Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років

Ця стаття присвячена дослідженню організаційних основ і особливостей здійснення судочинства на території Кримського півострова в першій половині 1920-х років.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2001
Автор:	Ішин, А.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2001
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108406
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років / А.В. Ішин // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 26. — С. 84-88. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-108406
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1084062016-11-04T03:03:21Z Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років Ішин, А.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Ця стаття присвячена дослідженню організаційних основ і особливостей здійснення судочинства на території Кримського півострова в першій половині 1920-х років. 2001 Article Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років / А.В. Ішин // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 26. — С. 84-88. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108406 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Ішин, А.В. Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років Культура народов Причерноморья
description	Ця стаття присвячена дослідженню організаційних основ і особливостей здійснення судочинства на території Кримського півострова в першій половині 1920-х років.
format	Article
author	Ішин, А.В.
author_facet	Ішин, А.В.
author_sort	Ішин, А.В.
title	Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років
title_short	Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років
title_full	Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років
title_fullStr	Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років
title_full_unstemmed	Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років
title_sort	здійснення судочинства в криму в першій половині 1920-х років
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2001
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108406
citation_txt	Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років / А.В. Ішин // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 26. — С. 84-88. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT íšinav zdíjsnennâsudočinstvavkrimuvperšíjpoloviní1920hrokív
first_indexed	2025-07-07T21:18:06Z
last_indexed	2025-07-07T21:18:06Z
_version_	1837024503183441920
fulltext	84 84 Ішин А.В. ЗДІЙСНЕННЯ СУДОЧИНСТВА В КРИМУ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1920-х РОКІВ Ця стаття присвячена дослідженню організа- ційних основ і особливостей здійснення судочинс- тва на території Кримського півострова в першій половині 1920-х років. У дослідницькій літературі цій проблемі приділялася вкрай недостатня увага. Разом з тим, варто зазначити, що органи судочинс- тва зробили величезний вплив на процеси держав- ного будівництва в Криму і зміцнення більшови- цької моделі Радянської влади, що зумовлює гост- ру актуальність даного дослідницького напрямку. За словами Голови Кримського Центрального Виконавчого Комітету В. Ібраімова, «…самовідданість, витриманість, дисциплінова- ність, ленінське загартування працівників ДПУ і революційних трибуналів (виділене нами. – А.І.) зломили завзятість ворогів, і внутрішній порядок і спокій були відновлені» [3. – 1926, 19 грудня]. Тим самим підкреслювалася величезна роль судових органів у боротьбі з антибільшовицькими органі- заціями. Згідно із «Звітом про діяльність Народного комісаріату юстиції Кримської АРСР і підвідом- чих йому органів за період з листопада 1920 по ли- стопад 1925 року», матеріали якого обнародуються нами вперше, у діяльності кримських судових ор- ганів «відбудовного періоду» варто виділяти чоти- ри етапи. Перший – «організаційний» – тривав з листопада 1920 по листопад 1921 року; другий – «період судового дуалізму» – з листопада 1921 ро- ку по січень 1923; третій – «період здійснення су- дової реформи» – продовжувався із січня 1923 по лютий 1924 року; четвертий – «період планової ав- тономної роботи» – охоплював останній часовий відрізок розглянутого нами періоду [9, ар. 1]. З моменту заняття Кримського півострова Че- рвоною Армією при її частинах почали діяти рево- люційні трибунали. Відповідно до «Основного по- ложення про революційні трибунали», вони засно- вувалися «з метою об'єднання діяльності органів по боротьбі зі злочинними діяннями, спрямовани- ми проти робітничо-селянської влади і встановлю- ваних революцією порядків» [3. – 1921, 25 листо- пада]. 29 березня 1921 року вийшов наказ Кримсь- кого революційного комітету про організацію Кримського обласного революційного трибуналу [14, с. 49]. До його складу увійшли Порецький (го- лова), Африканець і Бірзгал [3. – 1921, 10 квітня]. 1 серпня 1921 року названі ревтрибунали були за- мінені Єдиним революційним трибуналом Криму (ЄРТК) у складі чотирьох судових відділень: вій- ськового, основного, податкового і виїзного [9, ар. 40]. Веденню ЄРТК підлягали справи «про контр- революційні діяння, про велику спекуляцію, про великі посадові злочини і хабарництво, про явне дискредитування влади радянськими працівника- ми, справи про злісних дезертирів і приховувачів дезертирів і ін.» [3. – 1921, 25 листопада]. Трибу- нал також мав право приймати до свого виробни- цтва й інші справи, якщо угледить у них ознаки небезпеки для держави чи існуючих у ній поряд- ків. Касаційною інстанцією для ЄРТК був Верхов- ний трибунал Російської Федерації [3. – 1921, 25 листопада]. 24 лютого 1922 року замість ЄРТК був утворений Верховний трибунал при Кримському Центральному Виконавчому Комітеті з касаційни- ми і наглядовими функціями і при ньому - два від- ділення: у Сімферополі і Севастополі. Сімферо- польському окружному революційному трибуналу були підпорядковані Сімферопольський, Феодо- сійський, Керченський і Джанкойський округи, а Севастопольському ревтрибуналу – Севастополь- ський, Ялтинський, Євпаторійський і Бахчисарай- ський округи. Примітно, що Верховний трибунал при Кримському Центральному Виконавчому Ко- мітеті в касаційному порядку скасував 22 вироки, змінив – 19, а в порядку нагляду було скасовано 11 вироків, а змінений усього 1 вирок. Ці цифри свід- чать про те, що грубих порушень законодавства, що діяло, у роботі окружних революційних трибу- налів було порівняно мало [9, ар. 40-41 об.]. У звіті Народного комісаріату юстиції Кримської АРСР відзначалося, що «умови роботи цих трибуналів були дуже жалюгідні через майже повну відсут- ність засобів і малої досвідченості особового скла- ду. Це становище доповнювалося голодом і різким збільшенням через це рівня злочинності. Проте, робота їх проходила дуже інтенсивно» [9, ар. 40]. При цьому потрібно додати, що «аж до вересня 1921 року в Криму зовсім не було законодавчого матеріалу» [9, ар. 1]. Існування революційних трибуналів у Криму супроводжував інститут правозаступників – ра- дянських службовців, що знаходилися на держав- ному постачанні. Колегія правозаступників була утворена на півострові на початку 1921 року. Вона керувалася положенням про Народний суд 1920 року і постановами місцевої влади (наказ Кримсь- кого ревкому № 350, постанова РНК Криму від 21 грудня 1921 року, 7 лютого і 6 квітня 1922 року). Ці акти передбачали безкоштовну юридичну до- помогу для «усіх трудящих» по кримінальних справах і «не зв'язаних з майновим інтересом» ци- вільних справах. «Нетрудовий елемент» міг розра- ховувати на юридичну допомогу тільки по цивіль- них справах, причому з виплатою винагороди [9, ар. 47 об. - 48]. Паралельно з революційними трибуналами в Криму існувала система загальних судів, очолюва- на Радянським народним судом (звідси поняття – «судовий дуалізм»). Радянський народний суд був касаційною інстанцією по цивільних і дрібних кримінальних справах, що розбиралися судами за- гального призначення. Поряд з цим, вкажемо та- кож на наявність особливих шляхово- транспортних трибуналів по боротьбі з розкрадан- нями вантажів, що набули на початку 1920-х років масового характеру. Достатність судових органів спричиняла недостатню ясність у розмежуванні підсудності і компетенції названих структур, а та- кож Кримської надзвичайної комісії (примітно при Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 85 85 цьому, що її представники входили до складу ре- волюційних трибуналів) [9, ар. 1, 40-40 об.]. Відповідно до постанови Президії Кримського Центрального Виконавчого Комітету від 23 січня 1923 року був заснований Усекримський суд, що 29 серпня того ж року був перейменований у Го- ловний суд Криму. У його ведення перейшли фун- кції, що здійснювалися раніше революційними трибуналами і Радянським народним судом. Голо- вний суд був судовою інстанцією для криміналь- них справ, по яких покарання складало не менш одного року позбавлення волі, а по цивільних справах - для тих позовів, ціна яких перевищувала 1000 карбованців. Менш значні справи розгляда- лися народними судами, що були в підпорядку- ванні Головного суду. Усекримський суд- Головний суд був розділений на два відділи – кар- ний і цивільний з відділеннями касаційним і судо- вим у кожному з них. До складу Головного суду входив голова, два заступники голови (завідувачі карного і цивільного відділів), 12 членів – по шість у кожному відділі (колегія відділу). Колегія відді- лу утворювала по черзі колегії судового і касацій- ного відділення у складі трьох осіб. Розв'язання за- гальних питань діяльності як судової, так і каса- ційної колегій відбувалось на пленумі Головного суду, куди входили голова, його заступники, усі члени колегій і старший секретар. Пленум Голов- ного суду видавав роз'яснення, обов'язкові для на- родних судів, циркуляри та інші акти, розглядав протести Прокуратури і давав щодо них свої ви- сновки. При Головному суді Криму діяла також дисциплінарна колегія, що розбирала справи про порушення і провини працівників судових органів [9, ар. 40, 42-43]. Серйозним кроком у галузі судової реформи в Криму стало створення колегії захисників, що за- мінила колегію правозаступників. Захисники ви- значалися як «обличчя вільної професії», вони не могли одночасно працювати в державних органі- заціях. Початок процесу створення колегії захис- ників поклала постанова РНК Криму від 15 квітня 1922 року, відповідно до якої було утворено бюро колегії в складі п'яти осіб, що приступило до уко- мплектування колегії і розв'язання питань внутрі- шнього розпорядку. Бюро проіснувало до першого Всекримського з'їзду захисників (6 квітня 1923 ро- ку), що обрали постійну президію в кількості 11 осіб. Було здійснено «чищення й омолодження» складу адвокатури, небажані владі захисники були «вилучені». З виданням положення про адвокатуру від 25 серпня 1923 року інститут захисників у Криму остаточно сформувався. Органами колегії захисників були: загальні збори (з'їзди) захисників, обрана ними президія колегії й уповноважені пре- зидії на місцях. До функції президії входили спо- стереження і контроль за діяльністю захисників, накладення на них дисциплінарних стягнень, роз- порядження грошовими сумами, що надходили у фонд колегії, призначення безкоштовного захисту і захисту по таксі, а також організація консульта- ційних бюро для надання «безкоштовної юридич- ної допомоги працюючим». Існувала президія на відсоткові відрахування, які вносилися захисника- ми зі свого гонорару. Згідно зі статистичними да- ними, особовий склад Кримської колегії захисни- ків наприкінці 1925 року складали 135 безпартій- них членів і 69 членів РКП (б). Із складу захисни- ків-партійців президія обирала своїх уповноваже- них по районах і здійснювала «ідейно-політичне керівництво» роботою колегії. Важливо також за- значити, що колегія захисників знаходилася під контролем Головного суду Криму. Усе це дозволя- ло державній машині значно звужувати волю дій кримських адвокатів [9, ар. 47 об.-49 об.]. Характеризуючи діяльність Головного суду Криму, слід зазначити, що з усіх карних злочинів, розглянутих у судових засіданнях у 1923 році, контрреволюція займала 3,5 %, у 1924 році – 6 %, у першій половині 1925 року – 3 %. Привертає увагу загальна тенденція до пом'якшення пока- рань. Так, у 1923 році розстріл становив 2 % від загальної кількості покарань, у 1924 році – 3 %, у першій половині 1925року – 1 %. До кінця 1925 року фактичне позбавлення волі складало лише 49 % від загальної кількості покарань, винесених су- довою колегією Головного суду [9, ар. 43 об.-44]. Характеристика діяльності судових органів Криму була б неповною, якщо не згадати про т.зв. «позасудову юстицію», що входила у компетенцію органів Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК). Для судочинства «надзвичайок» було характе- рним застосування класового підходу до обвину- вачуваних, переслідування за роботу в цивільних і військових відомствах “білих” урядів. Мало місце покарання навіть родичів людей, які раніше боро- лися з більшовиками. Так, Л.Г. Ларіонова колегія Сімферопольської міської надзвичайної комісії вирішила «як політично неблагонадійного і брата контррозвідника замкнути в концтабір на 5 років» [2, ар. 18]. Характеризуючи особливості юстиції органів ВНК, Л.М. Абраменко задзначає: «У розг- ляді справ, як правило, не брали участі ні адвокат, ні прокурор, а часто - й свідки. Підсудного, якщо можна його так назвати, не вислуховували, його часто навіть не було на засіданні цих «органів», не кажучи вже про те, що йому не давали можливості сказати щось на свій захист в останньому слові...» [1, с. 7]. Спочатку в Криму судові функції здійснюва- лися колегією (трійкою НК) у складі голови, сек- ретаря і начальника секретно-оперативного відді- лу. Потім у колегію вводилися представники Об- кому РКП (б), Ревкому і юридичного відділу вико- нкому [8, с. 47-48]. На основі документальних да- них ми можемо прийти до висновку, що процес розширення колегії НК за рахунок представників «військово-революційної» влади півострова йшов вже наприкінці січня 1921 року [12, ар. 28]. 28 грудня 1921 року IX Усеросійський з'їзд Рад виніс резолюцію про звуження кола діяльності ВНК. У ній, зокрема, задзначалося: «З'їзд вважає, що нині зміцнення Радянської влади зовні й усере- дині дозволяє звузити коло діяльності Всеросійсь- кої надзвичайної комісії і її органів, поклавши бо- ротьбу з порушенням законів радянських респуб- 86 86 лік на судові органи» [5, с. 470]. 6 лютого 1922 ро- ку з'явився «Декрет ВЦВК про скасування ВНК і про правила виробництва обшуків, виїмок і ареш- тів». Даним декретом пропонувалося скасування ВНК і її місцевих органів і утворення при Народ- ному комісаріаті внутрішніх справ Російської Фе- дерації Державного політичного управління (ДПУ) [5, с. 471]. В організації органів ДПУ проявилася загаль- на тенденція до зміцнення законності. Усі загаль- нокарні справи повинні були передаватися в ревт- рибунали і народні суди по приналежності. Діяль- ність ДПУ зосереджувалася на розкритті політич- них і антидержавних злочинів. Позасудові репресії скасовувалися. Були встановлені процесуальні те- рміни проведення дізнання і слідства органами ДПУ, умови проведення арештів і обшуків. За ДПУ зберігалося право мати особливі частини військ [7, с. 345]. 2 листопада 1923 року Президія ЦВК СРСР утворила при РНК СРСР Об'єднане державне політичне управління (ОДПУ). 15 лис- топада 1923 року ЦВК СРСР затвердив Положення про ОДПУ. На його підставі ДПУ республік виво- дилися з підпорядкування республіканських НКВС і перепідпорядковувалися безпосередньо ОДПУ при РНК СРСР. З 1924 року, відповідно до Кон- ституції СРСР, ОДПУ мало статус союзно- республіканського наркомату [13, с. 26]. На початку 1922 року Кримська надзвичайна комісія була реорганізована в Кримське політичне управління (КПУ) при ЦВК Кримської АРСР. Стосовно дотримання законодавства в діяль- ності КПУ зберігалися ті ж тенденції, що й у діяльності НК, тобто віддавалася перевага ди- рективним розпорядженням керівництва цих орга- нів, а не законам. Це добре видно на прикладі «справи» С.Н. Булгакова, коли видатний філософ був висланий «без права повернення» з території Російської Федерації «на підставі» телеграми ДПУ без яких-небудь законних підстав [16, с. 25]. Ціл- ком закономірною тому представляється нам і та обставина, що, судячи з архівних джерел, органи КПУ знову отримали право в позасудовому поряд- ку виносити смертні вироки, для чого при ДПУ Криму була сформована трійка [15, ар. 27]. Розг- ляду в позасудовому порядку підлягали справи про контрреволюційні організації, про фальшиво- монетників і співробітників ДПУ [11, ар. 64, 128]. Як і раніше органи НК, Кримське політичне управління мало спеціальні місця ув'язнення [6, ар. 16]. Крім цього, при ДПУ Криму діяла Особлива рада з адміністративних висилань. Її діяльність ха- рактеризує «Доповідь про діяльність прокуратури, що спостерігає за органами ДПУ і М\У (місцями ув'язнення – А.І.) за час з 1-го липня по 1-е жовтня 1924 року». За цей період Особливою нарадою бу- ли винесені постанови про висилання в адмініст- ративному порядку 596 чоловік. З них: у північні губернії на 1 рік було заслано 2 чоловіки, на 2 ро- ки – 70 чоловік, на 3 – 265 і без вказівки терміну - 12 чоловік. У концтабір на 1 рік було заслано 2 чо- ловіки, на 2 роки – 26 чоловік, на 3 роки – 133 і без вказівки терміну - 33 чоловіки. У Соловки на 3 ро- ки відправили 16 чоловік, за кордон безстроково вислали 19. Висиланню «з меж Криму, із заборо- ною проживати в 6 пунктах» підлягли 18 чоловік. При цьому Прокуратурою Криму відзначено, що під час вислань спостерігалися порушення декрету РНК від 17 жовтня 1921 року «Про конфіскації і реквізиції» [10, ар. 13-13 об.]. У згаданій доповіді відзначалося також «слабке знання уповноваже- ними ДПУ Кримінально-процесуального кодексу і недостатня продуманість і уважність при кваліфі- кації злочинів» [10, ар. 13]. В організації судочинства важливу роль зігра- ли органи, у компетенцію яких входило адмініст- ративно-технічне забезпечення кримської юстиції. 27 листопада 1920 року Кримським революційним комітетом був утворений юридичний відділ. При юридичному відділі існували такі підвідділи: су- довий, юрисконсультський, фінансово- господарський, нотаріальний, тюремно-каральний [4, с. 324]. Юридичний відділ одержав також на- йменування Центрального відділу юстиції [9, ар. 1]. Крим був розділений на сім судових округів, з утворенням у кожнім з них повітових бюро юсти- ції, в адміністративному підпорядкуванні яких знаходилися: дільничні Народні суди, Народні слі- дчі, пункти безкоштовної юридичної допомоги і місця ув'язнення. У листопаді 1921 року у зв'язку з обранням замість Кримського революційного ко- мітету, що склав повноваження, Ради Народних Комісарів Криму замість Центрального відділу юстиції почав функціонувати Народний комісаріат юстиції Криму. Його структура містила в собі сім відділів: організаційно-інструкторський; законода- вчих припущень і кодіфикації; керування справа- ми; вищого судового контролю; виправно- трудовий; прокуратури; державний нотаріат (останні два відділи були утворені тільки наприкі- нці 1922 року). До цього часу функції прокурату- ри, а саме: спостереження за законністю дій судо- вих і адміністративних органів і опротестування їх, а так само перегляду в порядку нагляду судових вироків і рішень – належали відділу вищого судо- вого контролю, що мав право оголошувати вироки і рішення народних судів, «не маючими законної сили» [9, ар. 2]. У Криму Прокуратура була впроваджена «По- ложенням про прокурорський нагляд» від 25 серп- ня 1922 року [9, ар. 21 об.]. У звіті Наркомату юс- тиції Кримської АРСР відзначається, що «інститут прокуратури створив зв'зок між загальною юстиці- єю і юстицією трибунальською» [9, ар. 2]. Струк- тура цього інституту була така. В Євпаторійсько- му, Керченському, Феодосійському, Джанкойсь- кому, Сімферопольському, Севастопольському і Ялтинському округах запроваджувалися посади окружних прокурорів, при Сімферопольському і Севастопольському відділеннях Революційного трибуналу – посади прокурорів при цих відділен- нях. Окружні прокурори і прокурори революцій- них трибуналів були підлеглі народному комісару юстиції (він же прокурор Кримської АРСР) і його помічникам – старшому, що був також заступни- ком народного комісара юстиції, і молодшому – Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 87 87 прокурору по спостереженню за органами ДПУ і місцями ув'язнення. У 1923 році посади прокуро- рів революційних трибуналів і прокурора Сімфе- ропольського округу були скасовані, а замість них створена посада прокурора Головного суду, що був також молодшим помічником прокурора Рес- публіки. Тут слід зазначити, що лише наприкінці 1923 року вдалося замістити посади Керченського і Джанкойського прокурорів, а Ялтинського – на початку 1925 року. До цього «фактично ці округи залишалися поза полем зору прокуратури, тому що відсутність засобів не дозволяла сусіднім проку- рорам відвідувати ці округи частіше одного-двох разів на рік» [9, ар. 2, 22]. На початку 1925 року відбулося реформування структури Кримської прокуратури. Прокуратура Головного суду була скасована, і замість неї були створені посади так званих «камерних прокурорів» – при кримінально- судовій і кримінально-касаційній колегіях Голов- ного суду, при цивільному відділі Головного суду і по загальному нагляду – за адміністративно- господарською діяльністю державних і громадсь- ких органів. Окружні прокурори одержали на- йменування районних. Була створена посада ра- йонного прокурора Бахчисарайського району, на яку призначався «татарський працівник» [9, ар. 22]. На думку Наркомату юстиції, на кінець 1925 року «організаційну структуру апарату ще не мо- жна вважати цілком сталою» [9, ар. 21 об.]. До кінця 1925 року штат Прокуратури Криму складався з 45 чоловік, з них: 34 чоловіки на міс- цях і 11 – у центральному апараті. Прокурорів усього було 13, секретарів – 10, слідчих по найва- жливіших справах – 1, технічних працівників – 21 [9, ар. 21 об.]. У функції Прокуратури входило здійснення нагляду від імені держави за законністю дій всіх органів влади, господарських утворень, суспільних і приватних організацій і приватних осіб шляхом порушення карного переслідування винних і опротестування постанов, що порушують закон; безпосередній нагляд за діяльністю Державного політичного управління й інших слідчих органів; підтримка обвинувачення на суді; нагляд за прави- льністю утримання ув'язнених [9, ар. 21-21 об.]. До методів нагляду за слідчими органами входили особистий нагляд і нагляд прокурора за слідчою роботою; інструктування щодо застосу- вання законодавства і питань поточної практики; організація нарад працівників дізнання і слідства, опрацювання на них відомчих питань і планів ро- біт; контроль над виконанням слідчої роботи шля- хом перегляду і напрямку обвинувальних вироків, що складалися слідчими [9, ар. 24]. До методів судової роботи Прокуратури від- носилися винесення протестів на рішення і вироки судових органів; підтримка обвинувачення в суді чи особисто, чи через інших представників – на- приклад, народних слідчих; організація і нагляд за діяльністю громадських обвинувачів; нагляд за своєчасним і точним виконанням вироків і рішень судових органів; контроль за правильністю судової діяльності – шляхом участі в розпорядницьких за- сіданнях суду і перегляду копій вироків, рішень і касаційних визначень [9, ар. 24 об.]. Загальна завантаженість органів Прокуратури Кримської АРСР була досить велика: у середньому на всю Прокуратуру приходилося на місяць 630 справ [9, ар. 24 об.]. Характеризуючи особовий склад кримських органів юстиції і прокуратури, слід зазначити, що Народний комісаріат юстиції Кримської АРСР проводив «неухильну лінію до цілковитої проле- таризації» апарату, що до кінця 1925 року значною мірою було реалізовано. Постійно підвищувався відсоток працівників – членів РКП (б) [9, ар. 5 об.- 6]. Слід вказати на наявність серйозних матеріа- льних і продовольчих труднощів, що мали співро- бітники органів юстиції і прокуратури, особливо до 1924 року [9, ар. 4 об.-5]. Навіть у 1925 році, ві- дповідно до доповіді тодішнього наркома юстиції Ногаєва, на Всекримській нараді працівників юс- тиції 5-го травня 1925 року, НКЮ постійно мав нестачу засобів [3. – 1925, 7 травня]. Джерела та література 1. Абраменко Л.М. Київ: жертви репресій. - Т. I. - К.: Логос, 1997. - 496 с. 2. Выписки из протоколов заседаний коллегий по рассмотрению дел на лиц, служивших в Белой армии, обвиняемых в спекуляции и других преступлениях. // Державний архів Автономної Республіки Крим (далі – ДААРК). - Ф. Р-1881. - Оп. 1. - Спр. 1. 3. Газета «Красный Крым» (орган Кримського революційного комітету, Кримського обкому РКП (б) і Кримського Центрального Виконав- чого Комітету) у 1921-1927 рр. 4. Зарубин А.Г., Зарубин В.Г. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. - Симферополь: Таврия, 1997. - 352 с. 5. Из истории Всероссийской Чрезвычайной ко- миссии. 1917–1921 гг.: Сборник документов / Под ред. Г.А. Белова, А.Н. Куренкова, А.И. Логиновой и др. - М.: Из-во политической ли- тературы, 1958. - 512 с. 6. Информационные сводки и отчеты о деятель- ности управления и отделов Народного комис- сариата внутренних дел и мест заключения // ДААРК. - Ф. Р-702. - Оп. 1. - Спр. 8. 7. Исаев И.А. История государства и права Рос- сии: Полный курс лекций. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юрист, 1994. - 448 с. 8. Ишин А.В. В Крыму после Врангеля (по ар- хивным материалам Крымской ЧК за 1921 год) // Революция и Гражданская война 1917-1920 годов: новое осмысление: Материалы. - Сим- ферополь: Крымский архив, 1995. - С. 45-48. 9. Отчет о деятельности Наркомюста и подве- домственных ему органов за период с ноября 1920 по ноябрь 1925 года. // ДААРК. - Ф. Р- 1108. - 0п. 1. - Спр. 10. 10. Отчеты помощника прокурора Крымской ССР по наблюдению за органами Государственного 88 88 политического управления // ДААРК. - Ф. Р- 702. - Оп. 1. - Спр. 16. 11. Переписка с ГПУ, прокуратурой, народными судами, партийными организациями по судеб- ным делам: список судебных дел, находящихся на рассмотрении в Главном суде Крыма. Вы- писки из протоколов распорядительных засе- даний Главного суда. // ДААРК. - Ф. Р-1108. - Оп. 1. - Спр. 9. 12. Переписка с Крымчека о составе коллегии Крымчека, об аресте разных лиц, о проведении первомайской амнистии, по административно- хозяйственным вопросам. // ДААРК. - Ф. Р- 1188. - Оп. 3. - Спр. 217. 13. Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД, 1934-1941: Справочник. - М.: Звенья, 1999. - 504 с. 14. Ревкомы Крыма: Сборник документов и мате- риалов / Отв. ред. Л.Д. Солодовник. - Симфе- рополь: Крым, 1968. - 244 с. 15. Сводки об экономическом и политическом со- стоянии Крыма. Материалы следственных и судебных дел, перестройка работы адвокатуры. Список членов коллегии защитников // ДААРК. - Ф. Р-1108. - Оп. 1. - Спр. 8. 16. Филимонов С.Б. Тайны судебно-следственных дел. - Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. - 128

Здійснення судочинства в Криму в першій половині 1920-х років

Репозитарії

Схожі ресурси