VІІІ Міжнародний конґрес україністів

21–24 жовтня 2013 р. в Києві під егідою Міжнародної асоціації україністів відбувся VIII Міжнародний конґрес україністів «Тарас Шевченко і світ україністики: історичні інтерпретації та сучасні рецепції», присвячений 200-річному ювілею Великого Кобзаря....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Шевчук, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Хроніка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107912
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	VІІІ Міжнародний конґрес україністів / О.В. Шевчук // Український історичний журнал. — 2014. — № 1. — С. 219-224. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-107912
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1079122016-10-28T03:02:19Z VІІІ Міжнародний конґрес україністів Шевчук, О.В. Хроніка 21–24 жовтня 2013 р. в Києві під егідою Міжнародної асоціації україністів відбувся VIII Міжнародний конґрес україністів «Тарас Шевченко і світ україністики: історичні інтерпретації та сучасні рецепції», присвячений 200-річному ювілею Великого Кобзаря. 2014 Article VІІІ Міжнародний конґрес україністів / О.В. Шевчук // Український історичний журнал. — 2014. — № 1. — С. 219-224. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107912 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Хроніка Хроніка
spellingShingle	Хроніка Хроніка Шевчук, О.В. VІІІ Міжнародний конґрес україністів Український історичний журнал
description	21–24 жовтня 2013 р. в Києві під егідою Міжнародної асоціації україністів відбувся VIII Міжнародний конґрес україністів «Тарас Шевченко і світ україністики: історичні інтерпретації та сучасні рецепції», присвячений 200-річному ювілею Великого Кобзаря.
format	Article
author	Шевчук, О.В.
author_facet	Шевчук, О.В.
author_sort	Шевчук, О.В.
title	VІІІ Міжнародний конґрес україністів
title_short	VІІІ Міжнародний конґрес україністів
title_full	VІІІ Міжнародний конґрес україністів
title_fullStr	VІІІ Міжнародний конґрес україністів
title_full_unstemmed	VІІІ Міжнародний конґрес україністів
title_sort	vііі міжнародний конґрес україністів
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Хроніка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107912
citation_txt	VІІІ Міжнародний конґрес україністів / О.В. Шевчук // Український історичний журнал. — 2014. — № 1. — С. 219-224. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT ševčukov vííímížnarodnijkongresukraínístív
first_indexed	2025-07-07T20:40:21Z
last_indexed	2025-07-07T20:40:21Z
_version_	1837022127895609344
fulltext	Український історичний журнал. – 2014. – №1 ХРОНІКА 21–24 жовтня 2013 р. в Києві під егідою Міжнародної асоціації україністів від- бувся VIII Міжнародний конґрес україністів «Тарас Шевченко і світ україністики: іс- торичні інтерпретації та сучасні рецепції», присвячений 200-річному ювілею Великого Кобзаря. Науковий захід відбувся за участю 700 зарубіжних і вітчизняних учених з Білорусі, Росії, Молдови, Ґрузії, Азербайджану, Польщі, Словенії, Словаччини, Сербії, Хорватії, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Італії, Австрії, Канади, США, Шотландії, Ізраїлю. До відкриття форуму було приурочено відеопрезентації вітчизняних та зару- біжних видань, серед яких «Повне зібрання творів» Т.Шевченка у 12-ти т. та ін. Із вітанням до учасників конґресу звернулася президент МАУ, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України ака- демік Г.Скрипник, котра наголосила на тому, що нинішні непрості часи, які пережи- ває наша держава, не стали на заваді проведенню форуму. Потужна присутність пред- ставників наукової еліти України та зарубіжжя – свідчення неабиякої уваги наукової громадськості до україністичної проблематики. На пленарному засіданні виступили відомі українські вчені, представники акаде- мічної науки, зокрема академіки О.Онищенко, М.Жулинський, а також гості з Канади, Росії, Словаччини та Польщі. Розмова на пленарному засіданні розгорнулася у площи- ні шевченкознавства й україністики. Вітчизняні вчені присвятили свої виступи шев- ченківській тематиці, закордонні учасники висвітлювали здебільшого україністичну проблематику. Зачином до пленарних доповідей став виступ академіка О.Онищенка про суспільно-гуманітарну складову творчості Тараса Шевченка, чию постать допові- дач інтерпретував як поборника слов’янства, висловивши конструктивну пропозицію про створення інформаційної бази українознавства і представлення її світу поряд з усією слов’янською та літературою про слов’янство. М.Жулинський у доповіді «Тарас Шевченко в духовному просторі України» порушив тему «ресентименту» і «концепту духовного простору». Перше поняття віддзеркалювало стан глибокого обурення й від- чаю Т.Шевченка (після повернення із заслання) у зв’язку з катастрофічним станом України. Натомість концепт духовного простору автор ототожнював з архетипом на- ціональної мови, історії, культури, природи, інакше кажучи – з кореневою системою ет- носу, в якій Шевченків «Кобзар» знаменував собою початок і перспективу визволення нації, відродження історичної пам’яті та національної свідомості. У доповідях закордонних учасників було розкрито стан і перспективи розвитку україністики в різних країнах світу. Так, Р.Сенькусь розповів про українознавство в Канаді за останнє п’ятиріччя. За статистикою, до нього причетні 130 україністів, серед о.В.ШеВчук (киїВ) VІІІ МІЖНАРОДНИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНІСТІВ Український історичний журнал. – 2014. – №1 220 Хроніка яких 21 особа – вихідці з України. Центром українознавства виступає Канадський ін- ститут українських студій (КІУС), який має дві філії: при Альбертському в м. Едмонтон і Торонтському університетах. Понад 20 років КІУС очолював історик З.Когут, із 2012 р. – колишній харків’янин, історик В.Кравченко. У Канаді діють також дрібніші україно- знавчі осередки, як наприклад Освітній центр імені Петра Яцека при Торонтському уні- верситеті, Центр канадсько-українських досліджень при Коледжі св. Андрія, Інститут східно-християнських студій ім. митрополита Андрея (Шептицького). Доповідач інфор- мував про видавничу діяльність українознавців Канади. Так, за останні 5 років вийшло друком 65 монографій і збірників, з яких 60 – англо- та 5 – україномовних. Водночас Р.Сенькусь вказав на труднощі, викликані передусім браком молодих кадрів. Про головні здобутки, проблеми та перспективи розвитку україністики в Російській Федерації розповів у своєму виступі В.Бабенко. Як найчисельніша національна мен- шина – українці посідають третє місце серед етносів Росії – вони залишаються «terra incognita» як для українських, так і російських дослідників, позаяк досі немає узагаль- нюючої комплексної праці з історії етнографії, етнодемографії, матеріальної й духовної культури, фольклору та мови українців Росії. Доповідач зупинився на особливостях дослідження українців у цій країні в пострадянський період, назвав низку науко- вих установ держави, де продовжує розвиватись україністика, у тому числі Оренбурґ, Саратов, Іжевськ, Тюмень, Москва, Кубань, Нижній Новгород, Казань, Владивосток та ін. Про стан україністики у Словаччині доповів д-р іст. наук М.Сополига, зазначив- ши, що одним із центрів українського культурного й наукового життя у цій країні є Музей української культури у Свиднику. Сьогодні продовжують діяти кафедра україн- ської мови і кафедра україністики філософського факультету Пряшівського універси- тету, яка зуміла стати справжнім форпостом словацької україністики. Україністичний напрям у Словаччині також розвиває наукове товариство, що діє в рамках громадсько- го об’єднання «Союз русинів-українців». Україністику Пряшівщини представляють Асоціація україністів і Наукове товариство ім. Т.Шевченка на чолі з М.Мушинкою. Сучасна ситуація, що складається у середовищі української національної меншини у Словаччині, не найкраща. Її подальші кроки доповідач пов’язує з позитивними зміна- ми в економічному, політичному й культурному становищі України, котра має стати центром тяжіння для українців усього світу. Про особливості польської україністики йшлося у виступі професора Вроцлавського університету А.Матусяк, яка підкреслила, що Вроцлав належить до одного з центрів української діаспори. Доповідачка назвала також кілька україністичних центрів, се- ред яких Познанський католицький університет ім. М.Кюрі-Склодовської, кафедри українознавства на філологічному та факультеті міжнародних іполітичних відносин Яґеллонського університету (Краків), кафедра україністики Варшавського універси- тету. А.Матусяк наголосила, що не варто сподіватися на допомогу від України, а слід брати українські справи у свої руки й творити нову картину сучасної та майбутньої україністики. Дев’ятнадцять секцій конґресу репрезентували широке коло гуманітарних дис- циплін: літературознавство, мовознавство, фольклористику, етнологію, освіту, му- зейництво, історію, філософію та різнопрофільні галузі мистецтвознавства, зокрема образотворче, музичне, театральне, декоративне та кіномистецтво. Було заслухано кілька сотень виступів, частина з яких присвячувалася висвітленню проблематики українського й зарубіжного шевченкознавства та сучасній інтерпретації Шевченкової Український історичний журнал. – 2014. – №1 Хроніка 221 спадщини, а інші формували різноаспектний дискурс вітчизняних і закордонних укра- їністичних досліджень у галузі народознавства та мистецтвознавства. «Поетична спадщина Тараса Шевченка: минуле і сьогодення» була предме- том розгляду на літературознавчих секціях (головуючі: В.Назарук, С.Росовецький, О.Сліпушко). У виступах доповідачів постала розлога картина прочитання й осмис- лення спадщини Т.Шевченка в різних часових параметрах: від розкриття специфі- ки окремих виразів, образів, мотивів поезій («Москаль», «Доля», «Пам’ять», «Могила», «Караюсь, мучусь, але не каюсь») до осмислення місця постаті Кобзаря в українсько- му письменстві кінця ХІХ – початку ХХ ст. У роботі секції брали участь дослідники з Канади (Едмонтон), Росії (Санкт-Петербурґ), України (Київ, Харків, Львів, Полтава, Суми, Умань та ін.). Три мовознавчі секції було об’єднано під назвою «Українська літературна мова в активних процесах формування й функціонування – від Тараса Шевченка до сучаснос- ті» (головуючі: П.Гриценко, Г.Півторак, М.Мозер, Л.Масенко). Шляхом аналізу окре- мих концептів, сталих образів, засобами дослідження словотворення, граматичних особливостей поетичних текстів Т.Шевченка, лексики й фразеології його художнього мовлення було показано роль поета в розвитку української мови. У кількох доповідях було актуалізовано питання охорони української мови у сучасних політичних умовах, наголошено на статусності української мови як державної та приділено увагу її діалек- там. Цікаву й різноманітну за тематикою мовознавчу проблематику конґресу представ- ляли науковці з Австрії, Польщі, Угорщини та Росії, а також із Києва, Одеси, Львова, Донецька, Сімферополя, Запоріжжя, Маріуполя, Херсона, Сум, Вінниці, Чернівців, Луцька та Івано-Франківська. Історичні секції зосередили свою роботу на шевченківській тематиці та актуаль- них проблемах дослідження історії України (головуючі: Я.Калакура, Р.Висоцький, М.Корпанюк). Концепт Т.Шевченка розглядався крізь призму його візійності й впливу на державотворчі процеси в Україні на різних історичних етапах і, зокрема, наприкін- ці ХІХ ст., коли українофільство трансформувалося в націоналізм, а також у 1917 р., коли формувався громадсько-політичний рух, а образ Кобзаря ототожнювався з по- тужним просвітницьким рухом. Відтак кілька доповідей стосувалися петербурзького оточення Т.Шевченка (Є.Розальйон-Сошальський), торкались епістолярної спадщи- ни (М.Костомаров). У низці виступів творча шевченкіана поставала в інтерпретації Д.Донцова, А.Скальковського, В.Петрова та галицьких москвофілів. У роботі секцій взяли участь дослідники з Польщі, Росії, України (Київ, Львів, Маріуполь, Херсон, Одеса, Рівне). Філософський напрям на конґресі представляли три секції. Одна з них – «Історія української філософії: пріоритетні дослідницькі напрямки» – охоплювала різноманіт- ну філософську тематику: від епохи українського бароко до радянського періоду (го- ловуючі: С.Йосипенко, В.Масненко). У доповідях розглядалися філософські погляди І.Франка, Й.Сліпого, порівняльна характеристика видатних постатей української та західноєвропейської культури крізь призму філософського мотиву «самітнього ман- дрівника», а також мали місце доповіді узагальненого плану. Водночас дискусія, що виникла на секції, звелася до національної ідентичності та місця в ній філософ- ських поглядів Т.Шевченка. Цю тему було розвинуто також на наступній секції – «Філософсько-антропологічні погляди Т.Шевченка», де розглядалися філософські ас- пекти творчості й мислення Кобзаря в уявленнях філософів ХХ ст. – Д.Чижевського, Ю.Васіяна, Ю.Шевельова та у світлі теорії архетипів. Робота третьої секції – «Тарас Український історичний журнал. – 2014. – №1 222 Хроніка Шевченко і християнство», – за усієї традиційності формулювання теми, що зазвичай передбачало дискусію про те, чи був Т.Шевченко віруючою людиною, а чи атеїстом, ви- являла різне обґрунтування релігійності у житті й творчому шляху митця. Широке коло проблем було порушене на засіданнях мистецтвознавчих підрозділів. Так, роботу музикознавчої секції визначили дві теми, з яких одна – «Культурологічні аспекти музичної шевченкіани», інша – «Художньо-стильові особливості музичної шев- ченкіани» (головуючі: Л.Кияновська, А.Терещенко, А.Калениченко, В.Мішалов). Слід зазначити, що українська музична шевченкіана – це багатюща скарбниця вітчизняної та музики композиторів української діаспори. Представлена вона трьома великими блоками, куди входить музичний фольклор, українська академічна музика та попу- лярна масова музична культура. Безперечно, що тематика доповідей двох секцій да- вала лише наближене уявлення про проблематику як музичної, так і музикознавчої шевченкіани. Шевченківська тематика залишила виразний слід в українській театральній куль- турі. Учасники секції «Театральний вимір шевченкознавчих традицій» працювали за відповідними напрямами (головуючі: Р.Пилипчук, І.Юдкін, В.Гайдабура). Провідне місце посіла проблема шевченківського репертуару – на сцені українського театру, зо- крема в театрі корифеїв, на західноукраїнських землях, у 1920-х рр., на Закарпатті, у період німецької окупації, на сцені франківців. Паралельно з цим у доповідях розкри- валися художньо-естетичні особливості інтерпретації шевченківської тематики. Склад учасників театральної секції конґресу представляли театрознавці з Києва, Харкова, Одеси, Хуста та ін. Історія осягнення шевченківської тематики в екранних мистецтвах та особливості її інтерпретації в українському кінематографі, у творчій лабораторії окремих митців (І.Кавалерідзе, М.Топчій, В.Кричевський, Л.Островська), у різних жанрах вітчизняно- го кіномистецтва (історико-біографічні фільми, документальні телесеріали, ігровий кі- нематограф, телевізійне кіно та кінохроніка) склали концепційне навантаження сек- ції «Образ Тараса Шевченка в екранних мистецтвах» (головуючі: С.Тримбач, Т.Руда). Деякі дослідники порушили питання реалізації новітніх стратегій, пов’язаних із Т.Шевченком і, зокрема, ішлося про проект «Кобзар-200», який реалізовуватиметься в 2014 р. У рамках форуму відбулися дві великі наукові конференції: «Вітчизняна та за- рубіжна україністика на рубежі століть», а також «Українська енциклопедистика» (го- ловуючі: М.Сополига, О.Кушнір, Р.Сенькусь). Ці заходи зібрали велике число учас- ників і, зокрема, закордонних, у тому числі з Росії (Москва, Санкт-Петербурґ, Уфа, Саратов, Воронеж, Бєлґород, Красноярськ, Петрозаводськ, Томськ, Тюмень), Білорусі (Мінськ), Ґрузії (Тбілісі), Молдови (Кишинів), Польщі (Варшава, Вроцлав), Угорщини (Будапешт, Сеґет), Німеччини (Дюссельдорф), Хорватії (Заґреб), Сербії (Белград), Болгарії (Софія), Словаччини (Пряшів), Словенії (Любляна), Італії (Флоренція), Шотландії (Ґлазґо) та ін. Чисельні за складом секції першої конференції, спрямовані на висвітлення україністики за кордоном, відзначалися багатою, цікавою та інформа- ційно насиченою тематикою. Розкривалось значення шевченківської проблематики в культурі й освіті різних країн, висвітлювалися тенденції розвитку сучасної російської україністики, українсько-російсько-білоруські діалоги, українсько-ґрузинські культур- ні зв’язки тощо. Доповідачі торкнулися надто важливого аспекту проблеми – історії, мови, культури української діаспори в умовах посилення асиміляційних та ґлобаліза- ційних процесів. Водночас обговорювалася ідея створення фундаментальної цифрової Український історичний журнал. – 2014. – №1 Хроніка 223 бібліотеки «Україніка» та доповідь «Електронні ресурси еміґраційної шевченкіани ко- лекції зарубіжної україніки НБУ ім. В.Вернадського». Організатором другої конференції – «Українська енциклопедистика» – висту- пив Інститут енциклопедичних досліджень НАН України (головуючі: М.Железняк, І.Матяш). До участі у заході зголосилися науковці з України, Білорусі, Словаччини, Угорщини, Канади, Молдови, Російської Федерації, зокрема Башкортостану, Республіки Комі, Тюмені, Краснодарського краю. Україну представляли доповідачі з Києва, Львова, Одеси, Миколаєва, Острога. На конференцію було винесено широке коло питань – від теоретичних основ енциклопедистики до практичного досвіду ство- рення різнотематичних енциклопедичних видань. У рамках конґресу було проведено шість круглих столів. Літературознавча тема- тика розглядалася на заходах «Шевченко знаний і незнаний», що проходив на базі Київського національного університету ім. Т.Шевченка (головуючий: Ю.Ковалів), а та- кож «Тарас Шевченко і світові обрії духовної взаємодії», котрий організував Інститут літератури ім. Т.Шевченка НАН України (головуючі: С.Гальченко, А.Стаменова). Широкий резонанс викликав круглий стіл «Голодомор в Україні 1932–1933 рр.: ві- дображення та інтерпретації в історії, літературі й мистецтві» (головуючі: В.Борисенко, В.Марочко, П.Вереш (Будапешт, Угорщина). Із доповідями та повідомленнями виступи- ло понад 40 осіб. Розглядались актуальні проблеми дослідження голоду, питання істо- ріографії, оприлюднювалися матеріали, одержані дослідниками у процесі опитування методом усної історії, виявлені в різних жанрах народної творчості, а також відтворені у численних архівних документах. Було порушено проблему голоду серед українців на Північному Кавказі та Кубані. Особливої гостроти набули суперечки щодо термінології (геноцид чи голод?), кількості жертв, методології дослідження. Переважна більшість учасників круглого столу підтримала висновок професора з Угорщини П.Вереша про те, що «міжнародна спільнота визнала найбільший Голодомор в Україні злочином проти людства і людяності», а дискутувати про те, чи був він геноцидом щонаймен- ше неетично. Украй неґативну реакцію викликало твердження одного з дослідників про колабораціонізм певної частини українців із владою у проведенні терору голодом. Так само неґативно сприймалася інформація про применшення масштабів голоду в Україні. У проведенні круглого столу взяли участь дослідники з Росії, Угорщини, України (Київ, Львів, Харків, Одеса, Полтава, Черкаси, Вінниця, Чернівці). У його рамках відбулася презентація книги О.Веселової «Спогади очевидців про Голодомор» та вип.2 збірника «Наукові записки МАУ», присвяченого Голодомору. Інші круглі столи зібрали учасників конґресу довкола трьох тем. Так, один із них було присвячено 80-річчю від дня народження відомого літературознавця, медієвіс- та, автора ґрунтовних досліджень на русинську тематику О.Мишанича (головуючі: Р.Радишевський, М.Сулима). Захід під назвою «Діячі академічної науки та їхній вне- сок у книжну культуру» відбувся в Національному музеї літератури України. Учасники останнього круглого столу – «Соціокультурні трансформації та ідентифікаційні про- цеси в постсоціалістичних країнах» (головуючі: Л.Вахніна, Л.Маркс) сконцентрували увагу на проблематиці міжкультурних зв’язків та діалогу між Україною й зарубіжни- ми країнами, а також національними меншинами нашої країні. До роботи круглого столу була приурочена презентація кількох нових видань Інституту мистецтвознав- ства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України: «Фольклор та мис- тецтво слов’ян в європейському контексті» (Київ, 2012 р.); дослідження Л.Мушкетик «Фольклор українсько-угорського порубіжжя» (Київ, 2013 р.) та ін. Український історичний журнал. – 2014. – №1 224 Хроніка У рамках заключного пленарного засідання, що відбулося 24 жовтня в конфе- ренц-залі НАН України, було заслухано звіти голів секцій конґресу, висловлено чис- ленні побажання та пропозиції щодо діяльності МАУ на перспективу. Зі звітом про роботу асоціації за попередній період виступила її президент академік Г.Скрипник. Оприлюднена доповідачкою інформація засвідчила помітний поступ і викликала од- ностайне схвалення учасників конґресу. Зокрема, було наголошено, що останнім ча- сом удалося налагодити добрі стосунки з україністами з Росії, Білорусі, Словаччини, Угорщини та інших країн, водночас нині МАУ ще недостатньо інтеґрована в наукове середовище Центральної Європи, на чому має зосередитися нове керівництво асоціа- ції. Щодо цього є підстави покладатися на новообраного президента Міжнародної асо- ціації україністів, яким став відомий австрійський славіст Міхаель Мозер. На адресу майбутнього конгресу МАУ було висловлено чимало побажань і пропо- зицій, котрі стосувалися різних аспектів діяльності асоціації. Ішлося про підвищення вимог до доповідей учасників конґресів із метою забезпечення їх якісного відбору, на- голошувалося на необхідності ширшого застосування можливостей сучасних техноло- гій для вдосконалення діяльності МАУ між загальним зібраннями (приміром, інтер- нет-форуми розв’язали б питання масовості заходу, а також дозволили б зосередитися на ключових науково-організаційних питаннях). Необхідно створити постійний бібліо- графічний та історичний портал, куди з усіх українознавчих осередків світу надхо- дила б інформація про новини наукового й культурного життя діаспори. Також було запропоновано тематику майбутніх конференцій, одна з яких могла б бути присвячена проблемі ідентичності на сучасному посткомуністичному просторі, інша – досліджен- ню української діаспори на пострадянських теренах. Численні пропозиції висловили учасники круглих столів, присвячених темі Голодомору в Україні, адресуючи їх сучас- ним історикам, етнологам, фольклористам, освітянам, психологам та політикам.

VІІІ Міжнародний конґрес україністів

Репозитарії

Схожі ресурси