До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105644 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка / В.С. Великочий, М.В. Кугутяк, І.Я. Райківський // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 221-223. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-105644 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1056442016-08-28T03:02:12Z До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка Великочий, В.С. Кугутяк, М.В. Райківський, І.Я. Ювілеї 2011 Article До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка / В.С. Великочий, М.В. Кугутяк, І.Я. Райківський // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 221-223. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105644 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Великочий, В.С. Кугутяк, М.В. Райківський, І.Я. До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка Український історичний журнал |
| format |
Article |
| author |
Великочий, В.С. Кугутяк, М.В. Райківський, І.Я. |
| author_facet |
Великочий, В.С. Кугутяк, М.В. Райківський, І.Я. |
| author_sort |
Великочий, В.С. |
| title |
До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка |
| title_short |
До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка |
| title_full |
До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка |
| title_fullStr |
До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка |
| title_full_unstemmed |
До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка |
| title_sort |
до 90-річчя доктора історичних наук, професора о.ю.карпенка |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105644 |
| citation_txt |
До 90-річчя доктора історичних наук, професора О.Ю.Карпенка / В.С. Великочий, М.В. Кугутяк, І.Я. Райківський // Український історичний журнал. — 2011. — № 3. — С. 221-223. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT velikočijvs do90ríččâdoktoraístoričnihnaukprofesoraoûkarpenka AT kugutâkmv do90ríččâdoktoraístoričnihnaukprofesoraoûkarpenka AT rajkívsʹkijíâ do90ríččâdoktoraístoričnihnaukprofesoraoûkarpenka |
| first_indexed |
2025-07-07T17:12:18Z |
| last_indexed |
2025-07-07T17:12:18Z |
| _version_ |
1837009038357823488 |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №3
ВІЛЕЇ
В.С.ВелиКочий, М.В.КугутяК, І.я.райКІВСьКий (Івано-Франківськ)
ДО 90-РІЧЧЯ ДОКТОРА ІСТОРИЧНИХ НАУК,
пРОФЕСОРА О.Ю.КАРпЕНКА
Українська історична наука впродовж минулого століття зазнала чимало транс-
формацій, була об’єктом ідеологічного тиску командно-адміністративної радянської
тоталітарної системи. До когорти вчених, котрі попри тогочасні партійно-політичні
настанови та постулати відстоювали об’єктивні принципи дослідження, належить
один із корифеїв вітчизняної історичної науки Олександр Юхимович Карпенко.
Він народився 15 квітня 1921 року у селі Слобода на чернігівщині в селянській
родині з давнім козацьким корінням. У 1938 р. юнак вступив на історичний фа-
культет чернігівського вчительського інституту, але вже наступного року був на-
правлений на роботу у Малодівицьку неповну середню школу однойменної області.
Попрацювати вчителем довелося недовго. Восени 1940 р. О.Карпенка призвали до
червоної армії. Усю німецько-радянську війну він пройшов від початку до кінця,
був неодноразово поранений, нагороджувався бойовими відзнаками за те, що сміли-
во дивився смерті в обличчя під Сталінградом, а також під час звільнення України
від гітлерівських загарбників.
Здобувши в повоєнний час вищу історичну освіту в Київському педагогічно-
му інституті, молодий випускник із 1949 р. працював на різних посадах у львові,
пройшовши кілька щаблів творчої кар’єри: 1949–1952 рр. – завідуючий відділом
міської наукової бібліотеки, 1952–1953 рр. – учений секретар Інституту суспільних
наук АН УРСР. У львівський період він остаточно сформувався як учений, захис-
тив кандидатську (1953 р.) і докторську (1966 р.) дисертації, яскраво виявив свій
талант дослідника. Із 1953 р. Олександр Юхимович працював старшим науковим
співробітником названого інституту, а в 1960–1970 рр. – доцентом (у 1966 р. він став
доктором історичних наук) історичного факультету львівського університету імені
Івана Франка.
В Інституті суспільних наук, де відбувалося становлення О.Карпенка як учено-
го, йому пощастило спілкуватися з представниками старої галицької творчої еліти –
І.Крип’якевичем, М.Возняком, І.Свєнціцьким. Науковим керівником кандидатської
дисертації «Селянські повстання у львівському воєводстві у 1932–1933 рр.» був ві-
домий учений Ф.Шевченко. В умовах демократизації суспільного життя, хрущов-
ської «відлиги» Олександр Юхимович поринув в архіви, уперше відкриваючи ве-
личезний пласт документів з історії західноукраїнських земель першої половини
ХХ ст. Досліднику доводилося долати чимало труднощів адміністративного та ідео-
логічного характеру, оскільки значна частина матеріалів перебувала у спецфондах,
була закрита для науковців. щось було символічне в тому, що він – уродженець
Укр. іст. журн. – 2011. – №3
222 Ювілеї
Наддніпрянщини – присвятив свою творчу діяльність вивченню проблем історично-
го минулого західноукраїнських земель, підкреслюючи цим устремління тієї части-
ни вітчизняної інтелігенції, котра й у часи радянського тоталітаризму намагалася
об’єктивно висвітлювати важливі аспекти української історії ХХ ст.
У середині 1950-х рр. О.Карпенко, тоді ще молодий учений, наважився на від-
критий виступ проти пануючої у СРСР ідеологеми, що трактувала національно-ви-
звольну боротьбу на західноукраїнських землях 1917–1920 рр. як прагнення на-
селення краю приєднатися до радянської пролетарської держави. У своїх працях
дослідник настоював на тому, що це була «буржуазно-демократична», національна
революція, закономірність виникнення і перебіг котрої були споріднені аналогічним
процесам у східноєвропейських народів, що також звільнялися від інонаціональ-
ного гніту та розпочинали будівництво власних незалежних державних утворень.
За звичною лексикою ідеологічних штампів радянської доби, обов’язкового набору
цитат класиків марксизму-ленінізму впадав у вічі ґрунтовний виклад Олександром
Юхимовичем фактичного матеріалу, творчий підхід до проблеми. За такий науко-
вий, але категорично неприйнятний і навіть «шкідливий» з погляду радянської па-
радигми розгляд історичного процесу в Україні його концепцію було піддано жор-
сткому остракізму.
Значний опір О.Карпенку довелося подолати, щоб захистити докторську дисер-
тацію, на основі якої у 1964 р. було опубліковано монографію «Імперіалістична
інтервенція на Україні 1918–1920 рр.». Вона мала новаторський характер, од-
нак проти цієї праці й самого вченого в умовах згортання і без того половинчас-
тих хрущовських реформ розгорнулася ідеологічна кампанія. його звинувачували
в «ідейно-теоретичних збоченнях» та навіть «українському націоналізмі», хоч сам
Олександр Юхимович ніколи відповідних поглядів не сповідував. Проте через то-
тальну заідеологізованість радянського суспільного життя принципова позиція до-
слідника, котрий прагнув до об’єктивності, сприймалася як виклик «лінії партії».
У листопаді 1970 р. О.Карпенко був звільнений із роботи в львівському університе-
ті, що фактично стало розправою з викладачем і науковцем. Над ветераном війни,
перспективним ученим нависла реальна загроза бути підданим репресіям. це був
1970-й рік – період, коли розпочиналася нова хвиля брежнєвської боротьби з ди-
сидентами й інакодумцями.
Проте ані незаконне звільнення із навчального закладу, ані наступні пертур-
бації з працевлаштуванням, зміною місця проживання, вимушеним коректуван-
ням сфери дослідницьких інтересів не змогли вплинути на справжнього вченого
та особистість. Олександр Юхимович продовжував відстоювати закономірність ви-
никнення і діяльності Західноукраїнської Народної Республіки, публікував нові ма-
теріали, статті з історії суспільно-політичного життя на цих землях, уводив до обігу
нові джерельні матеріали. Із 1977 р. доктор історичних наук О.Карпенко остаточно
пов’язав своє життя з Івано-Франківськом, колишнім педагогічним інститутом, а
нині Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника, де й
здобув вчене звання професора (1980 р.), сповна відчув повагу колег та своїх сту-
дентів. Протягом переломних у житті країни 1986–1991 рр. він очолював у цьому
закладі кафедру історії СРСР і УРСР.
Із проголошенням незалежності України творча діяльність професора
О.Карпенка зазнала, на нашу думку, найбільшої ефективності й визнання.
Улюблена дослідницька тема вченого – ЗУНР, із котрою сьогодні безпосередньо
асоціюється його постать, стала об’єктом його нових студій: монографій, статей
концептуального характеру, організованих за його ініціативою ряду міжнародних
Укр. іст. журн. – 2011. – №3
223Ювілеї
наукових конференцій та круглих столів. За його редакцією підготовлено до друку
останній том п’ятитомного видання (у восьми книгах) збірника документів і мате-
ріалів про історію західноукраїнської держави початку ХХ ст., яке саме по собі є
унікальним явищем у світовій археографії. Водночас Олександр Юхимович зробив
вагомий внесок у підготовку цілої когорти відомих українських учених, кандидатів
та докторів, доцентів і професорів. Та, напевне, це один із найбільших скарбів уче-
ного; адже справа його життя продовжується.
Невпинно спливає час… Із того моменту, як наукова громадськість досить ши-
роко відзначала 80-ліття професора О.Карпенка (детальніше про життєвий шлях
і наукову діяльність ювіляра див.: галичина: Науковий і культурно-просвітній
крає знавчий часопис (Івано-Франківськ). – 2001. – №5/6), минуло десять років.
Здавалося б, що нового, невідомого можна ще сказати? Але щоразу, осмислюючи
пройдений ученим шлях, не перестаєш захоплюватися його стійкістю, наполегли-
вістю, працьовитістю й водночас простотою та доступністю. Він і нині наполегливо
працює, хоча при цьому час і вік беруть своє.
Однак, попри це, він сповнений сили й енергії. У свої 90 років професор
О.Карпенко виношує нові творчі плани. Одним із них є ще нереалізоване написан-
ня спогадів діячів ЗУНР, історії листопадової 1918 р. національно-демократичної
революції. Віримо, що це вдасться зробити. А сам Олександр Юхимович ще довго
буде для нас, його учнів і колег, прикладом самовідданого та чесного служіння на-
уці, власному народові, прикладом справжньої людини!
|