В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919
Рецензія на книгу: Солдатенко В.Ф. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.ІІІ: Рік 1919. – К.: Світогляд, 2010. – 453 с.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105640 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 / Г.М. Книш // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 209-212. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-105640 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1056402016-08-28T03:02:20Z В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 Книш, Г.М. Рецензії Рецензія на книгу: Солдатенко В.Ф. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.ІІІ: Рік 1919. – К.: Світогляд, 2010. – 453 с. 2011 Article В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 / Г.М. Книш // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 209-212. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105640 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Книш, Г.М. В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 Український історичний журнал |
| description |
Рецензія на книгу: Солдатенко В.Ф. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки:
У 4 т. – Т.ІІІ: Рік 1919. – К.: Світогляд, 2010. – 453 с. |
| format |
Article |
| author |
Книш, Г.М. |
| author_facet |
Книш, Г.М. |
| author_sort |
Книш, Г.М. |
| title |
В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 |
| title_short |
В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 |
| title_full |
В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 |
| title_fullStr |
В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 |
| title_full_unstemmed |
В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 |
| title_sort |
в.ф.солдатенко. україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: у 4 т. – т.ш: рік 1919 |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105640 |
| citation_txt |
В.Ф.Солдатенко. Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки: У 4 т. – Т.Ш: Рік 1919 / Г.М. Книш // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 209-212. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT knišgm vfsoldatenkoukraínavrevolûcíjnudobuístoričníesehroníkiu4ttšrík1919 |
| first_indexed |
2025-07-07T17:12:00Z |
| last_indexed |
2025-07-07T17:12:00Z |
| _version_ |
1837009020188098560 |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №3
Солдатенко В.Ф.
Україна в революційну добу: історичні есе-хроніки:
У 4 т. – Т.ІІІ: Рік 1919. – К.: Світогляд, 2010. – 453 с.
Поява чергової книги провідного вченого-історика, доктора історичних
наук, професора, члена-кореспондента Національної академії наук України
В.Солдатенка, що вийшла у серії «Україна в революційну добу», стала очі-
куваною і важливою подією в українській історичній науці.
Автор близько 600 публікацій із проблем соціально-політичних, націо-
нально-визвольних рухів минулого століття, досвідчений знавець історії
Української революції пропонує науковцям, викладачам, студентам, усім
зрілим читачам, які цікавляться історією України, фундаментальне дослі-
дження, в якому здійснюється реконструкція об’єктивної картини одного
із найдраматичніших, найсуперечливіших історичних періодів, коли гро-
мадянська війна, відсіч зовнішнім агресіям досягли свого апогею – 1919-го
року. У центрі уваги постали питання історичного аналізу протиборства,
взаємодій і взаємовпливів сил, які уособлювали передусім соціальні й націо-
нальні начала, коли доля українського народу вирішувалася на фронтах, що
шматували країну, перевірки практикою істинності, життєспроможності сус-
пільних альтернатив, запропонованих різними політичними таборами.
як зазначається у вступній частині книги, 1919 р. займає особливе міс-
це у дослідженні революційної доби в Україні. «це рік найжорстокіших,
наймасштабніших воєнних зіткнень, які покрили всі регіони, безжалісно
краяли українські землі, принесли народу страшні випробування й незчис-
ленні жертви» (c.3). Невипадково один із відомих діячів українського націо-
нального руху є.чикаленко цей період порівнював з «руїною», яка настала
після смерті гетьмана Б.Хмельницького.
Можна погодитися з думкою В.Солдатенка, що саме Україна стала своєрід-
ним плацдармом, де в 1919 р. вирішувалася не лише доля її державності, а й
майбутнє Росії, значною мірою – перспектива світоустрою, і тому українські події
виявилися «вмонтованими» в геополітику та її розвиток, спричинялися дією чин-
ників, які було важно передбачити і врахувати у виборі того чи іншого курсу.
Наші хрестоматійні знання про співіснування у 1919 р. на україн-
ських землях різних політичних режимів (Українська Народна Республіка,
Українська Соціалістична Радянська Республіка, денікінщина та ін.), при-
сутність військових сил іноземних держав (Антанта, Польща) логічно на-
штовхують на вирішення складних питань щодо цих суперечливих процесів,
а це потребує глибокого наукового аналізу лише на підставі широкого кола іс-
торичних та історіографічних джерел, і є справою професійних істориків.
як і в попередніх виданнях з історії революційної доби в Україні («Рік
1917» і «Рік 1918») автор застосував поетапно-хронологічний підхід до від-
творення й оцінки тогочасних подій та фактів. Імпонує те, що вчений на
тлі історичної джерельної бази продовжує аналізувати всі хитросплетіння
історіографічного доробку у ході розгляду найбільш спірних з погляду на-
уки явищ, виокремлює ті дослідження, які поряд з деякими сумнівними,
Укр. іст. журн. – 2011. – №3
210 Рецензії
на думку автора, висновками мають більшу наукову цінність і наближають
нас до історичної істини. Полеміка, яку автор веде з окремими дослідни-
ками (С.литвин, Р.Коваль, В.Савченко, М.Попович, І.Хміль, В.чоп та ін.)
не виходить за межі пошуку наукової істини й тому вона має дійсно на-
уковий характер, базується насамперед на історичних джерелах, а не на
емоціях. У цьому сенсі можна лише порадити молодим дослідникам-істори-
кам уважно прочитати ці сторінки книги з метою ознайомлення з підходом
В.Солдатенка до наукового диспуту в історіографічній площині.
Правильний і логічний підхід, на наш погляд, автор застосував і до побу-
дови структури книги «Рік 1919», що складається із семи розділів. Зрозуміло,
що висвітлити всі події повною мірою просто неможливо, тому у книзі пере-
дусім постали найбільш складні питання, пов’язані з боротьбою за владу в
Україні під гаслами трудового принципу і соборності, відновлення радян-
ської влади, прояви отаманщини, єврейські погроми, політика воєнного ко-
мунізму, повстанство, зіткнення на фронтах громадянської війни та інтер-
венція різних політичних режимів, тобто ті питання, навколо яких і сьогодні
в історичній літературі існують неоднозначні тлумачення та оцінки.
Хотілося б зазначити як позитивну рису дослідження – доволі широ-
ке використання важливих джерел – праць відомих активних учасників,
діячів Української революції В.Винниченка, С.Петлюри, П.Христюка,
І.Мазепи, М.Шаповала та інших, які опинилися у вирі подій і оцінювали
їх, виходячи з власних уподобань та політичних поглядів. Характерно, що
автор досить критично аналізує ці праці, не сприймає лише на віру, нама-
гаючись об’єктивно досліджувати роздуми цих діячів, перевіряючи досто-
вірність фактів, викладених у спогадах, статтях, виступах тощо. Крім того,
у книзі використано також праці представників більшовицького табору, зо-
крема В.леніна, Х.Раковського, В.Антонова-Овсієнка та ін.
Досить цікаве й слушне міркування В.Солдатенка наведене у книзі сто-
совно дослідження історії Української революції з точки зору застосування
наукових принципів – історизму та об’єктивності, від яких, на жаль, відхо-
дять деякі сучасні історики. Ідеться про спробу подолання звичних стереоти-
пів, «за якими, що б то не було, у минулому народу слід шукати і, за будь-яку
ціну, віднаходити не просто позитивне, а обов’язково – героїчне, величне,
славне – історія нації іншою не може бути, не мислиться, не сприймається...
І, чи не відповідальніше, навіть елементарно чесніше, а відтак і конструк-
тивніше, обрати відправним моментом досліджень справді виважене і спів-
чутливе ставлення до минулого досвіду, яким гірким і прикрим він би часом
не уявлявся [...], спробувати спокійно і неупереджено зрозуміти вчинки, по-
ведінку живих людей (їх провідників у тому числі) з усіма притаманними їх
людській природі позитивними й негативними началами і проявами, розі-
братися у мотиваціях кроків, здійснених в екстремальних ситуаціях, апріо-
рі відмовившись від їх оцінки за шкалою обов’язкової відповідності певним
ідеалам, політичним цілям, розрахункам» (с.317). Особливістю рецензованої
книги є й те, що автор звертає увагу переважно не на обов’язкове згадування
всіх фактів, а на їх логіку, зумовленість та взаємозв’язки.
Укр. іст. журн. – 2011. – №3
211Рецензії
Третій том історичних есе-хронік вимагає ретельного читання тексту.
Уважний читач не може не помітити нових оцінок та висновків, що стосу-
ються найбільш суперечливих, кризових явищ періоду революційних зру-
шень, зокрема при аналізі подій 1919 р. Так, аналізуючи політичний курс
УНР Директорії на початку 1919 р. в умовах підготовки та роботи Трудового
конгресу, формування уряду радянської України, сутність конфлікту між ра-
дянською Росією і УНР, спроби об’єднання УНР і ЗУНР під прапором собор-
ності українських земель В.Солдатенко дійшов висновку, що для досягнен-
ня власних ідеалів Українська національно-демократична революція мала
боротися проти соціалістичної революції більшовицького напряму, уточню-
ючи думкою, що для лівих українських партій – провідників ідей револю-
ції – «виникала очевидна неузгодженість між соціальними й національними
чинниками та програмами революційного поступу» (c.71), а це змушувало їх
шукати вихід у таких ідейно-політичних рішеннях, реалізація яких забезпе-
чувала б наближення до обраної мети – побудови незалежної УНР.
В окремому розділі «Отаманщина» автор детально розглядає чинники
цього непростого історичного феномена. На підставі узагальнень джерел та
літератури В.Солдатенко визначає отаманщину як домінування «у житті
УНР, в управлінні всіма її процесами, включаючи політичні, державотворчі,
економічні, військового начала, аж до його практичної абсолютизації, підміни
військовою владою будь-яких і, зрештою, – всіх інших регуляторів суспільних
відносин і процесів» (c.131). Отаманщина стала сутністю режиму Директорії,
витоки якої відшукуються ще в часи антигетьманського повстання. Іншими
словами, отаманщина перетворилася на державну політику. Автор відкидає
думки окремих дослідників, які вважають поняття «отаманщина» і «повстан-
ство» тотожними. «це все ж різновеликі, навіть різнопорядкові явища» (c.134).
Саме тому повстанство як явище аналізується в іншому розділі.
Окремий сюжет книги присвячено С.Петлюрі – голові Директорії, його ді-
яльності у 1919 р. Засуджуючи надмірну апологетику цього діяча в сучасній
історичній літературі, В.Солдатенко слушно зауважує, що «зовсім неправо-
мірно ототожнювати Українську революцію з однією особистістю, з режимом,
який в історіографії досить широко іменується петлюрівщиною» (c.150).
Не залишилася осторонь дражлива і сьогодні проблема єврейських по-
громів 1919 р., яка розглядається у рецензованій праці у спеціальному роз-
ділі. Автор, на нашу думку, слушно застерігає дослідників цієї теми від-
мовитися від її примітивізації, спрощення, спроб перекласти провину на
будь-які сили (більшовиків, денікінців, їхніх провокаторів серед українців
тощо). У сумі об’єктивних та суб’єктивних чинників погроми стали резервуа-
ром «сліпої, дикої ворожнечі, який використала отаманщина» (c.215). Із цим
твердженням можна погодитися, коли знайомишся з низкою вміщених у
книзі матеріалів та документів щодо погромів.
Неоднозначне ставлення народних мас до більшовицької політики во-
єнного комунізму та повстанства розкривається у п’ятому розділі. Ха рак те-
ризуючи діяльність більшовиків в Україні, професор В.Солдатенко пояснює
вмотивованість їхньої політики і вплив багатопартійності, яка поширювалася
Укр. іст. журн. – 2011. – №3
212 Рецензії
й на радянську державність. Тому щодо ставлення до інших партій керівни-
цтво цК КП(б)У допускало порушення демократичних принципів, оскільки
більшовики були переконаними в тому, що «лише їх партія була справжнім
виразником інтересів революційних трудових мас» (c.373). Стосовно повстан-
ства випливає висновок, що в ньому був утілений активний вияв мораль-
но-психологічного несприйняття й діяльнісного протесту проти будь-якого
владного, передусім державницького примусового начала. Автор вживає ви-
значення «повстансько-партизанський рух», який, за його словами, «у той час
був політично строкатим. Крім червоних партизанів у тилу денікінців діяли
загони анархо-махновської, боротьбистської та лівоесерівської орієнтації».
Зумовлювалося це не тільки соціальною структурою населення, а й тим, що
процес політичного розшарування села ще не закінчився» (c.378).
Інтерес викликає й окремий сюжет про Українську галицьку армію
(УгА). В.Солдатенко як автор праці «галицька армія у Наддніпрянській
Україні» (2004 р.) із глибоким знанням підійшов до цієї проблеми, дола-
ючи стереотип радянської історіографії про те, що УгА – типове контрре-
волюційне буржуазно-націоналістичне формування. У книзі скрупульозно
аналізуються трагічні епізоди перебування цього військового формуван-
ня та його бойові дії на території Наддніпрянської України (здача Києва,
укладення договору між УгА та Добровольчою армією А.Денікіна), розкол
у середовищі галичан та пошук союзу з більшовиками, створення червоної
української галицької армії (чУгА) тощо.
Наприкінці книги автор висловлює думку, що у грудні 1919 р. було «по-
долано апогейну точку протиборства і потроху проступали контури того ста-
ну суспільства, в якому воно розвиватиметься тривалу, по суті, цілу епоху»
(c.440). Урешті-решт не зміг набрати достатньої сили соборницький процес,
а регіоналістські тенденції обернулися величезною шкодою для україн-
ської справи. Крім того, підтримувана Антантою денікінщина відступила
не лише з російських теренів, а й потіснилася з більшої частини України.
Відновлена в регіоні влада рад після важких випробувань, що випали на
долю жителів України, одержала нові імпульси для масової підтримки.
У книзі «Рік 1919» вміщено також обов’язковий для таких видань іменний
покажчик, а в тексті подано автобіографічні довідки про відомих політичних ді-
ячів, які слугують цінним допоміжним інформаційним матеріалом. На жаль, на
окремих сторінках рецензованої праці, на відміну від попередніх видань проек-
ту, трапляються друкарські помилки (c.126, 267, 292, 305, 353, 368, 408, 439).
Таким чином, слід визнати, що нове дослідження професора В.Сол да-
тен ка стало помітним явищем в історичній науці, в якому ретельно ана-
лізуються найбільш складні, суперечливі проблеми революційної доби в
Україні, зокрема переломного етапу – 1919-го року. це видання правомірно
можна віднести до наукової праці новаторського типу, яка не лише відтво-
рює картину історичного минулого українського народу, але й надихає на
певні роздуми та міркування щодо шляхів розвитку нашої держави.
Г.М.Книш (Дніпропетровськ)
|