Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості
Збережено в:
| Дата: | 2002 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108833 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості / О.А. Семенюк // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 30. — С. 136-140. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-108833 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1088332016-11-17T03:02:51Z Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості Семенюк, О.А. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 2002 Article Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості / О.А. Семенюк // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 30. — С. 136-140. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108833 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Семенюк, О.А. Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Семенюк, О.А. |
| author_facet |
Семенюк, О.А. |
| author_sort |
Семенюк, О.А. |
| title |
Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості |
| title_short |
Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості |
| title_full |
Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості |
| title_fullStr |
Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості |
| title_full_unstemmed |
Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості |
| title_sort |
трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108833 |
| citation_txt |
Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості / О.А. Семенюк // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 30. — С. 136-140. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT semenûkoa transformacíâfragmentívmovnoíkartinisvítupostradânsʹkoíosobistostí |
| first_indexed |
2025-07-07T22:10:30Z |
| last_indexed |
2025-07-07T22:10:30Z |
| _version_ |
1837027800210472960 |
| fulltext |
Семенюк О.А.
ТРАНСФОРМАЦІЯ ФРАГМЕНТІВ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ
ПОСТРАДЯНСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ
Останнє десятиліття ХХ століття позначене змінами в соціальній, економічній, ідеологічній, культур-
ній та інших сферах життя українського пострадянського суспільства. Загальновизнаним є факт, що вони
знайшли своє відображення в мові та мовленні цього періоду.
Активні, динамічні зміни в словниковому складі, певна корекція граматичної та орфографічної норми,
процеси трансформації стилістичної норми, нові оцінні конотації лексичних і фразеологічних одиниць та
інші лінгвістичні процеси, у тісному поєднанні з екстралінгвістичними факторами, без сумніву, вплинули
на формування тезауруса особистості, на становлення індивідуальної мовної картини світу. Відбитки тра-
нсформації картини світу, або певних її фрагментів, відображаються в текстах, які створює мовна особис-
тість. У художніх творах віддзеркалюються найбільш суттєві елементи дійсності, яка змінюється, своєрід-
ні концептуальні “ключові елементи”, які є важливими для особистості та соціуму.
Особливо виразно відтворюється реакція соціуму й особистості на соціальні та мовні зміни 90-х ро-
ків у сатирико-гумористичних творах. Це пов’язано з тим, що гумор, з одного боку, розглядається як не-
від’ємна складова людського мислення, світосприйняття, уявлень, з іншого – як особлива частина картини
світу, що відображає звичні факти, явища в нетрадиційному ракурсі, розкриває їх приховану сутність.
“Виявлення сатиричної картини світу дозволяє розглядати мовні засоби гумору (комічного) у взає-
мозв’язку з тими ментальними моделями й образами, які відтворюються з певним ступенем іронії” [7,
с.175].
Існуючи в кожної особистості зокрема, та у всього покоління (суспільства) в цілому, картина світу є
однією з умов адекватного, цілісного розуміння та оцінювання дійсності. Картина світу як глобальний об-
раз світу виникає в людини впродовж усіх її контактів з навколишнім середовищем у процесі його пі-
знання і є досить різноманітною. Це можуть бути і побутові контакти зі світом, і предметно-практична ак-
тивність особистості, і її світосприйняття в екстремальних ситуаціях.
Останнім часом цікавість до вивчення та розуміння поняття “картина світу” пов’язується, у тому чис-
лі, і з загальним уявленням про мову не тільки як самостійну субстанцію, а як відображення досвіду від-
повідних народів за допомогою вербалізації.
У сучасній лінгвістиці домінує точка зору згідно з якою під картиною світу розуміють сукупність уяв-
лень людини про навколишнє середовище, а основною функцією її вважають опис будови світу, відобра-
ження структури природних явищ [8, с.1-2]. Крім того, зазначимо ще такі важливі для аналізу змін у мов-
ній картині світу положення, як:
1. Картина світу як глобальний образ знаходить відображення у знакових формах, не відтворюючись
повністю ні в одній з них;
2. Людина у своїй свідомості фіксує конструкт світу, який розглядається як другорядне існування
об’єктивного світу. Зафіксована картина світу знаходить свою реалізацію у формі мовних знаків;
3. Мовна картина світу у деяких своїх компонентах знаходить відображення в структурі ідеографічно-
го словника [див.: 3, с.10].
Суспільство визначає певну домінанту в складі картини світу взагалі та мовної картини зокрема, і ця
домінанта визначається національно-культурними традиціями, панівною ідеологією. Індивідуальні карти-
ни світу (особистостей певного історичного періоду), попри всі можливі варіації спираються на цей базо-
вий компонент.
Висловлюється думка, що саме мовна картина світу взаємопов’язана практично з усіма сферами
людського знання і є найбільш довготривалою (на певному часовому проміжку) та переважно стандарт-
ною [5, с.41].
Це твердження, однак, не є безперечним. Ю.М.Караулов наголошує, що загальна (концептуальна) кар-
тина світу й мовна картина світу не тотожні, а мовна картина світу є фрагментарною, у порівнянні з кон-
цептуальною вона більш рухлива, безпосередньо фіксує постійні зміни, перебудову, які відбуваються в
світі, що оточує людину. Концептуальна картина світу характеризується більшою сталістю, упорядковані-
стю та системністю [2, с.273].
Безперечним є те, що концептуальна та мовна картини світу тісно пов’язані між собою. Мова, особли-
во лексика, як явище, безпосередньо пов’язане зі світом людини, віддзеркалює уявлення про навколишній
світ. А мовна картина світу – це своєрідне світосприймання крізь призму мови, це загальна, інтегральна
картина, сукупність всього мовного змісту. Саме така точка зору дозволяє, досліджуючи лексику, аналі-
зувати й зміни, які виникають у мовній картині світу.
Не вимагає додаткових доказів той факт, що картина світу в людини знаходиться в постійній динаміці
та може змінюватися протягом життя. Чим менш архаїчне суспільство, тим вища динаміка змін. Сучасне
суспільство характеризується достатньою рухливістю та індивідуалізованістю картини світу, в тому числі
й мовної. Досить стрімка трансформація соціальної, політичної, культурної та ін. сфер життя в останнє де-
сятиліття ХХ століття в пострадянських державах призвела до порушень стабільності в картинах світу, які
складалися в індивідуумів – як концептуальній так і особистій. Велика кількість нових понять, а з ними і
лексико-фразеологічних одиниць, зміна оцінки та забарвлення частини ЛФО, прискорені процеси неологі-
зації та архаїзації словника призвели до того, що мовна особистість, переважно – вже сформована, яка має
відносно сталу, синхронічну з іншими, картину світу та засоби її мовного відображення, відчуває певне
потрясіння, яке пов’язане зі зламом звичної системи. “Зміна загальної картини світу в соціумі може ви-
кликати в індивіда потрясіння, якщо він не в змозі вписати в особисте світосприйняття нову систему сві-
тобачення” [6, с.58].
Зазначимо, що незважаючи на досить помітні для суспільства й особистості перетворення, все ж таки
постперебудовні процеси в Україні (та інших державах СНД) не можна порівняти, наприклад, з науковою
революцією ХVII ст. (геометризація простору), Великою Французькою або Жовтневою Російською рево-
люціями, які призвели у свій час до досить суттєвих змін у картинах світу. Стосовно 90-х років ми можемо
говорити про динамічну трансформацію певних елементів, або фрагментів, концептуальної, індивідуаль-
ної та мовної картини світу.
Трансформація картини світу в особистості найбільш виразно проявляється в лексиці і, особливо, в
зміні ключових слів.
Якщо вести мову про трансформацію фрагментів мовної картини світу, яка найбільш виразно просте-
жується в текстах, створюваних мовною особистістю, то можна визначити декілька найбільш важливих
для останнього десятиліття ХХ століття аспектів трансформації.
1. Активне і в багатьох випадках невиправдане витіснення власне українських лексичних одиниць за-
позиченнями. Проникнення чужинного культурного компоненту в лінгвокультурний, ментальний прос-
тір. Символізація превалювання “західних цінностей” над національними, звичними для особистості. Як
зазначав В. фон Гумбольдт, будь-яка мова, означаючи окремі явища та предмети, насправді творить. Вона
формує для народу, який є її носієм, картину світу [див.: 1]. Іншомовні елементи в цьому випадку є таки-
ми, що руйнують цілісну “національну” картину світу.
Серед найбільш помітних лінгвістичних явищ, пов’язаних із процесом запозичення, які є певними по-
казниками змін у тезаурусі мовної особистості та трансформації мовної картини світу, можна відзначити:
А. Розширення семантичної структури іншомовних слів, які вже функціонували в національній мові за
рахунок засвоєння переносного значення або детермінологізації. Як правило – під впливом мови ЗМІ.
Б. Збільшення потоків запозичень, пов’язаних із перетвореннями в соціально-політичній, економічній,
культурно-побутовій та інших сферах життя пострадянського суспільства, його відкритістю до іншої час-
тини людства. Найбільш помітними є запозичення у сферах: політики, права та адміністративного уст-
рою; економіки та фінансів; культури й освіти; побуту; спорту; нетрадиційних вірувань та явищ. Необ-
хідно відзначити досить різноманітний спектр запозичень. Від книжкової абстрактної та термінологічної
лексики (ментальність, плюралізм, імпічмент, дефолт та ін.) до жаргонізмів та вигуків (бакси, байк, су-
пер, вау!, упс! та ін.).
В. Досить велику групу чужомовних елементів складають лексичні одиниці, які не входять до кодифі-
каційних списків (словників), тому що мають, як правило, тимчасовий характер перебування в активному
словниковому складі, але досить активно вживаються у певний часовий період. Це: а) назви хімічних пре-
паратів та ліків (“Рейд”, “Панадол”, “Фервекс” та ін.); б) назви різновидів продуктів харчування (“Не-
скафе”, “Снікерс”, “Фанта” та ін.); в) назви видів цигарок, тютюну (“Мальборо”, “Манхеттен”, “Ке-
мел” та ін.); г) назва видів косметики, модного дизайну, одягу (спрей, ліфтінг, “Оріфлейм” та ін.); д) на-
зви марок автомобілів, побутової техніки, як власних імен, так і загальних (“тойота”, “мерседес”, “соні”
та ін.).
Г. Як складову потоків запозичень, що значно збільшує його обсяг у свідомості особистості, необхід-
но також визначити: а) похідні від запозичених слів, особливо в розмовному стилі (ксерокопіювати, мер-
седесівський двигун та ін.); б) продуктивні морфеми іншомовного походження (аудіо…, біо…, відео…,
секс…, …ген, …квазі, …ман та ін.)
Як реакція на подібні процеси створюються, наприклад, контексти, де акцентується увага на масовому
застосуванні чужомовних, не завжди зрозумілих для носіїв мови одиниць у мові СМІ та політики: (реакція
“свідомих” дітей): “Сидять хлопчики біля теле… (“теле-меле”, так і хочеться сказати), сидять, нудьгу-
ють…А на екрані політикують-плю…плюралюють наші, нами обрані депутати. Майже цілий вечір, як
справжні уболівальники за команду народу просиділи хлопці біля екрана. А потім один з них і каже: - Ко-
лю, набридли мені вже ці теревені, та ще й з присмачками всякими загадковими: “імпічмент”, “консен-
сус”, “ротація”, “дотація”, “ком…пенсація”. Чи вони нас так до іноземних слів привчають? Краще б по-
чинали з хліба та до нього…” (В.Поднєва. Говоримо англійською…?).
Звертається увага на проникнення іншомовних одиниць у повсякденний дискурс:
«Раз хвалився дід Павло / перед Опанасом
Збагатив свій лексикон / Я останнім часом.
Що я чув колись в селі, / Й що побутувало? –
“Хата”, “вила”, “льох”, “граблі”, / “Бараболя”, “сало”.
Старожитнє віджива, / Взяв я на замітку,
Бо нові тепер слова / У широкім вжитку.
“Кілер”, “мер” і “екстрасенс” / “Мафія” і “вілла”,
Ще “корупція” і “секс” - / Слів силенна-сила.
Їх лічив би зо два дні, / Добрий чоловіче,
Та часу нема мені - / Баба в офіс кличе” (Л.Куліш-Зеньків. Гумореска).
На заміну звичного, рідного слова іншомовним у мовленні: “Ви возвєрнули вніматєльну увагу на ви-
трини й написи, на, звиняюсь шопах й конторах по обміну валют? Все тільки на європейських язиках. А це
ж харашо! Це свідєтільствуєт про уровєнь і общую культуру!..” (В.Кривушанський. Як іде розбудова дер-
жави?) та ін.
2. Зміна суспільних ціннісних орієнтирів, полюсів “негатив – позитив” в оцінці соціальних, політич-
них, економічних реалій, заміна ключових термінів.
Найбільш важливі:
А. Трансформація звичної оцінки лексичних одиниць (більшовицький, революційний, націоналіст, ка-
піталістичний, мільйонер та ін.).
Б. Активне використання лексики, яка раніш асоціювалася з категоріями буржуазної, капіталістичної,
тобто – чужинної, ворожої, дійсності (вілла, гіперінфляція, кілер, корпорація, ломбард, олігархи, офіс, фе-
рмер та ін.).
Наприклад: «Вчора іменувався спекулянт. Сьогодні – бізнесмен. Учора називалося “махнуть неглядя”.
Сьогодні – “обміняти по бартеру”. Вчора був звичайний шулер. Сьогодні – брокер” (Є.Дудар. Ми є такі)
та ін.
3. Трансформація звичної “лозунгової картини світу”. Для особистості, сформованої в радянській сис-
темі, важливу роль у структуруванні та моделюванні дійсності виконували різноманітні лозунги та закли-
ки. Як зазначає Ю.І.Левін, незважаючи на те, чи закликають лозунги, (Миру – мир!) чи констатують (Ко-
мунізм переможе!), кожний з них є заклинанням, виконує певну магічну функцію. Крім того, практично
всі лозунги та заклики формують своєрідну “моделі світу”, лозунговий універсум [4, с. 648].
У 90-ті роки звичні лозунги зазнають суспільної критики, стають об’єктами соціальної пародії (див.
трансформовані фрази: “Ідеї Пинзеника живуть та перемагають!” (Украина-Центр, 31.10.97); “У Японії
довгожителі по 150 років живуть. А в нас – вчення марксизму-ленінінізму буде жити вічно!” (Є.Колодчук.
Колись усе було); “Коли “розум, честь і совість нашої епохи” сконала, статую скинули” (С.Ципін. Без-
смертний) та ін.).
На зміну старим лозунгам приходять нові, у яких іноді використовується стара модель. (Див.: “Наша
праця – народу України”, “Мир та злагоду у кожний дім!”, “Україні – щастя й волю!” та ін. Пор.: “Наша
праця – Радянській Батьківщині!”, “Мир та щастя радянському народу!” та ін.). Але найголовніше те,
що лозунги ідеологічної пропаганди витісняються слоганами комерційної та політичної реклами, які пере-
орієнтовують особистість на діяльність у матеріально-прагматичній сфері, акцентують увагу на нових по-
бутово-матеріальних пріоритетах, активують нові “ключові слова”: “Купи собі “ОЛБІ”!”; “Приватизація
– крок у майбутнє!”, “Не гальмуй – снікерсуй!” та ін. Ці нові “життєві формули”, переважно в спонука-
льній формі досить скептично сприймаються особистістю. У цьому відіграє роль і попередній досвід
сприйняття ідеологічних лозунгів, і присутність у моделях реклами імпліцитного відтінку неправди, хиб-
ності. (Певний аспект неістинності притаманний, наприклад, синтаксичним моделям – “висловлюванням
про майбутнє”, з дієсловами майбутнього часу. Див.: “Купи та виграй!”, “Разом переможемо!” та ін.).
Крім того, елементи нової “рекламної лозунгології” поповнюють фразеологічний фонд мови та тезаурус
особистості. Див.: “- Як там у світі, синку? – Неміров у всьому світі, батько!” (В.Краснюк. “Кабанчик для
базарного “общака”) (фрагмент слогана “За неМІРофф у всьому світі!”). І в якості нової фразеології ста-
ють вже готовими до вживання цеглинками, складовими дискурсу.
4. Зміни в найменуваннях складових суспільних інститутів, перейменування матеріальних об’єктів на-
вколишнього світу (топоніми та ін.).
Під впливом політико-ідеологічних факторів змінилася значна частина мовних одиниць, яка познача-
ла важливі для суспільства й особистості елементи адміністративної структури, суспільні інституції та ін.
Іноді таке “перейменування” є наслідком досить суттєвих змін у структурі та сутності об’єкта, що позна-
чається, а іноді – формальною ознакою соціальних трансформацій.
Велика кількість змін у номінаціях є досить відчутним подразником. Особливо – для представників
поколінь, які вже мають сформовану систему світосприйняття. Вони частіше вживають звичні, “старі” на-
зви для позначення нових, трансформованих реалій. Наприклад, говорять: “Дзвонити в КДБ”, а не “в
СБУ”; “Звертатися в облвиконком”, а не “в облдержадміністрацію”; “Робити в колгоспі”, а не в “КСП”, чи
“СТОВ” та ін. Така реакція зумовлена не тільки традиційністю та консерватизмом покоління, але й тим,
що головним чинником подібних перейменувань є соціально-психологічні мотиви, а не мовна доцільність.
Особливий супротив особистості викликають випадки, коли зміна стосується тільки “ярлика”, зі збере-
женням сутності, функцій установи, посади та ін. Наприклад: “…Український КГБ не тільки змінив назву
на СБУ, але й готовий, як ходять чутки, прийняти націоналістичні червоно-чорні кольори на свій стяг”
(С.Колісник. Як вибухнула Україна). “- Товаришу перший секретар…Тобто, даруйте, пане губернато-
ре!..” (В.Ципін. Безсмертний) та ін.
Виразним показником трансформації індивідуальної мовної картини світу є динамічна зміна наймену-
вань деяких географічних об’єктів (топонімів). Такі зміни мають значний вплив на світогляд особистості.
Перш за все тому, що в назвах географічних об’єктів відображені особливості навколишньої природи, су-
спільного життя, побуту та ін. Змінюючи географічну номенклатуру, суспільство по-новому переписує
свою історію. Так чи інакше, зміна, наприклад, топонімів: Жданов на Маріуполь, Ворошиловград на Лу-
ганськ, площа Жовтневої революції на площа Незалежності - є відображенням змін у світогляді особис-
тості та соціуму, у формальному засобі вираження цього світогляду.
Особистість 90-х років досить виразно реагує на невпорядкованість у топонімії. Наприклад, текст:
“Диви, що хунта робить - …Шукаєш “Оліїв” – знаходиш “Посномасловку”. Шукаєш “Барвінкове” – зна-
ходиш “Травомогильное”. Шукаєш “Зимну Воду” – знаходиш “Холодноводовку”…” (Дудар Є. Хунта діє)
та ін.
5. Поява слів-символів “нового життя”. У картині світу, яку формує для себе особистість, можна ви-
значити певну кількість одиниць, складових, що називають її духовні та матеріальні пріоритети. І якщо
зміна духовних пріоритетів є досить тривалим процесом, то трансформація матеріальних ціннісних орієн-
тирів вже є виразною. Так у словнику можна виділити групу одиниць, які означають назви дорогих, кош-
товних, престижних речей, які є показником соціального положення (комп’ютер, мобільний телефон, ві-
лла та ін.). Наприклад, у текстах: «…А чим відрізняється “крутий” від того, що в см’ятку? Правильно!
“Крутого” не можна собі уявити без “мобільника”» (В.Нестайко. Заячий мобільник); «…Все на ньому
“адідасівське”. З етикетками. Тільки голова без етикетки…» (Є.Дудар. Не ті часи); « – Ні, ти не надто ща-
сливий, - кажуть мені. – У тебе немає авто іномарки. “Мерседес”, “Пежо” чи “Хонда-сіті”…» (Є.Дудар.
А я – щасливий) та ін.
Зазначимо, що на зміну традиційній для 70-х матеріальній орієнтації радянської людини - машина, га-
раж, дача (згадаємо назви гостро соціальних кінофільмів 70-80-х: “Дача”, “Гараж”, “Стережися автомобі-
ля”) приходять певні “уточнені” орієнтири. Не просто автомобіль, а “Мерседес”, і не просто “мерседес”, а
“600-й”. Не “Дача”, а “Вілла”, бажано – за кордоном і т.ін.
Безперечно, що такі престижні в соціально-побутовому аспекті одиниці існують у картинах світу
представників кожного покоління. Їх склад змінюється разом із оновленням соціальної сфери. Протистав-
лення в тексті різночасових символів стає означенням або імпліцитним відображенням опозицій “новий
світогляд – старий світогляд”. Див., наприклад, діалог онука та дідуся: “- А в Японії можна машину за мі-
сяць купити!
- Та хіба в них машини! Як не “тойота”, то “мерседесь”. А в нас колись – “Волга” або “Чайка” в со-
юзі були. Звучить!
А в них BMV!
- А в нас – ХВЗ! Звучить?…» (Є.Колодчук. Колись було).
Кількість лексичних одиниць такого типу в словниковому складі та тезаурусі особистості постійно
збільшується під впливом потоків прямої та прихованої комерційної реклами. Переважна більшість із них
– чужомовні слова (бунгало, побутова техніка “Арістон”, одяг від Версачі та ін.)
Зазначені ЛФО виконують подвійну роль. Перше - це своєрідні слова-символи епохи. Їх не можна
ототожнювати з традиційними словами-символами – лексичними одиницями з особливим типом перенос-
ного значення, символізація яких відбулася під впливом особливих соціальних, історичних, культурних,
психологічних факторів і які мають досить стале положення в мовній картині світу багатьох поколінь (біла
хата, калина, барвінок та ін.). Сучасні символи – кон’юнктурні, вузько спрямовані. Їх символізація має
тимчасовий характер, який не зачіпає ментальні основи та традиції народу. Однак на певному етапі суспі-
льного життя, який визначається утилітарністю та превалюванням “матеріалістичного” способу життя, їх
місце та роль у сучасному дискурсі вже не можна не помічати. Друге – ці лексичні і фразеологічні одиниці
є достатньо важливим для сучасної особистості елементом картини світу, яка формується, не в останню
чергу, під впливом засобів масової інформації, у мові яких відбувається певна символізація одиниць, які
означають нові реалії. В свою чергу, такі символізовані одиниці займають помітне місце в глобальних ко-
мунікативних потоках сучасного суспільства.
Наприкінці зазначимо, що звична картина світу, яка так і не досягла досконалості, у кінці 80-х - на по-
чатку 90-х років почала ламатися. Інші образи, уявлення потужною хвилею полинули зі сторінок газет,
журналів, зібрань та мітингів на вулиці та площі, села, містечка й міста. На зміну минулому, носії якого
ще існували, активно проривалася інша, нова та потужна лінгвокультура, корені якої були не завжди укра-
їнськими. На початку 90-х ейфорія нового переповнювала людей. Представники різних верств населення
сперечалися, говорили, мітингували. Демократизація, вільне громадянське суспільство, розбудова держа-
ви, ринкові відносини, ваучерна приватизація – ці та інші лексичні одиниці завойовували пріоритетні місця
в лексиці та лексиконі. У творах, які змальовують цей період, можна спостерігати масову зміну внутріш-
ніх картин світу, що в кінцевому результаті позначилось на зміні загальнонаціональної картини світу (то-
чніше – її фрагментах), у тому числі й мовної.
Література:
1. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. – М.: Наука, 1984. – 396 с.
2. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. – М.: Наука, 1976. – 356 с.
3. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. – Львів:
ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 350 с.
4. Левин Ю.И. Избранные труды. Поэтика. Семиотика. – М.: Языки русской культуры, 1998. – 824 с.
5. Новикова Н.С., Черемисина Н.В. Многомирие в реалии и общая типология языковых картин мира //
НДВШ. Филол. науки. – 2000. - № 1. – С.40 – 49.
6. Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира./ Б.А.Серебренников, Е.С.Кубряков и др. -
М.: Наука, 1988. - 216 с.
7. Сахарова О.В. Языковые особенности сатирической картины мира // Мова і культура. – Вип.1. – Т.2. –
К., 2000. – С.175 – 182.
8. Соколовская Ж.П. “Картина мира” в значениях слов: Семантические фантазии или “катехзис семанти-
ки”. – Симферополь: Таврия, 1993. – 231 с.
|