Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика)
У публікації представлено листи церковнослужителів, які розширюють джерельну базу вивчення історії православної церкви в Україні козацької доби. У поданих нижче матеріалах висвітлюється економічне становище монастирів, їх зв’язки з Білоруссю, стосунки з церковними братствами, взаємовідносини з пі...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108858 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 165-178. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-108858 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1088582016-11-17T03:03:09Z Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) Публікації У публікації представлено листи церковнослужителів, які розширюють джерельну базу вивчення історії православної церкви в Україні козацької доби. У поданих нижче матеріалах висвітлюється економічне становище монастирів, їх зв’язки з Білоруссю, стосунки з церковними братствами, взаємовідносини з підданими, мешканцями монастирських сіл та ін. This publication submit the priests’ letters that increase the history researching source base of Orthodox Church in Ukraine of Cossack era. The materials entered below covers the economic situation of cloisters, their connections with Belarus, relations with brotherhoods, interrelations with subjects, cloisters villagers etc. 2014 Article Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 165-178. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108858 94 (477) uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) Український історичний журнал |
| description |
У публікації представлено листи церковнослужителів, які розширюють джерельну
базу вивчення історії православної церкви в Україні козацької доби. У поданих
нижче матеріалах висвітлюється економічне становище монастирів, їх
зв’язки з Білоруссю, стосунки з церковними братствами, взаємовідносини з підданими,
мешканцями монастирських сіл та ін. |
| format |
Article |
| title |
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) |
| title_short |
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) |
| title_full |
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) |
| title_fullStr |
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) |
| title_full_unstemmed |
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) |
| title_sort |
нововиявлені листи православних ієрархів хvіі ст. (вступна стаття й публікація ю.а.мицика) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/108858 |
| citation_txt |
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. (вступна стаття й публікація Ю.А.Мицика) // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 165-178. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| first_indexed |
2025-07-07T22:12:25Z |
| last_indexed |
2025-07-07T22:12:25Z |
| _version_ |
1837027920836558848 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Публікації
Джерела з історії православної церкви в Україні козацької доби залишаються, на
жаль, малодослідженими, хоча є надзвичайно цінними, адже проливають світло в тому
числі й на економічну, політичну, культурну історію. Причини цього явища лежать на
поверхні: насамперед через понад 70-річне панування у нашій країні безбожної комуніс-
тичної влади, яка до того ж проводила імперську політику, за котрої не було місця для
вивчення традицій українського державотворення, національної самобутності українців.
Дослідження історії православної церкви козацької доби активізувалося після проголо-
шення незалежності України, однак відповідна джерельна база збагачується дуже по-
вільно, особливо щодо документації вищих ієрархів (митрополитів, єпископів, ігуменів).
Типовим прикладом може служити ситуація зі спадщиною київського митрополита
Петра Могили (1596–1647 рр.) – видатного богослова, котрий дав новий поштовх розвит-
ку Києво-Могилянської академії, що стала центром наукового та культурного життя не
тільки України, а й усього православного світу ХVІІ–ХVІІІ ст. Ще наприкінці ХІХ ст.
С.Т.Ґолубєв у другому томі своєї капітальної монографії, присвяченої життю й діяльності
цього церковного діяча, опублікував комплекс документів (переважно про нього, а не
його)1. Із того часу нових матеріалів відкрито практично не було. У нещодавно виданій
монографії про Петра Могилу ми оприлюднили 10 нововиявлених документів, причому
7 із них – це власне його листи2. Пізніше нам удалося віднайти листи митрополита: до
князя Януша Радзивілла й молдавського господаря Василя Лупу – до нього (друкується
у «Працях Київської духовної академії), а потім ще 2 листи, котрі й наводяться нижче.
Набагато гірше виглядає справа з документацією сподвижників Петра Могили та
вихованців Києво-Могилянської академії. Під час пошуків в архівах удалося дещо запов-
нити цю прогалину. У збірнику документів до історії Київського Свято-Михайлівського
Золотоверхого монастиря було надруковано грамоту митрополита Йоасафа Кроковського
(1713 р.) й ряд матеріалів, які стосуються Ісаї Копинського, Йосифа Кононовича-
Горбацького, Філофея Кизаревича та ін.3 Нині готується до друку другий том серії, в
1 Див.: Голубев С.Т. Киевский митрополит Пётр Могила и его сподвижники. – Т.2. – К., 1898.
2 Мицик Ю.А., Нічик В.М., Хижняк З.І. Святий Петро Могила. – К., 2014.
3 Документальна спадщина Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві ХVI–
ХVIII ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського / Уклад. Ю.А.Мицик,
С.В.Сохань, Т.В.Міцан, І.Л.Синяк, Я.В.Затилюк). – К., 2011.
УДК 94 (477)
НОВОВИЯВЛЕНІ ЛИСТИ ПРАВОСЛАВНИХ ІЄРАРХІВ ХVІІ ст.
У публікації представлено листи церковнослужителів, які розширюють дже
рельну базу вивчення історії православної церкви в Україні козацької доби. У по
даних нижче матеріалах висвітлюється економічне становище монастирів, їх
зв’язки з Білоруссю, стосунки з церковними братствами, взаємовідносини з під
даними, мешканцями монастирських сіл та ін.
Ключові слова: ієрархи, листи, монастирі, церковні братства, монастирське господарство.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
166 Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст.
якому буде представлено документацію Свято-Михайлівського Видубицького і Спаського
Максаківського (під Меною) монастирів, проводиться пошук матеріалів для запланова-
ного Інститутом української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського
НАН України фундаментального видання «Український православний дипломатарій
ХVІ–ХVІІІ ст.». Зокрема, нам удалося виявити понад 10 документів, які належать перу
православних ієрархів, видатних діячів української культури. Усі вони були вихован-
цями та викладачами Києво-Могилянської академії, двоє навіть канонізовані як святі
православної церкви (Петро Могила й Феодосій Углицький). Виняток становлять лише
Єлисей Плетинецький (близько 1594–1624 рр.), який був випускником Острозької ака-
демії та Захарія Копистенський (?–1627 рр.), вихованець Львівської братської школи.
Вони відзначилися також як архімандрити Києво-Печерської лаври (відповідно з 1599
та 1624 рр.), культурні діячі, письменники-полемісти (листи №1–3).
Документи, що наводяться нижче, певною мірою однобічно представляють їхніх
авторів – насамперед як адміністраторів, управителів монастирського господарства.
Це відбиває особливості формування джерельної бази, оскільки монастирі в першу чергу
зберігали, копіювали ті матеріали, котрі забезпечували права на землю, рухоме й неру-
хоме майно. Однак і це дуже важливо, оскільки проливає світло на їх економічне стано-
вище, зв’язки з Білоруссю, стосунки з братствами, із підданими залежних від монастирів
сіл, іншими обителями тощо. Якщо про Петра Могилу і Єлисея Плетинецького ми корот-
ко згадували, то Сильвестр Косов, сподвижник і спадкоємець Могили на митрополичій
кафедрі (1647–1657 рр.), письменник, мав із Білоруссю особливо міцні контакти, адже
сам був білорусом і неодноразово відвідував той край, про що свідчать, наприклад, листи
№6 (написаний із Дятловського монастиря на Гродненщині) та №7 (в якому він звертав-
ся до монастирських підданих на Мозирщині, добиваючись від них належного внесення
медової данини). Останній лист очевидно мав посилити послання до підданих аналогіч-
ного змісту авторства ігумена Видубицького монастиря Климента Старушича, імовір-
но родича (брата?) відомого проповідника та богослова Гната Оксеновича-Старушича
(№8). Листи Антонія Радивиловського (початок ХVІІ ст. – 1688 р.), намісника Києво-
Печерської лаври (1671–1683 рр.), ігумена Пустинно-Микільського монастиря в Києві
(1683–1688), письменника, проповідника й теоретика ораторського мистецтва, було на-
писано в його печерський період. Вони стосувалися господарських справ: дозволу на ви-
рубки в належному Видубицького монастиреві лісі (№9–10). Найбільше ж представлено
документи Феодосія Углицького (початок 1630-х рр. – 1696 р.), ігумена Онуфріївського
(1662–1664 рр.) в Корсуні й Видубицького в Києві (1664–1687) монастирів, єпископа чер-
нігівського та новгород-сіверського (1692–1696 рр.), покровителя чернігівської друкарні
(листи №11–14). Вони стосуються монастирських маєтностей на Київщині й Мозирщині
(на північний захід від Мозиря, між Копаткевичами та Михновичами), заснування ски-
ту на Мозирщині на чолі з намісником Йовом Опалинським та ін.
Не переказуючи змісту листів, нижче наводимо їх повний текст. Наприкінці пу-
блікації подаємо також два документи, які стосуються того ж Старушича й Лаврентія Горки
(1671–1737 рр.), ігумена Видубицького монастиря (1713–1722 рр.), єпископа астрахан-
ського і терського (1723–1727 рр.), великоустюзького й тотезького (1727–1737 рр.).
При публікації використовувалися правила передачі тексту, розроблені
Я.І.Дзирою4, однак титла не розкриваємо, оскільки вони стосуються загальновідомих
слів (наприклад: Бг – Бог, Дх – Дух, мнстр – монастир і т.д.). Слова, які не вдалося про-
читати, позначено (…)*. Місця, написані власноруч авторами документів, підкреслено.
Доктор історичних наук, професор Ю.А.Мицик (Київ)
4 Див.: Літопис Самовидця. – К., 1971. – С.39–41.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. 167
***
№1
15 (5) січня 1604 р., київ.
Лист архімандрита києво-Печерської лаври Єлисея Плетинецького
до селян ряду монастирських сіл київщини
Елисей Плетеніцкий, архимандрит мнстря печерского киевского
Атаману и всими подданим мнстра печерского, а меновите в селе Сварци
и в селе Тетереви, Воронок и Перогови мешкаючих, дал ми тою справу его
млсть отц Иосиф Быковский, игумен выдубицкий, иж якобы еще предки
ваши и вы сами на црков Божую на мнстр святого архистратига Михаїла ви-
дубицкого (...)* год меду пресного для свеч на одправоване хвали Божее мели
есте штос давати и подении; если бы то так было, теди я вам з зверхности
моее розказую именем Божим вас упоминая, абы есте Богови Божое отдава-
ли, не покладаючи того на душах предков своїх и на ваших самих хочете ли
абы (…)* и вам Гспд Бг Вседержитель на том (?) свете грехи одпустивши всим
добрим, а у пришлом веку душевним спасением оддати и нагородити рачил
истиину млст Божая и благословенство Его светое нехай будет з вами и Тому
вас поручаю.
Дата з монастиря печерского року 1604 мсца генваря 5 дня
Національна бібліотека України імені В.Вернадського. – Інститут
рукопису (далі – НБУВ ІР). – Ф.160. – №244. – Арк.242. Копія середи
ни ХVІІІ ст. Наприкінці документа намальоване коло, усередині
якого написано «місто печалити» і «С подлиним сводил иеромонах
Иларион»
№2
21 (11) квітня 1611 р., київ.
квіт архімандрита києво-Печерської лаври Єлисея Плетинецького
щодо монастирської цегельні на Мозирщині
Елисей Плетенецкий, архимандрит монастиря печерского киевского
Ознаймую, иж што в року прошлом шестсот девятом стрихар тый Павел,
робячи на потребу тою церковную цеглу, поставил был цеголню на кгрунте
монастира видубицкого на водичах (?) з омилки, розумеючи, же на кгрунте
монастиря печерского. Теды за жаданем моим отц Антоний, игумен виду-
бицкий, позволил стрихару моему Яну Вороні в том року шестсот одинадця-
том в той цегелни цеглу робити, а потом, у восен, тую цеголню с того кгрун-
ту знести роскажу и на тот дал сей мой квит под моею печатю и с подписом
руки моее.
Писан в монастире печерском мсця апреля 11 року 1611 рукою власною
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.370 зв. Копія середини ХVІІІ ст.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
168 Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст.
№3
7 січня (28 грудня) 1625 р., київ. Лист архімандрита києво-Печерської лаври
Захарії копистенського до віленського воєводи Лева Сапіги
Jaśnie wielmożny mśćiwy panie wojewodo wiłeński, panie, panie, mnie wielce młśćiwy.
Referowana mi jest wielmożnośći waszej, pana mego młśćiwego, łaska w
inte[...]jesowaniu przez jego kr. młśći, pana mego młśćiwego, monasterzowi
Pieczarskie[mu] małośći, łaski i przywiłeju na archimandrytstwo, wdzieczen tego
będąc wielmożnośći waszej, panu swemu młśćiwemu, dziękuję i po wszystkie dni
[życia] mego pospołu z nabożnymi zakonnikami za dobre zdrowie w. m., pana mego
młśćiwego, [Pana Boga(?)] proszę i prosić nie przestanę, żadając pokornie, aby za
okaziją kożdej mojej w s[pra]wach monasterza Pieczarskiego proźby, łaskę i dobro-
dziejstwo wielmożnośći waszej mogłem znać. A co się dotyczy pisania wielmożnośći
waszej, pana miłośćiwego m., które acz pozno po dacie doszło mie w Kijowie, w
którym raczy pisać o sprawie na dobra Pieczarskiego pod M[...]lowem, monaste-
rzowi Pieczarskiemu wiecznie nałeżące, poważając autoritatem [...] wielmożnośći
waszej, pana mego m., radbym wołej w. m., mego m. pana, wygodził [...] na mnie to
jednym nałeży, druga, że tych praw na to imienie od plenipotentów p[...] pobożnej
pamięci wiełebnego ojca Elizeusza Płeteneckiego, archimandryta, ni [...] o co i pro-
testacyje są zaniesione; raczej ze wszystkimi nabożnemi zak[onnikami] i pokornie
proszę: racz nam dopomo[ć] porować jako znamienitą wdzieczność pokazacichmy
gotowi, o czym p[...] złecenie wielmożny młśćiwy panie, bogomodlstwo u naboż-
nych oj[ców] we w województwie Kijowskim racz sobie chciec sprawić za żywota
[...] we[g]o szczęśćia, inemu tego po sobie nie zostawując raczej wielmoż[ny] nam
zostawić dobrodziejstwo. Proszę jeszcze pilnie i pokornie [...] panem marszałkiem
słonimskim, miłośćiwym dobrodziejem, racz namby [...] dam, iż niesłusznie nas
turbuje i ubogich poddanych co rok zbytnie [...] żyto pożać, a w jesieni z gumien
pobrać rozkazał, toczą zawsze ubogdy [...] [wo]łając do P. Boga, toż i my z onymi
czyniemy. Proźba moja i tą sprawą [...] śćienciej, gdyż już po kilka kroc decretami
trybunalskimi o tę trzy wio[ski] na wierność jest zawarta. Za pokazaną w tych
sprawach łaskę i pomoc przy [...] przez nas wdzieczność za dobre zdrowie i szczę-
śliwe panowanie wielmożnośći [waszej] Pana Boga prosić i zasługiwać ze wszystką
bracią winien będę. Oddawam [...] tym z modlitwami mojemi uniżonymi w łaskę
wielmożnośći waszej, [pana mego] młośćiwe[g]o.
W monasterze Pieczarskim kijowskim decembra 28 a[nn]o 1625.
Wielmożnośći waszej, pana p[ana] mego młśćiwego, bogomodlca ustaw[icz-
ny] i sługa naniż[szy] Zachariasz Kopyste[ński, archi]mandryt monastyrza
[Pieczarskiego] m[anu] s.[criptum]
[Адреса] Jaśnie wielmożnemu a mnie wielce mśćiwemu panu panu jeg[o] mśći,
panu panu Lwowi Sapiedzie Wielkiego Księstwa Litewskiego wielkiemu hetmanowi,
wojewodzie wiłeńskiemu, brzeskiemu, mohiłewskiemu etc, etc, etc starośćie nałeży
Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі –
ЦДІАК України). – Ф.48. – Оп.1. – №762. Ориґінал із відірваною частиною
листа, завірений особистим підписом З.Копистенського й печаткою
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. 169
№4
12 (2) липня 1635 р., Слуцьк.
Стверджувальний привілей Петра Могили Слуцькому
православному братству
Петр Могила млстию Божию православный архиепископ митрополит ки-
евский, галицкий и всея России, экзарха святійшаго апостольского трону кон-
стантинопольского, архимандрит печерский.
Всім вобец и кожному зосібна, кому бы о том відати належало. А мено-
вите православным церкви стое восточное и нашого смирения в Святом Дусі
умилованном сыном ознаймуем, иж мы з владзы нашей пастырской данной
нам от Всесвятаго и Животворящаго Духа през рукоположение и благосло-
вение святіших православных восточных правдиве и старожитне надлеж-
ных святыя нашея православныя российския церкви пастырей, обовязаны
будучи міти пилный дозор святых всіх в пан[с]твах наяснішого к[ороля] его
милости, надіючихся церквы и их пристойных порядков, а навіжаючи за по-
водом, то есть пастырства нашого повинности містца нам до пастви з волі
Бжое за привилеем его кр[олевской] милости, пану нам щасливе пануючого,
повіреные, кгды и мы и Великим князстві Литовским до знаменитог[о] и ста-
рожитного бгоспасаемого міста Слуцка, державы ясне освецоного княжати
его милости Криштофа Радзивилла, воеводы виленского и великого гетмана
княз[ства] Лит[овского], щасливе завітали, приходило до покорности нашее
братство православное слуцкое при церкви Преображения Гда нашого Ии[су]
са Христа заложоное и фундованое благословением преосвященного святое
памяти антецессора нашого отца Иова Борецкого, православного митрополи-
та киевского, ствержоное все веспол духовного и свіцкого, так (описка; слово
«так» повторено двічі – Ю.М.) рыцерского, яко и міского стану, где и порядки
свої братскиї и листы, так от святійшаго Феофана, патриярхи иерусалимско-
го, на общее нікоторых все церкви нашея российское исправленное под датою
року от Рождества Христова 1620, мсца юня 8 дня и всеизящнійшаго гспдна
Арсения, стыя великия константинополския церкви екзархи, на тых же цер-
ковных обрядков исправление под датою того же року и мсца, а дня 26, яко
и от выш помененного блаженной памяти гспдна Иова Борецкого, бувшого
митрополита киевского, на фундоване братства их слуцкого под датою року
1629 мсца июля 10 дня собі наданые, пред нами покладали, жадаючи по
смиренню нашому, абысмо мы з милости нашее митрополитанское тое поме-
ненное святое их братство при своїх волностях, порядках и правах вцалі захо-
вуючи листом нашим пастырским митрополитанским тые всі их помененные
листы ствердили и аппробовали. Якож мы, видячи в том прозбу слушную,
а поглядаючи на великую и душезбавенную, а иле в том зепсованом віку
потребу закладаня и фундованя братств церковных, бы всі их, так братские
порядки, яко и показанные нам от них листы, в всіх их пунктах цало приму-
ем, похваляем и в вічные часы моцно и ненарушоне заховатися им зычили и
сим листом нашим митрополитанским и экзаршеским твердо змоцняем, так
теж то и за сукцессоры нашы обецуем и по оных міти вічне хочем, абы тож
Український історичний журнал. – 2014. – №6
170 Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст.
вцалі неодмінно заховали, закладаючи на кожного якогоколвек стану звя-
зок (?) того святого братства торгаючого и псуючого вічную там святых седми
Вселенских Соборов и святіших патрияршах на востоці будучих, яко теж и
смирення наше святійшее столицы митрополиї Киевское каране, анафема
и во віки неотпустной и непрощенной клятвы, што до відомости всіх донося-
чи и абы то так трвало пилне зычачи, лист подписуем и столечную митропо-
лиї нашее Киевской печат к нему притиснути казалисмы.
Писан в бгоспасаемом граді Слуцку мца июля 2 дня року 1635.
Петр Могила, архиепископ митрополиї Киевския, рукою власною
НБУВ ІР. – Ф.160. – №596. – Арк.1–1 зв. Копія другої половини
ХVIII ст. Наприкінці листа намальовано коло, в якому написано «М[ісце]
п[ечати]» і поряд: «Сию копию свидітелствовал Павел, архимандрит
слуцкий»
№5
30 (20) вересня 1644 р., київ.
Лист київського митрополита Петра Могили
до отця Іоанна богуша
Петр Могила, млстию Бжиею архиепскоп митрополит киевский, галицкий
и всея Россиї. екзарха стаго апстолского фетрону константинополского, архи-
мандрит печерский.
Честному гспдну отцу Иоанну Богушу в Стом Дху велебному сину блгосло-
вение наше архиерейское.
Велебний гспдн отц игумен видубицкий, маючи от нас порученний
себі монастыр стаго архистратига Михаїла к[иевский], посилает на тот час
по звичайную дань в край мозирский, которая жоні (?) якую для давно-
сти часу мают препону, теди постарайся проше, велебност твоя, справу тую
очистити, жеби земля монастирская не гинула и абыс дань сполняла, до
чего лацно вел[ебность] твоя может приступити, порадившися данов прав-
них тамошных, в которой справі если би и протестації потреба было, теди
вел[ебности] твоей* пришлемо, именем моим учинь, а ми кошт за першим
ознайменем вел[ебности твоїй]* (слова між зірочками дописано на марґіне-
сі – Ю.М.) пришлемо. Блгословение при том архиерейское твоей велебности
препосилаем.
З монастыра печерского 20 сентября року 1644.
Честности твоїй всіх блг зичливий отц и пастир, иже вышше рукою
власною.
Посланному брату иеродиакону Онисиму честност твоя любов окажи и по-
мошним во всем будь, прошу
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.344. Копія середини ХVІІІ ст. Унизу до
кумента намальовано коло, посеред якого написано «мисто печати». Запис
копіїста: «С подлинной сводил иеромонах Иларион»
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. 171
№6
6 липня (26 червня) 1648 р., Дятловський монастир.
Лист київського митрополита Сильвестра косова до
слуцьких міщан і братства
Блгочестивым и хтолюбивым, мні в Дху Стом сном возлюленным п. п. ме-
щаном и крестоносному брацтву слуцкому блгословение мое архиерейское.
Ревност дому Божия и любов ко мні, пастыреви вашему, явне оказала-
ся тым в потребі церковной датком за даток Сам Гдь Бг нагородою: за любов
сыновскую моя взаем любов отцевская и вдячност взыску (?); ревност нехай Дх
Стий от вас болшую запаляет, абысте на болшую ласку Божую заслужилисте и
я ласкам вашим при благословенстві моем упрейме желаю.
З манастиря Дятловского року 1648 d. 26 юня.
Сторони замордованной жителки виразний лист писалем до его мл. пана
подстолиого.
Милостям вашим спасенне зычачый пастор Силвестр Косов, метрополит
киевский, галицкий и всея России m. p.
ЦДІАК України. – Ф.220. – Оп.1. – №147. Ориґінал із власноручним під
писом автора
№7
29 (19) вересня 1656 р., київ. Грамота київського митрополита Сильвестра косова
до отамана та жителів сіл Волосовичі й Нестановичі
Силвестр Косов, млстию Бжию архиепскоп митрополит киевский, галиц-
кий и всея Россиї, екзарха стаго апостолского фтрону константинополского.
Атаману нестановицкому и волосовицкому и всей громаді блгословение
наше архиерейское.
Відомо вам чиню, иж за блгословением нашим велебний оц игумен ви-
дубицкий посилает брата законного до вас отца Даниила Саноцкого по зви-
чайную дань медовую и по десятину з власного их острова, которую абисте
без вшелякой зволоки оному до рук отдали и его там вшелякими достатками
ведлуг давного звичаю подняли и тую дань зе збожем ведлуг повинности своей
до Киева припровадили, не вимовляючися листом Шваба игумена, бо на тот
час ещесте того острова не пахали, а тепер, гди десятини тому висланому бра-
ту сполна не отдасте, відайте, же за всі тие літа на свои маетности шкодовати
незадолго мусіте. То вам предложивши и ознаймивши, на поминаю, абисте
иначей не чинили, гдиж вас никто не оборонит. Затим вас Гсду Бгу поручаю.
Дан з монастира стого Софиї року 1656 септеврия дня 19
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.353 зв. – 354. Копія середини ХVІІІ ст.
Наприкінці документа намальоване коло з написом «Місто печати». Запис
копіїста: «В подлинном подписано: “иже и виш рукою власною”. С подлинным
сводил иеромонах Иларион»
Український історичний журнал. – 2014. – №6
172 Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст.
№8
30 (20) серпня 1657 р., київ. Грамота ігумена Свято-Михайлівського монастиря
климента Старушича до отамана та жителів сіл Волосовичі й Нестановичі
Климент Старушич, игумен стого архистратига Михаїла видубицкого киевского.
Атаману нестановицкому и волосовицкому и всей громаді чиню сим писа-
нием моїм и посилаю до вас брата моего законного иеромонаха Савву по зви-
чайную дань медовую и по десятину з власного нашого острова, которую абы-
сте без жадной звлоки оному до рук отдали и его так вшелякими достатками
ведлуг давного звичаю пожняли (?) и тую дань зе збожем ведлуг повинности
своей до Киева припровадили, не вимовляючися листом Шваба, игумена, бо
на тот час есте того острова не пахали, а тепер, гди десятини тому висланному
брату сполна не отдасте, теди відайте о том, же за всі тие літа на своей маетно-
сти шкодовати муситі, а я сам узичит ли мні Бг здорове, зиму у вас там буду и
тие то вам предложивши и ознайомивши, напоминаю, абисте иначей не чини-
ли, гдиж вас ничто (літеру «ч» закреслено й написано «х» – Ю.М.) не оборонит.
Затим вас Гсду Бгу поручаю.
Дан з монастира с. архистратига Михаїла видубицкого року 1657 мсця ав-
густа дня 20
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.354 зв. Копія середини ХVІІІ ст.
Наприкінці документа намальоване коло, посеред якого напис: «Місто печа
ти». Запис копіїста: «В подлинном тако: “Вишреченный игумен рукою влас
ною”. С подлинным сводил иеромонах Иларион»
№9
Між 1671–1683 рр., київ (?). Лист намісника києво-Печерської лаври Антонія
Радивиловського до ігумена Свято-Михайлівського Видубицького монастиря
Przewielebny w Bogu mśći ojcze ihumienie wydubicki, mnie w Chrystusie naj-
milszy ojcze i bracie.
Dobry dzień w. m. p. zasyłając, życze wszystkiego dobrego i za onegdajszą
ucztę uniżenie p. waszej [m.] dziękuję, niech Najwyszzy za modłami Jerzego ś. w.
m., mośći p , sowicie to nagrodzi. Przy tym w. m. upraszam, racz w swej puszczy
pod Leśnikami w Hniłeszczynie dębiny na koła młynowe i stępy pozwolić wyrąbać
i kartkę albo pieczęć do lesniczych dać, modłami memi to w. m. mśći p. i bratu
zawdzięcze i odsłuże, z którem się nic nie wątpiąc o miłośći braterskiej jako najpil-
niej połecając zostawam zawsze przewielebnośći waszej, mego mśćiwego p., i w. m.
mośći wielce miłego brata całe życzliwy bogomodlca i sługa Antoni Radiwiłowski.
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.261 зв. Копія середини ХVІІІ ст.
Наприкінці документа на берегах напис: «Антоний Радзівиловский, бывий
намісник киевопечерские лаври 1676 года, был того ж игуменом мнстря
стителя Николая пустинного 1684 года мая 28» і «Z Mikolskiego», унизу до
кумента рукою копіїста: «С подлиной сводил иеромонах Гавриїл»
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. 173
№10
Між 1671–1683 рр., київ (?). Лист намісника києво-Печерської лаври
Антонія Радивиловського до ігумена Свято-Михайлівського
Видубицького монастиря
Przewielebny w Bogu mśći ojcze ihumienie wydubicki, mnie w Chrystusie naj-
milszy ojcze i bracie.
Wielce upraszam przew. waszej nie racz nam bronić w puszcze łesnickiej albo
gdzie można na gruncie p. waszej drzewa z potrzebę naszą na obręcze nagotować,
jaką uczyniwszy wzajem za podaną occasią przewiel. waszej odsłużyć obiecujemy.
Oddawa mśćią zatym z powolnośćią usług moich miłośći braterskiej przewiel. wa-
szej, którego zoszawa życzliwym bratem powolny sługą i bogomodlcą ustawicznym
Antoni Radiwiłowski, namiestnik pieczarski
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.261. Копія середини ХVІІІ ст. Наприкінці
документа запис копіїста «С подлиной сводил иеромонах Гавриїл»
№11
21 (11) вересня 1679 р., київ. Лист Феодосія Углицького,
ігумена Свято-Михайлівського монастиря, до війта та жителів сіл
Волосовичі й Нестановичі
Феодосий Углицкий, игумен монастыра стаго архистратига Михаїла на
Выдубичах киевского.
Войтові волосовицкому и нестановичскому и обоим громадам от дому
и обители стого архистратига Михаїла благословение и от мене молитвы и
поздоровления.
Маючи я на вас взгляд през літ килканадцять належитости от вас мнас-
тиреви ншему звічной не упоминалемся, леч слушного ожидалем часу, а до-
ждашися якого такого, так рок одозвалемся до вас и упомнилемся належитой
дани. Вы зась, не маючи готовой, просили о пождане до пришлой осени. Я и на
тое позволивши, былем терпеливый. Тепер теды з умыслу посилая до вас бра-
та монастира нашого иеромонаха Иова Опалинского и приказую вам, абисте
ничим не отмовляючися, дань сегорочную медовую и так рочную и позатакроч-
ние дани и десятыни з поль отдали сему посланому нашому и ему вшелякую
чест и поважане виразили, подвод не збороняли, а еслыбысте иначей учини-
ли, будет тое вас за приїздом, даст Бг, в тые краї моїм, болшей коштовати и
не меншой узнаете турбації, которой я вам не зичачи, повторе блгословение
от дому стого архистратига Михаїла выдубицкого року 1679 септеврия 11 дня.
Вышейименований Феодосий Углицкий, игумен мнстыра сто-
Михайловского на Выдубичах киевского
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.361. Копія середини ХVІІІ ст. У кінці
документа намальоване коло, посередині якого написано «місто печати».
Запис копіїста: «С подлиног[о] сводил иеромонах Иларион»
Український історичний журнал. – 2014. – №6
174 Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст.
№12
18 (8) листопада 1679 р., київ.
Проїжджий лист Феодосія Углицького,
ігумена Свято-Михайлівського монастиря, ченцям цієї ж обителі
Геннадієві та Антонієві
Всім обще рицерского чина, духовним особам и всякого званя людем, моїм
великомилостивым гспном и добродіем при предложению всегдашних молитв
и услуг моїх відомо чиню, иж вислал я в повіт Мозирский до грунта нашего
власного по дань и десятини братию монастира нашего велебних Генадия и
Антония, которим даби везді віра была данная и даби их нигді не стурбовано,
паче же милостиво оних снабдівано, покорно прошу, зділайте тое в. м., м. м.
гспда, з милостивой ласки своей, которую я со всею братиею моею непремінно
молитвами и всякою возблагодарити должен буду поволностию, что и сего вре-
мени заліцаю.
Дан в Киеві в монастиру стого Михаїла видубицкого 1679 года ноября 8
д.[ня]
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.355–355 зв. Копія середини ХVІІІ ст.,
переклад із польської мови. Наприкінці документа намальоване коло, посе
редині якого напис «місто печати». Рукою копіїста зазначено: «Копия с пол
ского» (угорі), «В подлинном подписано по полску Феодосий Углицкий, игумен
монастира видубицкого киевского» (унизу), «С подлиной сводил иеромонах
Иларион» (ще нижче)
№13
9 квітня (30 березня) 1680 р., київ.
Лист Феодосія Углицького, ігумена Свято-Михайлівського
Видубицького монастиря, на заснування скиту
в Мозирському повіті
Усмотрівши в иночестві искусного и обители нашой приязного брата, в
речах зас вручених тщатливого брата нашого, чест[ного] иеромонаха Иова
Опалинского, поручилисмо ему звічний грунт монастира нашего правом
досконалим обварованним и никому не заведений в повіті Мозирском ле-
жачий, названий остров Михаловщина; того острова ограничене таковое:
от Божескої з верху реки Третлі обапол тое ж рекою ку Трояном поза ост-
ровком Говійником у Третец, от Третця ку греблі и под лісы, от греблі ку
Кривой Лозі, от Кривой Лози на Березовец к Уличу, од Улича галом поза
Липовец ку подъострову через мост погорілий и знову к Трояном у Третлю.
В том ограниченю належат монастиру нашему бор, ліси, отчина и вшеля-
кие пожитки поля и сіножати обапол реки Третлі, а поневаж положене
того острова на скиток и монастирец барзо згодное, прето злецилисмо виш-
менованному честному Иову Опалинскому, аби скиток люб и монастирок з
помочю горливих и побожних церкви стой снов фундовал, в котором мает и
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. 175
будет зоставати до конца живота на местцу нашом намісником, братиї зас
сколко можно держати ему волно будет, а жеби так ему самому, яко и при
нем будучим, слушное виживене было, даемо в моц и завiдоване поблизу
другий остров Селец з полями и з сіножатми, з лісом и бором, з отчинами
и всіма пожитками, з лісами и бором. Также волно будет для помочи собі и
послуги подданих килка осадити, так теж и вшелякие промисли міти, то ест
орати и сіяти, риб ловити, млини бодовати, котли горілчаниї для своей по-
треби держати. Ограничене зас вишименованого острова Селца починается
с того болота, що идет от Горбова мосту мохами, от Муших и Нестановиз
в Озерец, з Озерца галом ку Грабю топілами у Мошок, од Мошка дубро-
вою долиною через дорогу грабницкую в ріку Переседалку и в Боронин,
от поля Смоловкою (?) в мох, там же и поле переділ, от поля топілами в
Красний Руг, з Красного Рогу топілами и мхами у гало против Вовковні
и греблі Сокірицкой ку Сокіричом серединою и річкою округ острова про-
межи Сокірици, а знову в тот же Озерец прилучает до тих же островов и
взитиваня (?) даемо чест[ному] иером[онаху] Иову и иншие приналежнос-
ти и пожитки мнастиру нашему служащие, которие суть виражени в реви-
зиї гродской Мозирской, яко то зводових каменей три меду з села Матви,
каменей такъже три меду з села Михнович, а острова Котошинского кадь
меду шерокая, где есть землі з зарослями на мірок шестнадцет, такъже и
остров Солонізский и озеро, прозиватое Печерское, поблизу которого и село
Ивашковичи на грунті монастира нашего осажено, тот остров Солонізский
повіренний и в дозор данний был од антецессоров наших предков (це слово
дописане – Ю.М.) Александра Колковца, священника колковского, од ко-
торого ми вишменованние острови з признанем его пред енералом повіту
Мозирского Яном Хоминским и з иншими того острова мунімента в року
1676 одобрали. Тие грунта вишменование намісник наш в пилном дозо-
рі своем міти будет и вшеляких пожитков без жадной од нас перешкоди
през літ десят поживати мает, а по вистю десяти літ если хто осядет на
отчині и поле будет пахати, повинен будет давати дві ведерки меду, а хто
горілку будет робити - от казана по таляру и тисячу грибов поседілщини
мает давати, що теж вишъменованний будет повинен у вшелякого права и
суду ставати и порученних себі грунтов боронити, а если того потреба ука-
жет, и то обецуем коштом и старанем нашим его в процесах правних вспо-
могати должен теж есть до конца живота своего так он сам, яко и по нем
наступуючие на тих грунтах намісники честь и послушенство монастиру
с[вятого] в[е]л[икого] архис[тратига] Михаїла на Выдубичах киевскому и в
нем зостаючому предстателю отдавати, под его юрисдикциею быти и до него
во всем реферoватися, грунтов нікому не заводити, ані цессией кому чини-
ти, ані сукцесора по себі без волі и відомости его становити, а иж при том
всем належит кождому и о смерти памятати, прето жадал и от нас чест[ной]
иер[омонах] Иов, намісник наш, аби по доконченю живота его тіло его по-
ложено было в Киеві в монастиру нашом и аби задушние млитви и офіри
отправовани были так теж и имя его абы в синодик вписано было, таковое
мы жадане охочо принявши, обіцуем по собі и по антецессорах наших, же
Український історичний журнал. – 2014. – №6
176 Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст.
тое постановене ненарушеним будет. Которое аби в ліпшой памяти зостава-
ло, сей наш лист при печати мнастирской з подписом рук видаемо.
Писан в Киеві с[вятого] ар[хистратига] Михаїла видубицком року 1680
марта 30 д.[ня]
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.308–309. Копія середини ХVІІІ ст. У кін
ці документа намальоване коло, посеред якого написано «місто печати».
Запис копіїста: «В подлинном таков подпис: “Еже и вишей рукою власною”».
Напис угорі документа: «Лист позволителний о фондоване скитка в
повіті Мозирском иер[омонаху] Иову Опалинскому на грунт видан». Унизу:
«Феодосий Углицкий, игумен монастира святого великого архистратига
Михаїла видубицкого киевского, намісник митрополиї на тот час Киевской,
зо всею еже о Х[рис]ті братиею»
№14
15 (5) травня 1686 р., київ. Лист Феодосія Углицького,
ігумена Свято-Михайлівського монастиря
Чиню відомо сим моїм листом, тепер и в потомние часы, иж учинилисте
контракт з паном Максимом Василковским и позволилем ему греблю с сыпати
и млин ставить на реці Веті, где кгрунт и береги обадва мнстря ншого, правни-
ми на писмі оборонами закріплени межи Хотовом и Гвоздовом посред городи-
ща ніякогос даног[о], в которой и бывал негдись млын Волковицкого; тот млин
мает и повинен будет пн. Максим, всім коштом и старанем своїм будовати и всі
до него потребы спорядиты, до сыпаня зась греблі подданиї монастира нашего,
лесничани, повинни будут помагати, а гди даст Бог тот млин зовсім совершити
и мливо в нем міти, то на тот час половина пожитку мает ити пну Максиму и
потомком его вічними часы, а половину монастиру. О лой, о желязо, и о иншие
потребы до млина повинни будемо з обох рук старатися. Тое де постановлене
абы в доброй памяти было и абы ліпшую повагу міло, даем сей мой лист пну
Максиму з печатю руки моее.
Писан в монастиру стого архистратига Михаїла видубицкого року 1686
мая 5 дня.
Феодосий Углицкий, игумен монастира видубицкого киевского з братиею
року 1686 мсца марта 8 д.[ня] за усилною и очевистою прозбою п. Димитрия
Билиневича именем пна Максима Василковского вписую сей лист до книг міс-
ких киевских принялем Ян Демидович Быковский, войт киевский, принялем
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.287. Копія середини ХVІІІ ст. Наприкінці
документа намальоване коло, посеред якого написано «місто печати». Запис
копіїста: «В подлиной подпись таков: “И в том упевняю пна Максима и по
томков его, же если бы любо з допущеня Бжого через огонь, любо через войну
млина того не стало, місце знак млиновое при них вічними часы зостава
ти мает при монастиру”». Унизу документа зазначено: «С подлиним сводил
иеро монах Иларион»
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст. 177
***
12 (2) лютого 1644 р., Горошки.
Випис із підкоморських книг київського воєводства
Випис с книг подкоморских воєводства Киевского року тисяча шестъсот
чотиридесят четвертого мсця февраля 2 дня.
Деялос на кгрунте за Вінним озером над рекою Стугною там, где тепе (?)
Андрея Кговаревского, коморника граничного воєводства Киевского, велмож-
ний его мл. пан Андрей з Домбровици Фирлей, каштелян белзский, в справе
своей з урожоним его мл. паном Максимилианом Брозовским, подстолим во-
єводства Киевского, постановили при одправованю того ж акту граничного и
поновеню копцов од добр его мл. пана белзского Обухова и Обуховщини повода
а добр урожоного его млости пана Брозовского, подстолего киевского, Триполе
позваного, и по приволаню стенников, то ест законников монастира стого
Михаїла видубицкого, становши обличне отец Дионизий Кгрекгорович, закон-
ник того ж манастиря, именем велебного в Бозе его мл. отца (…)* Оксеновича
Старушича, игумена манастиря стого Михаїла видубицкого и всее капитули
того ж манастиря, заносил протестацию о кгрунти того ж манастира под міс-
течком Триполем лежачие, и селища на них будучие, название Игнатово и
Игнатовце, през певних особ на тот манастир надание и през святую пате(н)
т короля его мл. Жигмонта полского року тисеча петъсот чотиридесят перво-
го марциї пятого дня конфирмование* приповедаючи теди з правом своїм, на
тие кгрунти служачим и постерегаючи целости права своего на тие кгрунти
наданую. Таковую протестацию занести просил аби была принята и до книг
записана. Которую я, коморник, принявши, до книг записати казалем и есть
записана, с котрих и тот випис под печатю подкоморскою воеводства Киевского
есть видан.
Писан в Горошках
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.298. Копія середини ХVІІІ ст. Наприкінці
документа намальоване коло, посеред якого зазначено «місто печати».
Запис копіїста: «В подлинним тако: “Андрей Кговаревский, комор[ник] и
гран[ичний] киевский m[anu] s[ckriptum] ”». Унизу документа: «С подлиного
сводил иеромонах Иларион». Після * вставлено на марґінесі: «впр. мозирские
подлинние привил[еї] потер[яны]»
25 (15) жовтня 1719 р., київ.
Лист до архімандрита києво-Печерської лаври Йоанникія
Превелебнійший отец Киево-Печерские лавры архимандрит Иоанникий.
По его великого гсдря указу и по присланной грамоте ис посолской канце-
ляриї по челобитию вашему Михайловского мнастиря игумена Лаврентия
Горки велено их спорные земли с вашим Печерским мнстрем розмежевать и
ваша превелебность прикажите на оную спорную землю обявить подлинные
Український історичний журнал. – 2014. – №6
178 Нововиявлені листи православних ієрархів ХVІІ ст.
жалованные грамоты и привилиї, и декреты, и универсалы и с оних списав
копиї, за руками подать в губернской канцелярії, а подлинные обявя, взять к
себе с розпискою.
1719 году октябра 15 дня
НБУВ ІР. – Ф.160. – №244. – Арк.181. Копія середини ХVІІІ ст. Запис копі
їста перед документом: «Копия о термини в к[иевской] губернской к[анцеля]
риї при ділі имеющейся»
This publication submit the priests’ letters that increase the history researching
source base of Orthodox Church in Ukraine of Cossack era. The materials entered
below covers the economic situation of cloisters, their connections with Belarus,
relations with brotherhoods, interrelations with subjects, cloisters villagers etc.
Keywords: hierarchy, letters, monastery, religious brotherhood, monastic economy.
|