Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді»)

Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді»)

Стаття досліджує розвиток образу ахейської царівни Іфігенії за твором Евріпіда "Іфігенія в Тавриді". Значну увагу приділено головним соціокультурним чинникам, які вплинули на творчість великого трагіка....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2007
1. Verfasser: Гура, Н.П.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Schriftenreihe:Культура народов Причерноморья
Schlagworte:
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108114
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді») / Н.П. Гура // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 119. — С. 41-43. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-108114
record_format dspace
spelling irk-123456789-1081142016-10-30T03:03:09Z Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді») Гура, Н.П. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Стаття досліджує розвиток образу ахейської царівни Іфігенії за твором Евріпіда "Іфігенія в Тавриді". Значну увагу приділено головним соціокультурним чинникам, які вплинули на творчість великого трагіка. Статья исследует развитие образа ахейской царевны Ифигении по произведению Еврипида "Ифигения в Тавриде". Значительное внимание уделено основным социально-культурным факторам, которые повлияли на творчество великого трагика. The article deals with the development of Iphigeneia's image in the work of Euripides "Iphigeneia in Tauris". The considerable attention is given to the main social and cultural factors, which have influenced great tragedian's creative work. 2007 Article Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді») / Н.П. Гура // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 119. — С. 41-43. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108114 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Гура, Н.П.
Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді»)
Культура народов Причерноморья
description Стаття досліджує розвиток образу ахейської царівни Іфігенії за твором Евріпіда "Іфігенія в Тавриді". Значну увагу приділено головним соціокультурним чинникам, які вплинули на творчість великого трагіка.
format Article
author Гура, Н.П.
author_facet Гура, Н.П.
author_sort Гура, Н.П.
title Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді»)
title_short Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді»)
title_full Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді»)
title_fullStr Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді»)
title_full_unstemmed Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді»)
title_sort основні тенденції кризи грецького поліса в творчості евріпіда (на матеріалі трагедії «іфігенія в тавриді»)
publisher Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate 2007
topic_facet Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108114
citation_txt Основні тенденції кризи грецького поліса в творчості Евріпіда (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді») / Н.П. Гура // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 119. — С. 41-43. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv AT guranp osnovnítendencííkrizigrecʹkogopolísavtvorčostíevrípídanamateríalítragedííífígeníâvtavridí
first_indexed 2025-07-07T20:56:55Z
last_indexed 2025-07-07T20:56:55Z
_version_ 1837023170453831680
fulltext Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 41 Гура Н.П. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ КРИЗИ ГРЕЦЬКОГО ПОЛІСА В ТВОРЧОСТІ ЕВРІПІДА (на матеріалі трагедії «Іфігенія в Тавриді») Театр часів грецького полісу був складовою частиною суспільного життя і державної політики, про що свідчила наявність магістратів, що відповідали за театральне життя, а також виділення коштів з державного бюджету на організацію святкувань і постановок. Трагедія, яка панувала у той час у театрі, для греків була більше, ніж просто літературний жанр. У ній втілилися не тільки колізії людського буття: життя і смерть, чесність і несправедливість, фаталізм і героїзм, доблесть і низькість, – але й суспільно-політичні події, жит- тєво важливі для жителів Афін. Як пише О.М. Фрайденберг:«з кінця V в. і початку IV в. відбувається злам всього стародавнього суспі- льства у всіх його формах, зокрема гносеологічних» [3, с. 507]. Криза демократичного поліса похитнула те, що здавалося непорушним – віру в богів і їх пророцтва. У цивільний культ грецьких общин було введено нове божество – Тиха – богиня “несподіваності долі”. У ній древні греки бачили грізну силу, що примхливо керує життям людей, і сподівалися, що вона буде прихильна до них. Мистецтво миттєво реагує на суспільно-соціальні зміни, що відбуваються в полісі. Смертні підносяться до рівня безсмертних, а ті, у свою чергу, отримують людські риси. Відбувається зрушення свідомості і традиційна міфологія деформується. Це призводить до того, що «релігія поступово виділяється в окрему галузь і народжується нове мистецтво» [3, с. 507], яке не спирається на релігію, і як відзначають А.А. Гроз- дєв і А. Піотровський, «набуває “світського” характеру» [1, с. 68]. Культові сюжети перетворюються на за- хоплюючу і абсолютно “земну” драму. Змінюються і складові частини трагедії. Місце ритуальних елемен- тів – урочистої процесії, жертвоприношення, поступово посідають драматичні ситуації, зумовлені новим життєвим устроєм і соціально-побутовою дійсністю. Рушійною силою стає гра акторів, а основною стихією – драматизм. «У розв'язці трагедії ритуальну заплачку все більше витісняє прийом “ананорисмосу” тобто визнання, що стає надзвичайно популярним на той час. Герой трагедії за цілою низкою складних доказів, в ланцюзі заплутаних подій знаходить батька, сина, брата, сестру» [1, с. 68]. Палка зацікавленість Еврипіда драматичною дією призводить до ускладнення драматичних колізій, за- міни перипетії новим художнім прийомом – інтригою, яку замислює сам герой. Його особиста мужність, спритність і винахідливість допомагають скористатися влучним моментом або збігом обставин і вийти пе- реможцем з найризикованіших ситуацій. Інтрига дозволяла поетові розплутати всі суперечності, ставала причиною щасливого кінця дії і все більше віддаляла його твори від традицій класичної давньогрецької трагедії, розроблених Есхілом і Софоклом. Класична трагедія ґрунтувалася на непередбачених людських помилках, причиною яких була людська незрячість. За визначенням О.М. Фрайденберг, основою трагічної помилки є «омана, тому що людина сприймає уявне за справжнє, справжнє за уявне – але не в зоровому сенсі, а в етичному » [3, с. 511]. Відпо- відно трагічна помилка призводила до запізнілого розкриття таємниці, яка до цього була прихована. Трагі- чна загадковість завжди високоетична і її розуміння пов'язане прямо або посередньо з божеством, і лише воно її здійснювало. «Значення “прихованого” і “розкритого”, “невидимого” і “видимого” в трагедії носить релігійний, етичний характер» [3, с. 512]. Людина в класичній давньогрецькій трагедії – це виконавець божественної волі, знаряддя перипетії, а отже, пасивна за своєю природою. Її активні дії лише призводять до помилки. Так, драма Агамемнона в трагедії “Іфігенія в Авліді” полягає в тому, що, посилаючи раба з таємним листом до дружини, він намага- ється активно протистояти долі, але цим лише ускладнює своє хитке становище головнокомандувача об'єд- наного грецького війська. Подібна ситуація відбувається і з Іфігенією, бажання якої уникнути своєї долі може призвести до братовбивчої війни в ахейському таборі. Це переконує нас у правильності висновків О.М. Фрайденберг, яка, аналізуючи давньогрецьку траге- дію, пише: «Концепція трагічної дії така, що праведний герой переживає “покірність”; активний – терпить крах. Конструктивно трагедія будується на акцентуванні однієї категорії пасиву, що панує над активом. За змістом це протиставлення пасива активу носить етичний, етико-релігійний характер [3, с. 511]. Але, як ми відзначали вище, відбувається соціокультурне зрушення, яке несе за собою ґрунтовні зміни на всіх рівнях суспільства. Цей процес вплинув і на класичну давньогрецьку трагедію. У творчості Евріпіда з'являються драми нового типу, так звані «трагедії інтриги» [4, с. 48], яскравою представницею яких є “Іфігенія в Тав- риді”. Ця трагедія постійно привертала до себе увагу дослідників. Спектр інтересів літературознавців був надзвичайно різноманітним, починаючи з географічного положення місця дії (В. Петр «О месте действия в трагедии Еврипида «Ифигения в Тавриде» 1910), дати написання (Ю.В. Откупщиков «О датировке трагедии Еврипида «Ифигения в Тавриде» 1965), ролі знамень і мантики в розвитку дії (А.К. Гаврилов «Знаменья и действие-мантика в “Ифигения в Тавриде” Еврипида» (1982), «Трагедия Еврипида и афинское просвещение» (1995)) до власне аналізу твору в роботах В.Н. Ярхо «Античная драма. Технология мастерства» (1990) и «Древнегреческая литература. Трагедия» (2000), «Еврипид: трагедия интриги и случая» (2001). Незважаючи на широкий діапазон наукового аналізу, подані роботи носять або загальний характер, або зосереджені на вивченні конкретного питання, тому центральний образ драми залишився недостатньо дослідженим. Гура Н.П. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ КРИЗИ ГРЕЦЬКОГО ПОЛІСА В ТВОРЧОСТІ ЕВРІПІДА 42 У зв'язку з вищезазначеним, метою поданої статті є дослідження динаміки розвитку образу Іфігенії на матеріалі трагедії Евріпіда «Іфігенія в Тавриді» в контексті зміни соціокультурної парадигми грецького су- спільства. У трагедії автор зосереджує увагу на мінливостях долі головної героїні, яка впадає з однієї крайнощі в іншу: від повного відчаю до беззастережного щастя. Таке розуміння сенсу буття пов'язане з тим, що на від- міну від Есхіла і Софокла, Евріпід не вірив у божественну справедливість і непорушність божественного світопорядку, а людське життя сприймав як постійну зміну зльотів і падінь, викликаних або природою лю- дини, або фатумом. У центрі драми – доля сумнозвісної ахейської царівни Іфігенії, образ якої в кращих традиціях класичної давньогрецької трагедії майже до середини твору залишається пасивним. Вона живе своїми спогадами про минуле. Це більше не радісна дівчина-підліток, яку всі люблять і навіть не «героїня» Еллади, що пожертву- вала собою заради батьківщини, а сувора жриця жорстокої богині. Врятована Артемідою, але позбавлена домівки, сім'ї і забута всіма, Іфігенія вимушена ледве животіти в далекій Тавриді. Нещасна жертва стала нещасним катом. А тепер у суворій країні цій – Негостинного моря гостя – Без вітчизни, без мужа, без друга живу, Без дітей – наречена-вигнанка… [2, с. 346]. Нічне сновидіння повертає Іфігенію в рідний Аргос, під дах отчого дому, який почав руйнуватися від землетрусу. Уціліла лише одна колона, наділена людським голосом, з капітелі якої струмує золоте волосся. Саме її Іфігенія окроплює священною вологою, як неодноразово вона робила з чужоземцями, приреченими на смерть. Провівши паралелі, Іфігенія ототожнила колону, що залишилася, з останньою опорою і надією роду – Орестом, а свої дії з поминальним обрядом по померлому братові. Віщий сон лише посилює ситуа- цію, оскільки героїня неправильно тлумачить його і ледве не втрачає невпізнаного брата та його друга. Ка- тастрофа неминуча. Все це шматочки однієї мозаїки, яка вкладається в струнку картину класичної давньо- грецької трагедії. Залишаючись вірним собі, Евріпід зберігає внутрішній конфлікт героїні – її подвійне ставлення до ба- тьківщини і батька. З одного боку, вона не може пробачити їм заклання в Авліді: Вмить я б відомстилася, Авліду тут їм влаштувала, в Таврії, За те, що, мов телицю, на заріз мене Тягли данайці; батько – за жерця їм був [2, с. 349]. З іншої – всепрощаюча любов і неможливість жити на чужині, що підсилює психологізм зображення головної героїні: А вождь, кого всі мали за щасливого?.. Загинув він?.. Ой, леле! Як це сталося? О горе, горе – вбивці, та й убитому!.. [2, с. 356]. Поява двох приречених на смерть полонених, серед яких жриця знаходить давно оплаканого брата, по- вністю змінює ситуацію. Майстерно змальована сцена пізнавання є поворотним пунктом розвитку не тільки всієї трагедії, але й характеру головної героїні. Пасивність залишена в минулому і перед нами – нова Іфіге- нія, яка прагне жити. Її існування наповнюється сенсом життя, а поява брата дає їй надію на повернення. Яке ж то щастя!.. Годі словом виразить. Що сказати тут?.. І не мріялось!.. Межа див усіх! [2, с. 367]. Таким чином, зображуючи суперечливий емоційний стан героїні і показуючи глибину її страждань, трагік жертвує сюжетною «послідовністю». Він знову повертається до того, що відрізняє його творчість від решти трагіків, а саме «зображення не тільки страждаючої людини, але й такої, що змінюється серед супе- речливих пристрастей» [5, з. 183]. Іфігенія залишилася вірна собі, переживши зраду батька, уявну смерть і розлуку з сім'єю і батьківщи- ною, оскільки константа її характеру – жертовність. Вона, як і в трагедії «Іфігенія в Авліді», готова віддати своє життя заради брата і майбутнього свого роду: Ну, що ж… Не завагаюсь. Хай загину тут, Аби лиш ти живий був … [2, с. 371] Але рамки трагедії інтриги надають певної свободи дій. А критична ситуація стимулює активність жриці Артеміди. У хід йде винахідливість героїні, яка на свою користь трактує пророкування Дельфійсько- го оракула, відомого своєю смисловою багатозначністю. Не сміючи заважати справам брата – доставити кумир Артеміди до Аттики, Іфігенія прагне отримати з пророцтва максимальну користь і повернутися на батьківщину. Будучи сестрою Ореста – земний варіант божественних близнят Аполлона і Артеміди, Іфіге- нія як і кумир її покровительки “впала” таврам з небес, оскільки була перенесена туди богинею після жерт- воприношення в Авліді. Цей факт і кровна спорідненість дозволили їй асоціювати себе з пророцтвом оракула, а Оресту скорис- татися не тільки авторитетом бога, але й підтримкою його сестри. Таким чином, дії нібито зухвалі щодо божественної волі, але сміливі, подаються Евріпідом, як бажані богами. Так, озвучена Піладом в Пролозі ідея активної участі людини у формуванні своїй долі знаходить свою реалізацію в другій частині. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 43 … Одважний раз одразу йде На небезпеки; боягуз – лиш пхинькає [2, с. 344]. Охоплена ідеєю порятунку, героїня активно “творить” інтригу і обмірковує подальший план, який по- будований на містифікації. Взявши за основу реальний факт – убивство Орестом матері, Іфігенія пояснює царю варварів, Фоанту, необхідність обмивання полонених і статуї скверною, яка лежить на матеревбивце- ві. Тим самим вона звільняє дорогу для винесення статуї, втечі полонених і скеровує план достовірності в план уявності, що характерний для інтриги. Двозначні пояснення жриці спричиняють такі наслідки, які приводять до успіху справи, задуманої нею, і здійснені Орестом і Піладом. Друзі усвідомлюють необхід- ність активного втручання в події, що розгортаються. …доля усміхнулась нам. Але хто сам рішучий та завзятіший, То радше божество йому сприятиме [2, с. 368]. Знамення богів лише підтверджують правомірність їхніх дій. Життєво активна героїня і її брат не за- лишається без божественної підтримки, як це було в класичній трагедії. Афіна, що з'явилася в кінці трагедії, є гарантом їх порятунку і підтвердженням правильності їх вчинків. Використання прийому deus ex machina дозволяє драматургові не тільки змінити реальний хід подій, але й упорядкувати “сум'яття”, яке панує на обох рівнях розповіді: божественному і людському. Дії людей відбуваються тільки з божественного схвалення, що вказує на зміну парадигми світосприй- няття і оцінювання місця людини у світі. А використання Евріпідом нового прийому – інтриги призводить до створення нового типу героя – активного за своєю суттю, здатного протистояти життєвим негараздам і брати участь у зміні особистої долі. Іфігенія стає героїнею, подолавши свою пасивність і зазнавши змін упродовж п'єси. Евріпід зберігає в Іфігенії людські риси: жертовність, любов до батьківщини і сім'ї та наділяє її новими якостями: хитрістю, сміливістю і відвагою. Саме ця нероздільна єдність створює динаміку образу, що не характерна для класич- ної давньогрецької трагедії. Таким чином, відокремлення особи і критичне ставлення до міфу – магістраль- ні тенденції нового світогляду, знайшли своє втілення в творчості одного з найбільших трагіків Давньої Греції. Джерела та література 1. Гроздев А.А., Пиотровский А. История европейского театра. – М.: АСАDEMIA, 1931. – 215 с. 2. Евріпід Іфігенія в Тавріді// Евріпід Трагедії. – К.: Основи, 1993. – С. 341 – 388. 3. Фрайденберг О.М. Происхождение литературной интриги //Сборник статей по вторичным моделирую- щим системам. – Тарту: Тартуский государственный университет, 1973. – С. 497- 512. 4. Ярхо В.Н. Античная драма, технология мастерства. – М.: Высшая школа, 1990. – 144 с. 5. Ярхо В.Н. Древнегреческая литература. Трагедия. – М.: Лабиринт, 2000. – 352 с.

Ähnliche Einträge