрядців на Дунаї розкривається у рубриці
«Етнографія / Культура». Зокрема, дослідники познайомили із результатами
вивчення сімейних обрядів липован: Майєрчик М.С. (Київ,1), Тросик А.Г. (Одеса,
2,3), Захарченко Г.М. (Одеса, 1-3), Петрова Є.В. (Одеса, 2), Уляновська В.В. (Ізмаїл,
3). Аналогії з цього комплексу серед липован-переселенців до Астраханської області
представила О.В. Паунова (Астрахань, 2). З існуванням складного комплексу народної
медицини ознайомила Н.І. Серебряннікова (Одеса, 1–3). Т.А. Паніот (Одеса, 2) розкрила
трансформаційні тенденції у календарних обрядодіях. Етнічні процеси у липованському
середовищі Румунії були проаналізовані у статтях Ф. Фодора (Сегед, Угорщина, 2) та Д.
Хренчйук (Яси, Румунія, 3). Народна етимологія етнонімів “некрасівці” і “липовани”
в історичної пам’яти їх нащадків стали предметом уваги О.А. Прігаріна (Одеса, 2).
“Заволжські погости: лісні могили як пам’ятники історії та культури Нижегородського
Заволжя” висвітив С.В. Рудаков (Ніжній Новгород, 2).
Мовні особливості говірок липован аналізуються у роботах Л.Ф. Бараннік (Одеса,
1-3), Н.Л. Швецова (Одеса, 2,3). Літературознавчі сюжети – тема старообрядництва
у творчості поета М. Клюєва – набули свого розгляду у Л.А. Киселевої (Київ, 1) та
О.В. Пашко (Київ, 1).
Новітні наукові видання, які присвячені старообрядництву, отримали свої
оглядові характеристики та рецензування у роботах І.С. Гребцової, А.І. Федорової,
О.А. Прігаріна.
1 Тут і на далі номер у дужках помічає номер випуску часопису.
500
Особливе місце займає ІV випуск – в ньому надрукований комплексний
монографічний опис одного з липованських поселень – с. Карячка (Мирне Кілійського
району Одеської обл.). Він представляє результати десятирічних експедиційних та
археографічних пошуків дослідницької групи. Історичний розділ, якій підготували
О.А. Бачинська та О.А. Прігарін, охоплює період з середини ХVІІІ ст. до початку
ХХІ ст. Зокрема, автори з’ясували причини міграції російського (старообрядницького)
та українського населення в Придунайські степи (оскільки село є біетнічним,
двоконфесійним; в ньому живуть російські старообрядці та українські ніконіанські
православні), розглянули історію спорудження церкви, особливості розвитку села під
російською та румунською владою. В додатках до розділу містяться опис археологічних
пам’яток околиць села Мирне (Березін С.Є.); Сповідна розпис за 1821 р.; Ревізька казка
(1835 р.) та інші джерела.
В етнографічному розділі містяться параграфи: про демографічні і етнокультурні
характеристики населення Мирного наприкінці ХХ ст. (Прігарін О.А., Павлушин А.
Т.); особливості матеріальної культури (Прігарін О.А., Кюрчубаш С.А., Агафонова Т.
А., Звягіна Д.Г.); специфіки обрядів та звичаїв (Прігарін О.А., Захарченко (Стоянова) Г.
М., Петрова Н.О., Тхоржевська Т.В., Федорова А.І., Серебряннікова Н.І.), виразність
соціонормативної культури (Ганчев О.І., Петрова Н.О.).
В останньому розділі Горбунов Ю.Є. охарактеризував іконографічні традиції церкви
преподобної Параскеви. Це унікальний опис церковного ансамблю старообрядницького
приходу регіону. Продуктивним виявилися реконструкції щодо народного сприйняття
окремих образів.
Зараз підготовлено до друку V випуск, який виявився самим масштабний за обсягом.
Редколегія зробила також електрону версію всіх п’яті випусків часопису, яка буде
розповсюджуватися у вигляді СD, а також розміщена в інтернет-мережі. Розраховуємо,
що і на далі часопис буде грати важливу роль координації та поєднання зусиль науковців,
які працюють у полі старообрядництва, та самих прихильників «давнього благочестя».
Будемо сподіватися, що такі конференції будуть проводитися і надалі, до збірки будуть
залучатися нові автори, і таким чином буде розширюватися як географія авторів збірки,
так і тематичний спектр проблем.
|