Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107089 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. – 2007. – №111. – C. 28-31. – Бібліогр: 3 назв. – укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-107089 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1070892016-10-14T03:02:14Z Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія Забарна, Е.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий. Стаття присвячена актуальним проблемам розробки принципів формування регіональної інноваційно-інвестиційної стратегії. Узагальнено наявні розробки щодо видів регіональних стратегій. Запропоновано модель взаємовпливу факторів формування інноваційно-інвестиційної стратегії. The article dedicated to actual problem of establishing main principal of forming regional innovation-investitional strategy/ The model of correlation of factors of this strategy is proposed. Existing experience in exploring different kinds of regional strategies is closely viewed and systematized. 2007 Article Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. – 2007. – №111. – C. 28-31. – Бібліогр: 3 назв. – укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107089 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Забарна, Е.М. Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія Культура народов Причерноморья |
| description |
Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий. |
| format |
Article |
| author |
Забарна, Е.М. |
| author_facet |
Забарна, Е.М. |
| author_sort |
Забарна, Е.М. |
| title |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_short |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_full |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_fullStr |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_full_unstemmed |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_sort |
регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107089 |
| citation_txt |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. – 2007. – №111. – C. 28-31. – Бібліогр: 3 назв. – укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT zabarnaem regíonalʹnaínnovacíjnoínvesticíjnastrategíâ |
| first_indexed |
2025-07-07T19:28:50Z |
| last_indexed |
2025-07-07T19:28:50Z |
| _version_ |
1837017628148760576 |
| fulltext |
Данильченко В.А.
ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ
ОПТОВОЙ ТОРГОВЛИ
28
§ расчёт влияния на изменение складского товарооборота изменений поставок товаров и товарных запа-
сов (путём использования балансовой увязки показателей товарооборота: З1 + П = Р + З2);
§ изучение показателей эффективности, исчисленных как отношение оптового товарооборота к совокуп-
ным или отдельным ресурсам (затратам);
§ разработка мер по использованию резервов увеличение товарооборота и прибыли на данном этапе раз-
вития и в предстоящем периоде.
Следовательно, анализ оптового оборота включает три раздела:
§ анализ объема и структуры оборота (О);
§ анализ оптовых закупок (поступления товаров) (П);
§ анализ товарных запасов (З).
Направления экономического анализа товарооборота: по формам товародвижения; по категориям по-
купателей; по регионам; по структуре и ассортименту оборота; по способу оплаты за товар.
При необходимости проводится более глубокий анализ по любому из направлений. Например, анали-
зируется продажа каждому покупателю в разрезе товарных групп. Возможны и другие направления эконо-
мического анализа товарооборота и структуры продаж исходя из интересов предприятия и целей аналити-
ческой работы.
Выводы
В результате данного исследования можно сделать следующие выводы:
1) основная цель анализа торговой деятельности предприятий оптовой торговли в отличии от других
видов деятельности предприятий – выявление, изучение и мобилизация резервов развития товарооборота,
улучшения обслуживания покупателей, совершенствования товародвижения.
2) в процессе анализа необходимо дать оценку выполнения планов оптового товарооборота и поставки
товаров покупателям; изучить их в динамике; выявить и измерить влияние факторов на развитие оптового
товарооборота; изучить причины недостатков в торгово-коммерческой деятельности, если они имеются, и
разработать меры по их устранению и предупреждению; определить стратегию и тактику маркетинговой
деятельности оптового предприятия.
3) анализ должен показать, как оптовое предприятие в своей хозяйственной деятельности учитывает
социально-экономическое развитие обслуживаемого региона, производственные возможности промышлен-
ных предприятий и других поставщиков, наличие у них товарных ресурсов, объём и структуру предпола-
гаемого поступления товаров из других регионов республики, ближнего и дальнего зарубежья.
4) в процессе анализа товарооборота оптовые предприятия изучают следующие показатели:
§ динамику общего объёма по видам и товарным группам оптового товарооборота в действующих и со-
поставимых ценах;
§ долю оптового товарооборота в разрезе товарных групп и по общему объёму на товарных рынках ре-
гиона;
§ долю розничных и других покупателей в общем товарообороте и по основным товарным группам, и
оценивают возможность работы с ними в перспективе;
§ заявки покупателей и структуру оптового товарооборота;
§ отношение оптово-складского товарооборота к розничному и коэффициент оптового (посреднического)
товародвижения, исчисляемый как отношение валового товарооборота (всех видов оптового и рознич-
ного) к чистому (розничному в динамике по зоне деятельности предприятия и в сравнении с показате-
лями по региону в целом).
Источники и литература
1. Фатеева Н.В., Чепоров В.В. Финансовый анализ: теория, практика и интерпретация / Учебное пособие
для студентов экономических специальностей. – Симферополь: ТНУ, 2005. – 112с.
2. Сухова Л.Ф., Глаз В.Н., Чернова Н.А. Анализ финансового состояния и бизнес-план торговой органи-
зации потребительской кооперации: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 288 с.
3. Гинзбург А.И. Прикладной экономический анализ. – СПб.: Питер, 2005. –320 с.
4. Турило А.М. Методологічні підходи до оцінки фінансової діяльності підприємства // Фінанси України.
– № 3. – 2007. – С. 100 – 104.
5. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватиза-
ції. Затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду держмайна України від 2.01.2001р. №
49/121. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8.02.2001р. № 121/5312
6. Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. Новое знание. – К., 2007. – 512с.
Забарна Е.М.
РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ
Сучасний економічний стан України потребує розробки та реалізації заходів по забезпеченню економі-
чного розвитку її регіонів, розширенню та посиленню інноваційно-інвестиційної спрямованості функціону-
вання реального сектору економіки. В той же час, новій сучасній інноваційній політиці необхідна розробка
та впровадження особливої концепції інвестування розвитку регіонів, пов’язаної з необхідністю вирішення
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
29
низки ключових проблем. Так, регулювання інвестиційної діяльності по регіонах має здійснюватися в ме-
жах стратегії державної економічної політики. Причому, основним інструментом регулювання повинні ста-
ти інноваційні проекти та проекти, які орієнтовано на пріоритетні напрямки розвитку економіки країни в
цілому, окремих її сфер та регіонів. Вирішення цього завдання пов’язане з одного боку, з необхідністю фо-
рмування сприятливих умов, що забезпечують стабільність структурної перебудови, та з іншого боку, з за-
безпеченням адекватного використання економічних важелів, що визначають функціонування та саморегу-
лювання інноваційно-інвестиційної діяльності державних та приватних установ. У зв’язку дана стаття є ак-
туальною. Метою даного дослідження є виявлення основних заходів щодо формування інноваційно-
інвестиційної стратегії розвитку регіонів та національної економіки в цілому.
Розробка стратегії та початок її реалізації не є моментальною справою. Інерційність розвитку економіки
та системи управління є достатньо складними. Якщо сьогодні отримати (розробити) стратегію, то ефект від
неї буде не раніше, ніж через 3–5 років. Держава є практично єдиним інститутом, що здатний сформувати
умови для подолання накопичених суперечок. В державній економічній політиці необхідно сформувати
стратегію, що поєднуватиме переваги політики фінансової стабілізації з активною промисловою політикою
поновлення економічного розвитку її регіонів. Причому, однією з головних передумов такої концепції є те,
що без державної підтримки (фінансової, страхової, організаційно-адміністративної) активізувати діяль-
ність регіонів, відновити реальний сектор неможливо. Стратегія, перш за все, це вибір засобу дій (включа-
ючи постановку цілій і шляхів їх досягнення) у відповідній економічній та політичній ситуації, яка його й
обумовлює. В загальному вигляді, інноваційно-інвестиційна стратегія (St) може бути представлена як:
St = F ( At, Bt, Ct, Dt …),
де А,B,C,D – набір зовнішніх і внутрішніх факторів, які визначають інноваційно-інвестиційну стратегію
(S) в момент часу t.
Труднощі економічних реформ на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки проявляються в об-
межених можливостях внутрішніх накопичень в країні та в нездатності інвесторів компенсувати нестачу
коштів. Вкладення до реального сектору, із-за великого ризику, є не сприятливими для банківського капіта-
лу, вітчизняних та іноземних інвесторів, а також населення. Регіональна інвестиційна політика та її слаб-
кість обумовлена незахищеністю витрат бюджету на інвестиційні цілі. Тому, необхідно створення такої
стратегії розвитку, яка враховувала б стан економіки на сьогоденному етапі розвитку і на перспективу, міс-
тила би оцінку можливих джерел формування інвестиційних ресурсів, визначала пріоритети і розробку ме-
тодів її реалізації, сприяла укріпленню та примноженню інноваційного потенціалу, створювала б правові
умови для всіх учасників інноваційно-інвестиційного процесу. Першочергового значення набуває необхід-
ність створення механізму регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, який сприятиме підвищенню
мотивацій до довгострокового вкладення фінансових коштів в інноваційні проекти, галузі, в окремі регіони
і в економіку України в цілому. У загальному вигляді взаємозв’язок факторів, які враховують при форму-
ванні інноваційно-інвестиційної стратегії систематизовано у вигляді рис.1.
Не дивлячись на наявні передумови, в Україні відсутня цілісна та читка політика економічного розвит-
ку, яка є основою для нормального режиму відтворення. Ідеться про цілеспрямовану регіональну політику в
області оновлення виробничого потенціалу, що є базовим елементом загальної структурної політики. При
цьому, має бути вирішено найважливіше завдання – відтворення зруйнованого інвестиційного поля україн-
ської економіки.
Виходячи із зазначеного можна запропонувати стратегію докорінних структурних перетворень промис-
ловості регіонів на інноваційній основі. В даному випадку структурна політика має бути спрямованою на
багаторівневе стимулювання найбільш ефективних структурних змін у виробництві, а також на забезпечен-
ня високої конкурентноздатності регіонів. Така стратегія передбачає наступні дії:
− розширення виробництва найважливіших видів техніки, устаткування, енергії, сучасних матеріалів, на
яких спеціалізується відповідний регіон;
− розвиток матеріально-технічної бази з урахуванням життєвого циклу найважливіших галузей: промис-
ловості (машинобудування), інформатики й інших;
− збільшення виробництва непродовольчих товарів та товарів широкого вжитку;
− підвищення інноваційно-інвестиційного потенціалу регіону;
− збільшення експортно-імпортного потенціалу регіонів.
Неодмінною умовою конкурентноздатності регіонів та країни в цілому є динамічність, гнучкість й ада-
птивність інноваційно-інвестиційної політики. Цьому сприятиме поширення принципу інноваційності стра-
тегічних промислових проектів [1] на всіх стадіях, що охоплює етапи досліджень, прогнозування, проекту-
вання та керування реалізацією завдань. На початкових стадіях формування стратегії багатоваріантність до-
зволить проводити більш обґрунтований конкурентний добір кращих розробок, а на стадії реалізації – по-
вніше оцінювати переваги варіантів і вносити відповідні зміни до стратегічного курсу, уточнюючи мету та
кінцеві показники, вчасно реагуючи на кон’юнктуру, що складається. Для впровадження інноваційно-
інвестиційної стратегії регіони повиннен мати достатньо вагомі причини, які можуть бути визначені на базі
аналізу “вузьких місць”. При цьому, підприємства регіону повинні орієнтуватися на стабільну виробничо-
економічну діяльність у стратегічній перспективі, яка, в свою чергу, може визначатися постійним процесом
оптимізації обсягів продукції, що випускається, по кожному її виду (рис.2).
Забарна Е.М.
РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ
30
Рис.1. Модель взаємовпливу факторів формування інноваційно-інвестиційної стратегії
Введення нових видів продукції в розробку
час
Рис.2.Часова перспектива кривих життєвих циклів продукції при стабільній
виробничо-економічній діяльності підприємств
доходи
витрати
Зовнішнє середовище соціально-економічної системи
Діючі суб’єкти:
-державні та суспільні інститути;
-банки та інші фінансові інститути;
-суміжні та конкуруючі організації;
-споживачи
Система відносин в суспільстві:
-відносини виробництва, розподілу, обміну, споживання
(в умовах необхідності ефективного використання
обмежених ресурсів);
-характер суспільного відтворення;
-економічна ситуація в країні
Здійснюють цілеспрямований зовнішній
вплив на систему
Здійснюють стихійний зовнішній вплив на систему
Форми зовнішнього впливу, що враховують в інноваційній стратегії
-державна інноваційна політика;
-політика банків;
-стратегія суміжних та конкуруючих компаній;
-поведінка споживачів
-дія об’єктивних економічних законів через
механізм ціноутворення, конкуренції,
циклічних коливань ділової активності...
Регіон як соціально-економічна система
Склад внутрішніх чинників об’єктивного характеру:
Визначають потенційні можливості системи в інноваційно-інвестиційному процесі
Склад внутрішніх суб’єктивних факторів:
-особиста поведінка фахівців та керівників організацій в інноваційно-інвестиційному процесі;
-розробка інноваційно-інвестиційної стратегії
Фактори, що визначають внутрішні ресурси:
- фінансове положення;
- науково-технічний потенціал;
- виробничий потенціал;
- кадровий потенціал
Фактори, що визначають відносини всередині
організації:
- форма власності;
- організаційна структура;
- “розмір організації”;
- галузева належність
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
31
В цілому, в економічній літературі достатньо широко досліджено питання формування інноваційної
стратегії [2]. Частково цим проблемам було присвячено й попередні дослідження автора [3]. Узагальнюючи
наявні наробки, можна виділити наступні види стратегій:
− інтенсивна стратегія інноваційного розвитку – переорієнтація на інноваційний шлях розвитку економі-
ки країни на базі самих передових ідей, науково-технічних досягнень світового рівня (передбачає акти-
вну інноваційно-інвестиційну політику);
− загальнодержавна інноваційна стратегія – розвиток приватного й акціонерного капіталу, розширення
можливостей підприємництва різних ланок (необхідні чітко визначені державні пріоритети для вирі-
шення соціально-економічних завдань);
− цільова проблемно-предметна стратегія орієнтована на галузь чи регіон взагалі (використання цільових
стратегічних коротко- та довгострокових програм);
− стратегія поєднання методів ринкового та нормативного державного регулювання;
− стратегія розробки нових поколінь науково-виробничих і організаційно-управлінських систем, що зда-
тні безперебійно, гнучко й адаптивно діяти в режимі інноваційного конвеєру;
− стратегія розвитку міжнародного співробітництва.
Кожна із зазначених стратегій може бути реалізована паралельно із іншими, залежно від конкретних
економічних умов.
Відпрацьовуючи складові інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку регіонів України вважаємо за
необхідне формування і становлення інноваційного бізнесу (інноваційного підприємництва), а саме такого
виду діяльності, який би включав усіх учасників інноваційного процесу. Це стосується і фундаментальної
науки. Саме її, як джерело інновацій, поки не включено до єдиного бізнесового інноваційного циклу. Ство-
рюючи інноваційний продукт, вона не тільки не бере участі у його просуванні на ринок, але практично не
володіє інноваційною ринковою кон’юнктурою. Отже, логічний інноваційний цикл створення та поширен-
ня інновацій в Україні є розірваним.
На нашу думку, в основу державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності повинна бути
покладена двоєдина функція держави. З одного боку, держава визначає створення економічного середови-
ща через прийняття відповідних законодавчих актів, а з іншого – функціонує в якості власника комплексу
виробничо-господарських структур і сама здійснює інвестиції в їх розвиток. Що стосується законодавчого
забезпечення, яке стимулює безпосередньо інноваційну діяльність, доцільним є вирішення на законодавчо-
му рівні двох проблем:
− розробка розумної системи пільг (в першу чергу податкових) для ключових на теперішньому етапі
суб’єктів (а не всіх) інноваційної діяльності та внесення відповідних поправок до законодавчих актів;
− розробка законодавчого забезпечення діяльності венчурних фондів і прийняття необхідних законодав-
чих актів. Це дозволить стимулювати залучення фінансових ресурсів у найбільш ресурсно-дефіцитні
етапи інноваційного процесу.
Сьогодні в Україні власні ресурси підприємств і банків не можуть забезпечити економічного зростання,
підтримувати стабільну діяльність економічного комплексу. Це визначає необхідність кардинального пере-
гляду заходів бюджетної політики у напрямку збільшення державних капіталовкладень. При цьому слід за-
значити, що ніякої суперечності з соціальною політикою не буде, навпаки, реальність соціальних гарантій
може бути забезпечена тільки за умови ліквідації наслідків економічної кризи. Тому сприяння розвитку
економіки є набагато реальнішою соціальною спрямованістю бюджету, ніж нинішня декларативність, не
підкріплена достатнім рівнем фінансування.
Максимальне використання можливостей науково-технічного, технологічного й інноваційного потенці-
алу у відновленні реального сектору економіки, надання економіці інноваційного характеру розвитку є
першочерговим завданням державної інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку регіонів.
Джерела та література
1. Забарная Э.Н. Ориентиры современной государственной инновационно-инвестиционной стратегии
Украины // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. –
Випуск 97. – ДонНТУ, 2005. – С.124–131.
2. Сухоруков А.І. Принципи інвестиційної політики України / Інноваційно-інвестиційна стратегія
розвитку національної економіки: Зб.наук.пр. / НАН України об’єдн. ін-т економіки. Ред.кол.:
Сухоруков А.І. (відп.ред.) та ін. – Київ, 2004. – С.10–29.
3. Забарная Э.Н. Стратегия формирования промышленного производства на основе активизации
инновационной деятельности: Дис. канд. эконом. наук: 08.07.01. – Одесса, 1999. – 139 с.
Иванова М.В., Санникова С.Ф., Белоброва Е.В., Еремеева С.В.
УКРАИНА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ:
ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Введение. Основной тенденцией 21века в экономической, политической и гуманитарной сферах являет-
ся глобализация, сильно влияющая на экономику, порождая проблемы глобальной конкуренции стран.
Глобализация мировой экономики – это высшая форма интернационализации мирового хозяйства, обу-
словленная становлением нового технологического способа производства на базе расширения информаци-
онно-телекоммуникационных технологий. Экономически и технологически развитые страны способны ге-
|