Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми
У статті освічені проблемні питання теорії і практики державного будівництва з точки зору форми державного устрою. Визначені основні дефіниції, переваги і недоліки існуючих форм державного устрою. Приведені докази доцільності унітаризму України на сучасному етапі перетворень та шляхи його удоскон...
Gespeichert in:
| Datum: | 2001 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2001
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108372 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми / І.М. Примішев // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 26. — С. 222-226. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-108372 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1083722016-11-04T03:02:54Z Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми Прімишев, І.М. Приложение У статті освічені проблемні питання теорії і практики державного будівництва з точки зору форми державного устрою. Визначені основні дефіниції, переваги і недоліки існуючих форм державного устрою. Приведені докази доцільності унітаризму України на сучасному етапі перетворень та шляхи його удосконалення з метою ефективного функціонування влади в цілому. В статье освещены проблемные вопросы теории и практики государственного строительства с точки зрения форм государственного устройства. Определены основные дефиниции, преимущества и недостатки существующих форм государственного устройства. Приведены доказательства целесообразности унитаризма в Украине на современном этапе преобразований и пути его совершенствования с целью эффективного функционирования государства в целом. Theoretical and practical issues of creation are reflected in this article from the standpoint of forms of state organization. There are determined the main definitions, advantages and disadvantages of existent forms of state organization. There are produced proofs of expediency of unitarism in Ukraine on the presentday stage of transformation with the purpose of the effective functioning of the state as the whole. 2001 Article Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми / І.М. Примішев // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 26. — С. 222-226. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108372 354+34 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Приложение Приложение |
| spellingShingle |
Приложение Приложение Прімишев, І.М. Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми Культура народов Причерноморья |
| description |
У статті освічені проблемні питання теорії і практики державного
будівництва з точки зору форми державного устрою. Визначені основні дефіниції, переваги і недоліки існуючих форм державного устрою. Приведені
докази доцільності унітаризму України на сучасному етапі перетворень та
шляхи його удосконалення з метою ефективного функціонування влади в цілому. |
| format |
Article |
| author |
Прімишев, І.М. |
| author_facet |
Прімишев, І.М. |
| author_sort |
Прімишев, І.М. |
| title |
Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми |
| title_short |
Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми |
| title_full |
Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми |
| title_fullStr |
Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми |
| title_full_unstemmed |
Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми |
| title_sort |
державний устрій україни: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Приложение |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108372 |
| citation_txt |
Державний устрій України: проблемні питання теорії, практики державного будівництва та удосконалення його форми / І.М. Примішев // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 26. — С. 222-226. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT prímiševím deržavnijustríjukraíniproblemnípitannâteoríípraktikideržavnogobudívnictvataudoskonalennâjogoformi |
| first_indexed |
2025-07-07T21:28:30Z |
| last_indexed |
2025-07-07T21:28:30Z |
| _version_ |
1837025156596236288 |
| fulltext |
1
Прімишев І. М.
ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ
ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ЙОГО ФОРМИ
Десять років незалежності України позначені активним процесом державотворення, котрий не завжди
мав характер заздалегідь передбачених дій, йому бракувало іноді поступовості. Але, якби там не було, Ук-
раїна сьогодні – визнана держава, яка посідає рівноправне місце серед інших держав – тих держав, держа-
вне будівництво яких відбувалося в зовсім інших умовах, ніж в Україні. За визначенням Президента Укра-
їни Л. Д. Кучми "…це треба визнати і враховувати в судженнях, оцінках та висновках…". Дійсно,
"…історія ще не бачила настільки раптового, одномоментного і тотального зламу політичної системи,
державного устрою та укладу життя…"/ 2 /.
Вже є деякі досягнення – введено інститут президентства, на демократичних засадах формується пар-
ламент, здійснюється децентралізація влади шляхом впровадження місцевого самоврядування, в політич-
ній системі утверджується багатопартійність.
Важливим є те, що сьогодні на терені незалежної України проживає поліетнічна українська нація, яка
має свою державність на певній території. Ця нація розробляє і втілює в життя систему принципів органі-
зації (будівництва) держави.
Одним з елементів цих принципів є система розподілу території держави або ж самої держави на ок-
ремі одиниці для поліпшення управління державою в цілому, тобто організація державного устрою.
Актуальність вирішення питань стосовно подальшого розвитку державного устрою України і узагаль-
нення світового досвіду набуває зараз в Україні нової гостроти. Територія практично всіх сучасних дер-
жав поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються спів-
відношенням частин держави та її органів з державою в цілому і між собою.
Треба удосконалити і понятійний апарат конституційного визначення "державній устрій України". У
цьому полягає головна ціль цієї роботи, без цього не можливо рухатися у напрямку ефективного функціо-
нування державного механізму України, усіх сфер життя суспільства.
Проблемі державного устрою України в спеціальній науковій літературі приділяється мало уваги.
Спеціальних праць, присвячених проблемі, майже немає. Приємним винятком можна враховувати праці С.
Телешуна, М. Корнієнка, С. Губарєва, А. Колодія та інш./ 15; 18-21 /.
Враховуючи вже сформовану нормативно-правову базу України стосовно державного устрою, яка за-
кріплена у Конституції України, вважається за необхідне розв'язати такі завдання:
1. визначити основні дефініції конституційного визначення державного устрою України;
2. визначити конституційну сутність державного устрою України, його складові елементи, структуру;
3. узагальнити науковий досвід щодо подальшого удосконалення державного устрою України.
В науковій літературі існує декілька визначень предмета державного устрою, тобто того, що треба ро-
зуміти при застосуванні цього поняття. Підручники, словники надають більш сталі визначення, але вони
носять вимушено абстрактний характер. Так, енциклопедичне тлумачення цього поняття таке: "Державний
устрій – елемент форми держави, який характеризує територіальну організацію влади та державного само-
визначення населення (нації) , що на ній проживає. Державний устрій визначає:
1. принципи поділу території на складові елементи;
2. спосіб організації населення на певній території;
3. рівень врахування інтересів національних меншин шляхом надання територіям їхнього проживання
певних повноважень щодо територіального самоврядування;
4. наявність або відсутність у складових держави ознак політичної самостійності та державності;
5. взаємовідносини між різними рівнями державних органів влади (центральними, регіональними і міс-
цевими)"/ 23, 152 / .
Оскільки державний устрій – це елемент форми держави, а також він визначає ще й принципи поділу
території держави на складові елементи, то проблематика державного устрою належить до загальних про-
блем конституційно-правових інститутів, які є визначальними для конституційної системи певної держави
/20, 14 /. Такий підхід визначено в іншому тлумаченні: "Державній устрій – комплексний конституційно-
правовий інститут, який об’єднує норми, що встановлюють систему органів державної влади, їх компетен-
цію, взаємовідношення, порядок формування, а також й норми адміністративно-територіального устрою"
/5, 125 /.
Така суміш ускладнює рішення поставлених завдань. Так, наприклад, в Бразилії аналогічний інститут
державного устрою має назву "організація держави", в Узбекистані – "організація державної влади".
Таким чином, ні в науковій, ні в конституційно-правовій площині різних держав, не існує достатньо
принципового визначення державного устрою і цього бракує. Як відмітив С. Телешун "…державній устрій
України є визначальним для конституційної системи сучасної Української держави" /20, 14 /. Визначення
предмета державного устрою України включає народ України як первинне джерело розподілу території
Української держави на певній частині, вертикальна система державної влади і територіальна побудова
владної державної організації за вертикаллю відповідно до Конституції України та система конституційно
закріпленого адміністративно-територіального поділу держави.
2
Уже багато років є проблемним питання дефініції різних систем поділу держави. Пошуки визначення
цього питання тривають і сьогодні. В літературі зустрічаються різні визначення системи поділу держави на
певні частини: "територіальний устрій", “державний устрій”, "національно-територіальний устрій", "адмі-
ністративно-територіальний устрій", "політико-територіальний устрій", "національно-територіальний уст-
рій".
Науковці вважають, що нині назріла необхідність вивчення співвідношення між усіма названими вище
поняттями для загальної концепції розбудови української держави, зокрема концепції організації й вдоско-
налення державного устрою України. Така концепція може бути застосована при створені Закону "Про
державній устрій України". Вивчення світового досвіду державного будівництва показує, що сьогодні
майже всі держави поділяються на певні території, на чолі яких центральна влада ставить свою адміністра-
цію і таким чином у державі влаштовується певний адміністративно-територіальний устрій. Вважається,
що формами територіального устрою є національно-територіальна й адміністративно-територіальна орга-
нізація державної влади. Під національно-територіальною організацією державної влади в Україні в цьому
випадку розуміють організацію Кримської автономії як національно-політичної одиниці, а під адміністра-
тивно-територіальною організацією – організацію інших територіальні одиниць в Україні, утворених за
адміністративною ознакою: області, райони тощо.
Поряд із наведеним вище визначенням адміністративно-територіального і територіального устрою
держави існує також спрощене визначення адміністративно-територіального устрою як звичайного поділу
держави на адміністративно-територіальні одиниці, відповідно до яких будується система державних орга-
нів місцевого самоврядування /10, Ст.133/.
Проте ці визначення передають основний зміст понять. Сьогодні відповідно до чинної Конституції
України існує трирівневий адміністративно-територіальний устрій, що закріплено у Ст. 133 Конституції
України. Перший рівень складається з областей (Ст.. 133), Автономної республіки Крим ( розділ 10 Кон-
ституції України), міст Києва і Севастополя (Ст. 133). Другий рівень – це райони і всі міста, крім Києва і
Севастополя (Ст. 133). Третій рівень – райони в містах, міста районного підпорядкування, селища і села
(Ст.. 133). В Україні вже склалася діюча адміністративно-територіальна структура.
Поняття територіального устрою більш широке, ніж поняття адміністративно-територіального устрою.
Деякі дослідники взагалі ототожнюють поняття державного устрою і територіального устрою держа-
ви. Тому в Конституції України присутній ІХ розділ під назвою "Територіальний устрій" і не йде мова про
державний устрій. Найбільш ґрунтовним та змістовним визначенням територіального устрою є визначення
територіального устрою як організації території держави, що ґрунтується на засадах єдності та цілісності
території держави, поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, збалансовано-
сті соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх особливостей і традицій.
Встановлені конституційно-правовими нормами основи співвідношень між центральними і регіональ-
ними органами визначають форму державно-територіального устрою в країні.
Державний устрій є одним з компонентів, які характеризують форму держави і дають відповідь на за-
питання про внутрішню структуру державної влади, яка спирається на політико-територіальні принципи
взаємостосунків між національними або ж територіальними суб’єктами держави.
Отже, можна узагальнити, що в основі державного устрою лежить територіальний устрій держави і як
його складова -- адміністративно-територіального устрій , національний склад населення та їх державне і
політичне самовизначення.
Таким чином, при аналізі співвідношення поняття державного устрою з поняттями "територіальний
устрій", "адміністративно-територіальний устрій", "політико-територіальний устрій", "національно-
територіальний устрій", при узагальнені наведених вище визначень державного устрою можна дійти ви-
сновку:
за суттю державний устрій – це поняття, що охоплює все коло питань щодо державного ладу в органі-
заційному відношенні;
за своєю формою державний устрій – це територіальна або національно-територіальна організація
державної влади;
за своїм змістом державний устрій – це певний механізм держави.
Викладене вище дає підстави стверджувати, що конституційне-теоретичне визначення терміна "дер-
жавний устрій" зумовлене багатьма чинниками теоретико-правового і політичного характеру.
Таким чином, державний устрій – це передбачена Конституцією і законами України організація (буді-
вництво, механізм) держави, основними компонентами якої є територія, населення та органи державної
влади.
Важливим з теоретичної точки зору є питання щодо форм державного устрою. Спочатку треба вирі-
шити, що це таке: форма державного устрою. Так, С. А. Комаров вважає, що під формою державного уст-
рою треба розуміти адміністративно-територіальну організацію державного апарату, співвідношення тери-
торіальних одиниць держави та їх органів з державою в цілому / 9, 53 /.
Академік Копєйчиков В. В. дав таке визначення форми державного устрою: " Форма державного уст-
рою характеризує державу з точки зору її територіального поділу та відповідної організації державних ор-
ганів" / 6, 80 /.
Існує багато історичних форм улаштування державного простору. Теорія права розрізняє просту (уні-
3
тарну) й складну(федеративну) форми державного устрою /9, 62; 7, 15; 15, 21: 17, 84/. Унітарна держава –
це єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що
не мають ознак суверенітету. Найважливішими юридичними ознаками унітарної держави вважають такі:
1. до складу унітарної держави не входять державні утворення, що поділені ознаками суверенітету;
2. вона має єдину систему державних органів;
3. в унітарній державі діють єдина конституція і єдина система законодавства;
4. в ній існує єдине громадянство;
5. у міжнародних стосунках унітарна держава виступає як єдиний представник.
Стосовно існування цієї форми державного устрою на пострадянському просторі є деякі принципові
наукові позиції. Так, вважається, що він (унітаризм) не враховує існуючі в будь-якій державі національні,
релігійні й мовні відмінності. Його основною метою є досягнення історичної, мовної, релігійної, культур-
ної однорідності співгромадян / 4, 52 /.
З боку цієї позиції вважається, що федеральна структура на відміну від унітарної, спирається на бага-
торівневі взаємовідносини гетерогенних індивідів і може зберегти в країні політичну єдність так, щоб не
зачепити особливості його складових. Складна ж форма державного устрою формується з відокремлених
державних утворень, що користуються певною самостійністю. До таких форм держави належать: федера-
ція, конфедерація, а за твердженням деяких авторів – й імперія.
Федерація – суверенне державне утворення (союз держав) з особливою структурою державного меха-
нізму, що включає в себе як загально-федеративні державні (суспільні) організації, систему законодавства,
так і аналогічні органи і законодавство суб’єктів федерації.
Українські дослідники вважають, що унітарна форма державного устрою – принципово важлива для
сучасної України для вирішення стратегічних цілей державобудівництва / 11, 162 /.
Прихильники обох напрямів мають раду. Безсумнівно, що федеральне влаштування державного прос-
тору має окремі переваги:
• порівняно з унітарним, воно більш ефективне щодо економіки;
• федеральна структура сприяє демократичному контролю над керівниками з боку керованих;
• федеральна структура заохочує прагнення громадян присвятити себе загальному благу – за рахунок
меншої чисельності можна враховувати на чужу самовідданість;
• переваги федеральної структури найбільш відбиваються тоді, коли населення країни різноманітне.
Яскравим доказом цього являється те, що багато розвинутих країн світу – федеральні країни (США,
ФРН, Канада, Швейцарія). Але це зовсім не означає, що всі унітарні держави приречені бути слабкими.
Так, унітарними державами являються Франція, Швеція, Японія. Це питання залишається дискусійним.
Відповідно до Ст.2 (абзац другий) Конституції України Україна є унітарна держава.
Принцип унітарності держави означає її єдність, соборність в політичному, економічному, соціально-
му, культурному(духовному) та інших відношеннях. Вузловим моментом єдності держави є її територіаль-
на єдність. У Конституції щодо цього зазначається, що територія України у межах існуючого кордону є ці-
лісною і недоторканою (Ст. 2). Поділ України є адміністративно-територіальним поділом і не має політич-
ного характеру. Окремі адміністративно-територіальні одиниці мають адміністративну автономію і певні
атрибути держави(Автономна Республіка Крим) або спеціальний статус міст республіканського значен-
ня(міста Київ та Севастополь). Але це не впливає і не може впливати на визначення форми державного ус-
трою України як унітарної держави / 11, 162 /.
Тривалий час у ході підготовки нової Конституції перед Україною стояла проблема вибору форми
держави за характером державного устрою. Пропозиції щодо федералізації України, поділу на землі за ра-
хунок об’єднання ряду областей були відкинуті. На думку В. Ф. Погорілка це закономірно, тому що в умо-
вах, коли наша держава і суспільство, економіка й культура переживають кризу, вкрай необхідне
об’єднання на загальнодержавному рівні всіх ресурсів і зусиль /11, 162 /. До того ж федералізація держави
вважається доцільною лише тоді, коли вичерпані можливості місцевого самоврядування та інших регіона-
льних інститутів. В Коментарі до Конституції України теж приводяться докази щодо доцільності унітар-
ності України. Вважається, що “…унітарна форма державного устрою для України є найбільш виправда-
ною, оскільки вона відповідає її етнічному складу, історичному минулому, економічним та культурним ре-
аліям” / 10, 31 /. Україна – багатонаціональна держава, сьогодні процес становлення національної єдності
потребує подальшого розвитку шляхом усвідомлення національної ідеї /19, 426; 18, 58/.
Далі у Коментарі означені різновиди унітаризму: “ В окремих випадках до складу унітарних держав
можуть входити одна або кілька адміністративно-територіальних одиниць, що користуються особливим
статусом автономних утворень” /10, 31/. В Україні такий статус має Автономна Республіка Крим, яка згід-
но з Конституцією України “…є невід’ємною складовою часткою України і в межах повноважень, визна-
чених Конституцією, вирішує питання, віднесені до її відання…”(Ст.134) /10, 31/.
З точки зору теорії це цілком можливе /3, 120; 9, 63; 13, 63; 17, 85; /. Такі держави характеризують як
унітарні держави з елементами федералізму.
Таким чином, конституційне визначення державного устрою України відображає територіальний й
адміністративно-територіальний устрій України на сучасному етапі державного будівництва.
“Офіційне” тлумачення державного устрою України, яке міститься в Коментарі до Конституції Украї-
4
ни, базується на визначенні території держави як невід’ємної ознаки державності, просторової межі дер-
жавної влади. Територіальний поділ держав, за Коментарем Конституції, – це система територіальних
складових частин , які становлять географічну основу територіального устрою держави.
Територіальний устрій України регулюється 1Х розділом Конституції України. Ст. 132 Конституції
України проголошує:: “ Територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності дер-
жавної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості
соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, геогра-
фічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій”/1;Ст. 132/
Єдність і цілісність державної території означає, що складові її частини(для України це адміністратив-
но-територіальні одиниці) перебувають у нерозривному взаємному зв’язку, визначаються внутрішньою єд-
ністю.
Поєднання централізації і децентралізації в здійсненні державної влади проявляється в тому, що за
центральними органами держави зберігається право охорони та забезпечення загальнодержавних інтере-
сів, а решта функцій передається на місця, насамперед до компетенції органів місцевого самоврядування /3,
118; 13, 65/.
Необхідно констатувати, що існуючий територіальний устрій України, точніше її територіальний поділ, значно
застарів і потребує оновлення /10, 294/.
У Коментарі не заперечується існування територіальної автономії: “ Територіальна автономія – це самоврядна
територіальна одиниця в складі держави, яка має певну самостійність у межах, встановлених конституцією та
законами даної держави. Такий статус в Україні має Автономна Республіка Крим”/10, 293/.
Таким чином, сучасному державотворенню України притаманні риси пошуку оптимального державно-
го устрою, й можливо, цей процес ще знайде своє рішення у подальшій децентралізації державної влади
без зміни існуючої форми державного устрою.
Список використаних джерел:
1. Конституція України. – К.: Консум, 1996.– 48 с.
2. Нові політичні реалії України на рубежі тисячолітть”. // Заключне слово Президента України Л. Д, Кучми на науко-
во-практичній конференції. – К., 2001.
3. Березінська Н. Децентралізація: поняття, види та доцільність її реалізації. // Вісник УАДУ. – 1999.–
№1.– С.117-125
4. Бердзенішвілі А. Демократія і федералізм. // Вісник УАДУ.– 2000.–№3.–С.52-55
5. Большой юридический словарь. // Под ред. А. Я, Сухарева, В, Д, Зорькина, В. Е. Крутских.– М.:
ИНФРА-М, 1999.–720 с.
6. Загальна теорія держави і права. / За ред. Ак. В. В, Копєйчикова.– К.: Юринком, 1997.– С.76-83.
7. Касинюк Л. А. Основи конституційного права України.– Х.: ТОВ “Одисей”, 1997.– 160 с.
8. Комаров С. А. Общая теория государства и права в схемах и определениях:.– М.: Юрайт, 1998.– 64с.
9. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Учебник,– 4-е издание, пер. и доп.– М.: Юрайт,
1998.– 416с.
10. Коментар до Конституції України,– К., 1996.– 378с.
11. Конституційне право України. / За ред. В. Ф. Погорілка.– К., 1999.– 735с.
12. Копиленко О., Копиленко М. Український федералізм. // Місцеве та регіональне самоврядування Укра-
їни. Вип. 1-2.– К., 1994.– С.23-30
13. Мелкумов А. А. Федеративные принципы государственного устройства: концептуальный аспект. //
ОНС.– 2001.– №4.– С. 62-70
14. Молдован В. В. Основи держави і права. Курс лекцій: Навч. пос. для юр. фак. вузів.– К.: Юмана,
1996.– 176с.
15. Основи держави і права. Навч. Посібник. / За ред. А. М. Колодія, А. Ю. Олійника.– К.: Либідь, 1997.–
208с.
16. Основы государства и права Украины. / Под ред. ак. И. Н. Пахомова.– Х.: Одиссей, 2000.– 320с.
17. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник.– Х.: Консум, 2000.– 704с.
18. Телешун С. Теоретичні аспекти визначення поняття «державний устрій України». /Вісник УАДУ .–
1999.– №4.– С.55-59
19. Телешун С. Ідеологія розвитку: вдосконалення державного устрою України, окремі дискусійні питання. // Зб.
Наук. праць УАДУ.– вип.1.– К.: 2000.– 456с.
20. Телешун С. Поняття державного устрою України: проблеми теорії і практики. // Право України.–
2000.– №6.– С. 14-19
21. Телешун С. Державний лад і державний устрій. Знайомі незнайомці? // Віче.– 2000.– №1.– С.30-39
22. Устименко В. Державний устрій. Яким вбачається він украінським партіям // Віче.– 1997.– №6.– С141-
154
23. Юридична енциклопедія: в 6 т. / За ред Ю. С. .Шемшученко.– К.: «Укр.енцикл. », 1998.– Т.2: Д-Й.–
1999.– 744с.:іл.
5
к. е. н., слухач Української Академії державного управління при Президен-
тові України.
УДК 354+34
АНОТАЦІЯ
Прімишев І. М. “Державний устрій України: проблемні питання тео-
рії, практики державного будівництва та удосконалення його форми”.
У статті освічені проблемні питання теорії і практики державного
будівництва з точки зору форми державного устрою. Визначені основні де-
фіниції, переваги і недоліки існуючих форм державного устрою. Приведені
докази доцільності унітаризму України на сучасному етапі перетворень та
шляхи його удосконалення з метою ефективного функціонування влади в
цілому.
АННОТАЦИЯ
Примышев И Н « Государственное устройство Украины: проблемные
вопросы теории, практики государственного строительства и совершен-
ствование его формы" В статье освещены проблемные вопросы теории и
практики государственного строительства с точки зрения форм государ-
ственного устройства. Определены основные дефиниции, преимущества и
недостатки существующих форм государственного устройства. Приведены
доказательства целесообразности унитаризма в Украине на современном
этапе преобразований и пути его совершенствования с целью эффективного
функционирования государства в целом.
SUMMARI
Primyschev I. M. “ Ukrainian state organization: theoretical and practical
issues of creation and its form improvement.
Theoretical and practical issues of creation are reflected in this article from
the standpoint of forms of state organization. There are determined the main def-
initions, advantages and disadvantages of existent forms of state organization.
There are produced proofs of expediency of unitarism in Ukraine on the present-
day stage of transformation with the purpose of the effective functioning of the
state as the whole.
Список використаних джерел:
УДК 354+34
АНОТАЦІЯ
АННОТАЦИЯ
SUMMARI
|