Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний?

Порівняно нещодавно Верховна Рада України ухвалила, що 2010 р. належало відзначати 440 років від дня народження запорозького гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного. Чи правомірна з наукового погляду ця хронологічна установка, визначена вищим органом законодавчої влади? На основі вивчення джерел, що ді...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Сас, П.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Історичні студії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105629
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? / П.М. Сас // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 36-49. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-105629
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1056292016-09-06T03:02:06Z Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? Сас, П.М. Історичні студії Порівняно нещодавно Верховна Рада України ухвалила, що 2010 р. належало відзначати 440 років від дня народження запорозького гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного. Чи правомірна з наукового погляду ця хронологічна установка, визначена вищим органом законодавчої влади? На основі вивчення джерел, що дійшли до наших днів, а також застосовуючи спеціальні дослідницькі методики, зокрема графологічний аналіз, у цій статті реконструйовано дату народження славетного гетьмана. Rather recently Verkhovna Rada decreed the 440-th anniversary of the day of zaporozhian hetman P.Konashevych-Sahaidachny’s birth should be in 2010. Can this chronological directive determined by superior legislative body, be scientifically rightful? In this article the day of glorious hetman birth was reconstructed on the basis of researched extant sources and by using the special scientific methods (particularly, the graphological analysis). 2011 Article Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? / П.М. Сас // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 36-49. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105629 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії Історичні студії
spellingShingle	Історичні студії Історичні студії Сас, П.М. Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? Український історичний журнал
description	Порівняно нещодавно Верховна Рада України ухвалила, що 2010 р. належало відзначати 440 років від дня народження запорозького гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного. Чи правомірна з наукового погляду ця хронологічна установка, визначена вищим органом законодавчої влади? На основі вивчення джерел, що дійшли до наших днів, а також застосовуючи спеціальні дослідницькі методики, зокрема графологічний аналіз, у цій статті реконструйовано дату народження славетного гетьмана.
format	Article
author	Сас, П.М.
author_facet	Сас, П.М.
author_sort	Сас, П.М.
title	Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний?
title_short	Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний?
title_full	Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний?
title_fullStr	Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний?
title_full_unstemmed	Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний?
title_sort	коли народився петро конашевич-сагайдачний?
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Історичні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105629
citation_txt	Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? / П.М. Сас // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 36-49. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT saspm kolinarodivsâpetrokonaševičsagajdačnij
first_indexed	2025-07-07T17:10:34Z
last_indexed	2025-07-07T17:10:34Z
_version_	1837008958295900160
fulltext	Укр. іст. журн. – 2011. – №3 П.М.СаС* КОЛИ НАРОДИВСЯ пЕТРО КОНАшЕВИЧ-САГАйДАЧНИй? Порівняно нещодавно Верховна Рада України ухвалила, що 2010 р. належало від- значати 440 років від дня народження запорозького гетьмана П.Конашевича- Сагайдачного. Чи правомірна з наукового погляду ця хронологічна установка, визначена вищим органом законодавчої влади? На основі вивчення джерел, що дійшли до наших днів, а також застосовуючи спеціальні дослідницькі мето- дики, зокрема графологічний аналіз, у цій статті реконструйовано дату на- родження славетного гетьмана. Фахівцям добре відомо, що точно встановити час народження гетьма- на Війська Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного неможливо, оскільки у розпорядженні дослідників немає документа на кшталт метрич- ного свідоцтва. через це не зовсім зрозумілою видається позиція тих авто- рів, які називають певну дату народження П.Сагайдачного, не перейма- ючись її обґрунтуванням. Приміром, в одній із праць роком появи на світ майбутнього запорозького гетьмана визначено 1550 р.1 В іншій читаємо: «У сім’ї дрібного українського шляхтича приблизно у 1570 р. народився хлопчик, якого нарекли Петром»2. У подібній констатуючій манері пишуть автори ще однієї книги: «Петро Конашевич-Сагайдачний народився близь- ко 1577–1578 рр. у селі Кульчицях (нині Самбірського району на львівщи- ні) ймовірно в родині українського шляхтича»3. як бачимо, названі дати народження П.Сагайдачного – 1550, 1570, 1577–1578 рр. – вельми різнять- ся, а першу та останню з них розділяють майже три десятиліття! Відтак неважко переконатися, що вивчення істориками цього питання неперекон- ливе та аж ніяк не вичерпане. через жалюгідність джерельної бази, пов’язаної з особою П.Са гай- дачного, для встановлення найбільш вірогідної дати його народження вкрай важливий вибір науково прийнятної методики та дослідницького інструментарію. На нашу думку, потрібно насамперед ретельно дос лідити датовані рукописні матеріали, в яких відображено об’єктивну інформа- цію про психофізичний стан запорозького гетьмана. Ідеться про потребу здійснити графологічний аналіз почерку П.Сагайдачного. Істотні опосе- редковані дані про його вік може дати вивчення фізичних можливостей, продемонстрованих у бойовій обстановці, аналіз сімейного стану, а також іконографія гетьмана 1620-х рр. Отже стисло розглянемо джерельні мате- ріали та повідомлення. 1 Сушинський Б. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців ХV–ХІХ ст.: Історичні есе у 2 т. – Одеса, 2006. – Т.1. – С.214–215, 219. 2 Апанович О.М. гетьмани України й кошові отамани Запорозької Січі. – К., 1993. – С.10. 3 Гуржій О.І., Корнієнко В.В. гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. – К., 2004. – С.24. * Сас Петро Михайлович – доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 37Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? Почерк П.Сагайдачного як визначник вікових особливостей автора Доведено, що почерк людини зазнає певних змін залежно від обставин її життя та фізичного розвитку. Макроознаками почерку вважають, зокре- ма, нахил, форму та розміри літер, напрямок рядків, відстань між слова- ми й рядками, величину берегів, натиск, форму петель, а мікроознаками – специфіку написання великих і малих літер, цифр4. Досліджуючи почерк П.Сагайдачного, скористаємося двома його листами, написаними з інтерва- лом у два роки, причому останній з’явився за кілька місяців до смерті геть- мана. Ідеться про його власноручний лист до богуславського підстарости С.Вілья ма, датований 2 січня 1620 р.5, а також до литовського польного геть- мана Криш тофа Радзивілла від 23 січ- ня (за н. ст.) 1622 р., під яким П.Са гай- дач ний зро бив підпис власною рукою6. Текст листа П.Сагайдачного від 2 січня 1620 р. до С.Вільяма написано на одному аркуші польською мовою, він має 25 рядків разом із підписом (див. ілюстр.1). За браком місця не розглядатимемо детально найваж- ливіші його графологічні особливості (цьому, а також листу запорозького гетьмана до К.Радзивілла від 23 січня 1622 р., буде присвячено іншу публі- кацію, яка готується до друку). Звер- немо увагу, зокрема, на деякі риси підпису П.Сагайдачного, представле- ного у рядку №22: Wm me˚ M Pana Zyczliwy PK (В[ашої] м[илості] м[ого] м[илостивого] пана доброзичливий П[етро] К[онашевич]). ця етикетна формула засвідчення поваги до адре- сата завершується ініціальними літе- рами PK (P[iotr] K[onaszewicz]). Висо- та літери P по вертикалі становить 1,2 4 Щеголев И., Чернов Ю. графология ХХI века. – Санкт-Петербург, 2008. – С.57–58. При дослідженні макро- й мікроознак почерку П.Сагайдачного ми спиратимемося на певні елементи методики, якої дотримуються автори цієї монографії. 5 П.Конашевич до С.Вільяма, 2.І.1620 // Archiwum Glówne Akt Dawnych w Warszawie (далі – AGAD). – Archiwum Potockich z Łańcuta (далі – APL). – Rkps.№9. – Cz.1. – S.320. 6 П.Сагайдачний до К.Радзивілла, 13(23).І.1622 // AGAD. – Archiwum Radziwiłłów (далі – AR). – Dz.II. – Rkps.№804. – S.2. Ілюстр.1 Перший аркуш власноручного листа запорозького гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного до богуславського підстарости С.Вільяма (2 січня 1620 р.) Укр. іст. журн. – 2011. – №3 38 П.М.Сас від висоти літери W7 у слові Woyska (рядок №24), а ширина по горизонталі з урахуванням розчерку – 2,5 від цієї величини. Відповідні параметри літери K – 2,2 та 2,5. Обидві ці графеми написані у два прийоми. Хвиляста лінія рядка №22, яка піднімається, причому і на його початку, і наприкінці, може сигналізувати про гнучкість, виверткість розуму та загальну оптимістичну налаштованість. Значний нахил графем цього рядка, розмашисті початко- ві штрихи, великий перепад у висоті при написанні першого та наступних елементів літер, наявність вельми високих великих і дуже маленьких ряд- кових літер, вузьких петель і загострених елементів графем, тонких і силь- них натисків пера, чималих відстаней між словами та окремого написання літер у словах є відображенням імпульсивного, вибухового характеру, не- стримного потягу до домінування над іншими. Маємо певні підстави й для припущення про властиві авторові почерку високу самооцінку, спритність, меткість та розвинене інтуїтивне начало. Перелічені ознаки вказують на тверду руку, гострий зір, а також велику практику письма. У рядках 24 та 25 подано повний підпис П.Сагайдачного з його гетьман- ським титулом: Piotr Konaszewicz Hethman Wojska IKM Zaporozkie˚ (Петро Конашевич, гетьман Війська й[ого] К[оролівської] М[илості] Запорозького) є підстави стверджувати, що у цьому підписі доволі виразно просте- жується бажання П.Сагайдачного особливим чином вирізнити насамперед ініціальні літери свого імені та прізвища. це проявилося у вельми акурат- ному та геометрично вивіреному їх виведенні порівняно з іншими анало- гічними літерами. Підтвердженням цього також є унікальна для листа запорозького гетьмана манера написання літери К – ідеться про надзви- чайно велику та розмашисту верхню частину її другого елемента. Попри те, що П.Сагайдачний писав прикінцеві рядки у швидкому темпі (так са- мо, як увесь текст листа), він помітно більше стежив за тим, щоби вони бу- ли рівними – відтак рядки написані ніби під шнурок. Приміром, рядкові частини графем рядка №25 перебувають на однаковому віддаленні (24 мм) від нижнього краю аркуша. Усе це можна розглядати як вказівку на вмін- ня концентруватися та прораховувати наперед наслідки своїх дій. У цьо- му випадку вочевидь ідеться й про амбіційність того, хто писав, його любов до слави, повагу до титулу гетьмана Війська Запорозького та прагнення продемонструвати авторитет гетьманської влади своєму адресатові. Те, що П.Сагайдачний міг писати навіть міліметровими літерами, за потреби ре- тельно вивіряв контури графем, нерідко робив сильні натиски, прикрашав текст вигадливими геометризованими, композиційно цілісними складними 7 літера W розпочинається з розмашисто написаного дугоподібного початкового штриха (найбільша ширина цієї дуги 2,0 мм), що повернув униз до лінії рядка з нахилом праворуч під кутом близько 38°, утворивши перший елемент графеми. По вертикалі він дорівнює 4,5 мм, а другий елемент – 1,3 мм (третій елемент дещо менший від останнього). Ширина цієї літери в основі становить 5,0 мм. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 39Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? розчерками пера, слугує наочним доказом того, що він мав гострий зір, твер- ду руку, самовладання, велику здатність концентруватися й орієнтуватися, добру реакцію та моторику руки. Звісно, такими рисами могла похвалитися людина у розквіті фізичних, інтелектуальних сил. Коротко розглянемо під- пис П.Сагайдачного у листі до ли тов сь кого польного гетьма- на К.Радзивілла від 23 січня (за н. ст.) 1622 р. (див. ілюстр.2). За час, що минув від написання листа С.Вільяму (2 січня 1620 р.), у житті запорозького провідника відбулися події, які могли впли- нути на його почерк. У джерелах зустрічається повідомлення, що у червні 1620 р. він майже втратив зір через якусь хворобу очей. Іш- лося про те, що козаки, які збира- лися у морський похід проти турків і зустріли спротив своєму задуму з боку гетьмана П.Сагайдачного, хотіли навіть його втопити – на той момент май- же сліпого8. Можна припустити, що інформація про різке погіршення зору перебільшена. Принаймні неспростовним фактом є те, що ще у січні 1620 р., пишучи листа С.Вільяму, гетьман мав гострий зір, а в березні ніщо йому не завадило особисто командувати козаками під час відбиття татарського вторг нення в Україну9. якщо влітку 1620 р. у П.Сагайдачного й виникли якісь проблеми з очима, то, очевидно, він їх навмисно перебільшив, аби ухи- литися від морського походу та не стати жертвою козацької розправи. Хоч би там як, а в березні 1621 р. П.Сагайдачний, на той час полковник, воче- видь мав добрий зір, супроводжуючи єрусалимського патріарха Феофана до молдавського кордону10. Під час Хотинської війни 1621 р. П.Сагайдачний зазнав поранення, від якого невдовзі помер. Касіян Сакович, автор панегірика «Вірші на жаліс- ний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного…» (1622 р.), писав, що з-під Хотина запорозький гетьман повернувся напівмертвий («Пріихалъ до Кіева, наполы умерлый»), запевняючи, що його герой мав навіть декілька поранень11. Риторично забарвлену тезу про «напівмертвого героя» – П.Сагайдачного, – котрий повернувся з Хотинської війни, підхопив 8 Сласький до С.Жолкевського, 26.VІ.1620 // Miejska Biblioteka im. E.Raczyńskiego w Poznaniu (далі – Biblioteka Racz.). – Rkps.№2. – S.504. 9 г.Шломович до я.Острозького, 23.ІІІ.1620 // AGAD. – APL. – Rkps.№1574. – S.1. 10 Новини з Білгорода, без дати // Biblioteka Racz. – Rkps.№2. – S.817. 11 Сакович К. Вѣршѣ на жалосный погребъ Зацного Рыцера Петра Конашевича Сагайдачного, гетмана Войска Его Кор. Милости Запорозкого, Зложоныи презъ инока Касіана Саковича Ректора школъ Кіевскихъ въ Брацтвѣ. Мовленые отъ его спудеовъ на погребѣ того цчого рыцера въ Кіевѣ, въ недѣлю проводную, року Божого, тисяча шесть сотъ двадцать-второго // Голубев С. история Киевской духовной академии. – К., 1886. – Вып.1. Приложения. – С.32–33, 35. Ілюстр.2 Підпис запорозького гетьмана П.Конашевича- Сагайдачного у листі до литовського польного гетьмана К.радзивілла (13 (23) січня 1622 р.) Укр. іст. журн. – 2011. – №3 40 П.М.Сас та продовжив козацький історик XVIII ст. Самійло Величко, який, серед ін- шого, писав, що вже під Хотином гетьман був настільки немічний, що фак- тично лежав на смертному одрі12. Насправді, як свідчать джерела, під час Хотинської битви 1621 р. та од- разу по її завершенні П.Сагайдачний, попри вогнепальне поранення ру- ки, був вельми енергійним та діяльним. Проте рана таки далася взнаки й 20 квітня 1622 р. гетьман помер. Водночас ще у січні 1622 р. П.Сагайдачний демонстрував доволі високу політичну активність, пишучи, зокрема, листи різним адресатам, у тому числі королівським комісарам13. яким насправді був фізичний стан запорозького гетьмана на початку 1622 р. вочевидь може допомогти визначити графологічний аналіз його автографа. Текст листа П.Сагайдачного до К.Радзивілла від 23 січня 1622 р. на- писав військовий писар лаврентій Пашковський. гетьманові ж належить зроблений унизу власноручний підпис із титулом, що вмістився на двох рядках: Piotr Konaszewicz Hetman Z Rycerstwem IKM Zaporozkiem (Петро Конашевич, гетьман, із рицарством й[ого] К[оролівської] М[илості] Запорозьким) Вивчення графологічних особливостей підпису П.Сагайдачного у цьому листі дає підстави для висновку, що почерк гетьмана в основному зберіг ри- си, притаманні його листу до С.Вільяма від 2 січня 1620 р. Водночас у більш пізньому почерку простежуються певні нові ознаки й тенденції. як видається, вони були зумовлені, серед іншого, чималим інтересом П.Сагайдачного до К.Радзивілла як політичного союзника запорожців. Порівняно з текстом лис- та 1620 р., у підписі 1622 р. з’явилися деякі більш вигадливо написані великі літери, ширші та округліші петлі. Мала літера p набула заключного штри- ха, спрямованого праворуч до рядка. Очевидно цей елемент, а також манера писати велику літеру K з вельми значною дугоподібною верхньою частиною другого елемента літери, асоціювалися у П.Сагайдачного з уявленнями про каліграфічне письмо, засвоєне ним ще під час навчання в Острозькій школі. Автор листа вочевидь хотів справити враження на свого адресата ви- гадливим розчерком пера наприкінці підпису. Привертає увагу й окреме написання з каліграфічною старанністю першої літери в імені Piotr. ще од- ним психологічно ключовим для П.Сагайдачного словом було його пат- ронімічне прізвище, написане також старанно й за особливою графічною схемою. У ньому перша, середня та остання літери (K, z у складі sze та z наприкінці слова) мають надрядкові частини, що вищі відповідно на 4, 2 та 12 Величко С. летопись событий в Юго-Западной России в ХVІІ в. – К., 1852. – Приложения к т.1 летописи Величка. – С.34–37. 13 Комісія з козаками, учинена у січні місяці 1622 р. // Biblioteka Muzeum Narodowego im. ks. Czartoryskich w Krakowie (далі – Biblioteka Czart.). – Rkps.№206. – S.533, 554. Див. також: Беджицька А. Звіт про роботу козацької комісії у Києві у січні 1622 року. Документ // Записки НТШ. – Т.ССLII: Праці комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. – л., 2006. – С.529–530. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 41Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? 3,1 величини корпусу літер, розташованих поряд. Відтак у прізвищі утво- рено вертикальні акценти: KonasZewicZ. Тобто бажання автора підпису демонстративно увиразнити своє ім’я та прізвище безсумнівне, що вочевидь вказує на його розвинене почуття власної гідності, прагнення бути у центрі уваги та любов до слави й влади. У листі П.Сагайдачного від 23 січня 1622 р. є всі ознаки того, що його ав- тор мав тверду, із доброю моторикою, руку, гострий зір, просторову орієнта цію, зберігав свою амбіційність та гостроту комбінаційного розуму. Про це свід чать, зокрема, його виняткове вміння раціонально компонувати та есте ти зувати підпис, спроможність тримати на рівній лінії рядки, писати у швид кому тем- пі розгонистим скорописом, енергійно врізаючись натисками пера у папір і, водночас, виводити, у тому числі схожими на павутину тонкими лініями, геометрично вивірені лінії та петлі, а також використовувати у ряді ви пад ків вельми дрібні букви. Усе це вказує на те, що й у січні 1622 р. П.Са гай дач ний, попри недугу, спричинену пораненням, був людиною, яка мала фі зіо логічно міцний та повноцінний організм і вочевидь не була похи лого віку. Якою могла бути різниця у віці між П.Сагайдачним та його дружиною? Із «Віршів на жалісний погреб зацного рицера Петра Конашевича Са- гайдачного…» відомо, що його дружиною була шляхтянка Анастасія, урод- жена Повченська14. Однак ми не знаємо, в якому віці й коли саме відбулося весілля. У тогочасному шляхетському середовищі, зокрема на Волині, чоло- віки зазвичай уперше одружувалися у 25–30 років. Утім були також і більш ранні шлюби, іноді батьки-шляхтичі одружували навіть своїх неповноліт- ніх синів15. Згідно з литовським статутом (розд.VІ, арт.1), повнолітніми вва- жали осіб чоловічої статі по досягненні ними «повних» 18 років, а для жінок повноліття наступало у 15 років. Відтак можна зробити лише припущення, що реальний шлюбний вік П.Сагайдачного та А.Повченської принаймні не був нижчим від визначеного у тогочасному законодавстві. Певною мірою конкретизувати зазначене питання допоможе інформа- ція про дітей, що їх мало подружжя. Ідеться про запис у метриці Замойської академії (навчального закладу, заснованого у Замості наприкінці XVI ст. коронним канцлером та великим коронним гетьманом яном Замойським), в якому під 1618/1619 академічним роком фіґурує новоприбулий на ім’я лу- каш, батька якого звали Петром, а прізвище він мав Конашевич. Зроблене також уточнення щодо міста, звідки той з’явився – Київ, а також зазначено про належність до Київської дієцезії («Lucas Petri Konaszewicz, Kiouien- sis, dioec. Kiouiensis»)16. 14 Сакович К. Вѣршѣ на жалосный погребъ Зацного Рыцера... – С.33. 15 Старченко Н. Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколо неї (шляхетська Волинь кінця ХVІ ст.) // Київська старовина. – 2000. – №6. – С.21, 24, 38. 16 Album studentów Akademii Zamojskiej 1595–1781 // Archiwum dziejów oświaty. – T.XI. – Warszawa, 1994. – S.100. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 42 П.М.Сас Отже прізвище та по батькові в іменуванні Лукаш Петрович Конаше- вич указують на те, що особа, яка його мала, вочевидь була сином Петра Ко- нашевича-Сагайдачного. Окрім збігу його прізвища з прізвищем патроні- мічного походження П.Сагайдачного – Конашевич, а також тієї обставини, що по батькові Петрович утворилося від імені Петро, яке мав запорозький гетьман, про кровну спорідненість цих осіб сиґналізують деякі опосередко- вані факти. По-перше, л.Конашевич був вихідцем із Києва, в якому при- наймні наприкінці другого десятиліття XVII ст. мешкав (у власному або ви- найнятому помешканні) П.Сагайдачний17. По-друге, л.Конашевич явно не походив з якоїсь багатої родини київських міщан, що могла дозволити собі навчати сина у Замойській академії. Принаймні на сьогодні у документах першої чверті ХVІІ ст. серед місцевих міщан не виявлено особи з іменуван- ням Конашевич, лукаш Конашевич або Петро Конашевич18. По-третє, з на- явних писемних джерел, що проливають світло на антропонімійну ситуацію на Київщині у першій половині ХVІІ ст., випливає, що у цьому реґіоні воче- видь не було «двійника» П.Сагайдачного, тобто особи, котру, як і гетьмана, звали б Петром Конашевичем, і яка мала б доволі значущий статус у сус- пільстві, аби залишити певний слід у тогочасних документах. Під час запису л.Конашевича до Замойської академії йому могло бу- ти щонайменше 7–8 років (нижче цього віку учнів до навчального закладу не приймали; водночас студенти могли записуватися також на вищі курси академії – іноді навіть у віці 20 років)19. Однак є підстави стверджувати, що л.Конашевич потрапив до Замостя, маючи орієнтовно 15–16 років. На таку думку наштовхує зміст заповіту П.Сагайдачного від 15 квітня 1622 р., в яко- му немає прямої згадки про опіку над дітьми – вочевидь через те, що лукаш на той час уже набув повноліття20. Звідси випливає, що л.Конашевич віро- гідно народився близько 1604 р. якщо це так, то П.Сагайдачний одружився з А.Повченською щонайпізніше на початку 1603 р. На той час нареченій імовірно було менше 18 років. цей віковий рубіж становив вік повноліт- тя для чоловіків, натомість дівчата (повноліття яких наступало в 15 років) напевно ризикували постати в очах сучасників «старими дівами». Те, що А. Пов ченська у молодому віці взяла шлюб із П.Сагайдачним, опосередко- вано підтверджує факт її повторного шлюбу в 1624 р. (коли їй правдоподібно виповнилося 36–38 років) зі шляхтичем Іваном Пйончинським21, а також виявлена нею у середині 1620-х рр. велика енергія та завзяття у справі об- стоювання своїх економічних інтересів22. 17 П.Пачинський до Т.Замойського, 9.VІІІ.1619 // AGAD. – Archiwum Zamoyskich. – Rkps.№737. – S.56, 59. 18 Білоус Н. Київський магістрат ХVІ – першої половини ХVІІ ст.: організація та структура влади // Соціум: Альманах соціальної історії. – К., 2003. – С.23–39. Див. також: Її ж. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування. – К., 2008. 19 Gmiterek H. Młodzież z Kijowszczyzny w akademii Zamojskiej (1595–1784) // Український археографічний щорічник: Нова серія. – Вип.3/4. – К., 1999. – С.231–232; Гмітерек Г. Молодь з українських земель в Замойській академії в ХVІ–ХVІІ ст. // Соціум: Альманах соціальної історії. – К., 2003. – Вип.2. – С.11–12. 20 Акт про передачу І.Борецьким та О.голубом грошей львівському братству згідно із заповітом П.Сагайдачного, 24.VІ.1622 // Архив ЮЗР. – Т.1. – ч.3. – С.268–269. 21 Барвінський Б. Конашевичі в Перемиській землі в ХV і ХVІ ст. генеалогічно-історична монографія // Записки НТШ. – 1930. – Т.С. – С.29. 22 Каманин И. Очерк гетманства Петра Сагайдачного. – К., 1901. – С.29. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 43Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? щодо віку П.Сагайдачного в рік одруження з А.Повченською є підстави припустити, що він був лише на кілька років старший за свою молоду дру- жину, народившись напевно на початку 1580-х рр. головним арґументом на користь цього припущення слугують виснувані на підставі графологічного аналізу почерку П.Сагайдачного об’єктивні дані про нього як особу, котра на початку 1620-х рр. демонструвала відмінну загальну фізичну форму (причому навіть попри важке поранення 1621 р.), а саме – твердість, енер- гійність та розвинену моторику руки, а також притаманний людям молодих і середніх поколінь гострий зір. Те, що у цей час П.Сагайдачний вирізнявся вольовим началом, амбіційністю, цілісністю натури й був у розквіті інтелек- туальних сил, підтверджує, серед іншого, проявлена ним спроможність кон- центрувати увагу, володіти просторовою орієнтацією та бачити за деталями ціле. У першій половині XVII ст. усе це напевно характеризувало людину, яка щонайбільше підійшла до сорокарічного рубежу свого життя. щоби ма- ти предметніше уявлення про те, як у часи П.Сагайдачного сприймали вік людини, а також яким щодо цього поставав запорозький гетьман в очах су- часників, розглянемо деякі іконографічні джерела та матеріали щоденни- ків польського мемуариста якуба Собеського (1590–1646 рр.), адже останній особисто бачив запорозького гетьмана під час польсько-московської війни 1617–1618 рр., а також під Хотином 1621 р. Що повідомляють про вік П.Сагайдачного іконографічні джерела та щоденники Я.Собеського? До наших днів дійшло лише одне автентичне іконографічне джерело, що проливає світло на те, яку зовнішність мав П.Сагайдачний і на скіль- ки років він виглядав. Ідеться про ґравюру із книги К.Саковича «Вірші на жалісний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного…» (1622 р.), на якій запорозького гетьмана зображено верхи на коні23. Автор цієї ґравюри невідомий, однак певні особливості його творчої манери (зо- крема прагнення зображувати людей із великими виразними очима) були характерні для деяких тогочасних видань (із ґравюрами), що виходили з Києво-Печерської друкарні, зокрема «Анфологіона» (1619 р.). Примітно, що у ґравюрних портретах, уміщених у цій книзі, чітко передано вікові особли- вості персонажів – одні з них мають зморшки та мімічні складки на обличчі, а інші зображені без них24. Майстер, котрий створив портрет П.Сагайдачного, не міг, звісно, із фо- тографічною точністю передати риси обличчя свого героя, адже тогочасна вітчизняна школа рисування ще не піднялася до такого рівня. Водночас він, як і інші художники першої чверті XVII ст., що брали участь в ілю- 23 Див. факсиміле ґравюрного портрета П.Сагайдачного: Барвінський Б. Конашевичі в Перемиській землі... – С.23. 24 Анфологіон. – К., 1619 // Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського (далі – НБУ ім. В.І.Вернадського). – Відділ стародруків. – Кир.738. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 44 П.М.Сас струванні видань Києво-Печерської друкарні, безперечно, володів елемен- тарними художніми прийомами, за допомогою яких можна було відтворити на малюнку вікові особливості людини. Важливе й те, що напевно він ба- чив свого героя ще за життя, принаймні під час його перебування у Києві. Оскільки ґравер приступив до ілюстрування книги К.Саковича невдовзі по смерті П.Сагайдачного, він добре пам’ятав, якою була його зовнішність. Художник зобразив гетьмана з дещо видовженим, худорлявим об- личчям, із великими виразними очима, натяком на «орлиний» ніс, вольо- вим підборіддям. лоб у нього опуклий, без зморшок. Немає зморшок або мімічних складок також на інших частинах обличчя. Отож попри те, що П.Сагайдачного зображено з вусами та бородою, які зазвичай додають лю- дині поважного вигляду, його обличчя вповні моложаве (якщо ж прибрати бороду та вуса – навіть доволі молоде). На нашу думку, майстер змалював П.Сагайдачного порівняно моло- дим, оскільки це відповідало реальному зовнішньому вигляду гетьмана у час його найбільшої полководницької слави, насамперед у рік Хотинської війни 1621 р. Видається очевидним, що авторові ґравюрного портрета не було потреби якось навмисно «омолоджувати» свого героя, адже він ілюстру- вав панегіричний твір, в якому цей герой мав бути, радше, солідного віку, аніж юнаком. Окрім того, створюючи портрет П.Сагайдачного, цей худож- ник не міг його й занадто «старити», орієнтуючись на певні уявлення про досконалий твір панегіричного жанру (обличчю гетьмана вікової соліднос- ті надала борода, яка вочевидь була у ті часи, у тому числі в середовищі козацької старшини, «знаком» високого владного статусу та соціального престижу)25. Адже зображеного на ґравюрі героя, щойно померлого гетьма- на, повинні були впізнавати його сучасники. Отже автор ґравюрного портре- та П.Сагайдачного 1622 р. зобразив запорозького гетьмана у розквіті сил. Перед тим, як розглянути деякі матеріали щоденників я.Собеського, які допоможуть уточнити вік П.Сагайдачного, зазначимо, що середньовічні автори сприймали вік людей вибірково, визначаючи його лише у дітей та старих, тоді як роки представників інших вікових груп рахували на десяти- ліття26. У працях я.Собеського (народився 5 травня 1590 р.)27 зустрічаються вікові характеристики осіб, молодших або ж старших від нього. Приміром, у віці 27 років він писав про 23-річного королевича Владислава як про «мо- лодого володаря»28. Дійшовши 31-річного вікового рубежу, я.Собеський чіт- ко демонстрував відчуття дистанції в роках між собою та старими людьми, відзначаючи в них, наприклад, відсутність сконцентрованості під час роз- 25 Див.: Козацька старшина. Малюнок на полях карти України г.Боплана // Спеціальна карта України гійома левассера де Боплана 1650 р. – К.; л., 2000. 26 Левинсон К.А. история ментальности в Европе. Очерки по основным темам. Под ред. П.Динцельбахера // история ментальности. историческая антропология: Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. – Москва, 1996. – С.105–106. 27 Długosz J. Jakub Sobieski. 1590–1646. Parlamentarzysta, polityk, podróznik i pamiętnikarz. – Wroсław, 1989. – S.19. 28 Diarius expeditiey moskiewskiey dwuletny krółewica Władisława anno dni: MDCXVII pisany przez j.m.p. Jakuba Sobieskiego commissarza teyze expeditiey (далі – Sobieski J. Diariusz ekspedycji moskiewskiej dwuletniej krółewicza Władisława AD 1617) // Biblioteka Czart. – Rkps.№2763.IV. – S.181, 211, 241. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 45Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? мови29. На 32-му році життя, під час Хотинської битви 1621 р., я.Собеський фіксував обмеженість фізичних можливостей я.-К.Ходкевича, якому вже йшов сьомий десяток30. Натомість майже своїм ровесникам, які також про- ходили випробування війною, цей автор міг давати оцінку, екстраполюючи їхні фізичні та психологічні можливості на себе, розглядаючи їх як людей у розквіті життєвих сил і можливостей31. У цьому контексті привертає увагу опис я.Собеським герцю (жов- тень 1618 р.), в якому взяли участь П.Сагайдачний та московський воєво- да В.Бутурлін: «Сам Сагайдачний вирвав списа в гетьмана Бутурліна та, під’їжджаючи, ударив його тим буздиганом32, що його він отримав від коро- левича, і звалив з коня, бо той Сагайдачний, будучи гетьманом Війська За- порозького, у цій експедиції подав силу свідчень своєї визначної мужності»33. Автор цього опису, безумовно, схвально оцінив дії П.Сагайдачного під час герцю, на який зазвичай виходили не просто безстрашні бійці, що до- бре володіли зброєю, а міцні, фізично підготовлені люди, як правило моло- дого та середнього віку. Таким вочевидь був і суперник П.Сагайдачного – В.Бутурлін (помер за 26 років після цього бою, у 1644 р.)34. я.Собеський звернув увагу на продемонстровану П.Сагайдачним тактику й техніку поєдинку, яка крім неабиякої фізичної сили вимагала спритності, блиска- вичної реакції, уміння миттєво оцінити смертельно небезпечну ситуацію та ухвалити правильне рішення. Адже запорозькому гетьману вдалося вибити з рук противника спис, що був вельми грізною зброєю у кінному поєдинку, а потім із короткої дистанції з такою силою вдарити В.Бутурліна буздиганом, що той звалився з коня й залишився живим вочевидь лише завдяки своєму доброму захисному обладунку. Отже у схвальних оцінках я.Собеським (яко- му на той час ішов 29-й рік) бойової звитяги П.Сагайдачного простежується психологічна близькість автора до героя своєї розповіді, притаманна людям приблизно одного віку. я.Собеський залишив ще один опис індивідуальних дій П.Сагайдачного в бою. Ідеться про події Хотинської війни 1621 р., а саме бойову сутичку, учасником якої став П.Сагайдачний – на той час посол Війська Запорозь- кого до короля, що у серпні того року у супроводі невеликого польського підрозділу повертався до своїх. як писав я.Собеський, їх «угледіла турецька сторожа й кинулася за ним. Не поступився їм полем бою і сильно зіткнувся 29 Sobieski J. Diariusz wojny tureckiej pod Chocimem r. 1621 // Pamiętniki o wyprawie Chocimskiej r. 1621. – Kraków, 1853. – S.164–165. 30 Ibid. – S.127. 31 Sobieski J. Diariusz ekspedycji moskiewskiej dwuletniej krółewicza Władisława AD 1617. – S.271. 32 Буздиган – турецька назва пірнача (рос. «шестопёр»), різновиду металевої холодної зброї, що являла собою насаджену на півметрове держално литу головку із закріпленими на ній гострими пластинами прямокутної, трапецієподібної, трикутної або ажурної форми. Пірнач використовувався також як символ військової влади та в дипломатичному церемоніалі (див.: Gloger Z. Encyklopedia staropolska ilustrowana. – Warszawa, 1900. – T.1. – S.219; Телєгін Д.Я., Винокур І.С., Титова О.М., Свєшніков І.К. Археологія доби українського козацтва ХVІ– ХVІІІ ст. – К., 1997. – С. 189–190). 33 Sobieski J. Diariusz ekspedycji moskiewskiej dwuletniej krółewicza Władisława AD 1617. – S.531. 34 Войтович Л., Заборовський Л., Ісаєвич Я., Сисин Ф., Турилов А., Флоря Б. Коментарі // Документи російських архівів з історії України. – л., 1998. – Т.1. – С.310. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 46 П.М.Сас з турками; скоро сторожа дала знати про [цих] людей (П.Сагайдачного та загін польських вершників, який його супроводжував – П.С.) у [турецький] табір, [звідки] висунулося все, що живе. Побачивши нерівність, коли [турки] вже почали бути для нього [надто] сильними, Сагайдачний із ганнібалом та Молодецьким (командири двох польських кавалерійських корогв, які бу- ли при П.Сагайдачному – П.С.) почали відступати до кущів. Втративши там коня, [він] мужньо боронився пішим, поранений з яничарки в руку почав відступати, рушивши просто до Дністра»35. Неважко переконатися, що у повідомленні про цю подію, яка відбулася майже через три роки після описаного я.Собеським поєдинку запорозького гетьмана з московським воєводою, П.Сагайдачний виступає безстрашним воїном, який не ухиляється від сутички з ворогом, а навально атакує та швидко орієнтується у бойовій обстановці. Він постає спритним, кмітливим і, безумовно, фізично дужим вояком. Після того, як під ним убили коня, він одразу став на ноги, запекло обороняючись від ворогів, які насідали. Навіть зазнавши вогнепального поранення в руку, П.Сагайдачний спромігся відір- ватися від противника. Тобто я.Собеський, якому у серпні 1621 р. ішов 32-й рік, змалював фізично сильного та психологічно стійкого бійця, дії якого не змусили автора опису хоч якось продемонструвати щодо нього відчуття вікової дистанції. Упадає також в очі, що я.Собеський у своєму творі «Істо- рія Хотинської війни», який побачив світ 1646 р., писав про те, що начебто смерть П.Сагайдачного спричинив його надмірний інтерес до жіночої статі. Звідси бачимо, що польський мемуарист на все життя зберіг пам’ять про за- порозького гетьмана як про чоловіка у розквіті сил. Отже я.Собеський у віці 28 та 31 рік залишив відомості про індивіду- альні можливості П.Сагайдачного як воїна. Із відповідних описів цього ав- тора випливає, що на той час він не виказував щодо П.Сагайдачного відчут- тя якоїсь суттєвої різниці у віці. Утім запорозький гетьман вочевидь не був ровесником я.Собеського, належачи до найближчої до нього старшої вікової групи. Адже якщо б П.Сагайдачний був однолітком мемуариста, то в тако- му випадку він одружився б з А.Повченською у 13 років, а в 14 років став би батьком, що вочевидь не узгоджувалося з усталеними у шляхетському середовищі традиціями перших шлюбів, а також суперечило тогочасному законодавству. Окрім того, беручи шлюб, майбутній гетьман був, як уже зазначалося, старшим за свою наречену принаймні на декілька років (те, що різниця між ними у віці не була істотною, підтверджує сприйняття його я.Собеським майже як свого ровесника). Звідси випливає, що запорозький гетьман міг бути старшим за автора записок на 5, щонайбільше 7–8, років. якщо б П.Сагайдачний був помітно старшим за я.Собеського, то йому навряд чи вдалося б здійснити описані тим подвиги. Прийнявши максимальний поправочний коефіцієнт різниці у віці між П.Сагайдачним та я.Собеським (тобто 8 років), можна вираху- вати орієнтовну дату народження запорозького гетьмана, а саме – 1582 р. 35 Sobieski J. Diariusz wojny tureckiej pod Chocimem r. 1621. – S. 123. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 47Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? У той час, коли на світ з’явився майбутній гетьман, новонародженим за- звичай давали церковно-календарні імена, тобто називали дитину на честь святого, із днем ушанування якого збігалося (або було близьким до нього) її народження36. Тож можна припустити, що Петро Конашевич орієнтовно на- родився 1582 р. на церковне свято апостолів Петра й Павла, тобто 29 черв- ня за старим, або 9 липня за новим стилем. Звідси стає зрозумілим, що П.Сагайдачний прожив близько сорока років. Дата народження П.Сагайдачного – 1582 р. – у контексті деяких найважливіших віх його біографії Визначивши дату народження П.Сагайдачного, можна спробувати при- наймні пунктирно окреслити у хронологічному плані найважливіші події, які відбулися у ранній період його життя (що не дістали відображення у писемних джерелах), а також визначити, в якому віці він уперше обійняв ті чи інші владні пости у Війську Запорозькому та командував козацьким військом на полях найбільших за його полководницької кар’єри війн. Доволі «темною» сторінкою у біографії запорозького гетьмана виступа- ють ранні роки його життя. Скупу інформацію загального характеру про них подав К.Сакович: А первей о его вамъ скажемъ уроженю, По томъ въ лѣтехъ молодыхъ о его цвиченю. Уродился онъ въ краяхъ П о д г о р с к и х ъ П р е м ы с с к и х ъ, Выхованъ въ Вѣрѣ ц е р к в и В с х о д н е й зъ лѣтъ дѣтинскихъ Шолъ потомъ до Острога, для Наукъ уцтивыхъ, Которыи тамъ квитли, за Благочестивыхъ Княжатъ: которыи ся въ Наукахъ кохали, На Школы маетностій много фундовали: Абы ся Млодь въ Наукахъ уцтивыхъ цвичила, церкви, и тыжъ Ойчизнѣ пожитечна была. Дай Боже, бы тая тамъ Фундація трвала: Жебы ся оттоль Хвала Божія помнажала. Там теды К о н а ш е в и ч ъ часъ немалый живши, и Наукъ въ Писмѣ нашомъ Словенскомъ навыкши, Потомъ видячи ся быть способнымъ до мензства: Шолъ до З а п р о з к о г о Славного Рыцерства37. як бачимо, К.Сакович наголошує на тому, що П.Сагайдачний, виходець із «Підгірських Перемишльських країв», із дитинства був «вихований у ві- рі церкви Східної». Після цього він опановував «поштиві науки» в Острозі, пробувши на навчанні доволі довго («час немалий»), а по здобутті освіти у цьому місті приєднався до запорожців. 36 Зизаній Л. Катехізис (1627), рукопис ХVІІ ст. // НБУ ім. В.І.Вернадського. Інститут рукопису. – ДА. П. 566. – Арк.18 зв. – 21. 37 Сакович К. Вѣршѣ на жалосный погребъ Зацного Рыцера... – С.29. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 48 П.М.Сас Оскільки майбутній гетьман народився в родині дрібної української шляхти, то він вочевидь повторив традиційний для дітей вихідців із цього стану шлях щодо початкової освіти. Тобто навчався у парафіяльній школі при храмі, або ж здобув початкову домашню освіту. У джерелах є повідо- млення про те, що шляхетські діти із православних родин приступали до такої науки у семирічному віці, навчаючись щонайменше три роки письму й читанню церковнослов’янською мовою (іноді також азам латини). Після цього діти із заможних шляхетських родин могли здобувати освіту у се- редніх навчальних закладах – як правило сім років, завершуючи студії у приблизно сімнадцятирічному віці38. Найбагатші представники панівно- го стану посилали своїх дітей у західноєвропейські університети, причому за певних обставин вони змушені були починати навчання за кордоном у «нижчих» граматичних класах39. Близько 1576 р. князь Костянтин-Василь Костянтинович Острозький заснував в Острозі школу (іноді її називають колеґією або академією), в якій навчався також і П.Сагайдачний. У семикласному закладі було поєднано програми елементарної та середньої шкіл. До підготовчого класу (фари) прий мали дітей із певним рівнем знань. Потім учні навчалися у різних кла- сах-школах (інфіма, граматика, синтаксима тощо), де опановували предме- ти «тривіуму», тобто граматику, риторику, діалектику, а також «квадривіу- му» – математику, геометрію, музику, астрономію. Вивчали також грецьку, латинську, церковнослов’янську, польську та українську книжну мови, можливо основи філософії (діалектику та логіку). До кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. Острог залишався вельми значущим для православних Речі Поспо- литої культурно-ідеологічним центром40. Отже П.Сагайдачний так само, як і інші шляхетські діти, здобував еле- ментарну освіту щонайменше три роки – розпочавши це навчання 1589 р. у сім, і завершивши 1592 р. – у дев’ять років. Із цими знаннями він не міг претендувати на те, щоби відразу записатися у класи середньої школи. Од- нак уже маючи певний освітній багаж, в Острозькій школі напевно пропус- тив підготовчий елементарний клас. Тобто 1592 р. він розпочав із молодших класів, а згодом пройшов повний курс навчання. Провчившись упродовж шести навчальних років, П.Сагайдачний закінчив Острозьку школу 1598 р. у віці близько шістнадцяти років. 38 Заповіт В.Загоровського, 1577 // Архив ЮЗР. – К., 1859. – Т.1. – ч.1. – С.73–74. 39 [Radziiwiłł K.]. Consideratie strony wysłania xcia Janusza do cudzei zemi, без дати; Informatia według ktorey syn moy xiądze Janusz Radziwił y słudzy pry nim będący tak w drodze, iako na mieyscu postępowac sobie maią, 7.IX.1628 // AGAD. – AR. – Dz.I. – Rkps.№37. – S.310–335. [Idem.]. Przyczyny dla ktorych by się zdalo ieszcze zatrzymac w tak młodym wieku wyprzowowac xcia Janusza w tę droga // Ibid. – S.315–316. 40 Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая половина ХVІ – первая половина ХVІІ вв.). – К., 1987. – С.58–67, 70; Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576–1636). – К., 1990. – С.23, 25–28, 34–37, 39, 42–43, 98, 100, 118–122; Його ж. Осередки культури при магнатських і шляхетських дворах. Острозька академія // Історія української культури: У 5 т. – Т.2: Українська культура ХІІІ – першої половини ХVІІ ст. – К., 2001. – С.540–547. Укр. іст. журн. – 2011. – №3 49Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний? Очевидно у другій половині 1598 р., тобто на сімнадцятому році життя, він став запорозьким козаком. як уже зазначалося, близько 1603 р. одру- жився з А.Повченською, у 1604 р. в подружжя народився син лукаш. При- наймні у 1614 р. у віці 31–32 роки П.Конашевич-Сагайдачний став запорозь- ким полковником41, а 1616 р., маючи близько 34 років, уперше взяв до своїх рук гетьманську булаву42. У 36 років він командував козацьким військом під час польсько-московської війни 1617–1618 рр., а на момент Хотинської битви 1621 р. йому було 39 років. 41 лукаш Сапега до льва Сапеги, 4.ІІІ.1615 // Antonów M. Dwa przyczynki do działalności Piotra Konaszewicza Sahajdacznego // Kwartalnik Historyczny. – Lwów, 1926. – Rocz.XL. – Zesz.2. – S.197–198. 42 Із запису ходу переговорів у Москві з кримським посольством, 2 (12).ХІ.1616 // Документи російських архівів з історії України. – Т.1. – С.104–105. Rather recently Verkhovna Rada decreed the 440-th anniversary of the day of zaporozhian hetman P.Konashevych-Sahaidachny’s birth should be in 2010. Can this chronological directive determined by superior legislative body, be scientifically rightful? In this article the day of glorious hetman birth was reconstructed on the basis of researched extant sources and by using the special scientific methods (particularly, the graphological analysis).

Коли народився Петро Конашевич-Сагайдачний?

Institution

Ähnliche Einträge