Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі
Розкрито актуальність переходу економіки України до неоіндустріальної моделі розвитку з метою забезпечення виходу на якісно вищий рівень соціально-економічної ефективності. Проаналізовано сучасний стан української промисловості в контексті формування національної моделі неоіндустріалізації. Визначен...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Економіка промисловості |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106822 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі / Л.О. Збаразська // Економіка промисловості. — 2016. — № 3 (75). — С. 5-32. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-106822 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1068222016-10-07T03:02:22Z Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі Збаразська, Л.О. Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості Розкрито актуальність переходу економіки України до неоіндустріальної моделі розвитку з метою забезпечення виходу на якісно вищий рівень соціально-економічної ефективності. Проаналізовано сучасний стан української промисловості в контексті формування національної моделі неоіндустріалізації. Визначено ключові напрями неоіндустріальної стратегії розвитку промислового сектору національної економіки. Раскрыта актуальность перехода экономики Украины на неоиндустриальную модель развития с целью обеспечения более высокого уровня социально-экономической эффективности. Проанализировано современное состояние украинской промышленности в контексте формирования национальной модели неоиндустриализации. Определены ключевые направления неоиндустриальной стратегии развития промышленного сектора национальной экономики. The article is devoted to the problem of forming the concept of neoindustrialization in Ukraine. The purpose of the paper is to provide the conceptual vision of Ukrainian national model of neoindustrialization taking into account both its key quality signs and country-specific factors. In many countries of the world it is emphasized the regular character of transition to the principles of neoindustrial development in the context of the emergence of new challenges and new technological opportunities. For Ukraine’s economy that is closely related to the world one "neoindustrial break” to the new quality of the development has no alternatives in the context of achieving the strategic purposes of economic security, global competitiveness, and effective performance in world processes. The importance of making the own neoindustrial model for Ukraine considering the specific of internal problems and national strategy of development is marked out. On the basis of economic and statistical analysis the trends of development of the Ukraine’s industry and the factors determining its industrial policy are educed. Taking into account the scales of general losses of Ukraine’s industry it is suggested to form the national conception of neoindustrial development on the idea of re-industrialization. The revival of industrial production as a leading and high-efficiency component of the national economy is defined as the strategic goal of neoindustrialization in Ukraine. It is emphasized that the aims of neoindustrial model must be conditioned by strategic socio-economic interests of society, state, business, which require clear identification and co-ordination. Stage-by-stage aims, tasks and key evaluation indicators of neoindustrial strategy for the macro level of economy are offered.The importance of changes in composition of the key factors of economic dynamics is marked out. Competitive technological and product innovations, R&D, human and social capital, dynamic and balanced internal demand, effective export, international co-operation and integration in scientific and technical and productive spheres are ought to be among them. As the priorities for the national neoindustrial strategy such directions are proposed: large-scale and comprehensive innovation; development of the production structure; new efficient positioning in global processes and structures of economic cooperation and competition, GVCs and GSCs in particular. Priority must be given to strengthening of advantages of national intellectual capital and organization of transport and logistics services. The relevance of qualitative institutionalization for the successful implementation of neoindustrial development model is emphasized. 2016 Article Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі / Л.О. Збаразська // Економіка промисловості. — 2016. — № 3 (75). — С. 5-32. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106822 338.2 (477) uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| spellingShingle |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості Збаразська, Л.О. Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі Економіка промисловості |
| description |
Розкрито актуальність переходу економіки України до неоіндустріальної моделі розвитку з метою забезпечення виходу на якісно вищий рівень соціально-економічної ефективності. Проаналізовано сучасний стан української промисловості в контексті формування національної моделі неоіндустріалізації. Визначено ключові напрями неоіндустріальної стратегії розвитку промислового сектору національної економіки. |
| format |
Article |
| author |
Збаразська, Л.О. |
| author_facet |
Збаразська, Л.О. |
| author_sort |
Збаразська, Л.О. |
| title |
Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі |
| title_short |
Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі |
| title_full |
Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі |
| title_fullStr |
Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі |
| title_full_unstemmed |
Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі |
| title_sort |
неоіндустріалізація в україні: концепт національної моделі |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106822 |
| citation_txt |
Неоіндустріалізація в Україні: концепт національної моделі / Л.О. Збаразська // Економіка промисловості. — 2016. — № 3 (75). — С. 5-32. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Економіка промисловості |
| work_keys_str_mv |
AT zbarazsʹkalo neoíndustríalízacíâvukraíníkonceptnacíonalʹnoímodelí |
| first_indexed |
2025-07-07T19:04:48Z |
| last_indexed |
2025-07-07T19:04:48Z |
| _version_ |
1837016117014429696 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
5
УДК 338.2 (477) Лариса Олександрівна Збаразська,
канд. екон. наук
Інститут економіки промисловості
НАН України, Київ
НЕОІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ:
КОНЦЕПТ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ
Світова економіка перебуває на ета-
пі масштабних та динамічних змін, спри-
чинених такими викликами, як четверта
технологічна революція («industry 4.0» на
базі кіберфізичних систем CPS), вичер-
пання невідновлювальних природних
енергетичних та матеріально-сировинних
ресурсів, загрозливий стан екологічного
забруднення довкілля, поглиблення соці-
ально-економічної нерівності, підвищен-
ня рівня соціально-політичної турбулент-
ності як в окремих країнах, так і в регі-
ональному та глобальному форматах. Усе
це загострює конкуренцію між країна-
ми, транснаціональними корпораціями
(ТНК), регіональними політико-еконо-
мічними утвореннями. Як наслідок, акти-
візується пошук нових моделей економіч-
ного зростання, здатних забезпечити ви-
хід національних й інтегрованих еконо-
мік на якісно вищий рівень соціально-
економічної ефективності. Саме до таких
новітніх концепцій економічного розвит-
ку належить неоіндустріальна (так звана
«неоіндустріалізація»).
В історичному контексті її поява
певною мірою завершує етап надмірного
захоплення розбудовою у промислово
розвинутих країнах (ПРК) так званих
постіндустріальних економік з акцентом
на прискореному розвитку сектору пос-
луг, паралельно з виведенням значної
частки промислових виробництв на еко-
номічні території з нижчими виробничи-
ми витратами. Виявилися притаманні
постіндустріальній моделі обмеження
для соціально-економічного розвитку
країн. Зокрема, сектор послуг в економіч-
ному плані продемонстрував більшу во-
латильність динаміки та гірші характери-
стики щодо стабільності зайнятості під
впливом декількох економічних криз кін-
ця ХХ – початку ХХІ ст. Утім очевидним
є внутрішній зв'язок неоіндустріалізації з
концепціями постіндустріалізаційної еко-
номіки, насамперед щодо пріоритетного
розвитку таких якісних організаційно-
технологічних та соціально-економічних
ознак, як масштабна інформатизація, ін-
телектуалізація виробництва, гнучкі фор-
ми та соціально-гуманістичні принципи
організації економічної діяльності відпо-
відно до вимог прогресивних тенденцій
суспільного життя.
Структурні зміни у світовій еконо-
міці, спричинені нерівномірністю роз-
витку країн та посиленням конкуренції у
глобальному масштабі, суттєво вплинули
на ціни факторів виробництва, трансак-
ційні витрати, обсяги і вектори торго-
вельних потоків, а отже, на витрати та
доходи промислового капіталу, сальдо
інвестицій, інноваційну активність та ін.
Досить відчутно негативні наслідки по-
значилися на економіці саме розвинутих
країн, які суттєво втратили у темпах еко-
номічного зростання та його ефективнос-
ті.
Одним із провідних чинників цих
тенденцій стала світова фінансово-
ПРОБЛЕМИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТА ФІНАНСОВО-
ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ
© Л.О. Збаразська, 2016
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
6 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
економічна криза 2008-2009 рр. Так, зок-
рема, економічна криза та рецесія при-
звели до зменшення промислового вироб-
ництва в ЄС за п'ять років (2008-2013 рр.)
на 12% [1, c. 21]. За даними Євростату,
частка промисловості в загальній (по
економіці ЄС-28) доданій вартості змен-
шилася з 16,8% у 2005 р. до 15,5% у
2014 р. [2].
Уряди багатьох країн змушені були
досить кардинально переглядати базові
концепції економічного, насамперед про-
мислового, зростання у пошуках ефекти-
вніших шляхів до підвищення конкурен-
тоспроможності, динамізму та гнучкості
відповідно до нових викликів високої
кон’юнктурної невизначеності, посилен-
ня глобальної конкуренції, зростання
екологічних загроз, загострення конфлік-
тів у соціально-політичній та гуманітар-
но-цивілізаційній сферах. Так, зокрема,
активний процес адаптації промислової
політики ЄС до новітніх трендів та ви-
кликів знайшов відображення у появі
важливих загальноєвропейських актів,
скерованих на переосмислення стратегії
подальшого розвитку [3-4]. Проблеми
світового промислового розвитку та шля-
хи їх вирішення вийшли на порядок ден-
ний глобальних профільних інституцій,
зокрема UNIDO [5-6].
Нові промислові тенденції опини-
лися у полі зору наукової спільноти різ-
них країн. Тільки за останні п’ять-десять
років доробок вчених з актуальних аспек-
тів розвитку промисловості та трансфор-
мації промислової політики значно збага-
тився [зокрема 7-9].
Дослідженням української специфі-
ки промислового розвитку та промисло-
вої політики присвячено публікації фахів-
ців провідних наукових установ – Інсти-
туту економіки та прогнозування [10-12],
Інституту економіки промисловості [13-
15], Інституту стратегічних досліджень
[16-18]. Проте зарано говорити про завер-
шеність наукового обґрунтування націо-
нальної неоіндустріальної моделі.
Для України, яка має значний еко-
номічний потенціал і досить активно за-
діяна у світогосподарських процесах,
стратегічно важливо уважно придивитися
до неоіндустріальної концепції як новіт-
ньої моделі промислового «перезаванта-
ження» (до її цільових установок, змісту
основних завдань, ресурсних джерел,
інституційних умов) та виробити власну
модель її реалізації у специфічних умовах
соціально-економічного розвитку, що
склалися.
Мета статті – сформулювати кон-
цептуальне бачення національної моделі
неоіндустріалізації з урахуванням як її
ключових якісних ознак та завдань, так і
особливостей стану й середньострокових
перспектив розвитку української еконо-
міки та суспільства.
Відповідно у статті поставлено такі
основні наукові завдання: аналітично ви-
явити тенденції в промисловості України,
які відіграватимуть провідну роль у нео-
індустріальних сценаріях її системного
оновлення; запропонувати ключові кон-
цептуальні положення щодо формування
національної моделі неоіндустріалізації.
Специфіка української промисло-
вості в контексті формування моделі
неоіндустріалізації
За даними Держслужби статистики
України [19], станом на кінець 2014 р. у
промисловості діяло 12,4% усіх підпри-
ємств (42187 од.). Це на 4 тис. од. менше,
ніж у сільському, лісовому та рибному
господарстві; більш ніж удвічі менше
аналогічного показника по секторах оп-
тової та роздрібної торгівлі, ремонту ав-
тотранспортних засобів.
Досить песимістично виглядає
тренд кількості активних підприємств у
промисловості України (рис. 1): упро-
довж 2012-2015 рр. їх частка в загальній
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
7
кількості активних підприємств в еконо-
міці зменшилася на 0,7 в.п. і станом на
01.11.2015 р. становить 6,1%.
Структура промислових підпри-
ємств за розмірами виглядає таким чи-
ном: великі – 0,7%, середні – 11,3, малі –
88%. Навіть при дуже малому значенні
промисловий показник частки великих
підприємств залишається найбільшим по
економіці (довідково: відповідні показни-
ки по економіці в цілому склали 0,1; 4,7
та 95,2%). Загалом на промисловість
припадає понад 58% великих, 11,4% ма-
лих та 30,1% середніх підприємств від
загальної кількості по економіці. Зміни
розмірної структури підприємств у про-
мисловості України у 2010-2014 рр. по-
дано в табл. 1.
Складено за джерелом [19] .
Рис. 1. Динаміка кількості активних підприємств у промисловості України
у 2012-2015 рр.
(без урахування тимчасово окупованої території
АР Крим та м. Севастополя), од.
Таблиця 1
Структура підприємств (за розмірами) у промисловості України
1
Рік
Частка підприємств відповідної групи (за розміром),
% до загальної кількості
великі середні малі
2014* 0,7 11,3 88,0
2013** 0,8 11,3 87,9
2012 0,9 13,4 85,7
2011 0,9 12,6 86,5
2010 0,7 12,8 86,5
1
Розраховано за даними джерела [19].
*Без урахування результатів діяльності банків, бюджетних установ тимчасово окупованої території АР
Крим, м. Севастополя та частини зони проведення АТО.
**У 2010-2013 рр. дані наведено без урахування результатів діяльності банків, бюджетних установ
та з урахуванням зміни підприємствами основного виду економічної діяльності у відповідному році.
1500
1600
1700
1800
1900
2000
2100
33500
35500
37500
39500
41500
43500
45500
15.11.2012 15.112013 01.11.2014 01.11.2015
Переробна промисловість (C)
Разом (В+С)
Добувна промисловість і розроблення кар’єрів (B)
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
8 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
Специфіка кількісної динаміки
промислових підприємств полягає у
пришвидшеному скороченні кількості
великих підприємств – на 17% проти 12%
взагалі. Водночас, як свідчить статистика,
саме великі підприємства продукують дві
третини доданої вартості у промисловос-
ті (2014 р.). На сектор малих підприємств
(88%) припадає лише 5,4% створеної у
промисловості вартості (по економіці −
близько 2%). У національній економіці в
цілому промислові підприємства вироб-
ляють третину (34,2%) доданої вартості,
у тому числі великі – понад 50%.
Таким чином, ступінь економічної
концентрації промислового виробництва
в Україні є досить високим. Проте спад-
на тенденція існує. З урахуванням наяв-
них пропорцій продукування доданої вар-
тості скорочення частки великих про-
мислових підприємств може призвести
до подальшого зниження її обсягів.
Для промисловості України впро-
довж багатьох років характерною зали-
шається нестійка та спадна динаміка ви-
робництва, яка формується під впливом
декількох внутрішніх та зовнішніх фак-
торів. Як переважно експортоорієнтова-
не, промислове виробництво є надзви-
чайно чутливим до кон’юнктури світово-
го ринку та ділової активності в цілому.
Тому фінансово-економічна криза 2008-
2009 рр. і посткризова світова рецесія
спричинили суттєві негативні наслідки
для поточного стану та перспектив роз-
витку національної промисловості.
Показники динаміки промислового
виробництва України наведено в табл. 2.
Таблиця 2
Індекси промислової продукції за видами діяльності, % до попереднього року
1
Вид діяльності 2011* 2012* 2013* 2014* 2015**
1 2 3 4 5 6
Промисловість (B+C+D) 108,0 99,3 95,7 89,9 87,0
Добувна промисловість і розроблення
кар'єрів (В) 106,7 101,5 100,8 86,3 85,8
Переробна промисловість (С) 109,7 98,0 92,7 90,7 87,4
Виробництво харчових продуктів, напоїв
та тютюнових виробів 103,2 100,8 95,0 102,5 89,3
Текстильне виробництво, виробництво
одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших
матеріалів 106,7 94,1 94,1 98,6 92,0
Виготовлення виробів із деревини, вироб-
ництво паперу та поліграфічна діяльність 107,4 101,0 102,7 96,0 88,9
Виробництво коксу, продуктів нафтопере-
робки 96,4 81,6 89,2 78,7 80,9
Виробництво хімічних речовин і хімічної
продукції 128,0 96,0 80,7 85,8 84,8
Виробництво основних фармацевтичних
продуктів і фармацевтичних препаратів 98,6 107,3 111,8 101,9 92,4
Виробництво гумових і пластмасових ви-
робів, іншої неметалевої мінеральної про-
дукції 113,4 93,8 97,4 91,2 92,8
Металургійне виробництво, виробництво
готових металевих виробів, крім машин і
устаткування 111,0 96,5 94,7 85,5 83,9
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
9
Закінчення табл. 2
1 2 3 4 5 6
Машинобудування, крім ремонту та мон-
тажу машин і устаткування 115,4 96,7 86,4 79,4 85,9
Виробництво меблів, іншої продукції, ре-
монт і монтаж машин та устаткування 114,3 108,1 90,9 93,0 84,5
Постачання електроенергії, газу, пари та
кондиціонованого повітря (D) 103,1 100,9 98,9 93,4 88,0
1
Складено за даними джерела [19].
*Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополя.
**Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони про-
ведення АТО.
Серед агрегованих видів діяльності
(коди В, С, D) найбільше зниження ви-
робництва у 2014-2015 рр. зафіксовано у
добувній промисловості − на 13,7 та
14,2% відповідно (на показнику 2015 р.
певною мірою позначилося звуження
статистичної бази через проведення
АТО). Утім у 2015 р. намітилося певне,
поки що дуже незначне, призупинення
спадних тенденцій у промисловому ви-
робництві.
Як і раніше, українська промисло-
вість тримається переважно на вироб-
ництвах сировинно-матеріального спря-
мування з низьким ступенем технологіч-
ної обробки продукції, але яка має пев-
ний попит на внутрішньому та зовніш-
ньому ринках. Серед виробництв пере-
важно внутрішньої орієнтації відносну
стабільність мають ті, що задовольняють
життєво важливі (а тому відносно «не-
гнучкі») потреби населення в основних
продуктах харчування. Не поступаються
також види діяльності, за високими обся-
гами споживання продукції яких тради-
ційно негативно оцінюють загальний
стан соціально-культурних уподобань
населення (тютюн, спиртні напої).
Певне пожвавлення у галузях з ви-
робництва електроустаткування, одягу,
гумових виробів та деяких інших, очеви-
дно, має зв'язок з активізацією державних
замовлень для потреб Міноборони (утім
прямих доказів не маємо).
Промисловість України залишаєть-
ся зоною високої цінової нестабільності
та вагомим фактором розвитку інфляцій-
них процесів в економіці. Характер ціно-
вих змін у промисловості України у 2013-
2015 рр. відображено в табл. 3.
За останні три роки найбільший
«стрибок» промислових цін спостерігав-
ся у 2014 р. (рік найбільш активної фази
воєнно-політичного конфлікту). З одного
боку, цьому передувала відносно повіль-
на цінова динаміка 2012-2013 рр., з іншо-
го − у такий спосіб виробники намагали-
ся хоча б частково зменшити негативний
вплив соціально-політичної ситуації на
економічний стан виробництва. У 2015 р.
цінова динаміка у промисловості трохи
уповільнилася, але залишилася досить
високою порівняно з індексами продукції
та значно нижчою за індекс споживчих
цін (143,3%). Такі цінові співвідношення,
які є досить характерними для українсь-
кої промисловості, свідчать про викорис-
тання промисловими виробниками ціно-
вого фактора для вирішення поточних
фінансових проблем, спричинених зрос-
танням витрат і скороченням обсягів про-
дукції.
Основними визначальними чинни-
ками цінового тренду та поточних коли-
вань залишаються: цінова кон’юнктура
світових ринків (насамперед для вироб-
ництв-експортерів), обмежений плато-
спроможний попит внутрішнього ринку
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
10 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
Таблиця 3
Індекси цін виробників промислової продукції у 2013-2015 рр.
(грудень до грудня), %
Показники 2013 2014* 2015**
Промисловість 101,7 131,8 125,4
Добувна промисловість і розроблення кар'єрів 105,8 124,3 117,6
Переробна промисловість 99,8 134,3 123,8
Постачання електроенергії, газу, пари та кондиціонованого
повітря 105,2 128,5 133,2
Довідково:
Індекс промислової продукції (промисловість B+C+D,
% до попереднього року) 95,7 89,9 87,0
1
Складено за джерелом [19].
*Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя.
**Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони про-
ведення АТО.
(як на інвестиційну продукцію, так і на
споживчі товари), курсова політика, сту-
пінь товарної насиченості внутрішнього
ринку (зокрема, вплив імпорту). Цінові
сплески в енергетичній галузі (зокрема, у
березні та вересні 2015 р.) тісно пов’язані
з державним регулюванням.
Висока залежність цін виробників
промислової продукції від зовнішньої
кон’юнктури скоріше за все зберігати-
меться з двох причин – необхідності збе-
реження конкурентних позицій на зов-
нішніх ринках та просування на нові вна-
слідок переорієнтації зовнішньоеконо-
мічних зв’язків.
Висока цінова волатильність є де-
структивним чинником для розгортання
проектів інноваційно-технологічного на-
пряму неоіндустріалізації, оскільки, по-
перше, суттєво впливає на формування
фінансових результатів підприємств −
головне джерело забезпечення інвести-
ційно-інноваційних процесів, а по-друге,
порушує картину цінових сигналів ринку
для інвесторів.
Досить проблемною залишається
сфера фінансів промислових підпри-
ємств. Офіційна статистика впродовж
тривалого періоду фіксує негативні тен-
денції у формуванні фінансових резуль-
татів – зростання збитків, висока частка
збиткових підприємств, зниження рента-
бельності продукції. Традиційно чинни-
ками, що визначають ці тенденції, висту-
пають нестійка динаміка виробницт-
ва/збуту, цін, невисока якість продукції,
особливості оподаткування. Надзвичайно
складна соціально-політична ситуація
2014-2016 рр. відіграє помітну роль ката-
лізатора накопичення фінансових про-
блем у промисловості.
Так, за офіційними даними Держ-
служби статистики України [19], фінан-
совий стан промислових підприємств за
2014 – 9 місяців 2015 р. позначений тен-
денціями збитковості (без урахування
підприємств АР Крим, м. Севастополя та
частини зони проведення АТО).
Промисловість у цілому завершила
2014 р. із від’ємним показником фінансо-
вого результату до оподаткування (понад
166 млрд грн), оскільки збитки (242,7)
утричі перевищили прибутки (76,3). При
цьому прибутковими були 63,3% підпри-
ємств. Цей показник фактично не відріз-
няється від 2013 р., хоча номінальні обся-
ги прибутку та збитку є зовсім іншими.
Зокрема, фінансовий результат промис-
ловості у 2013 р. був ще додатним (13,7
млрд грн). Таким чином, фінансовий ре-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
11
зультат 2014 р. зумовлений не тільки
структурними змінами у промисловому
секторі внаслідок проведення АТО, але і
прискореними темпами зростання збит-
ковості порівняно з прибутковістю.
За січень-вересень 2015 р. у групі
великих та середніх промислових під-
приємств частка прибуткових склала по-
над 60%. Кожне друге велике підприємс-
тво (48,2%) та понад 61% середніх під-
приємств отримали сумарні прибутки
понад 83 млрд грн. Водночас отримані
збитки (39% підприємств) удвічі переви-
щили показник прибутку і склали майже
168 млрд грн, що призвело до від’ємного
фінансового результату до оподаткування
(майже 85 млрд грн) у провідній групі
промислових підприємств України.
Частки прибуткових/збиткових під-
приємств по видах промислової діяльно-
сті утримуються переважно в межах се-
редніх значень (приблизно 60-65/40-35%)
з незначними відхиленнями (у межах 2-
4 в.п.). Утім найкращі показники частки
прибуткових підприємств демонструють
такі види діяльності (9 місяців 2015 р.),
як виробництво основних фармацевтич-
них продуктів і фармпрепаратів (84,1%
при 100% прибуткових великих підпри-
ємств), текстильне виробництво, вироб-
ництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та
інших матеріалів (82,6%), виготовлення
виробів із деревини, паперу та полігра-
фічна діяльність (70,6%), виробництво
електричного устаткування (69%).
«Внески» окремих виробництв у
номінальні обсяги прибутку/збитку пере-
робної промисловості суттєво відрізня-
ються, зазвичай відповідно до обсягів
виробництва. Так, у 2014 р. майже трети-
ну (31,5%) отриманого прибутку забезпе-
чили підприємства з виробництва харчо-
вих продуктів, напоїв і тютюнових виро-
бів (частка у сумі збитку – 16%). Тради-
ційно фінансово багате металургійне ви-
робництво забезпечило п’яту частину
прибутку (19,7%) та четверту (26,4%) –
збитку. Трохи більше прибутку (22,3%)
припадає на машинобудування (16,9%
збитку). До трійки «лідерів за збитковіс-
тю» у 2014 р. увійшла також орієнтована
на експорт хімічна галузь – 20,8% збитку
переробної промисловості, що зумовлено
передусім ситуацією з АТО. Кожну деся-
ту гривню (9,7%) збитків принесло ви-
робництво гумових і пластмасових виро-
бів, іншої неметалевої мінеральної про-
дукції; кожну дванадцяту (8%) − вироб-
ництво автотранспортних засобів, приче-
пів і напівпричепів та інших транспорт-
них засобів. Питома вага інших вироб-
ництв у прибутку/збитку коливається в
межах 1-5%.
За показниками 9 місяців 2015 р.
галузева структура сумарного прибутку
переробної промисловості майже не змі-
нилася: підприємства з виробництва хар-
чових продуктів, напоїв і тютюнових ви-
робів – понад 29%; машинобудування –
21,1; металургійне виробництво, вироб-
ництво готових металевих виробів, крім
машин і устаткування – 19,2; виробницт-
во автотранспортних засобів, причепів і
напівпричепів та інших транспортних
засобів − 9,5%. Таким чином, чотири ви-
робництва забезпечили понад три чверті
прибутку переробної промисловості
України, а їх склад залишається майже
незмінним.
Основними продуцентами загаль-
нопромислового прибутку/збитку у про-
мисловості є великі та середні підприєм-
ства (у 2014 р. відповідно 94 та 93,3% у
загальному обсязі). Внесок малих під-
приємств залишається маловідчутним
для фінансового стану промисловості –
до 6% прибутку та 6,8% збитків. Водно-
час частка прибуткових серед них є біль-
шою порівняно з великими та середніми
– 64 проти 49%. Це можна розглядати як
результат впливу ринкової регуляції, у
той час як великі та середні підприємства
частіше підпадають під державне регу-
лювання, а економічна інерція, зумовлена
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
12 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
масштабами, не дозволяє їм швидко змі-
нювати ринки та технології.
Протягом 2010-2015 рр. помітною є
спадна динаміка загальнопромислового
показника рентабельності виробництва з
певними галузевими відмінностями. Зок-
рема, з рентабельної на збиткову пере-
творилася галузь з виробництва та поста-
чання енергоресурсів (електроенергії,
газу, пари). Діяльність з водопостачання,
каналізації, поводження з відходами збі-
льшила збитковість майже на чверть.
Щорічні коливання рентабельності
у добувній промисловості зумовлені різ-
ною динамікою витрат та операційних
прибутків залежно від ринкової кон’юнк-
тури та інфляційних процесів. Однак
провідною залишається тенденція суттє-
вого (у середньому у 5-7 разів) переви-
щення рентабельності добувної галузі
порівняно з переробною (за 9 місяців
2015 р. – 14,8 проти 2,9%). Це значною
мірою викликано високим ступенем мо-
нополізації добувних виробництв в Укра-
їні, а також специфікою здійснюваної
державою економічної політики в цьому
секторі.
Збитковість переробної галузі у
2014 р. (-0,6%) спричинена різким змен-
шенням результату від операційної дія-
льності майже утричі. Позитивну рента-
бельність мали лише харчове, текстильне,
деревообробне, металургійне та фарма-
цевтичне виробництва.
Крім змін ринкової кон’юнктури, на
показники рентабельності у 2014 р., без-
умовно, мав вплив структурний чинник
(унаслідок відсутності звітів підприємств
АР Крим та зони проведення АТО на
Донбасі).
За результатами 9 місяців 2015 р. у
переробній промисловості в категорії
збиткових залишилися два виробництва:
хімічної продукції (-14,7%) та гумових і
пластмасових виробів, іншої неметалевої
продукції (-0,6). Інші виробництва змогли
повернутися до показників рентабельної
операційної діяльності, більш-менш на-
ближених до значень попередніх років.
Традиційний експортер – металур-
гійне виробництво – ледь утримується на
межі рентабельності (2,6-2,8%). Крім
фактора подій 2014-2015 рр., фахівці
пов’язують ці явища з тривалою неспри-
ятливою кон’юнктурою світового ринку
металопродукції (мінімум три роки пос-
піль), а також із проблемами сировинних
ринків, які визначають зростання опера-
ційних витрат.
Слід також відзначити тренд порів-
няно високої рентабельності виробництва
фармацевтичних продуктів і препаратів
як наукоємної галузі, що розвивається у
доволі висококонкурентному середовищі.
Однак низький рівень рентабельно-
сті більшості переробних виробництв
упродовж тривалого періоду має негатив-
ний вплив на оцінку інвестиційної при-
вабливості та формування внутрішніх
фінансових можливостей інноваційного
оновлення виробництва.
Промисловість України вже досить
тривалий час перебуває в інвестиційно-
інноваційній «комі». Не стали винятком і
2014-2015 рр. (табл. 4). Серед усіх агре-
гованих видів економічної діяльності
промисловість має чи не найгірший по-
казник освоєних інвестицій. Але, незва-
жаючи на скорочення обсягу капітальних
інвестицій, промисловість залишається
провідною ланкою в їх структурі з еко-
номіки (третина загального обсягу).
Поворотним для згортання промис-
лових інвестицій (як і по економіці в ці-
лому) став 2014 р. Серед видів промисло-
вої діяльності приріст капітальних інвес-
тицій у 2014 р. мали лише три виробниц-
тва: видобуток металевих руд (112,3%),
текстильне (105,5%), фармпродуктів і
фармпрепаратів (119,7%). Останні два
мали позитивну динаміку і в поперед-
ньому році.
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
13
Таблиця 4
Капітальні інвестиції в економіці та промисловості України у 2013-2015 рр.
1
Показники
Освоєно (використа-
но) капітальних інве-
стицій у січні-грудні
2015 р.*, % до
Довідково:
індекс інвестицій,
% до попереднього періоду:
загального
обсягу
січня-
грудня
2014
січень-
грудень 2014*
до січня-
грудня 2013
січень-
грудень 2013
до січня-
грудня 2012
Усього по економіці 100,0 98,3 75,9 92,1
У тому числі:
промисловість
(B+C+D+E) 33,5 80,1 74,3 109,1
у тому числі:
добувна промисловість і розроблен-
ня кар’єрів (В) 20,5 73,9 73,4 92,9
переробна промисловість (С) 52,9 86,3 79,0 109,9
постачання електроенергії, газу, па-
ри та кондиціонованого повітря (D) 25,0 72,3 70,3 122,9
водопостачання; каналізація;
поводження з відходами (E) 1,6 123,2 34,7 131,8
1
Складено за джерелом [19].
*Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони прове-
дення АТО.
У 2015 р. приріст обсягу інвестицій
зафіксований у галузях із відносно пози-
тивною динамікою виробництва та фі-
нансового стану (% до 2014 р.): тексти-
льне виробництво (135,9), виробництво
виробів із деревини, поліграфічна діяль-
ність (150,0), виробництво комп’ютерів,
електронної та оптичної продукції
(130,7), автотранспортних засобів (107,2),
водопостачання, каналізація, поводження
з відходами (123,2). Як мінімум три роки
поспіль тенденція скорочення обсягів
капітальних інвестицій спостерігається у
машинобудівних галузях, а також у про-
відних виробництвах-експортерах – ме-
талургійному та хімічному. Це матиме
негативні наслідки для стратегічного роз-
витку зазначених виробництв у контексті
підвищення їх конкурентоспроможності.
Частка переробної промисловості у
загальному обсязі промислових інвести-
цій упродовж 2014-2015 рр. зросла (з 49,6
до 52,9%), а добувної відповідно змен-
шилася (з 22,1 до 20,5%). Проте такі не-
значні коливання вказують на їх зумовле-
ність поточними факторами, а не ціле-
спрямованою структурною політикою.
Надзвичайно малою залишається
частка інвестицій, освоєних у галузі во-
допостачання, каналізації та поводження
з відходами (у 2014-2015 рр. 1,0 та 1,6%
відповідно). На тлі критичного техноло-
гічного стану цих виробництв та проблем
з екологічним забрудненням в Україні
структура капітальних інвестицій у про-
мисловості потребує невідкладних і мас-
штабних змін стратегічного значення.
За даними Держслужби статистики
України [19], на кінець 2015 р. на підпри-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
14 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
ємствах промисловості було зосереджено
13280,1 млн дол. США прямих іноземних
інвестицій (акціонерного капіталу) −
30,6% від загального обсягу ПІІ в україн-
ську економіку. Протягом 2015 р. спо-
стерігався відплив ПІІ з промисловості −
їх обсяг зменшився на 15%.
Структура ПІІ в економіку /з еко-
номіки України в цілому та промисло-
вість зокрема характеризуються надзви-
чайною нерівномірністю у галузевому та
територіальному розрізах. Понад 85% ПІІ
надійшло у переробну галузь; по різних
країнах-інвесторах – від 80 до 99% інвес-
тицій у промисловість України. До
п’ятірки лідерів увійшли металургійне
виробництво, виробництво готових мета-
левих виробів (47%), виробництво харчо-
вих продуктів, напоїв та тютюнових ви-
робів (21%), виробництво гумових і пла-
стмасових виробів, іншої неметалевої
мінеральної продукції (9,6%), машинобу-
дування, крім ремонту і монтажу машин
й устаткування (7%), виробництво хіміч-
них речовин і хімічної продукції (6,7%).
На кінець 2015 р. іноземні інвести-
ції (акціонерний капітал) нерезидентів в
економіку України були сконцентровані
у м. Києві (52,1%), Дніпропетровській
(16,6%) та Донецькій (4,8%) областях.
Протягом 2010-2015 рр. динаміка
інноваційної діяльності у промисловості
мала неоднозначні тенденції (табл. 5).
Таблиця 5
Упровадження інновацій на промислових підприємствах України у 2010-2014 рр. [19]
Рік
Питома вага
підпри-
ємств, що
впроваджу-
вали інно-
вації, %
Упрова-
джено но-
вих техно-
логічних
процесів,
од.
У тому
числі
маловід-
ходні,
ресурсо-
зберігаючі
Упровадже-
но у вироб-
ництво інно-
ваційних
видів проду-
кції,
найменувань
Із них
нових
видів
тех-
ніки
Питома вага
реалізованої
інноваційної
продукції в
обсязі про-
мислової, %
2010 11,5 2043 479 2408 663 3,8
2011 12,8 2510 517 3238 897 3,8
2012 13,6 2188 554 3403 942 3,3
2013 13,6 1576 502 3138 809 3,3
2014
*
12,1 1743 447 3661 1314 2,5
*
Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони прове-
дення АТО.
Щорічно майже 90% підприємств
не впроваджують інновації, тобто існу-
ють на старих технологіях і освоєній
продукції. За даними ДСС України, най-
вищий рівень інноваційної активності у
промисловості спостерігався на підпри-
ємствах переробної галузі (19,5% підпри-
ємств проти 16,1% у промисловості зага-
лом). При цьому близько 48% впрова-
джували технологічні інновації, а чверть
− нетехнологічні. Неоднорідними є ці
процеси і в регіональному розрізі: так,
зокрема, у 2014 р. частка інноваційно
активних підприємств була найменшою у
Закарпатській області (6%), а найбіль-
шою – у Херсонській (24,2%).
Як свідчать дані табл. 5, відбулося
досить виразне зрушення вбік упрова-
дження нових видів техніки (за 2010-
2014 рр. зростання удвічі). Тобто є під-
стави говорити про створення підґрунтя
для технічного переозброєння як промис-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
15
лового виробництва, так і інших видів
діяльності в економіці. Натомість у впро-
вадженні нових техпроцесів доволі вираз-
ним є певний «хвильовий» спад. Але не-
обхідно звернути увагу на зростання цьо-
го показника у «воєнному» 2014 р. (на-
віть без урахування підприємств певних
територій). Від 25 до 30% серед нових
технологічних інновацій припадає на ре-
сурсозберігаючі. Проте порівняно з
2005 р. кількість упроваджених ресурсо-
зберігаючих технологій зменшилася на
третину.
Не виключено, що посткризова ін-
новаційна активність підприємств (хоч і
дуже ще слабка) спричинена вимушеним
пошуком нових техніко-технологічних
можливостей для збереження або наро-
щування конкурентоспроможності. Утім
недостатній рівень інтенсивності й ефек-
тивності впроваджених інновацій досить
виразно характеризує динаміка показника
частки інноваційної продукції в загаль-
ному обсязі реалізованої – скорочення на
20% при надзвичайно низьких значеннях
(з 3,8 до 2,5%). Із загальної кількості під-
приємств, які впроваджували нові техно-
логії та продукцію, на ринок інноваційної
продукції вийшли 75%. Лише кожне тре-
тє з них продавало інноваційну продук-
цію на експорт. Кожне четверте підпри-
ємство запропонувало продукцію, яка є
новою для ринку, причому 40% її відпра-
влено на експорт. Утім більшість підпри-
ємств (87%) реалізовували продукцію,
яка є новою лише для самого підприємс-
тва.
Інноваційні процеси у промислово-
сті сьогодні визначаються двома чинни-
ками, а саме:
надзвичайно обмеженими фінансо-
вими можливостями підприємств унаслі-
док погіршення їх фінансового стану
(кошти підприємств залишаються основ-
ним джерелом фінансування – 86% у
2014 р.);
орієнтацією на придбання готових
інноваційних продуктів для оновлення
виробництва (машин, обладнання, про-
грамного забезпечення) – на це витрача-
ється близько двох третин загальних ви-
трат на інноваційну діяльність (витрати
на власні дослідження й розробки, так
звані R&D, складають лише п’яту части-
ну; придбання нових технологій – 0,6%).
Тобто інноваційна діяльність у про-
мисловості здійснюється переважно в
руслі наздоганяючої стратегії з викорис-
танням зовнішніх ресурсів.
Найважливішими індикаторами
економічної результативності й ефектив-
ності промисловості як складової націо-
нальної економіки є показники доданої
вартості.
Як продуцент ВВП в економіці,
протягом 2010-2014 рр. промисловість
дещо поступилася своїми позиціями, на
що вказує спадна динаміка промислової
частки в загальноекономічному обсязі
валової доданої вартості (рис. 2). Це від-
бувається на тлі зростання відповідного
показника сільського, лісового та рибного
господарств, а також видів діяльності
сектору послуг (торгівля, транспорт та
ін.).
У 2015 р. тенденція зменшення
промислової частки у структурі ВДВ в
економіці зберігалася: у ІІІ кварталі
2015 р. вона склала 21% [20].
Основною причиною формування
зазначеної тенденції в Україні є поступо-
ве скорочення ВДВ у випуску промисло-
вої продукції (за цим показником вітчиз-
няна промисловість демонструє відста-
вання від індустріально розвинутих кра-
їн). Як зазначено вище, спадна тенденція
промислової частки у ВДВ економіки
характерна для більшості країн, зокрема,
ЄС. Проте її провідні чинники, зміст та
економічні наслідки мають суттєві від-
мінності, що важливо враховувати при
формуванні національної моделі неоінду-
стріалізації.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
16 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
2014 р. – без урахування тимчасово окупованої АР Крим, м. Севастополя та частини зони прове-
дення АТО.
Складено за даними джерела [19].
Рис. 2. Структура валової доданої вартості в економіці України
за видами економічної діяльності у 2010-2014 рр., %.
Період 2010-2014 рр. позначений
скороченням (майже на 1%) частки пере-
робної галузі у ВДВ економіки України
порівняно із стабільними 15,5% в ЄС.
Динаміка реальної ВДВ у переробній
промисловості протягом 2014-2015 рр.
випереджала темпи скорочення реальних
обсягів ВВП по економіці (рис. 3).
У процесі аналізу офіційної статис-
тики виявлено тенденцію випереджаль-
ного скорочення фізичних обсягів дода-
ної вартості у промисловості порівняно з
економікою в цілому та стосовно випуску
промислової продукції по всіх агрегова-
них галузях. Це свідчить про зниження
ефективності промислової діяльності,
ідентифікація причин якого потребує
спеціальних досліджень. Утім основним
чинником, безумовно, є зростання обсягів
виробничих витрат (проміжного спожи-
вання) внаслідок технологічної відстало-
сті та відповідно – зниження продуктив-
ності праці.
Тобто зниження частки промисло-
вості у ВДВ в економіці зумовлене пере-
важно фактором зниження ефективності
виробництва, а не зменшення його масш-
табів (хоча це також мало свій вплив). Це
є принциповим питанням у контексті та-
кого стратегічного напряму неоіндустріа-
лізації, як включення в ефективні гло-
бальні ланцюги доданої вартості (GVСs).
8,4
25,7
3,7
25,8
3,5
6,4 6,1
4,1
14,8
1,5
10
22,9
2,9
25,4
3,8
5,2
7,2
5,1
15,2
2,1
11,7
23,4
2,7
24,9
3,8
5,1
7,4
4,7
14,6
1,9
0
5
10
15
20
25
30
С
іл
ь
сь
к
е
го
сп
о
д
ар
ст
в
о
,
л
іс
о
в
е
го
сп
о
д
р
ст
в
о
т
а
р
и
б
н
е
го
сп
о
д
ар
ст
в
о П
р
о
м
и
сл
о
в
іс
ть
Б
уд
ів
н
и
ц
тв
о
О
п
то
в
а
та
р
о
зд
р
іб
н
а
то
р
гі
в
л
я
,
тр
ан
сп
о
р
т,
ти
м
ч
ас
о
в
е
р
о
зм
іщ
ен
н
я
т
а
о
р
га
н
із
ац
ія
х
р
ч
у
в
ан
н
я
Ін
ф
о
р
м
ац
ія
т
а
те
л
ек
о
м
у
н
ік
ац
ії
Ф
ін
ан
со
в
а
та
с
тр
ах
о
в
а
д
ія
л
ь
н
іс
ть
О
п
ер
ац
ії
з
н
ер
у
х
о
м
и
м
м
ай
н
о
м
П
р
о
ф
е
сі
й
н
а,
н
ау
ко
в
а
та
т
ех
н
іч
н
а
д
ія
л
ь
н
іс
ть
,
д
ія
л
ь
н
іс
ть
у
с
ф
ер
і
ад
м
ін
іс
тр
ат
и
в
н
о
го
т
а
д
о
п
о
м
іж
н
о
го
о
б
сл
у
го
ву
в
ан
н
я
Д
ер
ж
ав
н
е
у
п
р
ав
л
ін
н
я
й
о
б
о
р
о
н
а,
о
св
іт
а,
о
х
о
р
о
н
а
зд
о
р
о
в
'я
,
н
ад
ан
н
я
с
о
ц
іа
л
ь
н
о
ї
д
о
п
о
м
о
ги
Ін
ш
і
п
о
сл
у
ги
2010 2013 2014
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
17
-30
-25
-20
-15
-10
-5
0
І кв. 2014 ІІ кв.2014 ІІІ кв. 2014 ІV кв. 2014 І кв. 2015 ІІ кв. 2015 ІІІ кв. 2015
переробна промисловість економіка
Складено за джерелом [19].
Рис. 3. Темпи скорочення реальних обсягів ВДВ
у промисловості й економіці України (2014-2015 рр.)
Така динаміка ВДВ робить промис-
ловість України непривабливою для ТНК,
які виступають головними суб’єктами
формування відповідних GVСs.
Доцільно звернути увагу на струк-
туру промислової ВДВ.
Провідним продуцентом ВДВ у
промисловості залишається переробна
галузь (табл. 6). Утім від чверті до трети-
ни промислової доданої вартості припа-
дає на добувний сектор. Це свідчить про
збереження досить виразної сировинної
орієнтації промисловості України.
Розподільна структура промислової
ВДВ також змінюється − частка валового
прибутку, змішаного доходу зростає, а
оплати праці − відповідно зменшується.
Аналогічні зміни спостерігаються й у
більшості інших країн, особливо після
кризи 2008-2009 рр.(у середньому у ме-
жах 2-3 в.п.). Водночас слід ураховувати,
що оплата праці в Україні й без того має
досить низький рівень. Беручи до уваги
також загальний рівень промислового
розвитку в Україні та абсолютні обсяги
створеної вартості, наслідки подальшого
скорочення питомої ваги оплати праці
матимуть негативні ефекти.
Підсумовуючи досить побіжний
аналіз найважливіших характеристик і
тенденцій у промисловості України впро-
довж останніх років, слід зазначити таке.
Промисловість України має як спі-
льні з іншими країнами, так і специфічні
умови та тенденції, які доцільно врахову-
вати при композиції національної неоін-
дустріальної моделі розвитку. За основ-
ними динамічними та структурними по-
казниками промислове виробництво пе-
ребуває у досить критичному стані, який
мало співставний із ПРК чи країнами, що
динамічно розвиваються. Нинішня ситу-
ація зумовлена інтегральним впливом
чинників історичного (пострадянська
економічна спадщина), трансформаційно-
го (становлення ринкової моделі) та над-
звичайного характеру (військово-
політичний конфлікт на Донбасі).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
18 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
Таблиця 6
Валова додана вартість за видами промислової діяльності,
% до загального обсягу ВДВ у промисловості (у фактичних цінах)
1
Вид промислової діяльності
Код за
КВЕД
2010 2011 2012 2013 2014
Добувна промисловість і розроблення
кар'єрів В 26,8 30,4 27,3 28,1 24,9
Переробна промисловість С 60,4 55,3 58,2 57,2 61,0
Постачання електроенергії, газу, пари
та кондиціонованого повітря D 12,8 14,3 14,5 14,7 14,1
Разом 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
1
Розраховано за джерелом [19].
Виявлені проблеми характерні для
промисловості України вже досить три-
валий час, що свідчить про їх зумовле-
ність системними чинниками та неефек-
тивність попередніх моделей промисло-
вих реформ і державного управління. Це
слід розглядати як суттєвий аргумент
актуальності неоіндустріалізації для
України як новітньої моделі економічного
розвитку в умовах розгортання нових
викликів національного та глобального
масштабу.
З огляду на масштаби загальних
втрат промислового виробництва в Укра-
їні (в обсягах продукції, галузевій струк-
турі, ефективності) національна концеп-
ція неоіндустріального розвитку має ба-
зуватися на ідеї комплексного промисло-
вого відродження – реіндустріалізації.
Але це ні в якому разі не повинно тлума-
читися як повернення до характеристик
промислового виробництва радянської
доби, які були зумовлені принципово ін-
шими цілями, завданнями, структурними
параметрами функціонування. Йдеться
про повернення промисловому сектору
провідної ролі в забезпеченні зростання й
ефективності національної економіки у
новітніх умовах глобального господарст-
ва та глобальної конкуренції.
Нижче викладено ключові поло-
ження авторського бачення національної
концепції неоіндустріалізації.
Концептуальні засади неоіндуст-
ріалізації в Україні
Стратегічна мета, цілі та завдан-
ня неоіндустріалізації.
Стратегічна мета неоіндустріаліза-
ції в Україні полягає у відродженні про-
мислового виробництва як провідної та
високоефективної системної компоненти
національного господарства і рівноправ-
ного суб’єкта новітніх світогосподарсь-
ких процесів. Це передбачає перехід до
нової моделі зростання та розвитку.
Факторами економічної динаміки за
неоіндустріальною моделлю мають ста-
ти:
у виробничо-відтворювальному ас-
пекті − конкурентні технологічні та про-
дуктові інновації; R&D (в економіці зага-
лом та промисловості зокрема); людський
та соціальний капітал;
у макроекономічному аспекті − ди-
намічний і структурно виважений (збала-
нсований) внутрішній попит (з домінан-
тою кінцевого споживання продукції ін-
вестиційної та споживчої груп); експорт
(зовнішній попит) в економічно ефектив-
них обсягах та структурі;
у міжнародному аспекті − наукова
та виробнича кооперація, насамперед у
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
19
сфері НДР та високотехнологічних виро-
бництвах; інтеграція у сучасні виробни-
чо-господарські структури (ТНК, мере-
жеві утворення, кластери тощо).
Особливу увагу слід приділити фак-
тору людського капіталу. Принциповою
ознакою системи факторів зростання у
національній моделі неоіндустріалізації
має стати залучення людського капіталу
високої якості. Найперша умова для цьо-
го − відмова від дешевого фактора «пра-
ця» як визначальної властивості та дже-
рела конкурентних переваг українського
промислового виробництва. Цього
об’єктивно потребує сама ідея неоіндуст-
ріального розвитку як такого, що ґрунту-
ється на новітніх технологічних укладах
із використанням робочої сили, здатної
до високопродуктивної інтелектуально-
творчої діяльності. Відповідно зростає її
вартість, що має відображатися у високо-
му рівні оплати праці. До того ж в Украї-
ні за два десятки років ринкової переорі-
єнтації потенціал дешевої праці як чин-
ника формування конкурентної ціни про-
дукції вичерпано. Про це свідчать, зок-
рема, низькі показники середньої зарпла-
ти порівняно з ПРК та тими, що розви-
ваються, активні процеси трудової еміг-
рації, перетікання працівників із промис-
ловості в галузі економіки з відносно
вищою оплатою праці, втратою інтересу
до навчання за інженерно-технічними
спеціальностями у ВНЗ тощо.
Як суспільно значущий проект роз-
витку, неоіндустріалізація має забезпечи-
ти послідовну реалізацію стратегічних
соціально-економічних інтересів суспіль-
ства, держави, бізнесу, серед яких:
зміцнення позицій держави як су-
веренного суб’єкта геополітичних та гео-
економічних трансформацій;
гарантування належного рівня на-
ціональної безпеки, насамперед її фінан-
сово-економічної складової;
поглиблення економічної інтегра-
ції у міжгалузевому, міжрегіональному
(внутрішньому й міжнародному) та гло-
бальному форматах як чинника мультип-
лікативних позитивних ефектів у ресур-
соспоживанні та створенні доданої вар-
тості;
забезпечення нової якості робочих
місць та соціально-трудових відносин як
основи нової мотивації до праці, профе-
сійного вдосконалення та підвищення
рівня життя;
ефективна реалізація імперативу
екологізації промислового виробництва і
продукції;
формування паритетного діалогу
та партнерського співробітництва суспі-
льного, державного та бізнесового секто-
рів у процесах стратегічного розвитку
економіки;
досягнення стійкого конкурентно-
го статусу на стратегічно визначальних
(важливих) ринках.
Деталізація (специфікація) цілей
неоіндустріалізації має бути безпосеред-
ньо орієнтована на розв’язання виявле-
них актуальних проблем промислового
зростання та розвитку. Для формування
концептуальної моделі неоіндустріаліза-
ції як національного економічного проек-
ту вихідною має бути ознака рівня еко-
номічної системи. Саме на різних госпо-
дарсько-управлінських рівнях (макро-,
мезо-, мікрорівень) виявляються групи
особливих інтересів, які конкретизуються
в особливих завданнях, формуються спе-
цифічні цільові пріоритети та можливості
для їх реалізації, виникають якісно від-
мінні економічні ефекти й ризики. Наре-
шті, для кожного рівня формується спе-
цифічне інституційне середовище, на-
самперед управлінська структура, зако-
нодавчо-нормативне забезпечення тощо.
З урахуванням специфіки економіч-
ної ситуації у національній економіці та
зумовлених цим проблем до актуального
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
20 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
переліку цілей неоіндустріалізації доці-
льно включити такі (у дужках зазначено
основні цільові індикатори):
на макрорівні:
підвищення ролі промисловості у
загальних результатах й ефективності
національної економіки (збільшення про-
мислової частки ВДВ у загальному обсязі
по економіці; випереджальні темпи зрос-
тання обсягів промислової продукції,
ВДВ, продуктивності праці);
структурний розвиток промислово-
сті на основі високоефективних видів
промислової діяльності за такими суспі-
льно значущими цільовими пріоритета-
ми, як економічна безпека, глобальна
конкурентоспроможність, ресурсоефек-
тивність, інноваційність, екологічність та
ін. (збільшення частки наукоємних та
високотехнологічних виробництв; віднос-
не скорочення споживання критичних
ресурсів; оптимізація співвідношення
виробництв продукції основних промис-
лових груп (за призначенням);
збільшення впливу інноваційного
чинника на зростання, розвиток та кон-
курентоспроможність промисловості
(зростання частки інноваційної продукції
в обсягах реалізованої; підвищення рівня
наукоємності промислового виробництва;
збільшення присутності національного
виробництва на світовому інноваційному
ринку);
якісне оновлення торговельно-еко-
номічного балансу експорту/імпорту про-
мислових товарів і послуг за рахунок ка-
рдинальних змін їх обсягів і структури
(позитивна динаміка сальдо експор-
ту/імпорту за високотехнологічними ви-
дами продукції; рівень критичної залеж-
ності від експорту/імпорту за окремими
товарними групами; рівень продуктової
та територіальної диверсифікації експор-
ту);
формування ринку праці, адекват-
ного попиту «індустрії 4.0», насамперед,
у частині висококваліфікованих фахівців
з новітніх промислових технологій (пози-
тивна динаміка попиту економіки на фа-
хівців з авангардних технологій; приріст
високотехнологічних робочих місць);
на мезорівні (окремі виробництва,
регіони, господарсько-виробничі утво-
рення):
формування якісно нової структур-
но-технологічної бази промислових ви-
робництв на основі комплексного впро-
вадження новітніх інноваційних техноло-
гій (зростання частки продукції, вироб-
леної з використанням прогресивних тех-
нологій; поліпшення технологічних хара-
ктеристик виробництва – енерго- та ре-
сурсоспоживання, гнучкості, тривалості
виробничого циклу, рівня екологічного
навантаження та безпеки умов праці то-
що);
формування внутрішніх ефективних
«ланцюжків вартості» на основі вдоско-
налення організаційно-економічних та
інституційних умов здійснення міжгалу-
зевих зв’язків у промисловості;
створення локальних (у межах ад-
міністративних територій або міжтерито-
ріальних коопераційно-інтеграційних ут-
ворень) сучасних промислових комплек-
сів як важливого чинника соціально-
економічного розвитку конкретних тери-
торій та громад;
забезпечення нової якості промис-
лової інфраструктури-логістичної, марке-
тингово-збутової, науково-інноваційної,
бізнес-інфраструктури;
на мікрорівні:
формування/нарощування страте-
гічних конкурентних переваг (позитивна
динаміка наукоємності виробництва та
інноваційної активності; збільшення при-
сутності на глобальних ринках високо-
технологічної продукції; наближення до
світових показників виробничого ресур-
соспоживання та екологічності);
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
21
розширення можливостей задово-
лення диференційованого споживчого
попиту на промислові товари та послуги
(підвищення рівня диверсифікації вироб-
ництва; зростання частки ІКТ у марке-
тингово-збутовій діяльності);
зміцнення позицій на ринках, що
динамічно розвиваються;
участь в ефективних «ланцюжках
створення вартості» різного просторового
(національні, регіональні та глобальні) та
організаційно-господарського формату.
Визначені для кожного рівня цілі
доцільно конкретизувати у формі завдань
із визначенням необхідних кількісних та
якісних результатів (з урахуванням вихід-
них умов, етапу здійснення та доступних
ресурсів).
У межах формування національної
концепції неоіндустріалізації можуть бу-
ти запропоновані поетапні завдання для
реалізації на загальноекономічному рівні.
На першому етапі (до 2020 р.) клю-
човим є завдання зупинення системної
деградації промислового виробництва
(деіндустріалізації) та виявлення потен-
ційно ефективних осередків зростання
(розвитку). Це передбачає: збереження
основних факторних ресурсів промисло-
вості (які мають економічний потенціал
для конкурентоспроможного функціону-
вання й розвитку), дієвих каналів і меха-
нізмів їх руху та відтворення; невідклад-
ну реалізацію фінансово доступних мо-
дернізаційних проектів для оновлення
основного капіталу; ревізію ефективності
наявних ринків збуту та комплексну під-
готовку до поступової дифузії у нові то-
варні сегменти; поліпшення експлуата-
ційного стану та початок реалізації про-
ектів розвитку об’єктів промислової ін-
фраструктури загальнодержавного зна-
чення. Успішність вирішення цього за-
вдання відображається в утриманні еко-
номічних показників промисловості у
межах стабільно позитивних трендів об-
сягів й ефективності виробництва. З ура-
хуванням ретроспективи характеристик
національної промисловості та тенденцій
промислового розвитку у світі такими
індикаторами можна визначити показни-
ки: стабілізації промислової частки ВДВ
в економіці у межах 25-27%; стабілізації
частки переробної промисловості у про-
мислових обсягах (випуску − не менше
80%, ВДВ – 60-65, реалізованої продук-
ції – 65-70%); збільшення частки маши-
нобудування у промисловості до 15%;
забезпечення щорічних індексів продук-
ції у межах 3-5% приросту.
На другому етапі (2020-2025 рр.)
ключовим завданням має стати форму-
вання базових платформ неоіндустріаль-
ного розвитку – інноваційно-техноло-
гічної, ресурсної, інформаційно-комуніка-
ційної, структурної, організаційної, ін-
ституційної. Вирішення завдань другого
етапу відображається у зростаючій дина-
міці показників, які характеризують рі-
вень та якість інноваційної активності,
інвестицій, ресурсоспоживання, струк-
турних змін, організації виробничих й
управлінських процесів. Для української
промисловості прийнятними індикатора-
ми можна визначити такі: динаміка інвес-
тицій та інновацій – на рівні країн, що
динамічно розвиваються на інноваційно-
інвестиційній основі; ефективність струк-
турних пропорцій виробництва та відтво-
рення − на рівні конкурентоспроможних
та високодинамічних промислових секто-
рів; зростання кількості освоєних уніка-
льних промислових технологій; динаміч-
не скорочення обсягів споживання кри-
тичних/стратегічно важливих ресурсів;
збільшення частки нових енергоресурсів
та композиційних матеріалів у структурі
промислового ресурсоспоживання. Уза-
гальнююча оцінка успішності вирішення
завдань другого етапу − поліпшення рей-
тингових позицій України за базовими
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
22 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
індикаторами ефективності в рейтингу
глобальної конкурентоспроможності.
На третьому етапі (2026-2030 рр.)
ключове завдання – повномасштабна
реалізація суспільно узгоджених сценаріїв
системного неоіндустріального розвитку
національної економіки. Успішність ре-
алізації завдань цього етапу характеризу-
ється досягненням якісно нових та стій-
ких трендів динаміки виробництва, інвес-
тицій, інновацій, ресурсоефективності,
якості структури (у різних аспектах), уча-
сті у міжнародній торгівлі та розподілі
праці (нові геоекономічні позиції). Уза-
гальнені індикатори: у глобальному вимі-
рі – набуття певних топ-позицій у регіо-
нально-глобальних рейтингах економіч-
ного розвитку та конкурентоспроможнос-
ті (за найважливішими ознака-
ми/стратегічними напрямами розвитку); у
локальному вимірі – забезпечення основ-
них індикаторів розвитку національної
промисловості на рівні середніх показни-
ків ТОП-20(50) промислово розвинутих
країн.
Пріоритетні напрями неоіндуст-
ріальної стратегії промислового роз-
витку
Інноваційно-технологічні домінан-
ти
Упровадження інноваційних техно-
логій сучасного світового рівня має стати
провідним напрямом національної неоін-
дустріальної стратегії економічного роз-
витку. Це зумовлюється як масштабними
втратами основного капіталу, так і від-
сутністю сучасної технологічної платфор-
ми для якісно іншої моделі зростання й
розвитку виробництва. Світова практика
свідчить про визначальну роль інновацій
у забезпеченні нової динаміки й ефектив-
ності як промисловості, так і економіки в
цілому. Це підкреслено, зокрема, в
останній доповіді щодо Глобального ін-
дексу інновацій – 2016 «Перемагаючи з
глобальним нововведенням»: «Інновація
зараз широко визнається як центральний
драйвер (рушій) економічного зростання і
розвитку. З моменту першого випуску GII
наука і нововведення стали більш відкри-
тими, партнерськими і географічно роз-
повсюдженими» [21]. Як правило, до
першої десятки глобальних інноваторів
входять країни з високим рівнем соціаль-
но-економічного розвитку, що підкрес-
лює нерозривний зв'язок нововведень з
ефективністю.
Інновації суттєво поліпшують
якість задіяних факторів виробництва. А
це, як доведено багатьма науковими дос-
лідженнями, є визначальним для зрос-
тання, ефективності та конкурентоспро-
можності будь-якої сучасної економіки.
Неоіндустріалізація має забезпечити зро-
стання інтенсивності інноваційних про-
цесів та швидкість міжгалузевого розпо-
всюдження інновацій як ключових чин-
ників підвищення конкурентоспромож-
ності.
Надзвичайну актуальність іннова-
ційного поступу для України унаочнює
динаміка національних показників Гло-
бального індексу інновацій (Global Inno-
vation Index – GII) [21-23]. Протягом
2013-2016 рр. Україна поліпшила свої
рейтингові позиції, піднявшись із 71 міс-
ця (2013 р., 142 країни) на 56 (2016 р.,
128 країн). У 2014-2015 рр. ці позиції
визначалися відповідно 63 (143 країни) та
64 місцями (141 країна). Утім це не мож-
на вважати рівнем, адекватним потребам
та потенціалу вітчизняної економіки.
Стратегічні напрями оновлення тех-
нологічного укладу промислового вироб-
ництва (як і інших галузей реального сек-
тору економіки) об’єктивно мають визна-
чатися з урахуванням декількох чинників.
По-перше, це загальні тренди роз-
витку та доступність сучасних техноло-
гій, які «витискують» традиційні матері-
али, методи обробки та композиції про-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
23
дукції, форми організаційно-виробничих
та ринкових комунікацій тощо. Країни,
які обрали інноваційну модель неоіндуст-
ріалізації, фокусують технологічні стра-
тегії на впровадження у промислове ви-
робництво нано-, біо-, інформаційних
технологій. Ці технології мають нині дос-
татній рівень практичних розробок, при-
датних для ефективного запровадження у
виробництво, і забезпечують відчутні
ефекти за такими показниками, як енер-
го- та ресурсозаощадження, ресурсоефек-
тивність, якість продукції, екологічна
безпека та ін.
По-друге, це чинник структурної
специфіки національної економіки (про-
мисловості). Відстала галузева структура
(за видами виробництв) об’єктивно стри-
мує процеси інновацій, суттєво впливає
на їх інтенсивність й економічні резуль-
тати. Як свідчить світова економічна
практика, найбільш інноваційно актив-
ними є новітні високотехнологічні вироб-
ництва, зокрема у сфері ІКТ, авіа- та ра-
кетно-космічній галузі. Саме в авангард-
них галузях новітні технології утворю-
ють системну платформу для їх розвитку,
охоплюючи всі етапи та функції вироб-
ництва. У традиційних галузях більш
поширеною є локальне використання
технологічних інновацій для поліпшення
окремих економічних характеристик ви-
робництва чи продукції.
Зважаючи на структурні недоліки
національної економіки загалом і промис-
ловості зокрема, технологічні інновації
неоіндустріального спрямування (на ос-
нові нано-, біотехнологій та ІКТ), ймові-
рно, відчуватимуть стримуючий тиск
структурної деградації. Тому їм мають
передувати кардинальні структурно-галу-
зеві зміни. Останні, у свою чергу, немож-
ливі без масштабних і комплексних інно-
вацій. Це «замкнене коло» унаочнює не-
обхідність цілеспрямованого поєднання
зусиль держави та бізнесу в системному
розв’язанні проблем структурно-техноло-
гічного розвитку.
По-третє, важливу роль відіграє
чинник наявності необхідного науково-
технічного, фінансового, кадрового за-
безпечення. Технологічні інновації, як
правило, потребують значних науково-
дослідних розробок (R&D), фінансових
витрат та висококваліфікованих фахівців,
достатньо вмотивованих рівнем оплати
праці.
У визначеній перспективі (до
2030 р.) домінантами технологічних ін-
новацій у промисловості мають стати
нові технології, на основі яких буде за-
безпечено: конкурентний рівень енерго-
та ресурсоспоживання; нормативно прий-
нятні (за національними або міжнарод-
ними стандартами) параметри екологіч-
ного навантаження на довкілля; поліп-
шення умов та безпеки праці; необхідний
для просування на світові ринки рівень
відповідності продукції міжнародним
вимогам (технічним умовам, стандартам),
насамперед, у межах угод про СОТ та
Асоціацію з ЄС. Таким чином, має бути
сформований новий технологічний базис
промислового виробництва з провідною
роллю сегментів п’ятого та шостого тех-
нологічних укладів.
Серед новітніх технологій, які ма-
ють бути широко використані як складова
сучасної технологічної платформи неоін-
дустріального розвитку, − цифрові техно-
логії, які принципово змінюють форми і
методи виробничих, бізнесових, управ-
лінських комунікацій. Це, у свою чергу,
стає чинником скорочення трансакційних
витрат, а зрештою – збільшення ефектив-
ності економіки.
Увага до питання ефективного роз-
витку цифрових технологій у світі зрос-
тає. Так, саме цій проблемі присвячено
річну доповідь Світового банку «Цифро-
ві дивіденди» (2016 р.) [24]. Як зазнача-
ють автори доповіді, цифрові технології
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
24 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
стрімко розвивалися останні два десяти-
ліття й викликали великий ажіотаж щодо
можливостей, які надає епоха цифрових
технологій. Однак розповсюдження дов-
гоочікуваних виграшів, таких як підви-
щення продуктивності, розширення мож-
ливостей для бідних та середнього класу,
підзвітність органів влади та компаній,
виявилося не таким широким, як очіку-
валося. Зокрема, один із керівників робо-
ти з підготовки доповіді Дипак Мішра
(Deepak Mishra) підкреслює: «Ми поділя-
ємо оптимізм Силіконової долини, коли
це стосується трансформаційного потен-
ціалу цифрових технологій. Але не «ви-
гідного» погляду, що вигоди є гарантова-
ними та автоматичними. Ми вважаємо,
що перетворення цифрових інвестицій на
дивіденди є набагато важчим, ніж про це
говорили багато експертів» [25]. Як стве-
рджується у доповіді Світового банку,
подолання цифрової нерівності має стати
загальносвітовим пріоритетом з метою
забезпечення зростання, створення робо-
чих місць та підвищення якості послуг.
Водночас наголошується, що ймовірність
отримання «цифрових дивідендів» збі-
льшиться, якщо країни будуть приділяти
позамережевим факторам не менше ува-
ги, ніж технологіям.
Активізація фактора R&D у кон-
тексті інноваційної моделі неоіндустріа-
лізації
Будь-яким практичним інноваціям
передує фаза НДДКР (R&D). Саме ця
сфера стає нині ареною найгострішої
глобальної конкурентної боротьби дер-
жав і корпорацій. На даному етапі наука
виконує свою роль продуктивної сили
через глибоку інтеграцію з потребами
конкретного виробництва. Важливою
економічною властивістю R&D є їх здат-
ність до мультиплікативних ефектів в
економіці: дослідження та розробки,
здійснені в одній галузі, впливають на
показники інших галузей та економіки в
цілому. Міжгалузеві R&D ефекти вини-
кають завдяки різним каналам передачі,
основні серед яких − торгівля товарами
та послугами, обмін патентами, викорис-
тання інновацій.
Практичне задіяння цього фактора
для забезпечення зростання й розвитку
новітнього виробництва в Україні є до-
сить складним завданням в умовах майже
повної втрати потенціалу науково-
технічної сфери та фінансово-бюджетних
проблем. Його вирішення потребує пев-
ного часу, ресурс якого давно вичерпа-
ний. Тому, враховуючи досвід інших кра-
їн та тенденції формування регіональних
і глобального науково-інноваційного про-
стору, найближчі перспективи промисло-
вих технологічних інновацій в Україні
доцільно пов’язувати з активною коопе-
рацією та інтеграцією у науково-технічні,
фінансові, виробничі структури. Зокрема,
з підписанням Угоди про Асоціацію з ЄС
відкривається можливість залучитися до
активнішої участі у програмах науково-
технічного розвитку ЄС, що має сприяти
реальній інтеграції України у європейсь-
кий дослідницький простір. Нині Україна
має довготермінові договори з ЄС щодо
співробітництва у сфері досліджень та
технологій (S&T) і має статус асоційова-
ного члена рамкової програми Horizon
2020. Особливий інтерес у контексті реа-
лізації неоіндустріальної моделі стано-
вить участь вітчизняних науковців у про-
ектах блоку «Індустріальне лідерство»,
спрямованих на забезпечення лідерства у
промислових технологіях за допомогою
спеціальної підтримки найсучасніших
технологій (ІКТ, нано- та біотехнологій,
розробки нових матеріалів тощо). Розши-
рюються також можливості співпраці із
Стратегічним форумом з міжнародного
співробітництва у сфері науки і техноло-
гії (Strategic Forum for International Sci-
ence and Technology Cooperation − SFIC)
[26].
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
25
Крім нарощування потенціалу вла-
сних R&D, доцільно передбачити можли-
вості ширшого використання такого ін-
новаційного ресурсу, як високотехноло-
гічний імпорт. Цей підхід має достатньо
науково-аналітичних і практично під-
тверджених аргументів щодо позитивних
результатів інноваційного розвитку еко-
номік
1
.
Залучення зовнішніх R&D через
імпорт інноваційних технологій і продук-
ції має бути ефективно використаний для
стабілізації та модернізації багатьох про-
мислових галузей. Для цього необхідно
всебічно (через митно-тарифні, податко-
ві, фінансові, зовнішньоторговельні ін-
струменти) на певний час полегшити
умови для високотехнологічного імпорту.
Ці тактичні заходи слід розглядати як
компенсатори дефіциту необхідних ре-
сурсів та часу на організацію власних
R&D сучасного світового рівня. Водночас
наявні бюджетні кошти доцільно сконце-
1
Так, у роботах J. Bernstein, P. Mohnen
[27], D. Coe, E. Helpman [28], D. Guellec, van
Pottelsberghe de la Potterie B. [29]; N. Sakurai,
E. Ioannidis, G. Papaconstantinou [30] та ін. було
виявлено стійкі позитивні зв’язки між імпортом
технологій та темпами приросту продуктивності
праці. У роботі [31] F. Castellacci доведено, що
малі економіки отримують більший ефект від
імпорту прогресивних технологій порівняно з
ефективністю внутрішніх інвестицій в інновації. І
хоча за масштабами українська економіка не
належить до малих, нині, з урахуванням наявних
економічних втрат й інвестиційних обмежень,
вона умовно може бути віднесена до цієї групи.
Відтак, зазначені ефекти від імпорту технологій є
досить імовірними. В Україні такі аналітичні
дослідження практично не здійснювалися. Окремі
спроби вітчизняних науковців (наприклад [32])
стикнулися з проблемою інформаційно-
статистичного забезпечення. Однак було
виявлено, що в українській економіці та
промисловості ці ефекти майже непомітні. Такий
висновок цілком логічно укладається в загальну
модель господарювання, орієнтовану на
перерозподіл рентних доходів монопольного
походження і, як наслідок, на інноваційну
пасивність.
нтрувати на підтримку науково-технічних
напрямів, які визначатимуть розвиток
власних високотехнологічних вироб-
ництв.
Пріоритетні структурні пере-
творення
Як зазначено вище, існуюча струк-
тура української економіки у будь-якому
аспекті (галузевому, факторно-ресурсно-
му, зовнішньоторговельному, організа-
ційному) є такою, що не відповідає су-
часним потребам економічного розвитку
країни. Тому надзвичайно важливо роз-
глядати комплексні структурні зміни як
безумовний пріоритет неоіндустріаліза-
ції.
Галузевий аспект (промислові ви-
робництва)
Як свідчить виконаний аналіз, біль-
шість економічно розвинутих країн та
країн, що динамічно розвиваються, роб-
лять стратегічну ставку у власних моде-
лях неоіндустріалізації на високотехно-
логічні виробництва, що продукують
найбільшу частку доданої вартості, ма-
ють зростаючі ринки збуту, задовольня-
ють соціально-трудові й екологічні вимо-
ги суспільства. І хоча глобальна конку-
ренція зміщується саме в ці галузі, актив-
ність щодо освоєння та розвитку цих ви-
робництв тільки посилюється. Питання
лише в тому, в який економічний спосіб
це відбувається: за рахунок прискореного
копіювання прогресивних технологій у
діючому виробництві, власного нарощу-
вання науково-технічного потенціалу,
масового залучення інноваційно напов-
неного іноземного капіталу, внутрішніх
цільових інвестицій тощо. Методи та ін-
струменти, які залучаються, спрямовані
або на посилення наявних конкурентних
переваг, або на формування нових, із ви-
соким стратегічним потенціалом.
Принциповим для розв’язання про-
блеми структурних змін залишається пи-
тання участі держави (функція, масштаб
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
26 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
втручання, форми впливу). Як правило, в
економічній політиці різних за рівнем й
устроєм країн завжди присутні інстру-
менти, що працюють як каталізатори роз-
витку авангардних галузей.
Специфіка української ситуації у
проблемі визначення пріоритетних для
розвитку високотехнологічних вироб-
ництв зводиться до вибору не стільки з
тих, які вже маємо, скільки з тих, які не-
обхідно мати для забезпечення певних
суспільних цілей. На нинішньому етапі
серед таких цілей мають домінувати на-
ціональна безпека, економічний суверені-
тет, якість життя (включно з екологічною
складовою).
Відповідно неоіндустріалізація має
прискорити розвиток високотехнологіч-
них виробництв, які забезпечують досяг-
нення зазначених цілей (оборонно-
промисловий комплекс, ракетно-космічна
галузь, енергетичне, транспортне, медич-
не машинобудування, виробництво еко-
логічних харчових продуктів та фармако-
логічних препаратів).
Недоцільно проігнорувати той
шанс, який надають активізації структур-
них процесів в економіці та промисловос-
ті події на Донбасі. Поштовх для розвит-
ку, який вимушено отримала вітчизняна
оборонна промисловість, має принести
відчутні зміни щодо піднесення наукоєм-
них галузей та збільшення випуску висо-
котехнологічної продукції, зокрема, по-
двійного використання.
Становленню й економічному під-
несенню високотехнологічних вироб-
ництв у межах реалізації національної
неоіндустріальної моделі має сприяти
утворення ефективних виробничих лан-
цюжків доданої вартості, промислових
кластерів, регіональних ланок національ-
ної інноваційної системи.
Особлива увага має бути приділена
розвитку сектору IT-індустрії. Загально-
відома його роль у зростанні економік не
тільки промислово розвинутих країн, але
і насамперед так званих нових індустрі-
альних (Індія, Китай, Індонезія та ін.).
Рівень конкурентоспроможності IT-
індустрії є вагомим аргументом у вирі-
шенні питання для іноземних інвесторів
про вкладання в країну грошей.
Сучасний стан його розвитку в
Україні досить високо оцінюється у між-
народних порівняннях
1
. Тож необхідно
використати інтелектуальний капітал
вітчизняних фахівців для розвитку IT-
індустрії як ефективного елемента про-
гресивної структури економіки.
Трансформація міжнародного
економічного співробітництва
Використання потенціалу економіч-
ної інтеграції та глобалізації для приско-
рення розвитку національних економік є
важливим напрямом сучасних економіч-
них стратегій багатьох країн із різним
рівнем конкурентоспроможності. В умо-
вах високого ступеня відкритості ринків,
розширення торгівлі, поглиблення між-
народного розподілу праці розвиток еко-
номіки будь-якої країни визначається
сполученням ендогенних та екзогенних
факторів зростання. Тому в національній
моделі неоіндустріалізації мають бути
передбачені стратегічно значущі напрями
інтеграції національного виробництва у
світові економічні процеси та структури.
Йдеться насамперед про так звані «гло-
бальні вартісні ланцюжки» (Global value
1
У даному аспекті становить інтерес ін-
терв’ю А. Гундера, Президента Американської
торгової палати в Україні, про розвиток вітчизня-
ної IT-індустрії: «Это армия интеллектуалов,
которые меняют мир. Это высшая математика.
Уровень подготовки украинских программистов
очень хороший. Но нужны дальнейшие инвести-
ции в образование и профессиональное развитие.
Официально в области IT в Украине работает
более 75 тысяч человек. Это много. И, знаете,
немец, который едет в своем BMW, не догадыва-
ется, что система его авто разработана здесь. Или
мы с вами смотрим мировые кинопремьеры и не
подозреваем, что анимация для картин создана
украинскими специалистами» [33].
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
27
chains − GVCs) та «глобальні постачальні
ланцюжки» (Global supply chains – GSCs).
За оцінками фахівців [34], глобальна тор-
гівля скеровується ТНК, на які нині при-
падає близько 80% обсягу світової торгі-
влі. І саме ТНК вирішують, які країни
будуть активними учасниками процесу
створення доданої вартості, а які залиша-
тимуться осторонь.
За останні два десятиліття процеси
розвитку GVCs значно активізувалися,
що пояснюється економічною глобаліза-
цією. Ці ланцюжки як форми поглиблен-
ня економічної інтеграції суттєво еволю-
ціонували та стали одним із індикаторів
успішності (конкурентоспроможності)
національних економік. Вони забезпечу-
ють певні виграші для розвитку країн, що
дає підстави дослідникам та розробникам
економічної політики розглядати їх як
драйвери для вирішення проблем зрос-
тання ефективності.
Економічна роль GVCs пов’язана з
їх впливом на зайнятість, витрати та до-
ходи виробництва (економіки), загальні
умови міжнародної торгівлі, інвестицій
та конкуренції. При цьому вирішального
значення набуває позиціонування країни
у GVCs – на початкових стадіях (R&D,
дизайн), безпосередньо у виробничому
процесі, на стадії надання послуг спожи-
вачам продукції. У сучасному виробниц-
тві початкові стадії передбачають вико-
ристання інтелектуального капіталу, що
забезпечує кращу динаміку доданої вар-
тості та більші доходи. Інтелектуальний
капітал розглядається як провідна детер-
мінанта для перспектив ефективної (ви-
сокодохідної) участі національних еко-
номік у GVCs.
Зважаючи на відносно непоганий
потенціал розвитку інтелектуального ка-
піталу в Україні, доцільно використати ці
можливості для активізації стратегічно
важливих R&D як чинника включення
національних виробництв у GVCs. Зок-
рема, вже сьогодні можна говорити про
реальні кроки у сфері IT-індустрії, аеро-
космічній галузі, виробництві нових ма-
теріалів тощо.
Надзвичайно важливим залишаєть-
ся питання ефективних форм викорис-
тання вітчизняного інтелектуального ка-
піталу, при яких інтереси фахівців, дер-
жави та бізнесу були б узгодженими, а
розподіл отриманих ефектів (вигід) –
збалансованим.
Нині GVCs є переважно регіонально
орієнтованими: домінуюча частка експор-
ту традиційно припадає на сусідні (су-
міжні) економіки або також на країни
певного регіонального утворення (напри-
клад ЄС, НАФТА та ін.). Значною мірою
це залежить від транспортних витрат.
Таким чином, тарифна політика на транс-
порті та глобальні тенденції в цій сфері
впливатимуть на географічні вектори роз-
витку GVCs.
Інституціоналізація неоіндустрі-
ального розвитку
Неоіндустріальна модель розвитку
має отримати належну інституціоналіза-
цію. Тобто потреба в неоіндустріалізації
має бути усвідомлена як суспільна, для
реалізації якої необхідні особливі соціа-
льні інститути − правила і норми соціа-
льно-економічної поведінки, втілені через
відповідні структури, організаційно-ко-
мунікаційні зв’язки, законодавчо-норма-
тивне забезпечення (у класичному розу-
мінні соціальні інститути виступають як
набір формальних правил, неформальних
обмежень та механізмів їх примусового
здійснення).
Основна мета інституціоналізації –
адаптація (або руйнування) традиційних
та цілеспрямоване формування нових для
українського суспільства інститутів, ефе-
ктивних з точки зору досягнення сучас-
них цілей національного та глобального
соціально-економічного розвитку.
Головна проблема інституціоналіза-
ції взагалі та нинішньої зокрема полягає
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
28 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
в досягненні більш-менш гармонійного
розвитку всіх складових системи соціа-
льних інститутів. Найбільшим гальмом
можуть стати повільні зміни неформаль-
них інститутів, які традиційно більш сут-
тєво позначаються на характеристиках
процесів розвитку, оскільки є більш інер-
ційними. З іншого боку, як свідчить но-
вітня українська практика, проблема
створення дієвих (ефективних) механіз-
мів превалює над проблемою створення
формальних інститутів (насамперед –
законів).
Вищезазначене дозволяє стверджу-
вати про доцільність зосередитися на
практиці інституційного забезпечення
неоіндустріальної моделі на прискорено-
му оновленні глибинних неформальних
інститутів через удосконалення процесів
освіти, виховання, культурного розвитку,
інформаційної політики.
Як свідчить практика, одна з голов-
них причин ігнорування формальних
правил – це їх вироблення без належної
взаємодії з відповідними професійними
спільнотами, що зумовлює конфлікти
економічних інтересів, протиріччя, кри-
тичне ставлення до якості законодавчо-
нормативних актів. Тому для поліпшення
формальних інститутів неоіндустріально-
го розвитку має бути зроблено якісний
прорив у комунікаціях держави, бізнесу
та суспільства.
Глобальні процеси ХХІ ст. позначе-
ні суттєвим зростанням динамізму в усіх
сферах життя. Це вже призвело і надалі
призводитиме до пришвидшення інсти-
туційних змін, посилення взаємовпливу
різних інституційних систем, а також
надає нові можливості для вибору й адап-
тації найефективніших у національних
умовах інститутів, але водночас посилює
вимоги до гнучкості системи інститутів,
до їх безперервного оновлення.
Висновки. Неоіндустріалізація як
сучасна концепція економічного зрос-
тання є закономірною реакцією на фор-
мування нових викликів, потреб і можли-
востей, які якісно характеризують нову
стадію розвитку світової економіки. Вона
відображає об’єктивну необхідність по-
ширення ефективніших форм і методів
господарювання, організації виробництва
та корпоративних зв’язків, міжнародного
торговельно-економічного співробітниц-
тва і глобальної конкуренції. Для еконо-
міки України, яка тісно пов’язана зі сві-
товою, «неоіндустріальний прорив» до
нової якості не має альтернативи, але
потребує пошуку власного шляху з ура-
хуванням світового досвіду.
Аналіз промислової політики і
практики різних країн свідчить, що моде-
лі неоіндустріалізації вибудовуються на
специфічному підґрунті національних
цілей, можливостей і вихідних умов. Цим
зумовлені відмінності стратегічних цілей
і завдань, а також шляхів (напрямів) їх
досягнення. Якщо промислово розвинуті
країни роблять ставку на інноваційний
прорив до техніко-технологічних систем
п’ятого і шостого покоління, то країни,
що розвиваються, намагаються насампе-
ред посилити промислову складову в
економіці (переважно шляхом екстенсив-
ного господарювання) та «протиснутися»
у потоки світової торгівлі.
За цільовим змістом перетворень у
промисловому секторі України стратегіч-
на мета неоіндустріалізації в Україні по-
лягає у відродженні промислового вироб-
ництва як провідної та високоефективної
системної компоненти національного
господарства і рівноправного суб’єкта
новітніх світогосподарських процесів.
Однак довготривалі тенденції кри-
зового характеру, що супроводжують
українську економіку майже всі 25 років
її державного становлення та ринкової
трансформації, надають розв’язанню
проблеми неоіндустріальної модернізації
підвищеного рівня складності. Його ви-
значають декілька чинників. По-перше,
наявність всеохоплюючого переліку соці-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
29
ально-економічних завдань, що потребу-
ють паралельного вирішення за умов їх
внутрішньої суперечливості. По-друге,
надзвичайно обмежені ресурсні можли-
вості, серед яких найдефіцитнішою стає
ресурс часу. По-третє (і це нині є найбі-
льшою специфічною ознакою), суттєве
посилення впливу чинників внутрішньо-
політичної дестабілізації та зовнішніх
геополітичних загроз. Тому в Україні пе-
реважно економічний зміст проблеми
неоіндустріалізації виявляється тісно
переплетеним із завданнями внутрішньої
та зовнішньої політики, а в перший ряд
стратегічних цілей потрапляють не кон-
курентоспроможність виробництв за ці-
ною та якістю, а забезпечення національ-
ної безпеки й економічного суверенітету.
Це потребує іншої якості політичних рі-
шень щодо загальної стратегії розвитку
національної економіки як на стадії ви-
роблення відповідних програм неоіндус-
тріалізації, так і при здійсненні поточного
державного управління.
Ефективна національна модель нео-
індустріалізації насамперед має макси-
мально враховувати стратегічні інтереси
розвитку держави, суспільства й бізнесу.
В Україні доцільно виокремлювати їх у
трьох основних аспектах – статусно-
безпековому (економічний суверенітет та
економічна безпека), геоекономічному
(паритетні позиції у глобальному розпо-
ділі праці та конкуренції) та соціально-
економічної ефективності (екологічність,
ефективні ресурсоспоживання та зайня-
тість).
Для успішності неоіндустріального
розвитку, особливо в умовах системних
обмежень, необхідна конкретизація його
цілей та індикаторів їх досягнення, на-
самперед, для різних господарсько-
управлінських рівнів (макро-, мезо-, мік-
ро-). З урахуванням складності реалізації
неоіндустріальної концепції в умовах
політико-економічних реалій української
економіки важливим принципом органі-
зації системних перетворень має стати
етапність.
В українській економіці практично
вичерпані можливості екстенсивного
зростання на основі традиційних факто-
рів (природні та демографічні ресурси,
низькотехнологічний експорт, соціально-
трудова експлуатація). Домінантою наці-
ональної неоіндустріальної стратегії має
стати масштабне запровадження іннова-
ційних технологій, які забезпечують від-
чутні ефекти за такими цільовими напря-
мами, як енерго- та ресурсозаощадження,
ресурсоефективність, якість продукції,
екологічна безпека.
Нині інноваційна діяльність у про-
мисловості здійснюється переважно в
руслі наздоганяючої стратегії. З огляду на
комплекс стримуючих умов інноваційної
діяльності (обмеженість фінансових кош-
тів, дефіцит часу в умовах суттєвого тех-
нологічного відставання), така стратегія
промислових підприємств є вимушеною,
але певною мірою об’єктивно необхід-
ною на сучасному етапі.
Нова технологічна платформа наці-
ональної промисловості має спиратися на
нано-, біо- та інформаційні технології. З
урахуванням обмежених на сьогодні фі-
нансових та науково-технічних ресурсів
для прискорення промислових інновацій
доцільно використати потенціал активної
міжнародної науково-технічної коопера-
ції та інтеграції, активізації високотехно-
логічного імпорту, концентрації коштів
держбюджету на пріоритетних для еко-
номіки напрямах R&D.
Досить серйозною проблемою на
шляху широкого впровадження інновацій
може стати структурна деградація про-
мислового виробництва в Україні через її
негативний вплив на обсяги та динаміку
інноваційного попиту. У цих умовах оче-
видною стає необхідність надання стиму-
люючих імпульсів з боку держави для
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
30 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
пришвидшення структурних змін у про-
мисловості із залученням інструментів
науково-технічної, бюджетної, інвести-
ційної, кредитної політики.
Запровадження неоіндустріальної
моделі економічного зростання в Україні
потребує особливої уваги до аспекту но-
вітнього позиціонування національної
економіки й виробництва у глобальних
процесах і структурах економічного спів-
робітництва та конкуренції. Їх вектори та
динаміку визначають нині глобальні ТНК
переважно у форматі глобальних вартіс-
них ланцюжків (GVCs). Одне із стратегіч-
них завдань неоіндустріалізації – створи-
ти й ефективно використати конкурентні
переваги (на рівні окремих факторів, ви-
робництв, функціонально-територіальних
утворень), які б дозволили національній
економіці отримати (й утримати) гідні
позиції у високодохідних GVCs. Пріори-
тет має бути наданий зміцненню переваг
національного інтелектуального капіталу
(через нарощування власних R&D та ак-
тивну участь у міжнародному науково-
технічному співробітництві) та організа-
ції транспортно-логістичних послуг (з
урахуванням просторово-географічних
характеристик).
Успішна реалізація неоіндустріаль-
ної моделі передбачає високий рівень
інституційного середовища, зокрема,
утворення на державному рівні управлін-
ських структур, спеціалізованих на
розв’язанні завдань стратегічного розвит-
ку на основі адекватних оцінок ситуації,
можливостей і комунікацій держави, біз-
несу та суспільства.
Подальші дослідження проблем не-
оіндустріального розвитку в Україні
пов’язані з уточненням стратегічних ін-
тересів суб’єктів промислової діяльності,
аналізом потенційних можливостей, на-
слідків та ризиків інтегрування в GVCs,
обґрунтуванням актуальних напрямів
оновлення державної промислової полі-
тики.
Література
1. European Competitiveness Report
2014. Helping Firms Grow [Електронний
ресурс] // European Commission. – Режим
доступу: http://ec.europa.eu/enterprise/poli-
cies/industrial-competitiveness/competitive-
ness-analysis/european-competitiveness-re-
port/index_en.htm
2. European Commission, Eurostat.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ec.europa.eu/eurostat/data/database.
3. Communication from the Commis-
sion to the European Parliament, the Coun-
cil, the European Economic and Social
Committee and the Committee of the Re-
gions. A stronger European industry for
growth and economic recovery. [Електрон-
ний ресурс] / European Commission. –
Brussels, 10.10.2012 COM(2012) 582 final.
– 33 р. – Режим доступу: http://ec.euro-
pa.eu/transparency/regdoc/rep/1/2012/EN/1-
2012-582-EN-F1-.Pdf
4. Communication from the Commis-
sion to the European Parliament, the
Council, the European Economic and Social
Committee and the Committee of the
Regions. For a European Industrial Renais-
sance. – [Електронний ресурс] / European
Commission. – Brussels, 22.1.14 COM
(2014) 14 Final. – 25 р. – Режим доступу:
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TX
T/?uri=CELEX:52014DC0014
5. ЮНИДО. Лимская декларация.
Путь к достижению всеохватывающего и
устойчивого промышленного развития
[Електронний ресурс] /ЮНИДО. – V Ге-
неральная конференция ЮНИДО, Лима -
Перу, 2-6 декабря 2013 г. − Режим досту-
пу: http://www.unido.org/fileadmin/user_
media_upgrade/Who_we_are/Structure/Poli
cymaking_Organs/Lima_Declaration_RU_
web.pdf
6. OECD. Perspectives on Global De-
velopment 2013: Industrial Policies in a
Changing World: Shifting up a Gear [Елек-
тронний ресурс]/ OECD. – Режим досту-
http://ec.europa.eu/enterprise/policies/industrial-competitiveness/competitiveness-analysis/european-%20competitiveness-report/index_en.htm
http://ec.europa.eu/enterprise/policies/industrial-competitiveness/competitiveness-analysis/european-%20competitiveness-report/index_en.htm
http://ec.europa.eu/enterprise/policies/industrial-competitiveness/competitiveness-analysis/european-%20competitiveness-report/index_en.htm
http://ec.europa.eu/enterprise/policies/industrial-competitiveness/competitiveness-analysis/european-%20competitiveness-report/index_en.htm
http://ec.europa.eu/eurostat/data/database
http://www.unido.org/fileadmin/user_media_upgrade/Who_we_are/Structure/Policymaking_Organs/Lima_Declaration_RU_web.pdf
http://www.unido.org/fileadmin/user_media_upgrade/Who_we_are/Structure/Policymaking_Organs/Lima_Declaration_RU_web.pdf
http://www.unido.org/fileadmin/user_media_upgrade/Who_we_are/Structure/Policymaking_Organs/Lima_Declaration_RU_web.pdf
http://www.unido.org/fileadmin/user_media_upgrade/Who_we_are/Structure/Policymaking_Organs/Lima_Declaration_RU_web.pdf
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
31
пу:http://www.oecd.org/dev/pgd/COMPLE
TE-%20Pocket%20EditionPGD2013.pdf
7. Rodrik D. The Return of Industrial
Policy [Електронний ресурс] / D. Rodrik //
Project-Syndicate. – 12 Apr. – 2010. – Ре-
жим доступу: https://www.project-syndi-
cate.org/commentary/the-return-of-industri-
al-policy?barrier=true.
8. Weiss J. Industrial policy in high-
income economies [Електронний ресурс] /
J. Weiss // Geneva: International Centre for
Trade and Sustainable Development
(ICTSD) and World Economic Forum. -
2015. – 10 р. − Режим доступу:
http://e15initiative.org/wp-content/uploads/
2015/02/E15_NewIndustrialPolicy_Weiss_
FINAL.pdf
9. Westkämper E. Towards the Re-
Industrialization of Europe: A Concept for
Manufacturing for 2030 / E. Westkämper //
Hardcover, Springer. – 2013. – 119 p.
10. Геец В. Барьеры на пути разви-
тия промышленности на инновационной
основе и возможности их преодоления /
В. Геец // Экономика Украины. – 2015. –
№ 1. – С. 4-25.
11. Кіндзерський Ю.В. Промисло-
вість України: стратегія і політика струк-
турно-технологічної модернізації /
Ю.В. Кіндзерський. – К.: НАН України,
Ін-т екон. та прогнозув., 2013. – 536 с.
12. Структурні зміни та економіч-
ний розвиток України: моногр. /
В.М. Геєць, Л.В. Шинкарук, Т.І. Артьо-
мова та ін.; за ред. Л.В. Шинкарук. − К.:
НАН України, Ін-т екон. та прогнозув.,
2011. – 696 с.
13. Амоша А. Неоиндустриализа-
ция и новая промышленная политика
Украины / А.И. Амоша, В.П. Вишнев-
ский, Л.А. Збаразская // Економіка про-
мисловості. – 2012. – № 1-2. – С. 3-36.
14. Промышленная политика и
управление развитием промышленности
в условиях системных дисбалансов:
концептуальные основы: моногр. /
В.П. Вишневский, А.И. Амоша, Л.А. Зба-
разская, А.А. Охтень, Д.Ю. Череватский;
под. общ. ред. В.П. Вишневского и
Л.А. Збаразской. − Донецк: НАН Украи-
ны, Ин-т экономики пром-сти, 2013. –
180 с.
15. Перший етап модернізації еко-
номіки України: досвід та проблеми /
О.М. Алимов, О.І. Амоша та ін.; за заг.
ред. В.І. Ляшенка / ІЕП НАН України,
КПУ. – Запоріжжя: КПУ, 2014. – 798 с.
16. Промислова політика як чинник
післякризового відновлення економіки
України: аналіт. доп. / за ред. Я.А. Жалі-
ла. – К.: НІСД, 2012. – 41 с.
17. Інноваційний розвиток промис-
ловості як складова структурної транс-
формації економіки України: аналіт.
доп. / О.В. Собкевич, А.І. Сухоруков,
А.В. Шевченко та ін.; за ред. Я.А. Жалі-
ла. − К.: НІСД, 2014. – 152 с. – (Сер.
«Економіка», вип. 15).
18. Про внутрішнє та зовнішнє
становище України в 2015 році: аналіти-
чна доповідь до Щорічного Послання
Президента України до Верховної Ради
України. – К.: НІСД, 2015. – 684 с.
19. Статистична інформація [Елек-
тронний ресурс] // Державна служба ста-
тистики України: офіційний сайт. – Ре-
жим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
20. Основні соціально-економічні
показники розвитку України за січень-
листопад 2015 р. [Електронний ресурс] /
Державна служба статистики України. –
Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.
ua/operativ/operativ2015/so_ek_r_u/soekru_
u/arh_soekru_15.htm
21. The Global Innovation Index
2016. Winning with Global Innovation
[Електронний ресурс]. − Режим доступу:
https://www.globalinnovationindex.org/gii-
2016-report.
22. The Global Innovation Index
2015. Effective Innovation Policies for De-
velopment [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.globalinnovationin-
dex.org/content/page/gii-full-report-2015/
http://www.oecd.org/dev/pgd/COMPLETE-%20Pocket%20EditionPGD2013.pdf
http://www.oecd.org/dev/pgd/COMPLETE-%20Pocket%20EditionPGD2013.pdf
https://www.project-syndicate.org/commentary/the-return-of-industrial-policy?barrier=true
https://www.project-syndicate.org/commentary/the-return-of-industrial-policy?barrier=true
https://www.project-syndicate.org/commentary/the-return-of-industrial-policy?barrier=true
http://e15initiative.org/wp-content/uploads/2015/02/E15_NewIndustrialPolicy_Weiss_FINAL.pdf
http://e15initiative.org/wp-content/uploads/2015/02/E15_NewIndustrialPolicy_Weiss_FINAL.pdf
http://e15initiative.org/wp-content/uploads/2015/02/E15_NewIndustrialPolicy_Weiss_FINAL.pdf
http://www.bookfinder.com/dir/i/Towards_the_Re-Industrialization_of_Europe-A_Concept_for_Manufacturing_for_2030/364238501X/
http://www.bookfinder.com/dir/i/Towards_the_Re-Industrialization_of_Europe-A_Concept_for_Manufacturing_for_2030/364238501X/
http://www.bookfinder.com/dir/i/Towards_the_Re-Industrialization_of_Europe-A_Concept_for_Manufacturing_for_2030/364238501X/
http://www.bookfinder.com/dir/i/Towards_the_Re-Industrialization_of_Europe-A_Concept_for_Manufacturing_for_2030/364238501X/
http://www.ukrstat.gov.ua/
http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2015/so_ek_r_u/soekru_u/arh_soekru_15.htm
http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2015/so_ek_r_u/soekru_u/arh_soekru_15.htm
http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2015/so_ek_r_u/soekru_u/arh_soekru_15.htm
https://www.globalinnovationindex.org/gii-2016-report
https://www.globalinnovationindex.org/gii-2016-report
https://www.globalinnovationindex.org/content/page/gii-full-report-2015/
https://www.globalinnovationindex.org/content/page/gii-full-report-2015/
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
32 ISSN 1562-109X
2016, № 3 (75)
23. The Global Innovation Index
2014. The Human Factor in Innovation
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.globalinnovationindex.org/user
files/file/reportpdf/GII-2014-v5.pdf.
24. World Development Report 2016.
Digital Dividends. [Електронний ресурс] //
World Bank. – 2016. – Режим доступу:
http://www.worldbank.org/en/news/video/2
016/02/01/the-economics-of-the-internet
25. The World Bank. Digital
Revolution Needs Offline Help to Realize
Its Potential [Електронний ресурс] / The
World Bank Group, 2016. – Режим дос-
тупу: http://www.worldbank.org/en/news/
feature/2016/01/13/digital-revolution-needs-
offline-help-to-realize-its-potential
26. EU scientific cooperation with
third countries [Електронний ресурс]/
EPRS – European Parliamentary Research
Service. – July 2015. – Режим доступу:
http://www.europarl.europa.eu/RegData/etu
des/BRIE/2015/564393/EPRS_BRI(2015)56
4393_EN.pdf
27. Bernstein J. International R&D
Spillovers Between US and Japanese R&D
Intensive Sectors / J. Bernstein, P. Mohnen
// NBER Working Paper Series. – 1994. –
No. 4682. – 37 p.
28. Coe D. International R&D Spillo-
vers / D. Coe, E. Helpman // NBER Work-
ing Paper Series. – 1993. – No. 4444. –
24 p.
29. Guellec D. R&D and Productivity
Growth: Panel Data Analysis of 16 OECD
Countries / D. Guellec, B. van Pottelsberghe
de la Potterie // OECD Economic Studies. −
2001/II. – No. 33. – 24 p.
30. Sakurai N. The Impact of R&D
and Technology Diffusion on Productivity
Growth: Evidence from 10 OECD Countries
in the 1970's and 1980's / N. Sakurai,
G. Papaconstantinou, E. Ioannidis // Eco-
nomic Systems Research. – 1997. – Vol. 9.
– No 1. – P. 81-109.
31. Castellacci F. Innovation and the
Competitiveness of Industries: Comparing
the Mainstream and the Evolutionary Ap-
proaches / F. Castellacci // Technological
Forecasting & Social Change. – 2008. –
Vol. 75. – No. 7. – P. 984-1006.
32. Чебанов О. Оцінка галузевих
витрат на дослідження та розробки /
О. Чебанов // Економічний вісник Донба-
су. – 2013. – №3(33). – С. 231-235.
33. Гундер А. 2016-й станет реша-
ющим для Украины [Електронний ре-
сурс] / А. Гундер // Сайт: Аналитическая
служба новостей. – 2015. – 24 дек. – Ре-
жим доступу: http://asn.in.ua/ru/news/inter-
view/26497-andrejj-gunder-2016-jj-stanet-re-
shajushhim-dlja-uk.html?print=y
34. Дрейпер П. Взгляд на мир через
цепочки добавленной стоимости [Елект-
ронний ресурс] / П. Дрейпер // Эконо-
мическая политика: экспертный канал. –
18 янв. 2013 г. – Режим доступу:
http://ecpol.ru/index.php/2012-04-05-13-42-
46/2012-04-05-13-43-05/484-vzglyad-na-
mir-cherez-tsepochki-dobavlennoj-stoimosti
Надійшла до редакції 21.07.2016 р.
https://www.globalinnovationindex.org/userfiles/file/reportpdf/GII-2014-v5.pdf
https://www.globalinnovationindex.org/userfiles/file/reportpdf/GII-2014-v5.pdf
http://www.worldbank.org/en/news/video/2016/02/01/the-economics-of-the-internet
http://www.worldbank.org/en/news/video/2016/02/01/the-economics-of-the-internet
http://www.worldbank.org/en/news/feature/2016/01/13/digital-revolution-needs-offline-help-to-realize-its-potential
http://www.worldbank.org/en/news/feature/2016/01/13/digital-revolution-needs-offline-help-to-realize-its-potential
http://www.worldbank.org/en/news/feature/2016/01/13/digital-revolution-needs-offline-help-to-realize-its-potential
http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2015/564393/EPRS_BRI(2015)564393_EN.pdf
http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2015/564393/EPRS_BRI(2015)564393_EN.pdf
http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2015/564393/EPRS_BRI(2015)564393_EN.pdf
http://ecpol.ru/in%1fdex.php/2012-04-05-13-42-46/2012-04-05-13-43-05/484-vzglyad-na-mir-cherez-tse%1fpo%1fch%1fki-dobavlennoj-stoimosti
http://ecpol.ru/in%1fdex.php/2012-04-05-13-42-46/2012-04-05-13-43-05/484-vzglyad-na-mir-cherez-tse%1fpo%1fch%1fki-dobavlennoj-stoimosti
http://ecpol.ru/in%1fdex.php/2012-04-05-13-42-46/2012-04-05-13-43-05/484-vzglyad-na-mir-cherez-tse%1fpo%1fch%1fki-dobavlennoj-stoimosti
|