Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів

Визначено теоретичні засади створення бюджетного простору регіонів у контексті фіскальної децентралізації; досліджено основні інструменти фінансових відносин між органами влади різних рівнів у рамках бюджетного простору....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Хомяк, М.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2016
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106824
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів / М.С. Хомяк // Економіка промисловості. — 2016. — № 3 (75). — С. 65-79. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-106824
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1068242016-10-07T03:02:14Z Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів Хомяк, М.С. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Визначено теоретичні засади створення бюджетного простору регіонів у контексті фіскальної децентралізації; досліджено основні інструменти фінансових відносин між органами влади різних рівнів у рамках бюджетного простору. Определены теоретические основы создания бюджетного пространства регионов в контексте фискальной децентрализации; исследованы основные инструменты финансовых отношений между органами власти различных уровней в рамках бюджетного пространства. The article examines the theoretical background of creation of budget space of regions in the context of fiscal decentrallization. We have briefly analyzed the functions of government, according to R. Musgrave, notably macroeconomic stabilization - the maintenance of both price stability and high employment, income redistribution assigned primarily to the central government, and allocation of resources which should be efficient. After examining the theoretical and methodical aspects of applying the main instruments of budget space we determined the basic tools of financial relations between authorities of different levels in the framework of budget space. In general, these instruments could be divided into two broad categories: general-purpose and specific-purpose transfers. In turn, specific-purpose transfers intended to give incentives for authorities of different levels to realize some specific programs and activities could be open-ended and close-ended, depending on limits of funds, transferred to local governments. Also specific-purpose transfers could have matching or non matching nature: matching grants require that the recipient should match the funds to some degree, while non matching transfers ensure a given level of funding without local matching, although these transfers provide spending of funds only for determined purposes. We analyzed the types of transfers depending on their purposes, their influence on relative prices on public goods and services and also on spending of central government. 2016 Article Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів / М.С. Хомяк // Економіка промисловості. — 2016. — № 3 (75). — С. 65-79. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106824 336.132.11 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Хомяк, М.С. Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів Економіка промисловості
description	Визначено теоретичні засади створення бюджетного простору регіонів у контексті фіскальної децентралізації; досліджено основні інструменти фінансових відносин між органами влади різних рівнів у рамках бюджетного простору.
format	Article
author	Хомяк, М.С.
author_facet	Хомяк, М.С.
author_sort	Хомяк, М.С.
title	Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів
title_short	Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів
title_full	Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів
title_fullStr	Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів
title_full_unstemmed	Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів
title_sort	теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/106824
citation_txt	Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів / М.С. Хомяк // Економіка промисловості. — 2016. — № 3 (75). — С. 65-79. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT homâkms teoretikometodičníaspektistvorennâbûdžetnogoprostoruregíonív
first_indexed	2025-07-07T19:05:02Z
last_indexed	2025-07-07T19:05:02Z
_version_	1837016130635431936
fulltext	–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) 65 УДК 336.132.11 Хомяк Мирослав Степанович, канд. екон. наук Університет державної фіскальної служби України, Ірпінь ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОСТОРУ РЕГІОНІВ Формування бюджетного простору є домінуючою особливістю місцевих фі- нансів країн світу. Воно використовується для забезпечення доходами бюджету ви- датків, необхідних на різних рівнях міс- цевих органів влади. Ефективний бюд- жетний простір також може вважатись дієвим інструментом досягнення націо- нальних, регіональних та місцевих цілей, зокрема, розвитку промисловості. Сукуп- ність інструментів бюджетного простору створює стимули для національних, регі- ональних (за наявності) та місцевих ор- ганів влади, які впливають на фіскальний менеджмент, макроекономічну стабіль- ність, ефективність розподілу ресурсів, розвиток промисловості та постачання суспільних послуг. Проблематику фіскального та бюд- жетного простору досліджують вітчизня- ні та зарубіжні вчені. Л. Бенч та М. Кор- нацька [1] висвітлюють особливості бор- гової політики України у посткризовому періоді з виокремленням потенціалу бор- гових фінансів як дієвого інструменту забезпечення фінансової стабільності та стійкого економічного зростання. А. Гри- ценко [2] визначає засади інституційної архітектоніки бюджетно-монетарного простору та її структурні елементи. У роботах Т. Єфименко [3; 4] висвітлено взаємозв’язок формування фіскального простору та модернізації інститутів дер- жавного управління; концептуально- методичні засади досліджень фіскального простору, а також напрями вдосконален- ня фіскальних норм і правил задля під- вищення ефективності використання сус- пільних фінансових ресурсів. А. Майба [5] та Р. Піонтківський [6] визначають сутність і механізм фінансово-податко- вого регулювання та його наслідків для економіки, зокрема, напрями викорис- тання фіскального простору. В. Усик [7] розглядає поняття фіскального простору, встановлюючи відмінності у світовому і вітчизняному визначенні його меж. У працях І. Чугунова та Л. Лисяка [8-9] ви- значається економічна сутність бюджет- ної системи та формування бюджетної стратегії з позицій інституційного підхо- ду, досліджується інституційна модель бюджетної політики й інституційні заса- ди розвитку фінансово-бюджетних відно- син. Серед зарубіжних учених можна відзначити Ч. Маклюре [19], А. Шаха [24-26] та А. Шика [23], які досліджують теоретичні та методологічні аспекти фіс- кальних відносин держави й регіонів. М. Марсель аналізує основні принципи бю- джетування у фіскальному просторі у країнах ОЕСР. Засади фіскальної децент- ралізації, як функції уряду в розрізі окре- мих країн розглядаються у працях Л. де Мелло [14], Р. Масгрейва [20], Дж. Стіг- ліца [11; 27] та ін. Проте у значній частині вітчизня- них досліджень приділено більшу увагу фіскальному простору, тоді як окремі аспекти створення бюджетного простору, МАКРОЕКОНОМІЧНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ © М.С. Хомяк, 2016 –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 66 ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) особливо в регіональному розрізі, розг- лянуто недостатньо. Метою даної статті є визначення теоретичних засад створення бюджетного простору регіонів у контексті фіскальної децентралізації та дослідження основних інструментів фінансових відносин між органами влади різних рівнів у рамках бюджетного простору. Протягом багатьох десятиліть проб- лема взаємовідносин між різними рівня- ми суспільної (державної) влади була ключовим елементом теорії фіскального федералізму [11; 21]. Ця теорія зародилась у федеральних країнах, проте з часом, унаслідок актив- них процесів децентралізації, її почали застосовувати для аналізу суспільних фінансів унітарних країн. З економічної точки зору значна частина систем суспі- льних фінансів має в основі федеральну (децентралізовану) природу, оскільки вони базуються на кількох рівнях органів влади, що надають суспільні послуги. Місцеві рівні містять територіальні орга- ни самоврядування, за якими конститу- ційно закріплена певна автономія та фі- нансова незалежність. Дж. Стігліц значно розширив те- орію фіскальної політики для декількох рівнів влади, зокрема в контексті пере- розподілу, ринкової ефективності та не- надійності (unreliability) [27]. У відносинах між центральними та місцевими органами влади в рамках бю- джетного простору головними проблем- ними точками (сферами) є розподіл дохо- дів бюджету, трансферти з державного бюджету до місцевих, а також рівень за- боргованості місцевих бюджетів. Теоретичні засади формування бю- джетного простору в рамках фіскальної децентралізації наведено у класичній роботі Р. Масгрейва The Theory of Public Finance [20], який припустив, що концеп- туально функції уряду слід розділити на 3 «гілки» (branches): макроекономічна ста- білізація (macroeconomic stabilization), перерозподіл доходу (income redistribu- tion) та розподіл ресурсів (resource alloca- tion). Макроекономічна стабілізація, як функція держави, полягає в тому, щоб забезпечити досягнення високого рівня зайнятості та стабільності цін; перероз- поділ доходів – досягти справедливого розподілення (equitable distribution) дохо- дів; розподіл ресурсів – побачити, що ресурси використовуються ефективно. Такий концептуальний розподіл функцій держави дозволяє поглибити вивчення процесу розподілу податкових надходжень, визначаючи, яка із вказаних трьох функцій найбільше підходить для певного рівня влади. Розглянемо ці функції більш дета- льно. Функція макроекономічної стабі- лізації «підтримка високого рівня зайня- тості та цінової стабільності» зазвичай належить до компетенції центрального органу влади. Це рішення є правильним через ряд причин. По-перше, місцева влада не здатна впливати на макроеконо- мічні умови. Друга проблема полягає в обмеженій можливості брати кредити. Навіть якщо місцева влада мала можли- вість і стимули для виконання стабіліза- ційної функції, вона стикнулася б із про- блемою реалізації політики «дефіцитного фінансування» (deficit financing) (операції уряду, здійснювані за рахунок розміщен- ня нових державних зобов’язань), що часто є необхідною для здійснення полі- тики економічного зростання (exp- ansionary policy), навіть попри те, що така політика підтримується центральною владою. Коли центральний уряд підтри- мує прийняття місцевими урядами борго- вих зобов’язань (borrowing), результатом часто є загальна безвідповідальна пове- дінка (irresponsible behavior), що, у свою чергу, загрожує макроекономічній ста- більності. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) 67 Найчастіше зустрічається думка, що серед податків одним із найсильніших стабілізуючих інструментів є податок на дохід корпорацій (corporate income tax), а також прогресивний індивідуальний по- даток на дохід (progressive individual inc- ome tax). Перший – оскільки прибуток коливається більшою мірою, ніж загальні економічні умови, а другий – унаслідок стабілізаційних ефектів диференційова- них ставок (включаючи суми, що не під- лягають оподаткуванню). Цей висновок припускає, що адмі- ністрування зазначених типів податків має належати до компетенції центрально- го уряду. Проте це не означає, що місцева влада повинна відмовитися від оподатку- вання корпоративного чи індивідуального доходу; такі податки можуть мати перева- ги, які нейтралізують недоліки, створені циклічним коливанням доходів. Також треба врахувати, що місцевій владі слід віддавати перевагу податку на доходи корпорацій лише за умови недоступності інших альтернативних варіантів. При цьому доступ до доходів з боку місцевої влади, отриманих від таких податків, має бути під жорстким контролем. Циклічні коливання у необхідних сумах доходів і видатків створюють про- блеми навіть для місцевої влади, яка не прагне впроваджувати стабілізаційну політику. Якщо місцева влада не здатна ні впливати на макроекономічні умови, ні ефективно впливати на коливання в дохо- дах, їй доцільно більшою мірою поклада- тися на дохід від оподаткування спожи- вання, зокрема від стягнення податків на продаж, акцизів і податків на власність (майно). Функція розподілу доходів також зазвичай асоціюється з центральними органами влади та належить до їх компе- тенції. Доцільність цього пояснюється такими міркуваннями. По-перше, спроби місцевої влади щодо розподілу доходів можуть виявитись неуспішними, а отже, призвести до викривлення географічного розміщення економічних ресурсів. Прогресивне оподаткування, метою якого є перекладання податкового тягаря на багатих (soak the rich), може спричи- нити відплив капіталів і заможних осіб. У цьому випадку прогресивне оподатку- вання на практиці перетворюється на ре- гресивне. Наприклад, у довгостроковому періоді може відбуватися перекладання податків на майно, що стягуються з мобі- льного капіталу місцевою владою, на не- мобільні фактори виробництва, зокрема, землю, частіше, ніж на власників майна. Протилежна проблема постає у сфері витрат: виплата трансфертів із боку місцевої влади може призвести до мігра- ції у регіон незаможних верств населен- ня, що, у свою чергу, може спричинити скорочення такої політики. Слід зазначити, що теорія переваж- но спирається на мобільність факторів виробництва. Проте мобільність може виявитись меншою за зазвичай передба- чену внаслідок таких причин. Моделі, що передбачають мобільність людей, можуть спрацьовувати по-різному в різних краї- нах, залежно від рівня освіти, її доступ- ності, а також від характеру сімейних цінностей. Якщо політика місцевої влади щодо населення має дискримінаційний характер, то це, найшвидше, призведе до зростання міграції. Також у країнах із перехідною економікою рівень забезпе- ченості житлом і ринок нерухомості є менш розвиненими, що так само обмежує міграцію в межах країни. За подібних умов доцільно надавати місцевій владі у сфері перерозподілу доходів більших по- вноважень, аніж це передбачається у мо- делі Р. Масгрейва. Навіть якщо місцеве оподаткування досягає певних цілей перерозподілу, на місцевих рівнях можуть мати місце між- особові нерівності (interpersonal ine- qualities). Їх вирішення потребує викори- стання засобів національної політики. У певних випадках для згладжування нерів- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 68 ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) ностей у величині доходів замість подат- ків і/або трансфертів окремим особам буває краще використовувати міждержав- ні (intergovernmental) гранти. Податковими інструментами, що за- звичай застосовуються задля скорочення різниці в доходах, є податок на доходи корпорацій (corporate income tax) та про- гресивні податки на доходи фізичних осіб (progressive individual income taxes). Проте використання цих податків на місцевому рівні не дозволяє досягати визначених цілей перерозподілу доходів, а також призводить до викривлення гео- графічного розподілу ресурсів. Тому за- значені два типи податків доцільно засто- совувати суто на національному рівні. Втім це не означає, що при використанні податку на доходи фізичних осіб на наці- ональному рівні з метою стабілізації міс- цева влада не може використовувати про- порційні податки на доходи фізичних осіб. Третьою функцією уряду є ефектив- ний розподіл ресурсів. Стосовно неї Р. Масгрейв аргументує, що політика міс- цевої влади має бути різноманітною зад- ля врахування вподобань місцевого на- селення. Децентралізація оподаткування та купівельної спроможності (spending power) дозволяє місцевій владі адаптува- ти схеми відповідно до вимог їх електо- рату, що призводить до зростання ефек- тивності за рахунок кращої обізнаності місцевої влади про потреби місцевого населення, ніж центрального уряду [19, c. 1-5]. Суспільні фінанси значно відрізня- ються залежно від рівня влади через низ- ку причин. По-перше, щодо мобілізації доходів: для ефективності баз оподаткування та легкого адміністрування місцевою вла- дою вони мають бути вузькими та їх має бути небагато [12]. Неподаткові надхо- дження (платежі за природокористуван- ня, роялті, рента тощо) мають бути обме- женими з точки зору масштабу та генеру- вання доходів. Місцеві бази оподаткування є вузь- кими внаслідок можливості переміщення податків, екстерналій у процесі забезпе- чення суспільними товарами, мобільності факторів виробництва та наявності еко- номік масштабу. У результаті, якщо міс- цева влада стає важливим постачальни- ком суспільних благ і послуг, органам влади вищого рівня слід виділяти части- ну своїх доходів органам влади нижчого рівня задля покриття розривів між дохо- дами та видатками на місцевому рівні. По-друге, щодо регулювання видат- ків. Бюджети мають бути якомога більш збалансованими, а видатки на місцях є обмеженими, що можливо шляхом мобі- лізації доходів на місцевому рівні та вер- тикального і горизонтального їх розпо- ділу. Отже, оптимальний обсяг повнова- жень місцевої влади визначається на за- садах податкової ефективності (ефектив- ності бюджетного простору) шляхом роз- ширення податкових баз, що управляють- ся краще цими органами влади, та готов- ністю органів влади вищого рівня пере- давати функції здійснення видатків (exp- enditure functions) місцевим органам вла- ди за умови, що таке фінансування може потребувати розширеного розподілу до- ходів. Важливий висновок із вищезазна- ченого полягає в тому, що склад доходів місцевих бюджетів відіграє ключову роль у визначенні рівня автономності місцевої влади при регулюванні видатків. Наприклад, мобілізація доходів на місцевому рівні стимулюється, якщо міс- цева влада контролює важливі бази опо- даткування. Це надає їй більшої свободи дій у використанні таких ресурсів і їх регулюванні з урахуванням потреб місце- вого населення. У випадку, коли влада покладається на горизонтальний чи вертикальний роз- поділ доходів із метою фінансування міс- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) 69 цевих видатків, умовний характер того, як ці фонди (доходи) будуть витрачені місцевою владою, зменшує автономність місцевої влади у прийнятті рішень стосо- вно регулювання бюджетного простору. У цьому разі фіскальна децентралізація може бути дещо більшою за делегування повноважень: місцева влада має право здійснювати витрати, проте вона обме- жена у визначенні того, як ці фонди буде витрачено. Вигода делегування повнова- жень у регулюванні витратами полягає в тому, що таке делегування підвищує про- зорість і підзвітність у наданні суспіль- них послуг платникам податків. Також це делегування повноважень у сфері розпо- ділу та здійснення видатків у рамках бю- джетного простору більшою мірою відо- бражає інтереси не місцевих, а централь- них органів влади, тому потреби місцево- го населення можуть бути і не враховані повною мірою. Автономія у прийнятті рішень щодо розподілу доходів дозволяє місцевій владі враховувати потреби міс- цевих платників податків за умови децен- тралізації ресурсів і процесу прийняття рішень. Слід зазначити, що брак делего- ваних повноважень може також призвес- ти до додаткових проблем. По-перше, може зменшитись прагнення місцевої влади до ефективного управління фонда- ми та послабитись координація між рів- нями влади у країні. По-друге, якщо є розбіжність між преференціями щодо витрат, отримувач може використовувати пайові фонди (shared funds) задля фінан- сування видатків, що скорочує корисність донора цих фондів. Особливо важливим це є на горизонтальному рівні, коли окремі реципієнти використовують пайо- ві фонди для фінансування видатків, що викликають негативні екстерналії, і ма- ють різні преференції стосовно їх витрат. Умовний розподіл податкових надхо- джень (tax-sharing) і децентралізація до- зволяють забезпечити постачання суспі- льних послуг із нижчими операційними витратами, а також скорочення ризику free-riding. По-третє, незважаючи на появу за- вдяки фіскальній децентралізації автоно- мії у процесі бюджетування, в урядів все ще спостерігається обмежена влада в емісії боргових зобов’язань (debt iss- uance) й управлінні цим процесом. Зазначені обмеження можуть бути інституційними, з урахуванням специфіч- них правил бюджетування, та/або ринко- вими (market-based). Правила бюджетування, у свою чер- гу, можуть поділятися на декілька типів. Наприклад, у багатьох випадках місцевій владі може бути заборонено використо- вувати дефіцитне фінансування (deficit financing) протягом тривалого періоду часу, також місцеве законодавство може мати обмеження в частині прийняття бю- джетів. Фактичні бюджетні дисбаланси (budget imbalances) можуть виникати по- при заплановані анти-дефіцитні заходи, в результаті, наприклад, зворотних шоків (adverse shocks), помилкових прогнозів надходжень і витрат, провалів, коли влада розраховує на позабалансові зобов’язання (contingent liabilities). У такій ситуації місцева влада може бути обмежена в можливостях для коригування бюджет- них дисбалансів на період 1-2 фіскальних років (так зване «обмеження відтерміну- вання» («no carry-over» constraint). Гранти та трансферти є додатковим інструмен- том, що використовується для фінансу- вання інвестиційних витрат, які в іншому разі могли б перевищити фіскальну спроможність місцевої влади. У цілому вигоди від застосування фіскальних правил (fiscal rules) можна оцінити у площині компромісу між гнуч- кістю бюджету у короткостроковому пе- ріоді (short-run budgetary flexibility) та довгостроковою фіскальною стабільніс- тю (long-run fiscal sustainability). Оскільки ці правила спрямовані на встановлення фіскальної дисципліни на нижчих рівнях –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 70 ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) влади, вони також обмежують можливос- ті цих рівнів фінансувати надання суспі- льних послуг на місцевому рівні, вирів- нюють податки та забезпечують реаліза- цію заходів контрциклічного регулю- вання попиту (countercyclical demand management) [16]. Фінансування за рахунок заборго- ваності для місцевих бюджетів також може бути обмеженим силами ринку (market forces). На обмежених ринках капіталів може мати місце брак потен- ційних покупців місцевого боргу, а отже, відсутність формального ринку облігацій. У даному випадку центральна влада мо- же стати головним постачальником кре- дитів місцевим органам влади. Це харак- терно для значної кількості країн. Коли ці облігації (місцеві боргові зобов’язання) реально торгуються, ринкова дисципліна, попри незначний порівняно із національ- ним обсяг місцевого ринку боргових зо- бов’язань (debt market), дозволяє забезпе- чити фіскальні обмеження на місцевому рівні. Це, у свою чергу, сприяє розвитку даного сектору, а саме забезпечує прозо- рість процесу бюджетування, незалежний аудит, надання інформації стосовно сус- пільних фінансів місцевого рівня тощо. Зазначені фактори є доповнюючими при вдосконаленні більш жорстких пра- вил бюджетування. Кредитно-рейтингові агентства (credit rating agencies) також стежать за діяльністю місцевої влади в бюджетному просторі та сприяють поширенню кра- щих практик і більш досконалих стандар- тів обліку, що, у свою чергу, сприяє по- ліпшенню в суспільному секторі [14, p. 366-368]. Розглянемо наразі більш детально інструменти фінансових відносин між органами влади різних рівнів у рамках бюджетного простору У цілому подібні трансферти або гранти можна розподілити на дві катего- рії: універсальні (general-purpose) та ці- льові (specific-purpose). Універсальні трансферти (дотації) надаються у вигляді загальної бюджетної підтримки. Зазвичай, порядок їх надання прописаний у законі, проте в окремих випадках вони можуть надаватись ситуа- тивно та/або дискреційно. Подібні тран- сферти спрямовані на підтримку місцевої автономії та реалізацію принципу спра- ведливості між регіонами. Так, у ст. 9 Європейській хартії міс- цевого самоврядування (European Charter of Local Self-Government) відзначається, що «наскільки можливо, гранти місцевим органам влади не мають бути цільовими для фінансування певних проектів. На- дання грантів не повинно обмежувати основну свободу місцевої влади в части- нці здійснення політики в рамках їх юрисдикцій» [15]. Універсальні трансферти називають блочними трансфертами (block transfers), якщо їх використовують задля надання широкої підтримки певному напряму ви- датків на місцевому рівні (наприклад освіті), що дозволяє реципієнтам самим розподіляти ці кошти відповідно до наяв- них потреб. Подібні блочні гранти є перехідним варіантом між універсальними та цільо- вими трансфертами, оскільки вони пе- редбачають надання бюджетної підтрим- ки без конкретної мети, проте для певно- го напряму місцевих видатків. Універса- льні гранти просто збільшують обсяг ре- сурсів реципієнта. Вони мають вплив лише на доходи шляхом переміщення бюджетної лінії реципієнта (АВ) вгору та праворуч на суму гранту (AC=BD), ство- рюючи нову бюджетну лінію CD (рис. 1). Оскільки подібний грант може бути ви- трачений у будь-якій комбінації суспіль- них товарів і послуг або використаний для надання податкових пільг резиден- там, така допомога не вплине на відносні ціни (не спостерігатиметься ефект замі- щення). –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) 71 Витрати на інші суспільні товари Витрати на субсидовані суспільні товари O A C B D Складено за джерелом [17]. Рис. 1. Вплив універсального трансферту на витрати У теорії збільшення на 1 дол. дохо- ду місцевих резидентів повинно мати вплив на місцеві витрати на суспільні потреби такий самий, як і отримання уні- версального трансферту в обсязі 1 дол.: обидва ці заходи переміщують бюджетну лінію ідентично. Втім емпіричні дослі- дження свідчать, що 1 дол., отриманий місцевою владою у вигляді універсально- го гранту, збільшує місцеві видатки більш ніж на 1 дол. зростання доходу резиден- тів, тобто частка грантів, спрямована на місцеві видатки, має тенденцію до пере- вищення ефективної ставки податку, встановленої місцевою владою на дохід резидентів [22]. Якщо кошти від гранту надходять уперше, їх частка, що залишається для податкової пільги, є меншою за очікува- ну. Таке явище має назву «ефект липуч- ки» («flypaper effect»). Застосування його з політичних чи бюрократичних мірку- вань може призвести до збільшення ви- датків місцевого бюджету порівняно з тим випадком, коли подібні трансферти безпосередньо надаються місцевим рези- дентам. Даний факт можна пояснити гі- потезою, що бюрократи прагнуть макси- мізувати розмір їх бюджетів, оскільки завдяки цьому вони можуть розширити свою владу та вплив у регіоні. Слід зазначити, що універсальні гранти, надання яких здійснюється згідно з певними формулами, є досить пошире- ними. Яскравим прикладом таких грантів є федеральні та державні трансферти му- ніципалітетам у Бразилії. Проте досвід свідчить, що такі трансферти стимулю- ють муніципалітети не повністю викори- стовувати їх власні податкові бази [25]. Прикладами країн, у яких викорис- товуються універсальні дотації, є Німеч- чина та Південна Африка. Нещодавно, за підтримки Світового банку, такі дотації почали надаватись урядами Бангладеш, Гани, Індії, Танзанії, Уганди й інших кра- їн, що розвиваються [10, p. 14]. Цільові трансферти (субсидії) Цільові трансферти спрямовані на забезпечення стимулів для місцевої влади до здійснення тих чи інших програм або іншої діяльності. Подібні відрахування можуть бути регулярними, обов’язко- вими, дискреційними або ситуативними. У цільових трансфертах зазвичай вказують тип і напрям видатків, що ма- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 72 ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) ють фінансуватися за їх рахунок. Це мо- жуть бути капітальні видатки, операційні видатки або і те, і інше (input-based con- ditionality). Також цільові трансферти можуть потребувати досягнення певних результатів у наданні суспільних послуг (output-based conditionality). Фінансуван- ня капітальних і/або операційних витрат часто є непродуктивним, тоді як вимоги до отримання певних результатів у на- данні послуг можуть стимулювати фор- мулювання цілей розподілу коштів таким чином, щоб зберегти місцеву автономію в межах бюджетного простору. Цільові трансферти можуть містити певні вимоги до спільного фінансування (matching requirements), вимагаючи від реципієнтів гранту фінансувати задану частку видатків бюджету за власний кошт. Подібні вимоги можуть бути необ- меженими (open ended), тобто донор на- дає кошти, незважаючи на рівень витрат реципієнта або з певними обмеженнями (closed ended), що передбачає встанов- лення ліміту коштів, які донор виділяє реципієнту. Слід зазначити, що подібні вимоги вирівнювання сприяють більш ретельній перевірці витрат місцевого бюджету, фі- нансованих за кошти цих грантів. Транс- ферти з обмеженнями сприяють наявнос- ті у донора певного контролю за витра- тами трансфертної програми. Проте по- дібні вимоги збільшують тягар для регіо- ну-реципієнта з обмеженою бюджетною забезпеченістю, податкоспроможністю (fiscal capacity). Із цієї точки зору доціль- но встановлювати обсяги трансфертів обернено пропорційно до податкоспро- можності на душу населення регіону, аби дозволити менш заможним регіонам бра- ти учать у подібних дотаційних програ- мах. Цільові звичайні трансферти (non- matching transfers) забезпечують певний рівень фондів без місцевого вирівнюван- ня (local matching). Після надання субси- дії (АС) бюджетна лінія на рис. 2. пере- міщується з AB до ACD, де принаймні досягається OE (=AC) як фінансована за рахунок трансферту частка суспільного блага. Витрати на інші суспільні товари Витрати на субсидовані суспільні товари O E A C B F D Складено за джерелом [26]. Рис. 2. Вплив на витрати цільового звичайного трансферту –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) 73 Цільові звичайні трансферти більш доречні для субсидування високопріори- тетної, на думку уряду, діяльності, та ни- зькопріоритетної – з точки зору місцевої влади. Таке може бути у випадку, якщо програма призводить до значної кількості зовнішніх ефектів (spillovers) у межах певного рівня фінансового забезпечення (ОЕ), внаслідок яких зовнішні вигоди різко скорочуються. Для певного рівня наявної допомоги одержувачі коштів воліють отримувати цільові звичайні трансферти, які надають їм максимум гнучкості для досягнення власних цілей. Такі відрахування, збіль- шуючи в межах бюджетного простору ресурси без змін структури витрат (spe- nding patterns), дозволяють реципієнтам поліпшувати їх власний добробут. Проте донори можуть забажати пожертвувати певною часткою задоволення реципієнта, але пересвідчитись, що фонди спрямова- но на покриття саме пріоритетних витрат. Це особливо характерно для випадків, коли загальнодержавні цілі реалізуються галузевими відомствами (line agencies) або департаментами, а не центральним органом влади, наприклад, Міністерством фінансів. Подібні департаменти не заці- кавлені в тому, щоб місцеві органи влади перенаправляли їхнє, отримане за раху- нок дотацій, фінансування, до інших про- грам. У такій ситуації цільові звичайні трансферти можуть забезпечити спряму- вання коштів до визначеної сфери інте- ресів (наприклад, охорони здоров’я) у межах бюджетного простору, без викрив- лення місцевих пріоритетів шляхом фі- нансування альтернативних сфер інте- ресів, а також появи неефективного роз- поділу ресурсів за визначеним напрямом витрат. Наступним варіантом цільового трансферту є спільне цільове фінансу- вання (matching transfers). Як випливає з назви, метою спіль- ного цільового фінансування є спряму- вання фінансування на певні цілі за учас- тю реципієнта. На рис. 3 показано вплив на місцевий бюджет надання 25% субси- дії для розвитку транспорту. Витрати на інші суспільні товари Витрати на субсидовані суспільні товари O A N M B С субсидія 66,6% субсидія відсутня субсидія 25% Складено за джерелом [17]. Рис. 3. Вплив на витрати необмеженого спільного цільового трансферту –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 74 ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) Лінія AB показує бюджетну лінію за відсутності трансферту – комбінацію на- дання послуг транспорту й інших суспі- льних благ і послуг, яку місцева влада може забезпечити за наявності бюджет- ного простору OA=OB. Трансферт центральної влади в розмірі 25% видатків на транспорт (тобто дотація в розмірі 1 дол. на кожні 3 дол. видатків місцевого бюджету на транспорт) переміщує бю- джетну лінію досяжних комбінацій до рівня АС. На будь-якому рівні надання інших товарів і послуг суспільство зможе отримувати на третину більше транс- портних послуг. Якщо суспільство обирає комбінацію М до надання дотації, то воно найшвидше обере комбінацію N після отримання трансферту. Рівень N потребує більшої кількості транспортних послуг. Подібне надання коштів має два ефекти: ефект доходу (income effect) та ефект за- міщення (substitution effect). Трансферт надає регіону більше ре- сурсів, частина з яких спрямовується на отримання більшої кількості транспорт- них послуг (ефект доходу). Оскільки на- дання коштів скорочує відносну ціну транспортних послуг, суспільство отри- мує більше транспортних послуг в умо- вах заданого бюджетного простору (ефект заміщення). Обидва ефекти сти- мулюють збільшення витрат на транс- порт. Незважаючи на те що дотацію спрямовано лише на транспорт, за її ра- хунок можна досягти більшого рівня сус- пільних товарів та послуг, навіть якщо вони відносно подорожчали в результаті ефекту заміщення. Якщо ефект доходу є досить знач- ним, то він домінуватиме і надання тран- сферту призведе до зростання споживан- ня інших товарів і послуг. Більшість до- слідників дійшли висновку, що для відра- хувань такого типу витрати за визначе- ним напрямом збільшуються менше за обсяг трансферту, а залишок спрямову- ється на інші товари та послуги та на по- даткову знижку (tax relief). Це явище на- зивається ефектом взаємозамінності (fun- gibility effect) дотацій. Взаємозамінність цільових трансфертів залежить як від рівня витрат на субсидовані послуги, так і від відносного рівня пріоритетності та- ких витрат. Наприклад, якщо субсидовані витрати, що фінансуються самим реципі- єнтом, перевищують суму цільового гра- нту, то цільове спрямування трансферту може впливати чи не впливати на пове- дінку реципієнта: всі або частина коштів дотації можуть піти на фінансування суб- сидованої послуги, або жодна із частин не піде. Так, у своїх емпіричних досліджен- нях А. Шах стверджує, що дотації містам провінції Альберта, спрямовані на під- тримку міського транспорту, були частко- во «переспрямовані» на фінансування інших послуг, тоді як подібні дотації для розвитку залізничних перевезень – ні [24]. Ще один різновид цільових транс- фертів − це необмежені цільові субсидії зі спільним фінансуванням (Open-ended matching grants). Вони є дієвим інструме- нтом для коригування неефективності в наданні суспільних товарів, що виника- ють унаслідок зовнішніх ефектів, екстер- наліями. Позитивні зовнішні ефекти (benefit spillovers) виникають, якщо по- слуги, які надаються та фінансуються місцевою владою, також спричиняють позитивний ефект для інших регіонів, яким ці послуги не надаються. Тому міс- цеві уряди, що надають суспільні товари та послуги, здійснюючи всі витрати, отримують лише частину вигід і схиля- ються до надання недостатнього рівня послуг. Субсидії зі спільним фінансуванням можуть коригувати неефективності, що виникають унаслідок екстерналій, проте вони не мають змоги коригувати відмін- ності у податкоспроможності регіонів. Регіони з достатнім рівнем ресурсів здат- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) 75 ні задовольнити вимоги надання субсидій зі спільним фінансуванням і забезпечити значну суму коштів. Регіони з низькою податкоспроможністю можуть виявитися неспроможними для отримання держав- них субсидій цього типу, тому вони не отримують такого рівня допомоги, навіть якщо їх потреби є не меншими за потре- би забезпечених регіонів [25]. Отже, для вирівнювання таких не- рівностей потрібна допомога інших ти- пів. Зазвичай донори віддають перевагу обмеженим субсидіям зі спільним фінан- суванням (closed-ended matching trans- fers), за яких кошти надаються з певним лімітом, бо в цьому випадку можливе збереження контролю за бюджетним про- стором. На рис. 4 наведено вплив обмеженої субсидії зі спільним фінансуванням на місцевий бюджет. Витрати на інші суспільні товари Витрати на субсидовані суспільні товари O F A C G B E D субсидія 33,3% Складено за джерелом [17]. Рис. 4. Вплив на витрати обмеженої спільної цільової субсидії Лінія АВ є початковою бюджетною лінією. Коли 1 дол. допомоги доступний на кожні 3 дол. місцевих фондів зі зазда- легідь установленим лімітом витрат, бю- джетна лінія переміщується до ACD. Спочатку витрати розподіляються on a one-third: two thirds basis up to до рівня, на якому досягався ліміт субсидії CG (=CE). Витрати за межами OF не покрива- ються субсидією. Таким чином, нахил бюджетної лінії повертається знову до 1:1 швидше, ніж до 1:3, вздовж відрізка АС, що позначає субсидію. В емпіричних дослідженнях зазви- чай стверджується, що обмежені субсидії зі спільним фінансуванням стимулюють витрати на субсидовану діяльність біль- шою мірою, ніж необмежені субсидії та- кого типу [26]. Постає питання: чому обмежені ці- льові субсидії зі спільним фінансуванням характерні для промислово розвинених країн, якщо вони здаються неспромож- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 76 ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) ними для вирішення проблем та неефек- тивностей у наданні суспільних благ? Відповідь полягає в тому, що кори- гування неефективностей не є єдиною чи, принаймні, першочерговою метою. На- томість субсидії служать місцевій владі для фінансової допомоги, одночасно роз- виваючи споживання тих суспільних то- варів і послуг, яким надається пріоритет із боку донора. Цільові (вибіркові) аспек- ти мають забезпечити спрямування фон- дів на діяльність, яку донор вважає бажа- ною. Втім це може створити «мнимий комфорт», коли йдеться про потенційну взаємозамінність фондів. Факт розподілу витрат надає донору можливість для кон- тролю, потребує певного рівня фінансо- вої звітності від реципієнта та робить витрати прозорими для центрального уряду. Цільові обмежені субсидії зі спіль- ним фінансуванням мають переваги та недоліки з точки зору донора. Такі дота- ції можуть призвести до значного пере- розподілу ресурсів (transfer of resources), тому вони здатні викривити випуск і при- звести до неефективностей. Причиною таких неефективностей є суттєва обме- женість видів діяльності, яким, зазвичай, доступна допомога. У результаті в рамках цих видів діяльності можуть витрачатися надмірні кошти на постачання товарів і послуг, тоді як інші види отримуватимуть недостатнє фінансування. Якщо капітальні витрати субсиду- ються, а операційні – ні, то надання дота- цій може стимулювати витрати на інші капіталоінтенсивні альтернативні варіан- ти. Слід зазначити, що цільові обмеже- ні субсидії зі спільним фінансуванням є для регіональної влади найбільш придат- ними інструментами серед тих, що до- зволяють збільшити витрати на надання визначених суспільних товарів і послуг у заданому бюджетному просторі (див. таблицю). Якщо мета полягає лише в за- безпеченні добробуту населення регіону, то придатними є універсальні трансферти (дотації) без спільного фінансування (general-purpose nonmatching transfers), оскільки вони дозволяють підтримувати місцеву автономію. Якщо потрібно забез- печити звітність у результатах, то доціль- но використовувати цільові субсидії без спільного фінансування, засновані на результаті (conditional nonmatching out- put-based transfers). Субсидії, засновані на результаті (Output-based transfers), дозво- ляють підтримувати місцеву автономію та гнучкість бюджету, одночасно забезпе- чуючи механізми стимулювання та під- звітності для поліпшення надання суспі- льних послуг. Аналіз теоретичних та методичних засад використання інструментів фінан- сових відносин між органами влади різ- них рівнів у рамках бюджетного просто- ру дозволив визначити основні характер- ні риси певних типів трансфертів (див. таблицю). Висновки. У результаті виконаного дослідження виокремлено основні типи трансфертів, які виступають інструмен- тами фінансових відносин між органами влади різних рівнів у рамках бюджетного простору та визначено їх головні риси. Також стисло проаналізовано три функції уряду (за Р. Масгрейвом), до яких належать: макроекономічна стабілізація (її мета полягає в тому, щоб забезпечити досягнення високого рівня зайнятості та стабільності цін); перерозподіл доходів (з метою досягнення справедливого розпо- ділення доходів); розподіл ресурсів (для того, щоб побачити, що ресурси викорис- товуються ефективно). У цілому зазначені інструменти фі- нансових відносин можуть бути розпо- ділені на дві категорії: цільові (субсидії) та універсальні (дотації). У свою чергу, субсидії, які мають на меті стимулювати –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) 77 Таблиця Типи трансфертів та їх основні риси 1 Характеристики Цільові (субсидії) Нецільові (дотації) Необмежені, зі спільним фінансуванням Обмежені, зі спільним фінансуванням Без спільного фінансування Мета Стимулювати витрати на надання това- рів чи послуг, що мають позитивні соціальні та/або міжрегіональні зов- нішні ефекти Стимулювати витрати в секторі, що має націона- льний пріоритет. Обмеження в її використанні відрізняють її від нецільової дотації Зростання загаль- ної купівельної спроможності. Може мати спеціа- льні вирівнюваль- ні цілі (горизон- тальні дисбаланси) та/або коригувати вертикальні дис- баланси Приклад Поліпшення надання дос- тупу населення регіону до охорони здо- ров’я, послуг ЖКГ, освіти Дотації, засновані на результаті, дотації, що мають певний ліміт коштів, дотації за на- прямами: природоохо- ронна діяльність, ліку- вання наркотичної залежності тощо Розвиток регіону, професійне на- вчання, транс- портні послуги, капітальні субси- дії Охорона здоров’я, освіта, транспорт, водопостачання Вплив на відно- сні ціни сус- пільних това- рів/послуг Зменшення цін Зменшення цін Відсутність впли- ву на ціни Відсутність впли- ву на ціни Вплив на видат- ки центрального уряду Донор визна- чає умови на- дання дотації, проте реципі- єнт самостійно приймає рі- шення, чи ко- ристуватися цією субсиді- єю Визначення загальної суми коштів здійсню- ється спільно донором і реципієнтом Донор надає ре- ципієнту певну суму з визначен- ням умов її вико- ристання. Якщо регіон прагне скоротити спожи- вання суспільного блага, ніж це пе- редбачено дотаці- єю, вона впливає на поведінку міс- цевої влади. Ін- акше така дотація ідентична неці- льовій Донор визначає певний ліміт дота- ції. Якщо регіон прагне споживати суспільне благо в обсязі, не меншо- му величині дота- ції, тоді несуттєво, є дотація цільовою чи ні 1 Складено за джерелами [10; 17; 26]. місцеву владу до реалізації певних про- грам та проектів, бувають обмеженими та необмеженими − залежно від лімітів фі- нансування, які надаються місцевим ор- ганам влади. Також субсидії можуть на- даватись із спільним фінансуванням або –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 78 ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) без нього. Здійснено аналіз різних типів трансфертів залежно від мети їх викорис- тання, впливу на відносні ціни суспіль- них товарів та послуг, впливу на видатки центрального уряду. Одержані результати дослідження дозволять уточнити теоретичний інстру- ментарій створення бюджетного просто- ру регіонів в Україні. Визначення критеріїв доцільності використання певного виду трансферту залежно від економічних та інституцій- них умов, що склались у певній галузі, становитиме напрям подальших дослі- джень. Література 1. Бенч Л.Я. Боргова політика в Україні: реалії та перспективи / Л.Я. Бенч, Р.М. Корнацька // Бізнес Інформ. − 2014. – № 2. – С. 35-39. 2. Гриценко А.А. Інституційна ар- хітектоніка бюджетно-монетарного прос- тору / А.А. Гриценко // Наукові праці НДФІ. – 2004. – № 6 (29). – С. 67-75. 3. Єфименко Т.І. Параметри фіска- льного простору в умовах кризи [Елект- ронний ресурс] / Т.І. Єфименко // Вісник ІЕП. − 2013. – Режим доступу: ief.org.ua/wp-content/uploads/2014/09/Vis- nyk2013.pdf. 4. Єфименко Т.І. Формування фіс- кального простору економічних реформ / Т.І. Єфименко // Фінанси України. – 2011. – № 4. – С. 3-23. 5. Майба А.А. Фіскальний простір: економічна сутність та структура / А.А. Майба // Формування ринкових від- носин в Україні. – 2011. – № 9. – С. 34- 41. 6. Піонтківський Р. Фіскальний простір для економічного зростання: де взяти і як використати / Р. Піонтківсь- кий // Дзеркало тижня. – 2006. – № 39. – С. 7. 7. Усик В. Фіскальний простір Ук- раїни в антикризовому управлінні / В. Усик // Антикризове управління еко- номікою України: нові виклики: матеріа- ли ІІІ Міжнар. наук.-практ. інтернет- конф., 15-17 груд. 2015 р. / ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана»; Ін- т держ. та муніцип. упр. господ.; редкол.: І.Й. Малий (голова) та ін. – К.: КНЕУ, 2015. – С. 94-96. 8. Чугунов І. Я. Бюджетна система в інституційному середовищі суспільства / І.Я. Чугунов, Л.В. Лисяк // Фінанси України. – 2009. – № 11. – С. 3-12 9. Чугунов І.Я. Довгострокова бю- джетна стратегія у системі економічної циклічності / І.Я. Чугунов // Вісник Київ- ського національного торговельно- економічного університету. – 2014. – № 5. – С. 64-77. 10. A Handbook for Local Govern- ments (2014). Farvacque-Vitkovic, C. & Kopanyi, M. (eds.). International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank Municipal Finances. Washing- ton, DC: World Bank 11. Atkinson, A. & Stiglitz J. (1980) Lectures on Public Economics. New-York: McGraw-Hill Book Company. 12. Bird R. (1992). Tax policy and economic development. Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press. 13. Capeci J. (1994) ‘Local fiscal pol- icies default risk and municipal borrowing costs’ Journal of Public Economics. 53 pp.73-89. 14. De Mello L. (2000) ‘Fiscal De- centralization and Intergovernmental Fiscal Relations: A Cross-Country Analysis’ World Development. 28(2). – Р. 365-380. 15. European Charter of Local Self- Government (1985). Strasbourg, 15.X.1985. 16. Inman R. (1996). Do balanced budget rules work: US experience and pos- sible lessons for the EMU. NBER Working Paper No. 5838 –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2016, № 3 (75) 79 17. Intergovernmental fiscal transfers: principles and practice (2007). Boadway, R. & Shah, A. (eds.) Washington, DC: World Bank. 18. Marcel M. (2012) Budgeting for fiscal space and government performance beyond the great recession. OECD. 37 p. 19. McLure Ch. & Martinez-Vaz- quez, J. (2000) Intergovernmental Fiscal Relations & Local Financial Management Program. Washington, DC: World Bank. 20. Musgrave R. (1959) The theory of public finance: a study in public economy. New-York: McGraw-Hill. 21. Oates W. (1972) Fiscal federal- ism. The Harbrace series in business and economics. Harcourt Brace Jovanovich. 22. Rosen H. (2005). Public Finance. 7th ed. Boston: McGraw-Hill/Irwin. 23. Schick A. (2009) Budgeting for Fiscal Space. OECD Journal on Budgeting. 2009/2 18 p. 24. Shah A. (1985) ‘Provincial Trans- portation Grants to Alberta Cities: Structure, Evaluation, and a Proposal for an Alternate Design’ In: Quantity and Quality in Eco- nomic Research, ed. Roy Chamberlain Brown, vol. I. New York: University Press of America. pp.59-108. 25. Shah, A (1991). The New Fiscal Federalism in Brazil. Washington, DC: World Bank. 26. Shah A. (1994). The Reform of Intergovernmental Fiscal Relations in De- veloping and Emerging Market Economies. Washington, DC: World Bank. 27. Stiglitz J. (2000) ‘The contribu- tions of the economics of information to twentieth century economics’ Quaterly Journal of Economics. 115(4) pp.1441-78. Надійшла до редакції 22.06.2016 р.

Теоретико-методичні аспекти створення бюджетного простору регіонів

Institution

Ähnliche Einträge