Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей»
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105601 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» / А.М. Домановський, О.В. Файда // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 222-228. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-105601 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1056012016-08-23T03:02:18Z Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» Домановський, А.М. Файда, О.В. Хроніка 2011 Article Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» / А.М. Домановський, О.В. Файда // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 222-228. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105601 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка Хроніка |
| spellingShingle |
Хроніка Хроніка Домановський, А.М. Файда, О.В. Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» Український історичний журнал |
| format |
Article |
| author |
Домановський, А.М. Файда, О.В. |
| author_facet |
Домановський, А.М. Файда, О.В. |
| author_sort |
Домановський, А.М. |
| title |
Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» |
| title_short |
Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» |
| title_full |
Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» |
| title_fullStr |
Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» |
| title_full_unstemmed |
Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» |
| title_sort |
міжнародний симпозіум «homo byzantinus серед ідей та речей» |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Хроніка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105601 |
| citation_txt |
Міжнародний симпозіум «Homo byzantinus серед ідей та речей» / А.М. Домановський, О.В. Файда // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 222-228. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT domanovsʹkijam mížnarodnijsimpozíumhomobyzantinusseredídejtarečej AT fajdaov mížnarodnijsimpozíumhomobyzantinusseredídejtarečej |
| first_indexed |
2025-07-07T17:05:08Z |
| last_indexed |
2025-07-07T17:05:08Z |
| _version_ |
1837008587882233856 |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
РОНІкА
А.М.дОМАнОВський (харків), О.В.ФАйдА (львів)
МІЖНАРОДНИЙ СИМПОЗІУМ «HOMO BYZANTINUS
СЕРЕД ІДЕЙ ТА РЕЧЕЙ»
Останні два десятиліття стали періодом активного становлення української ві-
зантиністики, розвиток якої було перервано на початку 1930-х рр. Однією з ознак
цього процесу стало проведення численних наукових заходів, які тією або іншою
мірою торкалися візантинознавчої проблематики. Зазвичай, однак, вони у вигляді
секційних засідань або круглих столів були включені до більш широких тематично
і хронологічно конференцій чи конґресів. Важливу роль у цьому процесі відігравав
Харківський національний університет імені В.Каразіна, в якому вже з середини
1990-х рр. і до сьогодні реґулярно проходять започатковані Харківським історико-
археологічним товариством традиційні міжнародні історико-археологічні конфе-
ренції, де обов’язково працює секція з історії Візантії1.
З іншого боку, засідання, присвячені візантиністичній проблематиці, ста-
ли невід’ємною складовою наукових заходів, організовуваних університетським
Центром болгаристики та балканських досліджень імені М.Дринова2. Саме на базі
останніх було зроблено важливі кроки до виокремлення суто візантинознавчих на-
укових зібрань. Так, у рамках проведених у 2006 р. IV Дриновських читань, присвя-
чених 100-річчю від дня смерті проф. М.Дринова та 90-річчю від дня народження
1 Див.: Международная научная конференция «Проблемы археологии, древней и средне-
вековой истории Украины» (Харьков, 1995 г.) // Древности-1995. – Х., 1995. – С.4–5; Берест-
нев С.И., Ручинская О.А., Жиронкина О.Ю. Международная научная конференция «Про-
блемы истории и археологии Украины: К 140-летию со дня рождения акад. Д.и.багалея»
(Харьков, 16–18 апреля 1997 г.) // Древности, 1997-1998. – Х., 1999. – С.9–14; Ручинская О.А.,
Литовченко В.В. Международная научная конференция «Проблемы истории и археологии
Украины (Харьков, 21–23 октября 1999)» // Российская археология. – 2001. – №2. – С.176–180;
Буйнов Ю.В., Шрамко Б.А., Шрамко И.Б., Литовченко С.Д., Колода В.В., Куделко С.М. V
Международная научная конференция «Проблемы истории и археологии Украины», посвя-
щённая 350-летию Харькова и 200-летию Харьковского национального университета име-
ни В.Н.Каразина (Харьков, 4–6 ноября 2004 г.) // Древности-2005. – Х., 2005. – С.352–357;
Дьячков С.В., Пряхин А.Д., Берестнев С.И., Медведев А.П., Ручинская О.А., Литовченко С.Д.,
Домановский А.Н., Фомин М.В., Колода В.В., Куделко С.М. VI Международная научная кон-
ференция «Проблемы истории и археологии Украины», посвящённая 150-летию со дня рож-
дения академика В.П.бузескула // Древности-2009: Харьковский историко-археологический
ежегодник. – Вып.8. – Х., 2009. – С.296–315 та ін.
2 Див.: Станчев М.Г., Страшнюк С.Ю., Салєнков В.Ю. Дриновські традиції у Харкові
(замість передмови) // Дриновський збірник. – Х.; Софія, 2007. – С.5–7; Литовченко С.Д.
Международная научная конференция «история и культура болгарии в лицах и образах»,
секция «Древний мир и средние века» (Харьковский национальный университет имени
В.Н.Каразина, 6–7 октября 2005 г.) // Дриновський збірник. – Х.; Софія, 2007. – С.244–246;
Литовченко С.Д. Международная научная конференция «история и культура болгарии в
лицах и образах» // Древности-2005. – Х., 2005. – С.362–363.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
223Хроніка
проф. С.Сідельникова, які мали назву «Харківська школа болгаристики та візанти-
нознавства: минуле, сьогодення, майбутнє», відбувся круглий стіл «Античне і ран-
ньовізантійське суспільство: проблеми історії й історіографії»3.
ще ближче до виокремлення візантиністичного наукового заходу підійшли про-
ведені наступного, 2007 р., V Дриновські читання, присвячені 130-річчю визволення
болгарії з-під османського гніту – «Російсько-турецька війна 1877–1878 рр. та історич-
на доля болгарського народу»4. У рамках цього наукового заходу працювала секція
«Проблеми візантиністики у сучасній Україні» і круглий стіл візантиністів, які зібра-
ли науковців із Харкова, львова, Одеси (Україна), Софії (болгарія)5.
Поєднання двох наукових традицій, що йшли, відповідно, від заходів Хар-
ків ського історико-археологічного товариства, з одного боку, та університетського
Центру болгаристики та балканських досліджень, з іншого, призвело, нарешті, до
проведення у Харкові першого суто візантиністичного наукового зібрання. Ним став
Міжнародний симпозіум «Homo Byzantinus серед ідей та речей», організований
спільно кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків і Центром болгарис-
тики та балканських досліджень Харківського національного університету імені
В.Каразіна. Захід відбувся 1 липня 2010 р. на історичному факультеті університету
й зібрав відомих візантиністів із різних наукових центрів України, Росії, білорусії
та болгарії.
Пленарне засідання симпозіуму було присвячене візантиністам світової сла-
ви – видатним ученим Ігореві Шевченку та Ґеннадієві літаврину, які один за одним
відійшли у Вічність наприкінці 2009 р. Значення їхніх праць для світового й укра-
їнського візантинознавства годі переоцінити, тож робота симпозіуму стала гідним
вшануванням світлої пам’яті знаних істориків-візантиністів.
Відкрив пленарне засідання завідувач кафедри історії стародавнього світу і
середніх віків Харківського національного університету імені В.Каразіна Сергій
Сорочан, який коротко охарактеризував загальний стан сучасного українського ві-
зантинознавства, роз’єднаного на кілька анклавів, і констатував необхідність нала-
годження й інтенсифікації наукових контактів між дослідниками з різних реґіонів
України, чому й мають слугувати подібні наукові зібрання. Цю ж думку розвинув
директор Центру болгаристики та балканських досліджень імені М.Дринова Сергій
Страшнюк, який нагадав про успішний досвід роботи візантинознавчих секцій
і круглих столів під час IV і V Дриновських читань та висловив сподівання, що
симпозіум започаткує нову традицію суто візантиністичних зібрань, які стануть у
традиційними.
Засідання продовжила доповідь Андрія Ясіновського (Український Ка то-
ли ць кий Університет) «Професор Ігор Іванович Шевченко (1922–2009) серед
3 Див.: Станчев М.Г., Страшнюк С.Ю. IV Дріновські читання в Харкові // Укр. іст. журн. –
2006. – №4. – С.217–223; Stanchev M., Strashnuk S., Palangursky M. Fourth Drinov readings
at Kharkov (February 28 – March 1, 2006) // Etudes Balkaniques. – 2006. – №2. – Р.200–205;
Страшнюк С.Ю. IV Дриновські читання // Дриновський збірник. – Х.; Софія, 2007. – С.247–
254; Дроснева Е. Харковски празници на българистиката’2006 // Bulgarica. – 2006. – T.12. –
C.60–66.
4 Страшнюк С.Ю., Пригарін О.В., Домановський А.М. Російсько-турецька війна 1877–1878
рр. та історична доля болгарського народу. V Дриновські читання у Харкові // Дриновський
збірник. – Х.; Софія, 2009. – Т.3. – С.457–473.
5 Домановский А.Н., Файда О.В. Круглый стол «Проблемы византиноведения в современ-
ной Украине» (Харьков, 25–27 октября 2007 г.) // Классическая и византийская традиция.
2008: Материалы II Международного научного семинара молодых учёных, аспирантов, сту-
дентов. – белгород, 2008. – С.138–146; Домановський А.М., Пархоменко М.В. Українська ві-
зантиністика в Харківському університеті // Історичний журнал. – 2008. – №2. – С.115–121.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
224 Хроніка
візантійських ідей», в якій було відтворено науковий портрет видатного візантиніс-
та другої половини ХХ ст. Складне еміґрантське життя, базова освіта з класичної
філології, навчання в університетах різних європейських країн, розвиток наукової
кар’єри у найкращих американських університетах та наукових центрах, академіч-
на чесність, свобода й національний патріотизм – це ті складові, які вплинули на
формування науковця – спеціаліста з візантійської літератури й агіографії, грець-
кої палеографії, епіграфіки, слов’янської філології й історії.
Про творчий доробок Ґеннадія літаврина у вивченні контактів між Візантій-
сь кою імперією та Київською Руссю йшлося у другій пленарній доповіді Дмит-
ра Гордієнка (Інститут української археографії та джерелознавства імені М.Гру-
шевського НАНУ) «Русько-візантійські відносини в працях академіка Ґ.літаврина».
Питання русько-візантійських стосунків займають особливе місце в науковому до-
робку дослідника, який у цій сфері йшов у руслі російської школи візантиністики –
розгляду історії Візантії з позицій і в дотичності до історії Русі, що було започаткова-
но і розроблено ще В.Васильєвським. Однак спадщина науковця вирізняється своїм
всеохоплюючим характером як за часом (від самих початків русько-візантійських
відносин до падіння Константинополя), так і за тематикою: від політичних та еко-
номічних стосунків до питань культурного впливу.
Важливим моментом роботи засідання стала презентація новітніх візантиноз-
навчих видань Олега Вуса (львів)6, Ніколая Болґова (у співавторстві) (бєлґород)7 і
Татевіка Сарґсяна (Сімферополь)8. Наприкінці пленарного засідання з презента-
цією проекту міжнародної багатомовної платформи рецензій праць з історії європи
при баварській державній бібліотеці в Мюнхені (за матеріалами, наданими орга-
нізаторами проекту) виступив Андрій Домановський (Харків), який ознайомив при-
сутніх з основними завданнями та принципами проекту, що передбачає рецензу-
вання всіх праць з історії європи, можливість пре- і постпринту наукових видань,
модерованої дискусії (інтернет-сайт проекту: http://www.recensio.net/).
Далі робота симпозіуму відбувалася за двома секціями, умовно названими іс-
торико-археологічної та мистецтвознавчо-історіографічною. Першу з них очолили
Сергій Сорочан (Харківський національний університет імені В.Каразіна), Юрій
Могаричев (Кримський республіканський інститут післядипломної педагогічної
освіти, Сімферополь) і Леонтій Войтович (львівський національний університет
імені Івана Франка); секретар – Андрій Домановський. Тематика доповідей учас-
ників стосувалася широкого кола питань візантійської історії, археології, джерело-
знавства, економіки, культури.
Із доповіддю «Фортифікаційна практика імператора юстиніана І та криза лі-
нійної системи інженерної оборони Візантії», в якій ішлося про історію візантій-
ських укріплень на Кримському півострові, виступив Олег Вус. Доповідач, розви-
ваючи думки, висловлені у презентованій на пленарному засіданні монографії, за-
уважив, що впродовж останніх років правління імператора юстиніана I в системі
інженерного облаштування театру воєнних дій, на який тоді перетворилися північ-
ні провінції Ромейської держави, сталися значні зміни. Трансформувалися погляди
візантійської адміністрації на проблеми фортифікаційного забезпечення території
6 Вус О.В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист
Таврики та боспору в кінці IV – на початку VII ст. – л., 2010. – 304 с.
7 Болгов Н.Н., Смирницких Т.В., Сбитнева Ю.Н. Частная жизнь женщины в ранней Ви-
зантии. – белгород, 2009. – 169 с.
8 Свод армянских памятных записей, относящихся к Крыму и сопредельным регионам
(XIV–XV вв.) / Сост. Т.Э.Саргсян. – Симферополь, 2010. – 312 с.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
225Хроніка
імперії і відбувся перехід від простої лінійної до складної глибоко ешелонованої сис-
теми інженерної оборони.
Військовій тематиці також присвячувалася стендова доповідь Живко Живкова-
Жекова (Великотирновський університет імені св. Кирила і Методія, болгарія)
«Роль magisterii militum у військовій організації ранньої Візантії», в якій ішлося про
створення, розвиток і значення маґістерії мілітум у ранньовізантійському війську
IV–VII ст. Важливість цієї життєздатної структури дослідник проілюстрував тим
фактом, що у VII ст., після перемоги над персами, імператор Іраклій (610–641 рр.)
започаткував відновлення старих імперських структур. Саме на основі вцілілих ма-
ґістеріум мілітум виникли перші феми.
Олег Бубенок (Інститут сходознавства імені А.Кримського НАНУ) у допові-
ді «Заснування Аланської митрополії й початкові етапи християнізації аланів
Північного Кавказу» спробував довести, що поширення християнства серед алан-
ського населення відбувалася поетапно. Під час першого патріаршества Ніколая
Містика (901–907 рр.) було створено Аланську єпархію і християнами стали західні
алани-аси, а під час його другого патріаршества (912–925 рр.) християнство при-
йняли також і східні алани. Аланська єпархія стала митрополією вже у другій по-
ловині Х ст.
У спільній доповіді «Невідоме джерело з історії середньовічного Криму» Юрій
Могаричев і Татевік Сарґсян зупинилися на характеристиці нового, не запровад-
женого до сьогодні в науковий обіг, джерела – вірменських синаксарних житіях
перших херсонських єпископів. Ці рукописи пощастило виявити у Католикосаті ве-
ликого дому Кілікії (м.Антіліас, ліван), звідки було отримано фотокопії джерел. як
показує їх розгляд, вірменські житія херсонських єпископів, незважаючи на поді-
бність у загальній канві викладу з грецькими синаксарями, є, поза сумнівом, само-
стійним джерелом, яке заслуговує на окрему увагу. Вірменський варіант містить
більше подробиць і деталей.
Кримську тематику продовжив Михайло Нікіфоров (Кримське відділення Ін с-
титуту сходознавства імені А.Кримського НАНУ) доповіддю «До питання про дату
заснування візантійської феми у Криму й ролі Петрони Каматира у будівництві
фортеці Саркел». Доповідач зупинився на вирішенні проблеми датування місії
Петрони Каматира. На підставі свідчень хроніки Продовжувача Феофана вдало-
ся датувати похід імператора Феофіла до арабських кордонів, що передував появі
хозарського посольства у Константинополі, 833 р. Враховуючи час, необхідний для
подорожі, спорудження фортеці Саркел і заснування феми в Криму можна віднести
до 835–837 рр.
Олександра Латишева (Харківський національний університет імені В.Ка-
разіна) у своїй доповіді «Ранньосередньовічні храми Херсону: досвід реконструк-
ції» зупинилася на особливостях історико-літургійної реконструкції основних типів
ранньовізантійських храмів. За приклад було обрано базиліку №7, хрестоподібний
храм №19 (як зразок центричної споруди) і одноапсидний храм 958 р. як зазначи-
ла доповідач, використання сучасних технологій відкриває нові можливості для ре-
конструкції літургійного життя ранньосередньовічного Херсону, даючи можливість
скласти уявлення про зовнішній вигляд пам’яток, значна частина з яких не дійшла
до наших днів.
Херсонеську тематику продовжила спільна доповідь Євгена Туровського, Андрія
Філіппенка (Національний заповідник «Херсонес Таврійський») і Михайла Фоміна
(Харківський національний університет імені В.Каразіна) «Про датування херсо-
неських склепів із розписами», представлена на засіданні третім співдоповідачем.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
226 Хроніка
На сьогодні відкрито 13 таких поховальних споруд. Розписи херсонеських склепів
належать до числа пам’яток, які мають сюжетну і хронологічну схожість. як вва-
жають доповідачі, враховуючи закономірності зміни певних етапів розвитку похо-
вальної архітектури, розписи херсонеських склепів слід датувати часом не пізніше
кінця V ст. Нижню ж межу їх появи слід пов’язувати з місцевими подіями середини –
останньої чверті IV ст., коли у Херсоні сформувалася власна єпархія.
До археологічного блоку роботи секції належав також виступ Христини Лавиш
(Інститут мистецтвознавства, етнографії і фольклору НАН білорусії) «Знахідки ві-
зантійської кераміки на території білорусії». Кераміка була однією з груп візан-
тійських виробів, які імпортувалися на Русь, в тому числі до її західного реґіону.
Найбільш масовою частиною візантійського імпорту були амфори, в яких перево-
зилися продукти харчування (вино, олія, фрукти, горіхи). На сьогодні на території
білорусії знайдено понад 5000 амфорних фраґментів із 25 археолгічних пам’яток.
Нечисленними натомість є знахідки візантійської полив’яної кераміки, яка, на дум-
ку дослідниці, потрапляла сюди випадково, а не з купцями.
У своїй цікавій доповіді «Проблеми галицько-болгарських стосунків у першій
третині ХІІІ ст.» Леонтій Войтович здійснив спробу на основі аналізу різнорідних
джерел і досліджень останніх років переважно болгарських істориків реконструю-
вати галицько-болгарські стосунки першої третини ХІІІ ст. Основну увагу було при-
ділено епізодам, пов’язаним з поваленням борила (1207–1218 рр.) та приходом до
влади Івана ІІ Асеня (1218–1241 рр.), а також спробам угорського королівства, яке
в той період добилося певних успіхів у боротьбі за галицьку спадщину, установити
контроль над Нижнім Подунав’ям і болгарією.
Нарешті, економічну історію Візантії було представлено блоком із трьох до-
повідей харківських дослідників. У виступі Сергія Сорочана «Про циклічність і
періодичність часу торгівлі в ранній Візантії» йшлося про сприйняття торгівлі у
Візантійській імперії з погляду певних часових відтинків – сільськогосподарських і
навіґаційних сезонів, релігійних свят і постів, годин доби тощо, і, відповідно, про її
часову реґламентацію. як вважає дослідник, «час купця» настав у Візантії значно
раніше, ніж у Західній європі, що знайшло свій прояв у відносно вільному розпо-
рядженні часом для торговців і ремісників, які майже не обмежувалися якимось
державними приписами, але, швидше, контролювалися вимогами релігійного ха-
рактеру, церковними догмами, постами.
Доповідь Костянтина Бардоли «"Розвідний міст" між Сходом і Заходом. Роль
Візантії в розвитку торгівлі Західної європи» було присвячено місцю й значенню
Візантійської імперії у розвитку міжнародної торгівлі за доби раннього середньо-
віччя. Займаючи вкрай вигідне географічне положення, імперія ромеїв відіграла
важливу роль у становленні й розвитку західноєвропейської середньовічної торгів-
лі, значною мірою спричинивши розквіт італійський торгівельних республік, які
вдало скористалися з можливостей, що їх надавав «розвідний міст» візантійської
торгівлі зі Сходом.
Нарешті, методологічний характер мала доповідь Андрія Домановського «Мож-
ливості математичного моделювання для дослідження економіки ранньосередньо-
вічної Візантії: здобутки, проблеми, перспективи», в якій ішлося про використання
формалізованого математичного моделювання у дослідженні візантійської економі-
ки. Використання методів математичного моделювання економічних процесів може
бути успішним не лише за наявності великих обсягів числових даних. Важливим
є передусім створення математичних моделей за рахунок встановлення функціо-
нальних зв’язків між умовними змінними величинами, до яких зводиться у моделі
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
227Хроніка
досліджувана система. Застосування математичного моделювання передбачає фор-
малізацію даних, завдяки чому вони отримують нову пізнавальну властивість, якої
були позбавлені у звичайному якісному наративі.
Історіографічно-мистецтвознавчу секцію очолювали Олександр Головко (го лов-
ний консультант апарату Верховної Ради України, Київ) і Ніколай Болґов (бєл-
ґородський державний університет, Російська Федерація), секретарями були Олег
Файда (львівський національний університет імені Івана Франка), Ірина Горнова
(Одеський національний університет імені І.Мечникова).
Роботу секції відкрила доповідь Юлії Матвєєвої (Харківська державна акаде-
мія дизайну та мистецтв) «Катапетасма: спадщина візантійської традиції (походжен-
ня, символіка, іконографія)». Дослідниця простежила багатовікову, починаючи від
раннього християнства, історію трансформації церковного полотна, яке згодом пе-
ретворилося на завісу за царськими вратами. Демонстрація рідкісних збережених
зразків цього храмового атрибуту супроводжувалась обґрунтованими гіпотезами
щодо багатого змістового навантаження вміщених там зображень з урахуванням,
що важливо, літургійної символіки, в контексті якої і функціонувала катапетасма.
Входження Русі до світової християнської спільноти і формування церковної
організації слов’ян Східної європи в другій половині Х–ХІ ст. було предметом ви-
ступу Олександра Головка, який наголосив, що запровадження християнства у цій
частині європейського континенту становило собою тривалий багатоплановий про-
цес, який позначився на всіх сферах життя населення, відтак тему християнізації
східних слов’ян треба аналізувати не лише в контексті зміни релігії, але і як карди-
нальний прорив у сфері духовності, ідеології, культури, адміністративно-політичній
структурі організації суспільства Русі. Християнізація тривала кілька століть, інтен-
сивність засвоєння нової релігії на різних етапах була різною. На думку доповідача,
відносно швидко християнство поширювалось у містах, проте сільське населення
засвоювало його повільно. Деякі великі сільські реґіони східнослов’янського світу
фактично до монґольської навали середини ХІІІ ст. залишалися язичницькими.
У доповіді В’ячеслава Корнієнка (Національний заповідник «Софія Київсь ка»)
«Мала есхатологія» Давньої Русі у світлі епіграфічних досліджень у Софії Київ сь -
кій» на основі окремих ґрафіті із цього храму (есхатологічного календаря, виявле но -
го у вівтарі приділу св. Георгія Великомученика на фресці св. Василія Великого), а
також низки писемних пам’яток захищалася теза про одночасне прийняття Руссю
від Візантії разом із християнством ідеї малої (індивідуальної, частинної) есхатології.
У виступі Аліни Кондратюк (Національний Києво-Печерський історико-куль-
турний заповідник) «Монументальний живопис церкви Спаса на берестові доби
Петра Могили: проблематика і перспективи дослідження» на перший план постав-
лено досі нез’ясовані проблеми атрибуції фресок цієї церкви, доповідач найперспек-
тивнішою вважає висловлену в історіографії думку, відповідно до якої виконавця-
ми розписів могли бути високопрофесійні майстри-греки, котрі жили на території
Румунії. А.Кондратюк також відзначила унікальну для українських теренів ціліс-
ність, стильову єдність художнього ансамблю церкви Спаса на берестові.
Дві концепції візантійського історієписання ХІ ст. на прикладі окремих сюжетів
із творів Михаїла Пселла («Хронографія») і йоанна Скилиці («Огляд історії») проана-
лізовано у доповіді Ірини Горнової. Аналізуючи описане обома авторами повстання у
час правління василева Василія ІІ болгаробойца, дослідниця схиляється до висновку,
що попри формальну належність авторів до одного жанру ромейської історіографії,
вони принципово відмінні у своїй методі написання. якщо й.Скилиця продовжує тра-
дицію анонімних візантійських хронік, тобто самоусувається з розповіді, описує події
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
228 Хроніка
надзвичайно докладно, компілює, об’єктивність усвідомлює через внутрішнє автор-
ське відчуття справедливості, то М.Псел діяв інакше – він шукав внутрішню мотива-
цію подій, вважав, що історія твориться в результаті складної взаємодії переконань,
психологічних особливостей, притаманних правителям і їх найближчому оточенню.
Ростислав Філіппенко (Національна фармацевтична академія України, Хар-
ків) представив перед науковою громадськістю виступ на тему «є.К.Рєдін – історик
візантійського мистецтва». Дослідник виділив у життєписі вченого ключові події,
починаючи зі студентської лави, які сприяли формуванню визначного мистецтвоз-
навця-візантиніста. Проаналізовано основні праці є.Рєдіна з історії мистецтва ро-
меїв та культури Давньої Русі.
Ніколай Болґов (бєлґородський державний університет, Російська Федерація)
у доповіді «Завершення посткласичного епосу в ранній Візантії. Георгій Пісида і
Кресконій Корипп» розглянув феномен посткласичного епосу – останнього в ан-
тичній традиції епічного твору VI–VII ст. – латинські поеми Кресконія Кориппа з
Константинополя і грецькі – Георгія Пісиди. Цих авторів поєднує імперська ідея, а
їх важливість як історичних джерел недооцінена в історичній науці.
У доповіді «Медицина ромеїв у східноєвропейській історіографії» Олег Файда
(львівський національний університет імені Івана Франка) охарактеризував на-
працювання російських та українських істориків від кінця ХІХ ст. до наших днів
у справі вивчення візантійської медицини. Автор проаналізував праці представ-
ників університетської науки та богословського середовища, публікації радянських
і сучасних візантиністів, указав на розбіжності підходів істориків-медиків, які пе-
реважно констатують досягнення цієї галузі на певному хронологічному етапі та,
власне, істориків, котрих більше цікавить соціальний аспект у становленні медич-
ної практики і медичних знань. Доповідач зробив висновок, що навіть на тлі чима-
лих здобутків у вивченні медицини ромеїв західними вченими східноєвропейська
історіографія також має гідний доробок.
Сергій Лучканин (Київський національний університет імені Тараса Шевчен-
ка) у доповіді «Змалювання візантійської цивілізації в історичному романі румун-
ського прозаїка Михаїла Садовяну “Золота гілка”» зупинився на аналізі образу
візантійських держави й суспільства у творі відомого румунського письменника.
М.Садовяну пластично змальовує картину візантійського суспільства, де панували
терор і страх, особливо за доби іконоборства, якій і присвячено його твір, а імпера-
торську владу показано деспотичною і мало не тоталітарною. Доповідач зазначив,
що письменник дещо згущує барви в описі «темного середньовіччя», як свого часу
це робилося у просвітницькому візантинознавстві, однак вони потрібні йому для
аналогії з євразійським тоталітаризмом 1930-х рр.
***
За підсумками роботи симпозіуму планується видати блок статей у черговому
томі «Дриновського збірника». Учасники також неодноразово висловлювали думку
про необхідність створення окремого реґулярного суто візантиністичного україн-
ського видання у формі щорічника. Сподіваємося, поява такого видання незаба-
ром стане можливою, оскільки, як показала робота симпозіуму, науковий рівень
української візантиністики цілком конкурентоспроможний на міжнародному рівні,
і лише відсутність належної дієвої організаційної структури гальмує його розвиток.
Упевнені, найближчим часом цю диспропорцію буде подолано й вітчизняне візан-
тинознавство зробить черговий крок до того, щоби посісти гідне місце серед націо-
нальних візантиністичних шкіл.
|