Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій

Рецензія на книгу: Калакура Я. Українська історіографія: Курс лекцій. – 2-е вид., доп. – К.: Генеза, 2012. – 512 с.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Пиріг, Р.Я.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2013
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Рецензії й огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106408
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій / Р.Я. Пиріг // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 191-195. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-106408
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1064082016-09-28T03:02:31Z Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій Пиріг, Р.Я. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Калакура Я. Українська історіографія: Курс лекцій. – 2-е вид., доп. – К.: Генеза, 2012. – 512 с. 2013 Article Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій / Р.Я. Пиріг // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 191-195. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106408 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Пиріг, Р.Я. Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Калакура Я. Українська історіографія: Курс лекцій. – 2-е вид., доп. – К.: Генеза, 2012. – 512 с.
format	Article
author	Пиріг, Р.Я.
author_facet	Пиріг, Р.Я.
author_sort	Пиріг, Р.Я.
title	Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій
title_short	Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій
title_full	Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій
title_fullStr	Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій
title_full_unstemmed	Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій
title_sort	я.калакура. українська історіографія: курс лекцій
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106408
citation_txt	Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій / Р.Я. Пиріг // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 191-195. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT pirígrâ âkalakuraukraínsʹkaístoríografíâkurslekcíj
first_indexed	2025-07-07T18:26:53Z
last_indexed	2025-07-07T18:26:53Z
_version_	1837013732853547008
fulltext	Український історичний журнал. – 2013. – №1 Рецензії й огляди 191 Підсумовуючи аналіз змістовного монографічного дослідження Г.Ко ро- льова, укажемо на цілковиту реалізацію сформульованих у вступі до книги завдань. Відзначаючи чудове володіння автором історіографічним та дже- рельним матеріалом, добру ознайомленість із методологічними дискусіями нашого часу, вкажемо й на численні хиби редакторського плану, що подекуди відволікає від ходу авторських думок. Натомість порушена у книзі проблема, як це переконливо показав Г.Корольов, варта подальшого аналізу, насампе- ред у контексті еволюції української політичної думки ХХ ст. Тож побажаймо авторові продовжити його студії над реконструкцією політичного світогляду М.Грушевського. В.В.Тельвак (Дрогобич) Історіографія, як спеціальна галузь історичної науки і навчальна дисци- пліна, є неодмінною базисною умовою повноцінної вищої історичної освіти. Запорукою плідного оволодіння студентами історичних факультетів цим пред- метом є наявність сучасних підручників, навчальних посібників – «гарних і різних». Адже у зазначеній царині необхідність оновлення історіографічного приросту знань зовсім не адекватна історично-часовій дистанції. Очевидно, зайве говорити про фаховий рівень та методичну майстерність викладачів іс- торіографічних дисциплін. Історіографія, будучи однією з галузей історичної науки та навчальною дисципліною, органічно поєднує і взаємопов’язує ці функції. Адже без розвит- ку історіографічних досліджень, без критичного осмислення своїх надбань іс- торія як наука буде приречена на стагнацію. Вона втратить орієнтири роз- витку подальших наукових напрямків, позбавиться певних маркерів щодо актуальності та повноти досліджень. Саме історіографія виступає своєрідним барометром наукової новизни історичних праць. Крім того, вона виконує ко- мунікативні функції як у міжпредметному полі історичних дисциплін, так і щодо зарубіжних історіографій. У цьому контексті вихід у світ другого, доповненого видання посібника відо- мого українського вченого й педагога, проф. Ярослава Калакури «Українська іс- торіографія: Курс лекцій» є важливою подією в освітянському і науковому житті України. Автор майже два десятиліття читає однойменний лекційний курс, в якому акумульована багатовікова історія української історичної думки: від най- давніших часів до сучасності та його багатолітні власні напрацювання у царині історіографії. Уже перше видання цього посібника 2004 р. стало популярним і затребуваним як у вищій школі, так і в науковому середовищі. Наклад книги дуже швидко розійшовся, оскільки видання, що не має аналогів, підготовлене на межі наукового дослідження і підручника та рекомендоване Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів історичних калакура я. українська історіографія: курс лЕкцій. – 2-е вид., доп. – К.: Генеза, 2012. – 512 с. Український історичний журнал. – 2013. – №1 192 Рецензії й огляди спеціальностей вищих навчальних закладів. Посібник пройшов ґрунтовну апро- бацію в науковому співтоваристві, викладацькому загалі, студентській аудито- рії й отримав високу оцінку фахівців у численних наукових рецензіях, у тому числі і на сторінках «Українського історичного журналу»1. Близько десяти років посібник успішно працює на історичну науку та благотворно впливає на підго- товку фахових істориків і формування історичної культури. Ураховуючи великий інтерес до книги й попит на неї, численні відгуки, висловлені побажання, пропозиції та зауваження, автор прислухався до них, доопрацював і суттєво доповнив текст, а видавництво «Генеза» оприлюднило його у досить ошатному вигляді. Порівнявши друге видання «Української іс- торіографії» із першим, у нас є підстави стверджувати, що Я.Калакура після появи посібника наполегливо продовжував працювати над оновленням та зба- гаченням його змісту. Зберігши існуючу структуру, він дав більш ґрунтовне й широке визначення української історіографії як навчальної дисципліни і спеціальної галузі української та світової історичної науки. Учений зазначив, що вона досліджує закономірності, умови і періодизацію розвитку української історичної думки, досвід її організації, діяльності історичних установ, центрів та осередків історичної науки, їх локалізацію, внесок українських істориків у процес успадкування й примноження методології наукових досліджень, підго- товки професійних істориків, а також формування історичної свідомості укра- їнського суспільства (с.14–15). Найбільш вагомим доповненням є розширення змісту лекції, присвяче- ної відродженню традицій національної історіографії в незалежній Україні. У ньому подано нову періодизацію розвитку сучасної української історіогра- фії, яку автор однозначно пов’язує з відновленням державної незалежності України, створенням принципово нової історіографічної ситуації та методоло- гічною переорієнтацією істориків. Тут виокремлено три умовні етапи: 1) пере- хідний – від радянської до пострадянської (кінець 1980-х – перша половина 1990-х рр.); 2) відродження національних традицій української історіографії й утвердження її цілісності (друга половина 1990-х рр. – 2004 р.); 3) сучасний етап, який розпочався з 2005 р. і триває нині (с.425). У контексті створення наукової історії України додатково розглянуто праці, опубліковані після 2004 р., названо імена нової генерації українських істори- ків, зокрема Л.Алексієвець, А.Атаманенко, Л.Буряк, В.Ващенко, Г.Васильчук, В.Великочий, Я.Верменич, Д.Вирський, П.Гай-Нижник, В.Головко, О.Гомо- тюк, В.Гон чаревський, В.Гриневич, С.Дровозюк, В.Капелюшний, О.Коляструк, І.Ми щак, Ю.Ніколаєць, Т.Орлова, М.Палієнко, С.Стельмах, Ю.Сорока, М.Стоп - чак, В.Тельвак, І.Ярмошик, В.Яремчук, О.Ясь та ін. Принципове значення має новий підрозділ цієї лекції «Проблеми всесвіт- ньої історії очима українських істориків» (с.449–454), в якому окреслені пріо- ритетні зацікавлення історією зарубіжних країн. Зосереджено увагу автора на тому, що за роки незалежності значно зросло число дослідників всесвітньої істо- рії, набагато розширилася географія країн, які стали об’єктом українознавчих 1 Соколов В.М., Солдатенко В.Ф. [Рец.] Калакура Я.С. Українська історіографія: курс лек- цій. – К., 2004. – 496 с. // Український історичний журнал. – 2005. – №2. – С.214–216. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Рецензії й огляди 193 дискурсів, збагатилась їх джерельна база за рахунок залучення іноземних документальних та літературних свідчень. Водночас зазначено, що новітня українська історіографія відчуває дефіцит фахівців і авторитетних наукових шкіл з історії зарубіжжя, повільно засвоюються цивілізаційна модель дослід- ження світової історії, постмодерні методологічні орієнтири на осягнення со- ціокультурних і духовних цінностей інших народів в антропологічному вимірі (с.454). Отже, у результаті маємо ще більш якісний науково-навчальний по- сібник, який вирізняється як своїм високим теоретико-методологічним, так і дидактично-методичним рівнями. Його вихід – це реакція автора на виклики часу, на гостру потребу навчально-методичної літератури саме такого ґатунку. Він проливає світло на замовчувані раніше проблеми української історичної думки, спростовує численні фальсифікації та спотворення у трактуванні роз- витку історичної науки, утверджує її соборність і цілісність. Праця побудована за проблемно-хронологічним принципом і умовно скла- дається з двох частин: перша присвячена теоретичним, методологічним та методичним проблемам української історіографії як науки і навчальної дис- ципліни, визначенню її поняття, предмету й об’єкту, категоріально-терміноло- гічного апарату (історіографічний процес, історіографічна ситуація), обґрунту- ванню періодизації, структури та функцій історіографії тощо. Друга частина безпосередньо стосується розвитку української історичної думки від давніх ча- сів до сучасності. Виклад історії української науки ґрунтується на авторській періодизації, яка органічно вбудована в європейський та світовий історіогра- фічний процес. Досліджено загальні закономірності й національні особливості розвитку домінуючих історіографічних течій і наукових шкіл, пов’язаних з іс- торіософією гуманізму, романтизму, просвітництва, раціоналізму, позитивіз- му, кантіанства, із народницьким, державницьким та соціально-економічним напрямами історіографії, показано негативний вплив абсолютизації марк- систської методології, партійно-класового трактування історії, характерних для радянських часів. Посібник базується на великому й багатоманітному комплексі джерел, який включає пам’ятки усної народної творчості, міфи, історичні думи і пісні, літописні свідчення княжої й козацько-гетьманської доби, численні нау кові та науково-популярні праці істориків різних поколінь, їх життєписи, матері- али наукових конференцій, періодики, архівних, музейних та бібліотечних колекцій. У книзі фігурує більше тисячі прізвищ українських і зарубіжних істориків, коло яких автор значно розширив у новому виданні, розглянуто діяльність та напрацювання провідних наукових шкіл, історичних установ і фахових періодичних видань. На великому фактологічному матеріалі пере- конливо доведено давність, самобутність й окремішність української історич- ної думки, висвітлено вплив усної історії, творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, П.Куліша, І.Франка, Л.Українки й інших на утвердження в ній національ- но-визвольної та державницької ідеї. Головна увага приділена розкриттю внеску у розвиток історичної науки видатних істориків, творчість переважної більшості яких пов’язана з Київським, Харківським, Львівським, Одеським, Чернівецьким, Дніпропетровським та іншими національними університетами, Український історичний журнал. – 2013. – №1 194 Рецензії й огляди із Науковим товариством імені Шевченка, Товариством Нестора-літописця, Українським науковим товариством, Українською академією наук, зокре- ма М.Максимовича, М.Костомарова, В.Антоновича, М.Драгоманова, М.Гру- шевсь кого, Д.Зубрицького, Д.Дорошенка, Д.Багалія, О.Гермайзе, М.Лу ніна, М.Маркевича, І.Срезневського, О.Оглоблина, І.Крип’якевича, М.Ко ва ль сь- кого, С.Смаль-Стоцького та ін. До речі, у книзі виокремлено роль універ си- тетів і в підготовці фахових істориків, у методологічній переорієнтації пост- радянських дослідників. Аналізуючи реальний приріст наукових знань із вітчизняної й зарубіж- ної історії, Я.Калакура цілком об’єктивно віддає пріоритети академічним установам, насамперед Інституту історії України, доробку його нинішнього колективу на чолі з академіком В.Смолієм, Інституту української археогра- фії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського, Інституту українознавства ім. І.П.Крип’якевича та ін. Згадано у книзі і внесок в історіографічний процес науковців інших інститутів НАНУ, у тому числі археології, політичних і етно- національних досліджень ім. І.Ф.Кураса, сходознавства ім. А.Ю.Кримського, а також історичну періодику, зокрема «Український історичний журнал». Цінним є те, що українська історіографія розглядається в рецензованій праці як цілісне й унікальне інтелектуальне явище, як національне надбання, в якому органічно представлено найважливіші історіософські течії, напрями, наукові школи, праці істориків як материкової України, так і діаспори. У лек- ціях фігурують студії науковців, підготовлені в Українському вільному уні- верситеті, українських наукових інститутах у Берліні та Варшаві, під егідою Української вільної академії наук, Українського історичного товариства, по- казано роль часопису «Український історик» (редактор Л.Винар) у збагаченні знань про Україну за рубежем. У такий спосіб автор обґрунтовує самобутність, тяглість, безперервність і соборність розвитку української історичної науки як у хронологічно-просторовому, так і в проблемно-тематичному вимірах. Він не оминув жодного періоду розвитку історичних знань в Україні та в діаспорі, у т.ч. й радянського, указавши на його позитивні та негативні риси. Однією з особливостей рецензованої книги є персоніфікація української історичної думки, виокремлення внеску в її зародження, становлення і роз- виток давньоруських хроністів Нестора й Сильвестра, козацьких літописців С.Величка, Г.Граб’янки, видатних істориків М.Максимовича, М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушевського, М.Драгоманова, Д.Дорошенка, Д.Багалія, О.Ог лоб лина, І.Крип’якевича, Н.Полонської-Василeнко, Ф.Шевченка, О.Апа- но вич, М.Брайчевського та ін. Посібник є досконалим з огляду дидактики і методики: чітко окреслена мета й актуальність кожної з вісімнадцяти лекцій, її актуальність і структура, подана рекомендована література, сформульовані загальні висновки та питан- ня для самоконтролю. Важливим елементом книги став іменний покажчик. Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що з виходом другого видан- ня курсу лекцій проф. Я.Калакури «Українська історіографія» вітчизняна вища школа отримала важливий інструмент підготовки фахових істориків. Лекційний курс та численні інші історіографічні студії автора, з одного боку, творчо Український історичний журнал. – 2013. – №1 Рецензії й огляди 195 продовжують і збагачують історіографічні традиції, закладені М.Грушевським, Д.Багалієм, Д.Дорошенком, О.Оглоблиним, М.Марченком, А.Санцевичем та ін- шими істориками, а з іншого – створюють солідне підґрунтя для підготовки очіку- ваного комплексного дослідження, яке б розкривало всі етапи та найважливіші здобутки української історичної думки від найдавніших часів до сьогодення. Високо оцінюючи рецензований посібник, слід відзначити, що деякі пи- тання не отримали належного висвітлення, або залишилися на узбіччі. Наприклад, теоретичні та методологічні засади української історіографії, скон- центровані, головним чином, у першій та другій лекціях. І це цілком логічно. Однак було б доцільно деякі з них докладніше розглянути в рамках великих історіографічних періодів. Ідеться, зокрема, про особливості романтизму та консерватизму в українській історичній думці, про постмодернізм, інструмен- талізм тощо. У лекціях, присвячених розвитку історіографії в ХVІІІ – першій половині ХХ ст., недостатньо показано, як українські історики засвоювали над- бання західної історіографії, у першу чергу школи історичного синтезу, школи Л.Ранке, французької школи «Анналів» та ін. Автор добре розкрив вплив християнської візії історії на розвиток історич- них знань (лекція ІІІ), однак у наступних викладах ці сюжети майже не просте- жуються, окрім деяких згадок про найбільш відомих істориків церкви. Майже не висвітлена діяльність істориків Київської духовної академії, а прізвище засновника академічного Церковно-археологічного музею М.Петрова лише згадується (с.248), нічого не сказано про інших дослідників – М.Булгакова, С.Терновського, Ф.Титова, а також про сучасну церковну історіографію. Ми з розумінням ставимося до того, що лекційний курс має обмежені рам- ки, зумовлені кількістю годин, а отже, текстуального простору. І все ж, зважа- ючи на те, що відродження національних традицій української історіографії пов’язане з відновленням державної незалежності України, варто було б при- святити цьому періоду щонайменше три лекції, дещо спресувавши порівняно розлогий виклад історіографічного процесу 1960–1980-х рр. Зазначені вади та упущення істотно не впливають на загальну високу оцінку рецензованого посібника, не применшують його значення для підготов- ки професійних істориків. Немає сумніву, що нове видання лекційного курсу «Українська історіографія» послужить своєрідним компасом для орієнтації іс- ториків, особливо молодої генерації, у безмежному океані знань з історії істо- ричної науки, справить позитивний вплив на подальший розвиток української національної історіографії. До сказаного варто додати й те, що паралельно з курсом лекцій Я.Калакури з української історіографії побачив світ його науко- во-методичний посібник «Українознавче дослідження: теорія та методологія»2, який також має важливе значення для опанування сучасною методикою істо- ріографічних досліджень. 2 Калакура Я. Українознавче дослідження: теорія та методологія. – К.; Тернопіль, 2012. – 292 с. Р.Я.Пиріг (Київ)

Я.Калакура. Українська історіографія: Курс лекцій

Репозитарії

Схожі ресурси