Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА
Рецензія на книгу: Примаченко Я.Л. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 182 с.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105686 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА / В.О. Крупина // Український історичний журнал. — 2011. — № 5. — С. 216-219. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-105686 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1056862016-09-02T03:02:23Z Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА Крупина, В.О. Рецензії Рецензія на книгу: Примаченко Я.Л. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 182 с. 2011 Article Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА / В.О. Крупина // Український історичний журнал. — 2011. — № 5. — С. 216-219. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105686 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Крупина, В.О. Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА Український історичний журнал |
| description |
Рецензія на книгу: Примаченко Я.Л. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА. –
К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 182 с. |
| format |
Article |
| author |
Крупина, В.О. |
| author_facet |
Крупина, В.О. |
| author_sort |
Крупина, В.О. |
| title |
Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА |
| title_short |
Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА |
| title_full |
Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА |
| title_fullStr |
Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА |
| title_full_unstemmed |
Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА |
| title_sort |
я.л.примаченко. північноамериканська історіографія діяльності оун і упа |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105686 |
| citation_txt |
Я.Л.Примаченко. Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА / В.О. Крупина // Український історичний журнал. — 2011. — № 5. — С. 216-219. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT krupinavo âlprimačenkopívníčnoamerikansʹkaístoríografíâdíâlʹnostíouníupa |
| first_indexed |
2025-07-07T17:15:25Z |
| last_indexed |
2025-07-07T17:15:25Z |
| _version_ |
1837009235266764800 |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
Примаченко Я.Л.
Північноамериканська історіографія діяльності ОУН і УПА. –
к.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 182 с.
Ми все ще продовжуємо відкривати для себе українську діаспору як
соціокультурний та інтелектуальний пласт нашої історії. Повертаються з
небуття замовчувані імена, події, організації та їх діяльність. Майже не-
помітно зникли з широкого ужитку і пропагандистського арсеналу слово-
сполучення «український буржуазний націоналіст», «прислужник світового
імперіалізму», що раніше означували закордонних українців, перш за все
заокеанських, на противагу «прогресивній діаспорі», яка співчувала кому-
ністичній ідеї. Українська діаспора постає як специфічне середовище, що
розвивалася на чужині і, відчуваючи асиміляційні процеси, залишалася
українською за духом.
Одним з аспектів включення в науковий обіг потужного інтелектуаль-
ного потенціалу українських емігрантів та їх нащадків є переосмислення
наукових напрацювань істориків, чиї концепції нашого минулого на зорі
незалежності сприймалися безапеляційно. У цьому зв’язку заслуговує на
увагу дослідження наукового співробітника Інституту історії України НАНУ
Яни Примаченко, яка опублікувала монографію, підготовлену на основі за-
хищеної кандидатської дисертації.
Інтерес до північноамериканської історіографії цілком виправданий,
адже Я.Примаченко звертає увагу на роль США як глобального лідера та
основоположника світових наукових тенденцій, у цілому, та історичних,
зокрема. Також наукове середовище США і Канади стало тим «котлом», в
якому «переварювались» українські емігрантські дослідники, вплинувши
на пробудження наукового інтересу американців до української історії.
цікавим є зворотній зв’язок американських наукових канонів на зміну па-
радигми досліджень українських заокеанських істориків.
Об’єктом уваги автора стали праці північноамериканських дослідників
з історії Організації українських націоналістів та Української повстанської
армії, що побачили світ у другій половині 1940-х – 2005 рр. Якщо нижня
межа – це, власне, поява розвідок про націоналістичне підпілля, то верх-
ня межа окреслена виходом фахового висновку робочої групи істориків при
Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА.
До складу північноамериканських дослідників Я.Примаченко включає:
1) емігрантів, колишніх учасників національно-визвольного руху, які, як
правило, сповідували ідеологію однієї з фракцій ОУН; 2) українську діа-
спору, до якої автор слідом за Дж.-П.Хімкою зараховує дітей та онуків піс-
лявоєнних емігрантів, що народилися в Америці в 60-ті – 70-ті рр. ХХ ст.;
3) дослідників українського і неукраїнського походження, праці яких вихо-
дять за межі українського етнічно орієнтованого національного наративу.
Таке поєднання є цілком виправданим, адже інтерес до історії ОУН і УПА в
науковому середовищі США підігрівався в тому числі працями українських
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
217Рецензії
емігрантів. Розвідки, спогади, дискусії учасників ОУН і УПА на чужині
спрямовували північноамериканських дослідників, водночас дослідження
останніх також не залишалися непоміченими в наукових колах емігрантів.
Монографія складається з чотирьох розділів, побудованих за проб-
лемно-хронологічним принципом. Становлення північноамериканської
історіографії ОУН і УПА, організаційне та ідеологічне оформлення наці-
оналістичного руху, апогей діяльності ОУН і УПА в роки Другої світової
війни, повоєнний період боротьби з Радянським Союзом – так виглядають
історіографічні проблеми, що розглядаються Я.Примаченко.
Виклад матеріалу автор розпочинає з політико-ідеологічного та ін-
телектуального контексту розвитку північноамериканської історіографії.
Формування совєтології як напряму досліджень американських гуманіта-
ріїв відбулося у другій половині ХХ ст., коли політико-ідеологічне та еко-
номічне суперництво двох наддержав і систем спонукало американські
урядові установи залучити істориків до кола своїх радників у протистоянні
з СРСР. Так, у доволі замкнутий соціогуманітарний простір США потрапив
Радянський Союз як об’єкт наукового, хоча й ідеологізованого, дослідження.
Окремий параграф рецензованої монографії присвячено гостро дис-
кусійному питанню українсько-єврейських взаємин у роки Другої світової
вій ни, участі українських націоналістів у єврейських погромах. Довгий час
громадська думка і науково-публіцистична література північної Америки за-
кидала оунівцям, як і українцям загалом, мало не вроджений антисемітизм.
Питання жертвенності кожного народу є болючим і, очевидно, антиєврейські
акції ще довго залишатимуться дискусійним, оскільки трикутник «джерела
інформації – громадська думка – судді» – містить надто багато неподола-
них протиріч. Я.Примаченко демонструє безрезультатні спроби урядових кіл
США і Канади встановити істину в цьому питанні, аналізуючи діяльність
підрозділу спеціальних розслідувань при Службі імміграції і натуралізації
Міністерства юстиції США та Комісії з розшуку воєнних злочинців у Канаді.
Автор солідаризується з П.Мірчуком у його заклику не лише засуджувати
факти вбивств євреїв українцями, але й вшановувати тих представників
українського народу, які, ризикуючи життям, рятували євреїв.
Досить добре розроблена повоєнна боротьба українських націоналістів
проти Радянського Союзу. Як слушно зазначає автор, вона була предметом
гордості в еміграційному середовищі української спільноти США і Канади:
створюється загальна епічна поема, «головною темою якої виступає фено-
мен УПА як народної партизанської армії, що боролася з переважаючими
силами ворога без жодної зовнішньої підтримки, спираючись виключно на
український народ». Як стверджує Я.Примаченко, головним питанням у
націоналістичному історичному наративі антирадянської діяльності висту-
пають проблема періодизації та питання методів і тактики партизанської
боротьби УПА.
У північноамериканській історіографії немає одностайності думок про
час закінчення боротьби націоналістичного підпілля. Наприклад, П.Содоль
вказує на перехід УПА до збройного підпілля у 1949 р. як час припинення
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
218 Рецензії
антирадянської діяльності, тоді як П.Мірчук завершує боротьбу УПА
1953 роком. Порівняння оцінок північноамериканських істориків щодо
вій сь кових, політичних та розвідувальних заходів комуністичного режи-
му, що уможливили поборювання націоналістичного підпілля, підкреслює
роль таких заходів, як «велика блокада» 1946 р., ліквідація УГКц, депор-
тації та інші, що суттєво змінили баланс сил в областях західної України.
Американський історик Дж.бурдс вважає поворотним пунктом на шляху
ліквідації націоналістичного руху розгортання радянською владою пара-
лельної агентурної сітки. Серед перспективних напрямів подальших студій
Я.Примаченко відзначає вивчення ролі жіноцтва у пацифікації західного
регіону, питання про яке піднімає Дж.бурдс.
Розглядаючи північноамериканську історіографію діяльності ОУН і
УПА, в якій домінували українські емігранти та їх нащадки, аніж власне
американці і канадці, Я.Примаченко виводить концепт «націоналістичний
історичний наратив». його особливістю автор називає, по-перше, вибір-
ковість у висвітленні подій Другої світової війни з акцентом на подіях, в
авангарді яких стояла ОУН. це, наприклад, акт відновлення Української
держави 30 червня 1941 року, тоді як проблема колабораціонізму ОУН і
УПА знаходиться на маргінесі дослідницьких інтересів. Другою особливіс-
тю націоналістичного історичного наративу є підкреслена увага до подій,
що справили вирішальний вплив на трансформацію ідеологічних чи про-
грамових засад українського націоналістичного руху, наприклад, діяль-
ність похідних груп ОУН і ІІІ конгрес ОУН 1943 р. Лакуну в історії ОУН і
УПА почасти заповнювали американські дослідники, які звертали увагу на
«незручні» питання.
Однак націоналістичний наратив також не був однорідним, поділяю-
чись у свою чергу на «партії» та напрямки. Автор пристає на запропоновану
ю.Киричуком класифікацію власне діаспорної історіографії, яку останній
поділяє на 4 групи: «бандерівці», «мельниківці», «двійкарі» та українські пуб-
ліцисти прокомуністичного напряму. І цей поділ, розбіжності в оцінках між
«бандерівцями» і «мельниківцями», до честі Я.Примаченко, не залишається
лише на етапі констатації факту, а й простежується в конкретних оцінках.
Попри ґрунтовний науковий підхід Я.Примаченко до реалізації по-
ставлених завдань, автор свідома того, що дослідницьку проблему ді-
яльності ОУН і УПА в північноамериканській історіографії не можна
вважати вичерпаною. Залишилося чимало цікавих сюжетів, які ще потребу-
ють свого висвітлення. Наприклад, компаративний аналіз постатей очіль-
ників – А.Мельника і С.бандери. Спеціальним дослідженням може стати
тема боротьби між мельниківцями та бандерівцями в 1940-х рр. та ін.
Високо оцінюючи дослідження Я.Примаченко, доцільно висловити
кілька зауважень та побажань. Специфіка власне української еміграцій-
ної та діаспорної історіографії, рефлексії дослідників США і Канади про ді-
яльність ОУН і УПА постали б виразніше на фоні точкового порівняння
з польським еміграційним наративом означеної проблеми. цікаво було би
простежити зміну парадигми досліджень північноамериканських істориків,
Укр. іст. журн. – 2011. – №5
219Рецензії
що спиралися на концепції російських міжвоєнних емігрантів, у ході про-
будження інтересу до національної історії України. Однак ці проблеми ста-
новлять тему окремого дослідження.
Підсумовуючи, треба відзначити масштабність проблеми, що її пору-
шила Я.Примаченко. Попри політизованість у сучасній Україні історії на-
ціоналістичного підпілля, автор уникає дискусій із громадською думкою,
публіцистами, залишаючись у рамках наукового підходу, а її монографія є
ґрунтовним дослідженням історіографії діяльності ОУН і УПА, яке повинно
мати продовження у вигляді досліджень інших тем української історії як в
американській історіографії, так і власне українській еміграційній.
В.О.Крупина (Київ)
|