Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія

Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2007
1. Verfasser: Забарна, Е.М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Schriftenreihe:Культура народов Причерноморья
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107089
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. – 2007. – №111. – C. 28-31. – Бібліогр: 3 назв. – укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-107089
record_format dspace
spelling irk-123456789-1070892016-10-14T03:02:14Z Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія Забарна, Е.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий. Стаття присвячена актуальним проблемам розробки принципів формування регіональної інноваційно-інвестиційної стратегії. Узагальнено наявні розробки щодо видів регіональних стратегій. Запропоновано модель взаємовпливу факторів формування інноваційно-інвестиційної стратегії. The article dedicated to actual problem of establishing main principal of forming regional innovation-investitional strategy/ The model of correlation of factors of this strategy is proposed. Existing experience in exploring different kinds of regional strategies is closely viewed and systematized. 2007 Article Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. – 2007. – №111. – C. 28-31. – Бібліогр: 3 назв. – укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107089 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Забарна, Е.М.
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
Культура народов Причерноморья
description Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий.
format Article
author Забарна, Е.М.
author_facet Забарна, Е.М.
author_sort Забарна, Е.М.
title Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
title_short Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
title_full Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
title_fullStr Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
title_full_unstemmed Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
title_sort регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
publisher Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate 2007
topic_facet Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107089
citation_txt Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. – 2007. – №111. – C. 28-31. – Бібліогр: 3 назв. – укр.
series Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv AT zabarnaem regíonalʹnaínnovacíjnoínvesticíjnastrategíâ
first_indexed 2025-07-07T19:28:50Z
last_indexed 2025-07-07T19:28:50Z
_version_ 1837017628148760576
fulltext Данильченко В.А. ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ ОПТОВОЙ ТОРГОВЛИ 28 § расчёт влияния на изменение складского товарооборота изменений поставок товаров и товарных запа- сов (путём использования балансовой увязки показателей товарооборота: З1 + П = Р + З2); § изучение показателей эффективности, исчисленных как отношение оптового товарооборота к совокуп- ным или отдельным ресурсам (затратам); § разработка мер по использованию резервов увеличение товарооборота и прибыли на данном этапе раз- вития и в предстоящем периоде. Следовательно, анализ оптового оборота включает три раздела: § анализ объема и структуры оборота (О); § анализ оптовых закупок (поступления товаров) (П); § анализ товарных запасов (З). Направления экономического анализа товарооборота: по формам товародвижения; по категориям по- купателей; по регионам; по структуре и ассортименту оборота; по способу оплаты за товар. При необходимости проводится более глубокий анализ по любому из направлений. Например, анали- зируется продажа каждому покупателю в разрезе товарных групп. Возможны и другие направления эконо- мического анализа товарооборота и структуры продаж исходя из интересов предприятия и целей аналити- ческой работы. Выводы В результате данного исследования можно сделать следующие выводы: 1) основная цель анализа торговой деятельности предприятий оптовой торговли в отличии от других видов деятельности предприятий – выявление, изучение и мобилизация резервов развития товарооборота, улучшения обслуживания покупателей, совершенствования товародвижения. 2) в процессе анализа необходимо дать оценку выполнения планов оптового товарооборота и поставки товаров покупателям; изучить их в динамике; выявить и измерить влияние факторов на развитие оптового товарооборота; изучить причины недостатков в торгово-коммерческой деятельности, если они имеются, и разработать меры по их устранению и предупреждению; определить стратегию и тактику маркетинговой деятельности оптового предприятия. 3) анализ должен показать, как оптовое предприятие в своей хозяйственной деятельности учитывает социально-экономическое развитие обслуживаемого региона, производственные возможности промышлен- ных предприятий и других поставщиков, наличие у них товарных ресурсов, объём и структуру предпола- гаемого поступления товаров из других регионов республики, ближнего и дальнего зарубежья. 4) в процессе анализа товарооборота оптовые предприятия изучают следующие показатели: § динамику общего объёма по видам и товарным группам оптового товарооборота в действующих и со- поставимых ценах; § долю оптового товарооборота в разрезе товарных групп и по общему объёму на товарных рынках ре- гиона; § долю розничных и других покупателей в общем товарообороте и по основным товарным группам, и оценивают возможность работы с ними в перспективе; § заявки покупателей и структуру оптового товарооборота; § отношение оптово-складского товарооборота к розничному и коэффициент оптового (посреднического) товародвижения, исчисляемый как отношение валового товарооборота (всех видов оптового и рознич- ного) к чистому (розничному в динамике по зоне деятельности предприятия и в сравнении с показате- лями по региону в целом). Источники и литература 1. Фатеева Н.В., Чепоров В.В. Финансовый анализ: теория, практика и интерпретация / Учебное пособие для студентов экономических специальностей. – Симферополь: ТНУ, 2005. – 112с. 2. Сухова Л.Ф., Глаз В.Н., Чернова Н.А. Анализ финансового состояния и бизнес-план торговой органи- зации потребительской кооперации: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 288 с. 3. Гинзбург А.И. Прикладной экономический анализ. – СПб.: Питер, 2005. –320 с. 4. Турило А.М. Методологічні підходи до оцінки фінансової діяльності підприємства // Фінанси України. – № 3. – 2007. – С. 100 – 104. 5. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватиза- ції. Затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду держмайна України від 2.01.2001р. № 49/121. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8.02.2001р. № 121/5312 6. Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. Новое знание. – К., 2007. – 512с. Забарна Е.М. РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ Сучасний економічний стан України потребує розробки та реалізації заходів по забезпеченню економі- чного розвитку її регіонів, розширенню та посиленню інноваційно-інвестиційної спрямованості функціону- вання реального сектору економіки. В той же час, новій сучасній інноваційній політиці необхідна розробка та впровадження особливої концепції інвестування розвитку регіонів, пов’язаної з необхідністю вирішення Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 29 низки ключових проблем. Так, регулювання інвестиційної діяльності по регіонах має здійснюватися в ме- жах стратегії державної економічної політики. Причому, основним інструментом регулювання повинні ста- ти інноваційні проекти та проекти, які орієнтовано на пріоритетні напрямки розвитку економіки країни в цілому, окремих її сфер та регіонів. Вирішення цього завдання пов’язане з одного боку, з необхідністю фо- рмування сприятливих умов, що забезпечують стабільність структурної перебудови, та з іншого боку, з за- безпеченням адекватного використання економічних важелів, що визначають функціонування та саморегу- лювання інноваційно-інвестиційної діяльності державних та приватних установ. У зв’язку дана стаття є ак- туальною. Метою даного дослідження є виявлення основних заходів щодо формування інноваційно- інвестиційної стратегії розвитку регіонів та національної економіки в цілому. Розробка стратегії та початок її реалізації не є моментальною справою. Інерційність розвитку економіки та системи управління є достатньо складними. Якщо сьогодні отримати (розробити) стратегію, то ефект від неї буде не раніше, ніж через 3–5 років. Держава є практично єдиним інститутом, що здатний сформувати умови для подолання накопичених суперечок. В державній економічній політиці необхідно сформувати стратегію, що поєднуватиме переваги політики фінансової стабілізації з активною промисловою політикою поновлення економічного розвитку її регіонів. Причому, однією з головних передумов такої концепції є те, що без державної підтримки (фінансової, страхової, організаційно-адміністративної) активізувати діяль- ність регіонів, відновити реальний сектор неможливо. Стратегія, перш за все, це вибір засобу дій (включа- ючи постановку цілій і шляхів їх досягнення) у відповідній економічній та політичній ситуації, яка його й обумовлює. В загальному вигляді, інноваційно-інвестиційна стратегія (St) може бути представлена як: St = F ( At, Bt, Ct, Dt …), де А,B,C,D – набір зовнішніх і внутрішніх факторів, які визначають інноваційно-інвестиційну стратегію (S) в момент часу t. Труднощі економічних реформ на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки проявляються в об- межених можливостях внутрішніх накопичень в країні та в нездатності інвесторів компенсувати нестачу коштів. Вкладення до реального сектору, із-за великого ризику, є не сприятливими для банківського капіта- лу, вітчизняних та іноземних інвесторів, а також населення. Регіональна інвестиційна політика та її слаб- кість обумовлена незахищеністю витрат бюджету на інвестиційні цілі. Тому, необхідно створення такої стратегії розвитку, яка враховувала б стан економіки на сьогоденному етапі розвитку і на перспективу, міс- тила би оцінку можливих джерел формування інвестиційних ресурсів, визначала пріоритети і розробку ме- тодів її реалізації, сприяла укріпленню та примноженню інноваційного потенціалу, створювала б правові умови для всіх учасників інноваційно-інвестиційного процесу. Першочергового значення набуває необхід- ність створення механізму регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, який сприятиме підвищенню мотивацій до довгострокового вкладення фінансових коштів в інноваційні проекти, галузі, в окремі регіони і в економіку України в цілому. У загальному вигляді взаємозв’язок факторів, які враховують при форму- ванні інноваційно-інвестиційної стратегії систематизовано у вигляді рис.1. Не дивлячись на наявні передумови, в Україні відсутня цілісна та читка політика економічного розвит- ку, яка є основою для нормального режиму відтворення. Ідеться про цілеспрямовану регіональну політику в області оновлення виробничого потенціалу, що є базовим елементом загальної структурної політики. При цьому, має бути вирішено найважливіше завдання – відтворення зруйнованого інвестиційного поля україн- ської економіки. Виходячи із зазначеного можна запропонувати стратегію докорінних структурних перетворень промис- ловості регіонів на інноваційній основі. В даному випадку структурна політика має бути спрямованою на багаторівневе стимулювання найбільш ефективних структурних змін у виробництві, а також на забезпечен- ня високої конкурентноздатності регіонів. Така стратегія передбачає наступні дії: − розширення виробництва найважливіших видів техніки, устаткування, енергії, сучасних матеріалів, на яких спеціалізується відповідний регіон; − розвиток матеріально-технічної бази з урахуванням життєвого циклу найважливіших галузей: промис- ловості (машинобудування), інформатики й інших; − збільшення виробництва непродовольчих товарів та товарів широкого вжитку; − підвищення інноваційно-інвестиційного потенціалу регіону; − збільшення експортно-імпортного потенціалу регіонів. Неодмінною умовою конкурентноздатності регіонів та країни в цілому є динамічність, гнучкість й ада- птивність інноваційно-інвестиційної політики. Цьому сприятиме поширення принципу інноваційності стра- тегічних промислових проектів [1] на всіх стадіях, що охоплює етапи досліджень, прогнозування, проекту- вання та керування реалізацією завдань. На початкових стадіях формування стратегії багатоваріантність до- зволить проводити більш обґрунтований конкурентний добір кращих розробок, а на стадії реалізації – по- вніше оцінювати переваги варіантів і вносити відповідні зміни до стратегічного курсу, уточнюючи мету та кінцеві показники, вчасно реагуючи на кон’юнктуру, що складається. Для впровадження інноваційно- інвестиційної стратегії регіони повиннен мати достатньо вагомі причини, які можуть бути визначені на базі аналізу “вузьких місць”. При цьому, підприємства регіону повинні орієнтуватися на стабільну виробничо- економічну діяльність у стратегічній перспективі, яка, в свою чергу, може визначатися постійним процесом оптимізації обсягів продукції, що випускається, по кожному її виду (рис.2). Забарна Е.М. РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ 30 Рис.1. Модель взаємовпливу факторів формування інноваційно-інвестиційної стратегії Введення нових видів продукції в розробку час Рис.2.Часова перспектива кривих життєвих циклів продукції при стабільній виробничо-економічній діяльності підприємств доходи витрати Зовнішнє середовище соціально-економічної системи Діючі суб’єкти: -державні та суспільні інститути; -банки та інші фінансові інститути; -суміжні та конкуруючі організації; -споживачи Система відносин в суспільстві: -відносини виробництва, розподілу, обміну, споживання (в умовах необхідності ефективного використання обмежених ресурсів); -характер суспільного відтворення; -економічна ситуація в країні Здійснюють цілеспрямований зовнішній вплив на систему Здійснюють стихійний зовнішній вплив на систему Форми зовнішнього впливу, що враховують в інноваційній стратегії -державна інноваційна політика; -політика банків; -стратегія суміжних та конкуруючих компаній; -поведінка споживачів -дія об’єктивних економічних законів через механізм ціноутворення, конкуренції, циклічних коливань ділової активності... Регіон як соціально-економічна система Склад внутрішніх чинників об’єктивного характеру: Визначають потенційні можливості системи в інноваційно-інвестиційному процесі Склад внутрішніх суб’єктивних факторів: -особиста поведінка фахівців та керівників організацій в інноваційно-інвестиційному процесі; -розробка інноваційно-інвестиційної стратегії Фактори, що визначають внутрішні ресурси: - фінансове положення; - науково-технічний потенціал; - виробничий потенціал; - кадровий потенціал Фактори, що визначають відносини всередині організації: - форма власності; - організаційна структура; - “розмір організації”; - галузева належність Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 31 В цілому, в економічній літературі достатньо широко досліджено питання формування інноваційної стратегії [2]. Частково цим проблемам було присвячено й попередні дослідження автора [3]. Узагальнюючи наявні наробки, можна виділити наступні види стратегій: − інтенсивна стратегія інноваційного розвитку – переорієнтація на інноваційний шлях розвитку економі- ки країни на базі самих передових ідей, науково-технічних досягнень світового рівня (передбачає акти- вну інноваційно-інвестиційну політику); − загальнодержавна інноваційна стратегія – розвиток приватного й акціонерного капіталу, розширення можливостей підприємництва різних ланок (необхідні чітко визначені державні пріоритети для вирі- шення соціально-економічних завдань); − цільова проблемно-предметна стратегія орієнтована на галузь чи регіон взагалі (використання цільових стратегічних коротко- та довгострокових програм); − стратегія поєднання методів ринкового та нормативного державного регулювання; − стратегія розробки нових поколінь науково-виробничих і організаційно-управлінських систем, що зда- тні безперебійно, гнучко й адаптивно діяти в режимі інноваційного конвеєру; − стратегія розвитку міжнародного співробітництва. Кожна із зазначених стратегій може бути реалізована паралельно із іншими, залежно від конкретних економічних умов. Відпрацьовуючи складові інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку регіонів України вважаємо за необхідне формування і становлення інноваційного бізнесу (інноваційного підприємництва), а саме такого виду діяльності, який би включав усіх учасників інноваційного процесу. Це стосується і фундаментальної науки. Саме її, як джерело інновацій, поки не включено до єдиного бізнесового інноваційного циклу. Ство- рюючи інноваційний продукт, вона не тільки не бере участі у його просуванні на ринок, але практично не володіє інноваційною ринковою кон’юнктурою. Отже, логічний інноваційний цикл створення та поширен- ня інновацій в Україні є розірваним. На нашу думку, в основу державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності повинна бути покладена двоєдина функція держави. З одного боку, держава визначає створення економічного середови- ща через прийняття відповідних законодавчих актів, а з іншого – функціонує в якості власника комплексу виробничо-господарських структур і сама здійснює інвестиції в їх розвиток. Що стосується законодавчого забезпечення, яке стимулює безпосередньо інноваційну діяльність, доцільним є вирішення на законодавчо- му рівні двох проблем: − розробка розумної системи пільг (в першу чергу податкових) для ключових на теперішньому етапі суб’єктів (а не всіх) інноваційної діяльності та внесення відповідних поправок до законодавчих актів; − розробка законодавчого забезпечення діяльності венчурних фондів і прийняття необхідних законодав- чих актів. Це дозволить стимулювати залучення фінансових ресурсів у найбільш ресурсно-дефіцитні етапи інноваційного процесу. Сьогодні в Україні власні ресурси підприємств і банків не можуть забезпечити економічного зростання, підтримувати стабільну діяльність економічного комплексу. Це визначає необхідність кардинального пере- гляду заходів бюджетної політики у напрямку збільшення державних капіталовкладень. При цьому слід за- значити, що ніякої суперечності з соціальною політикою не буде, навпаки, реальність соціальних гарантій може бути забезпечена тільки за умови ліквідації наслідків економічної кризи. Тому сприяння розвитку економіки є набагато реальнішою соціальною спрямованістю бюджету, ніж нинішня декларативність, не підкріплена достатнім рівнем фінансування. Максимальне використання можливостей науково-технічного, технологічного й інноваційного потенці- алу у відновленні реального сектору економіки, надання економіці інноваційного характеру розвитку є першочерговим завданням державної інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку регіонів. Джерела та література 1. Забарная Э.Н. Ориентиры современной государственной инновационно-инвестиционной стратегии Украины // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – Випуск 97. – ДонНТУ, 2005. – С.124–131. 2. Сухоруков А.І. Принципи інвестиційної політики України / Інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку національної економіки: Зб.наук.пр. / НАН України об’єдн. ін-т економіки. Ред.кол.: Сухоруков А.І. (відп.ред.) та ін. – Київ, 2004. – С.10–29. 3. Забарная Э.Н. Стратегия формирования промышленного производства на основе активизации инновационной деятельности: Дис. канд. эконом. наук: 08.07.01. – Одесса, 1999. – 139 с. Иванова М.В., Санникова С.Ф., Белоброва Е.В., Еремеева С.В. УКРАИНА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ: ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ Введение. Основной тенденцией 21века в экономической, политической и гуманитарной сферах являет- ся глобализация, сильно влияющая на экономику, порождая проблемы глобальной конкуренции стран. Глобализация мировой экономики – это высшая форма интернационализации мирового хозяйства, обу- словленная становлением нового технологического способа производства на базе расширения информаци- онно-телекоммуникационных технологий. Экономически и технологически развитые страны способны ге-