Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939
Рецензія на книгу: Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939. – Падерборн: Фердінанд Шенінґ, 2010. – 1085 с.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105685 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 / К.А. Кобченко // Український історичний журнал. — 2011. — № 5. — С. 211-215. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-105685 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1056852016-09-02T03:02:20Z Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 Кобченко, К.А. Рецензії Рецензія на книгу: Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939. – Падерборн: Фердінанд Шенінґ, 2010. – 1085 с. 2011 Article Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 / К.А. Кобченко // Український історичний журнал. — 2011. — № 5. — С. 211-215. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105685 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Кобченко, К.А. Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 Український історичний журнал |
| description |
Рецензія на книгу: Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939. – Падерборн: Фердінанд Шенінґ, 2010. – 1085 с. |
| format |
Article |
| author |
Кобченко, К.А. |
| author_facet |
Кобченко, К.А. |
| author_sort |
Кобченко, К.А. |
| title |
Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 |
| title_short |
Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 |
| title_full |
Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 |
| title_fullStr |
Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 |
| title_full_unstemmed |
Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 |
| title_sort |
франк ґольчевський. німці та українці: 1914–1939 |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105685 |
| citation_txt |
Франк Ґольчевський. Німці та українці: 1914–1939 / К.А. Кобченко // Український історичний журнал. — 2011. — № 5. — С. 211-215. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT kobčenkoka frankgolʹčevsʹkijnímcítaukraíncí19141939 |
| first_indexed |
2025-07-07T17:15:20Z |
| last_indexed |
2025-07-07T17:15:20Z |
| _version_ |
1837009229981941760 |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
Frank Golczewski
Deutsche und Ukrainer: 1914–1939. – Paderborn: Ferdinand
Schöningh Verlag, 2010. – 1085 s.
Франк ґольчевський
Німці та українці: 1914–1939. – Падерборн: Фердінанд шенінґ, 2010. – 1085 с.
Вихід у світ монографії професора Гамбурзького університету Франка
Ґольчевського – поза сумнівом значна наукова подія. Ураховуючи, що
німецькомовний науковий простір не надто багатий на дослідження з
українознавчої проблематики, серед яких поки що переважають праці уза-
гальнюючого або ж, навпаки, конкретно-тематичного характеру, книгу
Ф.Ґольчевського можна вважати помітним внеском у справу «наукового від-
криття» України для європейської історичної науки. Остання досі не зна-
ла таких масштабних аналітичних праць, присвячених значним і багато
у чому вирішальним періодам як української, так і німецької історії. При
цьому автор – один із провідних німецьких фахівців у ділянці східноєвро-
пейських студій, у доробку якого питання новітньої української історії зай-
мають помітне місце.
Слід наголосити також на значенні цієї праці для українського дослід-
ницького поля, яке при виробленні оцінок та підходів до контроверсійних
історичних подій усе ще не цілком вільне від політичних та ідеологічних
впливів. Тож погляди німецького дослідника і його ґрунтовне студіювання
непростих подій спільної історії особливо цікаві та актуальні. Неабиякого
значення цій праці надає також той факт, що узагальнюючих студій, які б
охоплювали цілу історичну епоху та розглядали питання німецько-україн-
ських стосунків у ширшому політичному контексті, немає у самій українсь-
кій історіографії1.
Стрижневою думкою, покладеною в основу дослідження, стало бачен-
ня автором історії німецько-українських стосунків періоду 1914–1939 рр. як
процесу послідовного розвитку певних ідей та «історичних міфів», що їх було
вироблено обома сторонами на початку взаємин і які визначали (та освя-
чували) їх подальший перебіг і прагматичний зміст. Для Німеччини, на
думку автора, таким потужним і визначальним рушієм було уявлення про
Україну як «житницю Європи» («Kornkammer Europas»), економічний по-
тенціал якої ставав провідним арґументом для німецьких інтересів в «укра-
їнському питанні». Початковою формою реалізації цієї ідеї було укладення
в лютому 1918 р. «хлібного миру» («Brotfriede») – брестського договору, що
став першою мирною угодою світової війни 1914–1918 рр. Вона ж значною
мірою зумовила, попри відчутне розчарування в результатах здійснення
цієї ідеї, подальшу зацікавленість німецької сторони Україною. Водночас
для українців Німеччина набула ареолу надійного союзника, здатного на
1 Одним із прикладів системного підходу до вивчення українсько-німецьких стосунків стала
присвячена подіям Другої світової війни праця В.Косика (див.: Косик В. Україна і Німеччина у
Другій світовій війні / Пер. з фр. Р.Осадчук. – Париж; Нью-йорк; Л., 1993. – 659 с.).
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
212 Рецензії
дієву політичну та військову підтримку їхньої боротьби за незалежність
батьківщини. це визначило подальше зближення в міжвоєнний час укра-
їнських еміґраційних політиків із німецькими урядовими та економічни-
ми колами, незадоволеними поразкою й втратами у Першій світовій війні.
Німецька держава продовжувала залишатися потенційною опорою для
українських еміґраційних лідерів та зразком національно-політичного роз-
витку для різних політичних сил – як прогетьманський, так і націоналіс-
тичний вектори українського національного руху сподівалися на підтримку
Німеччини у справі досягненні незалежності.
Професор Ф.Ґольчевський своєю працею «повертає» міжвоєнній історії
«український чинник», який у присвяченій цьому періоду європейській істо-
ріографії опинявся переважно «в затінку» німецько-польського чи німецько-
російського дискурсу, а то й попросту іґнорувався. Попри те, що «українське
питання» здебільшого займало другорядні позиції, воно так чи інакше було
присутнім у більшості ключових подій міжвоєнного періоду, включаючи
дворазову протягом 1914–1939 рр. окупацію німцями українських терито-
рій. Тож, на думку Ф.Ґольчевського, без його врахування повноцінне розу-
міння основних наративів цієї складної епохи неможливе (с.13).
Німецько-українські взаємини тлумачаться автором в їх різноманітних
виявах – від контактів політичних сил та військових формувань до людських
міжособистісних. При цьому історик бере за основу політичну складову цих
стосунків, залишаючи осторонь соціокультурні аспекти, які якщо й дослід-
жуються (приміром, історія Українського наукового інституту в берліні), то
лише як складова політичної співпраці. Сам автор характеризує свою працю
не як національну чи територіальну історію, але як історію політичних сто-
сунків, «спробу представити, як політично активні люди з різних об’єднань,
побудованих на підставі модерного поняття нації, знаходили один одного
та спілкувалися в умовах європейської історії першої половини ХХ ст.» (с.9).
Головними гравцями у цих стосунках була українська політична еміґра-
ція та її німецькі партнери, а самі контакти відбувалися на теренах країн
центрально-Східної Європи, Німеччини, Швейцарії, Італії, Австрії та Росії
(пізніше – СРСР) з урахуванням інших важливих національних та політич-
них чинників європейської політики. Тож в основу дослідження покладено
принцип взаємодії – виклад відбувається з позицій кожної зі сторін у кон-
тексті політичних змін у середовищі українських еміґраційних політиків та
влади Німеччини з урахуванням складного політичного контексту (поль-
ський, радянський та єврейський чинники).
Автор здійснює широку документальну реконструкцію й аналіз розви-
тку політико-економічних стосунків німців та українців протягом чверть
століття – часу, який для обох націй, причому для кожної по-своєму, став
вирішальним періодом історії. Відтак у підсумку загальний обсяг моногра-
фії перевершив тисячу сторінок.
Праця Ф.Ґольчевського відзначається детальністю викладу, значною
кількістю подробиць та демонструє широку ерудицію автора в аналізова-
них питаннях. Такий характер подання матеріалу визначається, на нашу
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
213Рецензії
думку, потребою якомога повніше розкрити перебіг подій і загальний кон-
текст німецько-українських взаємин для німецького читача. Адже поміт-
ну частину бібліографічної основи дослідження становлять україномовні
джерела різного характеру – від публіцистики, включаючи праці ідеологів
націоналістичного руху (передовсім Д.Донцова), які піддано розгорнутому
аналізу в контексті розглядуваних подій, до історико-політичних студій
українських авторів різного часу.
З іншого боку, широке фактологічне наповнення слугує доказовою базою
авторської концепції та свідчить про прагнення досягти точності у викладі
й об’єктивності в оцінках (окремі фактологічні огріхи, помітні українському
читачеві2, істотно не впливають на загальне значення дослідження). цей
послідовний виклад веде читача за думкою автора про розвиток німецько-
українських стосунків, які у своїй основі залишалися вірними початково за-
кладеним принципам: для німецької сторони – економічний інтерес, для
української – пошук союзників у політичному визнанні своєї боротьби.
Монографія складається з одинадцяти розділів, перший з яких при-
свячено історії «знайомства» Європи, передовсім Німеччини та Австрії,
з Україною як окремою етнічною та історичною одиницею. Показано, що
це відбувалося завдяки публікаціям про Україну в Європі, перші з яких
вийшли друком перед Першою світовою війною, серед них – перекладена
німецькою мовою праця М.Грушевського «Geschichte des ukrainischen (ru-
thenischen) Volkes» («Історія українського (руського) народу»; т.1, Ляйпциґ,
1906 р.), яка вперше актуалізувала «українське питання» в Німеччині
(с.45), а також публікації П.Рорбаха та інших авторів, що поклали початок
знайом ству з Україною. цей процес розглядається у взаємозв’язку з розви-
тком національного руху у самій Україні.
Зростання уваги до України з боку Німеччини проаналізоване в на-
ступних двох розділах, які охоплюють період Першої світової війни, ре-
волюційних подій в Україні та брестського миру 1918 р. – першого акту
міжнародного визнання української державності. Відповідно розкриваєть-
ся встановлення стосунків вітчизняних діячів (О.Скоропис-йолтуховський,
К.Левицький) із німецькими властями (зовнішньополітичне відомство) і
підтримку їх діяльності, включаючи просвітницькі проекти серед військо-
вополонених-українців, видання пропаґандистських брошур та журналів
тощо. Із німецького боку у цей час мало місце зростання економічного ін-
тересу до України, у тому числі у зв’язку зі зміною ставлення Німеччини до
російських «національних окраїн» – відтепер у прагненнях берліна поєдна-
лися економічна складова з намірами створити противагу Росії.
четвертий розділ розкриває події німецько-українського співробіт-
ництва після брестського миру, включаючи період німецької окупації
України, незалежність якої не входила до військових планів берліна та
Відня, які скористалися нагодою укласти мир, маючи за основу передовсім
2 Так, автор стверджує, що Д.Донцов «уперше відкрито вимагав цілковитого відокремлення
України від Росії» (с.61), тоді як першість тут по праву належить М.Міхновському, який
сформулював ідею незалежності України ще в 1900 р. у брошурі «Самостійна Україна».
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
214 Рецензії
економічний інтерес (с.246). На переконання автора, Німеччина діяла за
принципом «імперіалістичного використання національних рухів», особли-
во зважаючи на те, що продовольчий арґумент слугував для української сто-
рони способом зацікавити німців (с.197).
Проте саме ці події зумовили ближчі контакти обох сторін на різних рів-
нях, головним чином персональному, які пізніше, підсилені певними теоре-
тичними концепціями, визначили взаємини в міжвоєнний та період Другої
світової війни (с.306). Попри певне розчарування зав’язані свого часу контак-
ти стали основою розвитку взаємин. В української сторони склалося уявлен-
ня про Німеччину як надійного союзника у справі національного визволення.
Значну увагу автор приділив становищу української еміґрації в
Німеччині, політичному розвитку якої до середини 1920-х рр. присвячено
наступні два розділи. Виокремлення ідеологічних течій українських по-
літичних сил (уенерівських, прогетьманських, соціалісттичних, УВО, цен-
трально- та західноукраїнських), їх організаційний розвиток, стосунки з
представниками владних кіл Німеччини та між собою – до часу остаточного
оформлення ідеології українського націоналізму й ОУН – розглянуто вже у
сьомому розділі. Автор стверджує, що для німецької сторони підтримка різ-
ними урядовими установами певних українських політичних сил (зовніш-
ньополітичне відомство – прогетьманський рух, військові – УВО та пізніше
ОУН) була тактичним кроком, що ставився у залежність від важливіших
стратегічних планів, головним чином стосунків із Польщею, про що йдеться
в наступному, восьмому, розділі. Так, у першій половині 1930-х рр., після
переорієнтації на польський вектор, відповідно будувалися й німецько-
українські контакти, у цей час дещо «притишені». Лише зі зміною курсу (з
1937 р.) німецька сторона активніше звертається до «ідеологічно близьких»
їй українських націоналістів, яких із націонал-соціалістичним рухом єдна-
ла наявність спільних «національних ворогів» – росіян та євреїв.
Проте позицію німців в «українському питанні» найбільш яскраво ви-
явили події, пов’язані з проголошенням незалежності Карпатської України,
що стало першим справжнім випробуванням стосунків обох сторін за пів-
року до початку Другої світової війни. цьому питанню, як одному з найваж-
ливіших індикаторів істинного характеру двосторонніх взаємин, особливо
показового щодо Німеччини, присвячено окремий розділ. На думку автора,
офіційний берлін ніколи не мав серйозної політичної концепції стосунків
з Україною та її майбутнього, використовуючи національні політичні сили
у своїх «гнучких» в «українському питанні» стратегічних планах. Водночас
Ф.Ґольчевський укотре підкреслює, що попри непослідовність «проукраїн-
ської» політики німців, українські діячі все ж залишалися переконаними в
можливості союзницьких взаємин у боротьбі за незалежність, навіть висло-
вивши готовність принести жертву заради, як їм здавалося, більших страте-
гічних цілей національного визволення – цього разу в боротьбі з Польщею
за звільнення Галичини (с.940–941).
Нацистсько-радянський альянс 1939 р. ще раз серйозно похитнув, про-
те остаточно не зруйнував політичних орієнтацій провідних українських
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
215Рецензії
діячів. частина їх усе ще робила останні спроби обґрунтувати ситуацію спо-
діваннями на можливу співпрацю. Проте ці події стали свідченням початку
вже якісно «нового відрізку» українсько-німецьких взаємин – періоду Другої
світової війни.
Уважаємо, що фундаментальна праця Ф.Ґольчевського, попри те, що її
основний фактологічний масив аж ніяк не новий для українських дослід-
ників, стане важливою і для вітчизняної історіографії. Той факт, що аналіз
непростого минулого українсько-німецьких взаємин, відтворених із такою
повнотою та детальністю, ініційовано й реалізовано саме німецьким істори-
ком також слугує певним методологічним «посланням» українській історич-
ній думці.
Попри використання іноземним ученим значної кількості праць україн-
ських авторів, у тому числі публікацій діячів еміґрації, деякі розвідки сучас-
них дослідників на тему політичного діаспорного середовища залишилися
поза його увагою3. Сподіваємося, що праця Ф.Ґольчевського сприятиме по-
доланню певної «наукової ізоляції» українських студій передовсім у німець-
комовному науковому світі. Також рецензована праця може стати черговим
арґументом для сучасних політиків у тому, що коли йдеться про вивчення
та, головне, оцінку історичних подій, а надто складних і суперечливих, слід
у першу чергу надати слово фахівцям-історикам. В Україні своєрідна пре-
зентація книги вченого з Гамбурґа відбулася під час його лекцій у Києві,
Львові й Тернополі у грудні 2010 р.
Незважаючи на малодоступність у нашій країні монографії професора
Ф.Ґольчевського вона, безперечно, стане у пригоді зацікавленим дослідни-
кам, а з часом і ширшому загалу читачів – у перекладі українською мо-
вою. Також чекатимемо на вихід у світ анонсованого автором продовження
дослід ження, яке вже стосуватиметься розвитку німецько-українських взає-
мин у період Другої світової війни.
3 Див., напр.: Піскун В.М. Політичний вибір української еміграції (20-і роки ХХ століття). –
К.; Нью-йорк, 2006. – 671 с.; Українська політична еміграція, 1919–1945 / ю.А.Левенець (ред.
кол.), В.С.Лозицький (упор.). – К., 2008. – 925 с. та ін.
К.А.Кобченко (Київ)
|