Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.)

Королівський універсал видавала Коронна канцелярія, документ скріплювався підписом короля, канцелярського урядника (щоправда, не завжди) та малою/великою печаткою. Залежно від ступеня зацікавленості монарха, як головного виразника інтересів держави, у видачі універсалів їх можна розподілити на прі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Ониськів, М.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108540
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.) / М.І. Ониськів // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 161-178. — Бібліогр.: 119 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-108540
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1085402016-11-11T03:02:13Z Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.) Ониськів, М.І. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Королівський універсал видавала Коронна канцелярія, документ скріплювався підписом короля, канцелярського урядника (щоправда, не завжди) та малою/великою печаткою. Залежно від ступеня зацікавленості монарха, як головного виразника інтересів держави, у видачі універсалів їх можна розподілити на пріоритетні та другорядні. Більшість королівських універсалів вписували у ґродські актові книги, а доставляли їх до ґродів безпосередньо з Коронної канцелярії або через приватних осіб, зацікавлених у поширенні інформації з універсалу. The king’s universales were given out by the Bigger or Less cancellarium (the offices, where the royal (kingdom’s) documents were created). The process of the king’s universales creation was like a process of the creation of others kinds of the royal documents. The king’s universales were asserted by the king’s sign, the sign of the worker of the kingdom’s cancellarium (but it wasn’t used always) and by the printing of the kingdom’s cancellarium or by the cubicularis printing (the printing of the king’s rest, which was the private king’s printing). The king’s universales are divided into priority and second-rate, this division depends on the level of the king’s interest in delivery of the universal. The most of the king’s universales were inscribed in the books of grod (it was a territorial court and auxiliary administrative establishment of some district) acts. Grod and its cancellarium were the centers of the information and propaganda for all strata of the society of the second half of the 17th century. The king’s universales were brought to grod from the kingdom’s cancellarium, nearby grods or by the persons, who were interesting in a distribution the information from the universales. 2014 Article Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.) / М.І. Ониськів // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 161-178. — Бібліогр.: 119 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108540 930.25 [167/168] uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство
spellingShingle	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Ониськів, М.І. Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.) Український історичний журнал
description	Королівський універсал видавала Коронна канцелярія, документ скріплювався підписом короля, канцелярського урядника (щоправда, не завжди) та малою/великою печаткою. Залежно від ступеня зацікавленості монарха, як головного виразника інтересів держави, у видачі універсалів їх можна розподілити на пріоритетні та другорядні. Більшість королівських універсалів вписували у ґродські актові книги, а доставляли їх до ґродів безпосередньо з Коронної канцелярії або через приватних осіб, зацікавлених у поширенні інформації з універсалу.
format	Article
author	Ониськів, М.І.
author_facet	Ониськів, М.І.
author_sort	Ониськів, М.І.
title	Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.)
title_short	Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.)
title_full	Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.)
title_fullStr	Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.)
title_full_unstemmed	Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.)
title_sort	комунікація монаршого двору із провінцією в речі посполитій: видача та доставка королівських універсалів до львівського й перемишльського ґродів руського воєводства (1674–1683 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108540
citation_txt	Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій: видача та доставка королівських універсалів до Львівського й Перемишльського ґродів Руського воєводства (1674–1683 рр.) / М.І. Ониськів // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 161-178. — Бібліогр.: 119 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT onisʹkívmí komuníkacíâmonaršogodvoruízprovíncíêûvrečípospolitíjvidačatadostavkakorolívsʹkihuníversalívdolʹvívsʹkogojperemišlʹsʹkogogrodívrusʹkogovoêvodstva16741683rr
first_indexed	2025-07-07T21:38:52Z
last_indexed	2025-07-07T21:38:52Z
_version_	1837025809781489664
fulltext	Український історичний журнал. – 2014. – №4 УДК 930.25 [167/168] м.і.ониСькіВ * КОМУНІКАЦІЯ МОНАРшОГО ДВОРУ ІЗ ПРОВІНЦІЄю В РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ: ВИДАЧА ТА ДОСТАВКА КОРОЛІВСьКИХ УНІВЕРСАЛІВ ДО ЛьВІВСьКОГО Й ПЕРЕМИшЛьСьКОГО ґРОДІВ РУСьКОГО ВОЄВОДСТВА (1674–1683 рр.) Королівський універсал видавала Коронна канцелярія, документ скріплювався під- писом короля, канцелярського урядника (щоправда, не завжди) та малою/великою печаткою. Залежно від ступеня зацікавленості монарха, як головного виразника інтересів держави, у видачі універсалів їх можна розподілити на пріоритетні та другорядні. Більшість королівських універсалів вписували у ґродські актові книги, а доставляли їх до ґродів безпосередньо з Коронної канцелярії або через приватних осіб, зацікавлених у поширенні інформації з універсалу. Ключові слова: королівський універсал, Коронна канцелярія, ґродська канцелярія, Львівський ґрод, Перемишльський ґрод. Королівські універсали в Речі Посполитій являли собою монарші докумен- ти, основною функцією яких було повідомлення населенню положень різно- манітних виданих дипломів, уточнення їх змісту, оголошення про скликання сеймиків/сеймів, посполитого рушення, оприлюднення рішень монарха. При цьому вони не творили нового юридичного стану1. Їхніми адресатами могли виступати як мешканці всієї країни чи окремого реґіону, так і представники певних соціальних, етнічних або релігійних груп2. Власне, це й відрізняло королівський універсал від мандату (нерідко їх безпідставно ототожнюють3), котрий містив монарший наказ одній людині чи певній категорії/групі та сто- сувався питань персонального/місцевого значення4. Джерельною базою для цієї статті послужили 76 універсалів короля Яна ІІІ Собеського, що їх було внесено в реляційні актові книги («книги до- несень») Львівського та Перемишльського ґродських урядів за 1674–1683 рр. Вибір саме таких хронологічних рамок (перше десятиліття правління Яна ІІІ) зумовлено прагненням розглянути особливості функціонування королівських універсалів, виданих як під час війни (1674–1676 рр.), так і в мирний період (1677–1683 рр.). * Ониськів Марта Іванівна – маґістр архівознавства, аспірантка Львівського національного університету імені Івана Франка, кафедра давньої історії України та архівознавства E-mail: martamn9@gmail.com 1 Капраль М. Привілеї міста Львова ХІV–XVІІІ ст. (історико-джерелознавчий огляд) // Привілеї міста Львова ХІV–XVІІІ ст. / Упор. М.Капраль. – Л., 1998. – С.8. 2 На характер акта вказує й походження слова «універсал» від лат. «universus» – «цілий, за- га льний, усезагальний». 3 Kętrzyński S. Zarys nauki o dokumencie polskim wieków średnich. – Т.І. – Warszawa, 1934. – S.54; Szymański J. Nauki pomocnicze historiі. – Warszawa, 2001. – S.444–445. 4 Kutrzeba S. Historja źródeł dawnego prawa polskiego. – Т.І. – Lwów; Warszawa; Kraków, 1925 [репринт 1987р.]. – S.49–50. Український історичний журнал. – 2014. – №4 162 М.І.Ониськів Процес видачі універсалу вочевидь принципово не відрізнявся від творення інших різновидів королівської документації. Його підготовкою займалася Коронна канцелярія5 – Велика (Більша) або Мала (Менша)6 – після відповідного розпо- рядження короля. Оскільки з 1360-х рр. відбувалося зрівняння урядів канцлера (керівника Великої канцелярії) та підканцлера (очільника Малої), то монарх міг дати подібну вказівку будь-кому з них7. Такий наказ міг отримати й великий секре- тар, який подеколи заступав канцлера чи підканцлера при королі або виконував власне канцелярські функції канцлера, підканцлера чи реґента (технічного керів- ника канцелярії) під час їх відсутності8. Отримавши королівське розпорядження, канцлер, підканцлер або великий секретар доручали одному з писарів Коронної канцелярії підготувати «мінуту» (чернетку) універсалу конкретного змісту. При її створенні писар послуговувався притаманними такому типу актів канцелярськи- ми формулами, беручи приклади з підручників, що використовувались при «ars dictandi»9. Мінута ретельно перевірялася й редагувалася, після чого її передавали інґросаторові для написання чистового варіанту універсалу10. Вивіривши готовий документ, реґент канцелярії подавав його, відповідно, канцлерові, підканцлерові або великому секретареві (тобто тій посадовій особі, від котрої отримав розпоряд- ження щодо підготовки акта) чи безпосередньо монархові11. Документ скріплювала коронна (велика або мала) печатка, свої підписи ставили король, хтось з урядовців канцелярії, а інколи й свідки12. Подеколи виготовлялася значна кількість однако- вих королівських універсалів – їх дублювали на випадок надсилання відразу до кількох чи всіх воєводств, повітів Речі Посполитої13. Часом в універсалах залишали вільне місце для того, щоб пізніше конкретизувати інскрипцію та вписати адреса- та14. Хід підготовки документа контролював реґент королівської канцелярії15. Слід зазначити, що процес видачі універсалів був однаковим як під час перебування ко- роля у столиці, так і поза нею, адже в подорожах монарха супроводжувала частина канцелярського персоналу з відповідними книгами16. У ХVII ст. головним фактором при підтвердженні автентичності документа ви- ступали підписи короля та канцлера, підканцлера чи перших секретарів. Більш 5 Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska od XV do XVIII wieku: Studium o urzędzie, dokumen- tacji, jej formach i roli w życiu społeczeństwa staropolskiego. – Lublin, 2004. – S.212. 6 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569–1673 рр.: Студія з історії українського реґіоналізму в Речі Посполитій. – Острог; Л., 2002. – С.86; Kancelaria koronna a sejm walny: Instructuarium / Oprac., przetłum., wstępem opatrzył W.Krawczuk. – Warszawa, 1995. – S.5. 7 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики… – С.86–87. 8 Wyczański A. Między kulturą a polityką: Sekretarze królewscy Zygmunta Starego (1506–1548). – Warszawa, 1990. – S.57; Chorążyczewski W. Przemiany organizacyjne polskiej kancelarii królews kiej u progu czasów nowożytnych. – Toruń, 2007. – S.137–138. 9 Середньовічне мистецтво укладання листів та документів, яке викладалося у середніх і ви- щих школах (див.: Kuraś S. Fundacja kolegiatury epistolografii i sztuki pisania dokumentów w Akademii Krakowskiej w r. 1420 // Małopolskie Studia Historyczne. – T.6. – Zesz.3/4 (22/23). – Kraków, 1963. – S.119). 10 Szymański J. Nauki pomocnicze historii. – S.446–447. 11 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики… – С.93. 12 Szymański J. Nauki pomocnicze historii. – S.446–447. 13 Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska… – S.327; Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ України). – Ф.9. – Оп.1. – Спр.440. – Арк.2825–2828, 3028–3030. 14 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.994–998; Спр.431. – Арк.1276–1278. 15 Dąbkowski P. Palestra i księgi sądowe ziemskie i grodzkie w dawnej Polsce // Pamiętnik Historyczno-Prawny. – T.III. – Zesz.2. – Lwów, 1926. – S.10. 16 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики… – С.90. Український історичний журнал. – 2014. – №4 Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій... 163 інтенсивне використання королівського підпису – під впливом відповідних євро- пейських практик – спостерігалося вже в ХVI ст. Проект ординації для королівської канцелярії 1574 р. (щоправда, остаточно так і не ухвалений) передбачав, що всі видані акти має підписувати монарх17. Універсали 1674–1683 рр. містять підпис короля, розміщений ліворуч під основним текстом документа18. Утім, в одному ви- падку він усе ж відсутній: ідеться про виданий 5 лютого 1676 р. і завірений лише канцлером та реґентом Коронної канцелярії універсал, в якому повідомлялося про успішне проведення коронації Яна ІІІ19. Брак монаршого підпису на королівських документах можна пояснити поспіхом у роботі канцелярії, проте для актів 1674– 1683 рр. це не було типовим. Можливо, відсутність королівського підпису в універ- салі 1676 р. зумовила завантаженість монарха, адже документ було видано під час роботи коронаційного сейму (відбувався 2 лютого – 14 березня)20. Лише частину універсалів завірено підписом канцелярського урядника21: розміщувався він під текстом праворуч, переважно у правому нижньому куті22. Документи 1674–1683 рр. в основному підписували реґенти та королівські се- кретарі – як урядовці монарха (не канцлера чи підканцлера23). Їхні обов’язки не були чітко окресленими (в основному вони виконували політичні та дипло- матичні доручення)24, тож король використовував їх у різних справах. Зокрема, вони могли займатися підготовкою текстів монарших листів25. Із ХVІ ст. коро- лівські секретарі мали значний вплив у канцелярії, про що свідчить призна- чення їх на посаду самим королем26 та подеколи виконання великим секрета- рем функцій заступника канцлера чи підканцлера при монархові27. Секретарі, належачи до близького оточення короля, мали бути добре підготовленими до публічних функцій, нерідко вони ставали канцлерами чи єпископами28. Автентичність королівських універсалів 1674–1683 рр. засвідчили се- кретарі: Францішек Зиґмунт Галецький (його підпис стоїть на документах 1674–1675 і 1681 рр.)29, Станіслав Сарновський (1675 і 1677 рр.30; пізніше був 17 Chorążyczewski W. Przemiany organizacyjne… – S.213–215. 18 Див., напр.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.994–998. 19 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.420. – Арк.586–590. 20 Chronologia sejmów polskich 1493–1793 / Zest. i wstępem opatrzył W.Konopczyński // Polska Akademia Umiejętności: Archiwum Komisji Historycznej. – Ser.2. – T.IV. – №3. – Kraków, 1948. – S.157. 21 Близько 20% опрацьованих документів не мають підпису канцелярського урядника (якщо це ориґі- нал, уклеєний/прошитий у ґродську книгу) або про нього не згадано (якщо це копія) (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.688–690; Спр.431. – Арк.1276–1278, 1547–1550, 1796–1800; Спр.433. – Арк.246– 248, 1032–1033, 1126–1130; Спр.437. – Арк.1706–1709; Спр.435. – Арк.2115–2116; Спр.446. – Арк.1781–1784; Ф.13. – Оп.1. – Спр.417. – Арк.1714–1720; Спр.419. – Арк.1860–1863; Спр.421. – Арк.254–258, 2530–1532). 22 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.440. – Арк.2825–2828. 23 Wyczański A. Między kulturą a polityką… – S.55. 24 Ibid. – S.24–28. 25 Ibid. – S.64–65. 26 Nawrocki S. Rozwój form kancelaryjnych na ziemiach polskich od średniowiecza do końca XX wieku. – Poznań, 1998. –S.43. 27 Wyczański A. Między kulturą a polityką… – S.57. 28 Nawrocki S. Rozwój form kancelaryjnych… – S.43. 29 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.672–674, 994–998, 999–1000, 1060–1062; Спр.431. – Арк.1567–1570; Ф.13. – Оп.1. – Спр.417. – Арк.1957–1958, 2069–2074, 2261–2264; Спр.421. – Арк.2037–2038; Спр.418. – Арк.733–736, 1101–1104; Спр.434. – Арк.1436–1438. 30 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.431. – Арк.1295–1298; Спр.431. – Арк.1469–1470; Спр.433. – Арк.1948–1950; Спр.436. – Арк.753–754; Спр.434. – Арк.1058–1061; Ф.13. – Оп.1. – Спр.419. – Арк.1312–1314; Спр.426. – Арк.2028–2031. Український історичний журнал. – 2014. – №4 164 М.І.Ониськів реґентом Коронної канцелярії)31, Станіслав Вібанський (1678 р.)32, Францішек Камоцький (1678 і 1680 рр.)33, Людвік Миколай Ґраб’янський (1679–1680 рр.34), Станіслав Антоній Щука (1679 і 1681 рр.35; із 1675 р. був королівським се- кретарем, а впродовж 1684–1688 рр. – реґентом Великої канцелярії36), Ян Закшевський (1682 р.)37, Кшиштоф Ярановський (1681–1683 рр.)38. Серед ре- ґентів, котрі підписували в той час королівські універсали, були Станіслав Буженський (1676 р.)39, Ян Станіслав Вітвіцький (1677–1678 рр.)40 та Станіслав Каєвський (1677 р.)41. Один з універсалів містить підпис королівського покойо- вого писаря Марцина Оборського42 (на той час лівського старости43). У цьому випадку універсал стосувався заборони військовим чинити будь-які кривди або самовільно збирати податки з мешканців Самбірської економії, котра була столовим маєтком, а отже – територією власних зацікавлень короля. Слід зазначити, що використання й трактування підпису канцелярського урядника як одного з головних чинників підтвердження автентичності монар- шого універсалу спостерігалося не завжди. Так, доволі часто в початкових час- тинах облят документів44 чи при передачі в них підписів ґродські канцелярис- ти могли не згадувати про підпис канцелярського урядника, який насправді містився в ориґіналі монаршого універсалу45. Для підтвердження відповідності змісту королівського універсалу чинним правам і законам майже до кінця XV ст. вимагалося скріплення його малою печаткою, а після 1472 р. – особистим підписом канцлера46. Усі розглянуті 31 Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV–XVIII wieku: Spisy / Pod red. A.Gąsiorowskiego. – Kórnik, 1992. – S.201. 32 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.655. – Арк.542; Ф.13. – Оп.1. – Спр.426. – Арк.2976–2979. 33 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.437. – Арк.2311–2314; Спр.440. – Арк.3312–3314. 34 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.439. – Арк.388–392; Спр.657. – Арк.113; Спр.440. – Арк.2825–2828, 3028–3030; Ф.13. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.2360–2364; Спр.432. – Арк.461–462. Підписи Л.М.Ґраб’янського під універсалами за 1679–1680 рр. свідчать про призначення його королівським секретарем раніше, аніж 1680 р., як про це стверджував О.Заґуровський (див.: Zagórowski O. Grabiański Ludwik Mikołaj // Polski Słownik Biograficzny. – T.VIII. – Wrocław; Kraków; Warszawa, 1959–1960. – S.464). 35 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.440. – Арк.177–182; Ф.13. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.2369– 2371, 2828–2831; Спр.434. – Арк.405–409. 36 Urzędnicy centralni i nadworni Polski… – S.206; ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.440. – Арк.177–182; Ф.13. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.2369–2371, 2828–2831; Спр.434. – Арк.405–409. 37 ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.436. – Арк.1424–1428. 38 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.441. – Арк.1563–1568; Спр.446. – Арк.1323–1325, 1781–1784; Ф.13. – Оп.1. – Спр.437. – Арк.952–954, 1815–1816. 39 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.432. – Арк.2399–2400; Ф.13. – Оп.1. – Спр.420. – Арк.586–590. 40 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.434. – Арк.991–993; Ф.13. – Оп.1. – Спр.422. – Арк.757–761, 2560–2564; Спр.427. – Арк.83–86. 41 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.423. – Арк.1112–1115. 42 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.418. – Арк.39–41. 43 Urzędnicy podlascy XIV–XVIII wieku: Spisy / Oprac. E.Dubas-Urwanowicz, W.Jarmolik, M.Kulecki, J.Urwanowicz. – Kórnik, 1994. – S.182. 44 Облята являла собою копіювання (здебільшого дослівне переписування) документа без жодних орфографічних чи стилістичних змін (див.: Sochaniewicz S. Archiwum krajowe aktów grodzkich i ziemskich we Lwowie. – Lwów, 1912. – S.15). Початкова й кінцева частини обляти (пе- ред і після тексту скопійованого документа) містили записи працівників ґродської канцелярії. 45 Пор. обляти одного й того самого королівського універсалу, копію якого вписано до пере- мишльської ґродської книги (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.419. – Арк.1307–1310, 1310–1312), а ориґінал уміщено у львівських ґродських актах (див.: Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.431. – Арк.1469–1470, 1471–1472). 46 Szymański J. Nauki pomocnicze historii. – S.461. Український історичний журнал. – 2014. – №4 Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій... 165 універсали було скріплено саме печатками. Здебільшого використовували велику або малу коронні печатки, причому в обляті документа вказувалося, печаткою якої канцелярії – Великої чи Малої – його завірено. Часто така вка- зівка могла міститися в початковій частині обляти, тоді як у кінцевій зазнача- лося лише про наявність печатки (або навпаки)47. Очевидно через неуважність ґродського канцеляриста в одній з облят у початковій частині вказано про скріплення універсалу великою печаткою, натомість у кінцевій – про вико- ристання малої48. Зміст документа, вочевидь, не впливав на використання різ- них коронних печаток, адже юридична сила від них не залежала49. Оскільки канцлер і підканцлер були урядниками Корони, а не короля, то й печатки Великої та Малої канцелярій уважалися коронними (державними)50. Ця тен- денція зберігається й у випадку розглянутих універсалів 1674–1683 рр.: рідко трапляється, щоб монарх в акті описував печатки як свої («печаткою малою коронної канцелярії скріплений» – у початковій частині обляти, «печаткою на- шою» – у короборації)51, частіше їх позначали як коронні («і печаткою великою коронної канцелярії скріплений» – у початковій частині обляти, «печатка ко- ронна притиснена» – у короборації)52. Траплялися випадки, коли для завірення універсалів використовувалися інші печатки, зокрема покойова («sigillo cubiculari»)53. Хоча, згідно з сеймовою конституцією 1607 р., її (як і сиґнетову, що їх відносили до приватних печаток монарха) не можна було використовувати «для справ Речі Посполитої», а скрі- плені нею документи не мали жодної правової сили54. У короборації одного з таких універсалів використання покойової печатки пояснювалося чи то відсут- ністю, чи то зношеністю коронної («через дефект коронної печатки, покойову притиснути ми наказали»)55. Можна стверджувати, що на рівні Коронної канцелярії намагалися вико- нувати законодавчі приписи щодо використання лише великої чи малої ко- ронних печаток для скріплення публічних документів56. Дещо відмінна ситу- ація спостерігалася на рівні ґродів, де, як видається, достатньою вважалася наявність у документі будь-якої печатки, котра мала відношення до Корони 47 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.436. – Арк.753–754; Спр.440. – Арк.177–182; Спр.441. – Арк.1563–1568; Спр.446. – Арк.1781–1784; Ф.13. – Оп.1. – Спр.418. – Арк.39–41; Спр.417. – Арк.2261–2264; Спр.418. – Арк.1101–1104. 48 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.446. – Арк.1323–1325. 49 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики… – С.87. 50 Chorążyczewski W. Przemiany organizacyjne… – S.222. 51 «sigillo minoris cancellaria[e] regni communitas», «pieczęcią naszą» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.436. – Арк.753–754; Спр.446. – Арк.1781–1784; Ф.13. – Оп.1. – Спр.436. – Арк.1424–1428). Короборація – перелік засобів, що засвідчували автентичність документа (див.: Купчинський О.А. До питання про характеристику формуляра документів середньовіччя // Архіви України. – 1974. – №6. – С.19). 52 «sigillo[que] maioris cancellaria[e] regni communit[as]», «pięczęc koronna przycisniona» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.432. – Арк.2399–2400). 53 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.672–674, 688–690, 831–833; Спр.431. – Арк.1547–1550. 54 Volumina legum: Przedruk zbioru praw staraniem xx. pijarów w Warszawie, od roku 1732 do roku 1782 wydanego. – T.ІІ. – Petersburg, 1860. – S.437. 55 «in deffectu koronney pieczęci, pokoiową przycisnąc roskazalismy» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.421. – Арк.844–848). 56 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики… – С.88. Український історичний журнал. – 2014. – №4 166 М.І.Ониськів чи королівської особи. Наприклад, покойову печатку в універсалі ґродські канцеляристи не завжди описували як таку (тобто «печаткою покойовою»)57, а обмежувалися загальним твердженням про скріплення документу печаткою («печаткою скріплений») у початковій частині обляти58, чи вказівкою про місце розташування печатки («Місце печатки») – у кінцевій59. Підписи свідків не були обов’язковим елементом завірення королівських універсалів і наявні тільки у трьох вписах, датованих 1674 і 1676 рр.60, при- чому два з них містять копії одного й того ж універсалу. Свідком став Ян Шумовський, коронний надвірний підскарбій (обіймав цей уряд у 1668– 1679 рр.)61, а універсали, під якими проставлено його підпис, стосувалися ство- рення у прикордонних воєводствах нових комор для збору податків (зважаючи на втрату подільських унаслідок воєнних дій). Фактично законодавчі вимоги щодо видачі автентичної та відповідної за- конодавству королівської документації у випадку універсалів виконувалися не завжди. На практиці для визнання королівського акта автентичним достат- ньо було підпису монарха (без участі канцелярських урядників) та печатки (великої/малої коронної або покойової королівської). Пояснюється це тим, що універсали не творили нового юридичного стану, лише публікували зміст уже наявних дипломів і рішень; скликали й повідомляли про сеймики та посполи- те рушення, різноманітні події у житті держави62. * Зміст королівських універсалів суттєво не впливав на процедуру їх видачі, натомість цільове призначення того чи іншого акта могло позначитися на об- ставинах його доставки в конкретні реґіони та подальшого функціонування. Визначальним чинником, що може бути критерієм поділу монарших універса- лів на групи, ставав ступінь зацікавленості короля – у першу чергу, як голов- ного виразника інтересів усієї країни – у видачі та поширенні інформації за допомогою універсалу. До першої групи відносимо пріоритетні для держави універсали, які становлять більшість і є доволі інформативними з політично- го й публічного поглядів. Їх можна розділити на умовні підгрупи: військові, сеймикові/сеймові, податкові. Перші, природно, найінтенсивніше видавалися в період війни. Видача других прив’язувалася до встановленого часу скликан- ня сеймів, що мали відбуватися раз на два роки (за нагальної потреби їх мо- гли скликати й частіше), та сеймиків – до й після них63. Інтенсивність видачі 57 «sigillo cubicularis» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.672–674, 688–690, 831–833). 58 «sigillo communitum» (див.: Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.688–690). 59 «Locus sigilli» (див.: Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.672–674). 60 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.831–833; Ф.13. – Оп.1. – Спр.417. – Арк.2238–2240; Спр.421. – Арк.844–848. 61 Urzędnicy centralni i nadworni Polski… – S.207. Завідував королівськими доходами, інколи заміняв великого підскарбія, що керував королівським скарбом, його доходами, видатками, які здійснювались відповідно до вказівок сейму чи сенату, та звітував про це на кожному сеймі (див.: Грабеньский В. История польского народа. – Минск, 2006. – С.207). 62 Капраль М. Привілеї міста Львова… – С.8. 63 Грабеньский В. История польского народа. – С.219. Український історичний журнал. – 2014. – №4 Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій... 167 податкових універсалів залежала від ухвалення сеймом податків і була од- наковою як у час війни, так і в мирний період. Зрозуміло, що впродовж 1674– 1683 рр. поява таких універсалів пов’язувалася із забезпеченням військових інтересів держави. Дану групу монарших універсалів можна розподілити й на загальнодер- жавні та реґіональні. Перші становили більшість. До них включаємо ті коро- лівські акти, що скликали посполите рушення або вибранецьку піхоту (згідно з постановою сейму); передсеймові сеймики, котрі одночасно відбувались по всій країні (суттєві відмінності могли існувати в період проведення додаткових пе- редсеймових, зважаючи на зрив попередніх, чи реляційних сеймиків64). Також загальнодержавними були й податкові універсали, видача яких відбувалася внаслідок ухвалення загальнодержавним сеймом рішення про збір податків, а податкова система країни в основному не мала реґіональних відмінностей. Другу групу монарших універсалів можна окреслити як другорядні для держави. Зацікавленими у видачі та поширенні інформації з них були окре- мі соціальні, етнічні, релігійні прошарки, жителі певних територій Речі Посполитої. До цієї групи відносимо королівські універсали, що стосували- ся євреїв65, «релігії грецької»66, подільських вигнанців67, локальної безпеки (від свавілля військових)68, грецьких купців69, окремих цехів (пивоварів у Перемишлі70), деяких митних питань71, обрання місцевих урядників (зокре- ма підчашого Львівської землі72). Другорядні універсали, яких було видано менше, аніж пріоритетних (близько 30% від загальної кількості актів 1674– 1683 рр.), видавалися переважно під час затишшя у війні або в мирний період. Королівські універсали першої групи (нерідко й другої) доставляли до ґрод- ських канцелярій (як інформаційно-пропаґандистських установ) для ознайом- лення представників не лише привілейованого шляхетського стану, а всього суспільства73. Цього вимагала й кінцева формула публікації74 в розглянутих 64 Тобто післясеймових зібрань, на яких заслуховували звіт сеймових послів та ухвалювали рішення стосовно виконання постанов (див.: Вінниченко О. Функціонування післясеймових сей- миків у світлі податкових актів сеймів Речі Посполитої (1633–1647) // Вісник Львівського універ- ситету: Серія історична. –Вип.39/40. – Л., 2005. – С.37–68). 65 ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.421. – Арк.2037–2038; Спр.430. – Арк.2369–2371, 2360–2364; Спр.434. – Арк.405–409; Спр.436. – Арк.2015–2016; Спр.435. – Арк.1394–1396; Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.999–1000. 66 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.2828–2831; Спр.434. – Арк.1436–1438; Спр.435. – Арк.1586–1590; Ф.9. – Оп.1. – Спр.437. – Арк.2311–2314; Спр.440. – Арк.177–182. Див. також: Ониськів М. Два королівські універсали 1678 і 1679 років до мешканців Львова і Львівської землі в справах «релігії грецької» // Львів: місто – суспільство – культура: Зб. наук. праць / За ред. О.Аркуші, О.Вінниченка, М.Мудрого. – Т.8. – Ч.2: Культура, освіта, наука, церква [Вісник Львівського університету: Серія історична: Спеціальний випуск’2012]. – Л., 2012. – С.29–43. 67 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.431. – Арк.1567–1570; Ф.13. – Оп.1. – Спр.423. – Арк.1112–1115. 68 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.418. – Арк.39–41; Спр.419. – Арк.1860–1863. 69 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.436. – Арк.753–754. 70 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.436. – Арк.1424–1428. Див. також: Arłamowski K. Dzieje przemyskich cechów rzemieślniczych w dawnej Polsce. – Przemyśl, 1931. – S.136–147. 71 ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.437. – Арк.952–954. 72 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.433. – Арк.246–248. 73 Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska… – S.217. 74 Оголошення про видачу документа, іноді з повідомленням про це його адресата (див.: Купчинський О.А. До питання про характеристику формуляра… – С.18). Український історичний журнал. – 2014. – №4 168 М.І.Ониськів універсалах («А цей універсал наш для якнайшвидшої відомості й ефективно- го виконання по ґродах, парафіях та інших звичайних місцях публікувати й оголосити наказуємо»)75. Прикінцева публікація розміщувалась у тій частині формуляра універсалу, що також включала перелік засобів засвідчення ав- тентичності документа. Останнє говорить про значну роль цієї клаузули для надання юридичної сили цьому виду актів. Із XVI ст. розповсюдження набула практика вписання до ґродських книг різних видів документації, виданої ко- ролем чи його урядниками76, а ґродський суд на рівні повіту ставав судовою установою першої категорії77. Унесення королівських універсалів саме до ґрод- ських книг пов’язувалося з тим, що ґродська канцелярія обслуговувала не тіль- ки судові засідання, але й працювала як допоміжна адміністративна установа повіту при ґродському уряді78. Причому функціонувала постійно, незалежно від часу проведення судових засідань. Не діяла канцелярія лише в неділю та у великі християнські свята (Різдво, Великдень, Благовіщення, храмові тощо)79. Облятація універсалів до ґродських книг пояснюється ще й правом вічності, яке ґродські канцелярії отримали від ХVІ ст. Це означало, що ґродські акти й унесені до них документи набували вічної доказової сили80. Існували різні способи доставки універсалів до ґродів. Серед них можна виділити три основних: напряму з королівської канцелярії; через інший ґрод; за посередництва зацікавлених осіб. Доставлені ориґінали документів являли собою один аркуш великого формату, який привозили у складеному вигля- ді (переважно згинали два рази вертикально, потім один раз горизонтально). Їх вручали ґродському старості (як королівському намісникові)81 або, за його відсутності, підстарості82. Саме ґродський уряд – не канцелярія (хоча й вона підпорядковувалася старості) – приймав королівську документацію83. Про останнє свідчить вступна частина обляти: «До уряду й актів нинішніх ґрод- ських, старостинських львівських…»84. Близько половини ориґіналів королів- ських універсалів першої групи (в основному це були сеймикові/сеймові), які доставили до Львівського ґроду, залишалися в його канцелярії. Решту після облятації повертали тим, хто їх приносив, і за необхідності ці акти могли по- давати до інших ґродів. Безпосередньо з королівської канцелярії універсали могли надсилати до всіх ґродів конкретної землі. Наприклад, згідно з інструкцією для Коронної 75 «A ten vniwersał nasz dla iako nayprędzey wiadomosci y skuteczney executiey po grodach, para- fiach y innych zwyczaynych mieyscach publikowac y ogłosic roskazuiemy» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.417. – Арк.1714–1720). 76 Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska… – S.78. 77 Купчинський О. Земські і гродські судово-адміністративні фонди Львова. – К., 1998. – С.17. 78 Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska… – S.87; Купчинський О. Земські і гродські судово- адміністративні фонди… – С.16. 79 Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska… – S.153. 80 Захарчишина П.І. Писарі й архівісти земських та гродських канцелярій на західноукраїн- ських землях у ХV–ХVІІІ ст. // Архіви України. – 1969. – №1. – С.18. 81 Купчинський О. Земські і гродські судово-адміністративні фонди… – С.17. 82 Kancelaria koronna a sejm walny… – S.87; Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики… – С.19. 83 Купчинський О. Земські і гродські судово-адміністративні фонди… – С.17. 84 «Ad officium et acta praesentia castrensia capitanealia Leopoliensia…» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.435. – Арк.2115–2116). Український історичний журнал. – 2014. – №4 Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій... 169 канцелярії XVII ст., весь комплекс королівських сеймикових/сеймових листів, який включав й один відповідний універсал, належало відправляти в окре- мих в’язках і вручати кожному старості, а за його відсутності – ґродському під- старості85. Таким чином, і Львівський, і Перемишльський ґроди отримували «свій» примірник універсалу, з якого виготовляли копії – у вигляді завірених витягів (екстрактів) – для поширення змісту універсалу на території повітів Руського воєводства: «Котрий то універсал, щоб до відомості всіх дійшов, то публікувати по судових ґродах і через витяги по повітах розіслати урядам доручаємо…»86. Із чотирнадцяти універсалів, облятацію яких здійснено як у львівських, так і в перемишльських актах, тільки стосовно чотирьох зазна- чено, що документ у вигляді витягу чи того самого ориґіналу надійшов із Львівського ґроду до Перемишльського. Очевидно, решту універсалів, що їх подано до обох ґродів, відправляли до них із Коронної канцелярії окремо. Але незалежно від того, до якого ґроду скеровували королівські акти, скоріше за все їх спершу доставляли у Львів, а вже звідти переправляли до інших адмі- ністративних центрів Руського воєводства. Зокрема, сеймикові/сеймові універ- сали спочатку потрапляли до Львова, відтак до Перемишля, далі до Сянока й Жидачева87. Принаймні всі універсали (за винятком одного), облятовані в обох ґродах, було внесено до львівських ґродських актів на 4–8 днів раніше, аніж до перемишльських. Доставка королівських універсалів з одного ґроду до іншого полягала у створенні канцеляристами завіреного витягу (екстракту) з впису універса- лу, облятованого у книгах їхнього ґроду, та пересилці його (витягу) до іншого старостинського уряду. Указівки на таку процедуру, дописані канцелярис- тами Коронної канцелярії, зустрічаємо як на зворотах ориґіналів монарших універсалів, вклеєних/ушитих у львівські акти («До ґроду Львівського. Там звідти до Сяноцького…»88; «Універсал до Львівського ґроду Руського воєвод- ства, який універсал через витяги уроджений реґент має переслати ґродам Сяноцького, Жидачівського та Перемишльського»89; «Універсал до Львівського ґроду Руського воєводства, який універсал уроджений реґент Львівської ґрод- ської канцелярії повинен буде через витяги послати до ґродів Жидачівського, Перемишльського і Сяноцького»90), так й у прикінцевій клаузулі (публіка- ції) документа («А зараз той універсал, щоб до відомості всіх прийшов, голо- вним ґродам публікувати і довколишнім ґродам через витяги переказувати 85 Kancelaria koronna a sejm walny… – S.8. 86 «Ktory to vniwersał, aby do wiadomosci wszytkich przyszedł, co publikowac po grodach sądowych y per extractum po powiatach rozesłac vrzędom zlecamy…» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.431. – Арк.1796–1800). 87 Kancelaria koronna a sejm walny… – S.87–88. 88 «Do grodu Lwowskiego. Tam stąd do Sanockiego…» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.431. – Арк.1276–1278). 89 «Vniuersał do grodu Lwowskiego woiewodztwa Ruskie[go], ktory vniuersał per extractum vro- dz[ony] regent ma presłac grodom Sanockie[go], Zydaczowskiego y Przemyskiego» (див.: Там само. – Арк.1473–1474). 90 «Vniuersał do grodu Lwowskie[go] w[oiewo]dztwa Ruskiego, ktory vniuersał vrodz[ony] regent cancellariey grodzkiey Lwow[skiey] powinien będzie per extractum posłac do grodow Zydaczowskiego, Przemyskiego y Sanockie[go]» (див.: Там само. – Арк.1471–1472). Український історичний журнал. – 2014. – №4 170 М.І.Ониськів наказуємо…»)91. Бачимо, що відповідальність за підготовку та відправлення витягів з облят універсалів було покладено на реґента визначеної (у даному випадку Львівської) ґродської канцелярії як безпосереднього її керівника92. Серед розглянутих перемишльських вписів в одному випадку королів- ський універсал було вписано в акти у вигляді екстракту, доставленого з Львівського ґроду. Цей витяг містить датацію, початкову й кінцеву частини «львівської» обляти універсалу (див. нижче). Примітно, що після здійснення впису цієї обляти до перемишльських актів її повернули, очевидно, тій особі, котра привезла витяг до Перемишля. У трьох випадках королівські універсали з Львівського ґроду до Пе ре- мишльського доставили у вигляді ориґіналів, а не копій93. Це відбувалося так, ніби Львівський ґрод «позичав» ориґінал Перемишльському. В одному випад- ку вказано, що збережений у Львівському ґроді універсал видано тамтешнім підстаростою94: «Після вписання ж того самого листа ориґінал при актах за- лишений. З актів ґродських старостинських львівських виданий Александром Дроґомиром, підстаростою та […] ґродським львівським»95. Канцеляристи Львівського ґроду на зовнішній стороні таких документів писали дату здій- снення їхньої облятації до львівських ґродських актів, яка в подальшому по- лягала у вклеюванні/вшиванні ориґіналу документа до відповідного зошита майбутньої актової книги96. Тобто після повернення ориґіналу до Львівського ґроду ця дата допомагала канцеляристам вкласти його в потрібний зо- шит. Для прикладу, у львівській ґродській книзі облятація двох монарших універсалів-«wici»97 записана під 1 червня 1675 р.98 Після цього їх передали до Перемишльського ґроду, там облятували під 10 червня99, а потім повернули до Львівського ґроду та вклали до зошита, що містив вписи у львівські ґродські акти за 1 червня. Структура обляти переданих ориґіналів монарших універсалів була такою 91 «A teraz ten vniuersał, aby do wiadomosci wszytkich przyszedł, grodom principalnym publiko- wac y okolicznym grodom per extractum communikowac roskazuiemy…» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.421. – Арк.2530–2532). 92 Dąbkowski P. Palestra i księgi sądowe… – S.9. 93 ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.418. – Арк.1101–1104; Спр.419. – Арк.1307–1312. 94 Львівським ґродським підстаростою впродовж 1668–1670 і 1672–1676 рр. був Александр Дроґомир (див.: Maleczyński K. Urzędnicy grodzcy i ziemscy lwowscy w latach 1352–1783. – Lwów, 1938 [Zabytki Dziejowe: Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego we Lwowie. – T.VI. – Zesz.1]. – S.40–41). 95 «Post ingrossationem vero eorundem literarum originale circa acta reclitum. Ex actis castrensibus capitanealibus Leopoliensibus extraditum Alexander Drogomir, vicecapitaneus et […] castren[sis] Leopolien[sis]» (див.: ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.418. – Арк.1101–1104). 96 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.418. – Арк.1101–1104; Спр.419. – Арк.1307–1310, 1310–1312, 1312–1314. Також дату могли вписувати на випадок, коли б вкладений документ випав із зо- шита, тож його можна було повернути й прошити/уклеїти у відповідному місці (див.: Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.440. – Арк.2825–2828, 3312–3314). 97 Потрійні універсали, що вимагали негайного і пришвидшеного збору війська у зв’язку з близькою небезпекою (див.: Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska… – S.319). Давніше «wici» були вітками лози, що відправлялися від короля до найвищих урядників реґіону (воєвод, каште- лянів, старост), а ті через посланців переказували інформацію про початок походу своїм підлег- лим і підданим. Вітки лози символізували кару для тих, хто відмовлявся від виконання військо- вої повинності (див.: Kukiel M. Zarys historii wojskowości w Polsce. – London, 1993. – S.10). 98 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.431. – Арк.1469–1470, 1471–1472, 1473–1474. 99 Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.419. – Арк.1307–1314. Український історичний журнал. – 2014. – №4 Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій... 171 ж, як і у випадку витягу, доставленого з Львівського ґроду Перемишльському, за винятком однієї деталі: оскільки до Перемишля надсилали ориґінали, то вони не мали початкової й кінцевої частин обляти, здійсненої канцеляриста- ми Львівського ґроду. Тож перемишльські канцеляристи вписували «уявну» початкову частину львівської обляти, яка не завжди відповідала насправді вписаному пізніше у львівські ґродські акти. Наприклад, початкова частина обляти у львівській ґродській книзі була такою: «Облята листа священного королівського маєстату до мешканців королівства, щоб ув’язнювали дезерти- рів [з] обозів, змісту наступного»100, натомість у перемишльські акти вписано зовсім іншу початкову частину нібито львівської обляти того ж універсалу: «Принесений є лист-універсал священного королівського маєстату до меш- канців Руського воєводства у справі схоплення з обозів утікачів-жовнірів тих самих, власне каптуровим судам той самий виданий, рукою того самого свя- щенного королівського маєстату і печаткою скріплений, змісту наступного»101. Також перемишльські канцеляристи додавали елемент, властивий для екс- трактів, у вигляді яких вони нібито отримали ориґінали: «З актів ґродських старостинських львівських виданий. Корегував Мрозовицький»102. Із королівської канцелярії та інших ґродів монарші універсали достав- ляли переважно королівські дворяни103. Зокрема, у 1674–1683 рр. акти до Перемишльського ґроду привозили Павел Пацлавський (упродовж 1674– 1678 рр.), Анджей Піскоровський (у 1674–1675 рр.) та Александр Бітомський (1676, 1678 і 1680 рр.). Монарші універсали до ґродських урядів могли доставляти зацікавлені в їх оприлюдненні особи або їхні клієнти, слуги, підлеглі, наближені тощо. Для прикладу, королівські акти у справах «релігії грецької» привезли чле- ни Львівського ставропігійського братства Георгій Корендович104 та Іван Мокрицький105 – особи з оточення тодішнього львівського православного єпис- копа Йосифа Шумлянського. Доставкою податкових монарших універсалів, дотичних питань, які перебували у віданні державної митниці, займалися уря- довці цієї установи. Зокрема, до Перемишльського ґроду такі універсали при- возили писар коронної митниці Альберт Єзлерст106 та її наглядач Францішек 100 «Oblata l[ite]rarum S[acrae] R[egiae] M[aiestatis] ad incolas regni quaten[us] deser- tores castrorum captiuent, tenoris talis» (див.: Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.1060– 1062). 101 «Oblata[e] sunt litera[e] vniuersales Sacra[e] Regia[e] Maiestatis ad incolas palatinatus Russia[e] ratione captiu[it]ation[e] ex castris profugorum militum eorundem, ypsem judic[i]is captur- alibus eadem emanat[ae], manu eiusdem Sacra[e] Regia[e] Maiestatis et sigillo communit[ae], tenoris talis» (див.: Там само. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.418. – Арк.1101–1104). 102 «Ex actis castrensibus capitanealibus Leopoliensibus extraditum. Correxit Mrozowicki» (див.: Там само. – Спр.419. – Арк.1307–1310, 1310–1312). Ян Францішек Мрозовицький був тоді львів- ським ґродським підписком (див.: Maleczyński K. Urzędnicy grodzcy i ziemscy lwowscy… – S.75). 103 Kriegseisen W. Sejmiki Rzeczypospolitej szlacheckiej w XVII i XVIII wieku. – Warszawa, 1991. – S.40. 104 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.437. – Арк.2311–2314; Ониськів М. Два королівські універсали… – С.31–32. 105 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.440. – Арк.177–182; Ониськів М. Два королівські уні- версали… – С.31–32. 106 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.417. – Арк.2238–2240. Український історичний журнал. – 2014. – №4 172 М.І.Ониськів Єзерський107. Два подібних універсали до Перемишльського ґроду108, а один і до Львівського109 доставив перемишльський міщанин Гіацинт Рудничек, який, очевидно, був причетним до функціонування митних установ. При доставці універсалів королівські дворяни (вочевидь, якщо була така можливість) їхали поштовими шляхами, а для перепочинку та зміни коней по- слуговувалися встановленими зупинками110. Зрозуміло, що могли використо- вуватися й будь-які інші дороги111. Докладно невідомо, скільки часу займала доставка королівських універсалів від місця перебування монарха й Коронної канцелярії до Львова чи Перемишля – знаємо лише дати видачі документа та його облятації в тому чи іншому ґроді, яка відбувалася вже після оголошення акта перед населенням. Зіставлення хронологічних проміжків між цими двома датами дозволяє виокремити ті універсали, які потребували нагального введен- ня в дію112. Загалом якнайшвидше намагалися доставити й опублікувати пріо- ритетні для держави акти у воєнний час. Зокрема документ, виданий в Яворові, до Львівського ґроду могли привезти приблизно за два дні (із розрахунку 50 км на день113, при тому, що відстань від Львова до Яворова становить приблизно 54 км). Крім цього, потрібно виділити час і на публічне оголошення. Тож вихо- дить, що за 3–4 дні акт мав бути вписаний до ґродської книги. Саме так і було з королівськими універсалами-«wici», облятованими у Львівській ґродській кан- целярії за 2–6 днів після їх видачі в Яворові114. Монарший універсал із Варшави могли привезти до Львова через 8 днів після видачі. Саме за стільки днів і було доставлено королівський універсал, виданий 22 червня 1674 р., в якому йшлося про збір ланової піхоти з Руського, Белзького та Люблінського воєводств, її зо- середження до 16 липня у Львові та перебування тут під керівництвом Еліаша Лонцького115. Натомість у мирний період універсал із того ж таки Яворова, що стосувався виплати купецької «донативи», облятували у Львівському ґроді аж за 22 дні після його видачі116. Виданий у Варшаві монарший акт подібного змісту облятували у львівських ґродських актах більше, ніж через місяць117. На окрему увагу заслуговує час облятації сеймикових/сеймових коро- лівських універсалів, терміни публікації яких реґламентувала конституція 1569 р.: не пізніше 2–3 тижнів перед скликанням сеймику118. Відповідно, між видачею сеймикового універсалу, наприклад у Варшаві, та його облятуван- ням у львівських ґродських актах могло минути й 36 днів119, але за умови, 107 ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.422. – Арк.2560–2564. 108 Там само. – Спр.421. – Арк.844–848; Спр.422. – Арк.757–761. 109 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.434. – Арк.991–993. 110 Maliszewski K. Komunikacja społeczna w kulturze staropolskiej. – Toruń, 2001. – S.32. 111 Chyńczewska-Hennel T. Rzeczpospolita ХVII wieku w oczach cudzoziemców. – Wrocław; War- szawa; Kraków, 1993. – S.40. 112 Королівський універсал уводили в дію, оголошуючи його зміст усьому чи визначеній части- ні суспільства (див.: Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska… – S.214). 113 Ibid. – S.213. 114 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.431. – Арк.1469–1470, 1471–1472, 1473–1474, 1547–1550. 115 Там само. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.430. – Арк.688–690. 116 Там само. – Спр.437. – Арк.1706–1709. 117 Там само. – Спр.434. – Арк.991–993. 118 Łosowski J. Kancelaria grodzka chełmska… – S.214; Kancelaria koronna a sejm walny… – S.63. 119 ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.441. – Арк.1563–1568. Український історичний журнал. – 2014. – №4 Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій... 173 що від публікації до дати скликання сеймику залишалося хоча б два тижні. Практичну реалізацію вимог згаданої конституції щодо універсалів, унесених до львівських ґродських актів у 1674–1683 рр., представлено в таблиці. Дата й місце видачі універсалу Кількість днів між видачею універсалу та його облятацією у ґроді Дата здійснення облятації універсалу у ґроді Кількість днів між облятацією універсалу та скликанням сеймику Дата скликання сеймику (тип зібрання) Час і місце проведення вального сейму1 7 листопада 1675 р., обоз над річкою Збруч2 19 26 листопада 1675 р. 35 31 грудня 1675 р. (передсеймовий) 2 лютого3 – 14 березня 1676 р., Краків 3 листопада 1676 р., Жовква4 8 11 листопада 1676 р. 29 10 грудня 1676 р. (передсеймовий) 14 січня – 26 квітня 1677 р., Варшава 16 вересня 1678 р., Яворів5 30 15 жовтня 1678 р.6 19 3 листопада 1678 р. (передсеймовий) 15 грудня 1678 р. – 4 квітня 1679 р., Гродно16 вересня 1678 р., Яворів7 48 2 листопада 1678 р.8 1 3 листопада 1678 р. (передсеймовий Подільського воєводства у Львові) 22 жовтня 1680 р., Яворів9 13 4 листопада 1680 р. 29 3 грудня 1680 р. (передсеймовий, зірваний) 10 січня10 – 21 травня 1681 р., Варшава (зірваний) 22 жовтня 1680 р., Яворів11 25 16 листопада 1680 р. 17 3 грудня 1680 р. (передсеймовий Подільського воєводства) 6 грудня 1680 р., Жовква12 10 16 грудня 1680 р. 14 30 грудня 1680 р. (передсеймовий, повторний) 15 червня 1681 р., Варшава13 16 1 липня 1681 р. 14 15 липня 1681 р. (реляційний) – Примітки: 1 – Chronologia sejmów polskich 1493–1793. – S.157. 2 – ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.431. – Арк.1796–1800. 3 – Згідно з універсалом, сейм скликано на 4 лютого. 4 – ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.433. – Арк.1126–1130. 5 – Akta sejmiku polskiego in hostico 1672–1698 / Wyd. i oprac. J.Stolicki. – Kraków, 2002. – S.55. 6 – ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.655. – Арк.607. 7 – Див. прим.5. 8 – ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.433. – Арк.622. 9 – Там само. – Спр.440. – Арк.2825–2828. 10 – Згідно з універсалами, сейм скликано на 14 січня. 11 – ЦДІАЛ України. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.440. – Арк.3028–3030. 12 – Там само. – Арк.3312–3314. 13 – Там само. – Спр.441. – Арк.1563–1568. Український історичний журнал. – 2014. – №4 174 М.І.Ониськів Як бачимо, належні терміни публікації не було дотримано лише одного разу – у випадку універсалу, облятованого 2 листопада 1678 р. (утім, не виклю- чено, що публічне оголошення його змісту відбулося значно раніше). Отже, видача королівського універсалу в Коронній канцелярії не мала суттєвих відмінностей від видачі будь-якої іншої монаршої документації, а на рівні місцевих ґродів для визнання автентичності цього типу актів вистачало королівського підпису та будь-якої печатки Корони чи монарха. Залежно від змісту й зацікавленості в його оголошенні короля – як виразника державних інтересів – універсали мали пріоритетне або другорядне значення. Відповідно, доставка до ґродських урядів пріоритетних документів контролювалася дер- жавою та здійснювалася державними урядниками. Потрапляли ці універсали до ґродів напряму з Коронної канцелярії або за посередництва інших гродів. У першому випадку всі монарші універсали, кожен з яких адресувався певно- му ґродському урядові, спочатку направлявся за призначенням, а вже звідти документи розсилалися в інші повіти. У другому випадку королівські універ- сали, привезені до одного ґроду, відправлялися з нього в інші у вигляді витя- гів чи позичених ориґіналів. Облята в такому випадку містила дату впису та початкову й кінцеву частини обляти універсалу, здійсненої канцеляристами першого ґроду. Натомість доставка (як і видача) до ґродів другорядних монар- ших універсалів залежала від потреби у цьому зацікавлених осіб, представни- ків певної соціальної групи чи мешканців якоїсь території. Нижче подано текст впису до ґродської книги, який зберігається у Центральному державному історичному архіві України в м. Львові. При пу- блікації збережено ориґінальне написання, дещо модернізовано пунктуацію, виокремлено абзаци, уніфіковано вживання великої та малої літер. У квадрат- них дужках відтворено скорочені частини слів, фраґменти, що не читаються, пропущені літери. * 1677 р., 5 липня, Перемишль. Впис до реляційної книги Перемишльсь ко го ґродського уряду витягу зі львівських ґродських актів здійсненої в них обляти (28 червня 1677 р., Львів) королівського універсалу (18 травня 1677 р., Варшава) щодо проведення з 1 липня 1677 р. й до майбутнього сейму збору мита від будь- яких товарів, згідно з конституціями сеймів 1661, 1673 і 1674 рр., у визначених місцях, який (збір) передано в адміністрацію коронному мечникові Францішкові Білінському та вишоґродському стольникові Адамові Котовському Oblata literarum vniuersalium Sacrae Regiae Maiestatis ratione theloneorum gene- rosis Kotowski et Bilinski, theloneo// [арк.2561] rum administratoribus seruientium Oblatae sunt officio p[rae]sen[ti] castren[si] capitan[eali] Premislien[si] et ad actican- dum porrectae per g[e]n[er]osum Franciscum Jezierski, theloneorum r[eg]ni superinten- dentem, literae vniuersales Sacrae Regiae Majestatis ra[ti]one theloneorum r[eg]ni, g[e] n[er]osis administratoribus infrascr[ipt]is eorundem r[eg]ni theloneorum benigniter per Sacram Regiam M[aies]t[a]tem collatae et sigillo minoris cancellariae r[eg]ni communi- tae, atque ad acta officij castren[sis] capitan[ealis] Leopolien[sis] per oblatam porrectae ex ijsdem[que] actis castren[sibus] capitan[ealibus] Leopolien[sibus] authentice emanatae, quas officum p[rae]sens ad personalem obla[ti]onem et affecta[ti]onem eiusdem g[e]n[er]osi Український історичний журнал. – 2014. – №4 Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій... 175 Jeziernicki120, offerentis inhaerendo eo in passu juris communis r[eg]ni, suscepit et in acta sua ingrossari, ac per ministerialem r[eg]ni g[e]n[er]alem, apparitorem officij sui, supra- scriptum, publicare demandauit, quarum literarum Sacrae Regiae M[aiesta]tis sequitur tenor eiusmodi. Actum in castro inferiori Leopoliensi, feria secunda in vigilia festi sancti Petri et Pauli Apostolorum Anno Domini millesimo sexcentesimo septuagesimo septimo. Ad officium et acta p[rae]sen[tia] castren[sia] capitan[ealia] Leopolien[sia] persona- liter veniens n[obi]lis Hiacynthus Rucinski obtulit officio p[rae]sent[i] et ad acticandum porrexit infrascr[ipt]as literas vniuersales a Sacra Regia Maiestate g[e]n[er]osis Francisco Bilinski, gladifero r[eg]ni, et Adamo Kotowski, dapifero vis[o]groden[si], ra[ti]one infar- scr[ipt]orum benigniter collat[as], manu eiusde[m] serenissimi subscript[as] sigillo[que] minoris cancellariae communit[as], quarum literarum tenor est talis. Jan Trzeci z Bozey Łaski Krol Polski, Wielki Xiąże Lite[w]ski, Ruski, Pruski, Mazowiecki, Zmudcki, Inflantski, Kiiowski, Wołhynski, Podolski, Podlaski, Smolenski, Siewierski y Czerniechowski. // [арк.2562] Wszem wobec y kozdemu z osobna, komu to wiedziec będzie nalezało, osobliwie ja- snie wielmoznym, wielmoznym, vrodzonym, slachetnym dygnitarzom, vrzędnikom y in- nym, tak rycerskiego, iako y mieysckiego, kupieckiego y wieysckiego stanu ludziom y oby- watelom, wiadomo czynim. Lubosmy z osobliwego naszego starania y pieczołowania zyczyli y chcieli, aby iako naylepsze y nayznosnieysze w Krolestwie naszym tot casibus wyniszczo- nym, na ubogich ludzi z obrady seymu blisko przeszłego obmyslone były podatki y iednak, oprzocz długu woyskowego, na rozne legatię do Oyca Swiętego, do Moskwy, do Turek y inne publiczne potrzeby, większe nad inne y dawne czasy bydz muszą expensa, przyszło nam z całą Rze[czy]p[ospoli]tą cło generalne wodne y lądowe na takowe extraordynarine wydatki, iuxta constitu[ti]ones millesimi sexcentesimi sexagesimi primi, millesimi sexcentesimi sep- tuagesimi tertij et millesimi sexcentesimi septuagesimi quarti reassumowac, y a die prima julij anni currentis millesimi sexcentesimi septuagesimi septimi do przyszłego seymu po- stanowic, ktore, że skarb koronny vrodzonym Franciszkowi Bilinskiemu, miecznikowi ko- ronnemu, y Adamowi Kotowskiemu, stolnikowi wysz[o]grodckiemu w administratią puscił y podał, miec ch[c]emy y po vrodzonych y slachetnych superintendentach y pisarach cel- nych y serio roskazuiemy, aby pomieniony podatek cła generalnego od wszelakich towarow, tak w Koronie rodzących się, to iest od zbosz, soli, tak krakowskiey, iako y samborskiey, win węgierskich, hyszpanskich, francuskich y innych, likworow, bławatow, sukien, korze- nia, skor, łoiow, woskow y wszytkich innych iakimkolwiek imieniem nazwanych rzeczy y towarow, przedazy y kupi podligaiących, zadnych nie excipuiąc, na zwycaynych komo- rach i przykomorkach, wodnych y lądowych, tudziesz jarmarkach y mieyscach składom y mieyscom kupieckim, handlom // [арк.2563] podległym, podług konstytuciey wyzey miano- wanych y instruktarzow skarbowych, zwyczaynie od czasu wyzey mianowanego wybierali y vrodzonym administratorum121 oddawali. A że konstytucie koronne z zamorskiey, z Prus, in regnum wchodzic soli nie pozwalaią, tędy kazdy, ktory by się wazył przeciwko temu exorbitowac prawem y sol zamorską do Polski wprowadzac, złotych szesc dobrą monetą cła generalnego od kazdy becki zapłacic powinien będzie, takze y od ołowiu angielskiego po złotych szesciu od cetnara do wypłacenia zas tego podatku generalnego, tak kupcy, iako tez wszyscy inni cuiuscun[que] status, condi[ti]onis et p[rae]eminentiae ludzie, według opisa- nia wyzey pomienionych konstytucey, bez wszelkiey exceptiey obligantur sub confisca[ti] one mercium y nikomu folga przez pisarzow nie ma bydz folga czyniona sub paenis legum et priua[ti]one officiorum. Co aby tym prędzey do wszytkich przyszło do wiadomosci niniey- szey vniuersał nasz do akt grodckich y mieysckich przymowac y na mieyscach zwycaynych publikowac rozkazuiemy. 120 Так у тексті. Має бути Jezierski. 121 Так у тексті. Український історичний журнал. – 2014. – №4 176 М.І.Ониськів Dan w Warszawie dnia osmnastego miesiąca maia122 roku Panskiego tysiącnego szesc- setnego siedmdziesiątego siodmego, panowania naszego czwartego roku. Jan Krol. Xiądz Jan Stanisław Witwicki, opat Plocki, infułat123 Ołycki, regent cancellariey koronney. Locus sigilli minoris cancellariae r[eg]ni. Post ingrossa[ti]onem uero originale exemplar idem offerens ad se recepit et de recepto officium p[rae]sens quietauit. Et in continenti ministerialis r[eg]ni g[e]n[er]alis n[obi]lis Joannes Sagalski, coram eodem officio et actis p[rae]sen[tibus] p[er]s[onaliter] stans, in vim suae uerae ac fidelis rela[ti]onis palam publice libere[que] recognouit se, ex officiosa requisi[ti]one suprascr[ipt] orum g[e]n[er]osorum Bilinski et Kotowski, administratorem theloneorum r[eg]ni, manda- to vero officij p[rae]sen[tis], literas p[rae]sen[tes] vniuersales Sacrae Regiae M[aies]t[a]tis, in locis publica[ti]onum solitis, conuocatas per tubam hominum communitate[s] alta sua, p[rae]conica uoce publicasse et ad notitiam omniu[m], ut juris et moris est, deduxisse et denuntiasse. De quo p[rae]sens eiusdem ministerialis rela[ti]o. Ex actis castren[sibus] capita[ealibus] Leopolien[sibus]. Correxit Grzybowski. Locus sigilli loci illius. Post // [арк.2564] quarum literarum vniuersalium ingrossa[ti]onem originale eidem offerenti extraditu[m] est. Et hic in continenti coram eodem officio et actis p[rae]sen[tibus] castren[sibus] capi- tan[ealibus] Premislien[sibus] personaliter stans ministerialis r[eg]ni g[e]n[er]alis pouidus Stanislaus Gornik, officij p[rae]sen[tis] apparitor, in vim suae verae ac fidelis rela[ti]onis publice, ac per expressum recognouit se, ex mandato officij p[rae]sen[tis] satisfaciendoq[ue] muneri officij sui suprascr[ipt]as literas vniuersales Sacrae Regiae M[aies]t[a]tis, ra[ti]one theloneorum r[eg]ni emanatas, primum hic in castro, demum in foro publico ciuitatis p[rae] sen[tis] Premislien[sis] in p[rae]sen[tia] per multorum variae condi[ti]onis hominum un- diq[ue] sibi adstantiu[m] alta sua p[rae]conica uoce p[ro]clamasse ac ad notitiam omnium deduxisse, de quo p[rae]sens rela[ti]o. ЦДІАЛ України. – Ф.13. – Оп.1. – Спр.422. – Арк.2560–2564. Впис у перемишль- ську ґродську реляційну книгу (здійснено в понеділок 5 липня 1677 р.) Переклад Облята листа-універсалу священного королівського маєстату у справі митниць, що служить уродженим Котовському та Білінському, адміністраторам митниць Принесений уряду нинішньому ґродському старостинському перемишльському й до вписання поданий через уродженого Франциска Єзерського, наглядача митниць королівства, лист-універсал священного королівського маєстату у справі митниць ко- ролівства, указаним уродженим адміністраторам тих самих митниць королівства зич- ливо священним королівським маєстатом наданий і печаткою малою Коронної канце- лярії скріплений, та до актів уряду ґродського старостинського львівського для обляти поданий, із тих самих актів ґродських старостинських львівських правомочно виданий, який нинішній уряд [відповідно] до особистого представлення й бажання того самого Єзерського, котрий доручає дотримання тим у спосіб загального права королівства, прийняв і в акти свої вписати, а також через ґенерального возного королівства, слугу свого уряду, записаного оголосити, доручив, якого листа священного королівського ма- єстату йде зміст такий. 122 Помилково написано moia. 123 Помилково написано infant. Український історичний журнал. – 2014. – №4 Комунікація монаршого двору із провінцією в Речі Посполитій... 177 Дано у львівському Низькому замку, понеділок у переддень свята Святих апосто- лів Петра й Павла, року Божого тисяча шістсот сімдесят сьомого. До уряду й актів нинішніх ґродських старостинських львівських особисто прий- шовши, шляхетний Гіацинт Руцинський, вручив уряду нинішньому і до вписання подав указаний лист-універсал від священного королівського маєстату уродженим Франциску Білінському, мечникові королівства, та Адамові Котовському, вишоґрод- ському стольникові, у справі названих зичливо наданий, рукою того самого найсвітлі- шого підписаний і печаткою малою канцелярії скріплений, якого листа зміст такий. Ян Третій із Божої ласки король польський, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, інфлянтський, київський, волинський, поділь- ський, підляський, смоленський, сіверський і чернігівський. Усім загалом і кожному зокрема, кому це знати належить, особливо ясновельмож- ним, вельможним, уродженим, шляхетним високопосадовцям, урядникам та іншим, так рицарського, як і міського, купецького й сільського стану людям і обивателям, відо- мо чинимо. Хоча ми з особливого нашого старання й дбайливості зичили та хотіли, щоб найліпше та найвитриваліше в королівстві нашому, настільки випадками знищеному, на вбогих людей з обради сейму недавно минулого обдумані були податки й однак, крім військового боргу, на різні посольства до Святого отця, до Москви, до турків та інші публічні потреби, більші над інші й старі часи бути мусять видатки, довелося нам із цілої Речі Посполитої ґенеральне водне й наземне мито на такі незвичайні видат- ки, згідно з конституціями тисяча шістсот шістдесят першого, тисяча шістсот сімдесят третього, тисяча шістсот сімдесят четвертого поновити, і від 1 липня року біжучого тисяча шістсот сімдесят сьомого до майбутнього сейму ухвалити, котре, що коронний скарб Францішку Білінському, коронному мечникові, і Адамові Котовському, вишо- ґродському стольникові, в адміністрацію пустив і подав, мати хочемо та до уроджених і шляхетних суперінтендантів і писарів митних і поважно наказуємо, щоб згаданий податок ґенерального мита від усіляких товарів, так народжених у Короні, тобто від збіжжя, солі, так краківської, як і самбірської, вин угорських, іспанських, французьких та інших, лікерів, блаватів, сукна, коріння, шкір, лою, воску і всіх інших будь-яким іменем названих речей і товарів, що продажу й купівлі підлягають, жодних не виклю- чаючи, на звичайних коморах та прикоморках, водних і наземних, також ярмарках і місцях, складам і місцям купецьким, торгівлі підлеглим, згідно з вищеназваними конституціями та скарбовими інструкціями, звичайно від вищевказаного часу вибира- ли й уродженим адміністраторам віддавали. А що коронні конституції із заморської, з Пруссії, у королівство входити солі не дозволяють, тоді кожен, хто б наважився проти цього порушувати право й заморську сіль до Польщі впроваджувати, злотих шість до- брою монетою ґенерального мита від кожної бочки заплатити повинен буде, також і від англійського свинцю по злотих шість від центнеру до виплати ж цього ґенерального податку, так купці, як також усі інші й будь-якого статусу, стану та знатності люди, згідно з описом вищезгаданих конституцій, без усіляких звільнень зобов’язуються під конфіскацією товару й нікому пільга через писарів не має бути зроблена під карою законів і позбавлення урядів. Щоб аби тим швидше до всіх прийшло до відомості, ни- нішній універсал наш до актів ґродських і міських приймати й на звичайних місцях публікувати наказуємо. Дано у Варшаві дня вісімнадцятого місяця травня року Божого тисяча шістсот сімдесят сьомого, панування нашого четвертого року. Ян, король. Ксьондз Станіслав Вітвіцький, абат плоцький, протонотарій олицький, реґент ко- ронної канцелярії. Місце малої печатки Коронної канцелярії. Після вписання ж ориґінальний екземпляр той самий, хто приніс, до себе повер- нув і з повернення уряд нинішній поквитував. І далі ґенеральний коронний возний шляхетний Йоанн Саґальський, перед тим Український історичний журнал. – 2014. – №4 178 М.І.Ониськів самим урядом та актами нинішніми особисто ставши, силою свого правдивого й вірного зізнання явно, публічно і вільно зізнався, [що] за офіційною вимогою вказаних уро- джених Білінського й Котовського, адміністраторів митниць королівства, [та] доручен- ням властиво уряду нинішнього, лист-універсал нинішній священного королівського маєстату, у місцях публікацій звиклих, скликаним через трубу людей зібранням своїм високим, вознівським голосом оголосив і до відомості всіх, як право та звичай є, пред- ставив і доніс. Про що нинішня того самого возного реляція. З актів ґродських старостинських львівських. Корегував Ґжибовський. Місце печатки місця того згаданої. Після котрого листа-універсалу вписання ориґінал того самого тому, хто приніс, повернено. І тут далі перед тим самим урядом та актами нинішніми ґродськими старостин- ськими перемишльськими особисто ставши, ґенеральний коронний возний обачний Станіслав Ґорник, уряду нинішнього слуга, силою свого правдивого та вірного зізнання публічно й виразно зізнався, [що] за дорученням уряду нинішнього та [на] виконання повинності свого уряду вказаний лист-універсал священного королівського маєстату, у справі коронних митниць виданий, найперше тут у замку, потім на публічній площі міста нинішнього Перемишльського за присутності численних різного стану людей, що звідусіль собі стояли, своїм високим, вознівським голосом оголосив та до відомості всіх представив, про що нинішня реляція. The king’s universales were given out by the Bigger or Less cancellarium (the offices, where the royal (kingdom’s) documents were created). The process of the king’s universales creation was like a process of the creation of others kinds of the royal documents. The king’s universales were asserted by the king’s sign, the sign of the worker of the kingdom’s cancellarium (but it wasn’t used always) and by the printing of the kingdom’s cancellarium or by the cubicularis printing (the printing of the king’s rest, which was the private king’s printing). The king’s universales are divided into priority and second-rate, this division depends on the level of the king’s interest in delivery of the universal. The most of the king’s universales were inscribed in the books of grod (it was a territorial court and auxiliary administrative establishment of some district) acts. Grod and its cancellarium were the centers of the information and propaganda for all strata of the society of the second half of the 17th century. The king’s universales were brought to grod from the kingdom’s cancellarium, nearby grods or by the persons, who were interesting in a distribution the information from the universales. Keywords: king’s universal, Royal (Kingdom’s) cancellarium, cancellarium of grod, grod of L’viv, grod of Przemyśl.

Репозитарії

Схожі ресурси