Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.)
Gespeichert in:
| Datum: | 2002 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109004 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) / Ю.Ю. Богуславська // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 31. — С. 72-74. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-109004 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1090042016-11-19T03:02:48Z Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) Богуславська, Ю.Ю. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 2002 Article Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) / Ю.Ю. Богуславська // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 31. — С. 72-74. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109004 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Богуславська, Ю.Ю. Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Богуславська, Ю.Ю. |
| author_facet |
Богуславська, Ю.Ю. |
| author_sort |
Богуславська, Ю.Ю. |
| title |
Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) |
| title_short |
Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) |
| title_full |
Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) |
| title_sort |
вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі одеської області в другій половині хх ст.) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109004 |
| citation_txt |
Вплив етнічного фактору на процеси урбанізації (на прикладі Одеської області в другій половині ХХ ст.) / Ю.Ю. Богуславська // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 31. — С. 72-74. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT boguslavsʹkaûû vplivetníčnogofaktorunaprocesiurbanízacíínaprikladíodesʹkoíoblastívdrugíjpoloviníhhst |
| first_indexed |
2025-07-07T22:25:17Z |
| last_indexed |
2025-07-07T22:25:17Z |
| _version_ |
1837028732387196928 |
| fulltext |
Богуславська Ю.Ю.
ВПЛИВ ЕТНІЧНОГО ФАКТОРУ НА ПРОЦЕСИ УРБАНІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.)
Кількісне співвідношення та територіальне розташування взаємодіючих національних груп є важливим фак-
тором, який впливає на інтенсивність міжнаціональних контактів. Припускаючи, що у середині достатньо малих
територіальних осередків існує постійне переміщення, дифузія, можна умовно вважати такі первинні територіаль-
ні осередки структурно-однорідними за національним складом населення та не враховувати особливості розмі-
щення етнічних груп всередині осередку. Для урбанізованих територій у якості таких первинних осередків інтен-
сивних контактів можно умовно прийняти окреме міське поселення.
За часів Радянського Союзу Україна відносилась до групи республік з приростом міського населення вищим
за 50 %. Міграційний приріст у міському населенні при цьому за 1951-1980 рр у 1,6 раза перевищував природний
[1:76].
Процес зростання кількості міського населення обумовлен швидким зростанням як великої, так і середньої та
дрібної промисловості, що розширило міськоутворюючу базу, та посиленням господарчої значущості міста. Це
сприяло перетворенню суто промислових міст на багатофункціональні, з розвеною інфраструктурою та сферою
обслуговання, освіти та культури. Розвиток великих міст та намагання обмежити їх територіальне зростання
спричинили появу міст-супутників, що концентрують окремі ланки виробничого комплексу головного міста, а та-
кож слугують місцем проживання частини кадрів, перетворюючись в значній мірі у своєрідні спальні райони ве-
ликих мегаполісів [2:109]. Урбаністичні процеси у мегаполісах підпорядковуються іншим законам, ніж у район-
них містах, які водночас виступають як у якості міста, до якого тяжіють навколишні поселення, так і у якості та-
ких поселень, для яких центром тяжіння є мегаполіс. Саме з цих міркувань ми не приділяємо уваги Одесі як місту-
конгломерату, бо динаміка його етнічної структури та етнодемографічні процеси, що протікають у ньому, підпо-
рядковуються іншим законам.
Процес укрупнення міст має в своїй основі два окремих процеса: природний приріст населення та приплив мі-
грантів, переважно з сільської місцевості. На районних містах та селищах міського типу вплив міжрегіональних
міграційних потоків відбивається майже непомітно, нові мешканці прибивають у такі поселення перш за все з на-
вколишніх сільських місцевостей. Наочно ці процеси відображено статистичними матеріалами, насамперед – да-
ними Всесоюзних переписів населення, значна частина з яких досі неопублікована.
Урбаністичні тенденції спостерігаються майже на всіх містах та смт, що розташовані в Одеській області, се-
реднє збільшення міського населення за десятиліття склало 115,9 %. Виключення складають лише декілька посе-
лень, у яких зафіксовано негативний загальний приріст населення. Це два районні центри: м.Ананіїв, населення
якого зменшилось з 10 563 чоловік у 1979 р. до 10 330 чоловік у 1989 р., смт.Ширяєве, де населення зменшилось з
7 816 чоловік у 1979 р. до 7 592 чоловік у 1989 р. та кілька селищ міського типу районного підпорядкування, серед
яких: смт.Цебрікове Великомихайлівського району (населення зменшилось з 3 676 до 3 064 чоловік),
смт.Суворове Ізмаїльського району (населення зменшилось з 6 388 до 5 923 чоловік), смт.Слобідка Кодимського
району (населення зменшилось з 3 064 до 2 695 чоловік), смт.Нові Біляри Комінтернівського району (населення
зменшилось з 4 606 до 2 802 чоловік), смт.Зеленогірське Любашівського району (населення зменшилось з 2 039 до
1 982 чоловік), смт.Березине Тарутинського району (населення зменшилось з 4 767 до 4 419 чоловік),
смт.Бородине Тарутинського району (населення зменшилось з 2 098 до 1 959 чоловік), смт.Серпневе Тарутинсько-
го району (населення зменшилось з 2 419 до 2 246 чоловік), смт.Затишшя Фрунзивського району (населення зме-
ншилось з 3 832 до 3 455 чоловік), а також смт.Олександрівка, яке підпорядковане Іллічівському міськсовіту (на-
селення зменшилось з 6 424 до 4 948 чоловік). У відсотковому виразі відношення населення 1989 р. до населення
1979 р. у цих населених пунктах був таким: м.Ананіїв – 97,8 %, смт.Ширяєве – 97,1 %, смт.Цебрікове – 83,4 %,
смт.Суворове – 92,7 %, смт.Слобідка – 87,9 %, смт.Нові Біляри – 60,8 %, смт.Зеленогірське – 97,2 %, смт.Березине
– 92,7 %, смт.Бородине – 93,4 %, смт.Серпневе – 92,8 %, смт.Затишшя – 90,1 %, смт.Олександрівка – 77,0 %. Най-
виразніше зменшення населення проявилось у смт.Олександрівка, яке розташовано безпосередньо поруч з
м.Іллічівськ, до якого спрямовано потік міграцій. Аналогічний процес спостерігається у Тарутинському районі, де
зменшилось населення усіх трьох селищ районного підпорядкування, у той час як кількість населення у районно-
му центрі зросла.
Саме у м.Іллічівську темпи приросту населення виявилися найбільшими серед усіх міст області – 127,6 %.
Майже непомітно зросло населення у м.Кілія (102,4 %), смт.Велика Михайлівка (102,9 %) та смт.Любашівка
(102,9 %). Лише у чотирьох районних центрах відношення кількості населення у 1989 р. до населення 1979 р. було
більшим за середнєобласне: м.Арциз (119,7 %), м.Білгород-Дністровський (121,8 %), смт.Іванівка (123,4 %),
смт.Комінтернівське (116,6 %). В інших поселеннях величина показника, що відбиває співвідношення кількості
населення у різні роки, тримається у межах 105 – 119 %. Але крім групи поселень, що є винятками у бік зменшен-
ня населення, два населених пункта дуже різко вибиваються в протилежну сторону. Населення смт.Сергіївка Біл-
город-Дністровського району, яке знаходиться у рекріаційній причорноморській зоні, завдяки розвитку курортно-
го бізнесу вирісло на 356,5 %. Штучно створене місто-супутник Южне, яке інколи розглядається навіть як ще
один район Одеси, зростало швидкими темпами, які неможливо пояснити природніми причинами: за десять років
населення міста збільшилось на 11 040,4 %. Лише завдяки адміністративним засобам, спрямованим на створення
авральними темпами житлового комплексу та інфраструктури міста навколо потужного виробництва, було спро-
ваковано перенаправлення потужного міграційного потоку, що й призвело до бурхливого росту міста.
Разом із зростанням кількості населення міських поселень Одеської області зазнала змін й їх етнічна структу-
ра. Під час опису домінуючих у містах національностей застосовувався той самий принцип групування, який було
використано при розгляді сільських мікрорегіонів. Тобто враховувались ті національності, кількість пердставників
яких складала 10 % (або майже 10) та вище. Більш дрібні етноси в масштабах окремого населеного пункту під час
проведення статистичної генералізації прийнято умовно вважати такими, які не мають достатнього середовища
для підтримання національної культури та легше за інші піддаються асиміляції в іноетнічному оточенні.
З часом співвідношення національностей зазнало змін, чим викликана необхідність кореляції даних 1979 р. та
1989 р. Генералізація відомостей Всесоюзних переписів, які стосуються населення міських населених пунктів, у
обох роках, що порівнюються, проводилась по східній системі, тому співставлення результатів виявляється досить
об’єктивним.
У 1979 році зафіксовано лише одне міське поселення, в якому українці не складали помітної за кількістю гру-
пи: смт.Суворове Ізмаїльського району. Домінуючим етносом тут були болгари, які складали 78,4 % населення. В
усіх інших моноетнічних поселеннях панівною групою були саме українці. Таких поселень було дванадцять:
смт.Цебрикове Великомихайлівського району (83,7 % українців), смт.Іванівка (84,7 %), смт.Слобідка Кодимського
району (89,5 %), смт.Комінтернівське (87,8 %), смт.Красні Окни (86,8 %), смт.Миколаївка (91,2 %),
смт.Любашівка (91,5 %), смт.Саврань (90,9 %), м.Татарбунари (81,3 %), смт.Фрунзівка (88,1 %), смт.Затишшя
Фрунзівського району (91,4 %), смт.Ширяєве (91,7 % українців). З усіх українських осередків лише одне
(м.Татарбунари) розташовано у Буджаку, всі інші – у північних та центральних районах, які історично були зоною
розселення українців.
У 1989 році залишились лише дев’ять моноетнічних міських населених пунктів, і всі вони були українськими:
смт.Цебрикове (90,3 % українців), смт.Слобідка (88,5 %), смт.Красні Окни (85,8 %), смт.Миколаївка (89,8 %),
смт.Любашівка (90,5 %), смт.Саврань (92,5 %), смт.Фрунзівка (86,6 %), смт.Затишшя (90,9 %), смт.Ширяєве (91,0
%). У групі залишились лише поселення з північних районів Одеської області.
Досить велику групу складають міста та селища міського типу з домінуванням двох етносів – українців та ро-
сіян. Це були м.Ананіїв (80,0 % українців та 14,0 % росіян у 1979 р.; відповідно 81,2 % та 10,9 % у 1989 р.),
м.Балта (68,7 % українців та 24,2 % росіян у 1979 р.; відповідно 73,6 % та 20,5 % у 1989 р.), м.Білгород-
Дністровський (відповідно 49,1 % та 40,2 % у 1979 р.; 52,7 % та 37,0 % у 1989 р.), смт.Затока Білгород-
Дністровського району (60,4 % та 35,0 % у 1979 р.; 62,4 % та 29,5 % у 1989 р.), смт.Сергіївка Білгород-
Дністровського району (56,2 %та 29,9 % у 1979 р.; у 1989 р. потрапило до іншої категорії), смт.Біляївка (79,2 % та
15,9 % у 1979 р.; 78,9 % та 16,0 % у 1989 р.), смт.Хлібодарське біляївського району (у 1979 р. мало статус села; у
1989 р. – 64,5 % українців та 29,7 % росіян), м.Березівка (74,8 % та 19,1 % у 1979 р.; 73,8 % та 20,7 % у 1989 р.),
смт.Велика Михайлівка (86,9 % та 10,3 % у 1979 р.; 87,9 % та 9,0 % у 1989 р.), смт.Іванівка (у 1979 р. було моное-
тнічним; 81,7 % українців та 10,8 % росіян у 1989 р.), смт.Радісне Іванівського району (75,8 % та 17,7 % у 1979 р.;
74,8 % та 18,1 % у 1989 р.), м.Ізмаїл (29,9 % та 54,7 % у 1979 р.; у 1989 р. в місті з’явилась ще одна велика етнічна
група), м.Вилкове Кілійського району (24,5 % та 71,3 % у 1979 р.; 23,9 % та 72,5 % у 1989 р.), м.Котовськ (73,0 %
та 18,3 % у 1979 р.; 72,8 % та 17,5 % у 1989 р.), смт.Кодима (84,0 % та 11,0 % у 1979 р.; 85,3 % та 10,8 % у 1989 р.),
смт.Комінтернівське (у 1979 р. було українським; у 1989 р. – 86,2 % українців та 9,8 %росіян), смт.Нові Біляри
Комінтернівського району (60,9 % та 33,3 % у 1979 р.; 68,9 % та 25,1 % у 1989 р.), смт.Чорноморка Комінтернів-
ського району (у 1979 р. мало статус села; 39,0 % та 53,3 % у 1989 р.), смт.Овідіопіль (83,5 % та 12,5 % у 1979 р.;
80,6 % та 14,2 % у 1989 р.), смт.Великодолинське Овідіопільського району (61,6 % та 31,9 % у 1979 р.; 62,3 % та
30,7 % у 1989 р.), смт.Таїрове Овідіопільського району (у 1979 р. мало іншій статус; 66,9 % українців та 27,5 %
росіян у 1989 р.), м.Роздільна (73,6 % та 20,1 % у 1979 р.; 75,6 % та 18,4 % у 1989 р.), смт.Лиманське Роздільнян-
ського району (43,4 % та 42,8 % у 1979 р.; 45,6 % та 42,1 % у 1989 р.), смт.Сарата (56,1 % та 28,6 % у 1979 р.; , у
1989 р. кількість панівних національностей зросла), м.Татарбунари (у 1979 р. було моноетнічним; 78,0 % українців
та 9,9 % росіян у 1989 р.), м.Іллічівськ (54,3 % та 39,4 % у 1979 р.; 56,1 % та 37,7 % у 1989 р.), смт.Олександрівка
Іллічівської міськради (65,8 % та 28,8 % у 1979 р.; 63,8 % та 29,9 % у 1989 р.), м.Южне (63,1 % та 21,3 % у 1979 р.;
52,9 % та 30,8 % у 1989 р.).
До вищеперерахованої групи примикають смт.Суворове Ізмаїльського району, у якому на 1989 р. стало дві
домінуючих національності за рахунок зростання української громади (9,7 % українців та 76,5 % болгар), та
смт.Зеленогірське Любашівського району, що к 1989 р. потрапило в цю групу через різке зменшення клькості ро-
сіян (72,9 % українців та 17,6 % молдаван).
У кількох містах та селищах міського типу потужні громади створили по три та більше національностей.
Майже всі ці поселення розташовані на теренах Буджаку, де чересполосне розселення та велика інтенсивність мі-
жетнічних зв’язків є скоріш правилом, ніж виключенням. Тільки два виразно багатонаціональних селища знахо-
дяться східніше Дністра. Це смт.Зелегогірське, що у 1979 г. мало у населенні 69,6 % українців, 10,2 % росіян та
18,5 % молдаван, а також смт.Петрівка Іванівського району у якому мешкало у 1979 р. 30,9 % українців, 29,3 %
росіян та 33,6 % болгар, а на 1989 рік було 36,9 % українців, 30,2 % росіян та 27,3 % болгар.
Перелик інших поліетнічних поселень та відносні дані про склад їх населення виглядають наступним чином:
м.Арциз (35,8 % українців, 38,1 % росіян та 16,7 % болгар у 1979 р.; 35,3 % українців, 38,6 % росіян та 17,2 % у
1989 р.), м.Болград (13,4 % українців, 33,1 % росіян та 44,4 % болгар у 1979 р.; 14,1 % українців, 32,9 % росіян та
42,7 % болгар у 1989 р.), м.Ізмаїл (у 1979 р. було лише дві переважаючі національності; 31,7 % українців, 50,9 %
росіян та 9,1 % болгар у 1989 р.), м.Кілія (47,3 % українців, 34,5 % росіян та 12,1 % молдаван у 1979 р.; 47,9 % ук-
раїнців, 34,5 % росіян та 11,1 % молдаван у 1989 р.), м.Рені (28,2 % українців, 34,0 % росіян та 28,1 % молдаван у
1979 р.; 27,9 % українців, 31,8 % росіян та 29,9 % молдаван у 1989 р.). Привертає увагу той факт, що до цієї групи
поселень потрапили лише міста, які є районними центрами.
У Тарутинському районі серед міського населення, як і серед сільського, простежується найбільша по області
строкатість національної структури. Всі чотири розташованих тут селища міського типу характеризуються наяв-
ністю кількох домінуючих національностей. У смт.Тарутине це українці (26,8 % у 1979 р. та 25,9 % у 1989 р.), ро-
сіяни (19,0 у 1979 р. та 17,5 % у 1989 р.) та болгари (41,1 % у 1979 р. та 43,3 % у 1989 р.). У смт.Бородине таких
етносів чотири: українці (29,6 % у 1979 р. та 30,4 % у 1989 р.), росіяни (29,8 % у 1979 р. та 27,4 % у 1989 р.), мол-
давани (18,1 % у 1979 р. та 18,5 % у 1989 р.) та болгари (19,2 % у 1979 р. та 19,6 % у 1989 р.). У смт.Березине по-
мітні групи утворили п’ять етносів: українці (24,5 % у 1979 р. та 23,4 % у 1989 р.), росіяни (26,9 % у 1979 р. та сті-
лькі ж у 1989 р.), молдавани (17,4 % у 1979 р. та 18,0 % у 1989 р.), болгари (18,2 % у 1979 р. та 18,4 % у 1989 р.) та
гагаузи (9,8 % у 1979 р. та такий самий відсоток у 1989 р.). У смт.Серпневе спостерігається така ж картина: украї-
нці (15,0 % у 1979 р. та 13,4 % у 1989 р.), росіяни (12,8 % у 1979 р. та 11,8 % у 1989 р.), молдавани (23,9 % у 1979
р. та 25,0 % у 1989 р.), болгари (18,8 % у 1979 р. та 19,9 % у 1989 р.) та гагаузи (27,6 % у 1979 р. та 28,5 % у 1989
р.). Тільки у Тарутинському районі гагаузи складали таку помітну частку у міському населенні, залишаючись пе-
реважно сільським етносом.
Таким чином, у іноетнічному середовищі представники окремих народів зазвичай тяжіють до компактного
розселення. Міста як виробничі та культурні центри акумулюють значну частину зовнішніх мігрантів і нерідко їх
етнічний склад сильно відрізняється від оточуючого сільського населення. Це потребує внесення певних коректив
у схему розповсюдження етносів по теренах Одеської області.
Підсилення темпів урбанізації майже не впливає на сталу етнічну структуру. У більший частині міських посе-
лень у північних та центральних районах Одеської області виділялась одна (українці) або дві (українці та росіяни)
домінуючи етнічні групи. У Буджаку у декількох мікрорегіонах помітна кількість населення припадає на молдаван
або болгар. Найбільшу етнічну строкатість зафіксовано у Тарутинському районі, де всі міські населені пункти є
поліетнічними. Саме тут у селищах спостерігались числені групи гагаузів, більшість яких традиційно оселяється у
сільській місцевості.
Література
1. Коваленко С.С., Королева Г.Г. Размер города как фактор демографического развития // Региональные про-
блемы социально-демографического развития. – М.: Ин-т социологич.исслед-ний АН СССР, 1982. – С.76.
2. Погодин С.А. Изменения в численности, составе и размещении городского населения СССР в 40-50-х годах
ХХ в. // Проблемы исторической демографии СССР. – К.: Наукова думка, 1988. – С.109.
Богуславська Ю.Ю.
|