Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії

У статті досліджено жіночі літературні образи у сучасній турецькій драматургії. Проаналізовано метаморфозу класичних образів жінки у сучасних літературних трансформаціях....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Прушковська, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2012
Назва видання:	Русская литература. Исследования
Теми:	Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105471
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії / І.В. Прушковська // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2012. — Вип. XVI. — С. 204-212. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-105471
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1054712016-08-14T03:02:38Z Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії Прушковська, І.В. Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века У статті досліджено жіночі літературні образи у сучасній турецькій драматургії. Проаналізовано метаморфозу класичних образів жінки у сучасних літературних трансформаціях. В статье исследованы женские литературные образы в современной турецкой драматургии. Проанализирована метаморфоза классического образа женщины в современных литературных трансформациях. In the article women literary types in modern Turkish dramaturgy are investigated. The metamorphosis of classictypes of woman is analysed in modern literary transformations. 2012 Article Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії / І.В. Прушковська // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2012. — Вип. XVI. — С. 204-212. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2218-7472 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105471 821.512.161-3 uk Русская литература. Исследования Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века
spellingShingle	Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века Прушковська, І.В. Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії Русская литература. Исследования
description	У статті досліджено жіночі літературні образи у сучасній турецькій драматургії. Проаналізовано метаморфозу класичних образів жінки у сучасних літературних трансформаціях.
format	Article
author	Прушковська, І.В.
author_facet	Прушковська, І.В.
author_sort	Прушковська, І.В.
title	Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії
title_short	Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії
title_full	Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії
title_fullStr	Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії
title_full_unstemmed	Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії
title_sort	ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Эстетическое своеобразие литературы ХХ – XXI века
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105471
citation_txt	Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії / І.В. Прушковська // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2012. — Вип. XVI. — С. 204-212. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Русская литература. Исследования
work_keys_str_mv	AT pruškovsʹkaív ídentifíkacíâžínočihobrazívusučasníjturecʹkíjdramaturgíí
first_indexed	2025-07-07T16:54:55Z
last_indexed	2025-07-07T16:54:55Z
_version_	1837007945371484160
fulltext	Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 204 13. Липовецкий М. Перформансы насилия: «Новая драма» и границы литера- туроведения // Новое литературное обозрение. – 2008. – № 89. С. 192-200. 14. Павис П. Конфликт // Павис П. Словарь театра. – М.: Гитис; 2003. – с. 198- 201. 15. Хакимова Д. Дискретность как характерная черта российской «новой дра- мы» // Современная драматургия. – 2008. – №3. – С. 139 – 143. 16. Шахматова Т. Рождение конфликта из потока саморефлексии. Теория // Современная драматургия. – 2009. – № 2. – С. 215. УДК 821.512.161-3 І.В. ПРУШКОВСЬКА (Киев) ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У СУЧАСНІЙ ТУРЕЦЬКІЙ ДРАМАТУРГІЇ Анотація У статті досліджено жіночі літературні образи у сучасній турецькій драматургії. Проаналізовано метаморфозу класичних образів жінки у сучасних літературних трансформаціях. Ключові слова: жіночі образи, драматургія, ідентифікація, психологія особистості. Аннотация В статье исследованы женские литературные образы в современной турецкой драматургии. Проанализирована метаморфоза классического образа женщины в современных литературных трансформациях. Ключевые слова: женские образы, драматургия, идентификация, психология личности. Summary In the article women literary types in modern Turkish dramaturgy are investigated. The metamorphosis of classictypes of woman is analysed in modern literary transfor- mations. Keywords: women types, dramaturgy, authentication, psychology of personality. Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 205 У світовій літературі тема жіночої долі, внутрішньої сили жінки, її здатності до творення та, навпаки, руйнування лишається об’єктом поезії та прози. Саме становище жінки найточніше характеризує суспільство. Дослідження жіночих образів у творах турецьких драматургів є порів- няно новим, тому дана спроба має на меті встановити позиції інтелекту- ального задуму авторів драм, чим і зумовлена актуальність обраної те- ми. Об’єктом дослідження є візуальні та вербальні рівні зображення вну- трішнього світу жіночих образів у турецькій драматургії кінця ХХ – поч. ХХІ ст. Психологія чоловічого шовінізму не притаманна ісламським традиці- ям у сферах шлюбно-сімейних стосунків і суспільного життя. Хоча не можна заперечувати той факт, що «культ чоловіка», який є пережитком язичництва, і досі має місце серед тих мусульманських спільнот, які не досконало дотримуються законів шаріату. За ісламськими традиціями сімейно-шлюбна та соціально-правова сфери діяльності не є винятковим правом лише чоловіків. Жінка у цих питаннях не перебуває на другоряд- них ролях і, хоча сфера її провідної діяльності визначається переважно функцією дітонародження та домогосподарювання, її сімейний і соціаль- ний статуси досить високі. Це засвідчують сури з Корану, священної книги мусульман, а також суни, дотримання яких є обов’язковим для му- сульманина. Дослідження їх допомагає глибше осягнути моральні, релі- гійні, економічно-правові засади гендерних взаємин в ісламі, зокрема статус жіноцтва. За становищем жінки у суспільстві визначають рівень його освітнього, соціально-економічного розвитку [1: 21]. Важко віднайти в турецькій класичній літературі хоча б натяк на меншовартість жінки порівняно з чоловіком. Представники класичної турецької поезії звеличують культ коханої, підносять її на п’єдестал і готові заради взаємних почуттів на неймовірні подвиги, яскраво і з любов’ю змальовують окремі її принади: «перлини її зубів», «корали вуст», вуста, що мов «пуп’янок троянди» (Деггані (друга половина ХІІІ ст.); «істинна кохана», «троянда» (Гюль- шері (пом.1317); «солодкі вуста», «брови коханої, що ніби молодий мі- сяць», «жасминово духмяні кучері», «сяйво твоїх щік» (Агмет Паша (пом. 1497); «губи, що ласували цукром», «погляд коханої, що ніжно дій- няв моє серце» (Набі (1640-1712). Досить широкою є палітра зізнань у Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 206 нескінченній любові поетів-класиків до Лейли, Шірін, Зюлейхи, Азри. Не можна оминути той факт, що, незважаючи на такі небесні почуття до жі- нки, поети-класики все ж дозволяли собі, хоча й іноді, називати жінку ошуканкою, безвідповідальною, нечулою, жадібною на почуття (Хамду- ллах Хамді, Невізаде Атаї, Сюмбюльзаде Вехбі, Мюріді), але додавали, що ці умовні недоліки не послаблюють їхньої любові. Дійові особи жіночої статі в турецькій класичній літературі є відобра- женням певних архетипів. Виразну роль у ментальності турків відіграє архетип матері. Культ жіночого начала в класичній турецькій літературі виявляється досить виразно і відображає життєдайність глибинної тради- ції поваги до жінки як носія духовної культури й ладу. Досить яскравими й глибокими є літературні образи милостивої дружини пророка Мухам- меда Айши, чуйної, доброї дочки пророка Фатьми, мудрої Рабіатюль Адевіє, раціональної Ерве. Інша тенденція прослідковується у новій турецькій літературі, авто- рській драмі, появі якої сприяла європеїзація турецької літератури. Нові жанри, що з’явилися у турецькій літературі під впливом західних тенден- цій, не привносять позитивізму та духовності: «У суспільстві хаос, небо порожнє, життя пусте, роман намагається представити людину цього без- сердечного світу, її інстинкти, тваринний апетит, шалені бажання” [9: 120]. Підтвердженням слів турецького літературознавця Джеміля Меріча може слугувати аналіз сучасних турецьких драм з точки зору місця й ролі жінки у сучасному суспільстві. «Нова роль» жінки, проблеми взаємин протилежних статей є основою багатьох сучасних турецьких драматич- них творів, серед яких варто назвати п’єси Октая Араїджи (1936), Тун- джера Джюдженоглу (1944), Ермана Джанатана (1947), Улькю Айваза (1955), Йилмаза Ердогана (1968). На їх основі можна прослідкувати, на- скільки стрімко й дещо нахабно увірвалися нерідні мусульманському сві- тові життєві канони. Жіночі образи сучасної турецької драматургії – це тип жінки з поліга- мною психологією. Головні герої «Матрьошки» Тунджера Джюдженог- лу: Жінка, незаміжня, 30 років; Чоловік, 45 років, одружений. Дія розгор- тається у Стамбулі. У п’єсі ми знайомимося з двома дійовими особами жіночої статі: Жінкою – коханкою Чоловіка і Дружиною Чоловіка. Жін- ка-коханка має наполегливий, трохи нестерпний характер. Незважаючи Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 207 на свою привабливість і звабливість, вона викликає у головного героя двозначні почуття: йому й хочеться бути з нею, але йому набридають її безкінечні телефонні дзвінки, питання про те, де і що він робить, чому не прийшов вчасно, чому не зателефонував, чи сумує він за нею та ін.: «ВІН: Чого вона дзвонить та й дзвонить? Коли я чую її дзвінок, у мене холо- дний піт біжить по спині. Ох, я і вляпався! Краще сьогодні чкурнути додому ра- ніше. (Збирає речі.) Безглуздя яке… Занудство. Чого вона добивається? Я щось зовсім перестав тямити» [2: 46]. «Матрьошка» Тунджера Джюдженоглу репрезентує жінок, що пропо- відують “нову мораль”. Жінки нового типу, як правило, неодружені, роз- лучені або ніколи не відчули радості материнства, тобто вільні, не прив’язані до приземленого, побутового рівня, і в певному сенсі їхнє життя у світі позбавлене онтологічної повноти свого значення, у них від- сутня реалізація фемінного потенціалу жінки, потреба в материнстві. Автор п’єси також подає образ жінки-дружини, яка стає своєрідним тягарем Чоловікові, але від якого він, певно через свою нікчемність і ду- шевну слабкість, не може й не хоче відмовлятися: «ВОНА: А якщо Ви нещасливі, то чому не зміните свого життя? Просто зробіть те, що принесе Вам щастя. ВІН: Ну, якби зробити це було так само просто, як сказати! У мене дочка. Ді- ти, знаєте, стримують від таких кроків... Цього року закінчує університет. Але в мене дружина не працює... Вона минулого року пішла з роботи... Та їй, власне, і не подобалося працювати. А коли справи у нас трохи вирівнялися, то вона все покинула й засіла на кухні. ВОНА: Ну, то знову піде працювати. Це не привід Вам відмовлятися від свого щастя. ВІН: Безперечно. Це не привід. Ну, коли ми вже почали відверту розмову, то я мушу Вам зізнатися. У неї брат – мафіозі. А в них – не так, як у нас» [2: 36]. Жінка-дружина має яскраво виражені фемінні ознаки: пасивність, по- кірливість, відсутність вольових якостей, фаталізм. Антропологи стверджують, що більшість суспільств розвивались за типом чоловічої домінації, що породило прояви сексизму на всіх щаблях його функціонування [1: 36]. Подібні прояви сексизму можна угледіти у п’єсах Йилмаза Ердогана «Бути жінкою – це хвороба» та «Будинок у Мальтепе». Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 208 Головний герой п’єси «Бути жінкою – це хвороба» жінку ні в що не ставить, не цінує, навіть називає «парним видом»: «ЧОЛОВІК: Юнсал говорить, що у світі є два види статі: чоловіки й парний вид. Бути жінкою – це хвороба...» [8: 78]. «ЧОЛОВІК: Ну і важка у вас професія. Ви завжди маєте ходити з кислим ви- разом обличчя... Без причини плакати... Ну і звичайно ж, мовчати, на кожне за- питання відповідати коротко, ніби без бажання... Найбільшим симптомом вашої хвороби є небажання розуміти...» [8: 78]. На думку психолога Карена Хорні прагнення чоловіків принижувати значення жінок виражається набагато яскравіше, ніж відповідна потреба в жінок [3: 43]. Героїня п’єси «Бути жінкою – це хвороба» (ЖІНКА) го- ворить про традиційні, статево типізовані види діяльності сучасного чо- ловіка не так образливо, як її ЧОЛОВІК: «ЖІНКА: Для того, щоб бути постійно засмученою, треба, щоб біля жінки був такий, як ти, який не поважає жінку, не вважає її за людину, самозакоханий егоїст, який не цінує сімейного затишку, який готовий проміняти гарну дружину на першу незаміжню молодицю...» [8: 78]. Розглядаючи статево типізовані характеристики чоловіків і жінок (ра- ціональний/чуттєва, стриманіший/емоційна, суворіший/співчутлива, рі- шучий/обережна, ляклива, мовчазніший/балакуча), можна зробити ви- сновки, що героїня п’єси Улькю Айваза «П’єса без назви» має статево нетипову поведінку. Головна героїня – Жінка – егоїстична, спокійна, смі- лива, тоді як її чоловік перебуває у постійному хвилюванні за дітей, за себе, панікує, нервує, переживає й плаче. Герої наче помінялися місцями, образ жінки виразно «очоловічений». Під соціальним стереотипом, за- звичай, розуміється стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно визначений образ. У такому образі, беручи до уваги драму Уль- кю Айваза, постає жінка, а не чоловік. У деяких п’єсах турецьких авторів наявний також образ жінки-повії. Головна героїня драми «Красуня болота» (1989) Ермана Джанатана – спі- вачка кабаків і повія на ім’я Гюльпері, у яку закохався один з її клієнтів Галіль. Вона з легкістю розповідає про свою «професію»: «Гюльпері: Мабуть тобі цікаво, як я дійшла до такого життя... Мама моя по- мерла ще молодою. Як я гірко почала? (сміється). Як у фільмі. Батько мій пра- цював на повозці на Ускюдарі. Але ж всяких грабіжників і бандитів у нас повно. Одного ранку знайшли його в повозці всього скривавленого. За мною сусіди на- Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 209 глядали, іноді далекі родичі з Шехреміні. Так і жила, потім почала співати то там, то тут. Але ж прославитися мені так і не вдалося. А тут нормально.... Галіль: Знаєш, а ти теж зовсім не схожа на цю... Гюльпері: На повію? Ну ж бо, сміливіше, деякі бояться таких слів, а мені все одно» [6: 18]. Здатність до творення в основної героїні повністю відсутня. З траєк- торії її життєвого шляху видно, що прослідковується і деструктивний компонент, тенденція до саморуйнування. Соціальна ситуація в країні, рівень освіченості, образ життя людей се- ла і міста вплинули на формування долі героїні комедії Октая Араїджи «Псевдонім Гонджагюль», повії Айшен. Вона не могла ужитися з мату- сею, яка була досить релігійною людиною, і подалася до міста у пошуках обранця. У місті вона познайомилася з чоловіком, який запропонував їй одружитися. Після укладання фіктивного шлюбу вони провели десять днів медового місяця, та одного ранку Айшен прокинулася в ліжку з не- знайомим чоловіком: «Айшен: Ми поїхали ніби подорожувати. Десять днів гуляли, їли, пили, спа- ли. Усе ніби чудово, я нічого не запідозрювала. Я просто була щаслива, і все. Але коли після нічної гульби і багато випитого спиртного, коли я вранці проки- нулася і побачила, що поряд лежить зовсім інший чоловік, то почала кричати. Він приставив мені дуло до голови й каже: “Я сплатив за це ліжко з тобою гро- ші”. Мене було продано» [4: 220]. Айшен опинилася у домі терпимості, з якого їй з часом вдалося втек- ти. Але погляд на життя, на людські, моральні цінності в неї змінювався не у кращий бік. Абсолютну відсутність моногамної психології підтвер- джують такі її слова: «Айшен: А я вже вчетверте розлучаюся. Інсаф: Ти ж казала, що твій чоловік заробляє добре, і взагалі хороший? Айшен: Так, він займається бізнесом, магазини свої в аренду здає, ну і таке інше... Але ж він хоче, щоб я вдома сиділа і чекала на нього з роботи. Але ж жін- ка має прикрашатися, дивитися за собою. А на перукаря, на косметику грошей немає... Ну який нормальний чоловік буде бити дружину за те, що вона взяла з його кишені тисячу лір? Він і гроші тепер не носить в кишенях, навіть дріб’язок. Коли питаю, каже що в кишенях важко носити. Якось ми охолонули одне до од- ного... Якщо маму слухати, то для неї кожне моє розлучення – це кінець світу» [4: 220]. Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 210 Автор у своїй п’єсі протиставляє місто селу як джерело розпусти. По- лігамна, невірна, непостійна жінка могла сформуватися лише в місті. Хо- ча, аналізуючи жіночий образ Севдіджан з п’єси Неджаті Джумали «Ко- лодязь» (1988), можна стверджувати той факт, що і село перестає бути осередком святості. Севдіджан – молода дівчина з маленького глухого турецького села Куруоба. Її коханий на ім’я Джейхан родом з того ж се- ла, але певний час живе і працює в Німеччині. Джейхан приїздить на по- хорон матері й вирішує лишитися у селі доти, доки не збудує колодязь, бо село вже довгі роки потерпає від посухи. Севдіджан переступає через канони й класичні традиції, таємно від батьків виходить заміж за Джей- хана. «Осучасненню» її образу слугує модерний одяг, який привозить їй наречений з Європи: «(Джейхан почав роздавати подарунки сусідам. Для Севдіджан він привіз у подарунок речі) Севдіджан (дістає з пакета джинсову куртку, джинси, блузу. Надягає куртку): Ну як? Зюхре: Ти в ній якраз пасуєш до мотоцикла. Селіме: Поїдете разом. (Севдіджан приміряє всі подарунки). Так ти будеш схожа на справжню німкеню. Севдіджан (до Джейхана): Навіщо такі витрати. Стільки речей! Джейхан: Ти краще скажи, тобі сподобалося? Севдіджан: Дуже, дуже сподобалося. Селіме: Якщо ти так будеш вдягатися, то пліток буде... Севдіджан: Все, тепер я тільки так буду ходити. (До Джейхана) Дякую! Ти мене так порадував» [7: 945]. Зміни в психології жіноцтва відбулися шляхом досягнення економіч- ної незалежності, підвищення їх фахового, освітньо-культурного рівня. Динаміка соціального статусу жіноцтва породила потребу в зміні соціа- льно-психологічних засад функціонування суспільства [1: 26]. Такі зміни допомагають жінці бачити себе особистістю, впевненою у своїх можли- востях, не закомплексованою, компетентною у спілкуванні з оточуючи- ми, внутрішньо вільною. Героїню п’єси Улькю Айваза «Дивитися у дзер- кало» можна охарактеризувати з точки зору здатності до власного світот- ворення у таких напрямках, як створення особистого простору, забезпе- чення професійної реалізації, бажання самостійно робити важливий ви- бір. П’єса на одну дію, побудована на роздумах молодої дівчини на ім’я Выпуск XV (2011) ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 211 Сечіль про майбутню професію, про життєві уподобання, з якими їй тре- ба визначитися якомога скоріше, адже прийшов час незалежного тесту- вання і вступу до вищого навчального закладу. Сечіль самовпевнена, але водночас розгублена, вона бачить себе у всіх можливих професіях, але не може визначитися, які їй личитимуть більше: «СЕЧІЛЬ: ...Право, так, так, право – це найкраще. Цікава професія (сміється). Я навіть уявляю себе в суді... (Іншим голосом) “Шановний пане суддя, як зазна- чалося раніше...” (Сміється). Так, у мене це вийде. Я маю хист до ораторства, я впевнена. Приємна професія – адвокат. (Сміється). МАТИ: Право? Ти ж хотіла на філологію вступати. Ще вчора ти казала, що тільки філологія? ...Ну добре, дівчинко моя, вирішуй сама, аби тобі подобало- ся...» [5: 83]. «СЕЧІЛЬ: Може, мені архітектором стати?... Правознавство й справді може набриднути, а архітектор – професія творча... Уявіть, я стою з проектом в руках і роздаю накази будівельникам...Тільки подумай, досліди, відкриття... Заради лю- дей, їхнього здоров’я... А там і аптеку відкрию. Матиму незалежність і ніхто вже не втручатиметься у мої справи... Я хочу стати бухгалтером. І батько мій бухгал- тер. Може, на факультеті потім залишуся працювати, асистентом» [5: 83]. П’єса закінчується розмовою Сечіль з матір’ю, в якій донька, трохи засмучена й змучена іспитом, говорить, що іспит пройшов непогано, але ж вона сумнівається, чи правильно вчинила, що обрала... медичний факу- льтет. Узагальнюючи, можна виділити такі основні образи жінок у сучасних творах згаданих турецьких драматургів: жінка-коханка, жінка-дружина, жінка-повія, жінка з вираженою деструктивною тенденцією, жінка анд- рогенного типу особистості. Високий рівень психологічності у зобра- женні особистості в її драматичних відносинах із суспільним менталіте- том, відмінним від невластивої масової культури, апелює до інтелекту народу, який має свої ідеали. Творче висвітлення, візуалізація у сучасній турецькій літературі проявів інтеграції фемінних та мускулінних ознак у жінок є посередництвом між свідомістю реципієнта та інтелектуальним задумом автора. Русская литература. Исследования ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 212 ЛІТЕРАТУРА 1. Говорун Т.В., Кікінеджі О.М. Гендерна психологія. – К.: Академія, 2004. – 308 с. 2. Джюдженоглу Т. Сборник пьес / [Перевод Е.А. Огановой]. – М.: Языко- вой центр им. Ф.М. Достоевского, 2011. – 222 с. 3. Хорни К. Собрание сочинений. – М.: Смысл, 1997 – 496 с. 4. Arayıcı O. Bütün oyunları. – İstanbul: Mitos boyut, 2012. – 336 s. 5. Ayvaz Ü. Toplu oyunları 3. – İstanbul: Mitos boyut, 2009. – 128. 6. Canatan E. Toplu oyunları. – İstanbul: Mitos boyut, 2001. – 160 s. 7. Cumalı N. Bütün oyunları 2. – İstanbul: Cumhuriyet kitapları, 2004. – 1085 s. 8. Erdoğan Y. Haybeden gerçeküstü konuşmalar. – İstanbul: Sel yayıncılık, 2009. – 119 s. 9. Meriç C. Bu Ülke. – İstanbul: İletişim yayınları, 1975. – 340 s.

Ідентифікація жіночих образів у сучасній турецькій драматургії

Репозитарії

Схожі ресурси