М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління

Рецензія на книгу: Петров М.Б. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико- топографічного розвитку: Міське і замкове управління. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – 480 с....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Войтович, Л.В., Поляков, Є.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Рецензії й огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106344
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління / Л.В. Войтович, Є.І. Поляков // Український історичний журнал. — 2012. — № 6. — С. 193-199. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-106344
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1063442016-09-26T03:02:22Z М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління Войтович, Л.В. Поляков, Є.І. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Петров М.Б. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико- топографічного розвитку: Міське і замкове управління. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – 480 с. 2012 Article М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління / Л.В. Войтович, Є.І. Поляков // Український історичний журнал. — 2012. — № 6. — С. 193-199. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106344 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Войтович, Л.В. Поляков, Є.І. М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Петров М.Б. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико- топографічного розвитку: Міське і замкове управління. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – 480 с.
format	Article
author	Войтович, Л.В. Поляков, Є.І.
author_facet	Войтович, Л.В. Поляков, Є.І.
author_sort	Войтович, Л.В.
title	М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління
title_short	М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління
title_full	М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління
title_fullStr	М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління
title_full_unstemmed	М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління
title_sort	м.б.петров. місто кам’янець-подільський в 30-х роках хv–xviii століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: міське і замкове управління
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106344
citation_txt	М.Б.Петров. Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках ХV–XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку: Міське і замкове управління / Л.В. Войтович, Є.І. Поляков // Український історичний журнал. — 2012. — № 6. — С. 193-199. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT vojtovičlv mbpetrovmístokamânecʹpodílʹsʹkijv30hrokahhvxviiistolítʹproblemisocíalʹnoekonomíčnogodemografíčnogoetníčnogotaístorikotopografíčnogorozvitkumísʹkeízamkoveupravlínnâ AT polâkovêí mbpetrovmístokamânecʹpodílʹsʹkijv30hrokahhvxviiistolítʹproblemisocíalʹnoekonomíčnogodemografíčnogoetníčnogotaístorikotopografíčnogorozvitkumísʹkeízamkoveupravlínnâ
first_indexed	2025-07-07T18:17:20Z
last_indexed	2025-07-07T18:17:20Z
_version_	1837013130229579776
fulltext	Укр.іст.журн. – 2012. – №6 петров М.Б. Місто каМ’янець-подільський в 30-Х рокаХ ХV–XVIII століть: проБлеМи соціально-еконоМічного, деМографічного, етнічного та історико- топографічного розвиткУ: Міське і заМкове Управління. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – 480 с. Дослідження з міської історії ранньомодерного часу важко назвати попу- лярними у сучасній українській історіографії, відтак вихід кожної фахової пра- ці, що присвячена цій проблематиці, стає подією в академічному середовищі. Саме такою є монографія професора Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Миколи Борисовича Петрова (1952–2008 рр.). Посмертно опублікована зусиллями його колеґ, які склали гідну шану світлій пам’яті автора, вона стала своєрідним підсумком понад чвертьвікової праці М.Петрова над різними аспектами історії Кам’янця-Подільського та його око- лиць упродовж XV–XVIII ст. При написанні своєї праці автор залучив широке коло джерел, переваж- ну більшість яких становлять документи статистичного та описового характе- ру: люстрації, податкові реєстри, інвентарні та військові описи міста. Частина з них – це матеріали з архівів Києва, Львова, Кракова, Варшави, Москви. Особливу цінність становлять опис 1700 р., котрий дає уявлення про стан міс- та на час його повернення під владу Речі Посполитої, та описи житлового фон- ду, що проводилися у 1721, 1739, 1789 рр. із метою розквартирування ґарнізону. Проведене автором дослідження маґістратських книг дозволило ввести до нау- кового обігу цінні документи з історії Кам’янця, зокрема копію королівської гра- моти 1670 р. про зрівняння міста у правах зі Львовом; видану у 1703 р. грамоту подільського ґенерала Мартина Контського про відновлення трирічних ярмар- ків; зразок присяги 1714 р., установлений кам’янецьким маґістратом для осіб, що зараховувалися до міщанського стану та ін. Розгляд низки внесених на розгляд маґістрату судових справ, свідчень, скарг, позовів дозволив авторові загалом охарактеризувати стосунки між поль- ською, вірменською та руською громадами міста впродовж XVIII ст. Натомість інформація про повсякденне співжиття трьох міських спільнот протягом XVI– XVII ст. здебільшого подана на основі праць Ф.Кірика, що передовсім ви- вчав польську громаду, та здійснених О.Гаркавцем перекладів судових книг кам’янецьких вірмен. Це дозволяє вважати її дещо односторонньою й неповною стосовно історії руської громади Кам’янця, судові акти котрої не збереглися до нашого часу. Використана при написанні книги література демонструє сферу наукових зацікавлень автора. Здебільшого це праці, присвячені різним аспектам істо- ричної та соціальної топографії міста, а саме дослідженню еволюції й архітек- турних особливостей його забудови; вивченню проблем взаємного розташуван- ня ринкових площ, вулиць, культових і житлових споруд; локалізації території проживання трьох міських громад. Зацікавлений у поверненні місту автентич- ного вигляду, автор підтвердив частину своїх висновків археологічними розкоп- ками, що дозволили встановити локалізацію вірменського храму Св. Миколи, Іоанно-Предтеченської, Святотроїцької церков, а також кармелітського костелу. Укр.іст.журн. – 2012. – №6 194 Рецензії й огляди Оснований на матеріалах кандидатської дисертації автора1 другий розділ книги є найбільш плідним щодо влучних гіпотез і спростування навколонауко- вих теорій. За М.Петровим, історичну топографію Кам’янця-Подільського ха- рактеризував поліцентризм. Одним його осередком був Старий замок, звідки здійснювалося управління староством. Іншим виступало Старе місто з ринкови- ми площами та ратушами. На думку дослідника, із 1374 по 1430 рр. загально- міським центром був майдан-ринок біля П’ятницької церкви. Перехід Кам’янця під владу Корони Польської відзначився змінами в його історичній топографії. Покликаючись на праці А.Прусевича та Ю.Нельговського, автор стверджує, що поляки «вписали» свій майдан-ринок у центральні дільниці колишньої головної площі, відтіснивши звідти православне населення (с.140). Новий ринок руської громади було організовано в північній частині міста. Вірмени, котрим удалося зберегти за собою частину садиб у центрі, сформували свій головний осередок у південній частині міста. Висновки М.Петрова спростовують твердження архі- тектора О.Пламеницької, за версією якої Польський ринок у Кам’янці сформу- вався на основі римського табору ІІ–ІІІ ст. і належав руській громаді вже у XII– XIV ст., себто до офіційної локації міста князями Коріатовичами2. Автор слушно зауважує, що знахідки на території міста римських монет – аж ніяк не достатня основа для підтвердження першої частини цієї гіпотези. Критикуючи теорію О.Пламеницької, історик вказує, що жодне з міст Галицько-Волинської держави не знало реґулярного, а тим більше прямокутно- го планування й забудови головного міського майдану-ринку (с.129), із чим мож- на погодитися. М.Петров також звернув увагу, що «святиня була обов’язковим атрибутом у громадському центрі – ринку українських міст ще з часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Пізніше ці норми запозичали литовці, захоплюючи українські землі, а також містобудівники Московської держави» (с.139). З останнім важко погодитися, позаяк поява Ґедиміновичів у білорусь- ких та українських землях аж ніяк не була завоюванням, а Московія значною мірою успадкувала традиції Владимиро-Суздальщини, яка була частиною тієї ж Русі (Київської чи Давньої, залежно від термінології, прийнятої різними до- слідниками). На дальших сторінках книги, докладно описуючи характер житлової та культової забудови Кам’янця, автор констатує, що в межах польської й україн- ської юрисдикцій міста майже кожен квартал ідентифікувався за розташуван- ням на його території якогось храму, що становив окрему церковну парафію чи прихід. Відсутність цієї риси в топографії вірменських дільниць, на його дум- ку, зумовлювалася рельєфом, що став фактором терасової забудови південної частини Кам’янця та малої кількості вірменських храмів. Упродовж усього до- сліджу ваного періоду на території міста функціонувало лише чотири церкви вір менської спільноти (с.143). Така ситуація призводила до тісних взаємовпливів між вірменською та руською, а згодом і польською громадами міста. Так «північно-східний бік 1 Петров Н.Б. Историческая топография Каменца-Подольского XII–XVIII вв.: Дисс. … канд. ист. наук. – К., 1987. – 243 с. 2 Див.: Пламеницька О. Кам’янець-Подільський. – К., 2004. Укр.іст.журн. – 2012. – №6 Рецензії й огляди 195 (вірменського – Авт.) ринку обмежувала садиба П’ятницької церкви, а півден- но-східний наприкінці XVI ст. – садиба Іоанно-Предтеченської. Із півночі до цвинтаря церкви Св. П’ятниці у другій половині XVI ст. підступала садиба з кам’яницею міщанина Киріака, яка з 1658 р. слугувала для української громади будинком магістрату. [...] Західний бік ринку замикав квартал, що формувався навколо дерев’яної православної церкви Вознесіння. [...] Із північно-західного боку Ринку вулицею Вознесенською можна було потрапити на Польський ри- нок» (c.140–141). Це дозволяє припускати, що наявність великої кількості пра- вославних церков, які з різних боків обмежували вірменську ринкову площу, спонукала міщан до взаємної терпимості, продиктованої потребою узгодження термінів богослужінь та релігійних процесій із нагоди виборів міських і цехових урядників. Дослідження М.Петровим «націєтопографії» ранньомодерного Кам’янця до- зволяє зробити висновок, що громади міста вже у XVI ст. перестали бути закрити- ми. Їхні члени, припинивши дотримуватися середньовічних норм розселення за етноконфесійними ознаками, почали купувати будинки поза «своїми» квартала- ми. Із 1555 р. взаємну ізоляцію кам’янецьких громад було остаточно зруйновано грамотою Сиґізмунда Авґуста, котрий узаконив права русинів та вірмен мати са- диби у кварталах поляків-католиків (с.163, 215, 220). Аналогічною ситуація була і на передмістях, де попри домінування населення грецького обряду були рези- денції католицьких чернечих орденів, а також мешкали євреї. Етноконфесійна неоднорідність тут доповнювалася соціальною, оскільки значна кількість тери- торій на передмісті перебувала у володінні шляхти та патриціїв. Більшість будинків на передмістях, як, зрештою, і у самому місті впродовж XV–XVII ст. були дерев’яними, а тому часто страждали від природних катакліз- мів. Масштабне кам’яне будівництво розпочалося лише після пожежі 1616 р. за особистим розпорядженням Сиґізмунда ІІІ. Археологічні розкопки, проведе- ні автором у центральній частині міста, підтверджують цей факт, переконли- во спростовуючи припущення О.Пламеницької про забудову Польського ринку XV–XVII ст. кам’яними житловими спорудами балтійського типу (с.130, 157). Не вдаючись в аналіз чергової дискусії між автором-істориком та його опо- нентом-архітектором щодо автентичності реконструкції міських башт за кра- ківськими взірцями XIV ст., варто підкреслити, що наприкінці другого розді- лу М.Петров подає докладний опис еволюції кам’янецьких укріплень впродовж XV–XVII ст. Із його висновками складно не погодитися, адже справді довгий час неприступність місцевої фортеці забезпечувалася передовсім її вдалим гео- графічним розташуванням у каньйоні р. Смотрич. Кам’яний мур навколо міста вперше було споруджено лише 1567 р. (с.52, 59, 176). Наступний етап модерні- зації міських укріплень відбувся на початку XVІІ ст. У 1617 р. із західного боку Старого замку було зведено систему кам’яно-земляних бастіонів, що отримала назву Новий замок. Ґрунтуючись на результатах топографічних досліджень та свідченнях сучасників, М.Петров уважав спорудження горнверку основною при- чиною втрати містом свого колишнього оборонного потенціалу. Захоплення бас- тіонів не становило труднощів для добре озброєного ворога, котрий під їх захис- том отримував можливість обстрілювати місто з гармат. Не викликає заперечень Укр.іст.журн. – 2012. – №6 196 Рецензії й огляди і припущення дослідника, що саме оволодіння Новим замком і стало основною причиною здачі фортеці османському війську в 1672 р. (с.196). Процеси рекон- струкції фортечних укріплень упродовж XVIII ст., коли місто втратило своє ко- лишнє оборонне значення, не привернули уваги науковця. Проведений у третьому розділі книги аналіз демографії Кам’янця вимагає методологічних уточнень. Хронологічно найбільш раннє встановлення кількос- ті міщан було здійснене автором за люстрацією 1570 р., що засвідчувала про- живання їх у 645 будинках. У своїх підрахунках М.Петров відмовився від за- пропонованого М.Владимирським-Будановим коефіцієнту 5 осіб на один дім, уважаючи його заниженим. Дослідник скористався методикою М.Капраля, ко- трий для Львова XVI ст. збільшував цей показник до 8 осіб. Додавши до отри- маного таким чином числа орієнтовну кількість селян навколишніх фільварків і мешканців передмість, духівництво, жовнірів та замкових слуг він отримав 6 тис. осіб (с.203). Узагалі підхід до таких коефіцієнтів мав би бути більш до- кладно обґрунтованим, ураховуючи специфіку кожного міста та його археоло- гію, адже поряд при підрахунках кількості населення у XVII–XVIII ст. автор, покликаючись на праці М.Крикуна, приймає коефіцієнт 6 осіб. Таким чином, отримано інформацію про 7,5 тис. міщан, що мешкали в Кам’янці першої поло- вини XVII ст. (с.204). Слід зауважити, що з другої половини XVII ст. близько половини населення міста почали становити вояки. Присутність десятитисячного турецького ґарні- зону з 1672 р. (с. 206) робить його віднесення до категорії великих міст України та Європи (с. 213) дещо натягнутим, особливо беручи до уваги те, що за про- веденим через три роки переписом тут проживало лише 5 тис. міщан (с.206). Упродовж XVIIІ ст. демографічні показники в Кам’янці не піднялися вище цієї цифри, під впливом пошестей, природних катаклізмів та воєнних дій коливаю- чись у межах від 3 до 5 тис. осіб. Звісно, розглядаючи ці підрахунки автора, не слід забувати, що остаточної редакції праці він завершити не встиг і певні су- перечності в тексті часто мають попередній характер. За автором, із кінця XIV ст. руська громада кількісно переважала вірмен- ську та польську. Лише у другій половині XVII ст. русини поступилися полякам (с.204–205, 219). Упродовж перебування міста під владою османів домінування на короткий час було повернуто, оскільки внаслідок масштабної еміґрації поля- ків та вірменів до міста переселилася значна частина православного населен- ня околиць (с.206). У використаних автором джерелах з XVIII ст. відсутні згад- ки про руську громаду, що, на його думку, свідчило про зростаючу полонізацію мешканців Кам’янця (с.221). Реконструюючи історію міського самоврядування М.Петров висловлював думку, що впродовж 1374–1430 рр. тут на рівних правах співіснували руська та вірменська громади, кожна з яких мала повне самоврядування. Із переходом Кам’янця під владу Корони Польської його отримали лише поляки. Вірменська та руська громади обмежувалися виборним війтом, що водночас виконував су- дові й господарські функції. Правові особливості ранніх етапів співжиття трьох громад висвітлює наведений автором привілей Казимира Яґеллончика від 1461 р. Цей документ розподіляв повинності щодо візничого та сторожового між, Укр.іст.журн. – 2012. – №6 Рецензії й огляди 197 з одного боку, руською та вірменською громадами, а з іншого – «латинськими мешканцями Кам’янця» (с.214). Такий поділ обов’язків лише посилив контакти поміж обома спільнотами, основу для яких було закладено у XIV ст. Джерела XVІ–XVIІ ст. подають численні свідчення про їх наявність як на вищих, так і на нижчих щаблях суспільної драбини. Взаємні непорозуміння залежно від суті справи та етноконфесійної належності сторін вирішувалися в межах як руської, так і вірменської юрисдикцій. Крім цього, вірмени, що мешкали на території під руською юрисдикцією, до 1670 р. судилися за руським правом (с.215). Правова основа співжиття трьох кам’янецьких спільнот зазнала змін після переходу міста під владу Османської імперії. Скасоване в 1670 р. судочинство руської громади було відновлене. Турецька адміністрація натомість анулювала польське й вірменське самоврядування. Розповідаючи про період 1672–1699 рр., автор не розкриває характеру стосунків між османськими урядниками та меш- канцями міста, однак проаналізовані ним джерела свідчать, що після закінчен- ня турецького періоду представники польської громади вжили рішучих заходів, аби повернути собі домінуючі позиції. У 1699 р. рішенням Варшавського сейму православному населенню було заборонено мешкати в межах міста. Водночас замість колишніх окремих було утворено одну – польсько-руську юрисдикцію. Представники новопосталого маґістрату домагалися підпорядкування «русі» польському праву впродовж засідань сейму 1702 р. Через рік мети було досяг- нуто й руська громада остаточно втратила своє самоврядування (с.221). На дум- ку М.Петрова, такі дії польської адміністрації були продиктовані передовсім бажанням запобігти зростанню руського впливу, що міг посилитися внаслідок згаданого в попередньому розділі притоку православного населення околиць. Тиску зазнали і представники вірменської громади, що вже на початку сто- ліття відновили своє самоврядування. Конкуренція в торгівлі та ремеслі, ко- тру вони складали польському населенню, породжувала конфлікти, до вирі- шення яких залучалися навіть спеціальні королівські комісії. Автор уважав, що ця довготривала боротьба виявилася одним із чинників акультурації: су- перечності між вірменським та польсько-руським маґістратами призводили до того, що вірменські патриції, купуючи нерухомість у межах відповідних квар- талів, переходили під юрисдикцію останнього, надійніше захищеного норма- ми маґдебурзького права (с.234). У результаті в Кам’янці було створено єдиний маґістрат. Однак дата його виникнення видається суперечливою. Польська до- слідниця Р.Круль-Мазур, покликаючись на документи з колекції А.Чоловського відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В.Стефаника, стверджує, що юрисдикції було інтеґровано 1787 р.3 За М.Петровим, єдиний ма- ґістрат почав функціонувати в 1790 р. (с.235), при цьому автор не вказав джере- ла своєї інформації, що схиляє до думки, що він просто помилився. Окремого фахового дослідження вимагають і проблеми самоврядування єврейської громади Кам’янця й округи. Упродовж XV–XVIII ст. польський ко- роль, бажаючи, з одного боку, уберегти християн від конкуренції, а з іншого – примножити прибутки, що йшли у скарбницю, неодноразово забороняв євреям 3 KrólMazur R. Miasto Trzech Nacji: Studia z dziejów Kamieńca Podolskiego w XVIII wieku. – Kraków, 2008. – S.595. Укр.іст.журн. – 2012. – №6 198 Рецензії й огляди селитися в межах міста. Проте завдяки офіційній або напівлеґальній протекції з боку старост та міських урядників, вони змогли розвинути свою діяльність у місті. У вступі до праці автор зазначає, що євреям не вдалося досягти окремо- го самоврядування (с.23), однак на сторінках книги декілька разів трапляється цитата Ульріха фон Вердума, що свідчив про існування в кам’янецьких євре- їв окремого суду та двох синагог – у місті і на його околицях (с.61, 254). Більше того, серед документів цивільно-військової комісії, котра функціонувала в міс- ті впродовж 1789–1793 рр., містилася ухвала щодо нагляду за порядком сплати боргів місцевим кагалом (с.257). Останні три розділи монографії М.Петрова присвячено міському госпо- дарству, себто внутрішній та зовнішній торгівлі, ремісничому виробництву й сільськогосподарським заняттям міщан. У цих сферах етнічний фактор та- кож відігравав значну роль. Зокрема, автор зазначає, що польські та русь- кі купці займалися перш за все дрібною внутрішньою торгівлею, а вірме- ни – зовнішньою, переважно завозячи до країни товари зі Сходу. Торгівля з Туреччиною залишалася провідною галуззю економіки міста до кінця існу- вання Речі Посполитої. Однак, за версією М.Петрова, у XVIII ст. її розміри значно зменшилися. Історик бачив причину цього явища в конкуренції, ко- тру вірменам почали складати єврейські купці, шляхта та офіцери ґарнізо- ну. Сьогодні проти цієї гіпотези виступає Р.Круль-Мазур. У своїй праці вона зазначає, що наприкінці XVIII ст., навпаки, спостерігався великий приріст у торгівлі кам’янецьких вірменів на території Туреччини, пов’язаний із пере- ходом під владу Габсбурґів трьох колишніх польських осередків орієнтально- го торгу: Бродів, Львова та Станіслава4. Питання це дискусійне й потребує додаткових досліджень. Схоже, що версія М.Петрова безсумнівна лише щодо першої третини XVIII ст. Ремесло в Кам’янці функціонувало на основі цехової організації. Упродовж XVI–XVIII ст. джерела нараховують у місті від 12 до 18 цехів. Спочатку вони ділилися за етнічною ознакою, однак уже з 1530-х рр. представники руської громади почали входити до польських цехів. Окремі організаційні структури впродовж досліджуваного періоду вдалося зберегти лише вірменам. Серед про- мислів поширення набули ті, котрі концентрувалися на переробці продуктів сільського господарства. Рільництво, городництво та садівництво розвивалися передовсім на перед- місті та околицях, де окрім трьох міських громад володіли ділянками шлях- тичі, представники замкової адміністрації та духівництва. За твердженням М.Петрова, упродовж XVI–XVII ст. сільське господарство, котрим займалося близько 35% міських мешканців, приносило місту незначні прибутки, викону- ючи передовсім допоміжну функцію (с.332). Натомість із XVIII ст. в місті «про- стежується деякий спад інтересу до оборонного чинника, а взамін активізується аграрний, котрий спонукав патриціїв до нагромадження засобів виробництва в якості землі, а місто – до швидшої еволюції в промислово-ремісничому від- ношенні» (с.330). Якщо з другою частиною тези можна посперечатися, то про 4 KrólMazur R. Miasto Trzech Nacji: Studia z dziejów Kamieńca Podolskiego w XVIII wieku. – S.689. Укр.іст.журн. – 2012. – №6 Рецензії й огляди 199 слушність першої свідчать численні конфлікти між міщанами й шляхтою за во- лодіння ділянками в передмістях та селах околиць. Висловлюючи вдячність колеґам передчасно померлого дослідника, у пер- шу чергу професорові В.Степанкову, рецензенти не можуть не звернути уваги на певні хиби видання. Напевно, працюючи над ним, сам М.Петров усунув би значну їх частину, а редактори не наважилися втручатися в авторський текст. Саме тому в ньому залишилися численні повтори, які стосуються як тез, що дис- кутуються у книзі, так і ідентичних джерельних даних, причому часто в одно- му й тому ж розділі (наприклад, с.272, 284 – дати кам’янецьких ярмарків; с.281, 283 – розміри торгового мита в Кам’янці; с.283, 288 – теза про стан торгівлі подільських купців «лісовими товарами»; с.302–303 – свідчення про одночасне функціонування в місті двох кушнірських цехів: вірменського та польсько-русь- кого й ін.). Мають місце також наведення цитат мовою ориґіналу без перекладу (с.162, 176), граматичні та помилки набору у власних назвах (с.107, 302), іменах (с.134) та ін. Проте ця обставина аж ніяк не применшує наукової цінності книги, в якій зібрано багатий фактологічний матеріал із різних сфер міського життя Кам’янця-Подільського XV–XVIII ст., а тільки змушує сумувати з приводу не- вблаганності смерті, яка вирвала з життя талановитого дослідника, так і не до- зволивши йому завершити головну працю свого життя. Л.В.Войтович (Львів), Є.І.Поляков (Львів)

Репозитарії

Схожі ресурси