Інноваційна модель економічного зростання

В условиях украинской экономики стратегическая политика в первую очередь имеет целью обеспечить возможность развития по инновационному типу. В связи с этим возникает необходимость исследования инновационных процессов с целью их активизации, а также уточнения понятийного аппарата....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Ковалишин, П.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107109
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інноваційна модель економічного зростання / П.В. Ковалишин // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 35-38. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-107109
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1071092016-10-14T03:02:39Z Інноваційна модель економічного зростання Ковалишин, П.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В условиях украинской экономики стратегическая политика в первую очередь имеет целью обеспечить возможность развития по инновационному типу. В связи с этим возникает необходимость исследования инновационных процессов с целью их активизации, а также уточнения понятийного аппарата. В умовах української економіки стратегічна політика в першу чергу має на меті забезпечити можливість розвитку за інноваційним типом. В зв'язку з цим виникає необхідність дослідження інноваційних процесів з метою їх активізації, а також уточнення понятійного апарату. 2007 Article Інноваційна модель економічного зростання / П.В. Ковалишин // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 35-38. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107109 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Ковалишин, П.В. Інноваційна модель економічного зростання Культура народов Причерноморья
description	В условиях украинской экономики стратегическая политика в первую очередь имеет целью обеспечить возможность развития по инновационному типу. В связи с этим возникает необходимость исследования инновационных процессов с целью их активизации, а также уточнения понятийного аппарата.
format	Article
author	Ковалишин, П.В.
author_facet	Ковалишин, П.В.
author_sort	Ковалишин, П.В.
title	Інноваційна модель економічного зростання
title_short	Інноваційна модель економічного зростання
title_full	Інноваційна модель економічного зростання
title_fullStr	Інноваційна модель економічного зростання
title_full_unstemmed	Інноваційна модель економічного зростання
title_sort	інноваційна модель економічного зростання
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2007
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107109
citation_txt	Інноваційна модель економічного зростання / П.В. Ковалишин // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 35-38. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT kovališinpv ínnovacíjnamodelʹekonomíčnogozrostannâ
first_indexed	2025-07-07T19:30:30Z
last_indexed	2025-07-07T19:30:30Z
_version_	1837017733762383872
fulltext	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 35 говорів про підписання даного документа. У пояснювальній записці до проекту названої угоди відзначаєт- ься, що передумовою для подібного рішення став величезний обсяг імпорту, експорту і транзиту через на- звані держави плодоовочевої продукції. Крім того, цей документ дозволить зміцнити торгово-економічні відносини між країнами. Нова угода дозволить в екстраординарному режимі за спрощеною процедурою відправляти й одержу- вати цілий ряд плодоовочевих культур. Серед овочів названо: картопля, капуста, салат, морква, помідори, цибуля, часник, гіркий перець, а також гриби; а серед фруктів і ягід - персики, вишня, черешня, сливи, ківі, мандарини, апельсини, суниця, малина. Отже, підписання угоди може привести до істотного збільшення обсягів торгівлі плодоовочевою продукцією, оскільки кліматичні умови цих країн істотно відрізняються, що, у свою чергу, створює численні можливості для торгового обміну овочами та фруктами. З урахуванням діючої заборони на постачання свіжих овочів і фруктів з Молдови на ринок Російської Федерації дана угода дозволить поліпшити доступ молдавської плодоовочевої продукції до ринків України та Білорусі. Азербай- джан також зможе завдяки новій угоді збільшити постачання ранніх овочів, ягід, фруктів і зелені на ринки цих країн. Висновки. Міжнародна торгівля росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньотор- говельного обороту, на кожні 10% роста світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світо- вої торгівлі, тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Маючи майже 47- мільйонне населення, володіючи значними енергетичними ресурсами, досить висококваліфікованими тру- довими ресурсами при зниженій вартості робочої сили, Україна являє собою величезний ринок товарів, по- слуг і капіталів. Однак ступінь реалізації цього потенціалу в зовнішньоекономічній сфері досить скромна. Однак, якщо роль України у світовій торгівлі невелика, то для самої України значення зовнішньоекономічної сфери досить істотне. Зовнішня торгівля залишається важливим джерелом надход- ження інвестиційних товарів, а також відіграє велику роль у постачанні населення України продовольством і різними товарами. Джерела та література 1. Гончаренко І.В. Стратегія забезпечення довгострокової конкурентоспроможності сільськогосподарсь- кої продукції в умовах вступу України до СОТ // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник науко- вих праць. Вип. 221: Том 2. – Дніпропетровськ, ДНУ, 2006. – С. 455–460. 2. Дем'яненко С. Спільна аграрна політика ЄС: суть, тенденції та значення для України // Економіка Укра- їни. – 2003. – С. 80–86. 3. Кандиба А.М. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Аграрна наука, 2001. – 262с. 4. Кирилов Ю.Є. Зовнішньоекономічна діяльність на ринку зерна: Монографія. – Херсон: Айлант, 2006. – 160с. 5. Клочко В.П. Зовнішньоторговельні відносини України в умовах посилення інтеграційних зв'язків // Ак- туальні проблеми економіки. – 2003. – № 11. 6. Лазебник Л.Л. Зовнішньоторговельні чинники розвитку зовнішньої торгівлі України // Актуальні про- блеми економіки. – 2003. – № 6. 7. Новицкий В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с. 8. Огляд ситуації на світовому ринку зернових. Огляд позабіржового ринку зернових. Матеріали журналу АПК – інформ № 24 від 13.06.2005р. 9. Скакун А.Ж., Корчагіна В.Г. Поточна ситуація та особливості організації зернового ринку України // Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць ХДАУ. Вип. 44. – Херсон: Айлант. – 2006. – С. 219-222. 10. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488с. 11. http://www.ukragroportal.com 12. http://www.ukrstat.dov.ua Ковалишин П.В. ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ Вступ. Нова модель економічного зростання, що грунтується на інноваційному типі розвитку, передба- чає зміну самого поняття науково-технічного прогресу і науково-технічного розвитку. З’являються нові пріоритети: добробут, інтелектуалізація виробничої діяльності, використання високих і інформаційних тех- нологій, екологічність. Ця модель потребує нової фінансово-кредитної політики, ефективного стимулюван- ня інновацій, розвитку наукомістких та скорочення природоексплуатуючих галузей - на макрорівні; зміни типу підприємницької діяльності, активного залучення до виробництва дрібного та середнього приватного бізнесу - на мікрорівні. Характерною ознакою нової моделі економічного зростання є широкий розвиток венчурного підприємництва, залучення ризикового капіталу до фінансування інноваційного бізнесу. Виклад основного матеріалу. Саме завдяки найкращій організації інноваційних процесів та викори- стання їх результату США стали однією з найбагатших країн світу. Тому за кордоном венчурні фірми кори- стуються підтримкою держави та великих корпорацій. У зв'язку з цим у Європі венчурний капітал розви- вається дуже швидкими темпами. Проте за своїми обсягами американський ринок ризикового капіталу http://www.ukrstat.dov.ua Ковалишин П.В. ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 36 значно перевищує західноєвропейський та японський. Фінансування венчурного підприємництва здійсню- ється на принципах пайової участі, а кошти фірм венчурного капіталу функціонують як акціонерний капі- тал В зв’язку з цим виникає необхідність дослідження інноваційних процесів з метою їх активізації, а та- кож уточнення понятійного апарату. Підгрунтям для сучасних класифікацій є результати дослідження інновацій Й.А.Шумпетером та його послідовниками. Однак при перекладі типів «нових комбінацій» факторів виробництва (за Шумпетером) з німецької мови на російську при характеристиці першої ознаки було допущено неточність, яка суттєво вплинула на зміст продуктового типу інновацій. За Шумпетером, - продуктові базові інновації - це нові, раніше не відомі продукти, а також відомі продукти в новій якості (а не нової якості, як вказувалось в ук- раїнсько - та російськомовній економічній літературі внаслідок неточного перекладу з німецької). Ця не- точність призводила до ототожнення базових інновацій з покращуючими - продуктами з покращеними якісними характеристиками, тому її урахування дозволить принципово змінити підхід до базових інновацій при побудові системи економічного стимулювання . Явище інновації можна розглядати з різних дослідницьких перспектив. У багатьох розробках процес створення інновації розглядається з точки зору трьох фаз, які відбуваються одна за одною у хронологічній послідовності: а) відкриття (виникнення нової ідеї), б) перше застосування, в) поширене застосування і впровадження рішень та ідей окремими підприємствами й іншими організаціями. Ми пропонуємо досить широкий погляд на явище інноваційної практики, трактуючи його як відкритий процес, де кожна із фаз пов'язана з попередніми та наступними. Фази першого застосування та дифузії за- звичай мають значний вплив на процес народження та вдосконалення ідей. Часто фази процесу інновації досить важко відокремити одну від одної. З точки зору згадуваних засад як інновацію можна трактувати не тільки радикальні зміни, пов'язані зі створенням нових рішень, але також інкрементальні (тобто реалізовані крок за кроком) заходи, що випли- вають з досвіду організації, та застосування рішень, апробованих у даному сегменті ринку. Для систематизації аналізу ми використали досить популярну систему класифікації інновацій, запропо- новану міжнародною Організацією економічного співробітництва і розвитку. Інновації розглядаються з урахуванням трьох параметрів: сфери, якої вони стосуються, методу впро- вадження, обсягу змін, які вони викликають. Різновиди інноваційної практики з точки зору сфери застосування ми поділили на два основні типи: • технічні інновації • організаційні інновації. Технічні інновації пов'язані з продукцією, що виробляється підприємством, впровадженням нових рі- шень у виробництво та технологіями. Інновації організаційного характеру змінюють систему управління та організацію процесу створення продукції або послуг. З точки зору способу впровадження ми поділили інновації на системні (інкрементальні) та одиничні (стихійні). Системні (інкрементальні) інновації постають на основі ухваленої на підприємстві системи їх створен- ня. Вони базуються передусім на пошуку рішень щодо скорочення витрат, вдосконалення технологічних процесів, на новій системі організації фірми у рамках визначеного процесу діяльності. Системні (інкрементальні) інновації постають внаслідок проведення заходів з метою створення нової продукції або, наприклад, колективної систематичної роботи над вирішенням організаційних проблем. Наслідком інновації можуть бути, наприклад, зміни процесу організації виробництва. Вони можуть впливати на підвищення якості, зменшення витрат, а в організаційному вимірі – на якість управління фірмою. Інкрементальні інновації базуються на певному взірці створення ідей, на модифікації ідей, що вже існують на ринку, або ж є унікальними розробками, які можуть використовуватися на іншому підприємстві. Сис- темні (інкрементальні) інновації передбачають навчання персоналу підприємства та участь у здійсненні відповідних заходів досить численної групи працівників вищого та нижчого рівня. Одиничні (стихійні) інновації, на противагу до системних (інкрементальних), є випадком у діяльності підприємства. Вони не є наслідком існуючої системи, а скоріше відповіддю на нові можливості або загрози. Такими прикладами можуть бути пошук нового виду продукції, придбання ліцензії, зміна технології виробництва чи системи управління, які постають на підставі викликів середовища або ж аналізу стану підприємства, що його здійснюють фахівці. Впровадження організаційних інновацій (несистемних) характеризується більшим ри- зиком, ніж системних, які постають на підставі постійного накопичення знань та інформації. Інноваційну поведінку можна розглядати, враховуючи: 1) обсяг змін, які вони викликають у попередньому асортименті продукції, процесах виробництва та ор- ганізації діяльності фірми; 2) якої кількості напрямків діяльності вони стосуються; 3) як багато функцій, завдань та методів роботи вони змінюють; 4) наскільки нові вироби та процеси відрізняються від попередніх. Застосовуючи даний критерій, інновації можна поділити на: • радикальні, • рекомбінаційні, • модифікаційні. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 37 Серед інновацій радикального типу розрізняються зміни технологічного та організаційного характеру. Радикальні інновації технічного характеру зазвичай стосуються процесу впровадження нової продукції, яка згодом зумовлює необхідність застосування нових технологій. Фірми, які впроваджують нові види про- дукції, намагаються досягнути провідної позиції в обраній ніші на ринку. Впровадження нової продукції часто зумовлює необхідність проведення заходів, спрямованих на створення попиту або задоволення по- тенційного попиту. Технічні інновації радикального характеру спостерігаються відносно рідко. Радикальні інновації організаційного характеру зазвичай базуються на впровадженні нового способу управління підприємством, який може привести до зміни технології виробництва продукції та надання по- слуг. Радикальні інновації організаційного типу можуть виникати на підприємствах, які бажають посісти провідні позиції на ринку, а також тих, які з різних причин постають перед необхідністю змінити засади функціонування. Такі інновації принципово змінюють стратегію та способи управління фірмою. У рамках радикальних інновацій фірма зазвичай використовує нові ресурси, створює нові для себе рішення в техно- логічно-виробничому або організаційному вимірі. Організаційні радикальні інновації, як правило, впрова- джуються та розробляються стихійно, тоді як технічні можуть виникати також внаслідок інкрементальних робіт над новими виробами або ж вдосконалення технології, а також внаслідок одиничних впроваджень окремих ідей. Рекомбінаційний тип інновацій полягає у використанні існуючих технологічних, організаційних та ви- робничих рішень з метою створення нових різновидів продукції, технологій або систем управління. Реком- бінаційні інновації, що стосуються систем управління, спрямовані на поєднання існуючих виробничих фун- кцій або різних технологічних рішень для виробництва нової продукції. Рекомбінаційні інновації, які видозмінюють систему управління підприємством, полягають у поєднанні різних типів організаційного реформування (наприклад, структури, кадрової політики і т.д.) для створення нових рівнів якості у підрозділах, де вони раніше не існували, або для створення нових методів та засобів управління (об'єднання відділів, перенесення повноважень, використання існуючих мотиваційних систем обліку зарплати в тих підрозділах підприємств, де вони раніше не використовувалися). У процесі ре- комбінаційних інновацій зазвичай використовуються ресурси та інформація підприємства. Модифікаційний тип інновацій найчастіше постає на основі вивчення оточення і реагування на потреби клієнтів або поведінку конкурентів. Модифікаційні інновації полягають у незначних змінах існуючого асо- ртименту продукції, технологій і систем управління з метою їх вдосконалення. Модифікації не змінюють функції виробів або процеси виробництва (наприклад, підвищення якості, зменшення витрат внаслідок ви- користання нових матеріалів, запровадження додаткової функції виробу). Вони є наслідком тісних взаємин із клієнтами та гострої конкуренції за задоволення їхніх потреб. Характеристику описаних різновидів інновацій з точки зору обсягу змін, до яких вони призводять, по- дано у таблиці 1. Таблиця 1. Характеристика інновацій Різновиди інновації Критерії радикальна рекомбінаційна модифікаційна Причини інновації Здобуття або утримання позиції лідера, досягнення конкурентноспроможності Диверсифікація, пошук нових ринків, підвищення ефектив- ності управління підприємством Задоволення потреб клієнта Джерела інновації Власні лабораторії, спеціальні колективи, зовнішня експертиза, ідеї Рекомендації клієнтів, внутрішні ідеї, bеnchmarking Рекомендації клієнтів Спосіб впровадження інновації На підставі внутрішньої та зовнішньої експертизи, зазвичай централізований процес Головним чином на підставі внутрішньої експертизи На підставі внутрішніх та зовнішніх вимог, процес значною мірою децентралізований Відносини із споживачами Кооперація, що базується на інно- ваційності (технічні інновації);може бути обмежена (організаційні інновації) Специфікації проектів, кон- трактів Тісно пов'язаний з витрата- ми та стандартами якості Відносини з іншими фірмами обмежені Середньої інтенсивності, в регіоні тапоза регіоном Міцні зв'язки з фірмами регіону Але не працює найголовніший фінансовий інструментарій для реалізації моделі прогресивного розвит- ку України. Якщо в усьому світі 85% усього фінансування проектів йде за рахунок фондового ринку, то в нас лише близько 10%. І в цій ситуації першочергове завдання полягає в тому, щоб розробити і реалізувати таку конкурентоспроможну модель розвитку фондового ринку. А фондовий ринок відпрацьовує дуже ефек- тивні інструменти, одним з яких є так звані венчурні фонди. Такий фонд є ризиковою фінансовою структу- рою, під яку створюється так звана компанія з управління активами. Ця компанія повинна мати статутний фонд не менше 500 тис. євро та емітувати акції. Акції входять до статутного фонду і грають на фондовому ринку, виставляються і котируються. І тільки за рахунок цих котирувань і гри доходність венчурних фондів складає 350–400% річних. Ковалишин П.В. ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 38 Висновок. В умовах української економіки стратегічна політика в першу чергу має на меті забезпечити можливість розвитку за інноваційним типом, а саме - інфраструктуру такого розвитку. Тому інноваційна стратегія розвитку повинна зосередитись, в першу чергу, на інноваціях інфраструктурного та організаційно- управлінського типу, які стосуються розв’язання багатьох важливих загальнодержавних проблем, і перш за все - енергозбереження та екологізації економічного розвитку. Джерела та література 1. Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Укра- їні: Монографія. – К., КНЕУ, 2000. –172 с. 2. Концепція інноваційного розвитку економіки України. Проект. 3. Закон України Про інвестиційну діяльність від 18.09.91 4. Стан розвитку організаційних форм венчурного підприємництва і його інфраструктури в країнах світу та в Україні. Зінченко О.П., Ільчук В.П., Радзієвська Л.Ф., Євтушенко В.М. – К.: НДІСЕП, 2004. – 80 с. 5. Lerner J., Gompers P. The Venture Capital Cycle. 1999. Mit Pr Кулипанов К.А. ПРАКТИЧЕСКАЯ РЕАЛИЗАЦИЯ ОСНОВНЫХ ПАРАМЕТРОВ МОТИВАЦИОННЫХ МОДЕЛЕЙ ТРУДА РАБОТНИКОВ СЕЛЬ- СКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ Одна из основополагающих задач аграрной реформы состоит в том, что преобразование отношений собственности должно способствовать формированию у работников новой мотивации труда, акти- визирующей их трудовую деятельность на достижение высокой эффективности сельскохозяйственного производства. Актуальность исследований развития форм и методов мотивации труда обусловлена аграрной рефор- мой, формированием нового типа экономики. Эти процессы основываются на широком развитии производ- ственной демократии, определяющим свойством которой является усиление роли и значения мотивации труда. Необходимым этапом в исследовании мотивационного механизма является выявление сущности и со- держания категории "мотивация труда" и особенности мотивации аграрного труда в условиях фор- мирования многоукладной экономики. Диапазон определений мотивации в экономической литературе ши- рокий. Удачное определение мотивации труда дают авторы считающие, что это "преобладающие, глубин- ные (а потому относительно устойчивые) и осознаваемые побуждения, определяющие трудовое поведение людей" [1, с.3]. В теории мотивации определяющую роль играет взаимодействие потребности и мотива. Потребности как "движущая сила, внутренний побудитель активности", - определяют мотивы - "осознанная потребность, побуждения к активной деятельности, связанные со стремлением удовлетворения потребности" [2, с.64)] Возникая на основе потребности, мотивы представляют собой ее адекватное отражение. А.Маслоу предпо- ложил, что человек мотивируется удовлетворением серии потребностей, выстроенных в иерархию, в воз- растающем порядке – физиологические, потребности безопасности, социальные потребности, потребности в уважении, потребность самореализации [3, с.279-280]. Однако более приемлемым следует считать ком- плексный подход к мотивации труда человека – учет его духовных и материальных потребностей. В основе мотива лежит определенная потребность – физиологическая или психологическая (потреб- ность в успехе, уважении, власти, самореализации). Потребности невозможно измерить или наблюдать. Об их существовании можно лишь судить по поведению людей, поскольку потребности с целью их удовлетво- рения побуждают людей к определенным действиям. После достижения цели степень удовлетворения по- требностей может быть разная - полное, частичное или неудовлетворение. Возможность удовлетворения потребностей стимулирует работников к увеличению своего трудового вклада в производство, что ведет к увеличению объема материальных и духовных благ. Когда разрыв между потребностями и возможностью их удовлетворения становится слишком большим и в результате работник не получает от своего труда со- ответствующую долю потребительских благ тогда падает эффективность труда. Потребности человека порождают побуждения. Ведущей функцией потребности является функция движущей силы, направляющей всю социальную активность человека. Точка зрения автора сводится к то- му, что мотивация труда - это активизация внутренних движущих сил, побуждающих человека посредством трудовой деятельности удовлетворять свои потребности. ''Исходным пунктом любой экономической систе- мы управления, является включение механизма побуждения к- труду основной производительной силы об- щества - работника, активизации его интересов" [2, с.14]. Интерес это осознанная форма удовлетворения потребностей. Работник мотивирует свое трудовое поведение пропуская факторы внешней среды через призму своего осознания, своих интересов. Рассматривая структуру трудовой мотивации, следует отметить, что она с точки зрения своих содержа- тельных характеристик, способа акцентирования или иных поведенческих доминант проходит ряд фаз и со- стояний, которые соответствуют стадиям социальной зрелости личности работника. Мотивационный механизм формируется под влиянием внутренних и внешних мотивов. Внутренние мотивы определяются и управляются непосредственно человеком как личностью, его мышлением, интел- лектом, уровнем профессионализма и другими положительными и отрицательными моральными качества- ми. Они способны стимулировать трудовую активность работника к самовыражению, самореализации как

Інноваційна модель економічного зростання

Institution

Ähnliche Einträge