Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст.
Рецензія на книгу: Тимошенко Ю.О. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. – К.: Інтерсервіс, 2014. – 446 с....
Збережено в:
Дата: | 2015 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
Назва видання: | Український історичний журнал |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109303 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. / М.Ю. Виговський // Український історичний журнал. — 2015. — № 1. — С. 219-221. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-109303 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1093032016-11-23T03:02:49Z Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. Виговський, М.Ю. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Тимошенко Ю.О. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. – К.: Інтерсервіс, 2014. – 446 с. 2015 Article Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. / М.Ю. Виговський // Український історичний журнал. — 2015. — № 1. — С. 219-221. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109303 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди |
spellingShingle |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди Виговський, М.Ю. Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. Український історичний журнал |
description |
Рецензія на книгу: Тимошенко Ю.О. Історичні умови та специфіка розвитку спорту
й фізичного виховання в радянській Україні в
20–40-ві роки ХХ ст. – К.: Інтерсервіс, 2014. – 446 с. |
format |
Article |
author |
Виговський, М.Ю. |
author_facet |
Виговський, М.Ю. |
author_sort |
Виговський, М.Ю. |
title |
Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. |
title_short |
Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. |
title_full |
Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. |
title_fullStr |
Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. |
title_full_unstemmed |
Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. |
title_sort |
тимошенко ю. історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській україні в 20–40-ві роки хх ст. |
publisher |
Інститут історії України НАН України |
publishDate |
2015 |
topic_facet |
Рецензії й огляди |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109303 |
citation_txt |
Тимошенко Ю. Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в радянській Україні в 20–40-ві роки ХХ ст. / М.Ю. Виговський // Український історичний журнал. — 2015. — № 1. — С. 219-221. — укр. |
series |
Український історичний журнал |
work_keys_str_mv |
AT vigovsʹkijmû timošenkoûístoričníumovitaspecifíkarozvitkusportujfízičnogovihovannâvradânsʹkíjukraínív2040vírokihhst |
first_indexed |
2025-07-07T22:53:18Z |
last_indexed |
2025-07-07T22:53:18Z |
_version_ |
1837030493790404608 |
fulltext |
Український історичний журнал. – 2015. – №1
Історія України (мабуть, як і будь-яка
інша) – надзвичайно цікава та складна.
Це пояснюється не лише тим, що значні її
періоди залишаються terra incognita для до-
слідників. Навіть, здавалося б, добре відомі
історичні відтинки, як-от радянська доба,
знайшли своє відображення у спеціалізова-
ній літературі, однак є ще ряд невирішених
питань із цього періоду. У такому контексті
привертає увагу монографія Ю.Тимошенка,
що побачила світ наприкінці минулого року.
Тривалий час спеціальне дослідження спортивної проблематики залиша-
лося поза увагою вітчизняних істориків, які зосередилися передусім на вивчен-
ні заборонених раніше тем. Натомість аналізована праця занурює читачів у,
здавалося б, добре відомий світ «спеціально організованої рухової активності
населення». Залучення автором абсолютно нових, не досліджених раніше ар-
хівних справ, підтверджує подану вище тезу стосовно того, що навіть в укра-
їнській історії ХХ ст. – близькій нам і такій знайомій – є чимало невідомого.
Ю.Тимошенко ділить монографію на тринадцять розділів, які логічно об-
ґрунтовані й відбивають авторське бачення хронології досліджуваного періоду.
Подекуди запропонована послідовність подій накладається на загальноприй-
няту періодизацію історії України. Привертає увагу детальне «виписування»
методології наукового пошуку, що засвідчує фахову кваліфікацію автора. Утім,
обґрунтування окремих методів (деконструкції й історичної герменевтики) ви-
даються не надто впевненими, почасти такими, що дублюють один одного. Тож
дослідникові у плані теоретичної підготовки є до чого прагнути.
Частина друга, що містить чотири розділи і присвячена висвітленню
1920-х рр., залишає враження відносно цілісного, збалансованого підрозділу
монографії. Дослідник слушно зауважує, що прагнучи підпорядкувати собі на-
селення України, більшовики «змушені були займатися організацією фізкуль-
турних гуртків, лише з тією метою, щоби протиставити їх старим спортивним
товариствам». Звідси й ідея колективізму, насаджувана у фізичній культурі.
Автор зазначає, що «колективізм у фізичній культурі тих років ставав одним
із засобів «пролетаризації» загалу, точніше – люмпенізації його, коли існуван-
ня більшості членів суспільства узалежнювалося від влади. Організовану ру-
хову активність було перетворено на одну зі спонук означеної пролетаризації».
Теоретичне обґрунтування цього феномену, зроблене Ю.Тимошенком, заслуго-
вує на увагу. Однак у монографії воно виглядає досить «сирим», потребує біль-
шої філософської проробки, і у цьому аспекті авторові теж є над чим працювати.
тимошенко Ю.о.
іСторичні умови та Специфіка розвитку Спорту
й фізичного виховання в радянСькій україні в
20–40-ві роки хх Ст. – к.: інтерСервіС,
2014. – 446 С.
Український історичний журнал. – 2015. – №1
220 Рец, ензії й огляди
Уперше настільки докладно висвітлено діяльність Червоного спортивного
Інтернаціоналу. Дослідникові вдалося знайти правильне співвідношення між
загальним та українським матеріалом. Важливим є екскурс в історію питання
щодо ставлення соціалістів до фізичної культури, несприйняття «країни Рад»
спортивним світом та, водночас, прагнення більшовиків використати означе-
ну сферу як складову ідеологічної боротьби.
Привертає увагу паралелізм, що його простежує Ю.Тимошенко, поміж
процесами соціально-економічного розвитку України періоду непу й тенден-
ціями у фізичній культурі того часу, які автор пояснює «плюральністю в жит-
ті країни». Зауважимо, що представлений наратив стосовно Пролеткульту,
«гігієністів», літературних течій здебільшого не є чимось новим в історичній
науці. Попри це, у книзі вперше детально показано плюральну ситуацію по-
революційних років у галузі фізичної культури, коли вівся пошук шляхів її
розвитку.
Наскрізною темою монографії (що й не дивно, зважаючи на її предмет)
став аналіз спортивної діяльності. Розділи не завжди рівноцінні. Наприклад,
стосовно 1920-х рр. дослідник справді цікаво відобразив особливості розвитку
спорту тієї доби. Натомість у наступні десятиліття акцентується лише на його
«мілітарності», що тільки почасти демонструє тодішню специфіку. Враження
певної «недосказаності» залишають сюжети, присвячені діяльності добровіль-
них спортивних товариств. Автор зауважив проблему, виокремив причини ви-
никнення та значення цих об’єднань, натомість детально розвинути цей ас-
пект чомусь не наважився. Назагал, певні розділи хибують описовістю. Без
сумніву, монографія виграла б і від наявності фотоматеріалів про українських
спортсменів, фундаторів спортивного руху тощо.
Наступна частина праці ґрунтовно висвітлює специфіку розвитку фізич-
ного виховання та спорту в радянській Україні передвоєнного десятиліття.
На багатому архівному матеріалі автор розкриває зміст державної ідеології
у спортивній сфері, наголошує, що фізкультурно-спортивний рух перетворив-
ся на елемент організації громадян для реалізації завдань індустріалізації
країни. Фізична культура використовувалася не лише як засіб фізичної під-
готовки робітників, а й сприяла залученню людей до громадської та політич-
ної діяльності. Не викликає сумнівів твердження про домінування мілітарної
парадигми у системі фізпідготовки «мас» (комплекс ГПО).
Зауважимо, що становлення й розвиток освіти та науки в галузі фізич-
ної культури зайняли в аналізованій монографії вагоме місце. Варто погоди-
тися з авторським твердженням, що «від 1930 р. спостерігається радикальне
зрушення у системі наукової роботи та підготовки кадрів для фізичної куль-
тури. Це пов’язано зі створенням Українського науково-дослідного інституту
фізичної культури, відкриттям у Харкові Всеукраїнського інституту фізичної
культури, а також технікумів фізичної культури у кількох містах України».
Справді, освіта поступово відходила від пореволюційних експериментів. І коли
вказані питання стосовно освітянської сфери фахівці детально дослідили,
то в певних аспектах спеціальної «фізкультурної» освіти теоретичні виклад-
ки Ю.Тимошенка стали новаторськими. Водночас не зайвим був би перелік
Український історичний журнал. – 2015. – №1
Рец, ензії й огляди 221
наукових установ та навчальних закладів у галузі спорту у СРСР, що дозволи-
ло б простежити динаміку розвитку останніх.
Аналізуючи стан фізичної культури в повоєнні роки (чому присвячено
останню частину книги), автор звертає увагу читачів на кардинальне зру-
шення у цій справі. Доволі переконливо виглядають твердження, що в після-
воєнних реаліях спорт мав перетворитися на елемент тотального контролю за
вільним часом людей. Попри це, в указані роки радянська влада почала роз-
глядати спортивну сферу як «річ у собі», що може слугувати унаочненням пе-
реваг її політичної системи. «Організація спортивного життя переводиться на
загальносвітові принципи; радянські секції (федерації) по видах вступають до
міжнародних федерацій; радянські атлети стають повноправними учасника-
ми світових і європейських першостей. Відтак, цей інститут починає розвива-
тися як річ у собі – за власними детермінантами, а не за ззовні привнесеними
принципами». Спорт перестав бути хобі, інтересом, захопленням.
Природно, книга не позбавлена певних вад, які, утім, притаманні всім
творчим роботам. Авторові обов’язково необхідно прислухатися до товарись-
кої й доброзичливої критики, максимально повно врахувати та використати
пропозиції й побажання. Попри це, праця Ю.Тимошенка має завершений, ці-
лісний, структурований характер, підпорядкований розкриттю основної ідеї –
з’ясуванню історично обумовлених особливостей розвитку фізичної культури в
радянській Україні 1920–1940-х рр.
Зауважимо ще один аспект. Не можна обійти увагою стиль написання мо-
нографії, рафіновану мову, у чому, безсумнівно, заслуга відповідального ре-
дактора – знаного українського історика О.Гуржія. Книга виконана в легкому
сучасному науковому стилі, не перевантажена специфічними термінами. Вона
буде зрозумілою не лише фахівцям, але й звичайним поціновувачам історії.
Попри висловлені зауваження монографія Ю.Тимошенка – актуальна та
злободенна. Вона лягла ще однією смальтою у складну й, водночас, яскраву
мозаїку нашої цивілізації, де українство має своє заслужене місце. Книга зна-
йде свого вдячного читача не лише поміж науковців, але й серед широкого
загалу небайдужих до своєї історії громадян.
М.Ю.Виговський (Київ)
|