Функціональні особливості категорії пасивного стану
Gespeichert in:
| Datum: | 2001 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2001
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108323 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Функціональні особливості категорії пасивного стану / Н.П. Поліщук // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 25. — С. 97-100. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-108323 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1083232016-11-03T03:02:13Z Функціональні особливості категорії пасивного стану Поліщук, Н.П. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 2001 Article Функціональні особливості категорії пасивного стану / Н.П. Поліщук // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 25. — С. 97-100. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108323 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Поліщук, Н.П. Функціональні особливості категорії пасивного стану Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Поліщук, Н.П. |
| author_facet |
Поліщук, Н.П. |
| author_sort |
Поліщук, Н.П. |
| title |
Функціональні особливості категорії пасивного стану |
| title_short |
Функціональні особливості категорії пасивного стану |
| title_full |
Функціональні особливості категорії пасивного стану |
| title_fullStr |
Функціональні особливості категорії пасивного стану |
| title_full_unstemmed |
Функціональні особливості категорії пасивного стану |
| title_sort |
функціональні особливості категорії пасивного стану |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108323 |
| citation_txt |
Функціональні особливості категорії пасивного стану / Н.П. Поліщук // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 25. — С. 97-100. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT políŝuknp funkcíonalʹníosoblivostíkategoríípasivnogostanu |
| first_indexed |
2025-07-07T21:21:16Z |
| last_indexed |
2025-07-07T21:21:16Z |
| _version_ |
1837024702206312448 |
| fulltext |
1
Поліщук Н.П.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ КАТЕГОРІЇ ПАСИВНОГО СТАНУ
Категорія стану має власне значення, так само як час і число. На цій підставі визначення стану буду-
ється як смислове. Найбільш поширений опис станового значення - "вираження відношень між суб'єктом і
об'єктом завжди ті ж самі: суб'єкт виконує дію, а об'єкт йому підпорядковується: це випливає із самого їх-
нього визначення" [1: 46].
Існує і така думка: “активний і пасивний стани позначають ті ж самі відношення дійсності” [2: 45]. Ін-
акше кажучи, між становими формами взагалі немає значної різниці.
Звертаючись до даної проблеми, одні вчені розглядають стан як відношення дієслова-присудка до пі-
дмета речення. Це визначення можна назвати синтаксичним. Інші визначають стан як відношення дії до
його суб'єкта, що є семантичним визначенням категорії стану. "Іноді до цієї, самої суттєвої різниці між пі-
дходами до стану, приєднуються вторинні, які випливають із питання про те, чи варто враховувати дода-
ток-об'єкт. У такому випадку в синтаксичному визначенні стану з'являється різновид: стан як відношення
дієслова-присудка до підмета і додатка в реченні. Такий же різновид з'являється в семантичному визна-
ченні: стан як відношення дії до його суб'єкта й об'єкта " [3: 56].
Підкреслимо, що семантичною основою пасивних конструкцій є вираження такого стану суб'єкта,
який викликаний дією об'єкта . Отже, дія об'єкта є причиною стану суб'єкта.
Варто враховувати "той факт, що окремі партиципанти, які входять у тлумачення ситуації, названої
дієсловом, можуть регулярно не позначатися в реченні за допомогою актантів, що має суттєве значення
для характеристики відношень між семантикою і синтаксисом" [4: 11]. Різноманітні станові форми вжи-
ваються в різних структурних типах речення, що дозволяє відрізняти дієслівну категорію стану від інших
дієслівних категорій. Інакше кажучи, категорія стану на відміну від інших морфологічних дієслівних кате-
горій більш тісно пов'язана із синтаксисом речення . Такий зв'язок із синтаксисом визначається змістом
станової опозиції - позначенням різних типів відповідностей між членами речення і партиципантами ситу-
ації .
Актуальним представляється таке визначення: "стан є дворівнева граматична категорія, на більш гли-
бинному рівні стан полягає у відношенні дії до його суб'єкта і виражається в морфології та семантиці діє-
слівного слова. На більш поверхневому рівні стан полягає у відношенні дієслова-присудка речення до пі-
дмета. Перший рівень має особливу назву - діатеза. Другий рівень називається тим же словом, що і стан
взагалі, станом у вузькому смислі слова. Опис стану в кожній окремій мові повинен полягати в описові
кожного рівня окремо і у вказівці потім правил співвіднесення другого рівня з першим" [3: 46]. У такому
випадку, поняття діатези є визначальним при описові синтаксичної категорії стану.
Варто підкреслити, що співвіднесення між глибинними і поверхневими структурами, тобто розмежу-
вання між семантичним і синтаксичним рівнями, лежить в основі концепції діатез і станів . Одне з центра-
льних місць при описові ситуації посідає число і природа її учасників /партиципантів/. Дієслово, як відо-
мо, є ядром ситуації. Навколо нього групуються основні учасники ситуації, або семантичні актанти. Вони
розподіляються на суб'єкти і об'єкти, які відрізняються ступенем залежності від ядра й ієрархічною упоря-
дкованістю. На поверхневому, синтаксичному рівні семантичні актанти виступають як члени речення
/суб'єкти, об'єкти, обставини, означення/. Визначенням діатези є схема відповідності між одиницями син-
таксичного рівня й одиницями семантичного рівня . У зв'язку з цим категорія стану розглядається як зміна
діатези, тобто таке зрушення схеми відповідності між одиницями семантичного і синтаксичного рівнів,
яка регулярно утворює цілі лексико-семантичні класи, що обов'язково сполучено з однаковою зміною пре-
супозиційних значень для всіх цих класів дієслів . Розглядаючи дане визначення, можна зробити висно-
вок, що стан характеризується високим ступенем регулярності, який відрізняє його від просто діатези. Це
дає можливість відокремити одиничні утворення від регулярноутворюючих синтаксичних конструкцій, а
також провести диференціацію станів, реалізованих у межах однієї діатези, у зв'язку з реалізацією різних
типів пресупозиційних значень.
Наявні спостереження над категорією пасивного стану цілком справедливо й обгрунтовано вказують
на тісний зв'язок морфологічної категорії стану з рядом синтаксичних явищ.
Причиною синтаксичних властивостей морфологічних категорій є саме значення даної морфологічної
категорії, тому що синтаксичні властивості мають усі ті морфологічні категорії, які позначають характери-
стику предметів або ознак, узятих не ізольовано від інших предметів або ознак, а в їхньому взаємозв'язку з
іншими предметами або ознаками. Синтаксичні фактори варто враховувати через безпосередній зв'язок зі
сферою суб'єктно-об'єктних відношень. Дієслівна ж форма сама по собі не може виражати станового зна-
чення, чим пояснюється її зв'язок з іншими елементами речення.
Важливим є той факт, що "синтаксис являє собою ту галузь, де мова з найбільшою повнотою функці-
онує як динамічна єдність форми й змісту і де безпосередньо можна спостерігати ті синтаксичні процеси,
які визначають розвиток мови в цілому" [6: 11], у зв'язку з чим значне місце в дослідженнях, присвячених
пасивному стану, посідає опис перетворень активних конструкцій у відповідні пасивні, які розглядаються
як вихідні і похідні.
У цілому, категорія пасивного стану вивчається як трансформація активу. При цьому пасивні конс-
трукції знаходяться в співвідношенні відносної синтаксичної синонімії з активними конструкціями і хара-
ктеризуються:
2
1/ спільністю денотативного значення;
2/ спільністю граматичного значення стану, яка полягає у передачі відношення між процесом, його
суб'єктом і об'єктом при різноконструктності вираження окремих видів цього відношення, які обумовлю-
ють відносність їх синонімії [7].
Особливістю всіх пасивних конструкцій є не наявність пасивного значення, а те, що лексично позна-
чений суб'єкт не посідає центральної граматичної позиції першого актанта-підмета, що відрізняє його від
активної конструкції, характерним є те, що він володіє визначеною специфікою. Можна сказати, що
"...суть пасивного стану полягає не у "випробуванні дії одного предмета іншим", а в тому, що в пасивному
звороті дія представляється як факт, як такий прояв дії, при якій виробник дії цілком або в значній мірі іг-
норується "[8: 92].
Слід враховувати, що граматична категорія дієслова, як станова модель включає ознаки двох планів -
плану змісту і плану вираження, тобто: 1/ смислові або функціональні розрізнювальні ознаки і 2/ "зовніш-
ні" категоріальні показники, специфічні для словозмінної парадигми [9]; іншими словами, граматичне
значення і граматичну форму; поза цих двох складових елементів немає граматичної категорії стану.
Треба відзначити, що різні граматичні значення активної і пасивної конструкцій пов'язані особливим
відношенням з одиницями логіко-семантичного рівня /агенсом і пасієнсом/ та членами речення на грама-
тико-семантичному рівні /підметом і додатком/.
Відомо, що граматичні категорії активу і пасиву виражають ті ж самі понятійні категорії суб'єкта й
об'єкта стосовно дії, що дозволяє характеризувати ідентичність їх змісту . Різниця, що спостерігається у
відношеннях активного і пасивного станів, дозволяє розрізняти дане понятійне співвідношення з погляду
мовної семантичної інтерпретації, а саме в активі ознака дієслова є вихідною від його носія, яким виступає
об'єкт. Такий підхід до стану дає можливість враховувати морфологічні, а також формальні і змістовно-
синтаксичні відмінності речень, які належать до стану.
У традиційній граматиці стан визначається як категорія дієслова, яка виражає відношення суб'єкта до
дії: суб'єкт виконує дію або підпорядковується їй [10].
Прийнято вважати, що стан є лексико-граматичною категорією, яка позначає відношення між суб'єк-
том і об'єктом дії, що виражаються у формі дієслова .
Дійсно, в структурі речення дієслово відіграє центральну, інтегруючу роль, що відзначається бага-
тьма лінгвістами . "Інформація, яка міститься в реченні, дорівнює інформації, яка міститься у лексикогра-
фічному тлумаченні дієслова, що є вершиною цього речення" [11: 85]. При цьому дієслово - вершина
/ключове слово/, яке є словом-предикатом, що називає ситуацію. Дана ситуація тлумачиться за допомогою
інших предикатів і партиципантів /предметних змінних/. Очевидно, що в процесі лексикографічного тлу-
мачення дієслова /тобто змісту/ до речення з цим дієсловом /тобто тексту/ партиципантам приписуються
конкретні лексичні значення. Ситуація, що називається словом-предикатом, може мати різну кількість
партиципантів, які пов'язані ієрархічними відношеннями. Важливим є те, що "будь-яка ситуація, названа
дієсловом, індивідуальна, проте партиципанти, поряд зі специфічними властивостями, які детермінуються
даною ситуацією, мають "надіндивідуальні" загальні властивості, що дозволяє встановити понятійний код
"узагальнених" партиципантів ситуації" [11: 86]; це добре відомі в традиційній лінгвістиці семантичні по-
няття, які позначаються термінами: суб'єкт, об'єкт, адресат, інструмент, вихідна точка, кінцева точка і т.п.
Таким чином, стан розглядається як категорія дієслівної словозміни, а станові значення можна віднес-
ти до категоріальних, тому що вони спираються на формальні ряди дієслівних форм та їх опозицію. У да-
ному випадку стан розглядається, у першу чергу, як категорія граматичного рівня, а не лексичного, хоча
смислова структура станових опозицій знаходить застосування в межах визначених синтаксичних відріз-
ків. Критерії виділення категоріальних показників мають особливе значення для завдань типологічного
дослідження морфологічних категорій, тому що від них значною мірою залежить створення моделі стано-
вої системи.
Варто враховувати, що особливістю граматичної будови мови є наявність центральних /де сконцент-
ровані специфічні ознаки граматики, що не властиво лексиці/ і периферійних явищ /де представлені єдно-
сті, які сполучають ознаки граматики і лексики/, факт, що відзначався багатьма вченими [9: 12]. Категорія
пасивного стану вивчається у функціональному аспекті, розглядається взаємозв'язок і взаємодія з елемен-
тами різних рівнів, які виражають станову семантику з позиції функціонально-семантичних полів. "ФСП -
це система різнорівневих засобів даної мови /морфологічних, синтаксичних, словотворчих, лексичних, а
також комбінованих - лексико-синтаксичних і т.п./, об'єднаних на основі спільності і взаємодії їх семанти-
чних функцій" [12: 32]. Очевидно, що семантична спільність є основою групування мовних явищ із ФСП,
яке характеризується як конкретний мовний і універсально-понятійний аспект . ФСП розглядається в пла-
ні вираження, який складають конкретні мовні засоби, і в плані змісту, коли семантичні функції елементів
даного поля не тотожні понятійним, але тісно взаємопов’язані між собою.
Виділяються два основних структурних типи ФСП - 1/ моноцентричне і 2/ поліцентричне . У першому
випадку - це сильно центровані поля, базою яких є граматична категорія, у другому випадку - це слабко
центровані поля, базою яких є визначена сукупність різноманітних мовних засобів.
Функціонально-семантичне поле являє собою ієрархічну структуру і ділиться на центр /ядро/ і пери-
ферію.
Ядерні елементи поля мають ряд загальних рис: 1/ концентрація базисних семантичних функцій; 2/
найбільша спеціалізованість мовних засобів, які служать для реалізації базисних семантичних функцій
3
/маються на увазі такі форми, для яких дана функція є основною, первинною/; 3/ наявність зв'язків між за-
собами, які є носіями цих ознак; регулярність функціонування даного мовного елемента стосовно нерегу-
лярності або меншої регулярності, меншої вживаності периферійних елементів [12]. Таким чином, у цент-
рі ФСП базуються найбільш спеціалізовані засоби мови, які дозволяють виражати визначену семантичну
категорію.
Ядро функціонально-семантичного поля становості являє опозицію актив/пасив, розпадається відпо-
відно на два мікрополя - активності і пасивності. Центр мікрополя пасиву представляє дієслово у формі
пасивного стану. Якщо говорити про периферію ФСП пасиву, то слід зазначити, що її компоненти подані
різнорівневими одиницями з пасивним значенням . Вони є некатегоріальними засобами вираження катего-
ріального значення пасиву, про що свідчить тісний взаємозв'язок лексики і граматики.
Варто враховувати, що пасивний стан, будучи формою дієслівної словозміни, є компонентом паради-
гми перехідного дієслова, тобто "пасивний стан є засобом репрезентації транзитивного дієслова" [12: 201].
Розглядаючи проблему перехідності в пасивному стані, треба зазначити, що стан, будучи граматич-
ною категорією, є похідним від перехідності. У зв'язку з цим, слід підкреслити, що вихідна перехідність,
властива дієслову на лексико-синтаксичному рівні глибинної структури, тобто в його вихідній діатезі, і
похідна перехідність здійснюється в ході синтаксичних перетворень, що відбуваються через перерозподіл
синтаксичних функцій.
Важливим є той факт, що категорія стану, яка пов'язана з перехідним характером дієслів, дозволяє ма-
ти їм взаємовиключні форми активу і пасиву, спроможні утворювати граматичну категорію стану.
Класифікацію різних типів зміни дієслів, включаючи співвіднесеність з категорією перехідності/ не-
перехідності, слід проводити з урахуванням валентності дієслів, тому що існує визначена залежність між
валентністю і граматичними категоріями дієслова. А саме за допомогою граматичних категорій можливо
контролювати будь-які зміни значень, які впливають на зміну синтаксичної валентності дієслова. Такого
роду категорії називаються "валентностними" [5: 19]. Категорія стану належить до "валентностних" кате-
горій, тому що вона спроможна змінити ієрархію його актантів, тим самим впливати на зміну в синтакси-
чній валентності дієслова.
Дієслово, яке вживається в пасиві, впливає на кількість оточуючих його актантів: якщо семантична
структура і семантична валентність незмінні, синтаксична валентність може редукуватися. Так семантич-
ний суб'єкт може стати факультативним актантом. Пасив при цьому характеризується зменшенням вален-
тності дієслова, що значно обумовлює його комунікативну значимість.
Аргументи, які подані морфолого-синтаксичними структурами, а саме визначеними членами речення,
представляють синтаксичну валентність. З синтаксичної точки зору просте речення має набір синтаксич-
них позицій, пов'язаних між собою. Визначену синтаксичну позицію посідає лексична основа /лексема/,
яка є її лексичним додатком. У сукупності лексеми, які синтаксично пов'язані синтаксичною позицією, ут-
ворюють лексемне оточення, інакше кажучи, субстанціональну валентність даної позиції. Дієслівна лек-
сема керує елементами своєї валентності, тобто синтаксичними позиціями й елементами лексичного ото-
чення /лексемами/. Дієслівна лексема і керовані нею синтаксичні позиції в сукупності утворюють конст-
рукцію, породжувану ядерною дієслівною лексемою. Сукупність конструкцій, породжуваних даною лек-
семою, утворює валентну парадигму даної лексеми. У такому випадку, стан слід розглядати як граматичну
категорію, яка відображає регулярні співвідношення між елементами валентностних парадигм дієслівних
лексем, і "корелюючі з ними зрушеннями в дієслівному значенні" [11:55].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Гухман М.М. Грамматическая категория и структура парадигм // Исследования по общей теории
грамматики. - М.: Наука, 1968. - С. 117-174.
2. Долинина И.Б. Особенности значения и способы языкового выражения предикатов в
двухпредикатных комплексах // Категории глагола и структура предложения. - Л.: Наука, 1983. -
С. 259.
3. Илия Л.И. Очерки по грамматике современного французского языка. - М.: Высшая школа, 1970. -
176 с.
4. Медведева Л.М. Залоговое значение в кардинальных частях речи: Проблема межкатегориального
взаимодействия /на материале английского языка/: Дис. ... докт. филол. наук: 10.02.04. - К.,
1983.-486 с.
5. Попов А.В. Синтаксические исследования. - В.: Тип. В.И.Исаева, 1881. - 308 с.
6. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. - М.: Просвещение, 1941. - 551 с.
7. Складанюк З.Г. Пассивные конструкции и их функционирование в стилях английской научной,
газетной и разговорной речи: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. ун-т.-
Л., 1980. - 23 с.
8. Современный русский язык. - М.: Просвещение, 1952. - 318с.
9. Степанова А.Н. К проблеме формирования грамматических и лексических единиц в современном
французском языке /на материале раздельнооформленных структур/: Автореф. дис. ... докт.
филол. наук: 10.02.05 / Киев. гос ун-т.- К., 1976. - 37 с.
10. Степанов Ю.С. Вид, залог, переходность / балто-славянская проблема // Известия АН СССР. -
4
1976. - № 5-6. - С. 35-36.
11. Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики. - М.: Наука, 1975. - 311 с.
12. Типология пассивных конструкций. Диатезы и залоги. - Л.: Наука, 1974. - 383 с.
|