Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр.
У статті розкривається міжнародно-політичний статус Правобережної України у зв’язку з дипломатією та бойовими діями Московського царства, Шведського королівства, Речі Посполитої та Османської імперії на початку XVIII ст. В обмін на невтручання Польщі та її впливових європейських союзників у проти...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105588 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. / Т.В. Чухліб // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 4-33. — Бібліогр.: 139 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-105588 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1055882016-08-23T03:02:24Z Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. Чухліб, Т.В. Історичні студії У статті розкривається міжнародно-політичний статус Правобережної України у зв’язку з дипломатією та бойовими діями Московського царства, Шведського королівства, Речі Посполитої та Османської імперії на початку XVIII ст. В обмін на невтручання Польщі та її впливових європейських союзників у протистояння між Росією й Туреччиною за Молдавію, Причорномор’я та Приазов’я цар Петро І і султан Агмед ІІІ віддали більшу частину України під владу польського короля Авґуста ІІ Сильного. Козацтво Правобережжя чинило збройний спротив планам міжнародної дипломатії та намагалося возз’єднатися з Лівобережною Україною. Особлива увага звертається на політику щодо Правобережжя гетьманського уряду П.Орлика. The article disclose the international-political status of Right-bank Ukraine in connection with diplomacy and hostilities of Muscovy, the Swedish Kingdom, Rzeczpospolita and the Ottoman Empire at the beginning of XVIII century. In exchange for non-intervention of Poland and its influential European allies in confrontation between Russia and Turkey for Moldova, Black Sea and Azov Sea Areas, tsar Peter I and sultan Ahmed III gave the most part of Ukraine under the reign of the Polish king August II Strong. The Cossacks of Right-bank Ukraine put up an armed resistance to plans of international diplomacy and aspired to reunification with Left-bank Ukraine. Special attention is paid to the politics of hetman’s Pylyp Orlyk government concerning Right-bank Ukraine. 2011 Article Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. / Т.В. Чухліб // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 4-33. — Бібліогр.: 139 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105588 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії Історичні студії |
| spellingShingle |
Історичні студії Історичні студії Чухліб, Т.В. Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. Український історичний журнал |
| description |
У статті розкривається міжнародно-політичний статус Правобережної
України у зв’язку з дипломатією та бойовими діями Московського царства,
Шведського королівства, Речі Посполитої та Османської імперії на початку
XVIII ст. В обмін на невтручання Польщі та її впливових європейських союзників у протистояння між Росією й Туреччиною за Молдавію, Причорномор’я
та Приазов’я цар Петро І і султан Агмед ІІІ віддали більшу частину України
під владу польського короля Авґуста ІІ Сильного. Козацтво Правобережжя
чинило збройний спротив планам міжнародної дипломатії та намагалося возз’єднатися з Лівобережною Україною. Особлива увага звертається на політику щодо Правобережжя гетьманського уряду П.Орлика. |
| format |
Article |
| author |
Чухліб, Т.В. |
| author_facet |
Чухліб, Т.В. |
| author_sort |
Чухліб, Т.В. |
| title |
Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. |
| title_short |
Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. |
| title_full |
Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. |
| title_fullStr |
Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. |
| title_full_unstemmed |
Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. |
| title_sort |
козацтво правобережної україни в міжнародних відносинах під час північної війни 1700–1721 рр. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історичні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105588 |
| citation_txt |
Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах під час Північної війни 1700–1721 рр. / Т.В. Чухліб // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 4-33. — Бібліогр.: 139 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT čuhlíbtv kozactvopravoberežnoíukraínivmížnarodnihvídnosinahpídčaspívníčnoívíjni17001721rr |
| first_indexed |
2025-07-07T17:04:00Z |
| last_indexed |
2025-07-07T17:04:00Z |
| _version_ |
1837008516631494656 |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
СТОРИЧНІ
СТУДІЇ
Т.В.Чухліб*
КОЗАЦТВО ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ
ВІДНОСИНАХ ПІД ЧАС ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ 1700–1721 рр.
У статті розкривається міжнародно-політичний статус Правобережної
України у зв’язку з дипломатією та бойовими діями Московського царства,
Шведського королівства, Речі Посполитої та Османської імперії на початку
XVIII ст. В обмін на невтручання Польщі та її впливових європейських союз-
ників у протистояння між Росією й Туреччиною за Молдавію, Причорномор’я
та Приазов’я цар Петро І і султан Агмед ІІІ віддали більшу частину України
під владу польського короля Авґуста ІІ Сильного. Козацтво Правобережжя
чинило збройний спротив планам міжнародної дипломатії та намагалося
возз’єднатися з Лівобережною Україною. Особлива увага звертається на по-
літику щодо Правобережжя гетьманського уряду П.Орлика.
Нова «загальноєвропейська» Північна війна, яку в серпні 1700 р., відразу
ж після підписання мирного договору з Османською імперією, розв’язало Мо-
сковське царство, викликала великі зміни в міжнародному становищі багатьох
країн Північної, Східної та Південно-Східної європи1. За допомогою Данії,
Польщі й Саксонії, об’єднаних у т.зв. Північний союз, залучаючи військові та
матеріальні ресурси козацької України, Москва відновила довголітню бороть-
бу зі Шведським королівством за вихід до балтійського моря та Прибалтику.
Однак молодий, амбітний шведський король Карл ХІІ не лише відбив аґресію
Північного союзу на чолі з не менш честолюбним російським царем Петром І,
але й перейшов у потужний наступ на Півночі та Сході європи.
І
Вступ армії Карла ХІІ до литовських земель Речі Посполитої в 1702 р.
дивовижно збігся з початком козацького повстання на Правобережжі
України. Наявні джерела дозволяють говорити про певний зв’язок між
цими двома подіями, а, отже, існування політичних домовленостей поміж
1 Чубарьян А. Российский европеизм. – Москва, 2006. – С.75.
* Чухліб Тарас Васильович – доктор історичних наук, провідний науковий співробітник від-
ділу історії України середніх віків та раннього нового часу Інституту історії України НАНУ.
E-mail: taras_chuhlib@ukr.net
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
5Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
представниками короля Швеції й правобережними козацькими старшина-
ми. На основі вивчення архівних матеріалів російський історик В.Возґрін
відзначав, що шведські аґенти засилалися до України починаючи вже з
першої половини 1702 р.2, а польські історики ю.янчак та А.Камінський
стверджували: пов с тання правобережного козацтва не давало змоги Польщі
вчасно вступити у війну зі Швецією3. З огляду на плани скандинавського мо-
нарха розколоти політичну еліту Польсько-литовської держави4, інспірація
ним козацького виступу 1702–1704 рр. виглядає цілком імовірною. ба біль-
ше, події в Правобережній Україні відтягували й укладення двостороннього
польсько-російського союзу антишведського спрямування5.
15 липня 1704 р., на зустрічі послів Речі Посполитої та Московської дер-
жави, що відбулася поблизу Нарви, представник польського короля – хелмсь-
кий воєвода Т.Дзялинський – заявив, що Польща не зможе вступити у війну
проти Швеції з огляду на необхідність утримування значних військових
сил на своїх південно-східних, тобто українських, землях. Окрім того, вона
укладе союз із Росією лише у тому випадку, коли та збройним шляхом при-
душить повстання правобережних козаків і змусить їх погодитися на по-
вернення в зайняті ними міста урядників Речі Посполитої. Т.Дзялинський
також засвідчив очільникові російських дипломатів В.Ґоловіну, що він не
провадитиме подальших переговорів, якщо Москва не виконає висунутих
від імені короля Авґуста ІІ Сильного умов миру6. У відповідь росіяни зая-
вили, що польський король має надати цареві право самому вибирати ме-
тоди вирішення питання щодо непокірних українців. 17 липня В.Ґоловін
оголосив полякам власний проект, згідно з яким було напрацьовано текст
мирного договору: Річ Посполита оголосить повстанцям на чолі з С.Палієм
амністію, а Росія змусить їх визнати свою владу. Дипломатичний шлях роз-
в’язання проблеми мотивувався тим, що збройне впокорення повстансько-
го руху може викликати небажані заворушення в лівобережній Україні, а
2 Российский государственный архив древних актов (Москва) (далі – РГАДА). – Ф.50. –
Оп.1702. – Д.2. – л.461 об.; Возгрин В. Россия и европейские страны в годы Северной войны.
история дипломатических отношений в 1697–1710 гг. – ленинград, 1986. – С.204.
3 Janczak J. Per Palej Aubstand von 1702 bis 1704 in der Ukraine und die Haltung der
Rzeczpospolita zum Nordischen Krieg um die Polnische Krone // Sachen und Polen während des
Nordischen Krieges 1700–1721. – Berlin, 1962. – S.81; Каминьский А. Первые годы польско-рус-
ского союза 1704–1709 гг. (в связи с работами В.Конопчиньского и ю.Фельдмана) // Междуна-
родные отношения в Центральной и Восточной Европе. – Москва, 1966. – С.214.
4 Хоча організаційно Сандомирська конфедерація польської шляхти виникла у 1702–
1704 рр., а прошведський Варшавський шляхетський союз – уже після підписання між
Авґустом ІІ та Карлом ХІІ т.зв. Варшавського договору 1705 р., однак фактично прихильники
політики шведського короля почали з’являтися в Речі Посполитій набагато раніше від по-
чатку Північної війни (Королюк В. Речь Посполитая и подготовка Северной войны // Учёные
записки института славяноведения АН СССР. – Т.IV. – Москва, 1951. – С.190–201; Геров-
ский Ю. Польша и победа под Полтавой // Полтавская победа: из истории международных
отношений накануне и после Полтавы: Сб. ст. – Москва, 1959. – С.16–17).
5 Див.: Королюк В. Свидание в биржах и первые переговоры о польско-русском союзе // Во-
просы истории. – 1948. – №4. – С.43–67.
6 Королюк В. Вступление Речи Посполитой в Северную войну (продолжение) // Учёные за-
писки института славяноведения. – 1954. – T.X. – С.332.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
6 Т.В.Чухліб
також відтягнути значні сили росіян із театру бойових дій Північної війни7.
Але річпосполитським дипломатам не сподобався такий варіант. На третьо-
му засіданні польсько-російської комісії московські посли погодилися засто-
сувати проти українців військову силу, але лише в тому випадку, якщо вони
добровільно не складуть зброю. Однак поляки продовжували наполягати на
своєму. Відтак тільки наприкінці серпня 1704 р. В.Ґоловіну вдалося вмовити
їх визнати компромісний варіант та укласти довгоочікуваний мир.
Договір, підписаний між Річчю Посполитою й Московською держа-
вою 30 серпня 1704 р. поблизу Нарви, складався з 8 пунктів8. Перший із
них передбачав об’єднання зусиль обох країн у боротьбі проти Шведського
королівства; другий і третій – узгодження планів бойових дій, спільне укла-
дення миру й заборону ведення сепаратних переговорів із супротивником;
у четвертому відзначалося, «що Палій чи добрим, або злим способом до по-
вернення фортець і місць, які в нещодавнім українськім замішанні взяв,
змушений буде, і вони королеві й[ого] м[ило]сті і Речі Посполитій без ніякої
претензії, якнайшвидше бути може, а найдовше на кампанію наступного
року поверне, під детермінацією амністії Палію, якщо добровільно фортеці,
свавільно в тих замішаннях опановані, віддасть»9; п’ятий пункт зобов’язував
царя від дати королеві ті лівонські міста й фортеці, які російська армія
захопить під час війни; шостий і сьомий пункти говорили про надання
Росією 12-тисячного корпусу та 200 тис. руб. субсидії для допомоги Польщі;
останній, восьмий, пункт передбачав участь Речі Посполитої в Північній
війні після того, як шведи залишать її територію. З боку Московського цар-
ства четвертий пункт договору було доручено виконувати лівобережному
гетьманові І.Мазепі, який ще у травні 1704 р. одержав від правобережного
гетьмана С.Самуся козацькі клейноди, що мало символізувати припинення
повстання й перехід правобережців під протекторат російського царя10.
Після Андрусівського перемир’я 1667 р. та «Вічного миру» 1686 р. Нарв-
ський договір 1704 р. («Вічний оборонний союз»), узаконюючи поділ України
на ліво- та правобережну частини, уже вкотре засвідчував нехтування з
бо ку російського царя й польського короля українськими інтересами, що
по ля гали у прагненні до об’єднання. лише поточна міжнародно-правова
та воєнна ситуація змусила Петра І й Авґуста ІІ Сильного на деякий час
віддати Правобережну Україну під управління гетьманові І.Мазепі. З огля-
ду на такий сприятливий момент, він спробував використати домовленості
між царем та королем на власну користь, якнайдовше утримуючи «польсь-
ку» частину України під своєю владою. У відповідь на московсько-польський
Нарвський мир Швеція підписала т.зв. Варшавський договір 1705 р. зі своїм
7 Королюк В. Вступление Речи Посполитой в Северную войну (продолжение). – С.332–334;
Janczak J. Powstanie Paleja // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Wrocławskiego. Historia III. – Se-
ria A, №23. – Wrocław, 1960. – S.148.
8 Volumina legum. Przedruk zbioru praw staraniem XX pijarów. – T.VI. – Petersburg, 1860. – Р.82–84.
9 Ibid. – T.VI. – Р.85.
10 Biblioteka Książąt Czartoryskich (Kraków) (далі – BKCz). – Dział Rękopisów. – Rkps.529. – S.188.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
7Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
ставлеником Ст.лещинським11 та його прихильниками в Речі Посполитій12.
Документ мав антиросійське спрямування, а його положення юридично
закріплювали військові успіхи шведської армії на землях Корони Польської
та Великого князівства литовського, що ставали васальними державами13.
На міжнародній арені результати довгоочікуваного польсько-росій сь ко-
го миру були мінімальними, хоча його значення зросло відтоді, як протя-
гом 1704–1706 рр. шведський король здобув ряд важливих перемог на всіх
театрах бойових дій – у Прибалтиці, білорусії, Польщі та литві. Зокрема,
у 1706 р. в білорусії були розгромлені українські підрозділи полковників
М.Миклашевського (під Несвіжем), І.Мировича (у ляховичах), Д.Апостола
(поблизу Клецька)14. Але головну свою перемогу шведський король здо-
був на полях Саксонії – він здолав армію Авґуста ІІ Сильного та змусив
його підписати у 1706 р. Альтранштадтський договір про відмову Польщі
й Саксонії брати участь в антишведській коаліції15. Окрім того, польський
монарх був змушений зректися корони на користь шведського ставленика
Ст.лещинського, а також виплатити Швеції велику контрибуцію.
Новий польський король Ст.лещинський, що спирався на військову си лу
Карла ХІІ та якого підтримувала Варшавська конфедерація (т.зв. «Велико-
польська шляхетська конфедерація»), будував далекосяжні плани: за допо-
могою повернення України під владу Речі Посполитої об’єднати шляхетський
загал та остаточно усунути з політичної арени свого суперника – Авґуста ІІ
Си льного16. Задля втілення своєї мети Ст.лещинський почав налагоджувати
контакти з гетьманським урядом І.Мазепи. Завдяки цьому Карл ХІІ добився
ще одного важливого зовнішньополітичного успіху, адже під його протекцію17
перейшов український правитель.
11 Станіслав лещинський (1677–1766 рр.) – король Речі Посполитої у 1704–1711 та 1733–
1734 рр., герцоґ лотаринґії у 1737–1766 рр., воєвода познанський у 1699 р. Народився у
львові. У 1704 р. при підтримці шведського монарха Карла XII був обраний польським ко-
ролем. У 1705–1708 рр. вів таємні переговори з гетьманом І.Мазепою та уклав із ним угоду.
Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 р. виїхав до Франції.
Весною 1711 р. вислав підрозділ київського воєводи ю.Потоцького на допомогу гетьманові
П.Орлику під час його походу на Правобережну Україну. Підтримував П.Орлика протягом
1720–1730-х рр. У 1733 р. за сприяння Франції вдруге став польським королем. Під час війни
за польську спадщину 1733–1735 рр. війська Ст.лещинського зазнали поразки. За умовами
Віденського миру 1735 р. остаточно зрікся претензій на польський престол на користь Авґус-
та III Фри дерика. Донька Ст.лещинського – Марія – у 1725 р. стала дружиною французького
короля людовика XV (див.: Feldman F. Stanisław Leszczyński. – Kraków, 1948; Rostworowski E.
O Polską Koronę. Polityka Francji w latach 1725–1733. – Wrocław; Kraków, 1958).
12 BKCz. – Rkps.603. – S.471–473.
13 Каминьский А. Первые годы польско-русского союза 1704–1709 гг. – С.218.
14 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – Нью-йорк; К.; Острог, 2001. – С.242–243.
15 Томашівський С. листи Петра Великого до А.М.Сенявського // Записки НТШ. – Т.92. –
л., 1909. – С.198–199; Геровский Ю. Польша и победа под Полтавой // Полтавская победа: из
истории международных отношений накануне и после Полтавы: Сб. ст. – Москва, 1959. – С.18;
Возгрин В. Россия и европейские страны в годы Северной войны. – С.157–169.
16 Konopczyński W. Polska a Szwecja. – Warszawa, 1926. – S.59.
17 Про те, що гетьман І.Мазепа, а потім і П.Орлик, визнав саме протек цію Кар ла XII заз на-
чалося у «Пактах і конституціях законів і вольнос тей Війська Запорозь ко го…» 1710 р.: «[…] і по-
лагаючи сталую певность в помощі божій, в протекції найяснішо го короля, його милості, швед-
ського», «[…] за соізволенієм найяснішого королівсь кої величності шведського, протектора
нашого» (див.: РГАДА. – Ф.124. – Оп.2 1710 г. – Д.12. – л.2–12 об. (ориґінал); копія: Центральний
державний історичний архів України в Києві. – Ф.2236. – Оп.2. – Спр.10. – Арк.4–15; Консти-
туція Пилипа Орлика: оригінал та його історія // Архіви України. – 2010. – №3/4. – С.145–166).
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
8 Т.В.Чухліб
Однією з головних причин, що спонукала гетьмана вийти з-під сю зе-
ре нітету Москви, стало небажання Петра І вирішити проблему об’єднання
України, тобто залишити під владою І.Мазепи не тільки правобережне
козацтво, але й усю територію Правобережжя18. Проблема роз’єднання/
об’єднання козацької України дісталася І.Мазепі у спадок від його поперед-
ника І.Самойловича. Ідея з’єднання «двох берегів» Дніпра, незважаючи на
розподільчий російсько-польський «Вічний мир» 1686 р., існувала у мазе-
пинському уряді вже від початку його функціонування й чи не вперше про-
явилася на практиці зі спробою І.Мазепи та правобережного полковника
С.Палія схилити Москву до відкритого протистояння з Річчю Посполитою у
другій половині 1692 р.19 Одним з арґументів щодо прагнення бачити Пра-
вобережну та лівобережну Україну об’єднаними була присилка з батурина
до Фастова від імені І.Мазепи полкового прапора й трьох сотенних значків.
Цікаво, що на цих клейнодах не було жодних написів, а найголовніше – гер-
ба московських царів, аби не спричинити міжнародного конфлікту. Однак
польська сторона все ж означувала прапор та значки як «московські», заки-
даючи С.Палієві службу на користь російського царя20.
Після початку Північної війни, у 1700 р., гетьман І.Мазепа вважав за мож-
ливе вирішення питання поширення своєї влади на Правобережну Україну за
допомогою військової сили й дипломатично підштовхував до цього московсь-
ке керівництво21. Це не виключало і спільного обговорення між І.Мазепою та
С.Палієм проблеми об’єднання країни. Незважаючи на це, до тексту Нарвсь-
кого миру 1704 р. внесли пункт, в якому відзначалося, щоби С.Палій «по-
вернув добрим або злим способом» Польщі всі зайняті козацьким військом
правобережні фортеці22. З огляду на розвиток воєнних подій лише 7 жовтня
1707 р. гетьман отримав листа від царя Петра І з пропозицією «о возвраще-
нии будто белой Церкви и Украины сегобочной в посессию Речи Посполитой
Польской», на що І.Мазепа відповідав: Правобережну Україну «неможливо їм
у посесію віддати», хіба що цар видасть спеціальний указ із цього приводу23.
Одночасно до гетьманського уряду зверталися польські урядовці та священи-
ки про повернення під владу Варшави «задніпровської України»24.
У листі від 10 грудня 1707 р. до керівника московської дипломатії гра-
фа Ґ.Ґоловкіна гетьман зазначав, що зайняття Правобережжя польськи-
ми військами «учинити неможливо», адже у брацлавському та Київському
воєводствах «мало не всюди козаки живуть»25. Не чекаючи вказівок від
18 Про це докладніше див.: Чухліб Т. Мазепинська Україна між Російською та Шведською
коронами: дилема вибору протекції // Укр. іст. журн. – 2009. – №2. – С.16–39.
19 Станіславський В. Взаємини Івана Мазепи з Семеном Палієм та українсько-польські
стосунки на Правобережній Україні // Україна в Центрально-Східній європі (від найдавні-
ших часів до кінця XVIII ст.). – Вип.8. – К., 2008. – С.319.
20 Там само. – С.320.
21 Там само. – С.333–334.
22 Volumina legum. – T.VI. – Р.166.
23 лист І.Мазепи до Ґ.Ґоловкіна від 7 жовтня 1707 р., писаний з обозу під Києвом, див.:
Письма и бумаги императора Петра Великого. – Т.VI. – Санкт-Петербург, 1912. – С.465.
24 лист архієпископа ґнєзненського Ст.Шембека до І.Мазепи від 17 серпня 1707 р. див.:
РГАДА. – Ф.124. – Оп.4. – Д.106. – л.14–16.
25 лист І.Мазепи до Ґ.Ґоловкіна від 10 грудня 1707 р. з батурина див.: Письма и бумаги
императора Петра Великого. – Т.VI. – С.445–446.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
9Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
Пет ра І, І.Мазепа віддав правобережним полковникам наказ не допускати
польських жовнірів на зимовий постій26. У відповідь на такі ініціативи ук-
раї н ського гетьмана детронізований король Авґуст ІІ Сильний вимагав для
Правобережжя статусу нейтральної території27. У 1708 р. Ґ.Ґоловкін писав
цареві Петру І, що якщо погодитися на вимоги очільників Сандомир сь кої
кон федерації та віддати їм хоча б головну фортецю Правобережної Ук-
раїни – білу Церкву, на повстання піднімуться всі місцеві козацькі полки28.
Таким чином, однією з важливих причин відмови від «високої руки» Пе-
тра І стало розуміння того, що на випадок перемоги царя та його союзника
польського короля Авґуста ІІ Сильного у Північній війні український ге ть-
манат знову буде розділений між ними. У разі ж перемоги шведів ко за ць ка
Україна, уже як московський союзник, була б віддана королеві Cт.ле щин-
ському29. В.Возґрін відзначав, що саме російсько-польські переговори на по-
чатку XVIII ст. щодо «повернення» Речі Посполитій (Сандомирській кон фе-
де рації) частини українських земель підштовхнули гетьмана І.Мазепу та
ко шового отамана К.Гордієнка до переходу на бік шведів30. Сучасні шведські
в чені К.Ґернер та К.-є.Карлсон стверджують, що, на думку І.Мазепи, цілком
покладатися на царя Петра І було нерозумно, адже той ще у 1704–1705 рр.
хотів віддати Польщі велику частину України, щоби спонукати прибічників
польського короля Авґуста й далі боротися проти Швеції31.
Однак військова перемога Московського царства поблизу Полтави на-
п ри кінці червня 1709 р.32 стала переломною в ході Північної війни, пере-
26 Там же.
27 Feldman J. Polska w dobie wielkiej wojny Północnej 1704–1709. – Kraków, 1925. – S.302.
28 Письма и бумаги императора Петра Великого. – Т.VIІІ. – Вып.2. – С.710; Возгрин В. Рос-
сия и европейские страны в годы Северной войны. – С.222.
29 Мацьків Т. Англійський текст Зборівського договору 1649 року та інші вибрані статті. –
Нью-йорк; л., К., 1993. – С.75.
30 Возгрин В. Россия и европейские страны в годы Северной войны. – С.222.
31 Гернер К., Карлсон К.-Є. Україна і Швеція в історичній перспективі. – Стокгольм, 1996. – С.4.
32 бібліографія історичної літератури з історії Полтавської битви нараховує не одну сотню
наукових праць учених різних країн, відтак назвемо лише основні: Феофан [Прокопович].
история императора Петра Великого от рождения его до Полтавской баталии и взятия в плен
остальных шведских войск при Переволочне включительно. 2-е изд. – Москва, 1788; Победы
Петра Великого над шведами 200 лет назад: лесная – Полтава. – Санкт-Петербург, 1908;
Павловский И. битва под Полтавой 27-го июня 1709 г. – Полтава, 1908; К 200-летию Полтав-
ской победы, 1709–1900. – Санкт-Петербург, 1909; Борисов В., Безбах С. Полтавское сражение
(27 июня 1709 г.). – Москва, 1939; Козаченко А. битва под Полтавой. – Москва, 1945; Тельпу-
ховский Б. Полтавская битва. – Москва, 1947; Полтавская победа: из истории международ-
ных отношений накануне и после Полтавы: Сб. ст. – Москва, 1959; Порфирьев Е. Полтавское
сражение 27 июня 1709 года. – Москва, 1959; Полтава: К 250-летию Полтавского сражения:
Сб. ст. – Москва, 1959; Кан А. Шведские историки о Полтавской битве: (Обзор источников и
литературы за последние полвека) // история СССР. – 1959. – №4; Марлинский С. юбилей-
ные сборники к 250-летию Полтавского сражения: (Обзор) // Военно-исторический журнал. –
1960. – №11; 250 років перемоги під Полтавою: Нариси. – Х., 1960; Дядиченко В. Полтавська
битва: науково-популярний нарис. – К., 1962; Научная конференция, посвящённая 275-летию
Полтавской битвы. – Полтава, 1984; Энглунд П. Полтава. Рассказ о гибели одной армии. – Мо-
сква, 1995; Сандстенд Б. Деякі міркування про шведську історіографію Полтавської битви //
Історична пам’ять (Полтава). – 1999. – №1/2; Полтавская битва и её международное значе-
ние. – Москва, 2009; Кротов П. битва при Полтаве. – Санкт-Петербург, 2009; Полтавська
битва 1709 року в історичній долі України, Росії, Швеції та інших держав. – Полтава, 2009;
Adlerfeld G. Histoire militaire de Cahrles XII, roi de Suede. – T.I–IV. – Amsterdam, 1740; Stille A.
Carl XII’s fälttågsplaner 1707–1709. – Lund, 1908; Kentrschynskyj B. La propaganda politica en
Ucrania en visperas de la batalla de Poltava. – Buenos Aires, 1954 та ін.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
10 Т.В.Чухліб
кресливши не лише протекторат Швеції над Україною, але й над Річчю По-
сполитою. У квітні 1710 р. вальна рада у Варшаві визнала права союзника
Петра І – короля Авґуста ІІ Сильного – на польський трон33. Тоді ж польсь-
ка сторона ратифікувала «Вічний мир» 1686 р. і Нарвський договір 1704 р.,
таким чином остаточно визнавши східні кордони Речі Посполитої включно
з українськими землями («по Дніпру»). Це було зроблено в обмін на зго-
ду Росії вивести свої війська разом з усім населенням козацьких полків із
Правобережної України. Однак практичне виконання польсько-російських
домовленостей було відкладене на деякий час через оголошення того ж
року Османською імперією (яка пішла назустріч наполегливим проханням
Швеції та гетьманського уряду П.Орлика) війни Росії.
У лютому 1711 р. у зв’язку з турецькою загрозою у Москві розпочалися
чергові переговори між Росією та Польщею. Керівник польської делеґації
К.Волович відразу ж заявив, що договори 1686 і 1704 рр. було ратифіковано
лише за умови виведення російських військ та козацтва зі східних воєводств
Речі Посполитої. Проте, цього не відбулося, а відтак поляки збільшили
претензії: окрім повернення білої Церкви, Фастова, брацлава, Немиро-
ва й богуслава, вони вимагали виведення російських залог із Полоцька,
бихова, Вітебська, а також Вільнюса й Риґи з окремими прибалтійськими
територіями; виплати грошової компенсації; розмежування земель поблизу
Києва, Стародуба й Великих лук34. лише у цьому випадку, як заявляли
польські посли, Річ Посполита зможе виставити 62-тисячне військо на до-
помогу царській армії у війні з Туреччиною. Не погоджуючись на повер-
нення прибалтійських і білоруських міст, російські канцлер Ґ.Головкін і
віце-канцлер П.Шафіров обіцяли негайно віддати Польщі українські міста
Правобережжя в разі приєднання польсько-литовських сил до воєнних дій
проти Османської імперії.
На початку липня 1711 р. багатотисячна царська армія на чолі з Пе-
тром І була оточена об’єднаним турецько-татарсько-шведсько-українським
військом поблизу молдавського містечка Станілешти на р.Прут. Російський
правитель був змушений підписати невигідний Прутський мирний договір
1711 р., в якому, зокрема, вирішувалася й доля правобережної частини
України. Так, у другому пункті російського варіанту документа від 12 лип-
ня говорилося: «В польские дела его царское величество мешаться, також и
их казаков, и запорожцев, под их область принадлежащих, и у хана крым-
ского сущих, обеспокоивать и в них вступаться не изволит, и от стороны их
руку отымает»35. Турецький текст цієї статті трохи відрізнявся й у латино-
мовному перекладі звучав так: «Poloniae atque ei adhaerentibus Cosacis et
Zaporoviensibus et iis Cosacis, qui Serenissimo Hano Czymede Domino Deulet
Geraj confoederati sunt, ex parte Cari nulla in posterum molestia fiat, sed ut a
longa annorum serie nullum lus habuit in illis locis, ita modo ex iis omnibus sese
33 Historia dyplomacji Polskiej. – T.II:1572–1795. – Warszawa, 1982. – C.364.
34 Артамонов В. Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы (1709–1714). – Мо-
сква, 1990. – С.56.
35 Письма и бумаги императора Петра Великого. – Т.ХІ. – Вып.І. – Москва, 1964. – С.216.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
11Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
subtrahere debeat»36. Обидва варіанти означали: Росія повинна відмовитися
від втручання у внутрішні справи Речі Посполитої, а також від протекції
(«відняти руку») над козацтвом Правобережної України, Запорозької Січі
та козаками, що перебували під владою гетьмана П.Орлика37. Через деякий
час, очевидно, не без впливу П.Орлика на турецького султана Агмеда ІІІ та
кримського хана Девлет-Ґірея, цей пункт Прутського договору з османсько-
го боку почав трактуватися у напрямі позбавлення Росії впливу не лише на
Правобережжя й Запорожжя, але й на лівобережну Україну38.
Поразка Москви у Прутській кампанії не тільки зменшила її тріумф
від полтавської перемоги, але й міжнародне значення Північного союзу.
У зв’язку з цим Петро І був змушений терміново вивести свої військові
підрозділи з білої Церкви, Немирова й Вінниці, у результаті чого Право-
бережна Україна відійшла під зверхність Османської імперії та Шведського
королівства, правителі яких протягом другої половини 1711–1712 рр. по-
годжувалися віддати ці землі під руку гетьмана П.Орлика. Але зовсім інші
плани щодо цього мала Річ Посполита Авґуста ІІ Сильного, яка поступово
потрапляла під російський вплив. 20 жовтня 1709 р. у Торуні було укладено
чер говий польсько-російський договір, згідно з яким Москва зобов’язувалася
надавати Варшаві військову підтримку. У відповідь вальний сейм 1710 р.
ра тифікував «Вічний мир» 1686 р. і визнав встановлений ним польсько-
російський кордон. Протягом 1711–1712 рр. за наполяганням польського
короля і згідно з домовленостями з Москвою відбулося виселення жителів
козацьких полків із Правобережжя в лівобережну Україну39.
На початку 1712 р. московського царя дуже непокоїла ситуація навколо
турецько-українських переговорів, котрі відбувалися у Стамбулі40 – він по-
боювався, щоби султан не віддав гетьманові П.Орлику право володіти всією
територією України. З різних причин цього не трапилося, а 5 квітня 1712 р.
між Османською імперією та Московським царством було підписано мирний
договір41, який укладався терміном на 25 років і доповнював положення
Прутського трактату. Згідно з документом, кордон між Росією й Туреччиною
мав пролягати по річках Дніпро та Кінські Води. Територія Правобережної
України виводилася «з-під руки» московського царя задля передачі її під
уп рав ління гетьманові П.Орлику42. Обумовлювався переїзд швед сько го
ко роля Карла ХІІ з Туреччини до Швеції. Російська сторона виплачувала
36 Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ, польского Станислава лещин-
ского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Филиппа Орлика, киевского
воеводы иосифа Потоцкого на латинском и польском языках. – Москва, 1847. – С.50.
37 Крикун М. Згін населення з Правобережної України в лівобережну 1711–1712 років //
Україна модерна. – 1996. – №1. – С.52–53.
38 Артамонов В. Россия и Речь Посполитая после Полтавской… див.34. – С.90.
39 Крикун М. Згін населення з Правобережної України в лівобережну... – С.40–62.
40 Орешкова С. Русско-турецкие отношения в начале XVIII в. – Москва, 1971. – С.152–158.
41 РГАДА. – Ф.89. – Оп.3. – Д.24; Traktaty między mocarstwami europeyskіmi od roku 1648. –
T.1. – Warszawa, 1773. – S.109.
42 В одному з пунктів російськомовного варіанту цього договору відзначалося: «А окроме
Киева и к нему принадлежащих земель и местечек его царское величество весьма руку отни-
мает от казаков с древними их рубежами, которые обретаются по сю сторону (правобережну –
Т.Ч.) Днепра» (див.: Полное собрание законов Российской империи. – Собр.1. – Т.4. – С.826;
Крикун М. Згін населення з Правобережної України в лівобережну... – С.77).
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
12 Т.В.Чухліб
султанові 297 тис. 470 руб., а турки зобов’язувалися відпустити з полону
близько 60 росіян на чолі з П.Толстим. У результаті Константинопольсь-
кого договору султан Агмед ІІІ надав наступникові І.Мазепи – П.Орлику –
право володіння правобережними землями України під протекторатом
Османської імперії.
Через рік, 13 червня 1713 р., у турецькому місті Адріанополі статті по-
пе реднього Константинопольського договору 1712 р. було підтверджено43.
Однак ті, що стосувалися «українського питання», зазнали змін.
За Адріанопольським миром, Москва мала в 60-денний термін вивести з
Речі Посполитої свої війська (які, в основному, перебували на території
Правобережної України), а цареві Петру І заборонялося втручатися у
внутрішні справи цієї держави. Кордон між Османською імперією та
Росією пересувався від Дніпра й приазовських степів у межиріччя Самари
та Орелі. Від їх верхів’їв і до Азова він мав пролягати по річці Сіверський
Донець. Також переглядалися міждержавні кордони на правобережних
українських землях, починаючи від Києва. Остаточно міжнародно-правовий
статус більшої частини України було вирішено 22 квітня 1714 р., коли до
Адріанопольського договору додали дві статті, за якими турецький сул-
тан дозволяв військам Речі Посполитої зайняти територію Правобережної
України (з якої вже на лівобережжя було виведене майже все населення ко-
зацьких полків) у кордонах «від Случі до Дніпра»44. Останнім міжнародним
документом, в якому йшлося про політичний статус українських земель, була
угода між Кримським ханством та Річчю Посполитою від 11 серпня 1714 р.,
у четвертому пункті якої відзначалося: «Визнає король, й[ого] м[илість], ве-
лику вдячність і бере за причину правдивої приязні, що Світліша Порта
землі, за козаками закріплені, відступає […] до України Польської (Право-
бережна Україна – Т.Ч.)»45.
II
Із початком Північної війни, у вересні 1700 р., полковник правобереж-
ного Війська Запорозького Семен Палій надіслав на допомогу польському
королеві Авґусту ІІ Сильному під Риґу спочатку 200 кіннотників і стільки
ж піхотинців, а потім ще певну кількість (300–500 чол.) козаків46. Однак,
незважаючи на цю допомогу, великий коронний гетьман Ст.яблоновський,
виконуючи постанови сеймів Речі Посполитої, у 1701 р. почав витісняти
43 РГАДА. – Ф.89. – Оп.3. – Д.29. У грамоту Петра І на ім’я султана Агмеда ІІІ щодо під-
твердження умов миру було внесено запис: «и от казаков по сей стороне Днепра, Польше
принадлежащих и под протекцию блистательной Порты пришедших, рука обнята и Полша
от войск наших давно испражнена» (див.: Письма и бумаги императора Петра Великого. –
Т.13. – Вып.2. – Москва, 2003. – С.27).
44 Archiwum Główne Akt Dawnych (Warszawa) (далі – AGAD). – Archiwum Koronne
Warszawskie. – Dział turecki. – Kart.79. – Т.636. – №1202; Traktaty między mocarstwami
europeyskimi od roku 1648. – T.1. – Warszawa, 1773. – S.177.
45 AGAD. – Archiwum Koronne Warszawskie. – Dział turecki. – Kart.64. – Т.18. – №145.
46 Див.: Чухліб Т. Семен Палій // Історія України в особах. Козаччина. – К., 2000. – С.183–
192.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
13Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
козацтво з Правобережної України, а С.Палій припинив усілякі політичні
відносини з королівським двором, оголосивши свої володіння «вільною ко-
зацькою областю»47.
Улітку 1702 р. на землях Київщини, східної частини Поділля та Волині
вибухнуло повстання проти влади Речі Посполитої, яке сучасники назвали
«другою Хмельниччиною». його очолив Самійло Іванович (Самусь), який,
відмовившись від титулування «гетьманом Війська Запорозького його
королівської милості», називав себе «гетьманом Українським». Він разом
із С.Палієм та іншими правобережними полковниками публічно зрікся
протекції польського монарха, заявивши про присягу «наймогутнішому пану
царю московському і вельможному й[ого] м[илості] пану гетьманові Мазепі»48.
Навесні 1702 р. у Фастові відбулася козацька рада, куди традиційно
запросили представників інших станів – православної шляхти (зокрема,
одну з головних ролей відігравав волинянин Д.братковський), міщан (по-
ряд з іншими їх репрезентував межигірський війт ю.Косовський), нижчого
духівництва (у т.ч. клеванського священика Івана)49. Від козацької старши-
ни на раді виступили наказний гетьман С.Самусь, полковники С.Палій,
З.Іскра та А.Абазин. Вирішувалися такі питання: 1) не відступати з Пра-
вобережжя без боротьби, проводячи аґітацію серед місцевого населення та
збираючи сили для антипольського повстання; 2) захопити головну урядо-
ву фортецю – білу Церкву; 3) у ході повстання заявити про об’єднання з
лівобережною Україною, провівши спільну Ґенеральну раду50.
безпосереднім поштовхом до збройного виступу стало те, що великий ко-
ронний обозний Речі Посполитої (очевидно, не без дозволу короля) надіслав
до богуслава свого представника, наказавши «відібрати у нього, С.Самуся,
військові клейноди, які після Могили йому в догляд вручені, як-от була-
ву, бунчук, печатку і п’ять гармат»51. Не стерпівши образи, С.Самусь, як
свідчить джерело, «тих присланих поляка і жидів до смерті побив, а потім
до Корсуня: ґубернатора тамошнього і драґунію, скільки було, і жидів усіх
смерті віддав же, також і в лисянці то учинив»52. Такі свої дії щодо польської
шляхти й верхівки єврейського населення С.Самусь пояснював тим, що від
місцевого українського люду постійно «чув відчай», а відтак мусив боротися
за його права, котрі протягом багатьох десятиліть утискалися політичною й
торговельно-економічною владою східних воєводств Речі Посполитої.
47 Устрялов Н. история царствования Петра Великого. – Т.4. – Ч.2. – Санкт-Петербург,
1863. – С.148; Станіславський В. Взаємини Івана Мазепи з Семеном Палієм та українсько-
польські стосунки на Правобережній Україні // Україна в Центрально-Східній європі. –
Вип.8. – К., 2008. – С.331–332.
48 Цит. за: Сергієнко Г. Визвольний рух на Правобережній Україні наприкінці XVII ст. і на
початку XVIII ст. – К., 1963. – С.119.
49 Архив юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних
актов (далі – Архив юЗР). – Ч.3. – Т.ІІ. – К., 1868. – С.484, 502, 518–519.
50 Biblioteka Zakładu Narodowego im. Ossolińskich (Wrocław) (далі – BZNO). – Rkps.271. –
S.126; Janczak J. Powstanie Paleja // Zeszyty Naukowie Uniwersytetu Wrocławskiego. His to-
ria ІІІ. – Seria A, №23. – S.107–108.
51 РГАДА. – Ф.229. – Кн.86. – л.424–425; Сергієнко Г. Визвольний рух на Правобережній
Україні… – С.132.
52 Сергієнко Г. Визвольний рух на Правобережній Україні... – С.132.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
14 Т.В.Чухліб
Прагнення повсталого козацтва (до якого долучилася й частина
патріотично налаштованої православної шляхти та дрібного духівництва)
були викладені С.Самусем у документі під назвою «Маніфест до
білоцерківської громади»53 та ряді листів – до лівобережного гетьмана
І.Мазепи, представників лівобережної старшини та правобережного ко-
зацтва. Так, у листі гетьмана Самуся Івановича до козацької старшини
Поділля від 7 вересня 1702 р.54 прозвучала заява про підданство Петру І й
І.Мазепі, яка свідчила про бажання сполучити право- та лівобережну ча-
стини України, визволившись з-під влади Корони Польської: «Цареві мо-
сковському і пану гетьману Мазепі цілою душою присягнув […] служити
вірно на службі монаршій і реґіментарській за весь народ православний
український, щоб від того часу ляхи з отчизн наших українських відійшли і
вже більше на Україні не розпоряджалися»55.
Однак Московське царство, з огляду на укладений «Вічний мир» 1686 р.,
не поспішало визнавати протекторат над правобережним козацтвом. Про-
тягом серпня – вересня 1702 р. С.Самусь неодноразово писав і відсилав
своїх представників до лівобережного гетьмана, прохаючи допомоги, але
той відповідав, що без наказу російського монарха не може цього зробити.
У той час І.Мазепа хоча й прагнув об’єднати Україну, але сподівався це зро-
бити іншим шляхом – за допомогою міжнародних домовленостей Петра І й
Авґуста ІІ Сильного.
Розуміючи, що лівобережний уряд вагається щодо підтримки по-
встання, гетьман С.Самусь зібрав 5-тисячне військо й вирішив самостійно
атакувати білу Церкву – 4 вересня він уже був під мурами цієї фортеці.
12 вересня відбувся перший штурм, який, зважаючи на нестачу в козаків
боєприпасів, озброєння та спеціального спорядження, завершився невдало.
Тоді С.Самусь звернувся до білоцерківських міщан, указавши на причини
свого виступу: «Міщани не міщанами, через панщину велику милості не
було. Уже й козак хоч найслухняніший, то нижчий у них, бо вже всім ярмо
на шиї козацькій мали тією осінню остаточно бути»56. якщо вся Україна від
Дніпра до Дністра підніметься на «ляхів», то вони швидко опиняться за
давньою польсько-українською межею («по річці Случ») і скрізь запанують
«вольності козацькі», – аґітував білоцерківців повстанський ватажок. Він
вирішив більше не штурмувати місто, тим самим даючи його мешканцям
і ґарнізону час на роздуми. Залишивши декілька тисяч козаків біля стін
білої Церкви, С.Самусь разом з основними силами вирушив на Вінниччину
для з’єднання з брацлавським полковником А.Абазином (який перед тим
відвоював брацлав).
14 жовтня 1702 р. С.Самусь звернувся до великого коронного геть-
мана Речі Посполитої є.любомирського з листом, в якому говорив, що
53 BZNO. – Rkps.271. – S.126.
54 BKCz. – Rkps.1676. – S.119–120; Архив юЗР. – Ч.3. – Т.ІІ. – С.449–450.
55 Ibid; Там же.
56 BZNO. – Rkps.271. – S.126; Janczak J. Powstanie Paleja. – S.115.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
15Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
«вольностей, згідно права нашого, не маємо в Україні»57, а вже 26 жовтня
повстанці розгромили коронні війська та частини посполитого рушення
я.Потоцького й Д.Рущиця під бердичевом. Протягом жовтня – листопа-
да козацькі підрозділи С.Самуся, А.Абазина, С.Палія, М.Омельченка,
З.Іскри оволоділи містами Вінниця, Немирів, Котельня, бердичів, бихов,
бар, Дунаївці, Шаргород, буша, Рашків, Калюс та ін. Колишня столиця
правобережних гетьманів ю.Хмельницького, С.Ку ни ць кого, А.Могили та
Гришка – містечко Немирів – була атакована з двох боків: самусеві козаки
штурмували з півночі, абазинські – з півдня. Місцева залога боронилася
три дні. Четвертого дня козаків підтримали міщани й Немирів був узятий –
тут С.Самусь захопив 12 гармат58. Отже, зва жаючи на попередні здобутки,
козацька влада протягом невеликого проміжку часу охопила більшу ча-
стину Правобережжя – Київщину, Східне Поділля й навіть окремі райони
Західної Волині та Східної Галичини.
Такий стрімкий розвиток подій занепокоїв короля Речі Посполитої,
війська якого невдало протистояли шведам на полях Саксонії та Прибал-
тики. Він був змушений видати універсал до С.Самуся й «усього козаць-
кого війська» з наказом не «узурпувати» Україну, перестати «бунтувати» й
розійтися по домівках. Окрім того, Авґуст ІІ Сильний пропонував спрямува-
ти українську войовничість проти спільного ворога – шведів, які на чолі з
Карлом ХІІ вдерлися до Польщі. Також король обіцяв правобережному ко-
зацтву, що призначить спеціальних комісарів, які б вивчили завдані йому
«кривди»59. Проте наказний гетьман С.Самусь уже не довіряв своєму ко-
лишньому патронові, який перед тим наказав відібрати у нього гетьманські
клейноди.
як реагував на тогочасні події в Україні інший впливовий монарх –
російський цар Петро І? У грудні 1702 р. він звернувся з листом особисто
до С.Самуся (якого називав «Самусь Іванов») та С.Палія й запропонував
їм звільнити завойовані правобережні міста на користь поляків, при цьому
ані словом не згадуючи про можливість своєї протекції над Правобережною
Україною60. На початку наступного року в листі до Авґуста ІІ Сильного він
писав: «Також що і не належало було нам, великому государю, до них, Са-
муся і Палія [писати], тому що вони піддані вашої королівської величності
і Речі Посполитої, про те наші, великого государя, грамоти послали, щоби
вони від цього злого бажання перестали»61. Отже, сподівання С.Самуся на
підтримку російського монарха і втягнення Москви в українсько-польський
конфлікт не справдилися. Хоча віра повстанців і їх ватажків у «доброго пра-
вославного царя» танула на очах, вони, проте, не збиралися відступатися
від своїх задумів. Облога білої Церкви, яка тривала з 2 вересня 1702 р.,
10 листопада завершилася капітуляцією польської залоги перед десятити-
57 BKCz. – Rkps.1955. – S.120–123.
58 Ibid. – Rkps.1676. – S.19.
59 BZNO. – Rkps.3550. – S.141.
60 РГАДА. – Ф.124. – Оп.3. – №39.
61 Письма и бумаги императора Петра Великого. – Т.IV. – Санкт-Петербург, 1900. –
С.468.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
16 Т.В.Чухліб
сячним козацьким військом. До рук гетьмана С.Самуся і його прибічників
потрапили великі трофеї: 28 гармат, 11 бочок пороху, 2 бочки сірки, 6 тис.
великих і 10 тис. малих гарматних куль, кількасот ґранат, свинець, зброя,
амуніція тощо62. С.Самусь відіслав листа до І.Мазепи з повідомленням про
взяття фортеці, запропонувавши йому направити до білої Церкви «якусь
знатну надійну людину» на посаду коменданта та «людей з сотню-другу, які
б перебували в місті на правах залоги»63. У цій справі лівобережний гетьман
20 листопада звернувся по дозвіл до Петра І, але натомість не отримав від
царя ніякої відповіді.
Взяття білої Церкви козацькими військами стало кульмінацією повстан-
ня на Правобережній Україні й, з одного боку, сприяло просуванню військ
Карла ХІІ вглиб території Речі Посполитої, а, з іншого, дуже занепокоїло
уряди у Варшаві та Москві. На початку 1703 р. на Київщині з’явилася
15-тисячна коронна армія великого польного гетьмана А.Сенявського, який
відвоював у правобережного гетьмана та його полковників бар, Хмільник,
Немирів і розпочав підготовку до штурму білої Церкви. З огляду на це
С.Самусь знову (вже вкотре!) звернувся по військову допомогу до І.Мазепи,
але лівобережний правитель надіслав лише незначну кількість боєприпасів
і грошей.
Зібравши розрізнені козацькі загони, С.Самусь вирішив дати бій по-
ль ським хоругвам під Старокостянтиновом. Проте більш чисельні сили
супротивника під керівництвом ю.Потоцького та я.Вишневецького роз-
гро мили повстанців, які втратили вбитими й пораненими близько 1,5 тис.
чол. За свідченнями сучасників, після цієї битви С.Самусь «у силі своїй став
слабий»64. У січні – лютому 1703 р. припинив своє існування козацький
устрій на подільських землях. С.Самусь разом з уцілілими підрозділами
відійшов до білої Церкви. «Старшину бунтівників у більшій частині страче-
но, тільки Самуся не можемо дістати»65, – повідомляли у квітні того ж року
польські воєначальники. У цей час гетьман та правобережні полковники
зміцнювали білу Церкву, богуслав, Фастів і Корсунь.
Розуміючи, що у цих старовинних козацьких містах повстанців здолати
буде непросто, владні структури Речі Посполитої знову вдалися до диплома-
тичних заходів. ще 12 січня Авґуст ІІ Сильний звернувся до царя Петра І з
проханням заборонити лівобережним козакам переходити на Правобереж-
жя для допомоги С.Самусеві (подібні випадки траплялися), а також карати
тих, хто вже взяв участь у повстанні66. Російський цар відреагував на це
звернення й 25 лютого відіслав до правобережної козацької старшини лист,
в якому, зокрема, говорилося: «А тобі, кінному охотницькому полковникові
62 Антонович В.Б. Содержание актов о козаках на правой стороне Днепра (1679–1716) //
Архив юЗР. – Ч.3. – Т.ІІ. – С.133–134; Сергієнко Г. Визвольний рух на Правобережній Украї-
ні... – С.147.
63 РГАДА. – Ф.124. – Оп.1. – Д.253. – л.39.
64 Там же. – Ф.229. – Кн.122. – л.97–98; Сергієнко Г. Визвольний рух на Правобережній
Україні... – С.190.
65 BKCz. – Rkps.1676. – S.357.
66 Ibid. – Rkps.525. – S.236–237.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
17Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
(Палію – Т.Ч.) і кінному охотницькому полковнику Самусю Іванову, якщо б і
кривда яка з боку його королівської величності від кого була, і про те довело-
ся бити чолом його королівській величності, і ті б усі противності заспокоєні
були добрим охороненням заспокоєнням всенародним […], а від початого
свого противного на сторону королівської величності наміри перестали»67.
Крім того, між Річчю Посполитою та Росією розпочався переговорний про-
цес, метою якого було укладання військово-політичного союзу. Поряд із
пов станням на Правобережжі України, причиною початку цих переговорів
стало вторгнення до Речі Посполитої шведських військ Карла ХІІ, який мав
далекосяжні плани щодо утвердження свого впливу в цьому реґіоні європи.
Перед тим, 1 січня 1704 р., С.Самусь спільно з півтора десятком пра-
вобережних козацьких старшин вирушив на лівобережжя для зустрічі з
І.Мазепою. Метою цього «посольства» була передача С.Самусем лі во бе-
режному реґіментареві своїх клейнодів, а, отже, визнання єдиного геть-
мана з «обох боків Дніпра». Також «тогобічні» полковники хотіли просити
І.Мазепу про гетьманські універсали для їхніх полків на Правобережжі68.
Спочатку С.Самусь побував у Переяславі, де мав зустріч із місцевим пол-
ковником І.Мировичем. Потому він рушив у напрямку батурина й на де-
який час зупинився в Ніжині. Саме тут його застав присланий І.Мазепою
осавул із наказом гетьмана залишити привезені клейноди в Ніжині або за-
брати їх назад. лівобережний правитель відмовився їх прийняти з огляду
на те, що вони були надані польським королем і це означало б порушення
умов російсько-польського «Вічного миру» 1686 р. Таким чином, С.Самусю
нічого не залишалося, як повернутися на Правобережжя.
На виконання умов Нарвського миру в лютому 1704 р. цар Петро І
надіслав до С.Палія грамоту, в якій просив полковника «виконувати по-
слух» польському королеві Авґустові ІІ Сильному та повернути йому за-
хоплену білу Церкву для того, «щоби не чинити між нами, великими
государями, бездільні сварки»69. Окрім того, цар звертався до C.Палія з
пропозицією допомагати Авґусту ІІ у війні зі шведами та погрожував ко-
зацькому полковнику, що якщо той не віддасть білоцерківську форте-
цю, то він накаже своїм військам захопити її, а потім віддати «в державу
королівської величності»70.
Але невдовзі проблема об’єднання України під єдиною гетьманською
булавою вирішилася зовсім іншим шляхом. У зв’язку зі шведською загро-
зою Авґуст ІІ Сильний звернувся до Петра І по військову допомогу. Відтак,
російський монарх наказав правителеві лівобережжя вирушити у Право-
бережну Україну для об’єднання з польськими військами. Таким чином,
з огляду на зміну міжнародної ситуації у ході Північної війни, у травні
1704 р. здійснилася давня мрія І.Мазепи та С.Самуся про «злучення обох
67 Ibid. – Rkps.197. – S.131–134; Janczak J. Powstanie Paleja. – S.143.
68 Сергієнко Г. Визвольний рух на Правобережній Україні... – С.174.
69 Грамоту Петра І до полковника С.Палія від 20 лютого 1704 р. з Москви див.: Бантыш-
Каменский Д. источники малороссийской истории. – Ч.2. – Москва, 1859. – С.41–42.
70 Там же.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
18 Т.В.Чухліб
боків Дніпра», адже лівобережні козацькі полки вступили на Правобе-
режжя. Уже у 20-х числах травня С.Самусь разом із С.Палієм та З.Іскрою
приєднався до підрозділів І.Мазепи. 15 червня 1704 р. в таборі поблизу
Паволочі С.Самусь передав тепер уже «обобічному» гетьману свої клейно-
ди – булаву, бунчук і королівський універсал на гетьманство71.
Відтепер уже повноцінний гетьман «обох сторін» Дніпра І.Мазепа зали-
шив С.Самуся на уряді богуславського полковника, а також наказав йому
виділити дві сотні досвідчених вояків, які б увійшли до складу ґарнізону
білоцерківської фортеці. А 1 серпня 1704 р., перебуваючи в обозі під бер-
дичевом, І.Мазепа видав універсал про позбавлення «для певних причин»
С.Палія полковницького уряду й призначення білоцерківським полковни-
ком Михайла Омельченка72.
Про те, що Правобережна Україна, починаючи з травня 1704 р., перебу-
вала під владою гетьмана І.Мазепи свідчили, зокрема, його слова у листі до
белзького воєводи та великого коронного гетьмана А.Сенявського: «Коли ж
у воєводстві брацлавському і Київському, а також у Подільському, особливо
в тих місцях, котрі ще до волі царя й[ого] м[илості] знаходяться під владою
моєї гетьманської булави [...] лист найяснішого царя й[ого] м[илості] писа-
ний [...] має у собі виразну волю його царської величності, до повернення
свого монаршого, він утримує Україну під моїм управлінням [...] А до того ж
там мало не скрізь у брацлавському, Київському і Подільському воєводствах
у пониззі рік Дніпра й бугу козаки живуть, мають своїх полковників і
сотників»73.
У червні 1705 р. розпочалася нова бойова операція лівобережного
ко заць кого війська. За наказом Петра І, майже 40-тисячна армія під
керівництвом І.Мазепи рушила в напрямку львова. У цьому поході брали
участь і богуславські козаки на чолі з С.Самусем. Досягнувши меж белзько-
го воєводства, гетьманський уряд тим самим поширив свою військову владу
на всю територію Правобережної України. І хоча польські урядовці висту-
пали проти, до кінця липня 1708 р. (цього місяця гетьман разом із військом
покинув терени Правобережжя) тут протягом чотирьох років під захистом
І.Мазепи урядувала місцева козацька старшина. До існуючих Корсунсько-
го, білоцерківського, богуславського й брацлавського полків приєдналися
відроджені Уманський, Чигиринський та Могилівський.
У білій Церкві перебував залишений І.Мазепою ґарнізон, що складав-
ся з 800 вояків на чолі з полковником К.бурляєм. У середині листопада
1708 р. російські війська під командуванням київського воєводи Д.Ґоліцина
71 Грабянка Г. Действия презельной от начала поляков крвавшой небывалой брани
богдана Хмельницкого, гетмана запорожского. – К., 1854. – С.166.
72 Архив юЗР. – Ч.ІІІ. – Т.2. – С.639–640; Русская старина. – 1876. – Т.XVII. –С.623;
Універсали Івана Мазепи. – Ч.ІІ. – С.335.
73 лист І.Мазепи до белзького воєводи А.Сенявського (публ. ю.Мицика) // Сіверянський
літопис. – 1998. – №1. – С.100–101.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
19Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
оточили місто, і К.бурляй змушений був здати фортецю на користь Пет ра І74.
Натомість І.Мазепа відправив на Правобережжя К.Мокієвського, якого
при значив чигиринським полковником, і наказав разом із ґе не ра ль ним
осавулом М.Гамалією зібрати всіх «тогобічних» козаків і йти з ними на
лівобережжя для допомоги шведському королю. Певна кількість пра во-
бережців відгукнулася на заклики гетьмана.
Полковник С.Самусь продовжував боротьбу з коронною владою, а тому
поляки неодноразово вимагали реальної передачі їм тієї частини України,
яка, згідно з договором 1686 р., відійшла до Речі Посполитої. У лютому та
липні 1707 р. польські маґнати пропонували Петру І заарештувати С.Самуся,
як це було зроблено раніше з С.Палієм75. І хоча тоді московський уряд не
прислухався до порад своїх союзників, він усе-таки трохи згодом піде на цей
крок, але вже за зовсім інших політичних обставин. Натомість С.Самусь за-
лишався на чолі свого полку і протягом 1708 – першої половини 1711 рр. за-
хищав «права і вольності» українського населення південно-східної частини
Київщини. На жаль, з огляду на відсутність повноцінних джерел, не маємо
більш повної інформації про цей період його життя та діяльності. Знаємо
лише, що він підтримав прихід на Правобережжя наступника І.Мазепи –
гетьмана П.Орлика, та розповсюджував серед українського населення його
«закличні» універсали76.
У березні 1711 р., відразу ж після переправи козацьких військ геть-
мана П.Орлика через Дністер, полковник С.Самусь послав до нього своїх
представників, а згодом приєднався до нього з усім складом полку під білою
Церквою77. Невдалі штурми колись здобутої С.Самусем правобережної фортеці,
яка тепер знову опинилася в руках поляків, спричинили відхід П.Орлика до
бендер. Полковник С.Самусь не захотів покидати України й у квітні 1711 р. обо-
роняв богуслав від російських військ М.Ґоліцина, що діяли на Правобережжі
спільно з підрозділами польного гетьмана А.Сенявського. Під час тривалого
й жорстокого бою вороги змогли оточити козацькі полки й полонити С.Самуся
з сином, а також брата кошового отамана К.Гордієнка й майже всю старшину
богуславського та Корсунського полків78. Очевидець свідчив, що, незважаючи
на втрату керівництва, українці й далі мужньо оборонялися – зброю до рук
брали навіть старі та діти79. Після поразки військ полковника Самійла Са-
муся під богуславом більшість населення козацьких полків Правобережної
України (близько 200 тис. осіб) узимку 1712 р. під конвоєм російських солдатів
було примусово переселено на лівобережжя. Таким чином, протягом 1712–
1714 рр. у результаті військових дій та дипломатичних заходів значна частина
українських земель повернулася під владу Речі Посполитої.
74 Труды императорского русского военно-исторического общества. Документы Северной
войны. Полтавский период (ноябрь 1708 – июль 1709 гг.). – Т.3. – Санкт-Петербург, 1909. –
С.26–27.
75 Письма и бумаги императора Петра Великого. – Т.V. – Санкт-Петербург, 1907. – С.490–491.
76 Там же. – С.216.
77 Крикун М. Згін населення з Правобережної України в лівобережну... – С.48.
78 Артамонов В. Россия и Речь Посполитая после Полтавской... – С.54.
79 Див.: Там же.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
20 Т.В.Чухліб
III
Незважаючи на поразку під Полтавою, шведський король Карл ХІІ пле-
кав надії щодо відновлення втрачених позицій і відвоювання в російського
царя спочатку Правобережжя, а згодом і всієї України. Разом із турецьким
султаном він планував здійснити похід на Київ. 1 грудня 1710 р. у похідній
резиденції шведського монарха в бендерах відбулася нарада за участю
гетьмана Війська Запорозького П.Орлика80, кримського хана Девлет-Ґірея
і польського воєводи ю.Потоцького (представник «опозиційного» короля
Речі Посполитої Ст.лещинського), де було узгоджено майбутню військову
операцію щодо оволодіння Правобережною Україною81.
У зв’язку з цим П.Орлик розпочав активну діяльність у двох напрямах.
По-перше, він послав в Україну своїх представників, які мали розповсюджу-
вати серед населення гетьманські універсали із закликом визнавати його
владу та вербувати серед місцевої старшини прихильників ідеї відмови
від російського протекторату й переходу під шведську руку. По-друге, геть-
ман проводив переговори з ханом Девлет-Ґіреєм і висилав своїх послів до
Османської імперії, де ті за допомогою французького резидента у Стамбулі
Дезаєра добилися від султана Агмеда ІІІ оголошення війни Росії82.
Дипломатичні заходи гетьмана втілилися в укладеному 23 січня
1711 р. ук раїнсько-татарському договорі. У першій статті його попередньо-
го проекту (поданому козацькими дипломатами 19 січня) ішлося про те,
що, незважаючи на укладений військово-політичний союз між Україною
й Кримом, «малоросійський народ і Військо Запорозьке повинні мати
80 Про біографію П.Орлика див. докладніше: Єнсен А. Орлик у Швеції // Записки НТШ. –
Т.92. – л., 1908; Колесса Ф. Матеріали до історії козаччини з 1709–1721 рр., зібрані в
Шведськім державнім архіві в Стокгольмі // Діло (львів). – 1910. – Ч.33/40; Різниченко В.
Пилип Орлик (гетьман-емігрант). його життя й діяльність. – К., 1918; Борщак І. «Orlikiana»
(Опис невиданих матеріалів про гетьмана Орлика, його родину і оточення) // Хліборобська
Україна (Відень). – 1923. – Зб.VII/VIII; Його ж. Пилип Орлик і Франція. – л., 1924; Круп-
ницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1672–1742). Огляд його політичної діяльності. – Варшава,
1938; Пріцак О. Один чи два договори Пилипа Oрлика з Туреччиною на початку другого
десятиріччя вісімнадцятого століття // Український археографічний щорічник. – Вип.1. – К.,
1992; Ярова Г. Герб П.Орлика // Неопалима купина. – 1993. – №1; Ульяновський В. Пилип
Орлик // Володарі гетьманської булави. – К., 1994; Мельник Л. Гетьманщина першої чверті
XVIIІ ст. – К., 1997; Кресін О. Політико-правова спадщина української політичної еміграції
першої половини XVIII ст. – К., 2001; Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та
прибічники. – К., 2004; Бовуа Д. «щоденник» П.Орлика: від міражу вигнанця до українського
міфу // Український археографічний щорічник. – Вип.8/9. – К., 2004; Орлик П. Конституція,
маніфести та літературна спадщина: Вибрані твори. – К., 2006; Трофимук О. Пилип Орлик:
гетьман в еміграції, бароковий поет, автор першої Конституції. – л., 2008; Україна – Швеція:
на перехрестях історії (XVII–XVIII ст.). – К., 2008; Чухліб Т. Пилип Орлик. – К., 2008; Со-
боль В. Доба І.Мазепи в діаріуші Пилипа Орлика // Іван Мазепа та його доба: історія, куль-
тура, національна пам’ять: Мат. міжнар. наук. конф. – К., 2008; Rawita-Gawroński F. Filip
Orlik, nieuznany hetman Kozacki. – Lwów, 1900; Gierowski J-A. Orlik Filip // Polski Słownik
Biograficzny. – T.24. – Warszawa, 1979; Subtelny O. The Mazepists. Ukrainian Separatism in the
Early Eighteenth Century. – New York, 1981; Häggman B. Den svenske befriaren av Ukraina –
Ivan Mazepas, Filip Orliks och Kosta Hordijenkos hopp och förväntningar 1708–1718 // Karolinska
förbundets årsbok. – Stockholm, 1995; The Diariusz podrozne of Pylyp Orlyk // Harvard Library
of Early Ukrainian Literature (Гарвардська бібліотека давнього українського письменства). –
Vol.V–VII. – Harvard, 1988–1990.
81 Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик... – С.31.
82 Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. – Т.3. – л., 1991. – С.322.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
21Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
постійне заступництво його величності короля Швеції»83. Таким чином,
уперше гетьманський уряд у переговорах з іншою державою декларував
визнання протекції Карла ХІІ. Одночасно в одній із пропонованих статей
П.Орлик намагався убезпечити себе від протегування кримського хана й
трактував зв’язок з татарами як рівноправний: «Хан і вся Кримська Дер-
жава під жодним приводом братерства, дружби та військового союзу не мо-
жуть ані тепер, ані будь-коли в майбутньому висувати якісь претензії щодо
підкорення України»84. Хоча в остаточному тексті договору, який був затвер-
джений Девлет-Ґіреєм, про протекцію над Україною шведського монарха
не згадувалося, проте визнавалося, що «хай вона [Україна] – буде вільним
народом»85. Українсько-татарська угода 1711 р. мала чітко виражений
антиросійський характер і передувала спільному походу П.Орлика, Девлет-
Ґірея та ю.Потоцького в Правобережну Україну наприкінці січня. Деталь-
ний опис цієї військової операції подав у своїй праці б.Крупницький86.
Перед тим, як вирушити у похід, П.Орлик заручився підтримкою сво-
го протектора, який надав гетьманові спеціальний універсал-звернення до
правобережних українців, де, зокрема, стверджувалося: «Підступні ворожі
плани [Москви] сягають навіть далі, щоби козаків, удатних і славних на
війні, вигнати з давніх місць проживання й вислати в райони, віддалені від
їхніх прадавніх земель»87. Наприкінці січня 1711 р. об’єднані українсько-
татарсько-польські сили вирушили на Правобережжя з метою звільнення
цієї території від російської присутності. біля Рашкова армія, у складі якої
перебувало 4 тис. запорожців кошового отамана К.Гордієнка, близько 2 тис.
поляків С.Потоцького і понад 20 тис. буджацьких і білгородських татар,
переправилася через Дністер. У середині лютого під контролем П.Орлика
опинилася територія між Немировим, Вінницею та брацлавом.
Неприступною залишалася тільки біла Церква, які відігравала важли-
ву роль у військово-стратегічних планах гетьмана. 25 березня його війська
розпочали приступ добре укріпленої, з чисельним ґарнізоном фортеці.
Хоча запорожці разом із татарами й оволоділи передмістям, але триденні
бої результатів не дали. Не витримавши, татари покинули П.Орлика і,
розпорошивши свої загони по Наддніпрянщині, почали грабувати місцеве
українське населення, плюндруючи міста й села та захоплюючи ясир.
Польські підрозділи вирушили на Волинь, а сам П.Орлик із запорожцями,
зважаючи на ці обставини, змушений був відступити до Фастова. Невдовзі
він покинув Україну й наприкінці квітня знову опинився в бендерах.
Завдяки своїм попереднім заходам та протекції шведського сюзе-
рена під час першого етапу походу (лютий – квітень 1711 р.) П.Орликові
83 Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.44–45; Субтельний О.
Мазе пин ці. – К., 1994. – С.185–194.
84 Цит. за: Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.45.
85 Субтельний О. Мазепинці. – С.189. Наприклад, у листі кримського салтана Магомет-
Ґірея («великих орд перекопських, кримських, ноґайських, сина хана і князя ноґаїв та
буджаків») від 28 січня 1711 р. відзначалося, що «Військо Запорозьке і держава малоруська,
вільна від давніх часів і нікому непідлегла […] в ярмо московське віддана примусово» (див.:
Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.36–37).
86 Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик... – С.36–53.
87 Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.34–35.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
22 Т.В.Чухліб
вдалося заручитися підтримкою майже всього місцевого населення. Про
це у листі від 3 травня, адресованому О.Меншикову, писав сам російський
цар Петро І88. Наступника І.Мазепи у його прагненні поширити свою вла-
ду на Правобережжя підтримали полковники: богуславський (Самійло
Іванович (Самусь)), корсунський (Андрій Кандиба), уманський (Іван Попо-
вич), канівський (Данило Ситинський)89. Цьому сприяли листи-універсали
П.Орлика до «войовничого малоросійського народу» із закликом виступати
проти російського царя. Один із них був виданий гетьманом 9 березня під
час перебування в лисянці90. Універсали П.Орлика ходили по всьому Пра-
вобережжю, аж до земель Переяславського полку91. У зв’язку з цим, коман-
дувач російських військ в Україні князь Д.Ґоліцин неодноразово наказував
білоцерківському полковникові А.Танському посилити оборону місцевості92.
Перебуваючи під враженням від успішного просування та переходу на
його бік козацьких зверхників, П.Орлик повідомляв королеві Карлу ХІІ, що
його військо зросло вп’ятеро93. Зважаючи на те, що раніше його підрозділи
без сил союзників нараховували близько 3 тис. козаків, то на кінець квітня,
якщо вірити свідченням гетьмана, вони збільшилися до 15 тис. осіб. П.Ор-
лик також намагався залучити на свій бік лівобережного гетьмана І.Ско-
ро падського, звернувшись до нього з пропозицією об’єднати зусилля для
возз’єднання України та звільнення від російської присутності. У цьому, на
думку правобережного гетьмана, мали допомогти шведський король і ту-
рецький султан, які постановили, щоб Україна залишалася «вільною Річчю
Посполитою»94.
Після ознайомлення зі змістом листа П.Орлика до І.Скоропадського
можемо стверджувати, що в ньому була закладена програма-макси-
мум політичних бажань наступника І.Мазепи, а саме – використовувати
протекцію Стокгольма й Стамбула лише як засіб досягнення удільності
України. «Не йміть віри тим, – звертався П.Орлик до лівобережного гетьма-
на, – що кажуть, буцім Оттоманська Порта думає панувати над Україною.
Ні, блискуча Порта, його величність король шведський і хан кримський
уже між собою таку згоду зробили, щоб Україна не підлягала ні під чию
васальну залежність»95, – відзначалося в листі.
Проте І.Скоропадський не тільки не підтримав цих починань, а, нав паки,
вислав на Правобережжя козацькі підрозділи для боротьби з П.Орликом.
Хоча це й не стало на заваді планам українсько-татарсько-польських
союзників (у першій половині березня під лисянкою ці полки були ними
розбиті), проте по мірі продовження походу між ними почали виникати
88 Письма и бумаги Петра Великого. – Т.ХІ. – Вып.І. – Москва, 1964. – С.216.
89 Крикун М. Згін населення з Правобережної України в лівобережну... – С.48–49; Арта-
монов В. Россия и Речь Посполитая после Полтавской... – С.116.
90 Артамонов В. Россия и Речь Посполитая после Полтавской... – С.52.
91 Война с Турцией 1711 года (Прутская операция): Материалы // Сборник военно-истори-
ческих материалов. – Вып.12. – Санкт-Петербург, 1898. – С.225–227.
92 РГАДА. – Ф.124. – Оп.5. – Д.47. – л.43–44, 51–52.
93 Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.38.
94 Субтельний О. Мазепинці. – С.56.
95 Цит. за: Ульяновський В. Пилип Орлик. – С.443.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
23Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
суперечності. якщо П.Орлик зі старшиною хотіли повністю оволодіти право-
бережними землями, то ю.Потоцький бажав рухатися на захід – до Польщі.
У зв’язку з цим гетьман апелював до короля Карла ХІІ, оскаржуючи дії
поляків96. Іншою проблемою для українського гетьмана (з якою він так і
не зміг упоратися) була поведінка татарських союзників, які на початку
квітня після тривалої облоги білої Церкви та одержання звістки про набли-
ження російських військ почали залишати спільний табір і плюндрувати
навколишні міста й села, вибираючи звідти ясир.
П.Орлик намагався утримати Девлет-Ґірея від таких дій. Спочатку
гетьман нагадав ханові положення січневого українсько-татарського дого-
вору. Коли це не допомогло, він указав Девлет-Ґіреєві на зобов’язання того
перед Карлом ХІІ про те, що в ясир братимуть лише ворогів, а не місцеве на-
селення. Однак і це також не дало результату. Тож П.Орлик знову звернув-
ся з протестом проти дій татар до свого протектора – короля Швеції. Одно-
часно він повідомляв про неправомірні дії кримських союзників турецькому
султанові Агмедові ІІІ97. Той пішов назустріч проханням гетьмана й нака-
зав своїм підлеглим відпустити всіх українських полонених98.
Дії татар спричинили відхід від П.Орлика правобережних козацьких
полків, які були змушені захищати рідні оселі. А тому гетьман, позбавле-
ний підтримки татар і правобережців, у середині квітня вирішив залиши-
ти територію України99. Король Карл ХІІ намагався стримати цей процес.
19 квітня він послав свого представника до султана буджацької орди з про-
ханням не залишати П.Орлика й триматися до підходу турецької армії100.
24 квітня король листом звернувся до гетьмана та київського воєводи
ю.Потоцького з вимогою не залишати Правобережну Україну, а П.Орлику,
крім того, наказав стати під командування польського воєначальника101.
Але це вже не врятувало ситуацію – саме в цей час війська П.Орлика та
ю.Потоцького переходили Дністер у районі бендер.
Таким чином, протекція шведського короля та військова підтримка
татар і поляків не допомогли наступникові І.Мазепи відвоювати Правобе-
режну Україну в російського царя. більше того, саме намагання П.Орлика
в 1711 р. повернути під свою владу ці землі підштовхнули царя Петра І
та лівобережного гетьмана І.Скоропадського протягом другої половини
1711–1712 рр. здійснити примусове переселення правобережної української
96 Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик... – С.48.
97 4 серпня 1711 р. російський посол при дворі турецького султана П.Шафіров повідомляв
до Москви, що, зі слів османського дипломата Маврокордато, «був він [Орлик] у візира і про-
сив, щоб і про них, що прийшли під їхню протекцію, не забули. І він йому сказав, щоби він
зі своїми людьми йшов жити до Криму» (див.: Письма и бумаги Петра Великого. – Т.ХI. –
Вып.2. – Москва, 1964. – С.376).
98 Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.81.
99 Матеріали з Прусського таємного державного архіву в берліні // Крупницький Б. Геть-
ман Пилип Орлик... – С.185–186.
100 Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик... – С.53.
101 Там само. – С.54.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
24 Т.В.Чухліб
людності на лівобережжя102. як свідчив сам П.Орлик у листі від 10 березня
1712 р. до великого візира Османської імперії, російські війська перетворили
Правобережну Україну на «жахливо і неможливо спустошену, випалену й
знелюднену»103. Отже, справа об’єднання вже вкотре зазнала відчутного уда-
ру. Ця невдача спонукала П.Орлика до пошуку нових союзників і продуку-
вання інших зовнішньополітичних комбінацій, тепер уже за безпосередньої
участі іншого володаря – султана Османської імперії Агмеда ІІІ.
ще влітку 1711 р. війська П.Орлика брали участь на стороні султана в
битві між турецькою та російською арміями на річці Прут поблизу містечка
Станілешти. Українські козаки відіграли досить суттєву роль у перемозі
турків над росіянами, яких очолював сам Петро І. Поразка Московської
держави в Прутській кампанії 1711 р. зменшила не тільки її тріумф від
Полтавської битви, але й міжнародне значення Північного союзу. З огля-
ду на це Петро І був змушений терміново евакуювати свої залоги з білої
Церкви, Немирова й Вінниці, у результаті чого Правобережна Україна
відійшла під зверхність Османської імперії та Швеції, володарі яких про-
тягом другої половини 1711–1712 рр. погоджувалися віддати її під владу
гетьмана П.Орлика. Водночас очевидці свідчили, що, дізнавшись про умо-
ви Прутського договору, П.Орлик мерщій виїхав із бендер до ясс умов-
ляти великого візира Мегмета-баталджі, щоби той просив султана не
ратифікувати документ, адже він сподівався на отримання влади над усією
територією козацької України. Саме тому гетьман вимагав, щоби царські
війська не лише покинули українські землі, а також повернули законно об-
раному володарю (тобто, йому) забране «майно»104. Ставлення до російської
присутності на українських землях було однозначним: «щоб московити, за-
лишаючи козацьку країну, за своїм звичаєм не руйнували Україну»105.
У зв’язку з укладенням Прутського трактату та відмовою царя від Пра-
во бережної України на користь султана, наприкінці жовтня 1711 р. П.Ор-
лик вислав до Стамбула делеґацію з метою вплинути на процес ратифі ка ції
положень договору. Українське посольство очолював прилуцький полков-
ник Д.Горленко, до нього також входили ґенеральний суддя К.Довгополий,
ґенеральний писар І.Максимович, ґенеральний осавул Г.Герцик і кошовий
ота ман К.Гордієнко. У своїй інструкції П.Орлик наказував послам, щоби вони
вимагали від султана зміни пункту Прутського трактату, котрий торкався
України й був сформульований доволі неясно. Загалом ґенеральні старшини
102 Крикун М. Згін населення з Правобережної України в лівобережну... – С.46.
31 липня 1711 р. цар Петро І наказував б.Шереметєву «казаков, которые бунтовали (на
Правобережжі – Т.Ч.), вывесть за ту их вину к Москве ближе, а протчих за Днепр перевесть.
и которыя городы и места написаны в вечном миру (1686 р. – Т.Ч.) с поляки быть пустым,
оныя все зжечь и разорить» (див.: Письма и бумаги императора Петра Великого. – Т.ХІ. –
Вып.2. – С.56, 382). 9 жовтня 1711 р. російський посол у Стамбулі П.Шафіров радив одному
з командувачів російськими військами в Україні б.Шереметєву: «из Украины Заднепрской
советую казаков перегнать и на ту сторону, и оставить оную полякам, чтоб Орлику в ней
пристанища не было» (див.: Там же. – С.555; РГАДА. – Ф. «Кабинет Петра Великого». – Т.ІІ. –
Кн.14. – л.140, 151–153).
103 Цит. за: Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.59.
104 Ульяновський В. Пилип Орлик. – С.446.
105 Там само.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
25Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
мали відстоювати такі положення: 1) Порті необхідно визнати суверенітет
гетьмана над Україною «обох сторін Дніпра»; 2) Україна має управлятися
гетьманом, що обирається вільними голосами; 3) Порта не може самовільно
зміщувати обраного гетьмана; 4) султан повинен змусити Москву назавжди
відмовитись від претензій на Україну; 5) Кримське ханство не може домагати-
ся панування над Україною; 6) протекція шведського короля над українським
гетьманом має зберігатися; 7) повинні бути забезпечені автономні права
Запорозької Січі тощо106. Активна діяльність українців у Стамбулі та їх вплив
на переговори султана з російським послом П.Шафіровим дуже непокоїла мо-
сковських дипломатів. «Малоросійські зрадники підбурюють турецький двір
проти Росії й вони якраз і є головною причиною, яка перешкоджає укладенню
миру»107, – відзначав П.Шафіров у листі до царя.
Таким чином, українські посланці повинні були укласти договір із
Портою про перехід України під руку гетьмана П.Орлика за султанської
протекції. Водночас, делеґація мала три варіанти інструкції: у першому
наголошувалося на тому, що українці повинні залишатися під захистом
Швеції; у другому – висловлювалося бажання одержати заступництво сул-
тана; третій варіант не розголошувався, його тримав при собі член посоль-
ства, ґенеральний писар І.Максимович, який мав оголосити побажання
П.Орлика лише за певних обставин108. До речі, підтримка тісних відносин
відразу з обома монархами (по суті, гетьман відроджував полівасалітетну
модель зовнішньої політики) поставила наступника І.Мазепи в незручне
становище, адже султан вимагав особистої його присутності на переговорах
у Стамбулі, а шведський король забороняв йому їхати до столиці Порти. «Він
(Карл ХІІ – Т.Ч.) наказав мені не приставати до турків. я підкорився його
наказам, які суперечили моїм інтересам»109, – згадував П.Орлик у 1719 р.,
під час еміґрації. В особистому зверненні до гетьмана король Швеції вказу-
вав на причини такої заборони: «Порта навряд чи хоче й може звільнити
вашу батьківщину від московського ярма [...], вона навряд чи може змусити
москалів виконати статті, за якими вона (Україна – Т.Ч.) має повернутися до
свого давнього стану»110. Проте в листопаді 1711 р. українські переговірники
прибули до Туреччини, де розпочали активні консультації щодо вироблен-
ня умов, на основі яких уряд П.Орлика мав володіти Україною.
як твердить О.Пріцак, унаслідок діяльності українсько-турецької ко-
місії було укладено два договори111. Перший із них, оформлений між 25
і 28 грудня 1711 р. як султанська грамота типу «nisanfy», забезпечував
П.Орлику владу над «козаками обох боків Дніпра»112. Тобто, під гетьманську
булаву мала відійти як Право-, так і лівобережна Україна. Однак спротив
106 Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. – Т.3. – С.326.
107 Цит. за: Артамонов В. Россия и Речь Посполитая после Полтавской... – С.178–179.
108 Допрос Григора Герцика // Киевская старина. – 1883. – Т.ІІІ. – С.601–610; Субтель-
ний О. Мазепинці. – С.84.
109 Цит. за: Єнсен А. Орлик у Швеції. – С.140, 209
110 Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.30.
111 Пріцак О. Один чи два договори Пилипа Oрлика з Туреччиною... – С.307–320.
112 Там само. – С.308–309; Борщак І. Гетьман П.Орлик і Франція // Записки НТШ. –
Т.134/135. – л., 1924. – С.133–134.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
26 Т.В.Чухліб
російських дипломатів на чолі з П.Шафіровим (вони саме в той час пере-
бували у Стамбулі) й, найголовніше, виконання Петром І прутських до-
мовленостей, змусили Агмеда ІІІ переглянути цей проект договору. Відтак,
з’явився новий варіант – від 16 березня 1712 р., оформлений як султанська
грамота «name». Тут уже не згадувалося про передачу українському гетьма-
ну лівобережжя.
Текст договору, який зберігся в латинському перекладі, мав на-
зву «Privilegij Imperatoris Turcarum, quod dutam est Duci Zaporoviensium
Philippo Orlik in possesionem ab hac pаrte Borysthenis Ucrainae»113. його
найголовнішим положенням було: «Ми (турецький султан – Т.Ч.) оцю
Україну по цей бік Дніпра, яка на основі воєнного права перейшла до на-
шого непереможного цісарства від московського царя, передаємо і ласка-
во відступаємо у повне володіння вище іменованому гетьманові козаків
українських і запорозьких, найяснішому Пилипу Орлику і його нащад-
кам, гетьманам українським і запорозьким […] під нашою непереможною
протекцією»114. Таким чином, спираючись на норми Прутського договору з
Росією, Туреччина віддавала правобережні землі України («Ucrainum ab
has parte Borysthents») у «повне володіння» П.Орлика, посилаючись при
цьому на давню угоду султана Мегмеда IV з гетьманом Петром Дорошен-
ком115. З іншого боку, відмова від претензії на лівобережжя дала змогу
Агмедові ІІІ укласти нове перемир’я з Петром І терміном на чверть століття,
яке було підписане у Стамбулі 3 квітня 1712 р.
Новоукладений мир між Росією та Османською імперією викликав бурх-
ливий протест українського гетьмана. Він знову звертається до турецького
візира, намагаючись якнайґрунтовніше арґументувати свою позицію, по-
силаючись при цьому на історичне право обраних українцями правителів
володіти всією країною: «Не лише всі мої попередники з усім Військом За-
порозьким добивалися визволення від московського ярма лівобережної
України, найближчої до Московщини за Правобережну, але й сам гетьман
Мазепа не для чого іншого з’єднав зброю Війська Запорозького зі зброєю
війська й[ого] в[еличності] шведського короля і разом з й[ого] в[еличністю]
пішов під протекторат блискучої Порти, як тільки для того, щоби зроби-
ти самостійною всю Україну, і передусім лівобережну»116. Окремо П.Орлик
згадував про Київ, яким, згідно з турецько-російським договором, володіла
Московська держава. «Ані Київ без України, ані Україна без Києва існувати
не зможуть, бо яка користь з голови без тіла чи тіла без голови?»117 – наго-
лошував гетьман у зверненні до найвищих урядовців Османської імперії.
113 BKCz. – Rkps.498. – S.101; Сборник статей и материалов по истории юго-Западной Рос-
сии. – К., 1916. – Вып.2. – С.75–77; Пріцак О. Один чи два договори Пилипа Орлика з Туреч-
чиною...– С.307–308.
114 Цит. за: Пріцак О. Один чи два договори Пилипа Орлика з Туреччиною... – С.307.
115 О.Пріцак відзначав, що 16 березня 1712 р. турки виготовили новий текст договору для
України. Віднайшовши ориґінал угоди з П.Дорошенком, вони «в ім’я минулого» обмежили
владу П.Орлика територією Правобережжя (див.: Пріцак О. Один чи два договори Пилипа
Орлика з Туреччиною... – С.313).
116 Цит. за: Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХІІ. – С.57–60.
117 Там же. – С.57.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
27Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
П.Орлик, як ніхто інший, розумів, що віддання йому, згідно з грамо-
тою Агмеда ІІІ, Правобережжя не вирішить проблеми утвердження тут його
влади. Про це переконливо свідчили не лише наслідки походу 1711 р., але
й тогочасна міжнародна ситуація, адже на цю частину України, окрім Мо-
скви, претендувала ще й Варшава. І, до того ж, не вирішувалася головна
проблема українських гетьманів, яка існувала вже півстоліття, від початку
1660-х рр. – об’єднання України під єдиною булавою.
Задля виправдання перед шведським королем П.Орлик зробив спро -
бу подати українсько-турецьку угоду не як прийняття османського сю зе-
ре нітету, а як рівноправний союз, що був дуже вигідний для України118.
Також він намагався переконати Карла ХІІ в тому, що посольство на чолі
з Д.Горленком не дотрималося його настанов і не повинно було прийма-
ти привілей султана119. Після розмов зі шведським протектором П.Орлик
вирішив звернутися до Порти із заявою, що не вступатиме на територію
Правобережної України, поки султан не вреґулює це складне питання з ко-
ролем Речі Посполитої Авґустом ІІ Сильним. як стверджує О.Субтельний,
саме у цей час гетьман відмовився від надмірних зобов’язань перед турка-
ми, повернувшись до більш безпечної зверхності шведського монарха120.
Польський дослідник ю.Фельдман характеризував ситуацію, в яку по-
трапив П.Орлик, як дуже складну, адже виступати в похід на Правобереж-
ну Україну його примушував кримський хан. Водночас Карл ХІІ застерігав
гетьмана, що в такому випадку він позбавить його своєї протекції. Згодом
П.Орлик пояснював свої дії у 1712 р. тим, що Порта не захотіла скористати-
ся зі сприятливої нагоди перемоги росіян біля Пруту й змусити їх покину-
ти Україну, а, отже, султан порушив свої зобов’язання перед гетьманатом.
Натомість П.Орлик разом зі старшиною «заприсяглися не покидати заступ-
ництва й[ого] в[еличності] шведського короля, доки Україна не буде визволе-
на» від російської присутності121. Ось як в одному з листів до Карла ХІІ геть-
ман Війська Запорозького описував міжнародну ситуацію, в якій опинилася
Україна під час Північної війни: «Уже в минулому моєму посланні-проханні
достатньо поінформував найяснішу вашу королівську величність щодо ста-
тусу всієї – Правобережної й лівобережної – України, яка здавна належала
до Речі Посполитої Польської, і як потім її незаконно захопили московити,
а пізніше на підставі угод про вічний мир (1686 р. між Москвою та Поль-
щею – Т.Ч.) за правління Іоанна ІІІ (яна ІІІ Собеського – Т.Ч.), Правобе-
режну Україну, знищену постійними війнами, повернули Речі Посполитій,
а лівобережну з Києвом утримали під своєю владою; яке право мала Порта
Оттоманська на цю, Правобережну Україну, суміжну з її територіями, і як
її за Карловицькими угодами назавжди закріпили за Річчю Посполитою,
а пізніше московити, зворохобивши таємними інтриґами козаків, підданих
Речі Посполитої, до спротиву міжнародним угодам знову повернули її під
118 Борщак І. Orlikiana // Хліборобська Україна (Відень). – 1922. – Ч.4. – С.366–367.
119 Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик... – С.80.
120 Субтельний О. Мазепинці. – С.96.
121 Цит. за: Feldman J. Polska a sprawa wschodnia 1709–1714 // Rozprawy Polskiej Akademii
Umiejętności. – Т.40. – Kraków, 1926. – S.86.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
28 Т.В.Чухліб
свою владу, і яким чином турки відвоювали її у московитів по Прут, і повер-
нули Речі Посполитій на підставі Карловицьких угод»122.
Слід наголосити на тому, що при всій своїй «заанґажованості» у турець-
кій протекції український гетьман не зрікався короля Швеції навіть у
дуже складних і небезпечних для його життя ситуаціях, зокрема, під час
підготовки турків і татар до штурму табору Карла ХІІ у Варниці (т.зв. «ка-
лабалик»). Хан Девлет-Ґірей направив до П.Орлика турецького урядовця і
двох мурз, щоби дізнатися, на чиєму він боці – короля чи султана з ханом?
На таке питання гетьман заявив, що він ніколи не зречеться шведської
протекції123. «Девлет-Ґірей не зміг ані переконати мене, ані [злякати] по-
грозами, що він відрубає мені голову біля дверей мого помешкання й забере
мою родину в полон, якщо я […] не прийму заступництва турків»124, – пи-
сав згодом П.Орлик у своєму щоденнику. На чолі кількох десятків козаків
гетьман, як вірний васал свого сюзерена, бився разом із трьома сотнями
ґвардійців Карла ХІІ проти 20 тис. татар і 6 тис. турків у варницькому таборі
11–12 лютого 1713 р.
Після насильної депортації короля з території Османської імперії П.Ор-
лик хоча й змушений був номінально визнавати зверхність султана, однак
був на нього дуже ображений із багатьох причин. У листі до шведського рад ни-
ка Міллерна він писав: «було б мило богові й відповідало б сподіванням […],
якби священна королівська величність уклали мир із московитом, з’єд на в ши
з ним своє військо, і вдарили проти ворога імені християнського (Османської
Пор ти – Т.Ч.)»125. Оскільки гетьман втратив надію відвоювати в росіян
Україну за допомогою шведського короля, він запропонував протекторові
об’єд натися зі своїми одвічними ворогами. П.Орлик закликав Карла ХІІ укла-
сти договір із польським королем: «якщо його величність король шведський
укладе з Авґустом ІІ мир, щоб я, Військо та Україна, раніше включені в ту
угоду, не були ганебно покинуті на мусульманське рабство, оскільки я абсо-
лютно не згоден на турецьку протекцію над Україною»126. Утім, незважаючи
на невигідні умови султанського привілею й турецько-російських домовле-
ностей, П.Орлик почав виконувати їх умови й у зв’язку з тим, що в листопаді
1712 р. Османська імперія знову оголосила війну Росії, вислав на Правобе-
режжя підрозділи під керівництвом наказного гетьмана Д.Горленка. Проте
4 грудня під Уманню орликівці зазнали поразки від коронних військ на чолі
з М.любомирським. Однак згодом їм усе ж таки вдалося оволодіти значною
частиною Правобережної України, де вони й перебували з лютого по листо-
пад 1713 р. І хоча Карл ХІІ вже був далеко від України, П.Орлик у своїх ли-
стах до королівської канцелярії постійно повідомляв про те, як розвивається
122 Цит. за: The Diariusz podrozne of Pylyp Orlyk // Harvard Library of Early Ukrainian
Literature (Гарвардська бібліотека давнього українського письменства). – Vol.VI. – Harvard,
1989. – P.213–214.
123 Єнсен А. Орлик у Швеції. – С.160.
124 Цит. за: Субтельний О. Мазепинці. – С.98.
125 Єнсен А. Орлик у Швеції. – С.95.
126 Матеріали з Стокгольмського державного архіву // Крупницький Б. Гетьман Пилип Ор-
лик... – С.212.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
29Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
процес утвердження його влади «на правому березі» Дніпра127. Проте, і ця
акція гетьмана закінчилася невдачею. Причиною поразки була не лише
військова неспроможність П.Орлика та його союзників (1 серпня 1713 р. на
Правобережжі перебувало 10 тис. українських козаків, 12 тис. турок і 30 тис.
татар)128, а й міжнародна ситуація.
Поступово гетьман П.Орлик у своїй політиці відходить від орієнтації
на османську підтримку. Доки існувало переконання, що султан і хан до-
поможуть звільнити не лише спустошену Правобережну, а й лівобережну
Україну, гетьман співпрацював із турками й татарами, визнаючи їх
зверхність, але не пориваючи зі шведським королем. Але як тільки така
можливість була втрачена, він звернувся по допомогу до польського короля
Авґуста ІІ Сильного – П.Орлик прагнув добитися від уряду Речі Посполитої
дипломатичного визнання. Розглядався й проект примирення з московсь-
ким царем Петром І. Однак і це не допомогло гетьману втримати під
своєю владою хоча б територію Правобережжя. 22 квітня 1714 р. Османсь-
ка імперія підписала договір із Річчю Посполитою, згідно з яким Право-
бережна Україна відходила до польського короля. Зважаючи на турецько-
польські домовленості, український гетьман змушений був вивести свої
війська з Правобережжя.
З огляду на міжнародну ситуацію та втрату підтримки турецького сул-
тана, а також несподіваний від’їзд Карла ХІІ із бендер до Стокгольма геть-
ман П.Орлик та ґенеральна старшина у червні 1714 р. змушені були по-
датися до Швеції. Період перебування й діяльності гетьманського уряду у
цій країні протягом 1714–1720 рр. добре описаний у спеціальних працях129.
У 1714 р. основний театр бойових дій Північної війни знову пе ре-
мі с тився в Прибалтику. У цей час український еміґраційний уряд на
чолі з П.Орликом робив усе можливе для допомоги шведам у боротьбі з
росіянами. Гетьман Війська Запорозького розгорнув бурхливу диплома-
тичну діяльність у напрямку відновлення південного фронту та залучен-
ня до нього Кримського ханства й Запорозької Січі. Це робилося заради
відновлення інтересу Швеції та її союзників до «української справи». Про-
те активний наступ військ московського царя Петра І на позиції шве дів
у Північній європі, невтішні військово-політичні результати полтав-
сь ко-бендерського періоду війни, а також внутріполітична ситуація у
країні не сприяли поверненню дипломатії короля Карла ХІІ до проблем
міжнародного статусу України.
127 Письма к государю императору Петру Великому от генерал-фельдмаршала графа бори-
са Петровича Шереметева. – Ч.3. – Москва, 1778–1779. – С.224, 228, 239, 252; Материалы для
отечественной истории. – Т.2. – К., 1885. – С.52.
128 РГАДА. – Ф.79. – Оп.1. – Д.5. – л.44; Артамонов В. Россия и Речь Посполитая после
Полтавской... – С.143.
129 Єнсен А. Орлик у Швеції. – С.139–210; Субтельний О. Мазепинці. – С.108–111; Hägg-
man B. Den svenske befriaren av Ukraina... – P.7–20. Під час перебування у шведському місті
Крістіанстад П.Орлик неодноразово звертався до Карла ХІІ, членів його уряду та королівської
ради Швеції з проханням про матеріальну підтримку (див.: Riksarkivet (Stockholm). – Cosaci-
ca. – ІІ. – Р.101–102, 277, 283; Україна – Швеція: на перехрестях історії. – С.135). Відомий
також лист дружини гетьмана – Ганни Орлик (Герцик) – до шведської королеви Ульріки Еле-
онори про допомогу (Riksarkivet. – Cosacica. – ІІ. – Р.258–259).
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
30 Т.В.Чухліб
Незважаючи на загибель свого протектора Карла ХІІ під час облоги
норвезької фортеці Фредеріксгалль у 1718 р., сподівання П.Орлика та реш-
ти мазепинців на перемогу Швеції у Північній війні відновилися з укла-
денням 5 січня 1719 р. між австрійським імператором Карлом VI, курфюр-
стом Ганновера Георгом І і курфюрстом Саксонії та, одночасно, королем
Речі Посполитої Авґустом ІІ Сильним Віденського миру. Найважливішим
у цьому союзі було те, що польський король, який перед тим був найбільш
сильним і вірним союзником царя Петра І, мав перейти на бік прошведськи
налаштованих країн.
З огляду на зміни у міжнародній ситуації та чутки про відновлення ак-
тивних бойових дій тепер уже Швеції, Австрії, Польщі, Саксонії та Ганнове-
ра проти Росії гетьман П.Орлик вислав своїх представників до кошового ота-
мана Запорозької Січі І.Мочульського130 та кримського хана Саадет-Ґірея з
пропозицією підтримати шведів та їхніх нових і старих союзників у війні з
Петром І. Відомо, що на початку 1719 р. козацька старшина, яка перебувала
у Швеції разом з П.Орликом, активно готувалася до участі у нових битвах
на східному фронті Північної війни131.
Уряд П.Орлика розпочав активне дипломатичне листування з коро-
лем Речі Посполитої Авґустом ІІ Сильним та його урядовцями. Зокрема,
у своїх посланнях наступник І.Мазепи наголошував на тому, що разом із
запорозькими козаками зможе допомогти Варшаві у разі її виступу проти
Москви. Окрім того, український гетьман переконував польського короля у
необхідності відновити військово-політичний союз з Османською імперією та
Кримським ханством, а також пропонував налагодити стосунки з казансь-
кими татарами й таким чином створити «мусульманський пояс» війни з Пе-
тром І. Така пропозиція була частиною ширшого (й значною мірою авантюр-
ного) плану еміґраційного гетьманського уряду щодо великого наступу на
Росію, в якому були такі пункти: 1) турки наступають на Москву з району
Кавказу; 2) під час цього походу до османської армії приєднуються волзькі
татари; 3) військо П.Орлика та Запорозької Січі з’єднується з буджацькою
ордою і вступає в Україну з півдня; 4) із заходу на позиції росіян наступати-
муть війська Австрійської імперії та Речі Посполитої; 5) шведи відновлюють
активні дії у Північній європі, зокрема в Прибалтиці132.
Аби переконати нового шведського короля Фредрика І у перспективах
реалізації такого ґрандіозного міжнародного плану, гетьман П.Орлик разом
з оточенням у жовтні 1720 р. виїхав зі Швеції у напрямку Польщі та вислав
своїх представників до Запорозької Січі. Результатом заходів українського
еміґраційного уряду стала згода запорозьких отаманів І.Малашевича та
130 Відповідь кошового отамана Запорозької Січі І.Мочульського зі згодою підтримати
П.Орлика у боротьбі проти «московського ярма» була датована 20 грудня 1719 р. (див.:
Riksarkivet. – Cosacica. – І; Україна – Швеція: на перехрестях історії. – С.139; Кордт В.
Матеріали з Стокгольмського державного архіву до історії України другої половини ХVII –
початку ХVIII вв. // Український археографічний збірник. – 1930. – Т.3. – С.53–55).
131 Про це докладніше див.: Субтельний О. Мазепинці. – С.109–110.
132 Субтельний О. Мазепинці. – С.110.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
31Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
В.єрофеєвича133 підтримати цей проект. Однак з огляду на нові перемо-
ги царя Петра І та переорієнтацію учасників Віденського союзу на мир із
Росією варшавський, стамбульський та стокгольмський двори відхилили
амбіційні пропозиції П.Орлика. Утім, король Швеції все ж таки надав
гетьманові рекомендаційні листи до австрійського імператора, польського
короля, турецького султана й кримського хана134.
Відомо, що під час поїздки зі Швеції до Польщі український гетьман об-
говорював деталі свого військового плану з першим міністром Ганноверсько-
го курфюрства бароном А. фон бернсдорфом та представником короля Речі
Посполитої Флемінґом. Зрозумівши, що Північна війна йде до завершення,
а колишні вороги Петра І прагнуть укласти з ним мир, П.Орлик звернувся
до російського царя з пропозицією про визнання його влади в обмін на дозвіл
повернутися йому та старшині у свої колишні маєтності в Україні. Проте,
не отримавши ґарантій від Петербурґа, гетьман перебрався на територію
Османської імперії під захист султана, де налагодив відносини з турецькими
урядовцями, зокрема впливовим силістрійським бейлербеєм Абді-пашою135.
Оцінюючи тогочасні українсько-шведські стосунки, польський історик
В.Конопчинський писав, що гетьман П.Орлик і його оточення мали за
мету «збудувати незалежну Україну під протекторатом Швеції у відриві
від Польщі і Москви»136. Своєю чергою російський дослідник В.Артамонов
відзначав, що кордони «незалежної Української Речі Посполитої», яка
перебувала під протекторатом Швеції та користувалася захистом, союзом
і військовою допомогою Османської імперії й Криму, мали охоплювати
лівобережну, Сіверську, Слобідську, а також усю Правобережну Україну з
традиційним кордоном по річці Случ. Окрім того, українському гетьманові
мали підпорядковуватися донці-некрасівці й землі Війська Донського137.
Отже, гетьман П.Орлик продовжив курс свого попередника – І.Мазепи –
на впровадження ідеї «удільності» України за шведської протекції. І хоча
внаслідок постійних бойових дій реалізація «Пактів і конституцій законів і
вольностей Війська Запорозького…» (1710 р.) була неможливою, протягом
1711–1713 рр. окремі положення запроваджувалися на теренах Правобереж-
жя. Після 1714 р. еміґраційний український уряд дипломатичним шля-
хом намагався добитися поширення своєї влади на всю територію України.
Навіть після підписання у 1721 р. російсько-шведського Ніштадтського миру,
який завершив довголітню Північну війну, гетьман Війська Запорозького
П.Орлик та його сподвижники не припиняли активних дипломатичних дій у
напрямку відновлення попереднього політичного статусу та впровадження у
політичну практику ранньомодерного конституційного акту від 1710 р.
133 листи кошових отаманів І.Малашевича та В.єрофеєвича до шведської королеви Ульріки
Елеонори від 8 травня 1720 р. й короля Фредрика І від 20 серпня 1721р. див.: Riksarkivet. –
Cosacica. – І; Молчановский Н. Три письма кошевых атаманов к шведским королям // Киев-
ская старина. – 1899. – №1. – С.144–145.
134 бантыш-Каменский Д. источники малороссийской истории. – Ч.2. – С.302.
135 Написаний із Хотина лист силістрійського паші Абді до П.Орлика датується 19 вересня
1721 р. (див.: Riksarkivet. – Cosacica. – І; Україна – Швеція: на перехрестях історії. – С.138).
136 Konopczyński W. Polska a Turcja. 1683–1792. – Warszawa, 1936. – S.63.
137 Артамонов В. Россия и Речь Посполитая после Полтавской... – С.51.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
32 Т.В.Чухліб
Протягом 1726–1733 рр. гетьман підтримував активні стосунки з
Ст. ле щинським, який подав політичний меморіал французькому королеві
людовікові XV про підтримку прагнень орликівців підняти «революцію в
Україні»138. Один з останніх листів П.Орлика (від 30 травня 1741 р. з бу-
хареста) був адресований уряду шведського монарха Фредрика І. У ньому
гетьман Війська Запорозького через державного секретаря Швеції барона
Д. фон Гепкена просив північного монарха поновити привілей його попе-
редника, короля Карла ХІІ, що був «поширений в Україні для підняття духу
пригнобленого народу»139.
***
Отже, з огляду на військово-політичний союз між Москвою та варшавсь-
ким двором Авґуста ІІ Сильного проти Швеції на першому етапі Північної
війни почали справджуватися довголітні сподівання козацької еліти щодо
об’є днання двох частин України під однією владою – з весни 1704 р. й до осені
1708 р. за домовленістю між царем Петром І та королем Авґустом ІІ Силь-
ним гетьман І.Мазепа тримав на Правобережжі України багато тисячний
вій ськовий континґент для допомоги польському королеві у війні зі шведа-
ми. У зв’язку з цим тут почав відновлюватися традиційний полково-сотен-
ний устрій. Перед тим козацькі війська з лівобережної, Правобережної та
Запорозької України брали активну участь у війні свого сюзерена проти шведів
на теренах білорусії, литви, латвії, Естонії, Росії, Польщі та Німеччини.
Переконливі перемоги шведського короля Карла ХІІ, складення Ав-
ґус том ІІ Сильним своїх повноважень на користь шведського ставленика
Ст.ле щинського, прагматична централізаторська політика Петра І щодо
України, виснаження матеріальних і людських ресурсів Війська Запорозь-
кого, а, найголовніше, вступ шведської армії на північні українські землі по-
ряд з іншими причинами змусили уряд гетьмана І.Мазепи у жовтні 1708 р.
відмовитися від зверхності московського царя й перейти на бік його ворога.
Однак перемога російських військ поблизу Полтави у червні 1709 р., яка
стала переломною у ході Північної війни, перекреслила не лише протекто-
рат Швеції над козацькою Україною, але й над Річчю Посполитою. Подаль-
ша участь гетьманського уряду І.Мазепи, а потім П.Ор ли ка у військових
подіях та дипломатичних переговорах європейських та азіатських монархій
була тісно пов’язана з планами Карла ХІІ.
У результаті подій Північної війни та міжнародних угод 1711–1714 рр.
на території Правобережної України були знищені інститути гетьманату, а
сама ця територія остаточно перейшла під владу Речі Посполитої. По суті,
російський цар Петро І і турецький султан Агмед ІІІ «подарували» більшу
частину України польському королеві Авґусту ІІ Сильному в обмін на не-
втручання Польщі та її впливових європейських союзників у військове й
138 Rostworowski E. O Polską Koronę. Polityka Francji w latach 1725–1733. – S.248.
139 Riksarkivet. – Cosacica. – ІІ. – Р.155–161; Україна – Швеція: на перехрестях історії. –
С.142.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
33Козацтво Правобережної України в міжнародних відносинах ...
дипломатичне протистояння між Москвою і Стамбулом за Молдавію,
Причорномор’я та Приазов’я. Позиція козацького уряду Правобережної
України на чолі з наказним гетьманом С.Самусем та полковником С.Палієм
в умовах шведсько-польських воєнних дій на початку XVIII ст. полягала в
намаганні витіснити владні структури Речі Посполитої з Правобережжя та
в об’єднанні з лівобережною Україною під єдиною гетьманською владою і
протекторатом московського царя. У зв’язку з іґноруванням Петром І таких
політичних ініціатив правобережного козацтва воно почало підтримувати
гетьмана П.Орлика, який визнавав шведську протекцію.
З огляду на поразку російських військ у Прутській кампанії 1711 р.,
військову підтримку Швеції, Османської імперії, Кримського ханства та
прошведської шляхти Речі Посполитої П.Орлик в умовах Північної війни
1700–1721 рр. здійснював неодноразові спроби відвоювати територію ко-
зацької України у короля Авґуста ІІ Сильного та царя Петра І. Це робило-
ся за допомогою військових походів та активного залучення міжнародної
дип ло матії, що, однак, завершилося поразкою планів еміґраційного ук раїн-
ського уряду. 22 квітня 1714 р. Османська імперія уклала «остаточні» умо-
ви з Річчю Посполитою, згідно з якими Правобережна Україна відходила
до володінь польського короля, а лівобережжя залишалося під владою мо-
сковського царя. як відомо, перед тим Москва також відмовилася від право-
бережних українських земель на користь Корони Польської. Зважаючи на
ту рецько-польські, російсько-турецькі та російсько-польські домовленос ті
ге ть ман Війська Запорозького П.Орлик змушений був вивести свої війська з
Правобережжя, яке від часів правління б.Хмельницького становило осердя
козацької держави. До початку 1740-х рр. П.Орлик та його соратники за
до помогою різноманітних дипломатичних комбінацій та воєнно-політичних
проектів намагалися поновити свою владу над Україною.
The article disclose the international-political status of Right-bank Ukraine in
connection with diplomacy and hostilities of Muscovy, the Swedish Kingdom,
Rzeczpospolita and the Ottoman Empire at the beginning of XVIII century. In
exchange for non-intervention of Poland and its influential European allies in
confrontation between Russia and Turkey for Moldova, Black Sea and Azov Sea
Areas, tsar Peter I and sultan Ahmed III gave the most part of Ukraine under the
reign of the Polish king August II Strong. The Cossacks of Right-bank Ukraine
put up an armed resistance to plans of international diplomacy and aspired to
reunification with Left-bank Ukraine. Special attention is paid to the politics of
hetman’s Pylyp Orlyk government concerning Right-bank Ukraine.
|