Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II
Рецензія на книгу: Долбілов М.Д. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II. – Москва: Новий літературний огляд, 2010. – 1000 с....
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108854 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II / В.С. Шандра // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 209-214. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-108854 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1088542016-11-17T03:03:29Z Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II Шандра, В.С. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Долбілов М.Д. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II. – Москва: Новий літературний огляд, 2010. – 1000 с. 2014 Article Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II / В.С. Шандра // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 209-214. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108854 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди |
| spellingShingle |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди Шандра, В.С. Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II Український історичний журнал |
| description |
Рецензія на книгу: Долбілов М.Д.
Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика
імперії в Литві й Білорусії за Олександра II. – Москва:
Новий літературний огляд, 2010. – 1000 с. |
| format |
Article |
| author |
Шандра, В.С. |
| author_facet |
Шандра, В.С. |
| author_sort |
Шандра, В.С. |
| title |
Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II |
| title_short |
Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II |
| title_full |
Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II |
| title_fullStr |
Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II |
| title_full_unstemmed |
Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II |
| title_sort |
долбілов м. російський край, чужа віра: етноконфесійна політика імперії в литві й білорусії за олександра ii |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Рецензії й огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108854 |
| citation_txt |
Долбілов М. Російський край, чужа віра: Етноконфесійна політика імперії в Литві й Білорусії за Олександра II / В.С. Шандра // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 209-214. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT šandravs dolbílovmrosíjsʹkijkrajčužavíraetnokonfesíjnapolítikaímperíívlitvíjbílorusíízaoleksandraii |
| first_indexed |
2025-07-07T22:12:05Z |
| last_indexed |
2025-07-07T22:12:05Z |
| _version_ |
1837027899646935040 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Книга, про яку йдеться, побачила світ в
авторитетній серії «Historia Rossica», кож-
не наступне видання в рамках якої суттєво
збагачує вивчення й наукову популяризацію
історії. Утім, працю М.Долбілова аж ніяк не
назвеш популярною. Тут з’явилися рецензен-
ти, котрих раніше не було, а також фахова іс-
торіографія проблеми. До поглядів істориків на ті чи інші проблеми, особливо
якщо вони діаметрально протилежні, автор звертається постійно. Ознакою на-
укового видання виступає й величезний масив джерел, літератури та пояснень
до тексту, які займають понад 200 сторінок. Проте й цього замало, аби виміря-
ти інтелектуальну глибину праці, досягнуту шляхом авторських моделювань
усієї сукупності умов та обставин, котрі склалися в Російській імперії часів
Олександра ІІ з його політикою уніфікації й локальної спеціалізації, прагнен-
ням модернізувати практично всі сеґменти державного життя. Автор не нех-
тує навіть дрібними деталями, аби читач зрозумів мотивацію дій влади, як і
прагнення окремих осіб, що втілювали офіційну політику та тих, кому вона
адресувалася. А для цього він залучає їхні міркування, конструює уявлення
й ідеї задля пояснення ситуації, що складалася при підготовці різноманітних
проектів і практичному їх утіленні.
У першу чергу йдеться про таку вразливу складову у строкатій імперії,
як конфесії, а також тісно пов’язані з ними обряди («духовні справи») та мову
богослужінь. Православ’я, католицизм, іслам, лютеранство, юдаїзм, буддизм –
усі вони мали специфічні різновиди, відхилення, секти й т.ін. Усі, хоча й отри-
мали назву «іноземних сповідань», проте вже на середину ХІХ ст. контролю-
валися Синодом та реґламентувалися статутами духовних справ іноземних
віросповідань.
Після з’ясування конфесійних ідентичностей імперії з їх законодавчим
оформленням автор приступає до дослідження політики Миколи І в релігій-
ній сфері, аналіз якої здійснюється проникливо й арґументовано. Підходи
цього самодержця продовжили політику Катерини ІІ з її прагненням наслі-
дувати Габсбурзьку монархію в раціоналізації релігії й, зокрема, узалежнен-
ні від держави, а не від римського престолу. Внутрішня різноконфесійність
ДолбилоВ М.Д.
рУсский крАй, чУжАя ВерА:
ЭтноконфессионАльнАя ПолитикА иМПерии
В литВе и белорУссии При АлексАнДре іі. –
МоскВА: ноВое литерАтУрное обоЗрение,
2010. – 1000 с.
ДолбілоВ М.Д.
російський крАй, чУжА ВірА: етноконфесійнА ПолітикА
іМПерії В литВі й білорУсії ЗА олексАнДрА II. – МоскВА:
ноВий літерАтУрний огляД, 2010. – 1000 с.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
210 Рец, ензії й огляди
(поміщики – католики, а селяни – уніати) вимагала від держави додаткових
зусиль, і в російському варіанті перехід останніх у православ’я різко відріз-
нявся своєю жорстокістю від подібних процесів в Австрійській імперії. І все ж,
на переконання М.Долбілова, курс на поглинання унії православною церк-
вою сформувався лише на середину 1830-х рр., і придушенням Листопадового
повстання 1830 р. верховна влада скористалася, аби нав’язати програму
«возз’єднання» 1839 р., що її багато хто з сучасників сприймав як повернення
до православ’я «заблукалих». Влада виключила унію з тих конфесій, котрі по-
винні були мати власне законодавство.
Прагнення до уніфікації в релігійній сфері та ліквідації унії (характер-
не для імперії явище) породило іншу компоненту, до якої верховна влада
не була готовою – вона впритул зустрілася з католицизмом на найнижчому
рівні, оголивши при цьому широку просторову межу зіткнення. Цю зустріч
автор розглядає через вивчення роздумів багатьох осіб, котрі відігравали як
роль каталізаторів, так і вповільнювачів (найперше А.Зубко, Й.Семашко,
М.Протасов, Д.Блудов), позиція кожного з них таки призвела до конкордату
1847 р. Обставини цього договору, якому передував приїзд Миколи І до Риму, і
щодо якого в історичній літературі все ще бракує оцінок1, у книзі з’ясовано до-
волі детально. Окреслюючи політику верховної влади з її секуляризацією зе-
мель католицьких храмів, автор зауважує, що вона, крім всього іншого, навіть
сприяла професіоналізації ксьондзів, дисциплінувала католицьку церкву.
Така широка палітра – від з’ясування всіх неґативних і виявлення позитивних
наслідків – притаманна дослідженню М.Долбілова. Наслідками конкордату,
що зберігав чинність до 1866 р., стало ускладнення адміністративно-територі-
ального поділу, упорядкування єпархіальної структури, урежимлення політи-
ки щодо мішаних шлюбів та хрещення в таких сім’ях дітей.
Період правління Олександра ІІ автор розглядає, уводячи таке поняття,
як «дух нового царювання», тобто ту атмосферу, яка змушувала бюрократію
пропонувати імператорові нові ідеї, управлінські рішення, аби модернізувати
державне життя. Серед них і розбудова російської нації через культуру й мову,
а не через релігію. Ця теза, висловлена М.Катковим, слабко сприймалася як
владою, так і суспільством, яким радше йшлося про збереження й посилення
позицій православ’я, особливо в західному реґіоні імперії, там, де воно явно
програвало у сфері впливу на паству. Таке зміцнення турбувало як чиновни-
ків, так і церковників, котрі напрацьовували відповідні проекти та подавали
їх Олександрові ІІ. Їх аналіз автор здійснює настільки скрупульозно, що перед
читачем постає повна картина цього явища: з прикрістю за віру, якою не пи-
шалися, яка не витримувала конкуренції, з усвідомленням відсталості пра-
вославної церкви, та благонамірено-наївним оптимізмом щодо спроможності
священиків «працювати» серед народу. Окремо зауважено сумніви щодо мож-
ливості православ’я асимілювати католиків. При цьому становище православ’я
розглядається в порівнянні з духовним життям і релігійними практиками не
1 Виняток може становити лише монографічне дослідження: Тихонов А.К. Католики, мусуль-
мане и иудеи Российской империи в последней четверти XVIII – начале ХХ в. – 2-е изд., испр. и
доп. – Санкт-Петербург, 2008. – 368 с.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Рец, ензії й огляди 211
лише католиків, а і євреїв, мусульман, лютеран, а також «інородців». І у цьо-
му порівнянні православ’я програвало. Завважується, що бюрократія з під-
озрами ставилася до масового прояву релігійності в будь-яких народів, особ-
ливо щодо здатності такої форми самоорганізації, як братства, у католиків.
Чиновники пропонували проекти адміністративно-духовного «облаштування»
всіх релігій зі спробою виділити й відділити релігійну та громадянську скла-
дові, відтіснити духівництво від початкової народної освіти, із правом притя-
гувати муллів до судової відповідальності, аби позбавити їх авторитету й т.ін.
Олександрівське послаблене втручання в духовні справи призвело до повер-
нення в католицизм, явище, назване «відпадом».
Так само ретельно простежено всі спроби послабити католицьке віроспо-
відання, включаючи репресії й обмеження, зокрема кампанії насильниць-
кого навернення, міжконфесійні шлюби, як і спроби чиновників з’ясувати, в
який спосіб ксьондзам удавалося підтримувати духовний зв’язок із паствою.
Недалекоглядні з них убачали його в польській мові, а тому прагнули перевес-
ти католицьке богослужіння на російську, інші – у деполонізації католицизму,
аби применшити його роль у формуванні польського націоналізму. Значення
релігії у творенні національності – це той сюжет, в якому автор зумів якнайпов-
ніше відтворити складність політичної ситуації у Західному краї. Аби зрозумі-
лішими були його спостереження, він залучив моделі, що складалися в євро-
пейських державах, зокрема в Австрії, де Габсбурґи мобілізували католицьку
релігійність задля створення з поліетнічного населення свідомих громадян
своєї держави. Звідси тягнуться ідеї російщення костелу через запроваджен-
ня російської мови в богослужінні (за М.Катковим, «католик теж може бути
росіянином»), що мало як супротивників, так і прихильників. Серед останніх
названо О.Стороженка – українського літератора, члена ревізійної комісії у
справах римо-католицького духівництва, співробітника Кулішевої «Основи»,
який брав активну участь у наверненні білорусів-католиків на православ’я.
Цікавими у викладі автора виявилися концепції «російськості» з релігійно-
культурними й етнолінґвістичними поняттями, що їх запропонували суспіль-
ству М.Катков і М.Коялович, і в яких сплелися в одне ціле релігія, етнічне
походження та мова. В їхній полеміці авторові вдалося по-іншому зауважити
українофільство. Воно, зокрема на думку М.Кояловича, штучно конструюва-
лося всупереч православній одностайності. На переконання автора книги, пе-
ремогло катковське трактування «російськості», яке відкидало ототожнення її
з православ’ям, піднімаючи мову над релігією й не визнаючи за локальними
варіаціями ідентичності особливої цінності. Проте головне полягає в іншому:
дослідник звернув увагу (хоч і недостатню) на те, як ідеї «російськості» сприй-
малися місцевими уродженцями. Останнє вписано в таке нове явище, як біло-
русофільство – поняття, що його М.Долбілов усе ще бере в лапки.
Значну частину книжки присвячено освіті єврейського етносу, за допомо-
гою чого влада збиралася переформатувати його ідентичність, аби зменши-
ти «релігійний фанатизм і марновірство». У випадку з єврейством вона орі-
єнтувалася на Німеччину з її конфесійною дисципліною, програму втілення
якої мав забезпечити Єврейський комітет, спеціально для цього створений.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
212 Рец, ензії й огляди
Упроваджувалася мережа народних шкіл, з їхніх програм вилучалося викла-
дання релігійних дисциплін. І у цьому випадку автор залучив усе багатство
фактів, що дозволило йому стверджувати про співпрацю держави й проросій-
ськи налаштованих та по-європейському освічених діячів, котрі прагнули ско-
ригувати державні механізми для просвіти єврейського етносу з допомогою
російської, а не німецької мови викладання, навіть запровадити російську в
богослужіння.
Відмінний від російського й польського світ єврейської культури М.Долбілов
відтворив крізь призму світобачення російського філолога П.Безсонова, який
став директором Віленського рабинського училища та прагнув спрямувати по-
літику влади на створення окремої мережі державних шкіл для євреїв. Із цим
діячем автор пов’язує формування концепції взаємовідносин російського на-
роду й «інородців», як і значення мови в релігійному житті євреїв. П.Безсонов
уважав російську чи не найкращим інструментом протидії будь-яким формам
«єврейського сепаратизму», проте не поспішав з її насадженням. Одну з пози-
цій щодо шляхів зросійщення єврейства М.Долбілов розглянув через постать
Я.Брахмана, автора «Книги кагалу».
У результаті місцеве єврейство переставало бути пасивним об’єктом уря-
дових заходів у системі освіти. Почалося активне обговорення питання, хто
має викладати в єврейських школах – російські вчителі чи випускники рабин-
ських училищ? Скрупульозний аналіз фактів дозволив М.Долбілову запропо-
нувати власне бачення ситуації, що склалася напередодні й після Січневого
повстання 1863 р.: відбулося поєднання уваровської дисципліни юдаїзму з по-
ступовою громадянською його емансипацією, що на практиці втілилося у збе-
реженні рабинських і початкових єврейських шкіл.
І все ж цікавішим уважаємо розділ про намагання влади зросійщити ка-
толицьке богослужіння в Мінській ґубернії, розгляд чого автор розпочав із
ліквідації Подільської єпархії, що у заходах київського ґенерал-ґубернато-
ра О.Безака стало лише одним з епізодів широкого наступу на католицизм.
Ця перша спроба перекроювання адміністративно-територіальних меж задля
протидії польському й католицькому «впливам» стала незабаром популярною
серед вищої бюрократії, служила прикладом для наслідування (хоча обстанов-
ка в Північно-Західному краї була дещо іншою). Як видається, автор чи не
найповніше з’ясував мотивації київського ґенерал-ґубернатора у цьому питан-
ня, яке загострило ситуацію щодо меж світської й духовної влади, адже, як
виявилося, її по-різному розуміли вищі урядовці. Саме вони спонукала реґіо-
нальні й петербурзькі власті ретельніше обговорювати мови неправославно-
го богослужіння, включаючи «говірки» місцевого люду: білоруську, литовську
(жмудську), латиську. Ці питання автор цілком справедливо розглядає крізь
широкий фокус соціально-аграрних заходів влади, значення яких у справі ро-
сійщення було непересічним.
Один із розділів, а саме п’ятий («Логіка католикофобії: від Муравйова
до Кауфмана»), присвячено заходам влади для активізації переходу на
православ’я й дискредитації католицизму, а також тим наслідкам, які спер-
шу не міг передбачити імперський новий порядок. Серед них і небажане для
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Рец, ензії й огляди 213
властей зниження народної релігійності. Знову й знову автор повертається до
теми про зв’язок релігії та етносу і як його розуміли чиновники, адже саме
вони віднесли католицьке віросповідання до виміру «політичної неблагона-
дійності». Для цього він поділяє його на кілька площин (теоретичні основи
богослужіння, сакральна сфера, католицькі процесії, народна релігійність),
кожну з яких ревізори від російської держави проаналізували, аби підпоряд-
кувати їх владі зі спробою спрямувати конфесійну політику у Західному краї в
бажане для себе річище залежно від обставин. Хоча, як зауважив, спираючись
на свідчення сучасників, автор, заборонялося саме те, що прагнули бачити у
православному богослужінні. Що це було так свідчить нещодавно захищена
кандидатська дисертація, авторка якої нарахувала лише на Волині у другій
половині ХІХ – на початку ХХ ст. близько 200 православних братств2.
В одному з параграфів, на який хочеться звернути спеціальну увагу,
ідеться про різні види дискредитації католицької церкви. Автор розглядає
їх у площині як репресій, так і реформаційних перетворень. Аби не здава-
лося, що влада навмисно переслідувала католицизм у Північно-Західному
краї, М.Долбілов з’ясував просвітницьке втручання інших держав у життя
цієї церкви та дійшов висновку, що та потурала народній марновірності, а
тому з державної ініціативи розпочалося виявлення святинь і чудес, щоб
з’ясувати їх походження. Так само прискіпливо розглянуто механізми про-
зелітизму православ’я, для чого автор робить цікаві екскурси в інші реґіони
імперії, зокрема Поволжя, Закавказзя. А при вивченні масового навернення
католиків на православ’я з детальним описом процедури робиться висновок,
що при цьому бюрократи намагалися применшити релігійну складову само-
ідентифікації підданих. М.Долбілову не вдалося запропонувати достовірну
чисельність навернених через неточність цифрових показників, фальсифі-
кацію яких він постійно зауважував. Якщо це справді так, то чи варто тоді
говорити про їх масовість, зважаючи на низьку результативність? Адже, як
стверджує автор, саме вона обумовила появу указу Миколи ІІ, щоправда
лише 1905 р., про віротерпимість.
Великий інтерес становлять ті тексти, в яких М.Долбілов з’ясовує моти-
ви та можливі наслідки запровадження російської мови в католицькому бо-
гослужінні, причому йшлося не про усунення польської, а про вибір між
церковнослов’янською та російською мовами й найперше в молитвах за «ав-
густійшого монарха». Автор знову й знову звертається до ідей М.Каткова і
М.Кояловича та їхньої дискусії. Перший уважав аномальним культурно-
лінґвістичну ситуацію, що склалася у «справіку російському й православно-
му краї», програмуючи виправити її шляхом перекладу духовної католицької
літератури на російську мову, у такий спосіб деполонізувавши католицизм.
Натомість другий обстоював думку, що від запровадження російської мови ма-
ють виграти білоруси, самобутню ідентичність яких він не заперечував. Сама
постать М.Кояловича в дослідженні М.Долбілова набула особливої значимості
2 Сажок О.В. Культурно-просвітницька діяльність церковних православних братств Во-
линсь кої губернії у другій половині XIX – на початку ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. –
Луцьк, 2012.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
214 Рец, ензії й огляди
через аналіз праць істориків, які до нього зверталися, і які так чи інакше ви-
значали його роль у творенні білоруської нації.
Доволі продуктивним стало дослідження ідей М.Каткова через з’ясування,
які з них набули практичного втілення, і найбільше щодо реалізації указу від
25 грудня 1869 р. про запровадження російської мови в додаткове католиць-
ке богослужіння. Для цього авторові довелося розглядати протести з боку як
поляків, так і литовців, представників вищого кліру. Для українського чита-
ча важливо те, що М.Долбілов звернувся й до переконань єпископа Луцько-
Житомирської єпархії Гаспара Боровського, котрий відстоював канонічну не-
залежність католицької церкви, а його думки вплинули на позицію Ватикану.
Нелеґітимність заміни польської мови російською ще більше відчували миря-
ни, рядові ксьондзи, хоча серед останніх траплялися й такі, як одіозний мін-
ський священик Фердинанд Сенчиковський.
Авторська манера викладу матеріалу характерна тим, що кожний розділ
піднімає рівень з’ясування проблеми, переходячи рівномірно від одних сюже-
тів до інших. Так само ретельно, як упровадження російської мови до като-
лицької церкви, М.Долбілов досліджує державну конфесійну політику щодо
єврейського етносу, із тенденцією його сеґреґації, зокрема перехід євреїв на
православ’я. У сфері просвіти це впиралося не лише в питання правомірності
окремого існування єврейських початкових шкіл від православних і рабин-
ських, а й співвідношення в них релігійних і загальноосвітніх навчальних
предметів. Для з’ясування цієї ситуації, як, утім, і з іншими місцевими етноса-
ми, автор звертається до проектів реформ освіти євреїв, що продукувалися як
представниками держави, так і маскілами. Останні змогли переконати владу
у своїх кращих намірах, а та перестала перейматися специфікою юдаїзму.
Насамкінець наголосимо, що присвячене Північно-Західному краю
Російської імперії дослідження М.Долбілова не має собі рівних за багатьма
показниками й головне – за пропонованим автором широким баченням ви-
користання владою релігійності для зміцнення лояльності підданих. Це дося-
галося шляхом виокремлення конфесійної політики щодо католицизму, унії,
юдаїзму та тих етносів, які їх сповідували. Розглянута в одному історичному
реґіоні й за часів правління одного імператора, ця проблема у викладі автора
набула загальноімперської масштабності через постійні історичні екскурси та
моделювання різних ситуацій у взаємовідносинах влади й духовних еліт як у
Росії, так і в європейських монархіях.
В.С.Шандра (Київ)
|