Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження

Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження

Рецензія на книгу: Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження. – К.; Л., 2012. – 219 с. + Додатки (336 с.) + 34 іл.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Білоус, Н.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:Український історичний журнал
Теми:
Рецензії й огляди
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107976
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження / Н.О. Білоус // Український історичний журнал. — 2014. — № 2. — С. 204-208. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-107976
record_format dspace
spelling irk-123456789-1079762016-10-29T03:02:29Z Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження Білоус, Н.О. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження. – К.; Л., 2012. – 219 с. + Додатки (336 с.) + 34 іл. 2014 Article Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження / Н.О. Білоус // Український історичний журнал. — 2014. — № 2. — С. 204-208. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107976 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії й огляди
Рецензії й огляди
spellingShingle Рецензії й огляди
Рецензії й огляди
Білоус, Н.О.
Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження
Український історичний журнал
description Рецензія на книгу: Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження. – К.; Л., 2012. – 219 с. + Додатки (336 с.) + 34 іл.
format Article
author Білоус, Н.О.
author_facet Білоус, Н.О.
author_sort Білоус, Н.О.
title Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження
title_short Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження
title_full Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження
title_fullStr Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження
title_full_unstemmed Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження
title_sort заяць о. громадяни львова хіv–хvііі ст.: правовий статус, склад, походження
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2014
topic_facet Рецензії й огляди
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107976
citation_txt Заяць О. Громадяни Львова ХІV–ХVІІІ ст.: правовий статус, склад, походження / Н.О. Білоус // Український історичний журнал. — 2014. — № 2. — С. 204-208. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series Український історичний журнал
work_keys_str_mv AT bílousno zaâcʹogromadânilʹvovahívhvííístpravovijstatusskladpohodžennâ
first_indexed 2025-07-07T20:47:02Z
last_indexed 2025-07-07T20:47:02Z
_version_ 1837022548510900224
fulltext Український історичний журнал. – 2014. – №2 РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Львівський дослідник Орест Заяць свою монографію присвятив розвитку інституту міського громадянства Львова за тривалий проміжок часу. Як відомо, у ХІV–ХVІІІ ст. це було найбільше міське поселення на україн- ських землях, де проживало етнічно строкате та неоднорідне за територіальним і становим походженням населення. «Справжніми», тоб- то повноправними, мешканцями вважали- ся лише міщани, наділені громадянськими правами. Саме вони були найактивнішою соціальною групою в місті та відрізнялися від інших категорій населення. Прийняття до міського права («jus civile») як необхідна процедура отримання міського громадянства становила початок леґітимної діяльності тієї чи іншої особи в місті, наділяла її певними правами в межах місцевої юрисдикції, зокрема дозволяла корис- туватися вольностями та пільгами, наданими громаді згідно з королівськими привілеями. Інакше кажучи, особа, котра вступала до лав міських громадян, визнавалася повноцінним і повноправним суб’єктом міської громади. Із ме- тою обліку складалися спеціальні реєстри, де відображалася інформація щодо прийняття до міського права1. Добра задокументованість і збереженість міських книг Львова дозволяє вивчати різноманітні аспекти його історії. Основними джерелами для авто- ра дослідження стали чистові, протокольні та рахункові записи про надання міського громадянства у Львові впродовж ХІV–ХVІІІ ст., які в комплексі з ре- штою складових документального масиву уможливили висвітлення широкого кола проблем, пов’язаних із міським громадянством. 1 Див.: Album Civium Leopoliensium: Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388– 1783 / Wyd. A.Janeczek. – Poznań, 2005. – T.1. – 450 s.; T.2. – 291 s. Заяць О. ГрОмадяни ЛьвОва ХІV–ХVІІІ ст.: правОвий статус, скЛад, пОХОдження. – к.; Л., 2012. – 219 с. + дОдатки (336 с.) + 34 ІЛ. Український історичний журнал. – 2014. – №2 Рец, ензії й огляди 205 Монографія складається з п’яти розділів та об’ємних додатків. Перший роз- діл традиційно присвячено огляду джерел й історіографії проблеми. Варто від- значити, що попри те, що міське громадянство Львова вже перебувало в полі зору досліджень як польських (А.Чоловський, Ф.Зубик, А.Ґілевич, Я.Птащник, А.Янечек), так і українських (Я.Кісь, Т.Гошко, М.Капраль) істориків, комплек- сного повноцінного дослідження інституту львівського громадянства досі не існувало. У другому розділі («Правовий статус львівських громадян як соціаль- ної групи») автор спершу розглядає дотичну теми термінологію: міське пра- во, міські обивателі, міське громадянство тощо, наводячи відповідники ла- тинською, польською, німецькою мовами. У другому підрозділі («Права та обов’язки, передбачувані львівським громадянством») розповідається про обсяг прав і привілеїв, котрі ґарантувало отримання міського громадянства. «Львів за значимістю належав до першорядних міст держави й отримував від свого власника – польського короля – численні привілеї, які й були право- вим підґрунтям для комплексу прав та обов’язків міщан-громадян», – зазна- чає автор. Серед найважливіших привілеїв міської громади були привілей на маґдебурзьке право 1356 р. і на судову юрисдикцію міста, надання на міські землі, на право складу товару і дорожнього примусу, на провадження ярмар- ків і торгів2. Водночас отримання міського громадянства накладало обов’язок реґулярно сплачувати податки, яких було чимало: шосовий (на нерухомість), на утримання нічної й денної сторожі, чопове (від виготовлення алкогольних напоїв), чиша (на термінові потреби держави), акциз (від проданих на ринку товарів), коронаційні гроші (податок на коронацію короля), поголовне (на по- криття військових витрат) та ін. Посідання міського громадянства накладало й певні обмеження: у провадженні кар’єри духовної особи, заборону володіти земськими маєтностями та, відповідно, перехід до шляхетського стану. Про різноманітні можливості кар’єрного росту на міських урядах для львів- ських громадян та престижність окремих урядів ідеться у третьому підрозділі («Міське громадянство та урядницька кар’єра»). О.Заяць зробив спробу підра- хувати частку урядників, ідентифікованих у реєстрах прийняття до міського права. Зокрема в 1522–1606 рр. вона складала 43%, у 1610–1666 рр. – 39%, 1707–1727 рр. – 65%. Середня тривалість життя міських урядників, за його підрахунками, становила 45 років, а соціально-політична активність – 21– 24 роки. Крім виборних міських посадовців (райців, війтів, лавників, писарів, синдиків, інстиґаторів тощо), списки яких свого часу опублікував М.Капраль3, у Львові існувало ще багато дрібніших допоміжних урядів, котрі не були пре- стижними, тож рідко фіґурують у книгах прийняття до міського права. Серед останніх такі представники допоміжної міської служби, як возний, кат, нічний бурмистр, рурмистр, пушкар, ключник міської брами, одвірний ратуші, нагля- дач за воскобійнею, міські пахолки. 2 Див.: Привілеї міста Львова (XIV–XVIII ст.) / Упор. М.Капраль, наук. ред. Я.Дашкевич, Р.Шуст. – Л., 2010; Привілеї національних громад міста Львова (XIV–XVIII ст.) / Упор. М.Капраль, наук. ред. Я.Дашкевич, Р.Шуст. – Л., 2000; Економічні привілеї міста Львова XV–XVIII ст.: Привілеї та статути ремісничих цехів та купецьких корпорацій Львова / Упор. М.Капраль. – Л., 2007. 3 Kapral M. Urzędnicy miasta Lwowa w XIII–XVIII w. – Toruń, 2008. Український історичний журнал. – 2014. – №2 206 Рец, ензії й огляди У четвертому підрозділі («Види львівського громадянства») йдеться про громадянство окремих національних громад, яких у місті було три: католиць- ка (польська), українська, вірменська. Представники єврейського населення не допускалися до міського громадянства. Якщо загальноміські привілеї сто- сувалися польської громади в повному обсязі, то громадянські права укра- їнської та вірменської спільнот були суттєво обмеженими. Крім повного, яке належало міщанам-католикам, і обмеженого (українці та вірмени) громадян- ства, існував ще й поділ його на купецьке й ремісниче. Останній ставав деда- лі виразнішим у ХVІІ ст., коли від ремісників вимагали менших внесків при прийнятті громадянства, оскільки вважалося, що вони важче заробляють на життя. Відмінність між ремісничим і купецьким громадянством була настіль- ки великою, що особа, котра хотіла покинути ремесло та зайнятися торгівлею, мала наново переприсягати і приймати громадянство. Ще один тип львівсько- го громадянства походив із просторового поділу міста: залежно від місця про- живання громадянство поділялося на міське й передміське. Передміщан ува- жали «громадянами другого сорту». Отже, резюмує автор, міське громадянство Львова не було монолітним і залежало від етноконфесійної належності, роду занять та місця проживання. Третій розділ («Умови та процес прийняття міського громадянства у Львові») найбільший, оскільки тут висвітлюються важливі процесуальні пи- тання й подробиці, пов’язані з набуттям міського громадянства. У підрозділі «Вимоги до набуття львівського громадянства» докладно перераховано кри- терії, яким необхідно було відповідати аби отримати такий статус. Перший із них – досягнення повноліття або 24-х років. Друга необхідна вимога – бути християнином західного чи східного обряду. Міські урядники ставили пе- решкоди перед юдеями та протестантами, які згадуються в реєстрах при- йняття до міського права лише після зміни віросповідання. Інші два види вимог – законнонародженість (народження у шлюбі) та доброчесність («до- бра слава»). Від охочих стати львівськими міщанами могли вимагати також свідоцтва про вихід із громадянства попереднього місця проживання, адже подвійне громадянство суворо заборонялося. Особи, які приймали міське право, зобов’язувалися сплатити певну суму або подарувати зброю міському арсеналу. Наступним кроком було складання присяги на вірність місту. Її виголошували навколішки перед Святим Розп’яттям, піднявши догори два пальці правої руки. У другому підрозділі («Акт надання громадянства») розповідається про формальний акт прийому в міські громадяни, який відбувався в ратуші під час засідань міської ради. Після ухвалення радою відповідного рішення новий міщанин отримував посвідчення, що документально засвідчувало його новий статус. Міського громадянства у Львові можна було позбутися добровільно. Цю процедуру описано у третьому підрозділі («Втрата міського громадянства»). Подібна ситуація виникала, наприклад, при переїзді на постійне місце про- живання в інший населений пункт, на що була потрібна згода міської ради. Міщани просили в райців «лист про добру поведінку», який надавався після Український історичний журнал. – 2014. – №2 Рец, ензії й огляди 207 «складення міського права». У випадку соціальної деґрадації особи маґістрат застосовував акт позбавлення громадянства. В останньому підрозділі («Інтенсивність прийняття львівського громадян- ства») проаналізовано темпи, періодичність та часові коливання, що впливали на інтенсивність цієї процедури. Підсумовуючи, автор доходить висновку, що досить складні вимоги та процедура набуття громадянства мали на меті віді- брати до міської громади людей із «доброю славою» та фінансово забезпечених. Четвертий розділ («Станове та географічне походження громадян Львова») присвячено розгляду різних проблем, пов’язаних із поповненням міської громади новими членами. Це відбувалося за рахунок трьох станів – міщанства, шляхти й селянства, в окремих випадках – українського та вірмен- ського духівництва. Згідно з підрахунками автора книги, найбільше селян влилося до міської громади впродовж ХVІ–ХVІІ ст., тоді ця частка становила 13,5%. Найпопулярнішою спеціалізацією серед львівських громадян селян- ського походження були ремісничі фахи, пов’язані з харчовим виробництвом. Практика проникання шляхти до числа львівських громадян набула розвитку від 1530-х рр., а найінтенсивніше ці процеси спостерігалися наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст., коли до реєстрів вписалося 15 шляхтичів. Географія похо- дження новоприйнятих міщан була доволі широкою. Значну роль у поповненні львівського міщанства за часів середньовіччя відігравала Силезія, а у ХV– ХVІІІ ст. – Руське воєводство, Перемишльська та Сяноцька землі, Холмщина. З етнічних польських теренів найбільше було вихідців із Сандомирського й Люблінського воєводств, менше – з Мазовії та Великопольщі, Пруссії. Ще мен- ше прибульців було з Італії, Шотландії, Угорщини, Чехії, Швейцарії, німець- ких земель, Туреччини, Волощини, Греції. Цікаво, що мінімальними були мі- ґраційні зв’язки Львова з Волинню, Східним Поділлям та Наддніпрянщиною. У п’ятому розділі («Етноконфесійний та професійний склад львівського міщанства») здійснено характеристику різних етнічних груп та професійного складу новоприйнятих львівських громадян. О.Заяць справедливо наголошує на складності встановлення етнічної та конфесійної належності в ранньо- модерний час, адже писарі не завжди нотували необхідні для цього дані, а антропономастичний метод часто не спрацьовує досконало. У першій чверті ХV ст. у Львові серед прибульців католицького віросповідання простежува- лася виразна перевага німців (349 осіб, або 63% від усіх новоприйнятих мі- щан), у пізніші часи – поляків. Представники некатолицьких етнічних груп на початку ХV ст. становили рекордну меншість: українці – 2%, вірмени – 0,5%. Найбільше українців відзначалося в 1562–1571 рр. – 55 осіб, або 20% від загалу. Проблематично виявити українців у реєстрах ХVІІ ст., оскільки писар не завжди фіксував етнічну або конфесійну належність. І лише з пере- ходом української громади на унію (початок ХVІІІ ст.) писарі в документах почали відрізняти греко-католиків від римо-католиків. Серед новоприйня- тих міщан було також чимало малочисельних етнічних груп: італійці, шот- ландці, англійці, французи вливалися в католицьке середовище, а греки та православні слов’яни автоматично вписувалися до числа українських міщан. Носії нетолерованого віросповідання (так звані неофіти) обирали католицизм. Український історичний журнал. – 2014. – №2 208 Рец, ензії й огляди Сумарно українці становили 10% прийнятих до львівського громадянства в ХV–ХVІІІ ст., але ці дані, на думку автора, занижені через недостатню репре- зентативність реєстрів і труднощі ідентифікації міщанських прізвищ. Огляд професійної структури новоприйнятих міщан дав можливість визначити певні тенденції в розвитку ремесел та торгівлі, кількісне співвідношення між окре- мими професіями. У розлогих висновках, що вдало підсумовують усе дослідження, коротко викладено основний зміст книги й головні спостереження автора, зокрема про те, що львівське громадянство було бажаним – як у часи розквіту міста, так і в період занепаду Львів завжди притягував до себе мешканців не тільки з най- ближчих околиць, а й з далеких місцевостей. Неабиякою заслугою автора стали ретельно складені додатки, що станов- лять більше половини обсягу монографії. Серед них – текстові доповнення, де на прикладі джерел детально висвітлюється професійний склад львівського мі- щанства та спадкування професій, наводяться дані щодо міщан шляхетського походження. Монографічне дослідження доповнюють 16 таблиць, 3 графіки, 4 діаграми, список джерел і літератури, покажчики імен і географічних назв, а також 34 ілюстрації. Книга стане корисною для науковців, викладачів, сту- дентів, усіх, хто цікавиться як історичним минулим ранньомодерного Львова, проблемами міського громадянства, так і загалом українською історією. Н.О.Білоус (Київ)

Схожі ресурси