Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся)

У знаковій статті М.Грушевського подається деконструкція централістично-генеалогічної («звичайної») схеми представлення російської минувшини, а також пропонується концептуалізація минулого східного слов’янства як репрезентації окремих національних історій – української, російської, білоруської....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Грушевський, М.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2014
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Історіографічна класика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108692
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся) / М.С. Грушевський // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 199-208. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-108692
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1086922016-11-15T03:02:29Z Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся) Грушевський, М.С. Історіографічна класика У знаковій статті М.Грушевського подається деконструкція централістично-генеалогічної («звичайної») схеми представлення російської минувшини, а також пропонується концептуалізація минулого східного слов’янства як репрезентації окремих національних історій – української, російської, білоруської. The emblematic article by M.Hrushevs’kyi covers the deconstruction of centralizedgenealogy (“traditional”) presentation schemes of Russian past. Also in the article proposed the conceptualization of the past of East Slavonic peoples as the representation of separate national histories – Ukrainian, Russian and Belorussian. 2014 Article Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся) / М.С. Грушевський // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 199-208. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108692 930.1 : 94 (477) «Грушевський» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історіографічна класика Історіографічна класика
spellingShingle	Історіографічна класика Історіографічна класика Грушевський, М.С. Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся) Український історичний журнал
description	У знаковій статті М.Грушевського подається деконструкція централістично-генеалогічної («звичайної») схеми представлення російської минувшини, а також пропонується концептуалізація минулого східного слов’янства як репрезентації окремих національних історій – української, російської, білоруської.
format	Article
author	Грушевський, М.С.
author_facet	Грушевський, М.С.
author_sort	Грушевський, М.С.
title	Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся)
title_short	Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся)
title_full	Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся)
title_fullStr	Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся)
title_full_unstemmed	Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся)
title_sort	звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття о.в.яся)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Історіографічна класика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108692
citation_txt	Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся) / М.С. Грушевський // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 199-208. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT gruševsʹkijms zvičajnashemarusskoíístorííjspravaracíonalʹnogoukladuístorííshídnogoslovânstvavstupnastattâovâsâ
first_indexed	2025-07-07T21:55:49Z
last_indexed	2025-07-07T21:55:49Z
_version_	1837026876280799232
fulltext	Український історичний журнал. – 2014. – №5 ІсторІографІчна класика Слово «класика» (від лат. «classicus» – «першокласний, зразковий») в уяві істори- ка неодмінно нав’язує конотації, котрі в тому чи іншому вигляді тяжіють до класичної давнини. Тим паче, що античні канони та норми на ниві культури, мистецтва, літератури, науки від доби Відродження сприймалися й оцінювали- ся як взірцеві, себто впродовж багатьох століть розглядалися і розглядаються донині як класичні. Уважають, що в метафоричному сенсі слово «класики» одним із перших ужив давньоримський оратор Марк Тулій Цицерон. Згодом ціла плеяда ранньомодер- них мислителів та інтелектуалів запропонувала переосмислення й перевід- криття творів, канонів і взірців з обсягу античної спадщини. Відтак первісний сенс, який продукувався терміном «класика», упродовж багатьох століть люд- ської минувшини обріс супутніми, уточнюючими та доповнюючими предметни- ми смислами. У широкому розумінні класичним називають певний інтелекту- альний чи культурний взірець, літературний або мистецький твір, перевірений і випробуваний історичним часом. Утім, класичні праці та тексти продукують й інші асоціації або враження, ко- трі пов’язані з їх новим прочитанням і ревізією. Власне, ідеться про нове життя старих праць і текстів, які за інших соціокультурних передумов й інтелекту- альних викликів сприймаються та потрактовуються інакше, ніж у попередні часи. За великим рахунком, на перший план виступає унікальна властивість класичних текстів, пов’язана з їх культурною розмаїтістю й інтелектуальною багатошаровістю, котра кожного разу по-новому виявляється на відмінних іс- торичних відтинках. Тож звернення до історіографічної класики передбачає не стільки засвоєння дав- ніх взірців, скільки їх осмислення, прочитання та представлення у світлі су- часного історієписання й соціогуманітаристики. Із цієї перспективи публікація класичних текстів українських (а на перспективу – також іноземних) істориків розглядається нами як запрошення до нового, іншого прочитання й осягнення іс- торіографічної спадщини. Зауважимо, що до категорії історіографічної класики віднесено не тільки знані праці визначних дослідників, а й маловідомі та призабуті тексти, котрі ви- різнялися новаторськими для своєї доби концептуальними пропозиціями, мето- дологічними засадами. У цьому розрізі йдеться не тільки про класичний статус тієї чи іншої розвідки, а й про класичні взірці мислення істориків, які заслугову- ють на пильне студіювання та новітнє переосмислення. Таким чином, у рубриці «Історіографічна класика» плануємо систематично публі- кувати тексти авторів, котрі вирізнялися цікавими, інколи незвичними та на- віть креативними поворотами думки, концептуальними схемами й методологіч- ними підходами. Сподіваємося, що ця журнальна рубрика спричиниться до сучасних прочитань, потрактувань, інтерпретацій багатющого та розмаїтого текстового матеріалу, котрий залишили нам у спадок наші колеґи по «історичному цеху». Головний науковий редактор «Українського історичного журналу» академік НАН України В.А.Смолій Український історичний журнал. – 2014. – №5 * «Довге» ХІХ ст., верхню межу якого одні інтелектуали пов’язують із Першою сві- товою війною, а дехто навіть відсуває до початку 1920-х рр., увело проблему представ- лення буття націй і національних держав у часі та просторі до кола найважливіших, злободенних питань тодішньої суспільно-політичної й історичної думки. Утім, початок ХХ ст. вносив до нових-старих проектів історичних «біографій» націй новітні вимоги та настанови. Класичний історизм, виплеканий за часів романтизму й позитивізму, не- впинно розмивався новітніми пізнавальними викликами, передусім неокантіанством і соціологізацією історії, котрі тією чи іншою мірою простежуються в майже всіх мето- дологічних дискусіях початку ХХ ст. Швидкоплинне розширення меж соціогуманітаристики за доби Fin de Siècle (фр. «кі нець століття»), а в російській варіації – «Срібний вік», кидало численні виклики самій підоснові історичного знання, яка ще донедавна вважалася стійкою й непо- рушною, із пси хо ло гічної, антропологічної, етнологічної, соціологічної, геополітичної, культурознавчої та інших перспектив. Ці виклики не тільки продукували поширення та перетікання різних наукових практик, дослідницьких стратегій і культурних взір- ців із однієї сфери до іншої, а й творили простір їхньої взаємодії як своєрідний пролог переходу до початків некласичної науки. Відтак класична раціональність ХІХ ст. де- далі більше розмивалася, обростала су пут ні ми контекстами, розширювалася завдяки новим предметним областям і значенням, але залишалася дово лі впливовою й запо- требуваною в академічному середовищі початку ХХ ст. На рубежі століть істотних зрушень зазнав і культурний простір імперії Ро ма- но вих, в якому розгорнулися змагання навколо формування модерної російської на- ціональної ідентичності (М.Любавський, П.Мілюков, С.Платонов та ін.). Водночас поважне місце посіла течія, скерована на модернізацію «всеросійської» історії, що претендувала на концептуалізацію всієї східноєвропейської минувшини, зокрема української (К.Бестужев-Рюмін, Д.Іловайський, М.Устрялов та ін.). Ці дискурсивні практики на полі російського історієписання змушували реагу- вати українських учених, які виношували амбітні плани зі створення власної на- ціональної «біографії». Скажімо, М.Грушевський, відгукуючись на появу праці П.Мілюкова, наголошував, що ця книга пропонує схему генези російської/великоро- сійської культури, але «Україна-Русь, почавши від ХІІІ в., аж до кінця XVIII в. ку- дись пропадає з поверхні землі (курсив наш – О.Я.), щоб потім явитись в ролі об’єкта УДК 930.1 : 94 (477) «Грушевський» М.с.ГрушеВський ЗВИЧАЙНА СХЕМА «РУССКОЇ» ІСТОРІЇ Й СпРАВА РАЦІОНАЛьНОГО УКЛАДУ ІСТОРІЇ СХІДНОГО СЛОВ’ЯНСТВА * У знаковій статті М.Грушевського подається деконструкція централістично- генеалогічної («звичайної») схеми представлення російської минувшини, а також пропонується концептуалізація минулого східного слов’янства як репрезентації окремих національних історій – української, російської, білоруської. Ключові слова: Грушевський, українська історіографія, «звичайна схема», на- ціональна історія, раціональність, позитивізм. Український історичний журнал. – 2014. – №5 200 М.С.Грушевський адміністративних заходів російського уряду»1. Тож проблеми критики, а за великим рахунком – демонтажу «звичайної» імперської схеми східноєвропейської історії по- стали в українському історієписанні ще наприкінці ХІХ ст., коли проект національ- ної «біографії» українців зі стадії «виношування» поступово переходив у площину практичної реалізації. «Звичайну схему…» М.Грушевського було надруковано в першому випуску слов’янознавчого збірника2, котрий побачив світ у рамках заходів із підготовки з’їзду російських славістів у Санкт-Петербурзі. Утім, він так і не відбувся внаслідок різних причини, зокрема через початок російсько-японської війни 1904–1905 рр. На той час було видано перший (1898), другий (1899), третій (1900) та четвертий (1903 рр.) томи «Історії України-Руси», а 1902 р. розпочалася підготовка п’ятого. Більше того, за свід- ченням автора, у 1903 р. завершилася його робота над «Очерком истории украинского народа»3. Згадку про майбутню статтю віднаходимо в листуванні М.Грушевського та В.Ламанського від червня 1903 р.4 Зауважимо, що «Звичайну схему…» було написано у вересні 1903 р., а опублі- ковано в листопаді 1904 р. Отже, ця розвідка М.Грушевського ввійшла до науково- го обігу за відносно ліберальних часів, відомих як «епоха» чи «весна Святополка- Мирського», котру пов’язували з ім’ям тодішнього російського міністра внутрішніх справ, що обіймав цю посаду від серпня 1904 до січня 1905 рр. Концептуальна пропозиція М.Грушевського спиралася майже винятково на пози- тивістські дослідницькі стратегії, які були доволі популярними на рубежі ХІХ–ХХ ст., хоч і дедалі частіше багатьма піддавалися критиці. Передусім, ідея органіцизму як цілісного та «органічного» представлення національної історії висувалася автором як один із найважливіших інструментів із руйнування генеалогічно-централістичної конструкції російської минувшини. У «Звичайній схемі…» споглядаємо й поліфакторний підхід, який у позитивіст- ських візіях здебільшого використовувався для диференціації єдиного історичного процесу на низку площин/зрізів/шарів, що відображало як фактографічну насиченість тогочасних історичних студій, так і прагнення дослідників до досконалішої та виразні- шої організації матеріалу. Водночас «теорія факторів» була самобутнім вислідом пози- тивістської каузальності, себто репрезентувала ідею причинності, котра мала поясни- ти різноманітні трансформації у світі минувшини та нав’язати суцільний генетичний зв’язок між явищами й процесами. Вочевидь, М.Грушевський не поділяв одного з вихідних догматів позитивістсько- го факторного підходу про «рівноправ’я» окремих чинників на теренах світу історії. Зокрема, він уважав, що на різних етапах еволюції домінують різні фактори. Власне, його погляди щодо факторного підходу у «Звичайній схемі…» здебільшого визнача- ються специфікою представлення східноєвропейської й української минувшини, котра 1 Грушевський М. [Рец.] Милюков П.Н. Очерки по истории русской культуры, СПб., 1896, ч.1: Население, экономический, государственный и сословный строй, VII, 223 c. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Т.13. – Л., 1896. – С.4. 2 Статьи по славяноведению. – Вып.1. – Санкт-Петербург, 1904. – С.298–304 (окрема відбит- ка: Санкт-Петербург, 1904. – 7 с.). Бібліографічну замітку про цю статтю М.Грушевського див.: В. [Гнатюк В.] [Рец.] Грушевський М. Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства, СПб., 1904 // Літературно-науковий вістник. – Т.29, кн.2. – Л., 1905. – С.142–143. 3 Винар Л. Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 р. – Нью-Йорк; Мюнхен; Торонто, 1981. – С.22. 4 Гирич І. Михайло Грушевський в 1904–1905 рр. (За його щоденником) // Український іс- торик. – 2007/2008. – №3/4. – С.206. Український історичний журнал. – 2014. – №5 Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства 201 висувала/відкидала певні чинники історичної еволюції – державні, політичні, еконо- мічні, національні та культурні. У позитивістському розумінні сприймаються й наполегливі апеляції М.Гру шев- ського до раціональних мірил вартості щодо оцінки традиційної чи «звичайної» кон- цептуалізації російської історії, котрі мали підважити її всеохоплюючу централіс- тичну спрямованість. До того ж чимало вчених, зокрема відомий німецький соціолог К.Мангайм, уважали, що «раціоналізм позитивістів є прямим продовженням класич- ного раціоналізму, що був доменом французького духу»5. Зрештою, констатація численних суперечностей («нераціональностей»), попри низку спроб модернізації «звичайної схеми» у студіях російських істориків, дозволила М.Грушевському порушити питання про недотримання генетичного зв’язку й навіть послідовної стадіальності світу минувшини в репрезентації східнослов’янської історії. Тож він обстоював думку, що внаслідок «пришивання Київської держави» до такої ге- неалогічно-централістської схеми «історія великоруської народності зістається, власти- во, без початку», себто «органічно розділена прогалинами». Таким чином, концептуальну пропозицію М.Грушевського було послідовно витри- мано в позитивістському дусі (органічність, генетичність, еволюціонізм, стадіальність, факторний підхід) з акцентуацією на доказовій, логічній, несуперечливій підоснові авторських тез. З огляду на те, що ця розвідка призначалася для російських учених- славістів, вихованих у традиціях натуралістично-позитивістського сцієнтизму другої половини ХІХ ст., логічно-раціональний лейтмотив та аналітична тональність тексту М.Грушевського мали доволі виразну адресну спрямованість. Про це свідчили і прикінцеві конотації автора, котрі акцентували увагу на хи- бах «старомосковської історіографічної схеми» та нагальній потребі у виробленні ін- ших концептуальних віх й орієнтирів у репрезентації історії східного слов’янства. Недаремно О.Пріцак слушно відзначав, що «Грушевський, коли назрів час (1904 р.), мав почуття міри, гідности і відваги виступити як лицар (а не бунтівник)»6. Зазначимо, що в 1920-х рр. «Звичайна схема…» вже мала репутацію знакової пра- ці. Приміром, М.Яворський – відомий опонент М.Грушевського – у відгуку про його наукову діяльність від 7 листопада 1928 р. зауважував: «Вже один цей методологіч- ний виступ М.С.Грушевського з проблемою самостійної схеми українського історичного процесу створив епоху в українській історіографії; це була спроба ідеологічної рево- люції і в російській історіографії, яка мала величезне значення, якого не заперечує і сучасна марксистська історична школа, не дивлячись на ідеалістичний, буржуазний зміст цієї спроби»7. Нині виповнилося 110 років від часу публікації знакового тексту М.Грушевського. Незважаючи на те, що «Звичайна схема…» має давню, поважну й усталену репутацію, пе- редусім пов’язану з відомими сюжетами українсько-російської історіографічної конфрон- тації8, сучасні прочитання та інтерпретації цього тексту М.Грушевського виявляють роз- маїті, часом контраверсійні підходи й візії нинішніх учених. Одні дослідники розглядають 5 Мангейм К. Очерки социологии знания: Проблема поколений – состязательность – эконо- мические амбиции / Отв. ред. Е.Я.Скворцов; пер с англ. Е.Я.Додин. – Москва, 2000. – С.10. 6 Пріцак О. Гарвардський центр українських студій і школа Грушевського // Його ж. Чому катедри українознавства в Гарварді? Вибір статей на теми нашої культурної політики (1967– 1973). – Кембридж; Нью-Йорк, 1973. – С.102. 7 Цит. за: Сохань П.С., Ульяновський В.І., Кіржаєв С.М. М.Грушевський і Academia: Ідея, змагання, діяльність. – К., 1993. – С.140. 8 Wynar L. Ukrainian-Russian Confrontation in Historiography: Michael Hrushevsky versus the Traditional Scheme of «Russian» History // Ukrainian Quarterly. – 1974. – Vol.30, №1. – P.13–25. Український історичний журнал. – 2014. – №5 202 М.С.Грушевський «Звичайну схему…» як «концептуальну революцію»9. Натомість інші історики вважають, що М.Грушевському некоректно приписується нова концептуалізація, позаяк він лише стисло підсумував й удосконалив сформульовані тези попередніх українських учених10. Побутують різні думки й щодо оцінки та місця «Звичайної схеми…» у творчій спад- щині М.Грушевського, котру сприймають по-різному – припадковий текст, який автор швиденько накидав під час перерви у праці над монументальним багатотомником, програмова розвідка чи «підставова стаття»11, що постала як вислід багаторічних роз- думів, «результат цілого його наукового доробку»12. Заразом «Звичайну схему…» пропо- нують розглядати й тлумачити у світлі інтерналістської парадигми наукового знання, що тяжіє до відомої візії фальсифікаціонізму К.Поппера, зокрема у світлі контекстів відкриття/виправдання13. Такі відмінні потрактування нав’язують і висувають нові перспективи у прочитанні текстів М.Грушевського як з історіографічної ретроспективи ХІХ ст., так і низки поворотів історичної думки та трансформацій соціогуманітарного знання впродовж усього ХХ ст. «Звичайна схема…» М.Грушевського неодноразово перевидавалася14, а також пе- рекладалася іноземними мовами, зокрема англійською, німецькою та російською15. Текст друкується за академічним виданням 2002 р. Додані до статті пояснювальні примітки на відміну від посилань М.Грушевського позначено зірочками. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ О.В Ясь 9 Когут З. Коріння ідентичності: Студії з ранньомодерної та модерної історії України / Пер. з англ. С.Грачової за участі О.Бобровського; наук. ред. Т.Курило за участі В.Горобця. – К., 2004. – С.209. 10 Клід Б. Доля Києва і Київщини після монгольської навали 1240 р. в українській історіографії ХІХ ст. й історична схема М.Грушевського // На службі Кліо: Зб. наук. пр. на пошану Л.-Р.Винара з нагоди 50-ліття його наукової діяльности. – К.; Нью-Йорк; Торонто; Париж; Л., 2000. – С.197. 11 Крупницький Б. М.Грушевський і його історична праця // Грушевський М. Історія України- Руси. – Т.1. – Нью-Йорк, 1954. – С.ХХІ. 12 Крупницький Б. Історіознавчі проблеми історії України: Зб. ст. [На правах рукопису]. – Мюнхен, 1959. – С.97. 13 Ващенко В. До проблеми визначення контекстів «Звичайної схеми…» Михайла Грушевського // Київська старовина. – 2007. – №2. – С.78–97. 14 Вибрані праці / Упор. М.Галій. – Нью-Йорк, 1960. – С.202–210; Вивід прав України: Документи і матеріали до історії української політичної думки / Впоряд., вступ. ст і довідки Б.Кравцева. – Нью-Йорк, 1964. – С.11–24; Винар Л. Найвидатніший історик України Михайло Грушевський (1866–1934). – [Б.м.], 1985. – С.101–108; Вивід прав України / Ред. М.П.Парцей. – Л., 1991. – С.7–13; Пам’ятки Украї ни. – 1991. – №3. – С.4–7; Літературна Україна. – 1991. – 30 травня. – №22 (4431). – С.1, 7; Політологія (кінець ХIХ – перша половина ХХ ст.): Хрестоматія / Ред. О.І.Семків та ін. – Л., 1996. – С.167–173; Гру шевсь- кий М. Твори: У 50 т. – Т.1: Суспільно-політичні твори (1894–1907). – Л., 2002. – С.75–82 та ін. 15 Hrushevsky M. The Traditional Scheme of “Russian” History and the Problem of a Rational Organization of the History of the Eastern Slavs // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. – New York, 1952. – Vol.2, №4 (6). – P.355–364; Idem. The Traditional Scheme of “Russian” History and the Problem of a Rational Organization of the History of the East Slavs / Ed. A.Gregorovich. – Winnipeg, 1965 (2 ed. Winnipeg, 1966). – 24 p.; Idem. Das übliche Schema der “russischen” Geschichte und die Frage einer rationellen Gliederung der Geschichte des Ostslawentums // Jahrbuch der Ukrainekunde. – München, 1983 – №20. – S.376–383; Idem. Das üb- liche Schema der “russischen” Geschichte und die Frage einer rationellen Gliederung der Geschichte des Ostslawentums // Wynar L. Mykhailo Hrusevs’kyj: Biobibliographische Quelle, 1866–1934. – München, 1984. – S.58–65; Idem. The Traditional Scheme of “Russian” History and the Problem of a Rational Organization of the History of the Eastern Slavs // Mykhailo Hrushevsky: Ukrainian- Russian Confrontation in Historiography / Ed. L.Wynar. – Toronto; New York; Munich, 1988. – P.35– 42; Грушевский М. Обычная схема «русской» истории и вопрос рационального упорядочения истории восточного славянства // Форум (Мюнхен). – 1987. – Вып.17. – С.162–171. Український історичний журнал. – 2014. – №5 Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства 203 *** Поставлена організаційним з’їздом російських філологів справа раціо- нального укладу історії слов’янства в задуманій Слов’янській Енциклопедії1 дає мені нагоду порушити справу схеми історії східного слов’янства. Я не раз порушував уже справу нераціональностей в звичайній схемі «русскої» історії2, тепер хотів би обговорити се питання трохи повніше. Звичайно, прийнята схема «русскої» історії всім звісна. Вона починається з передісторії Східної Європи, звичайно про неслов’янську колонізацію, потім іде мова про розселення слов’ян, про сформування Київської держави; історія її до- водиться до другої половини XII в., потім переходять до В[еликого] кн[язівства] Володимирського, від нього – в XIV віці – до кн[язівства] Московського, слі- диться історія Московської держави, потім Імперії, а з історії українсько-русь- ких і білоруських земель, що лишалися поза границями Московської держа- ви, часом беруться деякі важніші епізоди (як держава Данила, сформування В[еликого] кн[язівства] Литовського і унія з Польщею, церковна унія, війни Хмельницького), часом не беруться зовсім, а в кождім разі з прилученням до Російської держави сі землі перестають бути предметом сеї історії. Схема ся стара, вона має свій початок в історіографічній схемі московських книжників, і в основі її лежить ідея генеалогічна – генеалогія московської ди- настії. З початком наукової історіографії в Росії сю схему положено в основу іс- торії «Российского государства». Потім, коли головна вага перенесена була на історію народу, суспільності, культури, й «русская история» стала зближатися до того, щоб стати історією великоруського народу й його культурного життя, задержано ту ж схему в її головних моментах, тільки стали відлітати епізоди що далі, то більше. Ту ж схему, в простішій формі, прийняла наука «истории русского права», складаючися з трьох відділів – права Київської держави, мос- ковського й імперського. Через таку традиційність, через таке довге уживання до сеї схеми приви- кли й її невигоди, нераціональності не вражають прикро, хоч вона повна та- ких нераціональностей, і то дуже великих. Я вкажу деякі, не маючи претензії вичислити їх всі. Передовсім дуже нераціональне сполучування старої історії полудне- вих племен, Київської держави, з її суспільно-політичним укладом, правом і культурою, з Володимиро-Московським князівством XIII–XIV вв., так, наче се останнє було його продовженням. Се можна було московським книжни- кам – для них досить було генеалогічного преємства, але сучасна наука шу- кає генетичної зв’язі і не має права зв’язувати «київський період» з «воло- димирським періодом», як їх невідповідно називають, як стадії того самого політичного й культурного процесу. Ми знаємо, що Київська держава, право, 1 Писано з нагоди плану слов’янської історії, виробленого історичною підсекцією з’їзду. 2 Напр., в «Записках Наукового товариства імені Шевченка», т. XIII, XXXVII і XXXIX, бібліо- графія, оцінки праць Мілюкова, Сторожева, Заґоскіна, Владимирського-Буданова (завважу, що з моїх заміток до книги д. Мілюкова «Очерки по истории русской культуры» зробив ужиток проф. Філевич в своїй рецензії праці д. Мілюкова в час[описі] «Новое время», покликуючись на них на попертя своїх гадок, зовсім противних тим, якими подиктовані були мої замітки). Также в при- готованім до друку «Очерке истории украинского народа». Український історичний журнал. – 2014. – №5 204 М.С.Грушевський культура були утвором одної народності, українсько-руської, Володимиро- Московська – другої, великоруської3. Сю ріжницю хотіла була затерти Поґодінська теорія, населивши Подніпров’я X–XII вв. великоросами й ка- завши їм потім, в XIII–XIV вв., відси виемігрувати, але я сумніваюся, що хто-небудь схоче тепер боронити стару історичну схему сею ризиковною, всі- ма майже полишеною теорією. Київський період перейшов не у володими- ро-московський, а в галицько-волинський XIII в., потім литовсько-польський XIV–XVI вв. Володимиро-Московська держава не була ані спадкоємницею, ані наступницею Київської, вона виросла на своїм корені, і відносини до неї Київської можна б скорше прирівняти, напр., до відносин Римської держави до її ґалльських провінцій, а не преємства двох періодів в політичнім і куль- турнім житті Франції. Київське правительство пересадило в великоруські землі форми суспільно-політичного устрою, право, культуру, вироблені істо- ричним життям Києва, але на сій підставі ще не можна включати Київської держави в історію великоруської народності. Етнографічна і історична близь- кість народності українсько-руської до великоруської не повинна служити причиною до їх перемішувань – вони жили своїм життям поза своїми історич- ними стичностями і стрічами. Тим часом наслідком пришивання Київської держави на початок держав- ного й культурного життя великоруського народу що бачимо? Історія велико- руської народності зістається, властиво, без початку. Історія сформування великоруської народності досі зістається невиясненою, через те що її історію починають слідити від середини XII в.4, і за київським початком сей свійський початок зовсім неясно представляється людям, що вчилися «русскої історії». Не слідиться докладно за процесом рецепції й модифікації на великоруськім ґрунті київських суспільно-політичних форм, права, культури; в таких фор- мах, які мали вони в Києві, на Україні, їх попросту включають в інвентар ве- ликоруського народу, «Русского государства». Фікція «київського періоду» не дає можності відповідно представити історії великоруської народності. Тому що «київський період» прилучається до державної й культурної істо- рії великоруського народу, зістається без початку й історія українсько-руської народності. Підтримується старе представлення, що історія України, «мало- русского народа» починається доперва з XIV–XV віком, а що перед тим – то історія «общерусская». Ся знов «общерусская история» свідомо і несвідомо на кождім кроці підмінюється поняттям історії державної і культурної велико- руського народу, і в результаті українсько-руська народність виходить на аре- ну історії в XIV–XVI вв. як би щось нове, мовби її перед тим там не було або вона історичного життя не мала. 3 Ся свідомість починає потрохи проходити в науку. Досить ясно, напр., висловлює сю думку укладчик «Русской истории с древнейших времен», виданої московським кружком помочі само- освіті (Москва, 1898), д. Сторожев; він з натиском підносить, що «Русь Дніпровська і Русь пів- нічно-східна – два зовсім відмінні явища; історію їх творять неоднаково дві осібні часті русскої народності». Ліпше сказати – дві народності, аби оминути баламутств, зв’язаних з теорією «един- ства русской народности». 4 Гарні початки, зроблені, напр., книжкою Корсакова «Меря и Ростовское княжение», не були потім розвинені успішно. Український історичний журнал. – 2014. – №5 Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства 205 Зрештою історія українсько-руської народності зістається не тільки без по- чатку, а і в виді якихось кавалків, disjecta membra, не пов’язаних між собою органічно, розділених прогалинами. Одинокий момент, що виріжняється й може лишитися ясно в пам’яті, – се козаччина XVII в., але дуже сумніваюся, щоб хтось, хто вчився «русскої історії» по звичайній схемі, потрапив зв’язати її в своїм представленні з ранішими і пізнішими стадіями історії української на- родності, мислив би сю історію в її органічній цілості. Ще гірше виходить на сій схемі народність білоруська – вона пропадає зовсім за історією держави Київської, Володимиро-Московської, ба навіть і за В[еликим] кн[язівством] Литовським. Тим часом, хоч вона не виступає в історії ніде виразно як елемент творчий, але роля її немаловажна, – вкажу хоч би на значіння її в сформуванні великоруської народності або в історії В[еликого] кн[язівства] Литовського, де передовсім їй, з-поміж слов’янської людності сеї держави, належала культурна роля супроти далеко нижче розвинених литов- ських племен. Заведенням до «русскої історії» В[еликого] кн[язівства] Литовського хотіли поправити односторонність і неповноту традиційної її схеми. В історії, здаєть- ся, перший сю гадку з натиском підніс Устрялов, а Іловайський, Бестужев- Рюмін і ін[ші] пробували викладати паралельно історію «Руси западной», себ- то В[еликого] кн[язівства] Литовського, й «Руси восточной», себто Московської держави. В науці історії права потребу включення В[еликого] кн[язівства] Литовського пропагує школа проф. Владимирського-Буданова, хоч не дала ще ані загального курсу «истории русского права», де було б включене В[елике] кн[язівство] Литовське, ані осібного курсу права сього останнього. Се поправка, але вона сама потребує ріжних поправок. В[елике] кн[язівство] Литовське було тілом дуже гетерогенним, неодностайним. В нові- шій науці легко важиться, навіть зовсім ігнорується значіння литовської стихії. Слідження преємства права староруського з правом В[еликого] кн[язівства] Литовського, значіння слов’янського елементу в процесі творення й розвою В[еликого] кн[язівства] Литовського привело сучасних дослідників внутріш- нього устрою сеї держави до крайності, що вони зовсім ігнорують елемент ли- товський – навіть не ставлять питання про його впливи, хоч, безперечно, ми мусимо числитися з такими впливами в праві й устрої В[еликого] кн[язівства] Литовського (от хоч би – вкажу лише exempli gratia* – інститут «коймин- ців»). Потім, лишаючи литовський, – сам слов’янський елемент В[еликого] кн[язівства] Литовського неодностайний: маємо тут дві народності – українсько- руську й білоруську. Українсько-руські землі, з виїмком Побужжя й Пинщини, були досить механічно зв’язані з В[еликим] кн[язівством] Литовським, стояли осторонь у нім, жили своїм місцевим життям, і з Люблінською унією перейшли безпосередньо в склад Польщі. Противно, білоруські землі дуже тісно були зв’язані з В[еликим] кн[язівством] Литовським, мали на нього величезний вплив – в суспільно-політичнім укладі, праві й культурі (як, з другого боку, самі підпали дуже сильному впливу суспільно-політичного й культурного * Роз’єднані частини (лат.). Для прикладу (лат.). Український історичний журнал. – 2014. – №5 206 М.С.Грушевський процесу В[еликого] кн[язівства] Литовського) й зісталися в складі його до кін- ця. Таким чином історія В[еликого] кн[язівства] Литовського далеко тісніше зв’язана з історією білоруської народності, ніж українсько-руської, що чимало підпала впливу його історії, але дуже небагато мала на нього впливу (тільки посередньо – оскільки білоруська народність передавала право й культуру, насаджені Київською державою, але так само посередньо, через політику ли- товського правительства, українсько-руська народність приймала не одно, що йшло від білоруської, – напр., білоруські елементи актової мови, прийнятої литовським правительством). Отже, включення історії В[еликого] кн[язівства] Литовського в «русску іс- торію» не заступить прагматичного представлення історії народностей укра- їнсько-руської й білоруської. Для історичного представлення суспільного й культурного процесу українсько-руської народності вистане зазначення тих кількох моментів з історії В[еликого] кн[язівства] Литовського, що мали для неї безпосереднє значіння5. Більше з неї увійшло б у історію білоруської на- родності, але в цілості включати історію В[еликого] кн[язівства] Литовського в «русску історію» нема причини, коли се має бути не «історія Росії», себто історія всього того, що коли-небудь діялося на території її, і всіх народностей і пле- мен, що її залюднюють (так її програму, здається, тепер ніхто не ставить, хоч ставити также можна), а історія народностей руських, або східнослов’янських6 (уживаю часом сього терміна, аби обминути неясності й баламутства, які ви- пливають з неоднакового уживання слова «русский»). Взагалі історія державних організацій грає все ще забагато ролі в пред- ставленні «русскої історії» чи історії східного слов’янства. В теорії признаєть- ся давно, що головна вага повинна бути перенесена з історії держави на іс- торію народу, суспільності. Політичне, державне життя, розуміється, чинник важний, але поруч нього існують інші чинники – економічний, культурний, що мають часом менше, часом більше значіння від політичного, але в кождім разі не повинні лишатися в тіні поза ним. З руських чи східнослов’янських племен держава найбільше значіння мала, найтісніше зв’язана була з жит- тям народу у народності великоруської (хоч і тут поза межами національної, Володимиро-Московської держави бачимо такі сильні явища, як вічеве жит- тя новгородсько-псковське). Українсько-руська народність ряд століть живе без національної держави, під впливами ріжних державних організацій – сі впливи на її національне життя повинні бути визначені, але політичний фак- тор сходить в її історії в сих бездержавних століттях на підрядну ролю попри факторах економічних, культурних, національних. Те саме треба сказати про народність білоруську. Для сеї останньої великоруська національна держава 5 В такім дусі старався я використати історію В[еликого] кн[язівства] Литовського в IV т. моєї «Історії України-Руси», що обіймає часи від половини XIV в. до 1569 р. 6 Один з визначніших сучасних систематиків – проф. В[ладимирський]-Буданов – ставить задачею науки історії «русского права», історію права «русского народа», не Російської держа- ви, тому виключає з неї національні права неруських народностей Росії, а вважає інтегральною частю право руських народностей, які не входили в склад Російської держави. Такий погляд бачимо і у інших дослідників, хоч він так само не переводиться консеквентно у них, як і у само- го В[ладимирського]-Буданова (див. мою рецензію його курсу в XXXIX т. «Записок Н[аукового] тов[ариства імені] Шевченка», бібл[іографія], с.4). Український історичний журнал. – 2014. – №5 Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства 207 стає історичним фактором, властиво, тільки від 1772 р. На історію України вона починає впливати століттям скорше, але тільки одним краєм. Те виїм- кове, виключне значіння, яке має історія великоруської держави в сучасній схемі «русскої» історії, має вона, властиво, наслідком підміни поняття історії «русского народа» (в значінні руських, східнослов’янських народностей) понят- тям історії великоруського народу. Взагалі в тім, що зветься «русскою історією», я бачу комбінацію, чи, власти- во, – конкуренцію кількох понять: історія Російської держави (сформування й розвою державної організації й її території), історія Росії, себто того, що було на її території, історія «руських народностей», і, нарешті, – історія великоруського народу (його державного й культурного життя). Кожде з сих понять, в кон- секвентнім* переведенні, може бути вповні оправданим предметом наукового представлення, але при такім комбінуванні ріжних понять повного представ- лення, консеквентного переведення не дістає ані одно з них. Найбільше вхо- дить в схему «русскої історії» з понять історія Російської держави і великорусь- кого народу. З розмірно невеликими перемінами й купюрами вона може бути перемінена на консеквентно й повно переведену історію великоруського народу. «Честь и место» історії сеї найбільшої з слов’янських народностей, але пова- жання до її першенства й важної історичної ролі не виключає потреби такого ж повного й консеквентного представлення історії інших східнослов’янських народностей – українсько-руської й білоруської. Історії східного слов’янства таки не заступить історія великоруського народу, його державного й культур- ного життя, і ніякі мотиви не дадуть права зігнорувати історію білоруської і ще менше – українсько-руської народності, або заступити їх повириваними з них і попришиваними до історії великоруського народу клаптиками, як то практи- кується тепер. Зрештою, як тільки «русская история» буде щиро і консеквентно зреформована в історію великоруського народу, його державного й культур- ного життя, так історія українсько-руської і білоруської народності, я певний, вийдуть самі собою на чергу й займуть відповідне місце побіч великоруської. Але для сього наперед треба попрощатися з фікцією, що «русска історія», під- мінювана на кождім кроці великоруською, – то історія «общерусска». Такий погляд сидить іще досить твердо, хоч, на мій погляд, він, оскільки не стоїть на услугах політики, являється пережитком старомосковської історіо- графічної схеми – пережитком, дещо приладженим до новіших історіографіч- них вимог, але в основі своїй таки нераціональним. Історія великоруська (та- кою стає ся «русска історія» від XII–XIII вв.) з українсько-руським (київським) початком, пришитим до неї – се тільки калікувата, неприродна комбінація, а не якась «общерусска» історія. Зрештою, «общерусскої» історії й не може бути, як нема «общерусскої» народності. Може бути історія всіх «русских народнос- тей», кому охота їх так називати, або історія східного слов’янства. Вона й пови- нна стати на місце теперішньої «русскої історії». В деталях я не маю заміру викладати схему такої нової конструкції іс- торії східного слов’янства. П’ятнадцять літ я спеціально працюю над історією українсько-руської народності й виробляю її схему як у загальних курсах, так *** Від лат. «consequens» («consequentis») – «послідовний». Український історичний журнал. – 2014. – №5 208 М.С.Грушевський і спеціальніших працях. По сій схемі укладаю я свою історію України-Русі, і в такім же виді представляю собі історію «руських» народностей. Не бачу трудностей, аби була зроблена подібним способом історія білоруської народ- ності, хоч би вона випала менше багато, ніж історія українсько-руська. Історія велико руської народності майже готова – треба тільки обробити її початок, замість пришитого до неї тепер київського початку, та вичистити від ріжних епізодів з історії України й Білорусі – се вже й так майже зроблене істориками великоруського народу й суспільності. Найбільше раціональне здається мені представлення історії кождої народ- ності зокрема, в її генетичнім преємстві від початків аж донині. Се не виклю- чає можливості представлення синхроністичного, подібно як укладаються іс- торії всесвітні, в інтересах перегляду з педагогічних, щоб так сказати, мотивів. Се деталі, й вони мене інтересують мало. Головні принципи: треба б усунути теперішній еклектичний характер «русскої історії», зшивання до- купи епізодів з історії ріжних народностей, консеквентно перевести історію східнослов’янських народностей і поставити історію державного життя на від- повідне місце з іншими історичними факторами. Думаю, що й прихильники нинішньої історичної схеми «русскої історії» признають, що вона не бездоганна і що в своїх спостереженнях я виходив від правдивих її хиб. Чи сподобаються їм ті принципи, які я хотів би положити в основу її реконструкції, – се вже інша справа. У Львові, 9 (22) IX. 1903 The emblematic article by M.Hrushevs’kyi covers the deconstruction of centralized- genealogy (“traditional”) presentation schemes of Russian past. Also in the article proposed the conceptualization of the past of East Slavonic peoples as the representation of separate national histories – Ukrainian, Russian and Belorussian. Keywords: Hrushevs’kyi, Ukrainian historiography, “traditional scheme”, national history, rationality, positivism.

Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства (вступна стаття О.В.Яся)

Institution

Ähnliche Einträge