Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим
Вивчення етнорелігійної ситуації на півострові має важливе суспільнополітичне значення, що обумовлено перманентною загрозою вибуху етноконфесійного протистояння в Криму. В статті автор поставив собі за мету проаналізувати фактори етнічної нестабільності на півострові та механізми налагодження м...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108003 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим / Ю.С. Гранат // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 112. — С. 120-123. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-108003 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1080032016-10-29T03:02:37Z Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим Гранат, Ю.С. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вивчення етнорелігійної ситуації на півострові має важливе суспільнополітичне значення, що обумовлено перманентною загрозою вибуху етноконфесійного протистояння в Криму. В статті автор поставив собі за мету проаналізувати фактори етнічної нестабільності на півострові та механізми налагодження міжконфесійного діалогу, сформулювати ряд практичних рекомендацій, які б сприяли стабілізації релігійної ситуації в регіоні. Методологія даного дослідження передбачає використання принципу історизму, системного, порівняльного підходів, методів аналізу і синтезу. Дослідження ґрунтувалось на універсальних принципах об'єктивності та історизму. Изучение этнорелигиозной ситуации на полуострове имеет важное общественно-политическое значение, что обусловлено перманентной угрозой взрыва этноконфессионального противостояния в Крыму. В статье автор ставил перед собой цель проанализировать факторы этнической нестабильности на полуострове и механизмы достижения межконфессионального диалога, предложить ряд практических рекомендаций, которые бы способствовали стабилизации религиозной ситуации в регионе. Методология данного исследования предусматривает использование принципа историзма, системного, сравнительного подходов, методов анализа и синтеза. Исследование базировалось на универсальных принципах объективности и историзма. In the article author tries to analyze the ethnoconfessional situation on a peninsula, mechanisms of adjusting the interconfessional dialog, and to suggest a number of practical recommendations which would help to stabilize the religious situation in Crimea. Studing of the peninsula ethnoconfessional situation has a great social and political value. It is conditioned by permanent threat of ethnoconfessional confrontation crisis in a region. Methodology of this research foresees the use of principle of historical method, system, comparative approaches, methods of analysis and synthesis. Methods of this research based on universal principles of objectivism and historical method. 2007 Article Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим / Ю.С. Гранат // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 112. — С. 120-123. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108003 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Гранат, Ю.С. Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим Культура народов Причерноморья |
| description |
Вивчення етнорелігійної ситуації на півострові має важливе суспільнополітичне значення, що обумовлено перманентною загрозою вибуху етноконфесійного протистояння в Криму. В статті автор поставив собі за мету проаналізувати фактори етнічної нестабільності на півострові та механізми налагодження міжконфесійного діалогу, сформулювати ряд практичних рекомендацій, які б сприяли стабілізації релігійної ситуації в регіоні. Методологія даного дослідження передбачає використання принципу історизму, системного, порівняльного підходів, методів аналізу і синтезу. Дослідження ґрунтувалось на універсальних принципах об'єктивності та історизму. |
| format |
Article |
| author |
Гранат, Ю.С. |
| author_facet |
Гранат, Ю.С. |
| author_sort |
Гранат, Ю.С. |
| title |
Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим |
| title_short |
Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим |
| title_full |
Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим |
| title_fullStr |
Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим |
| title_full_unstemmed |
Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим |
| title_sort |
проблема гармонізації етноконфесійного простору автономної республіки крим |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108003 |
| citation_txt |
Проблема гармонізації етноконфесійного простору Автономної Республіки Крим / Ю.С. Гранат // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 112. — С. 120-123. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT granatûs problemagarmonízacííetnokonfesíjnogoprostoruavtonomnoírespublíkikrim |
| first_indexed |
2025-07-07T20:49:10Z |
| last_indexed |
2025-07-07T20:49:10Z |
| _version_ |
1837022682609090560 |
| fulltext |
Гранат Ю.С.
ПРОБЛЕМА ГАРМОНІЗАЦІЇ ЕТНОКОНФЕСІЙНОГО ПРОСТОРУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
120
Гранат Ю.С.
ПРОБЛЕМА ГАРМОНІЗАЦІЇ ЕТНОКОНФЕСІЙНОГО ПРОСТОРУ
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Етноконфесійна ситуація в Криму містить у собі конфліктогенний потенціал внаслідок присутності в
регіоні представників депортованих націй (мова йде в першу чергу про кримських татар), що повернулися
на історичну батьківщину, та оформлення взаємовідносин із пануючими етносами регіону (переважно росі-
яни та українці). Тривалий період безконфліктності змінився початком конфліктних відносин (в тому числі
на етноконфесійному ґрунті) з поверненням насильницьки виселених етнічних меншин [9, с. 81].
У цій статті ми ставили собі за мету проаналізувати фактори нестабільності в етноконфесійному сере-
довищі Криму, охарактеризувати механізми налагодження міжконфесійного діалогу та сформулювати ряд
практичних рекомендацій, які б сприяли стабілізації релігійної ситуації в Криму.
Слід зазначити, що проблема гармонізації відносин між конфесіями в регіоні привертає значну увагу
громадськості та науковців. Дана проблема широко висвітлювалась у пресі. Статті в проросійськи (або ж
проукраїнськи) налаштованій православній та кримськотатарській пресі вирізняються різнополярністю ви-
сновків. Проте, науковий доробок вчених з даної теми можна ідентифікувати як початковий етап для до-
кладнішої розробки цієї актуальної проблеми сьогодення. Свій внесок у дослідження та обґрунтування про-
грами стабілізації міжконфесійної ситуації в Криму внесли такі науковці, як В.Григорьянц [3], М.Кирюшко
[6;7], Н.Клес [8], О.Коваль [9], О.Кубеліус [11], І.Курас [13], В.Середа [17], С.Смирнов [18], М.Юрченко
[21] та інші. Вони запропонували досить ефективні підходи до врегулювання міжетнічних та міжконфесій-
них конфліктів. Жодної спеціальної праці монографічного характеру з даної проблематики немає.
Природа етнорелігійної нестабільності в Криму складна, оскільки має цілий комплекс причин і конфлі-
ктогенних факторів (латентних і явних), історичне підґрунтя (факт депортації) і форми боротьби (демон-
страції, мітинги, самозахоплення землі та ін.). Етнорелігійна напруга характеризується масовою невротиза-
цією, на базі якої розвивається загроза культурної асиміляції і відчуття необхідності етнічної консолідації,
причому з обох сторін – православної та мусульманської спільноти. Різко поляризувалися відносини «свої»
– «чужі». «Свої» оцінюються більш позитивно, «чужі» – негативно [16, с. 264, 278].
До того ж, мешканці Криму вирізняються серед інших регіонів України вкрай розмитими уявленнями у
сфері міжконфесійних відносин, зокрема випадків дискримінації на релігійному ґрунті, характеру відносин
між релігійними спільнотами, між церквами та державою. Це підтверджують дані ряду моніторингових
опитувань. Так, за матеріалами зрізу, проведеного протягом березня – серпня 2004 року в трьох регіонах
України – Схід, Захід, Крим вдалося з’ясувати, як люди оцінюють динаміку державно-церковних і міжкон-
фесійних проблем тощо. Частина опитаних на півострові зустрічалися із випадками дискримінації на релі-
гійному ґрунті (наявність релігійних дискримінацій визнало 29%, тобто третина опитаних, в інших регіонах
цей показник значно вищий). Така відповідь може навести на думку, що в сфері міжрелігійних відносин
Крим – найбільш спокійна частина України. Однак, відомо, що на практиці це далеко не так. Виявляється,
що Крим слабо поінформований в таких питаннях. Тут було 79% опитаних, які навіть не знали, що можуть
бути відмови у наданні вихідного дня для богослужіння чи святкування. Схожими виявилися відповіді рес-
пондентів щодо відомих фактів безпідставної відмови в реєстрації статутів релігійних організацій (89%
опитаних в Криму навіть не чули про таке).
Крим також підтвердив відсутність фактів протегування Української православної церкви (УПЦ), яка,
по суті, на півострові є державною, чи то малу обізнаність респондентів з цього питання. Лише п’ята части-
на опитаних засвідчила, що знайома із фактами, коли на шкоду іншим конфесіям влада підтримує тільки
якусь одну. В регіоні лише 27% опитаних знайомі з проблемою забезпеченості релігійних громад площами
для культової діяльності, 26% заявили, що знають про випадками втручання однієї релігійної спільноти
(конфесії чи церкви) у справи іншої. Визначаючи високий рівень проблемності у відносинах між різними
конфесіями, респонденти виявилися майже одностайними в оцінці стану відносин між релігійними органі-
заціями та державними органами влади. Таким чином, ступінь поінформованості суспільства і рівень обі-
знаності його членів на півдні країни є недостатніми. Як показали результати опитування, саме це є основ-
ною причиною зниження рівня толерантності в соціумі й посереднього рівня свобод у релігійній сфері [20,
с. 82-88].
У такому разі, враховуючи дані соціального опитування кримського населення щодо проблем у міжко-
нфесійній сфері, варто окремо зупинитись на факторах нестабільності етноконфесійних відносин в автоно-
мії. Умовно їх можна класифікувати як внутрішні (які мають матеріальну основу (майнові) та пов’язані із
низьким рівнем розвитку суспільної свідомості (незнання, неусвідомлення цінності мирного співжиття, від-
сутність у суспільстві навичок толерантного ставлення до іновіруючих); ті, які мають політичне (поведінка
певної церкви в суспільстві, розуміння церквою мети своєї присутності у світі) і суто релігійне забарвлення
(низький рівень християнської релігійності, незнання основ віри)) та зовнішні (зовнішньополітичні впливи
на етнорелігійну ситуацію в Криму). На перший план виступають проблеми свідомості – індивідуальної,
спільної і суспільної стосовно релігійних протистоянь, самої присутності Церкви в світському житті, недо-
статнє взаєморозуміння між віруючими навіть всередині християнства щодо основних буттєвих проблем.
Пропонуємо до розгляду наступні внутрішні фактори дестабілізації етноконфесійного простору ав-
тономії:
• Недосконалість державної політики та законодавства у сфері релігії та міжнаціональних відносин в
Автономній Республіці Крим (АРК);
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
121
• відкрите зазіхання на релігійну винятковість із однієї з конфесій;
• тенденція до об’єднання релігійних проблем з соціальними, економічними та політичними у свідо-
мості віруючих;
• посередній рівень релігійної обізнаності та суспільної толерантності кримчан;
• проблема культової реституції;
• відсутність єдиної в Україні мусульманської структури; розкол у православ’ї;
• привнесення політичної інтриги в релігійне життя автономії;
• заангажованість мас-медіа.
Подолання кризових ситуацій в етноконфесійному середовищі Криму, роздвоєності релігійної свідомо-
сті людей потребує мобільних ефективних програм діяльності, які б реально забезпечили усунення етноко-
нфесійної напруги, дали можливість внести в релігійну свідомість віруючих гуманістичні орієнтири і цін-
ності мирного співіснування. Тому необхідно розробити цілісну загальнодержавну та регіональні концепції
регулювання міжконфесійних стосунків.
Для оптимізації міжнаціональних відносин у 1992 році була створена постійно діюча Міжконфесійна
рада Криму «Мир – дар Божий» (далі МРК), ініціювали його створення тодішній муфтій Криму Хаджі Емір
Алі Ефенді (Духовне управління мусульман Криму (ДУМК)) та архієпископ Сімферопольський та Кримсь-
кий Лазар (УПЦ) разом із представниками традиційних для півострова конфесій. Підґрунтям формування
цього органу став принцип членства в МРК тільки таких релігійних організацій, що представлені декілько-
ма релігійними громадами та діють в Криму на протязі понад 100 років (прохання Української православної
церкви Київського патріархату (УПЦ КП) вступити до МРК не знайшли підтримки). Учасники цієї органі-
зації вважають за необхідне повернення релігійним центрам майна, діалог з релігійними організаціями з бо-
ку органів державної влади, тісне співробітництво влади з релігійними організаціями та їх лідерами, участь
релігійних лідерів у розробці національних програм з питань міжнаціональних відносин [5, с. 2].
Як альтернатива міжконфесійній раді «Мир – дар Божий» 15 січня 2002 р. був створений відділ «Між-
народної асоціації релігійної свободи» (МАРС). Про це були проінформовані учасники семінару з проблем
міжконфесійної згоди в Сімферополі. В організацію увійшли муфтій Криму, представники Української пра-
вославної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви, духовні управ-
ління караїмів, баптистська церква загальнокримського рівня [15]. Натомість, у згадану міжрелігійну орга-
нізацію, членом якої є владика УПЦ КП в Криму Клімент, представників УПЦ МП не запросили.
Напруженість в МРК проявилася, коли частина її членів (Муфтіят, баптисти) не взяла участі у всеукра-
їнській зустрічі під патронатом східноєвропейського офісу Всесвітньої Ради Церков, яка проходила в Алу-
пці з 20 по 25 травня 2000 р. Невдовзі ДУМК припинило своє членство в МРК. Другим співголовою був об-
раний Ель Давід, голова Духовного управління кримських караїмів [4].
Наприкінці 2002 р. намітилася тенденція до зближення позицій з відновлення діалогу між православ-
ною і мусульманською громадами Криму. Це проявилося, зокрема, у зустрічах Голови Ради міністрів Авто-
номної Республіки Крим Сергія Куніцина з муфтієм мусульман Криму та митрополитом Сімферопольським
і Кримським Лазарем. Сергій Куніцин запропонував Хаджі Емір Алі Ефенді своє сприяння у врегулюванні
конфлікту [12, с. 1].
У результаті проведених зустрічей в 2003 р. муфтій мусульман Криму Еміралі Аблаєв написав листа до
МРК, де акцентував увагу на необхідність відновлення міжконфесійного діалогу в автономії, а також ви-
клав ряд умов, необхідних, на думку муфтія, для нормалізації співробітництва між ДУМК і МРК.
Зокрема, Раді було запропоновано прийняти до свого складу голову Кримської єпархії УПЦ КП єпис-
копа Клімента; наголосити про своє відношення до фактів несанкціонованого, незаконного чи не узгодже-
ного з іншими конфесіями встановлення релігійних символів у публічних місцях, не пов’язаних з розташу-
ванням духовних центрів тих чи інших релігійних організацій; виступити з ініціативою призупинити всі
роботи з відбудови за участю держави зруйнованих духовних центрів у Криму до остаточної гласної неза-
лежної експертної оцінки цих робіт (у тому числі фінансової), або відновлювати з рівною участю держави
всі такі духовні центри одночасно; погодитися з тим, що історія православ’я в Криму «йде в часі задовго до
появи перших служителів Московського Патріархату не тільки в Криму, але й у Росії», і на цій підставі зро-
бити публічну заяву про те, що УПЦ не претендує на історико-духовну і матеріальну спадщину Готської
митрополії, залишаючи його частині православних християн, що своїм походженням нерозривно зв’язана з
її виникненням та існуванням; оголосити про скликання в березні 2003 року кримської конференції з пи-
тання оцінки ефективності роботи Республіканського Комітету у справах релігій при РМ АРК та його кері-
вництва [14, с. 2].
Члени Міжконфесійної ради Криму підтвердила готовність до співробітництва, обговорення спірних
питань з ДУМК. Окремо було наголошено на тому факті, що муфтія постійно запрошували на засідання Ра-
ди та прийняття різних заключних документів [2, с. 4]. Проте муфтій мусульман Криму не повернувся до
МРК, а керівництво Київського Патріархату до цього дня не може увійти до складу Міжконфесійної ради.
Питання стану й тенденцій у релігійному житті півострова виносилось на розгляд Колегії Державного
Комітету (тепер Департамент) у справах релігій. Цей орган забезпечує постійний аналіз теле- і радіопередач
та публікацій на релігійну тематику, роботу аналітичної групи з науковців, релігієзнавців, головну увагу
яких слід зосередити на аналізі тих передач і публікацій, які загострюють міжконфесійні відносини. Для
попередження можливих негативних проявів в етнорелігійному середовищі автономії працює Координа-
ційна рада (за рекомендаціями Державного Комітету у справах релігій (від 12. 05. 1996 р., № 11 – 968/4),
постанова № 271 від 14 серпня 1996 р.), основними завданнями якої є розгляд проблем, пов’язаних з погір-
шенням стану справ у релігійному середовищі, допомога місцевих державних органів у запобіганні негати-
Гранат Ю.С.
ПРОБЛЕМА ГАРМОНІЗАЦІЇ ЕТНОКОНФЕСІЙНОГО ПРОСТОРУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
122
вним процесам, експертиза пропозицій, актів, що стосуються релігійної діяльності, прогнозування релігій-
ної ситуації та іншого [10, с. 3].
Налагодженню контактів також сприяють наукові конференції з етнорелігійної тематики за участю лі-
дерів різних конфесій. Організація конференцій з питань релігії відіграє значну роль у вирішенні конкрет-
них міжконфесійних проблем на загальнокримському рівні.
Отже, фактори нестабільності в етноконфесійному середовищі Криму диктують необхідність у більш
ґрунтовному осмисленні проблем етнорелігійного розвитку Криму. Вивчення форм співвіднесення ситуації
в Криму та в Україні в цілому дає змогу побачити складну й суперечливу картину боротьби різних тенден-
цій, що мають коріння в ментальних структурах минулого, які також пов’язані з надіями на оновлення й
сподіваннями на адекватне прилучення до загальносвітових цивілізаційних процесів. Можна сперечатися й
не знаходити спільного розуміння стосовно минулого, але щодо майбутнього ми зобов’язані шукати й зна-
ходити точки взаємопорозуміння та згоди.
Специфіку й глибинну природу сучасної ситуації в Україні та Криму навряд чи можна визначити за ра-
хунок поверхових пояснень складних і багато в чому унікальних процесів. Найбільш прийнятним стає шлях
цивілізованого і безконфліктного просування до затвердження нових етнорелігійних реалій. Головний тягар
відповідальності лежить на віруючих та їх лідерах. Розуміння важливості цієї обставини здатне стимулюва-
ти розвиток етнонаціональної та релігійної самосвідомості.
В умовах поліконфесійного суспільства особливого значення набувають процеси поглиблення взаємо-
розуміння між різними культурно-конфесійними середовищами, пошук теологічного підґрунтя для діалогу,
не відмовляючись від власної ідентичності. Поліморфність в релігійній сфері не має призводити до проти-
стояння, а лише до взаємодоповнення, злиття конфесійних особливостей в єдину релігійну тканину автоно-
мії. Конфесійні конфлікти виникають не тільки через приналежність до різних релігій, але й через різний
рівень релігійності населення.
До того ж, етноконфесійні конфлікти на пострадянському просторі не є унікальним явищем. Усі вони
мають аналоги в історії, що дозволяє прогнозувати їх розвиток та використати найбільш ефективно засоби
їх вирішення. Крім того, представники окремих конфесій на шляху до Божого одкровення втрачають час на
конфлікти, тим самим віддаляються від істини. Нажаль, роль деструкторів нерідко виконують псевдосвя-
щеники, бажаючи влади і виконуючи радше функції світських функціонерів. Вкрай важливим видається
контроль держави за сферою релігії, інакше церква може перетворитися на бізнес-структуру. Розподіл
культових споруд залишається однією з найгостріших проблем міжконфесійного діалогу в АРК.
Додаткові ускладнення виникали в зв’язку з діями кримської влади, яка продовжувала спроби загаль-
мувати процес репатріації, затягувати питання про надання депортованим землі під забудову, використову-
вала не за призначенням засоби, які надходили на облаштування кримських татар з республіканського бю-
джету. У відповідь випадки самовільного загарбання землі татарами та несанкціонованого будівництва, на
що кримська влада відповідала репресивними діями. Зерна невдоволення переносились на міжнаціональний
та міжконфесійний грунт.
В якості пропозицій щодо гармонізації етноконфесійного простору АРК пропонуємо :
• Організацію постійного етнорелігійного моніторингу на півострові;
• створення кримського регіонального Центру релігійної та етнічної конфліктології, який би продукував
чітку стратегію попередження та вирішення етнорелігійних конфліктів на півострові;
• компроміс можливий через баланс взаємовдовільняючих інтересів. Необхідно визнати конфлікт, чітко
дотримуватись умов договору, високої організації сторін;
• подання точної інформації щодо конфлікту у ЗМІ.
Ми також вважаємо за потрібне сформулювати шляхи подолання локальних релігійних конфліктів :
• Узгодження встановлення релігійної символіки не тільки з владою, але й з представниками інших кон-
фесій в Міжконфесійній Раді Криму;
• створення спільного релігійний орган відповідальності із розподіленням ролей; головування в міжкон-
фесійній раді можна запровадити за зразком щорічної зміни голови організації;
• проблемою гармонізації релігійної ситуації в Криму мають опікуватись не тільки владні структури пів-
острова і держава, але й міжнародні, культурно-громадські, бізнесові групи й організації. Кожна етніч-
на громада має стримувати своїх членів від екстремістських дій заради спільного майбутнього в АРК.
У загальному, з метою запобігання конфліктних ситуацій в етноконфесійному просторі Криму необхід-
ним є проведення збалансованої та багатовекторної національної та конфесійної політики, розробка гнучкої
моделі вирішення конфліктних ситуацій та комплексної стратегії суспільно-політичного і духовного розви-
тку кримських татар, чітке дотримання та внесення позитивних змін до чинного законодавства з метою по-
кращення законів у сфері міжконфесійних відносин; створення наукових центрів та колективів вчених, які б
могли реалізувати здійснення постійного етноконфесійного моніторингу на місцевому рівні за участю нау-
ковців. Ряд вищезгаданих заходів активно реалізується на практиці за допомогою діяльності МРК, Комітету
у справах релігій при РМ АРК, а також міжрелігійних конференцій. Запропоновані рекомендації могли б
стати саме тими підвалинами, на яких можлива стабілізація етнорелігійної ситуації в Криму, а зрештою –
утвердження міжнаціонального миру та злагоди на півострові.
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
123
Джерела та література
1. Бабинов Ю.Л. Государственно-церковные отношения в России, СССР, СНГ. – Севастополь, 2003. – 231
с.
2. В МРК ”Мир – дар Божий” // Таврида православная. – 2003. – № 5.
3. Григорьянц В. К вопросу о государственно-конфессиональных отношениях в Украине и АРК. – Сим-
ферополь, 2003. – 44 с.
4. Довідка щодо МКР // Поточний архів Комітету у справах релігій АРК. Документ від 3. 11. 05 № 648/Г -
43/2.
5. Заключительный документ Межконфессиональной конференции «Мир – дар Божий» // Крымские изве-
стия. – 1992. – 9 декабря.
6. Кирюшко М. Мусульмане и христиане: анализ воззрений и поиски взаимопонимания // Арраид. – 2004.
– № 1.
7. Кирюшко М. Християни і мусульмани: від протистояння до діалогу // Соціум. – 2003. – № 13.
8. Клес Н. Міжконфесійний і міжетнічний діалог: запобігання конфліктам // Релігія і суспільство в Украї-
ні: фактори змін (Матеріали міжконфесійної конференції 15-16 травня 1998 р.). – К., 1998. – С. 79 – 90.
9. Коваль О. А. Міжетнічний конфлікт у контексті національної безпеки України: теоретичний аспект //
Стратегічна панорама. – 2000. – № 3 – 4.
10. Координационный Совет при правительстве АРК по преодолению негативных явлений в религиозной
среде // Крымская газета. – 1999. – 30 августа.
11. Кубеліус О. А. Північний Кавказ – Україна: ісламський фактор у подоланні кризових явищ // Стратегі-
чна панорама. – 2000. – № 3 – 4. – С. 170 – 178.
12. Куницын предложил Хаджи Эмирали Эфенди поддержку // Крымская газета – 2002. – 5 декабря.
13. Курас І. В. Етнополітика. Історія і сучасність. – К.: ІПІЕНД, 1999. – 656 с.
14. Муфтий поставил условия Митрополиту // Голос Крыма. – 2003. – 31 января.
15. Полянский А.Н. Крымские татары: возможен ли конфликт на полуостро-
ве?//http://search.rambler.n/news.maint. 2 php.
16. Садохин А.Л. Грушевицкая Л.Г. Этнология. – М., 2001. – 303 с.
17. Середа В. У пошуках злагоди // Політика і час. – 1995. – № 6. – С. 26 – 30.
18. Смирнов С. Конфесій багато, закон же для всіх один // Віче. – 1999. – № 3. – С. 124 – 130.
19. Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві. Моніторинг дотримання прав мен-
шин // Європа XXI. – 2002. – Випуск 7.
20. Утвердження толерантності в українському суспільстві шляхом крос-регіональних і багатовимірних
моніторингів релігійних процесів / Стан релігійної свободи і рівня толерантності в регіонах України: (за
результатами опитування) // Релігійна панорама. – 2004. – №8-9.
21. Юрченко М.М. Етнонаціональна політика як фактор державотворення в Україні: Автореф. дис. канд. …
іст.наук. – Одеса, 1998. – 16с.
Долгих А.В.
ЭЛЕМЕНТЫ ШАМАНИЗМА В РЕЛИГИОЗНЫХ ПРЕДСТАВЛЕНИЯХ
РАННИХ СКИФОВ
На данный момент достигнуты значительные результаты в изучении материальной культуры, этничес-
кого и социального состава ранних скифов. Но вопросы, связанные с системой религиозных представлений
раннескифского населения, остаются малоизученными. Еще менее изучен вопрос о наличии в скифских ве-
рованиях элементов шаманизма. Религиозные представления скифов исследовались многими авторами [3;
5; 13; 14, с.115–133; 19, с.120–122]. Непосредственный вклад в разработку тематики сделан исследователя-
ми явлений шаманизма у ранних скифов [3, с.57; 5, с.3–16; 19, с.122–123; 24, с.291–293].
Цель данной работы заключается в том, чтобы показать, что религия ранних скифов сохранила много
элементов шаманизма.
Шаманизм – древняя повсеместно распространенная форма религии, при которой посредником между
обществом и потусторонними сферами становится шаман [11, с.13]. Ранее исследователи [20, с.266] отно-
сили шаманизм к концу общинно-родовой эпохи и помещали перед ним тотемизм, анимизм и целый ряд
культов. Нам представляется более объективным современный взгляд на эту проблему, который определяет
возникновение шаманской культуры как естественный этап в становлении религиозных воззрений челове-
ка, при котором три основных элемента: анимизм, тотемизм и собственно посредническая деятельность
шамана – составляли основу шаманизма и являли собой целостную картину [2, с.19].
Шаман – человек, обладающий особыми способностями и навыками, позволяющими ему входить в
специальное экстатическое состояние. В этом состоянии мозг шамана активизируется таким образом, что
происходит «ток» информации из бессознательного в область сознательного. В предположении, что бессо-
знательное аккумулирует весь опыт человечества [26, с.46–52], и что именно такого рода «ток», возникший
спонтанно, объясняет феномен интуиции, можно сказать, что шаман имеет способность сознательно, испо-
льзуя определенные техники, получить доступ к некоему информационному полю (или его участкам) Все-
ленной. Это поле есть та сфера, которую принято определять как место обитания душ, духов, божеств [20,
с.260–270; 11, с.13; 24, с.14-23]. Социальная задача шамана, являющаяся следствием его способностей, сос-
тоит в том, чтобы выполнять действия, связанные с душей человека, или контактировать с духами и божес-
http://search.rambler.n/news.maint
|