Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.)

У запропонованій публікації представлено сім документів, що стосуються різних аспектів несення земської служби у Великому князівстві Литовському, виявлених у книзі записів №39 Литовської метрики. На основі цих документів коротко з’ясуємо основні проблеми, пов’язані з інститутом земської служби....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Блануца, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Теми:	До джерел
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10688
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.) / А. Блануца // Український історичний збірник — 2009. — Вип. 12. — С. 456-467. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-10688
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-106882010-08-05T12:03:09Z Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.) Блануца, А. До джерел У запропонованій публікації представлено сім документів, що стосуються різних аспектів несення земської служби у Великому князівстві Литовському, виявлених у книзі записів №39 Литовської метрики. На основі цих документів коротко з’ясуємо основні проблеми, пов’язані з інститутом земської служби. 2009 Article Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.) / А. Блануца // Український історичний збірник — 2009. — Вип. 12. — С. 456-467. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0008 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10688 uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До джерел До джерел
spellingShingle	До джерел До джерел Блануца, А. Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.)
description	У запропонованій публікації представлено сім документів, що стосуються різних аспектів несення земської служби у Великому князівстві Литовському, виявлених у книзі записів №39 Литовської метрики. На основі цих документів коротко з’ясуємо основні проблеми, пов’язані з інститутом земської служби.
format	Article
author	Блануца, А.
author_facet	Блануца, А.
author_sort	Блануца, А.
title	Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.)
title_short	Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.)
title_full	Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.)
title_fullStr	Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.)
title_full_unstemmed	Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.)
title_sort	земська служба у великому князівстві литовському за документами книги записів №39 литовської метрики (середина xvі ст.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	До джерел
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/10688
citation_txt	Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.) / А. Блануца // Український історичний збірник — 2009. — Вип. 12. — С. 456-467. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT blanucaa zemsʹkaslužbauvelikomuknâzívstvílitovsʹkomuzadokumentamiknigizapisív39litovsʹkoímetrikiseredinaxvíst
first_indexed	2025-07-02T12:31:53Z
last_indexed	2025-07-02T12:31:53Z
_version_	1836538410867621888
fulltext	VI. ДО ДЖЕРЕЛ 456 Український історичний збірник, Вип. 12, 2009 Блануца Андрій (Київ) ЗЕМСЬКА СЛУЖБА У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ ЗА ДОКУМЕНТАМИ КНИГИ ЗАПИСІВ №39 ЛИТОВСЬКОЇ МЕТРИКИ (середина XVІ ст.)∗ Проблему земської служби у Великому князівстві Литовському (далі – ВКЛ) у своїх працях піднімало не одне покоління істориків. Так, у всіх без винятку праць з литуаністики, написаних наприкінці XIX – початку XX ст., земська служба розглядалася в тих чи інших аспектах об’єкту дослідження. Дана проблематика не залишалася без уваги й у подальших студіях, а також посідає чільне місце на сучасному етапі розвитку литуаністики1. Традиція земельних надань у ВКЛ на умовах земської служби, як вважає М. Довнар- Запольський, сягає XIII ст. Відтоді великі князі литовські „засвоювали принципи пожалування землею у вічне спадкове володіння на умовах земської служби, що тоді ж вони відрізняли спадкове володіння на службі від особистого володіння”2. Саме з утворенням Литовської держави особисте (приватне або безумовне) володіння поступилося місцю службовому, яке найбільшого поширення досягло на зламі XV– XVI ст. Литовські господарі на новоприєднаних землях (у тому числі українських) посилено залучали нових слуг (мається на увазі корпорацію служивих людей привілейованої суспільної верстви – шляхти), забезпечуючи їх земельними наданнями у винагороду за земську службу. Потреба в служивих людях особливо гостро постала в епоху правління великого князя Вітовта, а далі – щоразу наростала. У запропонованій публікації представлено сім документів, що стосуються різних аспектів несення земської служби у ВКЛ, виявлених у книзі записів №39 Литовської метрики. На основі цих документів коротко з’ясуємо основні проблеми, пов’язані з інститутом земської служби. До початку XVI ст. земська служба не мало чіткої прив’язки до обсягів пожалуваної землі. В залежності від конкретних обставин та умов, на яких надавалася земля тому чи іншому шляхтичу (термін володіння, кількість й характер селянських служб, характеристика маєткового й господарського комплексу тощо), господар визначав число вершників, які повинен був виставляти до війська утримувач земельної ділянки. Ситуація змінилася на початку XVI ст., коли на Віленському сеймі 1528 р. було чітко регламентоване число селянських служб (земельних ділянок), з яких шляхта мала споряджати одного вершника до війська. Так, згідно з сеймовою постановою, утримувач 8 селянських служб зобов’язувався споряджати одного вершника. Такі нововведення, на думку М. Любавського, мали забезпечити військо ВКЛ відбірним військовим контингентом, упорядковуючи „його кількість відповідно до потреб часу та економічних можливостей воєнно-служивого стану”3. Яскравим прикладом демонстрації шляхетського обов’язку у несенні земської служби може слугувати лист Сигізмунда ІІ Августа до ∗ Підготовка архівних матеріалів до друку здійснена в рамках дослідчої дотації КІУС Альбертського університету (з Меморіального фонду ім. Нестора Печенюка). 457 гетьмана ВКЛ Миколи Юрійовича Радзивіла від 17 листопада 1561 р., яким господар звільняв великокнязівського дворянина Степана Лопату від несення земської служби. Суть листа полягав у тому, що С. Лопата, втративши здоров’я під час Лівонської війни, звернувся до великого князя з проханням звільнити його від несення служби, взамін чого він зобов’язувався спорядити на чолі свого почту до війська ВКЛ „доброго чоловіка шляхтича”. Господар зважив на аргументи свого підданого й наказав споряджати на земську службу іншого шляхтича до часу повноліття його синів (Документ №4)4. У даному разі як сам власник прагнув зберегти за собою тримання землі на земській службі, так і великий князь литовський слідкував за постійним збереження і поповненням земського ополчення, яке становило основу литовського війська. У документах розпорядчого характеру (привілейх, листах-підтвердженнях, ув’яжчих листах тощо) термінологічно земська служба позначалася кількома словами й словосполученнями. У них яскраво відображене ставлення й розуміння литовсько- польськими правителями суті земьскої служби. Вона вбачала найвищу волю великого князя: „на службt нашой боzрской зtмъской воtнъной”5, „служъбY нашY зtмъскYю воtньнYю”6 „на слYжбt шлuхtтской”7 „слYжъбу зtмскую з боzри полоцъкими на насъ служивали”8. Із земською службою нерідко також асоціювався термін „служба кінна” („на слYжбt конъной”9). У 1564 р. слонімський боярин Якуб Станкович змушуй був звертатися до великого князя з проханям виділити землю на земській службі. Приводом даного звернення стало те, що під час проведення волочної поміри земля Я. Станковича відійшла до комплексу земель великого князя, а королівський ревізор так і не намірям нової землі. Сигізмунд ІІ Август розглянув справу слонімського боярина й надав одну пусту неосілу людьми волоку землі, у Слонімському старостві, мотивуючи своє рішення (яке для нас є вельми показовим) тим, що „він з предків своїх народу шляхетського є, і службу земську с тих земель своїх, які у волоки наші нам забрані, господару, він служив” (Документ №7)10. Литовська шляхта-бояри нерідко зверталися до великокнязівської влади з проханнями підтвердити раніше надані землі, мотивуючи їх тримання на земській службі. Саме така проблема порушена у документі №6. У травні 1564 р. остринський боярин Сенчило Денисович звернувся до Сигізмунда ІІ Августа з проханням підтвердити право на володіння землею Московщиною, що в Осетрині, на земській службі. Для надання своєму проханню аргументованих підстав С. Денискович зіслався на документ, за яким отримав указану землю у держання на земській службі від остринського державці та київського городничого пана Олександра Дмитровича. Дані аргументи й стали підствою для видачі С. Денисковичу підтверджувального листа великого князя литовського11. Як правило, під час пожалування земель на земській службі великі князі литовські підкреслювали приналежність отримувача землі до окремої служивої військової корпорації. Так, у лютому 1555 р. Сигізмунд ІІ Август своїми привілеями пожалував білоцерківського боярина Василя Кожуховського селищами Глібовським та Островом, а Кузьму Макаровича Новоселицею на умовах земської служби. У диспозиційній частині привілеїв великий князь наголошував „с того служити він (В. Кожуховський та К. Макарович – Авт.) має службу земську по тому, як і інші бояри наші повіту Київського службу земську воєнну нам служать” (Документи №1, 2)12. Вельми важливим моментом для пояснення змісту земської служби є розрізнення першої від служби господарю, яка лише частково звільняла служивого чоловіка від різного роду повинностей. Адже лише особи шляхетського походження мали право служити земську службу, звільняючись від інших будь-яких повинностей. Отримання ж земельного наділу на правах земської служби, як правило, означало, що дана особа або 458 вже належала до шляхетського загалу, або ж окремим великокнязівським документом його удостоювалася. Наприклад, путні слуги, які часто в документах фігурують як путні бояри, лише частково звільнялись від різного роду повинностей. Зокрема, у 1563 р. Сигізмунд ІІ Август щодо путного боярина Вільнейського двору Яна Мацковича Босиса розпорядився наступним чином. Господар зобов’язував Я. Босиса у мирний час, окрім несення путної служби, також сплачувати за користування землями (дві волоки і двадцять моргів) чотири копи і сорок грошів литовських щорічно. Під час же військових дій господар звільняв Я. Босиса від указаного грошового податку13. Часто господарські піддані, які несли різні служби, однак не земську, самовільно присвоювали собі „право шляхетське”. Цікаві сюжети щодо цього містяться у великокнязівському листі-підтвердженні від 20 липня 1561 р., яким Сигізмунд ІІ Август підтвердив служебнику королівського маршалка і писаря Яна Шимковича Яну Павловичу Тибору та його пасинкам Себастьяну і Матею Шукждиничам землю в Єйшишській волості на земській (у документі – шляхетській) службі. Показово, що право тримати землю на земській службі отримали не всі представники роду Шукждиничів. Землі Шукждиничів під час волочної поміри відійшли до господарського земельного фонду, а самі користувачі відбували тяглу, путну та дякольну службу. Сам Я. Тибор одружився на вдові М. Шукждинича Барбарі, яка від першого шлюбу мала двох синів. Коли ж Шукждиничі почали, як вказано у документі „не будучи шляхтою, одне свавільно та вперто в право шляхетське вдавалися, і позабиравши під себе немало грунтів наших (господарських – Авт.) без відомості і данини нашої господарської з тих земель своїх служби путної служити, дякол давати і на тяглу службу ходити не хотіли”, великий князь направив у Єйшишську волость ревізорів для учинення справедливості та визначення, хто з підданих має право на шляхетство. Я. Тибору вдалося довести своє шляхетське походження, тому лише йому з дружиною та пасинками з-поміж інших Шукждиничів було надоне право на тримання землі на земській службі „з землями їх с того сказання комісарів наших, визволяєм і сим листом нашим виймуєм, а при той землі їх, яку вони на вічність свою від іншої братії і поплічників своїх перше того під собою держали і тепер спокійно держать, їх залишаємо” (Документ №3).14 Таким чином, введення до наукового обігу нових документів про земську службу дозволяє більш детельно з’ясовувати різні аспекти функціонування одного із засадничих положень організації державних інститутів ВКЛ. ПУБЛІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ15: №1 РГАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Ед. хр. 39. Вільнюс. 1555.02.15. [Арк. 83] Привилtй боzринY замкY бtлоцtрковского Василю \| КожYховъскомY на сtлища при том замкY Глtбов\|скоt на Рпtни, а дрYгоt Jстровы на Унъви на \| служъбt зtмской Жикгимонт Август Божю м(и)л(о)стью корол полский, вtликий \| кнzз литовский, рYский, прYский, жомоитский, мазовtцкий и иных 459 Бил намъ чоломъ боzрин замъкY нашого бtлоцtр\|ковского на ймz Василtй Jлtхнович КожYховъ\|ский и повtдил пtрtд нами, иж пан воtвода киtвский, \| дtржавца чорнобылский кнzз Фрtдрых Глtбовичъ \|\| [Арк. 83 зв.] Пронский за прозбою tго дал tму пры томъ замку нашом \| Бtлой Цtркви зtмли сtлища Глtбовскоt на Ръпtни \| а дрYгоt сtлищt Jстровы на Унъви со всимъ, z\|ко сz тыt сtлища сами в собt и в пожитъкохъ \| своихъ здавна мають на службt нашой боzрской \| зtмъской воtнъной до воли и ласки нашоt, на шъ\|то ж кн(я)зь воtвода киtвъский и листъ свой tмY \| дал, который jнъ пtрtд нами вказывал и билъ \| намъ чоломъ, абыхъмо ласкY нашY вдtлали \| и пры тыхъ сtлищахъ Глtбовъскихъ и тtж \| Jстровыхъ на Унъви tго водлt листY кн(я)зz \| воtводы киtвъского, на то tму даного, зоста\|вили и листъ нашъ на то tму дали, zко жъ \| кн(я)зь Фрtдрыхъ Пронский, воtвода киtвъский, насъ \| в томъ Y прычынt за нимъ жt дал. А такъ, мы, \| з ласки нашоt г(о)с(по)д(а)ръскоt на жtданьt кн(я)зz воtводы \| киtвъского и на чоломъбитьt того Василz КожY\|ховъского то вчинили и тыt сtлища Глtбовъ\|скиt на Рпtни и дрYгиt сtлища Jстровы на Ун\|ви со всими пожитки такъ, zко сz сами в со\|бt и в пожиткохъ своихъ здавна мають \| и што к нимъ здавна и тtпtръ прыслYхаtть, \| tмY дали и тымъ листомъ нашымъ даtмъ. \| Маtть тотъ Василtй КожYховский самъ и tго \| жона и ихъ дtти тыt сtлища Глtбовскиt на Рпt\|ни, а jстровы на Унъви со всими пожитки \|\| [Арк. 84] з них прыходzчыми на сtбt дtржати и ихъ \| вживати и намъ, г(о)с(по)д(а)рY, с того служити jнъ \| маtть службY зtмъскYю по тому, zко и иныt \| боzрt нашы повtтY Киtвъского службY зtмъскую \| воtнную намъ служать. И на то tсмо тому Ва\|силью КожYховъскомY дали сtс нашъ листъ \| з нашою пtчатью. Писан Y Вилни, лtта Бож\|(его) нарож(еня) тисtча пzтсотъ пzтдtсzт пzтого, \| м(е)с(я)ца фtвралz пtтнадцатого днz. Подпис рYки tго м(и)л(о)сти п(а)на Миколаz \| Радивила, воtводы вилtнского, мар\| шалка зtмского, канцлtра Вtликого \| кн(я)зьства Литовъского Zн Гайко, писаръ. №2 РГАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Ед. хр. 39. Вільнюс. 1555.02.15. [Арк. 84] Привилtй боzринY бtлоцtрковскомY КYзмt Мака\|ровичY на сtлищt, названоt НовосtлицY на Настасцы, \| tму и потомкомъ tго на службt зtмской воtнной Жикгимонт Август, Божю м(и)л(о)стью корол полский, вtликий кнzз \| литовский, рYский, прYский, жомоитский, мазовtцкий и иных Бил намъ чоломъ боzрын замъкY нашого Бtлоt Цtр\|кви на ймz КYзма Макарович и повtдил пtрt\|д нами, иж воtвода киtвъский, дtржавца чорнобыл\|ский кнzз Фрtдрыхъ Глtбович Пронъский за прозбою \|\| [Арк. 84 зв.] tго дал tмY пры томъ замъку нашомъ Бtлоt Цtркви \| сtлищо на ймz НовосtлицY на Настасцы со всим, \| zко сz тоt сtлищо само в собt и в пожитъкох \| своихъ здавна маtть на слYжъбt нашой боzръ\|ской зtмъской воtнной до 460 воли и ласки нашоt, на шъ\|то ж кн(я)зь воtвода киtвъский и листъ свой tму дал, \| который jнъ пtрtд нами вказывал и бил намъ \| чолом, абыхмо ласкY нашY вдtлали и при том \| сtлищи Новосtлицы на Настасцы tго водълt \| листY кн(я)зz воtводы киtвъского на то tмY да\|ного заховали и листъ на то tмY дали, zко жъ \| и кн(я)зь Фрыдрых Пронский, воєвода киtвъский, нас в том \| Y прычинt за нимъ жtдал. А такъ мы з ласки \| нашоt, г(о)с(по)д(а)ръскоt, на жtданьt кн(я)зz воtводы ки\|tвъского и на чоломъбитьt того Кузмы Мака\|ровича то вчинили и тоt сtлищо НовосtлицY \| на Настасцы со всими пожитки такъ, zко сz \| само в собt и в пожиткох своихъ здавна маtть \| и што к нtмY здавна и тtпtр прыслYхаtть, \| tмY дали и тымъ листомъ нашымъ даtмъ. \| И маtть тотъ Кyзма Макарович самъ и tго \| жона и ихъ дtти тоt сtлищо НовосtлицY \| вышtй мtнtноt на Настасцы со всими пожи\|тки с нtго прыходzчыми, на сtбt дtржати \| и tго вживати, а намъ, г(о)с(по)д(а)рY, слYжити jнъ \|\| [Арк. 85] с того маtть слyжбy зtмъскyю по тому, zко и иныt \| боzрt нашы повtтY Киtвъского службY зtмъскую \| воtннYю намъ слYжать. И на то tсмо томY Кузмt \| МакаровичY дали сtс нашъ листъ з нашою пtчатю. \| Писан Y Вилни, лtт(а) Бож(его) нарож(еня) 1525 м(е)с(я)ца \| фtвралz 15 днz. Подпис рYки tго м(и)л(о)сти п(а)на Миколаz \| Радивила, воtводы вилtнского, маршалъка \| зtмского, канцлtра Вtликого кнzзства Литовского Zн Гайко, писаръ. №3 РГАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Ед. хр. 39. Вільнюс. 1561.07.20. [Арк. 251 зв.] Потвtржtньt слYжtбникY маршалъка и \| писара tго к(о)р(олtвскоt) м(и)л(о)сти пана Zна Шимъковича ZнY \| Павловичу ТыборY и пасынкомъ tго СобtстuнY \| и Матtю Миколаtвичомъ Шyкъждиномъ \| на зtмлю Y волости Єйшишъской \| на слYжбt шлuхtтской \| вtчностю Жикгимонт Август, Божю м(и)л(о)стью и далtй jзнаймYtмъ симъ нашымъ листомъ, кому бYдtть \| потрtбъ того вtдати нинtшнимъ и на потомъ \| бYдYчымъ, што многиt с подданых нашых воло\|сти Ейшишъскоt, нt бYдYчы шлzхтою, jдно свовол\|нt а Yпорнt въ право шлzхtтъскоt вдавали сz, \| и позабиравшы под сtбt нt мало кгрYнтовъ \| нашыхъ бtз вtдомости и данины нашоt г(о)с(по)д(а)ръ\|скоt с тыхъ зtмль своихъ службы пYтныt \| слYжити, дzкол давати и на тzглYю служ\|бY ходити нt хотtли. Ино, мы, хотtчы \| то jбъваровати и постановити, абы въ \| таковомъ замtшанью тыt боzрt jноt во\|лости Ейшишъскоt, которых з давных часов \| сYть шлzхътою, в то сz право шлzхtтскоt \|\| [Арк. 252] нtсправtдливt нt вламали, высылали tсмо на \| тYю справY комисарми маршалка и писара нашого, \| старостY тыкотинского пана Zна Шимъковича, \| старостY мъстибоговского, городничого городtн\|ского, дtржавцY tйшишъского, jранского, конtв\|ского, зtльвtнского и дYбицъкого пана Григорz \| Воловича, а дворанина нашого Размысла Бо\|гдановича Довъкгиръда, и нt вжываючы про\|тивъ таковыхъ подданыхъ наших в томъ \| права нашого г(о)с(по)д(а)ръского, допYстили tсмо \| имъ водлYгъ статYту 461 вывод шлzхtтъства \| ихъ чинити. Гдt ж мtжи иными поддаными \| нашыми тамошъними tйшишъскими подда\|ныt нашы, называющиt Шyкъждчины, выво\|дY шлzхtтъства своtго никоторого нt въ\|чинили, алt сt tщt зъ сYдY jных комисаровъ \| нашыхъ и зъ вывtданьz а дознаньz ихъ \| правдивого водлYгъ наYки нашоt, jколо того \| имъ даного, то значнt показало , иж jни шлzх\|тою нt сYть, за чымъ тыt комисары нашы \| изъ зtмлzми ихъ в помtрY волочнYю сказали \| и в рtистръ рtвизорский вписати дали, то панъ \|\| [Арк. 252 зв.] Zнъ Шимъкович повtдил пtрtд нами, иж слYжtбникъ \| tго Zнъ Павловичъ Тыбор, чоловtкъ добрый, шлzхтич \| с повtтY Дорогицъкого, tщt пtрвtй тоt справы понzл \| мtжи тыми Шyкъждчаны вдовY на ймz Микола\|tвYю Пацъкtвича ШyкъждчиновYю БарбарY, ко\|тораz дtй маtть з онымъ пtрвшымъ мYжомъ \| своимъ Миколаtмъ Шyкъждчиномъ двyх \| сыновъ на ймz Собtстыzна а Матtz. И просил \| нас пан маршалокъ за тымъ слYжtбъникомъ \| своимъ Zномъ Тиборомъ, абыхмо ласкY нашY \| г(о)с(по)д(а)ръскyю вчинили, а tмy зъ жоною и с пасынка\|ми tго тyю зtмлю, которyю под собою дtржыт \| и котораz то мtжы иными Шyкъждчаны, \| на нас, г(о)с(по)д(а)рz, Y волоки нашы помtрона быти мtла, \| на слYжъбY боzрскYю шлzхtтъскYю дали, \| и то имъ листомъ нашымъ Yтвtрдили. Мы \| з ласки нашоt г(о)с(по)д(а)ръ\|скоt на прозбY маршалъка и пи\|сара нашого пана Zна Шимъковича то вчы\|нили и jного слYжtбъника tго Zна Павло\|вича Тыбора зъ жоною и с пасынками tго \| Собtстыzномъ а Матємъ Миколаtвичы Шyкъждчинами и зъ зtмлzми ихъ с того \|\| [Арк. 253] сказаньz комисаров нашыхъ вызволztмъ и симъ \| листомъ нашымъ выймytмъ, а при той зtмли \| ихъ, которyю jни на вtчност свою jтъ инъшоt \| братьи и поплtчниковъ своихъ пtрвtй того \| под собою дtржали и тtпtр спокойнt дtржать, \| ихъ зоставytмъ. Маtть jнъ с тыми пасын\|ками своими тыt вси зtмли, которыt до сих \| мtстъ под собою мtли, болъшъ ихъ собt jтъ \| потyжъниковъ своихъ нt прывлащаючы дtр\|жати и во всtмъ добрt вжывати, а нам с того \| слyжъбy зtмъскyю слyжити по томy, zко \| и иншыt боzрt шлzхъта в панствt нашомъ \| Вtликомъ кн(я)зьствt Литовъскомъ слyжать. \| Вtд жt и иншыt Шyкъждчиновt, кромt тыхъ \| вышtй помtныхъ, мають зостати и водлyгъ \| сyда и сказаньz комисаров зtмли ихъ кy дво\|рy нашому tйшишъскому прывtрнtны, на воло\|ки помtроны быти, а которыt бы нивы \| Тиборовы и пасынковъ tго yмtшали сz мt\|жи зtмль тых Шyкъздинскихъ, што на нас, \| г(о)с(по)д(а)рz, взzты быти мають, тогды за тыt \| зtмли мають tмy рtвизоры нашы тыми ж \| зtмлzми нашими прыходить з одного \|\| [Арк. 253 зв.] jтъ зtмль Тиборовыхъ jтъграничыти \| и сyпокоити а постановить. И на то tсмо \| томy ZнY ПавловичY ТыборY пасынкомъ \| tго СобtстыzнY а Матtю Миколаtвичом \| Шyкъждчиномъ дали сtс нашъ листъ \| з нашою пtчатью. Писан Y Вилни, лtтъ \| Бож(его) нарож(еня) 1561 м(е)с(я)ца июлz 20 днz. Подпис рyки г(о)с(по)д(а)ръскоt Zн Гайко, писаръ. №4 РГАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Ед. хр. 39. Вільнюс. 1561.11.17. [Арк. 308 зв.] Листъ дворанинY г(о)с(пода)рскомY СтепанY \| Лопате до гєтмана, вызволuючы jсобу tго самого длu нtспособного \| здоровu jт слYжбы воtнноt, на \| котрого мtстцє шлuхтича и \| почот повинный з ымtнtй tго \| абы принuл 462 Жикгимонт Август, Божю м(и)л(о)стью корол полский, вtликий кн(я)зь \| литовский, рYский, прYский, жомоитский, мазовtцкий и иных Воtводt троцкому, гtтъману нашому навышъшому Вtли\|кого кн(я)зьства Литовського, старостt мозырскому, \| дtржавцы лидскомY, бtлицкому и сомилишскому \| панY Миколаю Юрtвичу РадивилY. Повtдил пtрtд \| нами дворанин нашъ Стtпан Лопата j том, што ж \| jнъ jтъ нt малого часY з допYщtньz Божtго \| на здорови своtмъ tстъ чtловtкомъ хорымъ \| и правt Yломънымъ, про которYю хоробY и \| Yломъность на здоровъи своtмъ jнъ самъ j\|собою своtю на служъбY нашу г(о)с(пода)рскую и зtмъ\|скYю воtннYю tхати и водлt jбычаю заслYги\|вати служъбы воtнноt нt можtть, алt на своt \| мtстцt тамъ доброго шлzхтича, zко самъ \|\| [Арк. 309] с почтомъ своимъ, который jнъ повинtн з ымtнtй \| своихъ на служъбY нашу воtннYю поставить, го\|тов часу потрtбы нашоt и зtмъскоt воtнноt выпра\|вить и послать, гдt жъ и на тtпtрtшъних потрt\|бахъ нашых на служъбахъ воtнныхъ в зtмъли \| Ифлzтской, бYдYчы tмY вtликоt дtй затрYднtньt \| длz нtспособъного и нtдостаточного здоровz \| свого, jнъ втtраtлъ и мало тамъ j здоровъt \| своt за нtjпатръностью нt пришолъ. Длz чого бил \| намъ jнъ чоломъ, абыхмо в томъ tмY ласку нашу \| г(о)с(по)д(а)ръскYю вчынили и с тоt слYжъбы нашоt воtн\|ноt tго самого jсобY вызволили, zко ж и твоz \| м(и)л(о)сть, п(а)нt воtвода троцъкий, намъ j томъ мовилъ, \| жt jнъ tстъ нt правt здоровz способъного и на служ\|бY нашY воtннYю про хоробY tго jн самъ tхать \| нt можtть, и жадал tси нас, абыхмо за тымъ нtспо\|собнымъ здоровъtмъ tго съ служъбы нашоt и зtмъ\|скоt воtнноt tго самого jсобою вызволили. Про то, \| кгды ж jнъ tстъ чtловtкомъ jтъ пана Бога нt моцю \| навtжонымъ и на здорови своtмъ Yломънымъ \| и нtдостаточнымъ, мы, дtлаючы в томъ tму ла\|скY нашY г(о)с(по)д(а)ръскYю на жtданt твоtй м(и)л(о)сти и на \| чоломъбитьt tго с тоt слYжъбы нашоt воtнноt \|\| [Арк. 309 зв.] tго толко самого jсобою, кромъ почтY tго, вызволztмъ \| и симъ листом нашымъ волнымъ tго чынимъ до \| живота tго. Нижъли маtть jнъ и повинtн будtт \| на своt мtсцt тамъ доброго ч(t)л(о)вtка шлzхтича, \| zко и самъ поки сыновt tго лtт зYполных доростут\| часY, потрtбы на послYгY нашу г(о)с(по)д(а)ръскYю и \| зtмъскYю воtнънYю выправовати и посыла\|ти с почтом своимъ звыклымъ, который по\|винtн jн ставить з ымtнtй своихъ. А кгды сыно\|вt tго лtта свои водлt статYтY зtмъского \| мtти бYдYть, тогды jни служъбу нашY \| и зtмъскую воtннYю заслYговати мають. Тво\|z бы м(и)л(о)сть, панt воtвода троцкий, zко гtтман \| нашъ навышый, j томъ вtдаючы, кгды потрt\|ба Рtчы Посполитоt зtмъскоt кY службt нашой \| воtнной вказовати бYдtть, в томъ tго самого \| jсобы вжо найдовати и никоторого затрYд\|нtньz в томъ tмY дtлати нt казал, jдно жъ \| почотъ tго повинный з ымtнtй tго тамъ, zко \| jнъ войнY слYжыти намъ, г(о)с(по)д(а)рю, повинtнъ \| и того шлzхтича, кого jн на своt мtсцt до лtт сы\|нов своихъ кY слYжъбt нашой и зtмъской на войну \| посылать будtть, до войска нашо(го) прынzл \|\| [Арк. 310] и в рtистра свои гtтманскиt Yписывати ихъ казалъ \| конtчно. Писан Y Вильни, лtтъ Бож(его) нарож(еня) 1561, \| м(е)с(я)ца ноzбра сtмогонадцать днz. \| Подпис рYки г(о)с(по)д(а)рz королz t(го) м(и)л(о)сти. Zн Гайко, писаръ. 463 №5 РГАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Ед. хр. 39. Вільнюс. 1563.[03.05]. [Арк. 566 зв.] Зоставtньt боzрина пYтного двора Вильнtйского \| с Понzвuжи zна Мацковича Босиса при двохъ воло\|кахъ зtмли Y волости двора Вилнtйского на службt боzрской \| и повинъностuх Yрочистых водлугъ листY \| рtвизоровъ tго к(о)р(олtвской) м(и)л(о)сти Жикгимонт Август, Божю м(и)л(о)стю корол полский, вtликий кн(я)зь литовский, \| рYский, прYский, жомоитский, мазовtцкий, лифлzтский и иныхъ Jзнаймуtмъ симъ нашымъ листомъ. Бил намъ чолом боzрин \| нашъ пYтный двора нашого Вильнtйского с Понzвzжи \| на ймz Zнъ Мацъкович Босис и повtдилъ jнъ пtрtд нами \| j томъ, што ж пtрво сtго, бYдYчы за росказаньtмъ нашым \| г(о)с(по)д(а)ръскимъ на рtвизtи и постановtньи пожитков нашых \|\| [Арк. 567] Y волости двора нашого Вильнtйского, дворанин нашъ Войтtх \| Дtвzлтовъский з вывtданьz своtго jтъ боzр шлzхъты \| и подданых нашых вильнtйских, ижъ jнъ jтъ давных часов \| tстъ боzрыномъ пYтнымъ и тыt зtмли, которыt jнъ под \| собою маtть, за свои властныt п(t)н(я)зи Y боzръ шлzхты \| покYпилъ. Ино постановилъ tго подлt Yставы нашоt \| волочноt на служъбt и повинности боzрской пYтной тымъ \| jбычаtмъ, ижъ кгды jнъ на войнY нt поtдtть, тогды \| зъ зtмли своtt, з волокъ двух и з моркговъ двадъцати, в кож\|дый годъ до скарбу нашого маtть платити плат Yрочы\|стый за вси повинъности чотыри копы и сорокъ грошtй, а \| jсобливt зъ двYхъ застtнъковъ тринадцать грошtй \| и п(t)н(я)зи тры, а повинностtй жадных кY дворY нашому Вилнtй\|скому чинити и полънити и Y подводы ходити нt маtт.\| А которого годY за росказаньtмъ нашымъ г(о)с(по)д(а)ръскимъ \| на службу нашу воtньнYю jнъ поtдtть, тогды тог(о) \| року нt маtть ничого до скарбу нашого давати, zко ж \| jнъ и листъ свой на то tму далъ, в которомъ листt tго, на \| то tму даномъ, ширtй а мtновитt тоt постановtньt \| tго коло тоt служъбы tго боzрскоt пYтноt и повинно\|стtй Yрочистыхъ tстъ jписано. А потомъ писар нашъ, \| конюшый городtньский, дtржавца jшъмzнский, вилнtйский \| и красносtльский пан Zнъ Миколаtвич Гайко посполъ \| с писаромъ нашымъ скарбнымъ, дtржавцою zсвоин\|скимъ паномъ Zронимомъ Ивилtцъкимъ а дворани\|номъ нашымъ Васильtмъ Мацъкtвичомъ, которыt \|\| [Арк. 567 зв.] з росказаньz нашого г(о)с(по)д(а)ръского длz дойзрtньz справы рtви\|зорскоt Y дворt нашомъ вильнtйскомъ были з вывtданz своtг(о), \| бачtчы в томъ бити рtч слушънYю и с пожиткомъ скарбу \| нашого г(о)с(по)д(а)ръского на той жt служъбt боzрской пYтъной и \| на повинностzх Yрочыстых, вtрхY мtнtных, подлt листY \| Войтtха Дtвzлтовъского, рtвизора нашого, на то tму да\|ного, tго самого, сынов и потомковъ tго зоставили, на \| што жъ и листъ свой под пtчатми своими, Yписавши \| в тотъ листъ свой jный листъ Войтtха Дtвzлтовского, \| tму jни дали. Который листъ ихъ, на то tму даный, пt\|рtд нами jнъ покладал, и билъ jнъ намъ чоломъ, абых\|мо в томъ tму ласку нашу г(о)с(по)д(а)ръскYю Yдtлали и при той \| служъбt боzрской путной и при повинностzх Yрочыстых \| tго зоставили, и листъ нашъ на то tму дати казали. \| А такъ мы, г(о)с(по)д(а)ръ, дtлаючы в томъ tму ласкY нашу г(о)с(по)д(а)ръ\|скYю, того листY пана Zна Гайка, писара нашого, \| а пана Zронима 464 Ивилtцъкого и Васильz Мацкtвича, \| на то tму даного jглtдавшы, казали tсмо tго слово \| jтъ слова в сtс нашъ листъ Yписати и такъ сz въ \| собt маtть: «Пtрtдо мъною, Zномъ Гайком, пи\|саромъ г(о)с(по)д(а)рz королz tго м(и)л(о)сти, конюшымъ городtнъ\|скимъ, дtржавцою jшъмzнскимъ, вилнtйскимъ и кра\|сносtльскимъ, и тtжъ пtрtд нами длz дойзрtньz спра\|вы рtвизорскоt jтъ tго кролtвъскоt м(и)л(о)сти высланы\|ми, Еронимомъ Ивилtцъкимъ, писаромъ tго к(о)р(олtвскоt) м(и)л(о)сти \| скарбнымъ, дtржавцою zсвоинскимъ, а Васильtмъ \|\| [Арк. 568] Мацъкtвичомъ, двораниномъ tго к(о)р(олевское) м(и)л(о)сти, jповtдал пtрtд нами \| подданый tго к(о)р(олtвскоt) м(и)л(о)сти волости Вильнtйскоt с Понtвzжы Zнъ \| Мацъкович Босис, боzрын пYтный, ижъ панъ Войтtхъ Дtвzл\|товъский, рtвизор tго кролtвъскоt м(и)л(о)сти, становzчы платы \| на подданных tго к(о)р(олевское) м(и)л(о)сти волости Вилнtйскоt боzрыномъ \| путнымъ за jпытымъ боzр шлzхты и всих подданых \| tго к(о)р(олевское) м(и)л(о)сти волости Вильнtйскоt, постановилъ, которого \| постановtньz и листъ пана Дtвzлътовъского, tму на то \| даный, пtрtд нами покладалъ, в которомъ листt слово jт \| слова тымъ jбычаtмъ jписYtть Войтtх Дtвzлтовский, \| рtвизор tго к(о)р(олевское) м(и)л(о)сти, дворовъ понtмонскихъ: «Jзнаймую тым \| моимъ листомъ, ижъ взzломъ пtвнYю вtдомость \| jтъ боzр шлzхты и jтъ подданных tго кролtвъскоt м(и)л(о)сти волости Вильнtйскоt, ижъ подданный tго к(о)р(олевское) м(и)л(о)сти \| волости Вильнtйскоt в Понtвzжы Zнъ Мацъкович \| Босис tстъ боzриномъ пYтнымъ стародавным, \| zмъ тtжъ tг(о) водлt Yставы tго к(о)р(олtвскоt) м(и)л(о)сти зоставилъ так \| жо боzрыномъ пYтнымъ, а ижъ тYю зtмлю, на ко\|торой мtшкаtть волоки двt, моркговъ двадцать, \| всю jнъ Y боzр шлzхты жомоитскоt за свои властныt \| п(t)н(я)зи покYпилъ, ино с тоt зtмли, с тых двYхъ волокъ \| и зъ двадцати моркговъ, повинность до скарбу tго кро\|лtвъскоt м(и)л(о)сти, коли которого годY на войнY нt поtдtт, \| маtть платити за вси повинности копъ чотыры, \| грошtй сорокъ, кY томY з двYхъ застtнковъ грошtй три\|надцат, п(е)н(я)зtй тры, а коли которого годY на войнY поtдtт \| водлt Yставы tго к(о)р(олtвскоt) м(и)л(о)сти, тогды платити ничого \|\| [Арк. 568 зв.] нt повинtн, а повинностtй жадных полнити и ни въ подводы ходи\|ти нt повинtнъ, только голый плать платити маtть. \| Гдt по смtрти tго сыновt и потомъковt tго на той жо по\|винъности зостати мають, zко боzрt пYтныt, \| кY тому застtнъковъ, которыt тому жъ Босю сYть \| приданы на выгоны на jдиннадцати мtстъцахъ, \| нt повинtнъ ничого платити, на штомъ tму длz пtв\|ноt на потомъ вtдомости далъ тот мой листъ под \| моtю пtчатью. Писан Y Вильни, лtта Божъtго на\|рожtньz тисtча пzтсотъ шtстдtсzт пtрвого, м(t)с(t)ца \| маz пzтого днz». Гдt жъ и самъ, пан Дtвzлтовъ\|ский, на тотъ час бYдYчы то jчивисто пtрtд нами \| созналъ и просил насъ тотъ Босис, абыхмо tго на \| той жо повинности водлt листY пана Дtвzлтовского \| зоставиль. Мы того листY выслYхавшы и видt\|чы, ижъ то рtч слYшънаz, нt зъ шкодою tго к(о)р(олtвская) м(и)л(о)сть, \| того Zна Босz при томъ листt зоставYtмъ. Маtт \| jнъ и потомъство tго на той жt повинности боzр\|ской пYтной зостати, то tстъ коли за росказанtмъ \| tго кролtвъскоt м(и)л(о)сти на войнY поtдtть зъ зtмли своtt, \| ничого платити нt повинtнъ, а коли которого го\|дY на войнY нt поtдtть, маtть повинъность до \| скарбу tго к(о)р(олtвскоt) м(и)л(о)сти, вышtй jписанYю, с тоt зtмъли \| своtt платити, а иншых жадных повинностtй, zко \| инъшыt тzглыt люди, полънити нt повинtнъ, \|\| [Арк. 569] на што tсмо тому ZнY МацъковичY Босю дали тотъ наш \| листъ под нашыми пtчатми. 465 Писан Y Вильни, лtтъ Божtго \| нарожtньz тисtча пzтсотъ шtстьдtсzт второго, м(t)с(t)ца \| июлz двадцать чtтвtртого днz». И з ласки нашоt \| г(о)с(по)д(а)ръскоt за чоломъбитьtмъ tго то tсмо Yчынили, при той \| служъбt и повинности боzрской пYтной зоставили \| и симъ листом нашымъ зоставYtмъ. Маtть jн самъ \| тtпtрt за живота своtго, а потомъ по животt tго сы\|новt и потомъки tго в томъ сz заховати подлt листY \| пана Zна Гайка, писара нашого, а пана Еронима Ивилtц\|кого и Васильz Мацъкtвича и тtжъ подлt листY Вой\|тtха Дtвzлтовского, рtвизора нашого, на то tму даного, \| в сtмъ листt нашомъ, вtрхY мtновитt jписаного, вt\|чными часы, то tстъ кгды jни которого рокY за ро\|сказаньtмъ нашымъ г(о)с(по)д(а)ръскимъ на служъбY нашY \| воtннYю поtдYть, тогды того годY платY Yрочыстого \| з волокъ и з моркговъ своихъ подлt постановtньz рtви\|зорского и Yставы нашоt волочноt до скарбу нашого давати \| и платити нt мають, а кгды на служъбY нашу воtн\|ную нt поtдYть и дома зостануть, тогды в кождый \| годъ платъ Yрочыстый зъ двYхъ волокъ и зъ двадцати \| моркговъ зtмли за вси повинъности чотыри копы \| и сорокъ грошtй, а jсобливt зъ двYхъ застtнъковъ три\|надцать грошtй и тры п(t)н(я)зи на нас, г(о)с(по)д(а)рz, давати и \| платити jни мають, а надто иныхъ никоторых \|\| [Арк. 569 зв.] повинностtй кY дворY нашомY ВилнtйскомY чинити и пол\|нити и Y подводы tзъдити и посылати jни нt ма\|ють. И на то tсмо тому zнY Босю дали сtс нашъ лист \| з нашою пtчатью. Писан Y Вильни, лtтъ Бож(его) \| нарожъ(енья) тисtча пzтсот шtстдtсzт трtтtго, м(е)с(я)ца. Подпис рYки г(о)с(по)д(а)рz королz tго м(и)л(о)сти. Zн Гайко, писаръ. №6 РГАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Ед. хр. 39. Вільнюс. 1564.05.13. [Арк. 605] Потвtржtньt боzрынY jстрынскомY СtнчилY ДtнисовичY \| на зtмлю пустYю в Острынt МошковъщинY \| на слYжбt конъной Жикгимонт Август, Божю м(и)л(о)стью корол полский и далtй Jзнаймуtмъ симъ нашымъ листомъ. Бил намъ чолом \| боzрын нашъ jстрынский Сtнчило Дtнисовичъ \| и повtдилъ jнъ пtрtд нами j томъ, што жъ город\|ничый замку нашого инtвъского, дtржавца jстрын\|ский панъ Алtксандро Дмитрович за чоломъбитьtмъ \| tго далъ tму на служъбt нашой г(о)с(по)д(а)ръской конной и зtмской \| на ймt Мошковъщизну пYстYю, котораz зtмлz jтъ \| давных часов в пYстt дtй лtжала, а платY и пожитку, \| ани службы никотороt намъ с того по тыt часы нt \| были со всимъ, zко сz таz зtмлz, вышtй помtнtна\|z, в собt маtть, до воли и ласки нашоt г(о)с(по)д(а)ръскоt дtржати, \|\| [Арк. 605 зв.] на што ж jнъ и лист свой под пtчатью своtю tму дал, в кото\|ромъ листt tго, на то tму даномъ ширtй а мtновитt таz \| зtмлz tстъ jписана. И билъ jнъ намъ чолом, абых\|мо в томъ tму ласкY нашY г(о)с(по)д(а)ръскYю Yдtлали и при \| той зtмъли, вtрхY мtнtной Мошковщизнt, tго 466 зоставили \| и листъ нашъ на то tму дати казали, zко ж и листъ \| свой jсобливt до нас пан Алtксандро Дмитрович, zко дtр\|жавца нашъ jстринский, просzчы нас в той рtчы за \| нимъ писал. А такъ мы, г(о)с(по)д(а)ръ, з ласки нашоt записан\|tмъ и прозбою в той рtчы городничого киtвског(о), дtржа\|вцы нашого jстринского пана Алtксандра Дмитро\|вича и за чоломъбитьtмъ tго, дtлаючы в томъ \| tму ласкY нашу г(о)с(по)д(а)ръскYю при той зtмли, вtрхY мtнtной, пустовщизнt на ймz Мошковщизнt, tго зоставили, и сим \| листомъ нашымъ зоставYtмъ. Маtть jнъ самъ \| и tго жона, и их дtти тYю зtмлю пYстовскYю Мо\|шковщизнY со всимъ, zко сz в собt маtть подлt листу \| городничого киtвског(о), дtржавцы jстринъског(о) пана \| Алtксандра Дмитровича на то tму даного, на сtбt до \| воли и ласки нашоt г(о)с(по)д(а)ръскоt дtржати и тог(о) Yжы\|вати, а нам с того служъбу конъную кY замку нашому \| jстринскомY служити jн маtт по тому, zко и иныt бо\|zрt наши тамъ Y Jстрин(t) зъ зtмль, имtнttцъ своихъ, \| службу нашу коннYю нам, г(о)с(по)д(а)рY, служити. И на тоt tсмо tму \| дали сtс нашъ листъ и з нашою пtчатью. Писан Y Кны\|шинt, лtтъ Божъ(его) нарож(tня) 1564, м(е)с(я)ца маz 13 \| днz. Подпис рYки г(о)с(по)д(а)ръскоt. Zн Гайко, писаръ. №7 РГАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Ед. хр. 39. Вільнюс. 1564.[06.16] [Арк. 613 зв.] Листъ ZкYбY Станьковичу до старосты слонимъского \| на поданьt tмY гдt в староствt Слонимъскомъ \| волоки зtмли на службt зtмъской за зtмли тtжъ \| tго Y волоки г(о)с(по)д(а)ръскиt забраныt, даный Жикгимонт Август, Божю м(и)л(о)стю корол полский и далtй Маршалку нашому, старостt слонимъскому панY \|\| [Арк. 614] Григорю ВоловичY. Бил намъ чоломъ боzрин нашъ слонимъский \| ZкYбъ Станькович и повtдилъ jнъ пtрtд нами j томъ, што ж \| пtръво саго, помtраючы зtмли нашы на волоки Y волости \| нашой слонимъской, рtвизор нашъ Андрtй Илькговский вtс кгрYнтъ \| tго властный зtмлzный шлzхtтъский, с которого \| jнъ служъбY нашY зtмъскYю воtньнYю намъ, г(о)с(по)д(а)рY, и Рtчы \| Посполитой зtмъской служилъ, Y волоки нашы забрал и кY зt\|млzмъ нашымъ слонимъскимъ привtрнулъ, а имъ за то \| jтъмtны з грYнтомъ нашымъ нt далъ. И бил намъ jнъ \| чолом, абыхмо в томъ ласкY нашу г(о)с(по)д(а)ръскYю tму Yдtлали, \| а tму мtсто нагороды за кгрYнтъ tго Y волоки нашы взz\|ть jднY только волокY зtмли нашоt тамъ Y Слонимt \| на служъбt нашой зtмъской дати казали. Zко жъ tи ты, \| панt Григорtй ВоловичY, zко староста нашъ слонимъский, \| бYдYчы при нас, г(о)с(по)д(а)ри, Y Бtльску, тYю справY намъ далъ и по\|вtдилъ, жt jнъ с продковъ своихъ народY шлzхtтъского \| tстъ и служъбою зtмъскою с тых зtмль своихъ, которыt \| Y волоки нашы забраны намъ, г(о)с(по)д(а)рю, jнъ служилъ, а так \| мы, г(о)с(по)д(а)ръ, дtлаючы в томъ tмY ласкY нашу г(о)с(по)д(а)ръскYю за чо\|ломъбитьtмъ tго и за тою справою твоtю, которYю \| ты j нtмъ жt jнъ tстъ с продковъ своихъ шлzхтичъ, \| намъ Yдtлалъ з ласки нашоt г(о)с(по)д(а)ръскоt. За зtмли tго Y во\|локи наши взzтыt дали tмY кгрYнтY нашого зtмъ\|лzного тамъ Y Слонимt Y староствt твоtмъ jднY \| только волокY зtмли пYстYю, 467 людми нашими нtj\|силую. Про то приказYtмъ тобt, аж бы tси бtз кождого \| jмtшканьz и проволоки за симъ листомъ и росказан\|tмъ нашымъ, г(о)с(по)д(а)ръскимъ, jбравшы волоку jдну зtмли \| пустую, людми нашыми нtjсtлYю тамъ Y волости \|\| [Арк. 614 зв.] нашой слонимъской Y староствt твоtмъ гдt бы tму спорYч \| было далъ и завtлъ и в то tго Yвtзал, и листъ свой Yвzж\|чый на то бы tси tму далъ, jписавшы мtновитt вро\|чыща, знаки и границы, в которых таz волока зtмли \| чtрtзъ тtбt tму данаz лtжати бYдtть. А мы потом \| подлt листY твоtго Yвzжчого, на то даного, листомъ \| нашымъ тYю волокY зtмли Y волости слонимъской \| Yтвtрдити tмY кажtмъ. Писан. Подпис рYки королz tго м(и)л(о)сти. Zн Гайко, писаръ. 1 Історіографію проблеми можна почерпнути з праць: Дворниченко А.Ю. Историография Великого княжества литовского и «Очерк истории Литовско-Русского государства» М.К. Любавского // Любавский М.К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. – СПб., 2004. – С. 14–30; Блануца А. Земельні надання великих князів литовських на умовах земської служби як елемент станової культури (друга половина XV – середина XVI ст.) // У друці; Ващук Д. Дотримання та використання інституту “старини” у Великому князівстві Литовському в достатутовий період (на прикладі земської служби) // Ukraina Lithuanica: Студії з історії Великого князівства Литовського. – Т. І. – К., 2009. – C. 34–42. 2 Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство. Великого княжества Литовского при Ягеллонах. – Т. I. – К., 1901. – С. 590. 3 Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. – Москва, 1892. – С. 550. 4 Російський державний архів давніх актів (далі – РДАДА). – Ф. 389. – Оп. 1. – Од. зб. 39. – Арк. 308 зв.–310. 5 РДАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Од. зб. 39. – Арк. 83, 84. 6 Там само. – Арк. 613 зв. 7 Там само. – Арк. 251 зв. 8 Там само. – Од. зб. 35. – Арк. 289 зв. 9 Там само. – Од. зб. 39. – Арк. 605. 10 Там само. – Арк. 83 зв. 11 Там само. – Арк. 605–605 зв. 12 Там само. – Арк. 84; 85. 13 Там само – Арк. 566 зв.–567. 14 Там само. – Арк. 253. 15 Публікація документів здійснюється згідно з дипломатично-критичним методом та у відповідності із запропонованими В. Німчуком „Правилами видання пам’яток, писаних українською мовою та церковнослов’янською української редакції” (К., 1995) із деякими змінами.

Земська служба у Великому князівстві Литовському за документами книги записів №39 Литовської метрики (середина XVІ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси