Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського)

На прикладі творчості мало дослідженого в Україні поета Б. Поплавського розкривається тема маргінальності в ракурсі релігійної детермінанти у дотику до антропологічної проблематики. Релігійна свідомість осмислюється в якості визначального фактора самоідентифікації. Рецепція тропової системи віршотво...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Вільчанська, Ю.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2012
Schriftenreihe:	Русская литература. Исследования
Schlagworte:	Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105468
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського) / Ю.Ю. Вільчанська // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2012. — Вип. XVI. — С. 174-183. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-105468
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1054682016-08-14T03:02:14Z Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського) Вільчанська, Ю.Ю. Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века На прикладі творчості мало дослідженого в Україні поета Б. Поплавського розкривається тема маргінальності в ракурсі релігійної детермінанти у дотику до антропологічної проблематики. Релігійна свідомість осмислюється в якості визначального фактора самоідентифікації. Рецепція тропової системи віршотворення розглядається в перспективі специфічного життєвого досвіду поета. В статье на примере творчества мало исследованного в Украине поэта Б. Поплавского раскрывается тема маргинальности в ракурсе религиозной детерминанты как вектора антропологической проблематики. Религиозное сознание осмысливается в качестве определяющего фактора самоидентификации. Рецепция троповой системы стихотворений рассматривается в перспективе биографического опыта поэта. On the example of B. Poplavskij works the theme of marginality is investigated in the aspect of the religious determinant as a vector of the anthropological issue. Religious consciousness is regarded as a shaping factor of self-identity. Reception of the trope system of the poems is considered in the perspective of the poet’s biographical experience. 2012 Article Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського) / Ю.Ю. Вільчанська // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2012. — Вип. XVI. — С. 174-183. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-7472 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105468 821.161.1-1.09: 929 Поплавский Б-054.72(470)(045) uk Русская литература. Исследования Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века
spellingShingle	Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века Вільчанська, Ю.Ю. Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського) Русская литература. Исследования
description	На прикладі творчості мало дослідженого в Україні поета Б. Поплавського розкривається тема маргінальності в ракурсі релігійної детермінанти у дотику до антропологічної проблематики. Релігійна свідомість осмислюється в якості визначального фактора самоідентифікації. Рецепція тропової системи віршотворення розглядається в перспективі специфічного життєвого досвіду поета.
format	Article
author	Вільчанська, Ю.Ю.
author_facet	Вільчанська, Ю.Ю.
author_sort	Вільчанська, Ю.Ю.
title	Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського)
title_short	Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського)
title_full	Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського)
title_fullStr	Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського)
title_full_unstemmed	Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського)
title_sort	випробування маргінальністю (шлях б. поплавського)
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105468
citation_txt	Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського) / Ю.Ю. Вільчанська // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2012. — Вип. XVI. — С. 174-183. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Русская литература. Исследования
work_keys_str_mv	AT vílʹčansʹkaûû viprobuvannâmargínalʹnístûšlâhbpoplavsʹkogo
first_indexed	2025-07-07T16:54:39Z
last_indexed	2025-07-07T16:54:39Z
_version_	1837007928186372096
fulltext	Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 174 3. Гинц С. Большой поэт // Календарь-справочник Пермской области на 1964 г. – Пермь, 1963. – С. 57–59. 4. Гинц С. Василий Каменский. – Пермь, 1974. – 248 с. 5. Гинц С. Василий Каменский. – Пермь, 1984. – 221с. 6. Каменский В. Его – моя биография Великого футуриста. – М.: Китоврас, 1918. 7. Миндалин Э. Необыкновенные собеседники. Книга воспоминаний. – М.: Сов. писатель, 1968. – 493 с. 8. Субботина И. П. Художник Субботин-Пермяк. – Пермь, 1939. – С. 28. 9. Чуковский, К. Футуристы. – Пг.: Полярная Звезда, 1922. – С. 27–60. УДК 821.161.1-1.09: 929 Поплавский Б-054.72(470)(045) Ю.Ю. ВІЛЬЧАНСЬКА (Чернівці) ВИПРОБУВАННЯ МАРГІНАЛЬНІСТЮ (ШЛЯХ Б. ПОПЛАВСЬКОГО) Анотація На прикладі творчості мало дослідженого в Україні поета Б. Поплавського розкривається тема маргінальності в ракурсі релігійної детермінанти у дотику до антропологічної проблематики. Релігійна свідомість осмислюється в якості ви- значального фактора самоідентифікації. Рецепція тропової системи віршотворення розглядається в перспективі специфічного життєвого досвіду поета. Ключові слова: Борис Поплавський, маргінальність, непомічене покоління, поети еміграції, тема смерті, релігійна свідомість, синкретичність. Аннотация В статье на примере творчества мало исследованного в Украине поэта Б. Поплавского раскрывается тема маргинальности в ракурсе религиозной де- терминанты как вектора антропологической проблематики. Религиозное созна- ние осмысливается в качестве определяющего фактора самоидентификации. Ре- цепция троповой системы стихотворений рассматривается в перспективе био- графического опыта поэта. Ключевые слова: Борис Поплавский, маргинальность, незамеченное поколе- ние, поэты эмиграции, тема смерти, религиозное сознание, синкретичность. Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 175 Summary On the example of B. Poplavskij works the theme of marginality is investigated in the aspect of the religious determinant as a vector of the anthropological issue. Reli- gious consciousness is regarded as a shaping factor of self-identity. Reception of the trope system of the poems is considered in the perspective of the poet’s biographical experience. Key words: Borys Poplavskij, marginality, unnoticed generation, poets in emigra- tion, theme of death, religious consciousness, syncretism. Поняття маргінальності сьогодні інтрепрпретується як соціальна відмежованість, другорядність, неспроможність адаптуватися до іншого соціуму [6: 40]. У ХХ ст. маргінальність виникає як наслідок розпаду імперій, що призвів не лише до втрати історичної перспективи, але й до краху традиційної культури, знищення духовних традицій, появи альтер- нативних замінників. Як реагує на такі зміни творча особистість і як адаптація до «нового життя» або спротив йому впливає на творчість? За словами В. Хазана, «існування емігранта у відриві від рідного «ґрунту та долі» неминуче впливає на літературну мікрофлору: новий культурній контекст породжує підтекст як спосіб конвенціонального діалогу худож- ника з чужим середовищем, необхідним для його творчого пристосуван- ня до нього» [16]. Такі поняття, як «письменник-емігрант», «література еміграції», «лі- тература у вигнанні (екзилі)», натепер є загальновживаними науковими термінами. Фактично, поняття «маргінал» та «емігрант» сьогодні семан- тично зближуються. Протиріччя внутрішнього і зовнішнього світів по- рушує відчуття рівноваги, злам історичний стає зламом духовним. Не вписуючись у нове середовище, людина, як правило, потаємно зосере- джується на своєму внутрішньому світі. За зізнанням П. Мільзе, «стаєш чужинцем, як тільки потрапляєш у новий світ, який відчуваєш як чужий, а значить – ворожий» [11: 10]. Світова література ХХ століття містить багато таких прикладів: Альбер Камю, Марина Цветаєва, Володимир На- боков, Пауль Целан, Грегор фон Реццорі, Мілан Кундера, Євген Мала- нюк, Олександр Олесь, – їх усіх об’єднує типологічна схожість. Риси, властиві, як прийнято вважати, герою-маргіналу, − безпосередність, при- родність, водночас спонтанність та невротичність, культурна і релігійна Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 176 свобода тощо. Підкреслюється, що «маргінали є людьми, які сприймають світ по-своєму, не спираючись на стереотипи і стандартні способи мис- лення. Така безпосередність часто проявляється у дітей» [6: 41]. Отож, синкретизм маргінальної свідомості дорослої особи логічно ототожнюва- ти з дитячим світосприйняттям. Комментуючи в аспекті маргінальності творчий і життєвий шлях Є. Кузьміної-Караваєвої (у релігійному світі відома як преподобномуче- ниця мати Марія), О. Буніна говорить «про ситуацію маргінального ви- буху» й підкреслює, що арсенал художніх засобів був напрацьований уже «в літературі 1910-х років, яка вперше відкривала для себе потенціал носія маргінальної свідомості» [2]. Таким чином, визначальним фактором внутрішньої самоідентифікації письменника-маргінала ставала релігійна свідомість. Релігійне світосприйняття можна розглядати як певну матри- цю, що регулює формування життєвої позиції. Йдеться про проблему трансформації особистого досвіду в троп, прояв самоідентичності в аспекті релігійної детермінації, що виступає вектором антропологічної проблематики. Взірцевою є творчість «самого емігрантського з усіх емігрантських письменників» [1], російського поета-маргінала Б. Поплавського (1903– 1935 р.). І. Каспе (услід за В. Варшавським [1]) включає Б. Поплавського у загальний перелік поетів «непоміченого покоління» [7: 120], підкреслюючи, що «читацький/дослідницький інтерес до Б. Поплавського часто наділений чітким відтінком маргінальності…», «Б. Поплавський незмінно опиняється на узбіччі літератури – то в якості невмілого літератора, графомана, то в якості філософа і релігійного діяча» [7: 155]. Полярність оцінок та підходів до цієї постаті як представ- ника літератури вигнання є доволі типовою. Отож, варто ухопити ключо- вий вплив життєвих подій на творчість поета. Окреслимо духовно-історичний контекст, в якому опинився Б. Поплавський після розпаду Російської імперії. Штучне впровадження атеїстичного світосприйняття після революції 1917 року спричинило грандіозний духовний злам, який наклав свій відбиток на світогляд цілих націй. О. Червінська підкреслює, що «найбільш близьким до правди підсумковим художнім судженням про епоху трьох революцій і двох війн в Росії виступає, мабуть, роман М. Алданова «Самогубство» (1956- Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 177 1957 рр.) [17: 10]. Назва твору – відповідь на трагічне питання: що трапи- лось із вітчизною і як це могло статись? На думку дослідниці, саме пара- дигма «жах» справедливо має сприйматися «як ентропія цієї епохи…» [17: 13]. Належить враховувати, що патріархальний устрій був не тільки соціально-історичним виміром, першочерговим виміром залишалася так звана сакральна площина. Єдність сакрального і профанного була силоміць розтята. Виникла дійсність, з якої «вирвали Бога». Саме втрата сакрального спричиняє відчуття жаху в душі людини, жаху перед смер- тю, перед майбутнім і профанним теперешнім. Постмодерна свідомість яскраво демонструє «плід» цієї втрати. В такий контекст вписується й фігура Б. Поплавського. У 1921 році поет разом із батьком тікає із більшовицької батьківщини до Парижа, через рік до них приєднуються матір та сестри. За словами подруги поета Н. Столярової, «після панського життя в Москві із гувер- нерами вся сім’я стала вкрай убогою» [12: 74]. Духовний та матеріальний стан, в якому опинилась родина після еміграції, тільки сприяв поглиб- ленню внутрішніх і зовнішніх протиріч у самоусвідомленні Б. Поплав- ського. В своїх щоденникових записах він характеризує цей період так: «Полуработа, полубал, полусон, полужизнь…» [4: 150]. Аналізуючи життєвий і творчий шлях поета, В. Варшавський вказує на те, що бідність деформувала саму творчість та сприяла виникненню «комплексу емігрантської знедоленості, який розвивається у справжню душевну хво- робу і призводить до розладу здорового глузду, точніше, того особливого почуття, яке дозволяє людині правильно визначати своє ставлення до людей і прирівнювати свою поведінку до вимог суспільства» [1]. У ви- падку Б. Поплавського історичний злам сприяв поглибленню відчуття «втрати рівноваги», а його хворобливе світосприйняття набуло ще більшої вразливості, поступово набуваючи рис духовної хвороби. Вже з юнацтва поет призвичаюється до наркотиків, знаходиться у стані постійної депресії: «Пароход жизни быстро удалялся. Напротив ме- ня сидели, скорчившись, умопомешательство и смерть» [13: 46]. Проте на початку він щиро намагається уникнути цієї пастки. У своєму щоден- нику Б. Поплавський зафіксував, як у 1921 році вперше в житті спові- дався священику [13: 32], у цей же період він став членом Теософської спільноти на чолі з проповідувачем східних вчень Д. Крішнамурті і Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 178 А. Безант (послідовниками ідей О.Блаватської), особистостями, якими поет щиро захоплювався [13: 37], в останні роки свого життя він зацікавлюється кабалою [12: 74]. Дослідники біографії Б. Поплавського припускають, що увага поета до окультизму, езотерики та спіритуаліст- ських вчень сформувалась під впливом матері [9: 27]. Він детально вив- чав праці О. Блаватської та Р. Штейнера, високо цінував З. Фройда, а та- кож стверджував, що його улюбленим письменником є Ф. Достоєвський [10: 13]. З приводу релігійного світогляду поета М. Бердяєв відзначив, що Б. Поплавський «не стільки мав релігійний досвід, скільки робив релігійні експерименти [1: 9], а духовний план у нього завжди змішував- ся з астральним» [1: 14]. Духовний наслідок такої експериментальної ек- лектики – трагічний стан внутрішньої маргінальності, в якому опинився поет. Свою віру в Бога Б. Поплавський глузливо називав «романом з Богом» [10: 7], який в результаті «вилився в ніщо». Це нагадує нам типове став- лення до віри й російських футуристів. Як про це пишеться в аналітиків Срібної доби, драматизм відзначується тим, що: «…деколи поет волає до Бога, частіше – кричить на Нього, іноді, як примхливе дитя, що-небудь у Бога випрошує…» [17: 79-80]. У подібному духовному стані знаходився також і Б. Поплавський. У суголосі із наведеною метафорою специфіку релігійної позиції маргінальної особистості визначає Н. Кабанова: «…як правило, маргінал персоналізує релігію, підганяє її під себе, під свою «неповторну сутність», створюючи таким чином «індивідуальну» релігію на основі своєї особистої симпатії» [6: 42]. Припустимо, що відсутність релігійно-світоглядного фундаменту «знищила» поета. Чи є в такому ви- падку «навіювання» тексту у Б. Поплавського результатом його духовно- го зламу? Постає питання про те, що виступає в текстах поета системним центром тяжіння. Для усвідомлення цих головних імпульсів поетичної техніки Б. Поплавського оглянемо деякі її презентативні зразки – з пер- шої та єдиної, опублікованої за життя збірки поезій «Знамена» (1931) Семантичне поле назв багатьох віршів за своєю асоціативною потужністю є вкрай багатозначним: «Сентиментальна демонологія», «Ян- голи пекла», «Астральний світ», «Чорна мадонна», «Весна у пеклі». Ос- новною у віршах Б. Поплавського тут виступає тема тотальної смерті. Підкреслюючи її традиційність для лірики, Л. Гінзбург не випадково Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 179 включає її до переліку «великих, не завжди вічних, але завжди екзистенціальних» тем, виокремлюючи два протилежні підходи до її ос- мислення: «смерть як знищення головної людської цінності – її життя, і смерть як умова нового, вищого і блаженного життя духа» [5: 17]. Саме про свою смерть говорить й Б. Поплавський, у тривалому очікуванні якої він здавна перебуває. Тихо иду одеянный цветами С самого детства готов умереть. Не занимайтесь моими следами Ветру я их поручаю стереть [15: 37]. Або в іншому вірші, де він добровільно зрікається земного буття: …Я так хочу, я произвольно счастлив, Я произвольно черный свет во мгле, Отказываюсь от всякого участия Отказываюсь жить на сей земле [15: 14]. Поет демонструє у своїх текстах «досвід вмирання – балансування між смертю та життям» [7: 153]. Зважуючи над те, як «вчиться помира- ти» Б. Поплавський, О. Кочеткова пропонує підхід до аналізу творчого методу поета як до уявної, мотивно-образної системи, в основі якої міс- тяться три сфери міфопоетичного простору: простір Парижа, простір Ро- сії, простір ліричного героя, поета-емігранта [8]. Варто виокремити ще один віртуальний простір, у якому для ліричного героя співіснують мерт- ві і живі, а містичні образи розкриваються парадигмою «жах». Сабля смерти свистит во мгле, Рубит головы наши и души. Рубит пар на зеркальном стекле, Наше прошлое и наше грядущее [15: 10]. На думку самого Б. Поплавського, щоб адекватно сприймати його те- ксти, слід застосовувати метод «нюдізму душі» − налаштування на «ра- Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 180 зючу відвертість» [10: 12]. Тому можливою причиною хибної рецепції його текстів поет вважає наступне: …Нагое безобразие стихов Воспринимаешь ты как бы одетым… [14: 76]. Дослідники творчості Б. Поплавського неодноразово наголошували, що внутрішнє «Я» поета знаходиться у стані двоєдності [16; 10: 8], від якої поет страждав, як страждають від хвороби: «мою рабскую литерату- ру мне до того стыдно перечитывать, что тяжелое, как сон, недоуменье сковывает руки» [13: 155]. Письменник наполягає на дихотомічній орга- нічності свого стану: «Я чувствую в себе не смешение тьмы и света, доб- ра со злом, но две равные и обе абсолютные бездны морали и аморально- сти, из глубины каждой из коих, едва это становится необходимым, вы- летает готовое обоснованное суждение, оправдывающее всякое мое ре- шение» [13: 154]. Дуальність світосприйняття чітко виражена у наступ- них рядках: Кровью черной и кровью белой Истекает ущербный сосуд. И на двух катафалках везут Половины неравные тела. И на кладбищах двух погребен Ухожу я под землю и в небо. И свершают две разные требы Две богини в кого я влюблен [15: 10]. У тексті тіло – «ущербный сосуд», що нищить людину. Б. Поплав- ським тілесне завжди сприймалось двобічно: як дар і як тягар: «тело для меня – Божественное откровение души, явление её. Но странное дело. То же тело, которое только что было так прекрасно, как воплощенная добро- та и сила, как живой разум, вдруг от одного «не такого» взгляда стано- вится страшным, как грех, как смерть, и то же лицо, сиявшее только что голубиной силой, вдруг становится уродливо, львино-свирепое в силе своей» [13: 151]. Отже, коли одна сторона душі поета шукала Бога, інша Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 181 намагалась його відторгнути. Тому взаємодія сакрального/профанного в текстах Б. Поплавського знаходиться у стані метафізичного конфлікту. Онтологічний сенс поетики Б. Поплавського розкривається в контексті тропової тематичної моделі «смерть». В контексті цієї теми по- ет часто звертається до біблійних образів. У поетичних текстах зустрічає- мо такі зразки: транзитивний образ Агасфера символізує відчуття метафі- зичної приреченості [15: 11]; образ Адама у поета підкреслює немож- ливість протистояти спокусі з боку розпусних дам, які підносять йому гріховний плід разом з отрутою і брехню [15: 16]; архангел зображений в гротескному образі шофера-карателя грішників у фатальному рожевому авто [15: 17]; поетика заголовку у вірші «Чорна Мадонна» розкривається парадигмою «жах», світлий образ Мадонни тут, навпаки, втілює почуття відчаю, пов’язаного зі страхом смерті [15: 30–31]; до образу Саломеї поет звертається із мольбою про допомогу померти [15: 64]. Однак, рецептив- ний ресурс тропової системи у віршах Б. Поплавського слід прочитувати, як антитезу до релігійної свідомості. Вірші та записи в щоденнику підтверджують, що поет постійно знахо- дився у стані внутрішнього метафізичного діалогу. Б. Поплавський вірив у Бога, але стосунки із Всевишнім він усвідомлював як нерівну боротьбу: «попытайся дать почувствовать, как тебя мучает Бог, как ты его ненави- дишь за это, как античное животное, за которым охотится сильнейший его…» [15: 153]. Діалог Б. Поплавського з Богом прочитується нами як «конфлікт з Богом». Є значущим, що поетичний феномен Б. Поплавсько- го розкривається саме у трагізмі власного світосприйняття, що не є штучним. У його віршах поняття «духовного» в якості релігійного замі- нюється усвідомленням «духовного» як метафізичної приреченості. У цьому випадку концепт текстів і концепт життя автора співпадають. Творчість Б. Поплавського презентується поетикою містичного на- повнення тексту трагічним світовідчуттям, вона є наслідком історичного та духовного зламу, в якому перебував цей знедолений митець. Рецеп- тивне розкриття його творчого потенціалу, розглянутого у статті пере- важно крізь призму релігійної детермінованості, неможливе без долучен- ня означеного вектору до біографічного дискурсу, що потребує визнання. Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 182 ЛІТЕРАТУРА 1. Бердяев Н. По поводу «Дневников» Б. Поплавского // Поплавский Б.Ю. (1903–1935) Метафизический граммофон. – СПб: ООО Леонардо, 2010. – С. 5–15. 2. Бунина С.Н. Поэты маргинального сознания в русской литературе начала XX века: М. Волошин, Е. Гуро, Е. Кузьмина-Караваева: Автореф. дисс. ... д. фи- лол. н. – М., 2006. 3. Варшавский В. Незамеченное поколение. – Режим доступа: http://lib.rus.ec/ b/347787/read 4. Вишневский А.Г. Перехваченные письма: Роман-коллаж. – М.: ОГИ, 2008. – 560 с. 5. Гинзбург Л.Я. О старом и новом. – Л.: Сов. писатель, 1982. – 424 с. 6. Кабанова Н.Е., Мухина В.А. Маргинальность как художественная катего- рия в современной европейской литературе (на материале романов М. Кундеры) // Вісник СевНТУ. – Вип. 102: Філологія зб. наук. пр. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2010. – С. 40–43. 7. Каспэ И. Искусство отсутствовать: Незамеченное поколение русской ли- тературы. – М.: Новое литературное обозрение, 2005. – 192 с. 8. Кочеткова О.С. Идейно-эстетические принципы «парижской ноты» и ху- дожественные поиски Бориса Поплавского: Автореф. дисс. … канд. филол. н. – М., 2010. 9. Менегальдо Е. Линия жизни. Биографический очерк // Поплавский Б.Ю. Неизданное: Дневники, статьи, стихи, письма; Сост. и коммент. А. Богословского и Е. Менегальдо. – М.: Христианское издательство, 1996. – С. 26–52. 10. Менегальдо Е. «Частное письмо» Бориса Поплавского // Там же. – С. 7–24. 11. Мильза П., Темим Э. Вглядываясь в прошлое // Менегальдо Е. Русские в Париже. 1919–1939 / Пер. с фр. Н. Поповой, И. Попова. Коммент. и примеч. И. Попова. – М.: Кстати, 2007. – С. 9–13. 12. Ответы Н.И. Столяровой на вопросы заданные А.Н. Богословским // По- плавский Б.Ю. Неизданное: Дневники, статьи, стихи, письма. – М.: Христиан- ское издательство, 1996. – С. 73–77. 13. Поплавский Б.Ю. (1903–1935) Метафизический грамофон: [дневник] / Б.Ю. Поплавский. – СПб.: ООО Леонардо, 2010. – 192 с. 14. Поплавский Б.Ю. Орфей в аду. Неизвестные поэмы, стихотворения и ри- сунки / Общ. ред. С. Кудрявцева. – М.: Гилея, 2009. – 190 с. 15. Поплавский Б.Ю. Флаги. – Режим доступа: http://imwerden.de/pdf/ poplavsky_flagi_1931.pdf. http://lib.rus.ec/ http://imwerden.de/pdf/ Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 183 16. Хазан В. К некоторым подтекстам французской литературы в произведе- ниях эмигрантских писателей (Б. Поплавский и А. Жарри): Матеріали міжнарод. наук. конф. [«Восприятие французской литературы русскими писателями- эмигрантами в Париже 1920-1940»] (Женева, 8–10 грудня 2005 р.). – Режим дос- тупа: http: //www.unige.ch/lettres/meslo/russe/actuscientifique/colloque/ programme/hazan.html. 17. Червинская О.В. Акмеизм в контексте Серебряного века и традици: Монографія. − Черновцы: Alexandru cel Bun; Рута, 1997. − 272 с. УДК 821.161.1:655.52 Е.И. ХАРИТОНЕНКО (Киев) ОБРАЗ РЕДАКТОРА В ПРОИЗВЕДЕНИЯХ РУССКИХ ПИСАТЕЛЕЙ Аннотация В статье на материале рассказов и фельетонов русских писателей проанали- зированы образ редактора и связанные с ним темы. Ключевые слова: автор и редактор, образ редактора в литературе. Анотація У статті на матеріалі оповідань і фейлетонів російських письменників проаналізовані образ редактора та пов’язані з ним теми. Ключові слова: автор і редактор, образ редактора в літературі. Summary Image editor and its related topics analyzed in the article on feuilletones and stories by Russian writers. Keywords: writer and editor, an image editor in the literature. Когда мы говорим об образе редактора в литературе, прежде всего, припоминаются блистательные фельетоны Марка Твена («Как я редакти- ровал сельскохозяйственную газету»), Карела Чапека («Как делается га- зета», «Как делается фильм», «Как ставится пьеса»), Алана Милна («Ро- ждественский рассказ»). Однако и в русской литературе есть огромный http://www.unige.ch/lettres/meslo/russe/actuscientifique/colloque/

Випробування маргінальністю (шлях Б. Поплавського)

Institution

Ähnliche Einträge