А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст.

Рецензія на книгу: Бовгиря А. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 304 с.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Кононенко, В.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Рецензії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105848
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. / В.П. Кононенко // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 209-211. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-105848
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1058482016-09-12T03:02:16Z А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. Кононенко, В.П. Рецензії Рецензія на книгу: Бовгиря А. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 304 с. 2011 Article А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. / В.П. Кононенко // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 209-211. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105848 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Кононенко, В.П. А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Бовгиря А. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 304 с.
format	Article
author	Кононенко, В.П.
author_facet	Кононенко, В.П.
author_sort	Кононенко, В.П.
title	А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст.
title_short	А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст.
title_full	А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст.
title_fullStr	А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст.
title_full_unstemmed	А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст.
title_sort	а.бовгиря. козацьке історіописання в рукописній традиції xviii ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/105848
citation_txt	А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. / В.П. Кононенко // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 209-211. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT kononenkovp abovgirâkozacʹkeístoríopisannâvrukopisníjtradicííxviiist
first_indexed	2025-07-07T17:32:21Z
last_indexed	2025-07-07T17:32:21Z
_version_	1837010300596912128
fulltext	Укр. іст. журн. – 2011. – №6 ЕцЕНЗІЇ Джерелознавча праця А.Бовгирі є другим після книжки О.Апанович комплексним дослідженням рукописної традиції Гетьманщини кінця XVII– XVIII ст. Саме з огляду на це книга корисна та необхідна для кожного до- слідника історії України раннього нового часу, оскільки, як писала ще О.Апанович, «репертуар рукописної книги увібрав інтелектуальну та емо- ційну атмосферу суспільства, має властивість відбивати основні тенденції його ідейно-культурного розвитку» (див.: Апанович Е.М. Рукописная книга XVIII в. на Украине. исторические сборники. – К., 1983. – С.6). Рукописна книга співіснувала поряд із друкованою до кінця XVIII – по- чатку ХІХ ст., оскільки побутувала традиція укладання сімейних рукописів і не було достатніх економічних або політичних умов для домінування дру- кованої книжки. Гетьманщина поряд із балканськими країнами була реґіо- ном, де рукописна книга відігравала особливу роль та відбивала інтереси місцевих еліт. Рукописна спадщина для історії Гетьманщини особливо ва- гома, оскільки «рукописне» історіописання, на відміну від інших країн, не мало конкуренції з боку державного та приватного друкарства (с.22–23). Автор зазначає, що у книзі відсутні аналіз та інтерпретація хресто- матійних пам’яток козацького історіописання. Основний її зміст присвяче- но текстологічному дослідженню та класифікації списків і редакції літописів Г.Граб’янки, Самовидця, «Короткого опису Малоросії» та творів, що поста- ли на їх основі – родинних і локальних хронік, а також реєстрів докумен- тів або документальних компактів. Перший розділ присвячено загальному аналізу рукописних збірників. Ці твори для світської інтелектуальної еліти Гетьманщини стали своєрідною альтернативною історією на противагу цер- ковному «Синопсису» (який за XVIII ст. було перевидано 25 разів!) (с.10–11). Рукописні книги набули особливого поширення у середовищі інтелектуаль- ної еліти Гетьманщини у другій половині XVIII ст. Це пояснюється передусім тим, що новопостала еліта потребувала інтелектуального підґрунтя як для бовгиря А. козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст. – к.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 304 с. Укр. іст. журн. – 2011. – №6 210 Рецензії збереження автономії (1750–1760-ті рр.), так і для інтеґрації з імперськими структурами при підтвердженні своїх локальних шляхетських прав як за- гальновизнаних дворянських (с.28–29). Українські рукописні книги належа- ли до європейської традиції «Silwa rerum», але водночас мали свої особливості. Вони, як правило, не були родинними історіями чи засобами політичної бо- ротьби, а виражали ідентичність еліти Гетьманщини (с.32). У свідомості твор- ців та читачів рукописних збірників – козацьких інтелектуалів – минуле було невід’ємно пов’язане з владою, статусом і багатством сучасної їм еліти. Поширення рукописної книги відбувалося завдяки наявності творців та споживачів цього інтелектуального продукту. Як зазначає А.Бовгиря, укла- дачі рукописних книг не переймалися їх подальшою долею, тому вони були часто анонімними. Дальшим упорядкуванням рукописів займалися пізніші власники та читачі, які поділяли текст на рубрики й дописували мінізаго- ловки. Однак структура рукописних збірників характеризувалася незмін- ністю. В її основі був один із козацьких літописів (найчастіше Г.Граб’янки чи «Короткий опис Малоросії»), до якого додавалися документи, що представля- ли давність і леґітимність козацької еліти та козацтва у цілому, а також різ- ні наративні реґіональні твори й документи місцевого значення. Рукописні збірники об’єднувалися якоюсь певною темою. Наприклад, «Собраніе изве- стий об Малой Россіи на коим основаніи оная состоит с начала подданства под всероссійским самодержавцем с 1654 года» охоплює підбірку докумен- тів про внутрішній лад Гетьманщини (с.43). Найбільш чисельну тематич- ну групу документів рукописних збірників становить компакт, що поєднує маніфести Єлизавети І стосовно українських справ та матеріали, пов’язані з братами К. та О. Розумовськими (с.47). Документи в рукописній книзі не просто переписувалися, а самі ставали наративом, який виконував функцію леґітимації прав і вольностей Гетьманщини та її еліти. Саме скрупульозний аналіз великого комплексу текстів дав можливість досліднику реконструю- вати світське історіописання Гетьманщини. Нерідко книга ставала об’єктом активного читання та редагування ав- торів, які продовжували існуючий текст, вносили у нього нові сюжети, ви- писки з інших рукописних і друкованих українських або іноземних творів (с.29–30). Українські інтелектуали ставили перед собою амбітні, хоча ча- сто нездійсненні, плани написання історії своєї малої Батьківщини. Так, В.Ломиковський мав намір продовжити «Короткий опис Малоросії» з 1734 до 1801 рр., тобто до правління Олександра І, однак йому вдалося написати ориґінальну історіографічну розвідку «О козаках вообще» (с.55–56). Другий розділ присвячено аналізу списків козацьких літописів кінця XVII – початку XVIIІ ст. Надзвичайно цінним для історіографії України ран- нього нового часу є текстологічне дослідження А.Бовгирі «короткої» та «пов- ної» редакцій «Літопису Григорія Граб’янки» (с.78–96). Дослідник віднайшов 13 нових списків літопису, довів, що коротку його редакцію було створено до написання «повної» та запропонував свою концепцію появи цього найпопу- лярнішого козацького літопису XVIII cт. Як довів автор, найранішим списком короткої редакції є рукопис із колекції І.Вахрамєєва Державного історичного Укр. іст. журн. – 2011. – №6 211Рецензії музею в Москві, філіґрані, почерк, папір та оформлення якого свідчать, що він написаний у 1670-х рр. (с.80). А.Бовгиря подав низку доказів, які засвід- чують, що літопис Г.Граб’янки – похідний від твору, відомого як його корот- ка редакція. Джерелознавче відкриття дослідника суттєво впливає на наше розуміння політичної свідомості інтелектуальної еліти Гетьманщини остан- ньої третини XVII – першої половини XVIII ст. По-перше, коротка редакція є зв’язком між церковним та світським історіописанням; по-друге, усі інтер- претації істориків про суспільно-політичне життя Гетьманщини, що велися на основі твору Г.Граб’янки, слід перенести на 30–40 років раніше. Це все дає новий образ історії «ідеотворчого» реґіону України раннього нового часу, наприклад, прямо стосується «хозаризму», який, на жаль, у сучасній історіо- графії набув деяких рис наукового міфу. Як зазначає автор, «у тексті короткої редакції, на відміну від повної, етнічні витоки українців ведуться від “козар” і немає згадок про “скіфів”. Натомість у повній редакції натрапляємо на плу- танину: корені їх походження ведуться спочатку від скіфів, згодом до них до- лучено “козар”. Відбувається накладення двох теорій. Причому автор повної версії навіть не намагається органічно поєднати скіфську та козарську теорії походження, а лише механічно об’єднує їх» (с.83). А.Бовгиря провів цікаве дослідження про «Достовірний руський літо- пис». Більшість джерелознавців вважали, що він існував, та містив опис подій від початку XVI ст. до середини 1650-х або 1670-х рр., а з його осно- ви постали сюжети трьох козацьких наративів, хроніка Ф.Софоновича та Густинський літопис. Автор доходить висновку, що «история о действиях пре- зельной брани» із монографії М.Костомарова і є «Достовірним руським літо- писом», імовірність існування якого припускали покоління джерелознавців (с.96–106). Також А.Бовгиря провів цікавий аналіз списків «Короткого опи- су Малоросії» та навів переконливий факт, який дає змогу остаточно закрі- пити авторство «Літопису Самовидця» за Р.Ракушкою-Романовським. В останньому розділі («Українські історичні хроніки XVIII ст.») розгля- даються «чернігівський літопис», «Літописець короткий», «Лизогубівський літопис» та реґіональні історичні хроніки як складові рукописних збірни- ків. Дослідник детально проаналізував «чернігівський літопис» у редакції 1760-х рр., порівняв її з попередніми редакціями та арґументував тверд- ження, що авторство твору належить І.Янушкевичу. Серед реґіональних історичних хронік проаналізовано «Ніжинський літопис», «Переяславський літопис», «Краткую записку действий, прежде бывших», «Хроніку Гадяцького монастиря», «Новгород-Сіверський літопис». Цінними додатками до книги є зміст рукописних історичних збірників XVIII – початку ХІХ ст. та дві табли- ці списків літопису Г.Граб’янки й «Короткого опису Малоросії». Книга А.Бовгирі – це якісна відповідь на чітко окреслені питання, якою була історія текстів козацького історіописання Гетьманщини XVIII – почат- ку ХІХ ст. Зі своїм завданням дослідник блискуче впорався, викликавши низку нових питань щодо бачення історії України раннього нового часу. В.П.Кононенко (Київ)

А.Бовгиря. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст.

Institution

Ähnliche Einträge